Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/7929/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано судом: 31.03.2025. Зареєстровано: 31.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/521/261/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42019160000000619

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		  
		27 березня 2025 року         м. Одеса
		 
		Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 , 
		при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		за участю прокурора ОСОБА_6 , 
		обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		захисника ОСОБА_8 ,
		потерпілого ОСОБА_9 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №521/7929/20 щодо: 
		ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Тарутине Одеської області, громадянина України, раніше не судимого, не одруженого, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , колишнього головного державного інспектора митного поста «Міжнародний аеропорт «Одеса» Одеської митниці Державної митної служби,
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Згідно з висунутим обвинуваченням, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (в редакції оригіналу), будучи головним державним інспектором митного поста «Міжнародний аеропорт «Одеса» Одеської митниці ДФС, тобто являючись відповідно до п. 1 Примітки до ст. 364 КК України службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, знаходячись на території «Міжнародного аеропорту «Одеса», що розташований по вул. Центральний Аеропорт в м. Одесі, 24.10.2019, близько 01 години, під час проходження митного контролю ОСОБА_12 (в редакції оригиналу), який прибув до аеропорту літаком із республіки Туреччина, виказав прохання про передачу йому особисто неправомірної вигоди у сумі 300 (триста) доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становило 7 467 гривень, за невчинення в інтересах ОСОБА_12 , як того, хто надасть неправомірну вигоду дій з використанням наданої йому влади та службового становища, а саме за безперешкодне проходження митного оформлення на митному пості «Міжнародний аеропорт «Одеса» Одеської митниці ДФС та не створення штучних перешкод при оформленні багажу з новими речами із розрахунку 300 (триста) доларів США за п`ять сумок та за подальше не притягнення ОСОБА_12 до адміністративної відповідальності під час переміщення товарів.
		ОСОБА_12 , реально сприймаючи висловлені ОСОБА_13 погрози, усвідомлюючи можливість застосування до нього зазначених заходів, які можуть виразитися у притягненні його до адміністративної відповідальності та вилучення його вантажу, був вимушений погодитися на надання неправомірної вигоди, яку вимагав ОСОБА_13 .
		В подальшому, ОСОБА_13 , реалізуючи свої злочинні наміри на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_12 , надав останньому номер свого мобільного телефону та зазначив, що у подальшому при переміщенні нових речей через митний пост «Міжнародний аеропорт «Одеса» Одеської митниці ДФС йому необхідно буде надавати неправомірну вигоду у вигляді 200 доларів США за дві сумки з новими речами.
		Продовжуючи реалізовувати свої злочинні наміри на отримання обумовленої раніше неправомірної вигоди від ОСОБА_12 , головний інспектор митного посту «Міжнародний аеропорт «Одеса» Одеської митниці Держмитслужби ОСОБА_13 переслідуючи раніше висловлену вимогу, 03.12.2019, приблизно о 23 годині 50 хвилині, сприяв ОСОБА_12 у безперешкодному проходженні митного огляду, не здійснивши усіх належних митних формальностей для випуску вантажу з території аеропорту, тобто з митної території України під час переміщення товарів, а саме: двох сумок з новими речами, які ввезені із республіки Туреччина через «Міжнародний аеропорт «Одеса» та не склав відносно останнього протокол про вчинення адміністративного правопорушення за порушення порядку проходження митного контролю. В подальшому, за вищевказані дії, 11.12.2019, близько 15 години 30 хвилині, ОСОБА_13 , перебуваючи в торгівельному центрі «Таврія В Аеропортівський» отримав від ОСОБА_12 самостійно визначену неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів розміром 200 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становило 4736 гривень та узгодив із останнім наступне проходження митного оформлення із новими речами, які ОСОБА_12 повинен був ввезти 13.12.2019 із республіки Туреччина через митний пост «Міжнародний аеропорт «Одеса».
