Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 595/132/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано судом: 31.03.2025. Зареєстровано: 31.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/595/67/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024211130000317

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 595/132/25 
		Провадження № 1-кп/595/67/2025 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		31.03.2025                                        м. Бучач
		 
		Бучацький районний суд Тернопільської області в складі: 
		головуючого судді     ОСОБА_1 ,
		       за участю секретаря судового засідання     ОСОБА_2 ,
		    
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024211130000317 від 19 грудня 2024 року про обвинувачення: 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянинаУкраїни,уродженця тажителя АДРЕСА_1 ,із середньоюосвітою,одруженого,військовослужбовця, несудимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 129 КК України, 
		 
		за участю сторін кримінального провадження:
		           прокурора         ОСОБА_4 ,
		       потерпілої     ОСОБА_5 ,
		       представника потерпілої     ОСОБА_6 ,
		       обвинуваченого         ОСОБА_3 ,
		   захисника         ОСОБА_7 , 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_3 на початку грудня 2024 року, перебуваючи на лінії бойового зіткнення Збройних Сил України та військ російської федерації, а саме поблизу м. Курахове на території Донецької області, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, всупереч положенням постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 24 січня 1995 року, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробника для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї, або вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 662 від 21 серпня 1998 року, незаконно придбав корпус наступальної осколкової ручної гранати РГН у конструктивному поєднанні і запалом УЗРГМ з полімерним перехідником, яка є вибуховим пристроєм, а саме саморобним вибуховим пристроєм на основі корпусу гранати РГН та запалу УЗРГМ з полімерним перехідником, який 18 грудня 2024 року близько 06 год. 25 хв. переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
		Вказаний один предмет, який являється корпусом наступальної осколкової ручної гранати РГН у конструктивному поєднанні із запалом УЗРГМ з полімерним перехідником, який є вибуховим пристроєм, ОСОБА_3 , не маючи передбаченого законом дозволу, в період часу з 06 год. 25 хв. 18 грудня 2024 року по 14 год. 28 хв. 19 грудня 2024 року, незаконно зберігав за місцем свого проживання у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у якому він проживає.
		У подальшому, 19 грудня 2024 року близько 14 год. 28 хв. під час проведення огляду місця події за адресою: с. Заривинці, вул. Переволоцька, 13 Чортківського району Тернопільської області працівниками поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області вилучено корпус наступальної осколкової ручної гранати РГН у конструктивному поєднанні із запалом УЗРГМ з полімерним перехідником, яка є вибуховим пристроєм, а саме саморобним вибуховим пристроєм на основі корпусу гранати РГН та запалу УЗРГМ з полімерним перехідником.
		Такі дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані як ч. 1 ст. 263 КК України, а саме - незаконне придбання, носіння, зберігання вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу.
		Окрім цього, встановлено, що 19 грудня 2024 року близько 12.00 год. у ОСОБА_3 , який перебував в будинку АДРЕСА_1 , виник умисел, спрямований на погрозу вбивством ОСОБА_8 .
		Реалізуючи свій умисел, 19 грудня 2024 року близько 12.00 год. ОСОБА_3 , який перебував в будинку АДРЕСА_1 , розпочав конфлікт із дружиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебувала в даному будинку, обмежуючи їй вихід з будинку, відчуваючи до неї особисту неприязнь, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, спрямованих на погрозу вбивством, бажаючи продемонструвати свою суспільну значущість, усвідомлюючи, що його поведінка може викликати у потерпілої ОСОБА_8 побоювання за своє життя та бажаючи цього, з метою підтвердження реальності своїх намірів, тримаючи у правій руці наступальну осколкову ручну гранату РГН у конструктивному поєднанні із запалом УЗРГМ з полімерним перехідником, почав висловлювати слова нецензурної лайки та погрози вбивством ОСОБА_8 шляхом застосування наступальної осколкової ручної гранати РГН у конструктивному поєднанні із запалом УЗРГМ з полімерним перехідником, демонструючи приведення її у бойову готовність.
		При цьому, враховуючи виниклу обстановку, потерпіла ОСОБА_8 сприйняла дану погрозу як реальну загрозу її життю, маючи достатньо підстав для побоювання її виконання.
		Таким чином, ОСОБА_3 була здійснена реальна погроза вчинити вбивство та у ОСОБА_8 були об`єктивні підстави вважати, що ця погроза може бути реалізована, так як вчинення протиправних дій відбувалось не очікувано для потерпілої, шляхом демонстрації предмету, візуально схожого на зброю, яка є наступальною осколковою ручною гранатою РГН у конструктивному поєднанні із запалом УЗРГМ з полімерним перехідником, що сприймалась потерпілою як вибуховий пристрій, за допомогою якої може бути реалізовано умисел на позбавлення життя з врахуванням агресивної поведінки ОСОБА_3 .
