Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 400/6758/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 28.03.2025. Зареєстровано: 29.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2025.
Дата набрання законної сили: 28.03.2025
Номер судового провадження: К/990/38537/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 березня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 400/6758/24
		провадження № К/990/38537/24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Жука А.В.,
		суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., 
		розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №400/6758/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року (головуючий суддя Ярощук В.Г.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Ступакової І.Г., суддів - Бітов А.І., Лук`янчук О.В.), 
		УСТАНОВИВ:
		І. Обставини справи
		1. 16 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , у якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку (грошового забезпечення) при звільненні, а саме за період з 27 травня 2024 року по 13 червня 2024 року;
		- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку (грошового забезпечення) при звільненні, а саме за період з 27 травня 2024 року по 13 червня 2024 року;
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати за період з 27 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова №704);
		- зобов`язати відповідача за період з 27 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року провести перерахунок, нарахування та доплату грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби згідно до вимог пункту 1 Порядку та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17 вересня 2014 року №460 (далі - Порядок №460), в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, тобто з розрахункової величини 80% (4 відсотки х 20 місяців) із застосуванням пункту 4 та решти положень Постанови №704, статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виходячи із розрахункової величини -прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»;
		- зобов`язати відповідача провести перерахунок, нарахування та доплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби згідно до вимог пункту 1 Порядку №460, в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, тобто з розрахункової величини 80% (4 відсотки х 20 місяців) із застосуванням пункту 4 та решти положень Постанови №704, статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»;
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2022, 2023 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
		- зобов`язати відповідача провести перерахунок, нарахування та доплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2022, 2023 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022 рік та 2023 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
		- зобов`язати відповідача провести перерахунок, нарахування та доплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати за період з 27 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року інших щомісячних основних видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премії) виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
		- зобов`язати відповідача за період з 27 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року провести перерахунок, нарахування та доплату інших щомісячних основних видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премії) виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування під час складання грошового атестату розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби розрахованої згідно до вимог пункту 1 Порядку №460;
		- зобов`язати відповідача виготовити та направити новий грошовий атестат виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704 за період з 27 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби розрахованої згідно до вимог пункту 1 Порядку №460;
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невидачі довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Додаток 8 до Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (пункт 3 розділу ІІ) та довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та абзацу 8 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (зі змінами) (Додаток 1 до листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 28 березня 2018 року №248/3/6/855) за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із зазначенням розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
		- зобов`язати відповідача виготовити та направити довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Додаток 8 до Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (пункт 3 розділу ІІ) та довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та абзацу 8 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (зі змінами) (Додаток 1 до листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 28 березня 2018 року №248/3/6/855) за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із зазначенням розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704.
		2. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Позивачу запропоновано подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду у справі №400/6758/24 в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 27 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року.
		3. Суд першої інстанції зазначив, що згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		4. Відповідно до абзацу третього пункту 9 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260) щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення виплачуються в поточному місяці за минулий.
		5. Суд першої інстанції констатував, що про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за травень 2023 року позивач дізнався 01 липня 2023 року.
		6. З огляду на викладене суд вирішив, що тримісячний строк звернення до суду щодо виплати позивачу грошового забезпечення за травень 2023 року спливає через три місяці з дня, коли він дізнався про порушення свого права (01 липня 2023 року), тобто 01 жовтня 2023 року.
		7. Копію ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року доставлено до електронного кабінету представника позивача - адвоката Бочак Н.І. 18 липня 2024 року о 18:10 год, що підтверджується довідкою, наявною у матеріалах справи (а.с.40).
