Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/1948/14 (922/4271/23) : не визначено.
Надіслано судом: 28.03.2025. Зареєстровано: 28.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2025.
Дата набрання законної сили: 19.03.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  922/1948/14 (922/4271/23) 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В. І.
		 
		за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.
		за участю представниці ОСОБА_1 адвоката Басарт Л. А.
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал»
		 
		на рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2024 
		та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 
		 
		 
		у справі № 922/1948/14 (922/4271/23)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-капітал», що діє від власного імені в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Блінд»
		треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору:
		1) Українсько-американське спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича;
		2) Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області;
		3) Харківський міський центр зайнятості;
		4) Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат»;
		5) Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат»;
		6) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»;
		7) Головне управління ДПС у Харківській області;
		до            1) компанії «ЕС- ЕНД- ЕН ІНТЕРНЕШЕНЕЛ, ІНК»;
		2) Приватного підприємства «Норма-1»;
		3) Закритого акціонерного товариства «Харківський завод «Будгідравлика»;
		4) Приватного підприємства «Луч»;
		5) ОСОБА_2 ;
		6) ОСОБА_1 
		про притягнення керівника та засновників боржника до субсидіарної відповідальності
		 
		в межах справи № 922/1948/14 
		про банкрутство Українсько-американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс»
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа                                   № 922/1948/14 про банкрутство Українсько-американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс» (далі - Підприємство, Боржник) на стадії ліквідаційної процедури, введеної зазначеним судом постановою від 10.05.2016.
		Ухвалою суду від 21.07.2020 ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Кошовського С. В.
		У грудні 2021 року до суду від ліквідатора надійшла заява про притягнення керівника та засновників Підприємства до субсидіарної відповідальності та солідарного стягнення на користь Боржника з ОСОБА_1 , компанії «ЕС- ЕНД- ЕН ІНТЕРНЕШЕНЕЛ, ІНК», Приватного підприємства «Норма-1», Закритого акціонерне товариства «Харківський завод «Будгідравлика» (далі - ЗАТ «Харківський завод «Будгідравлика»), Приватного підприємства «Луч» та ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 40 717 668,50 грн.
		Ухвалою від 21.03.2023 у справі № 922/1948/14 Господарський суд Харківської області відмовив у задоволенні заяви ліквідатора про притягнення керівника та засновників Боржника до субсидіарної відповідальності.
		Короткий зміст заявлених вимог 
		У липні 2023 року кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал» (далі - ТОВ «КУА «Фінекс-Капітал», заявник, скаржник) подав до господарського суду позовну заяву про притягнення керівника та засновників Підприємства до субсидіарної відповідальності й солідарне стягнення з таких осіб на користь Боржника грошових коштів у загальній сумі 40 717 668,50 грн.
		Заява обґрунтована тим, що дії керівника та засновників Боржника призвели до втрати останнім права власності на об`єкти нерухомого майна, численні транспортні засоби та заставне майно - товари в обороті, що, у свою чергу, призвело до неможливості задоволення вимог кредиторів. 
		Спір розглядався судом у межах справи № 922/1948/14 про банкрутство Підприємства у порядку вимог статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) із присвоєнням єдиного унікального номера справі 922/1948/14 (922/4271/23).
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		Господарський суд Харківської області рішенням від 11.06.2024 у справі №922/1948/14 (922/4271/23) закрив провадження в частині позовних вимог до ЗАТ «Харківський завод «Будгідравлика» та відмовив у решті позовних вимог.
		Рішення в частинні закриття провадження суд першої інстанції мотивував тим, що ЗАТ «Харківський завод «Будгідравлика» як юридична особа є припиненим, а матеріали справи не містять доказів наявності правонаступників. 
		Щодо розгляду заяви по суті місцевий суд обґрунтував рішення відсутністю (не доведенням) підстав покладення на керівника та засновників субсидіарної відповідальності за непогашеними зобов`язаннями Боржника.
		Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні заяви про притягнення керівника та засновників Боржника до субсидіарної відповідальності, ТОВ «КУА «Фінекс-Капітал» оскаржило його в апеляційному порядку.
		Постановою від 03.12.2024 Східний апеляційний господарський суд залишив апеляційну скаргу ТОВ «КУА «Фінекс-Капітал» без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2024 у справі №922/1948/14(922/4271/23) - без змін.
		 
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що заявником не доведено обставин, з якими закон пов`язує притягнення керівників/засновників боржника до субсидіарної відповідальності.