		Такі дії  ОСОБА_3 органом досудовогорозслідування кваліфікованіза ч. 1 ст. 129 КК України, а саме - погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
		Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_3  вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав частково, а саме вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, визнав повністю, вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, заперечив. Суду пояснив, що потерпіла у даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 є його дружиною, проживають вони разом як подружжя з 1989 року у АДРЕСА_1 . На військову службу його було призвано 13 грудня 2023 року. Служить у 37-ій бригаді морської піхоти. Він приїхав зі служби 18 грудня 2024 року зранку, о пів на шосту, поспав, поїв і подзвонив до дружини, щоб вона привезла йому онуків. 18 грудня 2024 року ввечері він вживав алкоголь, оскільки йому було образливо, що він нікому не потрібен, та шкодував, що поїхав зі служби додому, 19 грудня спиртного він не вживав. Гранату він взяв на «нулю», помістив її у свій рюкзак і з нею поїхав у госпіталь, де перебував два тижні, а потім привіз із собою в рюкзаку додому. 19 грудня, коли додому приїхала потерпіла ОСОБА_9 , між ними відбулася розмова, це була словесна перепалка, під час якої обвинувачений зрозумів, що він дружині не потрібен. Потерпіла побачила гранату у кімнаті і забрала її. Гранату у поліцію обвинувачений не віддав, оскільки не розумів, що за це передбачена така велика відповідальність. Під час словесної перепалки із дружиною він нікому не погрожував. 
		На запитання захисника обвинувачений відповів, що конфлікт розпочався із того, що дружина його запитала: «Ти чого приїхав? Ти нам не потрібен». Він хотів гроші, які передавав дружині, витратити на своє медичне обстеження, однак дружина передані ним гроші потратила. Під час сварки дружині він не погрожував.
		На запитання представника потерпілої обвинувачений відповів, що він розуміє принцип спільного майна подружжя, однак вважає, що дружина має радитись із ним перед витрачанням спільних коштів. Гранату він привіз як сувенір, мав намір привезти її, показати і забрати із собою назад. Він не знав, що за зберігання, носіння вибухових пристроїв передбачена відповідальність. Коли потерпіла прийшла в кімнату, граната була на тумбочці, біля ліжка. Гранату взяла дружина, однак обвинувачений забрав у неї її і тримав гранату у себе в руках. Під час спільного подружнього життя обвинувачений не обливав дружину бензином, а обливав водою, яка знаходилась у каністрі з-під бенз ину.
		Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 суду показала, що з обвинуваченим вони прожили разом сім`єю протягом тридцяти п`яти років, спільне життя було нелегким. Обвинувачений зловживав алкоголем з першого дня їхнього спільного життя, випивав майже кожен день, рідко бував тверезий. У шлюбі в них народилися діти, які пригадують, що батько підіймав на маму руку не одноразово. Був випадок, коли він прийшов з роботи в стані алкогольного сп`яніння, сварився і дарив потерпілу так, що вона впала і прибилася до ліжка, дитина почала плакати, оскільки подумала, що обвинувачений потерпілу вбив.
		17 грудня 2024 року обвинувачений зателефонував до потерпілої та повідомив, що виїжджає з військової частини з Донецької області додому. Потерпіла запитала чому він їде, чи має відпустку, на що обвинувачений відповів, що їде, бо там перебувати не може. Після цього потерпіла зателефонувала до мами та повідомила, що обвинувачений їде додому і щоб вона йому відкрила двері, оскільки потерпіла начувала тоді у місті з онуками, так як діти виїхали до війни закордон на роботу. Як потерпілій розповідала мама, обвинувачений прийшов додому, пішов помився і, вийшовши, уже був в нетверезому стані. Увесь ранок наступного дня обвинувачений дзвонив до потерпілої шістдесят разів і тому вона його заблокувала, оскільки чула, що він не тверезий. Мати потерпілої пішла до сестри і звідти зателефонувала та повідомила, що обвинувачений вдома і має щось, схоже на гранату, мати попросила приїхати і подивись чи вона справжня чи іграшкова. Потерпіла приїхала додому, де