		8. 26 липня 2024 року позивач направив до суду першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом в частині вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 27 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року, у якій зазначив, що:
		- позивач мав право на виплату йому усього грошового забезпечення, зокрема за період з 27 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року, у день його звільнення з військової служби; 
		- про порушення своїх прав на належну оплату позивач дізнався при звільненні з військової служби після отримання 11 червня 2024 року довідок №24/5/418 і №24/5/419 про відповідні суми виплаченого йому грошового забезпечення, і саме з цієї дати має обчислюватися строк звернення до суду;
		- відповідач всупереч вимогам статті 110 КЗпП України не повідомляв щомісячно позивача про суми виплаченого йому грошового забезпечення;
		- строк звернення до суду у цій справі має обчислюватися з урахуванням направленої позивачем заяви про врегулювання розбіжностей щодо розміру нарахованого грошового забезпечення при безпосередніх переговорах з роботодавцем;
		- позивач перебував на стаціонарному лікуванні у періоди з 13 грудня 2022 року по 23 грудня 2022 року, з 01 лютого 2023 року по 14 лютого 2023 року, з 24 лютого 2023 року по 10 березня 2023 року, з 03 квітня 2023 року по 19 квітня 2023 року, з 16 серпня 2023 року по 29 серпня 2023 року, з 10 вересня 2023 року по 13 вересня 2023 року, з 21 вересня 2023 року по 06 жовтня 2023 року, з 07 грудня 2023 року по 08 січня 2024 року, з 14 березня 2024 року по 22 березня 2024 року, з 16 квітня 2024 року по 07 травня 2024 року, і після повернення з лікування він відразу 09 травня 2024 року уклав договір про надання правничої допомоги;
		- у періоди між лікуваннями позивач перебував у зоні бойових дій.
		9. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року, відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом, позовну заяву в частині вимог про поновлення строку звернення до Миколаївського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 27 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 123 КАС України.
		10. Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 27 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року суди відхилили доводи позивача про: 
		- необхідність обчислення строків виплати грошового забезпечення військовослужбовців з дня проведення розрахунків з таким військовослужбовцем при його звільненні з військової служби;
		- необхідність обчислення строку звернення до суду у цій справі з урахуванням направленої позивачем заяви про врегулювання розбіжностей щодо розміру нарахованого грошового забезпечення при безпосередніх переговорах з роботодавцем;
		- вплив дати укладання договору про надання правничої допомоги з адвокатом на строк звернення до суду з цим позовом.
		11. Суди указали, що оскільки у період з 01 жовтня 2023 року до 15 липня 2024 року (день подання позову) позивач не перебував на стаціонарному лікуванні понад 8 місяців, то знаходження його на указаному лікуванні у періоди з 21 вересня 2023 року по 06 жовтня 2023 року та з 14 березня 2024 року по 22 березня 2024 року не є поважною причиною пропуску тримісячного строку звернення до суду з цим позовом.
		12. Суди констатували, що позивач не надав суду жодних доказів його перебування у зоні бойових дій у період між лікуванням, тобто у періоди з 07 жовтня 2023 року по 13 березня 2024 року, з 23 березня 2024 року по 15 квітня 2024 року, з 08 травня 2024 року по 27 травня 2024 року (день виключення позивача зі списків особового складу військової частини).
		13. З урахуванням викладеного суди дійшли висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 27 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року та відсутність підстав для поновлення такого строку.
		ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
		14. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року, а справу №400/6758/24 в частині позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 27 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		15. У тексті касаційної скарги позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин частину першу статті 233 КЗпП України замість частини другої указаної статті, внаслідок чого неправильно визначили момент, з якого необхідно обраховувати строк звернення до суду з цим позовом.
		16. Вважав, що строк звернення до суду необхідно обчислювати з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
		17. Зауважив, що його право на отримання грошового забезпечення в розмірі установленому чинним законодавством є однією з державних гарантій та не підлягає звуженню, а також, що при звільненні він мав право на виплату всіх сум, що належали йому від відповідача.
		18. Зазначив, що у заяві про поновлення строку та в апеляційній скарзі звертав увагу суду на невиконання відповідачем обов`язку щомісячно повідомляти про суми виплаченого грошового забезпечення (його складові), що є підставою для визначення початку перебігу строку звернення до суду з часу коли особа дізналась про порушення свого права. 
		19. Однак будь-яких мотивів неврахування таких доводів з посиланням на норми законодавства судами не надано.
		20. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду від сторони відповідача не надходило, однак в силу частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
		ІІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
		21. Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду 09 жовтня 2024 року.
		22. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 жовтня 2024 року для розгляду справи №400/6758/24 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
		23. Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі №400/6758/24.
		24. Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2025 року справу №400/6758/24 призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
		IV. Позиція Верховного Суду
		25. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
		26. У межах цього касаційного провадження необхідно вирішити питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця, а також інших сум, за період з 27 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року.
		27. Підставою для повернення позову в частині, слугував висновок судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням частини першої статті 233 КЗпП України у редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року, становить три місяці й обчислюється з дня, коли він дізнався про порушення свого права.