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги податкового органу
		ТОВ «КУА «Фінекс-Капітал» подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Касаційну скаргу заявник мотивував підставою касаційного оскарження, визначеною пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судом апеляційної інстанції норми частини другої статті 61 КУзПБ без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, які полягають у такому:
		- наявність вироку у кримінальній справі не є необхідною передумовою для притягнення керівника та засновників банкрута до субсидіарної відповідальності (постанови Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 09.10.2019 у справі №910/21232/16);
		- ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника є бездіяльністю, котра не відповідає інтересам цієї юридичної особи та є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута, а бездіяльність органів управління товариства, яка полягає у ненаданні первинних документів ліквідатору, утруднює реалізацію активів боржника, дослідження обставин, що мають відношення до наповнення ліквідаційної маси, що спростовує висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність причинного зв`язку між діями щодо приховування документів та доведенням боржника до банкрутства (постанови Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 923/1054/15, від 06.12.2022 у справі №908/802/20);
		- статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності (постанови Верховного Суду від 28.11.2024 у справі №909/252/16 (909/385/23), від 03.11.2022 у справі №908/2694/20 й багатьох інших).
		У контексті допущених судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних порушень скаржник стверджує про таке:
		- висновки апеляційного суду про те, що акти перевірки заставним кредитором наявності заставного майна складені банком одноособово без запрошення представника Боржника, не відповідають дійсності. Так, в матеріалах справи (і на це вказував апелянт, як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі) містилися, серед іншого, і акти про відсутність заставного майна, складені за участю розпорядника майна банкрута, на якого, відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області від 14.10.2014 у справі №922/1948/14, було покладено виконання обов`язків керівника Боржника;
		- поза увагою попередніх судових інстанцій залишилося те, що дії з приховування керівником документації та матеріальних цінностей банкрута є явно недобросовісними та такими, що мають на меті уникнення погашення кредиторських вимог, і те, що «отримання інформації від податкових органів» жодним чином не вирішує питання із передачею матеріальних та інших цінностей, які керівник Боржника мав передати розпоряднику майна на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 14.10.2014 у справі № 922/1948/14. При цьому отримання поданої Боржником фінансової звітності жодним чином не допоможе встановити зміст укладених боржником правочинів, за якими було відчужене заставне майно та транспортні засоби, адже ці правочини, окрім іншого, також не були передані керівником Боржника розпоряднику майна, та їх зміст не відображається у фінансовій звітності підприємства;
		- жодних належних та допустимих доказів, які б доводили відсутність вини відповідачів у неплатоспроможності Боржника, ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного господарського суду відповідачами не надано; суди не надали жодної правової оцінки належно підтвердженому доказами факту, що належний на праві власності банкруту автомобіль марки PORSCHE CAYEENE, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , попри оголошення його в розшук, взагалі не був знайдений.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі 
		Керівник Боржника ОСОБА_1 подав відзив, у якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення з викладених у відзиві підстав, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		За змістом викладених у відзиві доводів керівник Боржника спростовує аргументи скаржника про неповноту дослідження судами попередніх інстанцій доказів та обставин справи. На противагу таких доводів стверджує, що:
		- судами вірно встановлено та враховано, що позивачем (кредитором) не надані належні докази на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутство, що спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), і, відповідно, не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину в діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів;
		- у матеріалах справи про банкрутство містяться пояснення керівника Боржника про втрату фінансово-господарської та бухгалтерської документації. На підтвердження зазначених обставин були надані докази звернення керівника Боржника до правоохоронних органів з відповідною заявою про втрату документів;
		- ОСОБА_1 не вчинив жодної дії та не проявив бездіяльності, які б спричинили банкрутство Боржника або сприяли доведенню Боржника до банкрутства. Особисто ОСОБА_1 був майновим поручителем по зобов`язанням Боржника за кредитними договорами в іноземній валюті (договір поруки від 24.11.2006, та іпотечний договір № 11-064 від 11.04.2011), тобто ОСОБА_1 мав особисту зацікавленість вивести Боржника із скрутного фінансового положення та вживав для цього всі можливі заходи, адже ризикував своїм особистим майном, придбаним задовго до отримання кредитів Підприємством. У результаті за договором поруки від 24.11.2006 винесено заочне рішення Київського районного суду міста Харкова від 17.02.2012 у справі № 2018/2-3135/11 (набрало чинності 25.06.2012) про стягнення 783 075,33 доларів США з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль». По іпотечному договору винесено рішення Київського районного суду міста Харкова від 20.05.2015 у справі № 640/1332/15-ц (набрало чинності 23.08.2016) про звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 - квартиру АДРЕСА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 вже притягнутий до відповідальності як поручитель за зобов`язаннями Боржника навіть в більшому розмірі, ніж визнані права кредиторів, фактично втратив свою квартиру, і покладення на нього субсидіарної відповідальності по тим же зобов`язанням буде подвійною відповідальністю.