був обвинувачений, який сидів на ліжку, у спортивній кофті, дві його руки були запхані у кишенях, а в одній кишені у нього була граната. На запитання потерпілої, чому він так сидить, обвинувачений сказав: « ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ти приїхала. Ти подала на розлучення?», на що потерпіла відповіла: «Ні, якщо тобі так важливо, то йди подай на розлучення». Потерпіла спитала що він тримає у руці в кишені, на що обвинувачений витягнув із кишені гранату, яку продовжував тримати у руці. На запитання потерпілої де він взяв гранату обвинувачений відповів: «Яка тобі різниця де я її взяв». Потерпіла просила щоби обвинувачений віддав їй гранату, однак він відмовлявся це зробити. Під час розмови обвинувачений попросив потерпілу увімкнути йому телевізор, на що вона запропонувала йому взамін за увімкнений телевізор віддати гранату. У потерпілої була така думка, що вона забере гранату в обвинуваченого і таким чином врятує його, щоб йому нічого за це не було. Тоді обвинувачений віддав потерпілій гранату, яку вона взяла в руку, потім поклала в кишеню і вибігла на вулицю. Тоді обвинувачений взяв потерпілу за куртку, кинув на ліжко, притиснув ногою і сказав: «Віддай, це не іграшка». Він вирвав гранату з кишені, порвавши куртку. Після цього потерпіла вибігла на вулицю і зателефонувала до працівників поліції, оскільки зрозуміла, що обвинувачений в стані алкогольного сп`яніння та агресивний. Коли потерпіла розмовляла за працівниками поліції по телефону, обвинувачений вибіг за нею на вулицю, після чого вона, не перериваючи дзвінок, поклала телефон у кишеню і сказала: «Все, він вийшов». Вона зайшла у кімнату, де обвинувачений зловив її за шию і сказав, що все у них буде добре. Коли вона перебувала у кімнаті, зателефонував телефон, це була психолог, яка запитала де знаходяться діти, на що потерпіла відповіла, що діти перебувають у школі, на групі продовженого дня. Ця розмова по телефону відбувалася на гучномовному зв`язку, психолог запитала, чи чоловік потерпілої знаходиться біля неї, на що потерпіла відповіла, що так. Тоді психолог звернулася до обвинуваченого, чи відпустить він потерпілу, на що він відповів, що він її не тримає, нехай іде. Також потерпіла згадала, коли вони ще перебували у кімнаті, обвинувачений, тримаючи гранату у руці та обіймаючи потерпілу, витягував запобіжну чеку із гранати та засовував її назад, рухав кільцем, таким чином лякаючи потерпілу і говорячи: «Ось, раз, і тебе немає. Кого хочу підірву, мені і так нічого за це не буде». Потерпіла з дій обвинуваченого розуміла, що він їй погрожує реально, згодом вона зрозуміла, що він міг її підірвати. 
		На запитання захисника потерпіла повідомила, що обвинувачений надсилав їй кошти, це була загальна сума орієнтовно 100 тисяч гривень, передана двома переказами. Обвинувачений говорив про необхідність проходження ним додаткового медичного огляду, він повідомив потерпілій, що має їхати на МРТ у м. Донецьк, але це довго чекати. Про те, що йому потрібні гроші на медобстеження, він не говорив, лише питав, чи вона має його гроші і сказав віддати йому його 80 тисяч гривень. Гроші потерпіла потратила на подарунок онукові за проханням обвинуваченого, дещо передавала йому, а також оплачувала комунальні послуги, якби була потреба повернути гроші  потерпіла це б зробила, взявши гроші у банку. Спочатку обвинувачений перебував у Заліщиках після мобілізації, кожен раз, коли він приїжджав, то або перебував уже в стані алкогольного сп`яніння, або привозив із собою пляшку алкоголю. До дітей у м. Бучач він не приїхав, оскільки онуки його бояться.
		Відносно міри покарання обвинуваченому потерпіла під час допиту зазначила, що покладається на думку суду, разом з тим вказала, вона боїться обвинуваченого, обвинувачений - людина неадекватна, усе життя він їй погрожує. Між людьми обвинувачений поводив себе спокійно, тихо, а лише, повертаючись додому, починав скандали, неодноразово піднімав руку на потерпілу.
		Під час виступу у судових дебатах потерпіла просила призначити обвинуваченому покарання по всій суворості, згідно з законом. Вона його боїться, його бояться діти, сусіди, мама потерпілої.