		28. Суди зазначили, що відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 01 липня 2023 року [день, коли позивач дізнався про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за травень 2023 року] і сплинув 01 жовтня 2023 року.
		29. Отже, звернувшись до суду з позовом лише 16 липня 2024 року, ОСОБА_1 пропустив визначений законом строк звернення до суду та не навів поважних причин, які зумовили його пропуск.
		30. Відповідаючи на питання, які порушені у касаційній скарзі, у зіставленні з нормативно-правовим регулюванням цих відносин, перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
		31. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		32. Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
		«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
		33. Для правильного вирішення цього спору необхідно з`ясувати, з якою подією слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду з вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця, а також інших сум, за період з 27 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року.
		34. Як зазначено вище, повертаючи позовну заяву суди попередніх інстанцій застосували до спірних правовідносин частину першу статті 233 КЗпП України (у редакції чинній після 19 липня 2022 року) та зазначили, що строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної йому заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
		35. Суди указали, що відповідно до абзацу третього пункту 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення військовослужбовцям виплачуються в поточному місяці за минулий. 
		36. Вирішили, що про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за відповідний місяць військовослужбовець дізнається першого числа місяця, який слідує за наступним місяцем.
		37. З урахуванням викладеного суди дійшли висновку про те, що про розмір нарахованого і виплаченого грошового забезпечення за травень 2023 року позивач дізнався 01 липня 2023 року.
		38. Водночас, у тексті касаційної скарги позивач наполягає на невиконанні відповідачем обов`язку, який полягає у щомісячному повідомленні про суми виплаченого грошового забезпечення (його складових), що є підставою для визначення початку перебігу строку звернення до суду з часу коли особа дізналась про порушення свого права.
		39. Зазначає, що після отримання грошового атестата №24/5/106 та довідки №24/5/418 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії для призначення пенсії з`ясував, що відповідач виплачував йому грошове забезпечення та інші платежі у розмірі меншому, ніж передбачено чинним законодавством.
		40. Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів доведення до відома позивача інформації про суми виплаченого грошового забезпечення (його складових) протягом спірного періоду.
		41. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій помилково визначили день початку перебігу строку звернення до суду з цим позовом.
		42. Суд зазначає, що позивач просить здійснити нарахування та доплату сум, право на які він набув за час проходження військової служби. Слід, також, ураховувати, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення належного йому грошового забезпечення після звільнення з військової служби.
		43. У Рішенні від 05 жовтня 2013 року №8-рп/2013 Конституційний Суд України, аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення‚ виходив з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.
		43.1. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника‚ існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо.
		43.2. Конституційний Суд України зазначив, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому указані виплати‚ гарантовані державою‚ і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
		43.3. З урахуванням викладеного Конституційний Суд України констатував, що під заробітною платою, що належить працівникові, або‚ за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу [у редакції, чинній до 19 листопада 2022 року]‚ належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
		44. Чинна редакція частини другої статті 233 КЗпП України містить поняття «суми, що належать працівникові при звільненні».
		45. З огляду на викладене Суд дійшов висновку про те, що спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк [з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні] звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
		46. Колегія суддів звертає увагу на те, що початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
		47. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.
		48. Виходячи з цього, Суд зазначає, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 09 червня 2024 року, є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду.
		49. Позовну заяву ОСОБА_1 зареєстровано у суді першої інстанції 16 липня 2024 року, а тому тримісячний строк на звернення до суду з цим позовом, зокрема, в частині вимог про перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця, а також інших сум, за період з 27 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року, позивач не пропустив.
		50. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 КАС України.
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		51. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		52. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		53. У цій справі суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення судових рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у справі. 
		54. За таких обставин, з огляду на заявлені до суду касаційної інстанції вимоги, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		V. Висновок щодо розподілу судових витрат
		55. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		2. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі №400/6758/24 скасувати.
		3. Справу №400/6758/24 направити для продовження розгляду до Миколаївського окружного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
		 
		 
		 
		 
		..................................
		 
		 
		 
		..................................
		 
		 
		 
		..................................
		 
		А.В. Жук
		Н.М. Мартинюк
		Ж.М. Мельник-Томенко
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...