Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 623/4253/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2025.
Дата набрання законної сили: 20.03.2025
Номер судового провадження: 51-2297км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021221070000358

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		20 березня 2025 року
		м. Київ
		справа № 623/4253/21
		провадження № 51-2297км24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючої                                                    ОСОБА_1 ,
		суддів                                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання     ОСОБА_4 ,
		засудженого                                    ОСОБА_5 ,   
		захисника                                         ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		прокурора                                          ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2023 року таухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року в кримінальному провадженні № 12021221070000358 за обвинуваченням 
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 вересня 2021 року за ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК) на 2 роки позбавлення волі,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 185 КК. 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		1.       За вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2023 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 185 КК, та призначено йому покарання:
		- за ч. 2 ст. 289 КК - у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна;
		- за ч. 2 ст. 309 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
		2. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна.
		3. На підставі ч. 4 ст. 70 КК до призначеного покарання приєднано частково невідбуте покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 вересня 2021 року та призначено обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців без конфіскації майна.
		4. За ч. 3 ст. 185 КК призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
		5. На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 вересня 2021 року та призначено обвинуваченому ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна.
		6.       Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без змін. 
		7.       Згідно з вироком  ОСОБА_5 засуджено за те, що він 05 липня 2021 року приблизно о 10:30, діючи повторно, з корисливих мотивів, зайшов на територію неогородженого домоволодіння АДРЕСА_2 , де таємно заволодів мопедом «Suzuki Lets 2», належним потерпілому ОСОБА_8 , чим заподіяв останньому матеріальну шкоду на суму 7 016,40 грн, після чого залишив місце злочину та розпорядився транспортним засобом на власний розсуд.
		8. Крім того, за невстановлених обставин часу та місця ОСОБА_5 зірвав рослини маку та дикорослі рослини коноплі, тим самим незаконно придбавши особливо небезпечні наркотичні засоби, які приніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у невстановленому місці виготовив із них особливо небезпечні наркотичні засоби - концентрат із макової соломи у великому розмірі та канабіс, і зберігав їх за вищевказаною адресою для власних потреб без мети збуту до 21 липня 2021 року, коли їх було виявлено і вилучено співробітниками поліції під час проведення санкціонованого обшуку. 
		10. Також 22 вересня 2021 року приблизно о 12:00 ОСОБА_5 , пошкодивши запірний пристрій дверей, проник до будинку, розташованого на території домоволодіння АДРЕСА_3 , належного потерпілому ОСОБА_9 , звідки, діючи таємно, повторно, керуючись корисливим мотивом, викрав два алюмінієвих бідони загальною вартістю 869, 00 грн, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму, після чого залишив місце злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		8.       За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_5 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить переглянути вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо нього, перевірити їх законність і обґрунтованість. Посилається на неповноту судового розгляду, проведеного без допиту ряду свідків обвинувачення та без дослідження речових доказів. Вважає, що висновки судів щодо його винуватості ґрунтуються на припущеннях. Просить закрити кримінальне провадження у частині засудження його за ч. 3 ст. 185 КК у зв`язку із втратою чинності законом, який встановлював кримінальну протиправність діяння. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		9.       У судовому засіданні суду касаційної інстанції засуджений підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити.
		10.   Прокурор вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Мотиви Суду
		11.   Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.   
		12.   За приписами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		13.   Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК).
		14.   Неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав. 
		15.    Оцінка доказів є прерогативою виключно суду першої інстанції, у передбачених законом випадках - й суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і при перегляді судових рішень у касаційному порядку виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, не вдаючись до переоцінки доказів. За наявності відповідних доводів сторони кримінального провадження Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди попередніх інстанцій вимог процесуального закону в ході дослідження та оцінки доказів, у тому числі, вимоги доведення винуватості поза розумним сумнівом.
		16.   Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. 
		17.   Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		18.   Положеннями ст. 94 КПК встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. 
		19.   Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ст. 370 КПК). Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
		20.   Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
		21.   У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій вищевказаних вимог кримінального процесуального закону дотримались.
		22.   Із мотивувальної частини вироку убачається, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК.
		23.   Доводи сторони захисту щодо неповноти судового розгляду та непричетності ОСОБА_5 до злочинів, за які його засуджено, були предметом ретельної перевірки під час розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій. В оскаржених вироку та ухвалі на них надано докладно аргументовані, вичерпні відповіді. З висновками судів попередніх інстанцій у цій частині погоджується також колегія суддів касаційного суду. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час касаційного провадження не встановлено.
		24.    Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»(далі - Закон № 3886-IX) у ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі - НМ). Із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 НМ. У постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24) Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зробила висновок про те, що  зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта НМ для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 НМ. При цьому визначення суми, яка дорівнює 2 НМ, здійснюється, виходячи з розміру НМ, що діяв на час вчинення відповідного діяння.
		25.    Відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК, у 
		2021 році становила 2 270,00 грн. 
		26.     ОСОБА_5 засуджений за ч. 3 ст. 185 КК за вчинення 22 вересня 2021 року таємного викрадення чужого майна (крадіжки) на загальну суму 869 грн,поєднаного з проникненням у житло. Оскільки вартість викраденого майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 НМ, до цього діяння має застосовуватися ст. 5 КК. 
		27.    Частиною 3 ст. 337 КПК встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		28.    Об`єктивна сторона ст. 162 КК полягає, серед іншого, в незаконному проникненні до житла особи, як це встановлено судами попередніх інстанцій у цьому кримінальному провадженні провадженні.
		29.    З урахуванням положень ч. 1 ст. 12  КК з огляду на зміст ч. 1 ст. 162 зазначеного Кодексу дії, кваліфіковані за цією нормою, на відміну від кваліфікованих за ч. 3 ст. 185 КК, є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище засудженого. Відтак, оскільки діяння вчинене з проникненням у житло, дії засудженого підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК. При цьому, вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_5 за цією нормою закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, не вдаючись до оцінки/переоцінки доказів.
		30.    Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_5 покарання, колегія суддів відповідно до вимог статей 50, 65 КК враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке вчинено ним уперіод невідбутого покарання за попереднім вироком, дані про особу засудженого, який раніше неодноразово судимий, не працює, за місцем проживання характеризується негативно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обставини, які б пом`якшували йому покарання, відсутні. Незважаючи на неодноразове реальне відбуття покарання у виді позбавлення волі, ОСОБА_5 належних висновків для себе не зробив, що вказує на стійку антисоціальну спрямованість його поведінки.
		31.    З огляду на це Суд уважає, що покарання, призначене в межах санкції ч. 1 ст. 162 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки, буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, підстав сприймати таке покарання явно несправедливим Суд не вбачає. Остаточне покарання ОСОБА_5 слід визначити на підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК, зваживши на зменшення обсягу пред`явленого йому обвинувачення, визнаного доведеним судами попередніх інстанцій.
		32.    На підставі наведеного Суд дійшов висновку, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо нього необхідно змінити.
		 
		Керуючись статтями 433, 434, 438, 441, 442 КПК, колегія суддів 
		ухвалила:
		Касаційну скаргу задовольнити частково.
		Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року щодо  ОСОБА_5  змінити.
		Перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 3 ст. 185 КК на ч. 1 ст. 162 КК та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
		На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 вересня 2021 року та призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців без конфіскації майна.
		У решті судові рішення щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                                     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...