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду показала, що потерпіла по даному кримінальному провадженні є її донькою, а обвинувачений  зятем. Свідок проживає у селі Заривинці сама, оскільки одна дочка живе по сусідству, а інша дочка  з онуками у м. Бучачі. Коли зять свідка  обвинувачений приходить у відпустку, спочатку їде у м. Бучач до дочки, де робить скандали, а потім приїздить до свідка у село Заривинці. Обвинувачений у грудні 2024 року повернувся додому у відпустку, свідок почула, що хтось стукає, це був її зять, тому відчинила йому двері. Він був у стані алкогольного сп`яніння, потім ще купив горілку у магазині і свідок вже боялася з ним ночувати, тому пішла на ніч до дочки. Зранку, коли вона повернулась від дочки, до неї підійшов зять, показав їй прилад у руці, поставив перед нею і сказав: «О, бачите, то міна. Як потисну за дротик, то вас немає, і хати немає». Свідок подумала, що обвинувачений обманює, взяла той прилад у руки, він був важким. Свідок до обвинуваченого сказала, щоб він не жартував з цим, бо за таке можна понести покарання, на що обвинувачений їй повідомив, що йому ніхто нічого не зробить. Свідок вийшла на вулицю, оскільки уже боялась. Обвинувачений сказав свідку, щоб вона зателефонувала до його дружини і повідомила, щоб та приїхала, оскільки він хоче з нею розлучитися. Почувши це, свідок побігла до доньки, яка проживала по сусідству, для того, щоби зателефонувати до потерпілої. Коли приїхала дочка ОСОБА_13 , то свідок вже у будинок не заходила, оскільки дочка їй сказала швидко збиратися і виходити з хати. Свідком конфлікту між дочкою та зятем у той день вона не була. 
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду показала, що вона є старостою Заривинецього старостинського округу Бучацької міської ради. Обвинуваченого вона може охарактеризувати як спокійного жителя, коли він тверезий, а коли випиває алкогольні напої, то часто родичі скаржаться на конфлікти з його сторони. Потерпіла ОСОБА_8  добра, чуйна жінка. Неодноразово свідок до неї зверталась за допомогою, так як вона медик. Про обставини, які були 19 грудня 2024 року, їй відомо, до неї зателефонували працівники поліції та повідомили, що ОСОБА_9 має гранату, якою погрожує, і запропонували їй приїхати. Коли вона приїхала на місце події, то обвинуваченого уже виводили з будинку, свідок також була понятою при проведенні вилучення гранати. Підтвердила, що вилучалась граната у зібраному вигляді, вона знаходилась у кімнаті. Потерпіла неодноразово жалілась, що чоловік їй погрожує, зокрема, зі слів матері потерпілої, свідку було відомо, що обвинувачений погрожував, що підірве усіх. 
		Окрім того винуватість  ОСОБА_3  увчиненні інкримінованихйому кримінальнихправопорушень,передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 129 КК України, повністю доведена дослідженими у судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, зокрема:
		- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19 грудня 2024 року, згідно якого ОСОБА_5 повідомила, що її чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель с. Заривинці Чортківського району, який являється військовослужбовцем 18 грудня 2024 року повернувся з зони бойових дій, знаходиться по місцю проживання в АДРЕСА_1 , та зберігає предмет, зовні схожий на бойові гранати. Погрожував зірвати бойову гранату;
		- протоколом проведення огляду від 19 грудня 2024 року та долученим до нього додатком у вигляді таблиці ілюстрацій, за участі потерпілої ОСОБА_5 , яка є власником домогосподарства та надала дозвіл на огляд, понятих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , та спеціалістів, в ході якого проведено огляд житлового будинку в АДРЕСА_2 з правої сторони на підлозі було виявлено гранату РГН на копусі якої наявний надпис (254-15-85) та запал, на якому наявний надпис (157-75 УЗ РГМ 583) зеленого кольору, яка зі слів ОСОБА_16 (спеціаліста) є бойовою. Під час огляду вилучено предмет, зовні схожий на гранату РГН із наявним надписом «254-15-85», який поміщено у сейф-пакет № СRІ1057671, та один запал до гранати з наявним маркуванням «157-75 УЗРГМ 583», який поміщено у сейф-пакет № СRІ1057670;
		- довідкою про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових металів від 19 грудня 2024 року Відділу вибухонебезпечної служби ГУНП в Тернопільській області, згідно якої корпус гранати РГН (254-15-85), спецпакет (СRІ 1057671), вилученого в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що відповідно до додатку 2 наказу МВС України від 19 серпня 2019 року № 691, зазначений об`єкт належить до категорії: 3 (обмежено небезпечний) і вимагає таких заходів безпеки: обмеження під час роботи, перевезення, зберігання, дослідження; 
		- довідкою про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових металів від 19 грудня 2024 року Відділу вибухонебезпечної служби ГУНП в Тернопільській області, згідно якої запал УЗРГМ (157-75 УЗ РГМ 583), спецпакет (СRІ 1057670), вилученого в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що відповідно до додатку 2 наказу МВС України від 19 серпня 2019 року № 691, зазначений об`єкт належить до категорії: 2 (небезпечний) і вимагає таких заходів безпеки: обмеження під час роботи, перевезення, зберігання, дослідження; 