		- відсутність вини ОСОБА_1 у вибутті із власності Боржника майна доводиться також тим, що: 1) ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2016 у справі № 922/1948/14 частково задоволено клопотання розпорядника майна та виключено з ухвали суду від 24.02.2015 нерухоме майно та автомобілі з посиланням на рішення суду по справі № 5023/6220/11, тобто це не ініціатива ОСОБА_1 ; 2) вибуття низки транспортних засобів відбулось на підставі судового рішення, яке набуло законної сили за три роки до порушення провадження у цій справі про банкрутство, тоді як здійснення перереєстрації автомобілів новим власником через тривалий час не залежить від волі Боржника та не свідчить про вину його засновників /керівників; 3) у матеріалах справи є докази того, що органами ВДВС були передані вантажні автомобілі на відповідальне зберігання особам-представникам кредиторів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та іншим, які не зберегли вантажні автомобілі та їх доля невідома, кримінальні провадження були порушені, але нічим не закінчились. Арбітражний керуючий 10.07.2019 наказами та актами списав 7 транспортних засобів (том 30), обравши саме такий шлях, замість спроби знайти майно або винних осіб у його зникненні в межах порушених кримінальних проваджень, наполягати на належному розслідуванні.
		Загалом керівник Боржника стверджує, що аргументи касаційної скарги переважно стосуються переоцінки доказів.
		Касаційне провадження
		08.01.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «КУА «Фінекс-Капітал».
		Протоколами від 08.01.2025, 09.01.2025 та 10.01.2025 підтверджено неможливість автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із нестачею потрібної кількості суддів.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В.І.
		Ухвалою від 30.01.2025 Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «КУА «Фінекс-Капітал» без руху та надав скаржнику строк для усунення недоліків.
		10.02.2025 на виконання вимог зазначеної ухвали до касаційного суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.
		Ухвалою від 18.02.2025 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «КУА «Фінекс-Капітал» на рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі №   922/1948/14   (922/4271/23); призначив її до розгляду на 19.03.2025 о 11:15.
		Ухвалою від 18.03.2025 Верховний Суд задовольнив заяву ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
		Судове засідання 19.03.2025 відбулось у режимі відеоконференції за участю представниці керівника Боржника ( ОСОБА_1 ) - Басарт Л. А. , яка надала пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. 
		Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.
		Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
		Згідно частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Переглянувши оскаржувані судові рішення суду у касаційному порядку та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.
		Предметом судового розгляду є заява кредитора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на винних у доведенні його до банкрутства осіб.
		Частиною першою статті 619 ЦК України регламентовано, що договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
		Згідно із частиною першою статті 215 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
		Частиною третьою цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
		Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.
		Відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ (тут і надалі у редакції Кодексу, чинній на дату звернення кредитора ТОВ «КУА «Фінекс-Капітал» із відповідною заявою до суду) під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
		Отже, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.
		Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.
		Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення. 
		Об`єктом вказаного правопорушення є ті майнові права боржника та його кредиторів, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.
		Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.
		Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.
		Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. 
		За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії / бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.
		Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).
		Такі правові висновки щодо застосування норм частини другої статті 61 КУзПБ викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №   906/1155/20 (906/1113/21).
		Ураховуючи викладені правові висновки щодо застосування норм права при вирішенні спорів про притягнення до субсидіарної відповідальності осіб, винних у доведенні до банкрутства боржника, Верховний Суд констатує, що неплатоспроможність боржника сама по собі не означає, що боржник доведений до банкрутства, та не доводить автоматично вину засновника боржника.
		Водночас необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення (зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності) повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 ГПК України.
		КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства.
		При цьому до таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (далі - Методичні рекомендації), тощо. 
		Разом з тим, колегія суддів враховує усталену правову позицію Верховного Суду про те, що:
		- відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16); 
		- звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (висновок, викладений у постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
		Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21) та згідно з якою відповідний звіт / висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.
		З наведеного слідує, що судова палата підтримала правову позицію про те, що звіт ліквідатора за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника та висновок про доведення боржника до банкрутства, складені у відповідності до вимог Методичних рекомендацій, наряду з іншими доказами є лише складовою доказової бази доведення боржника до банкрутства як підстави для притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності.