		Продовжуючи реалізовувати свої злочинні наміри на отримання обумовленої раніше неправомірної вигоди від ОСОБА_12 , головний інспектор митного посту «Міжнародний аеропорт «Одеса» Одеської митниці Держмитслужби ОСОБА_13 переслідуючи раніше висловлену вимогу, 14.12.2019, приблизно о 23 годині 50 хвилині, сприяв ОСОБА_12 у безперешкодному проходженні митного огляду, не здійснивши усіх належних митних формальностей для випуску вантажу з території аеропорту, тобто з митної території України під час переміщення товарів, а саме: двох сумок з новими речами загальною не розмитненою вартістю 72 562 гривні 98 копійок, які ввезені із республіки Туреччина через «Міжнародний аеропорт «Одеса» та не склав відносно останнього протокол про вчинення адміністративного правопорушення за порушення порядку проходження митного контролю. В подальшому, за вищевказані дії, 15.12.2019, близько 00 годин 05 хвилин, ОСОБА_13 , перебуваючи у місці для паління, що розташований біля третього входу в зону «Міжнародного аеропорту «Одеса», що розташований по вул. Центральний Аеропорт в м. Одесі, отримав від ОСОБА_12 самостійно визначену неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів розміром 200 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становило 4 712 гривень.
		Крім того, продовжуючи реалізовувати свої злочинні наміри на отримання обумовленої раніше неправомірної вигоди від ОСОБА_12 , головний інспектор митного посту «Міжнародний аеропорт «Одеса» Одеської митниці Держмитслужби ОСОБА_13 , переслідуючи раніше висловлену вимогу, 22.12.2019, приблизно о 23 годині 50 хвилині, сприяв ОСОБА_12 у безперешкодному проходженні митного огляду, не здійснивши усіх належних митних формальностей для випуску вантажу з території аеропорту, тобто з митної території України під час переміщення товарів, а саме чотирьох сумок з новими речами загальною не розмитненою вартістю 125 657 гривен 42 копійки, які ввезені із республіки Туреччина через «Міжнародний аеропорт «Одеса» та не склав відносно останнього протокол про вчинення адміністративного правопорушення за порушення порядку проходження митного контролю. В подальшому, за вищевказані дії 23.12.2019, близько 05 годині 30 хвилині, ОСОБА_13 , перебуваючи поруч із будівлею старого терміналу «Міжнародний аеропорт «Одеса», що розташований по вул. Центральний Аеропорт в м. Одесі отримав самостійно визначену неправомірну вигоду від ОСОБА_12 у вигляді грошових коштів розміром 300 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становило 6 987 гривень.
		Таким чином, ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України: прохання та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 заявив про те, що своєї вини у висунутому йому обвинуваченні він не визнає, ніякої неправомірної вигоди він не отримував. На час подій, що розглядаютьсмя, він займав посаду головного державного інспектора митного контролю митного поста «Міжнародний аеропорт «Одеса» Одеської митниці. Основні його обов`язкі, це здійснення митного контролю та запобігання порушенню митних правил. Перша зустріч із ОСОБА_14 відбулась 24 жовтні 2019 року, коли він він після прильоту проходив контроль у нетверезому стані через систему «Rapiscan». Свій номер телефону він тоді ОСОБА_15 не надавав, ніяких грошових коштів ОСОБА_15 йому не передавав. 3 грудня 2019 року його на работі не було взагалі. Ніяких запланованих зустрічей з ОСОБА_14 у нього не було, в супермаркеті «Таврія  Аеропортівський» він з ОСОБА_15 зустрівся випадково, коли він купував продукти. Вони спілкувалися з ним під час обіду, після чого розійшлись. Тоді він не пропонував ОСОБА_15 вилітати та прилітати у конкретні дні під час його змін. Ніяких грошових коштів від ОСОБА_14 він не отримував. У більярдному клубі із ОСОБА_14 він не зустрічався. 22 грудня 2019 року він здійснював митний контроль ОСОБА_14 . Будь-яких переваг щодо митного оформлення цього громадянино не було, процедура була здійснена як і до усіх пасажирів. Норік прилетів зі своїми двома сумками. У пункті пропуску є коридори для проходження  «зелені» та «червоні». Норік підійшов до нього, він задекларував його товари та надав йому чеки у папіровому та електронному вигляді. Після чого ОСОБА_14 забрав свої речі та пішов. 23 грудня 2019 року, біля 5 години ранку, він знов зустрівся із ОСОБА_14 . Це була випадкова зустріч, яка відбулася біля старого терміналу. Вони розмовляли на побутові теми. Після розмови він направився до робочого місця, де і був затриманий. Під час затримання у кабінеті він був один. В кабінеті ніяких грошових коштів внього не вилучали. З нього зняли одяг, добровільно при обшуку він його не віддавав. В ході обшуку він просив надати йому правову допомогу від захисника, але йому надали адвоката тільки коли вже його привезли до ТУ ДБР. Ніяких коштів ОСОБА_14 йому не надавав, сам він ніяких пропозицій щодо надання коштів ОСОБА_14 не висловлював.