		- висновком експерта № СЕ-19/120-24/14610-ВТХ за результатами проведення судової вибухотехнічної експертизи, проведеного на підставі постанови слідчого СВ ВП №2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_17 від 20 грудня 2024 року у кримінальному провадженні, складеного судовим експертом Тернопільського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_18 від 20 грудня 2024 року, згідно якого надані на експертизу об`єкти являються: з упакування №1  корпусом наступальної осколкової ручної гранати РГН; з упакування №2  запалом УЗРГМ з полімерним перехідником. Надані на дослідження корпус наступальної осколкової ручної гранати РГН у конструктивному поєднанні із запалом УЗРГМ з полімерним перехідником, є вибуховим пристроєм, а саме саморобним вибуховим пристроєм на основі корпусу гранати РГН та запалу УЗРГМ з полімерним перехідником. Надані на дослідження об`єкти у конструктивному поєднанні між собою (за рахунок полімерного перехідника) придатні до вибуху; 
		- відповіддю № 182/582 від 14 січня 2025 року командира військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України ОСОБА_19 на запит слідчого СВ ВП № 2 (м. Бучач) Чорртківського РУП ГУНП в Тернопільські області ОСОБА_17 № 3994-2025 від 08 січня 2025 року, з якої слідує, що осколкова ручна граната РГН (254-15-85) у конструктивному поєднанні із запалом «157-75 УЗРГМ 583» на обліку у військовій частині НОМЕР_1 не перебуває;
		- інформацією № 697/4/394 від 15 січня 2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_20 , наданої на запит слідчого СВ ВП № 2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільські області ОСОБА_17 № 6651-2025 від 13 січня 2025 року, на обліку в службі РАО протипіхотна осколкова ударно-дистанційна граната РГН (254-15-85) та запал «157-75 УЗРГМ 583» не перебуває. Інформація щодо втрати чи викрадення вищевказаного боєприпасу з військових частин в зоні діяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходила; 
		- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20 грудня 2024 року, згідно якого ОСОБА_5 повідомила, що 19 грудня 2024 року близько 12 год., перебуваючи за місцем проживання чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець ЗСУ погрожував вбивством шляхом підірвання бойової гранати через сімейний конфлікт, що виражалося у демонстрації гранати, усними погрозами у вбивстві;
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 21 січня 2025 року та долученим до нього ілюстрованим додатком у вигляді таблиці ілюстрацій, за участі потерпілої та понятих, в ході якого потерпіла на статистові відтворила дії та обставини даної події, яка мала місце 19 грудня 2024 року в АДРЕСА_1 . Зокрема, потерпіла ОСОБА_5 направилася до однієї з кімнат житлового будинку, де посадила на ліжко статиста, який, імітуючи, в правій руці тримав ручну гранату (під час експерименту використовував пластикову бутилу у вигляді лимона, жовтого кольору). Також потерпіла повідомила, що в цей час ОСОБА_3 погрожував підірвати гранату, та як він саме здійснював розгинання кінці «чеки» ручної, імітуючи витягування та запихання декілька раз. Саме в цей час потерпіла відчула реальну погрозу своєму життю. Тоді потерпіла направилася до виходу з житлового будинку, за нею направився статист із словами погроз підірвати ручну гранату, повернув потерпілу до кімнати житлового будинку, при чому у коридорі схопив лівою рукою за шию потерпілу, а остання відштовхувалася від рук нападника. Згодом, перебуваючи в одній із кімнат, потерпіла намагалася заспокоїти статиста, щоб він перестав вчиняти протиправні дії. Потерпіла повідомила, що переконала ОСОБА_3 та взяла ручну гранату і поставила її до правої кишені верхнього одягу, тримаючи обережно, щоб вона не розірвалася, і мала намір вийти з приміщення кімнати. Згодом її дії були зупинені, та на статистові імітує як ОСОБА_3 зловив її за верхній одяг і повалив на ліжко та погрожував підривом ручної гранати. В цей час статист правою рукою тримає потерпілу за верхній одяг в області грудей та правою ногою, а саме коліном сперся на ноги щоб знерухомити потерпілу, та лівою рукою, як пояснила потерпіла, імітує витягування ручної гранати та в цей час, як пояснила потерпіла, порвав кишеню верхнього одягу (куртки). Потерпіла знову неодноразово просила повернути ручну гранату, оскільки боялася за своє життя, однак ОСОБА_3 її не слухав. Крім того, потерпіла зазначила, що ОСОБА_3 висловлювався «я знав, що ти с--а подзвониш у поліцію» та присів на ліжко у кімнаті, тримаючи в руках гранату. Після того, як до потерпілої зателефонувала психолог, яка запитала чи діти ще на навчанні і запитала про можливість вийти із житлового будинку, потерпіла вийшла, а статист і надалі перебував у будинку.
		Надаючи оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, що підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
		При цьому під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими та недостовірними. Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.
		Оцінюючи в сукупності докази, здобуті у судовому засіданні, суд прийшов до переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 129 КК України, доведена повністю, а його дії кваліфіковано вірно.