		Отже, сама по собі констатація відсутності у матеріалах справи висновку арбітражного керуючого про наявність ознак доведення до банкрутства боржника не звільняє суд від обов`язку надати належну оцінку як кожному окремо так і в сукупності іншим доказам та доводам ліквідатора, наданим на підтвердження вимог у заяві про покладення субсидіарної відповідальності.
		Також колегія суддів враховує сталу практику Верховного Суду, на яку посилається скаржник та згідно якої статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства. Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності (постанови Верховного Суду від 28.11.2024 у справі            №909/252/16 (909/385/23), від 3.11.2022 у справі 908/2694/20 та багатьох інших) 
		У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що обґрунтовуючи свої доводи про наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності на відповідних осіб, винних у доведенні до банкрутства Боржника, кредитор ТОВ «КУА «Фінекс-Капітал» зазначав, що неплатоспроможність Підприємства настала через протиправні дії його керівника та засновників, які призвели до втрати Боржником права власності на об`єкти нерухомого майна, численні транспортні засоби та заставне майно - товари в обороті, що, у свою чергу, призвело до неможливості задоволення вимог кредиторів.
		Надавши оцінку доводам та доказам, поданим кредитором в обґрунтування заяви про покладення субсидіарної відповідальності, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що:
		- позовна заява не містить будь-яких доказів прийняття відповідачами рішень про виведення активів Боржника чи вчинення ними дій, направлених, зокрема, на збільшення кредиторської заборгованості Боржника без наміру її погашення, на вчинення майнових дій на користь інших юридичних осіб чи бездіяльності Боржника щодо захисту власних майнових інтересів, внаслідок чого настала неплатоспроможність Підприємства;
		- матеріали справи не містять аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника, проведеного відповідно до Методичних рекомендацій; 
		- наведені у позовній заяві мотиви є лише припущеннями кредитора, які не підтверджено належними доказами всупереч приписам статей 73, 74 ГПК України;
		- безпідставними є аргументи заявника про недослідження актів перевірки заставного кредитора АТ «Банк Золоті ворота», адже такі акти наявності заставного майна складені Банком одноособово без запрошення представника Боржника. Крім того, зазначені акти та інвентаризаційні акти розпорядника майна не свідчать та не доводять причетності до недостачі майна керівників/засновників Боржника. Відсутні документи, які підтверджують причетність керівників засновників Боржника до зникнення частини майна (вироки у кримінальній справі тощо);
		- неспроможними є посилання заявника на те придбання Боржником у власність у 2003 році нерухомого майна, оскільки ці обставини стосуються періоду, який більш як на 10 років передував відкриттю провадження у справі про банкрутство. Крім того, знесення цього майна вчинено на підставі рішення Харківської міської ради 2007 року, яке не оскаржено, не визнано недійсним у встановленому законом порядку;
		- щодо новоствореного об`єкта на території орендованих боржником земельних ділянок та набуття права власності у 2011 році третьою особою на цей об`єкт, то відсутні докази того, що таке будівництво здійснювалось Боржником чи за рахунок належних Боржнику грошових коштів. Також період цих обставини більше як на два роки передує відкриттю провадження у справі про банкрутство (2014 рік);
		- безпідставними є посилання заявника на втрату Боржником низки транспортних засобів, оскільки, як зазначав сам заявник, вони вибули з володіння Боржника на підставі судового рішення. Доказів скасування у встановленому законом порядку такого рішення суду матеріали справи не містять. З Єдиного державного реєстру судових рішень апеляційним судом встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 05.08.2011 за ТОВ "ЗЕД ПРОМТЕКС" визнано право власності на низку транспортних засобів, які передані йому в оренду Боржником з наступним правом викупу. За змістом судового рішення судом під час розгляду справи установлено, що ТОВ "ЗЕД ПРОМТЕКС" оплачена викупна вартість автомобілів. Зазначене рішення набуло законної сили за три роки до порушення провадження у справі про банкрутство, натомість той факт, що ТОВ "ЗЕД ПРОМТЕКС" вчинив дії щодо виконання судового рішення (а саме перереєстрацію автомобілів) через тривалий час не залежить від волі Боржника та не свідчить про вину його засновників /керівників;
		- безпідставними є доводи заявника про те, що проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника виявилось неможливим через бездіяльність його керівника, який не передав розпоряднику майна/ліквідатору фінансово-господарську та бухгалтерську документацію банкрута. Однак, в матеріалах справи про банкрутство містяться пояснення керівника Боржника про втрату цієї документації. На підтвердження обставин, викладених у поясненнях, надані докази звернення керівника Боржника до правоохоронних органів з відповідною заявою про втрату документів.