		Щодо доводів сторони захисту, що ОСОБА_3 не погрожував ОСОБА_8 вбивством, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Частина 1ст.129КК України передбачає відповідальність за погрозу вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
		Суб`єктивна сторона даного кримінального правопорушення характеризується виною у формі прямого умислу. При цьому, не має значення, чи збирався винний здійснити свою погрозу в дійсності, чи ні, досить того, щоб у потерпілого були реальні підстави побоюватися такої погрози. Мотиви вчинення цього злочину на його кваліфікацію не впливають.
		З об`єктивної сторони злочин виражається у погрозі вчинити вбивство та доведенні до відома потерпілого наміру винної особи позбавити потерпілого життя.
		При цьому склад злочину в діях винного, який погрожує вбивством, буде лише у разі, якщо в особи, щодо якої була висловлена погроза позбавити її життя, були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
		Погроза може бути висловлена усно, письмово, конкретними діями, по телефону, через телекомунікаційну мережу тощо, як безпосередньо потерпілому, так і шляхом доведення до потерпілого через інших осіб чи з використанням технічних засобів передавання інформації.
		Погрозою застосування фізичного насильства, в тому числі і погрозою вбивством, слід вважати залякування особи застосування до неї такого насильства, в тому числі, і залякування її вчинити вбивство. Погроза може полягати у висловлюваннях, жестах, демонстрації зброї або предметів, що можуть бути використані для нанесення тілесних ушкоджень, предметів, що імітують зброю, які потерпіла особа приймає за справжню зброю, чи в інших діях. Погроза застосування фізичного насильства, в тому числі погроза вбивством, повинна сприйматися потерпілою особою як реальна, тобто у неї має скластися враження, що погроза буде реалізована. Така погроза може сприйматися потерпілою особою як реальна, виходячи з часу, місця та обстановки, що склалася (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи»).
		Злочин є закінченим в момент сприйняття потерпілим висловленої погрози позбавити його життя як реально, тобто як такої, що може бути виконана (здійснена).
		Отже, висловлена ОСОБА_3 погроза вбивством в бік потерпілої ОСОБА_8 є реальною та такою, що давала потерпілій достатньо підстав побоюватись такої погрози, так як вчинення протиправних дій відбувалось не очікувано для потерпілої, шляхом демонстрації предмету, візуально схожого на зброю, яка є наступальною осколковою ручною гранатою РГН у конструктивному поєднанні із запалом УЗРГМ з полімерним перехідником, що сприймалась потерпілою як вибуховий пристрій, за допомогою якої може бути реалізовано умисел на позбавлення життя з врахуванням агресивної поведінки ОСОБА_3 , тобто об`єктивна сторона інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення є доведеною та сумнівів у її доведеності не викликає.
		Погроза вбивством з об`єктивної сторони виявляється в погрозі потерпілому позбавити його життя. Сама ж реальність підстав для побоювання реалізації такої погрози визначається потерпілою особою з урахуванням змісту висловленої погрози, місця, часу та обстановки її вираження, характеру попередніх відносин винного з потерпілого.
		Сукупність зазначених доказів свідчить про те, що у потерпілої ОСОБА_8 були реальні підстави побоюватися за своє життя.
		Покази потерпілої, свідків та інші письмові докази узгоджуються між собою, протирічь не мають.
		Суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України - як незаконне придбання, носіння, зберігання вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу; за ч.1 ст. 129 КК України - як погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
		Відтак, позицію сторони захисту щодо відсутності у діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, суд вважає як захисну, з метою уникнення останнім відповідальності за скоєне, так як вона повністю спростовується вищенаведеними доказами, у зв`язку з чим не вбачає підстав для виправдання обвинуваченого.
		Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
		Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, пом`якшуючі та обтяжуючі його вину обставини, особу обвинуваченого.
		Вивчаючи особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_3 неодноразово протягом 2016-2024 років притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства стосовно дружини ОСОБА_5 та тещі ОСОБА_12 (ч. 1 ст. 173-2 КУпАП КУпАП) (згідно даних інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», постанов Бучацького районного суду Тернопільської області № 595/903/2016-п від 19 травня 2016 року, № 595/1149/23 від 06 липня 2023 року, № 595/1486/24 від 10 вересня 2024 року, №595/1649/24 від 08 жовтня 2024 року).
		Згідно вимоги УІАП ГУНП в Тернопільській області № 22-19122024/61003 від 19 грудня 2024 року ОСОБА_3 не притягувався до кримінальної відповідальності.
		Відповідно до довідок № 1848, № 1849 від 20 грудня 2024 року КНП «Бучацька міська лікарня» Бучацької міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель с. Заривинці, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
		Згідно довідки про склад сім`ї № 177 від 19 грудня 2024 року, виданої Заривинецьким старостинським округом Бучацької міської ради Тернопільської області, до складу сім`ї ОСОБА_3 входять: дружина ОСОБА_5 , син ОСОБА_21 та теща ОСОБА_12 . 
		   За даними характеристики № 176 від 19 грудня 2024 року, виданої Заривинецьким старостинським округом Бучацької міської ради Тернопільської області, ОСОБА_3 одружений, проходить службу в ЗСУ, за час проживання на території села родичі неодноразово скаржились на його поведінку після вживання спиртних напоїв.
		Згідно інформації начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 3/10807 від 19 грудня 2024 року, громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель с. Заривинці Чортківського району Тернопільської області, був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації у військову частину НОМЕР_2 АДРЕСА_3 , наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №359 від 13 грудня 2023 року.
		   Відповідно до довідки т.в.о. командира військової частини НОМЕР_3 № 233 від 11 липня 2024 року, старший солдат ОСОБА_3 акумуляторник-електрик відділення слюсарно-механічних робіт і поточного ремонту агрегатів ремонтного взводу понтонно-мостового батальйону військової частини НОМЕР_2 , 09 червня 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи: Харківська область, Харківський район, Липецька ТГр. 
		Згідно Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №308 від 30 жовтня 2024 року, старшого матроса  ОСОБА_3 , який відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», призначений наказомначальника Генеральногоштабу ЗбройнихСил України(поособовому складу)від 28жовтня 2024року №1327-РСна посадуматроса резерву запасноговзводу запасноїроти військовоїчастини НОМЕР_1 ,який прибувз військовоїчастини НОМЕР_2 ,з 30жовтня 2024рокузараховано до списків особового складу частини та вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. 
		   Як слідує із Витягу із наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №362 від 19 грудня 2024 року, матрос ОСОБА_3 вважається таким, що самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 .
		Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №20 від 06 січня 2025 року, за порушення статтей 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV та статтей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-ХІV, враховуючи ступінь та форму вини за неприбуття вчасно без поважних причин на службу з військово-лікарської комісії, відповідно до пункту «е» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на старшого матроса ОСОБА_22 накладено дисциплінарне стягнення «пониження у військовому званні на один ступінь. Вважати таким, що в діях старшого матроса ОСОБА_22 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України «Самовільне залишення військової частини або місця служби».
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до статті 67 КК України, не встановлено.
		Обставина, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, згідно статті 66 КК України, є активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
		Відносно посилань прокурора у виступі в судових дебатах на наявність обставин, що обтяжують покарання, а саме: вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя та вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, суд зазначає наступне.
		Згідно з п. 4 ч. 1ст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження.
		Пунктом 6 ч. 2ст. 291 КПК Українирегламентовано, що обвинувальний акт, у тому числі, має містити відомості щодо наявності або відсутності обставин, які обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченому.
		Як слідує зі змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024211130000317, складеному слідчим СВ відділення поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_23 , затвердженого прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 та у подальшому направленого на розгляд до суду першої інстанції, під час досудового розслідування не було встановлено таких обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому, як вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя та вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Відповідно до вимогст. 337 КПК Українисудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, за виключенням випадків, коли суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		За таких обставин суд вважає, що з огляду на вимогист. 337 КПК Українипідстав визнавати обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_3 ,вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя та вчинення злочину з використанням умов воєнного стану у суду немає.
		З аналогічних підстав суд не приймає до уваги твердження представника потерпілої про визнання обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 ,вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.
		Надаючи оцінку доводам захисника про наявність в обвинуваченого щирого каяття та визнання ним вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, суд виходить із того, що щирим каяттям є відверта негативна оцінка винним своєї кримінально караної поведінки, визнання тих обставин, які йому ставляться в провину, а отже, характеризується тим, що особа справді засуджує свій вчинок та визнає його антисуспільний характер, про що мають свідчити й об`єктивні дані про зміни в ціннісних пріоритетах та способі життя. Саме по собі визнання своєї провини ще не означає, що особа стала на шлях виправлення і що її зізнання свідчить про рішучість стати на шлях виправлення. З огляду на викладене вище, щире каяття слід відрізняти від визнання провини з метою створити формальні підстави для пом`якшення кримінальної відповідальності.
		Згідно встановлених фактичних обставин під час розгляду даного кримінального правопорушення не знайшли свого підтвердження пом`якшуючі покарання обставини обвинуваченому ОСОБА_3 , на які вказує сторона захисту, а саме: щире каяття та визнання вини, оскільки своєї провини ОСОБА_3 в повному обсязі не визнав, а саме в частині погрози вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, що не може свідчити про його щире каяття у вчиненому та негативну оцінку своєї кримінально караної поведінки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. 