		З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок, що кредитором ТОВ «КУА «Фінекс-Капітал» не надано належних доказів у підтвердження обставин того, що керівником та/або засновниками Підприємства вчинено дії/бездіяльність, які призвели до банкрутства Боржника, тобто не доведено обставин, з якими закон пов`язує притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальності. 
		У касаційній скарзі не наведено доводів, які б ставили під сумнів правильність таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		При цьому зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що оцінка аргументів учасників справи та наявних у справі доказів була здійснена судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням приписів статті 86 ГПК України.
		Колегією суддів відхиляються доводи касаційної скарги в частині заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, оскільки незгода з наданою судами оцінкою наявних у матеріалах справи доказів та намагання здійснити їх переоцінку виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції відповідно до вимог статті 300 ГПК України.
		Надавши правову оцінку решти доводів касаційної скарги в аспекті підстав касаційного оскарження, колегія суддів зауважує, що презумпція вини суб`єкта субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство не є абсолютною, адже підлягає спростуванню таким суб`єктом лише у випадку доведення заявником на підставі відповідних доказів наявності об`єктивної сторони правопорушення.
		У цьому зв`язку судом відхиляються за безпідставністю доводи скаржника про невірне застосування судами положень частини другої статті 61 КУзПБ через неврахування викладених у постановах від 28.11.2024 у справі №909/252/16 (909/385/23), від 03.11.2022 у справі № 908/2694/20 правових висновків Верховного Суду щодо правової презумпції субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї.
		На відміну від обставин зазначених справ (у яких Верховний Суд сформулював відповідні висновки), у цій справі попередні судові інстанції з`ясували, що позивачем не доведено наявності необхідного елемента цивільного правопорушення, а саме його об`єктивної сторони - вчинення керівником Боржника та/або його засновниками діянь (дій чи бездіяльності), які мали наслідком доведення Боржника до банкрутства.
		Отже, установивши відсутність усіх елементів складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого та заснованого на законі висновку про відмову у задоволенні позовної заяви кредитора у цій справі.
		При цьому Верховний Суд зауважує, що стверджуваний заявником факт не передання керівником Боржника ліквідатору фінансової документації та матеріальних цінностей банкрута сам по собі не може свідчити про наявність підстав для притягнення керівника та/або засновників Підприємства до субсидіарної відповідальності, адже вочевидь відсутній прямий причинний зв`язок таких дій (бездіяльності) із доведенням Боржника до банкрутства. Більш того, апеляційним судом було встановлено, що в матеріалах цієї справи про банкрутство містяться пояснення керівника Боржника про втрату фінансової документації та докази звернення таким до правоохоронних органів з відповідною заявою про втрату документів.
		За таких обставин, твердження скаржника про залишення судами попередніх інстанцій поза увагою недобросовісних дій з приховування керівником документації та матеріальних цінностей банкрута є необґрунтованими, а пов`язані з цим аргументи щодо неврахування судами висновків Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах (постанови Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 923/1054/15, від 06.12.2022 у справі № 908/802/20) підлягають відхиленню, оскільки відмінність застосування цих норм зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судові рішення.
		Доводи скаржника про неправильне застосування судами норм частини другої статті 61 КУзПБ через неврахування висновків Верховного Суду про застосування цих норм у подібних правовідносинах (постанови Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 09.10.2019 у справі № 910/21232/16) колегія суддів відхиляє, позаяк відмовою для задоволення позовної заяви кредитора про покладення субсидіарної відповідальності слугували обставини недоведення заявником об`єктивної сторони правопорушення, а не через відсутність вироку у кримінальній справі. Наведене свідчить, що здійснене судами попередніх інстанцій правозастосування не суперечить викладеній у зазначених постановах позиції Верховного Суду про те, що наявність вироку у кримінальній справі не є необхідною передумовою для притягнення керівника та засновників банкрута до субсидіарної відповідальності.
		У зв`язку з викладеним, оскаржувані судові рішення у цій справі ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства, тому доводи скаржника про невірне застосування та порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.
		На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.
		Розподіл судових витрат
		У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг, судові витрати у вигляді судового збору за їх подання і розгляд покладаються на скаржників.
		Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал» залишити без задоволення.
		 
		2. Рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі                № 922/1948/14 (922/4271/23) залишити без змін.
		 
		 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                К. М. Огороднік 
		Судді                                                                                                    С. В. Жуков
		                                                                                                    В. І. Картере

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...