		Проаналізувавши вказану норму закону, суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України та призначення обвинуваченому більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.
		Захисник у своєму виступі у судових дебатах просив суд звільнити ОСОБА_3 з-під варти і застосувати до нього іспитовий термін в порядку ст. 75 КК України.
		Суд зазначає, що положення ст. 75 КК України підлягають застосуванню у взаємозв`язку із приписами статей 50, 65 вказаного Кодексу, за яким визначаються загальні ознаки, мета і засади призначення покарання, згідно з якими особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, відповідно до положень Загальної частини КК і враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		Для застосування положень ст. 75 КК України суд має належним чином дослідити й оцінити всі обставини, що мають значення для кримінального провадження, та врахувати, що звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується в тому разі, коли є умови і підстави, визначені ст. 75 КК України. Рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням за приписами ст. 75 КК України приймається з урахуванням можливості досягнення мети покарання в контексті положень статей 50, 65 КК України.
		Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема, відомостях про вчинений особою злочин, зміст протиправної поведінки. Крім того, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в головних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв`язки; наявність джерел правомірного отримання доходів для забезпечення власних потреб та осіб, які перебувають на його утриманні; наскільки його ціннісні орієнтири збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічну характеристику винуватого тощо.
		Що стосується питання застосування ст. 75 КК України у даному кримінальному провадженні, то суд вважає, що можливість звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням не буде таким, що сприятиме попередженню вчинення ним кримінальних правопорушень у подальшому.
		Також, у своєму виступі у судових дебатах захисник посилався на стан здоров`я обвинуваченого, а саме про наявність у нього наступних захворювань: гіпертонічна хвороба ІІст., ІХС стенокардія напруги, облітеруючий атеросклероз судин шиї, хронічна судинна недостатність 2-3 ст., разом з тим суду не надано доказів того, що, маючи зазначені захворювання, обвинувачений не може утримуватися у місцях позбавлення волі.
		Зважаючи на вищенаведене, враховуючи відсутність обтяжуючих покарання обставин, пом`якшуючу обставину активне сприяння розкриттю злочину, беручи до уваги ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, зокрема, відповідно до ст.12КК України обвинуваченим вчинено тяжкий злочин (ч. 1 ст. 263 КК України) та кримінальний проступок (ч. 1 ст. 129 КК України), особу обвинуваченого, який раніше несудимий, одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства стосовно дружини ОСОБА_8 , позицію потерпілої, яка просила визначити йому покарання по усій суворості, згідно закону, суд вважає за доцільне визначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 129 КК України, яке буде достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та для попередження скоєння інших злочинів. При цьому, остаточне покарання йому необхідно призначити за правилами ч. 1 ст. 70 КК України. 
		Цивільний позов по справі не заявлено.
		Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
		На підставі ч. 2 ст.124КПК України суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 в користь державного бюджету судові витрати за проведення судової вибухотехнічної  експертизи.
		Суд враховує, що стосовно обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а отже, до набуття вироком законної сили, відповідно до вимог ст. 377 КПК Україна, вказаний запобіжний захід слід залишити без змін.
		Також слід урахувати, що ОСОБА_3 було затримано в порядку ст. 208 КПК України 19 грудня 2024 і останній перебуває під вартою, тому, відповідно до ст. 72 КК України слід зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком строк попереднього ув`язнення ОСОБА_3 з 19 грудня 2024 до набуття вироком законної сили, виходячи з того, що відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі, а строк покарання слід рахувати з дня набуття вироком законної сили.
		Керуючись ст. ст. 373, 374, 468 - 470, 472 - 475 КПК України, суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 129 КК України, та призначити йому покарання:
		- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців; 
		- за ч. 1 ст. 129 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки. 
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити  ОСОБА_3  остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців. 
		Зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком строк попереднього ув`язнення  ОСОБА_3 , а саме з моменту затримання - 19 грудня 2024 року до набрання вироком законної сили.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
		Речові докази: осколки корпусу РГН та запал УЗГРН з первинним упакуванням, які після експертного дослідження упаковано у сейф-пакет Експертної служби МВС України № 605815 та передано на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП № 2 (м. Бучач) ЧРУП ГУНП в Тернопільській області, - знищити.
		Стягнути з  ОСОБА_3 вкористь державивитрати запроведення судової вибухотехнічної експертизи (висновок № СЕ-19/120-24/14610-ВТХ від 20 грудня 2024 року) в розмірі 2387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) грн 70 коп.
		Вирок ухвалений в нарадчій кімнаті і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Бучацький районний суд Тернопільської області. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копія вироку після його проголошення підлягає негайному врученню обвинуваченому і прокурору.
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...