		На підтвердження обставин вчиненого ОСОБА_13 кримінального правопорушення, прокурором було запропоновано допитати потерпілого, свідків сторони обвинувачення, дослідити документи (письмові докази), висновки судових експертів.
		Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 в суді пояснив, що в жовтні 2019 року він здійснював переліт до Туреччини для того щоб придбати там речі з їх подальшою реалізаціює у м. Одесі. При поверненні до м. Одеси, представники митниці митниці, хто конкретно він не знає, казали йому, що потрібно буде декларувати привезені речі або вирішити питання «якось по іншому». Він перевозив товар перший раз, не знав про процедуру митного оформлення і зрозумів, що якщо він не піде на такі умови, то працівники митниці будуть йому перешкоджати у доставці товару до м. Одеси. Того ж дня, під час прильоту до аеропорту «Одеса» він познайомився з ОСОБА_16 , під час розмови з яким ним було оголошено, що за одну сумку з товаром він буде повинен сплатити йому 100 доларів США. Він погодився з пропозицією ОСОБА_13 , та передав йому гроші. При яких обставинах відбувалась передача грошей він не пам`ятає. Після передачі грошей він покинув будинок аеропорту, потім подився в інтернеті де знаходиться найближчий орган прокуратури та побачив, що вона знаходиться на площі Дерев`янка у місті Одесі, біля Будинку меблів. Наступного дня чи через декілька днів, точно він не пам`ятає, він поїхав до органу прокуратури де написав заяву про вчинення злочину. Потім він продовжував здійснювати перельоти, неодноразово бачився з ОСОБА_13 , передавав йому гроші, зокрема одного разу він передав йому гроші в кафе супермаркету «Таврія В- Аеропортівький», два інших рази в аеропорту «Одеса». Точну суму переданої неправомірної вигоди він не пам`ятає за спливом часу, здається що це було 200-300 доларів США. Дати зустрічей ОСОБА_17 йому не озвучував, тільки говорив, що потрібно буде зв`язатись по телефону щоб він був на роботі. На необхідність перевозки товарів у валізах він йому нічого не говорив.
		Відповідаючи на додаткові питання учасників судового засідання, потерпілий ОСОБА_12 повідомив, що обставини передачі неправомірної вигоди ОСОБА_13 другого разу він не пам`ятає, але він повідомив працівників прокуратури, що з нього знов будуть вимагати кошти, на що йому відповіли щоб він надав ці гроші. Після того, як працівники СБУ переписали номери банкнот, він їх передав ОСОБА_13 . Це були його власні кошти. Після того як переписували номери купюр, гроші повертали йому. Потім він знов летів до Туреччини, він знав, що з нього знов будуть вимагати кошти співробітники митниці. Йому з самого початку сказали, що він повинен платити за кожну сумку 100 доларів США, про це йому сказав ОСОБА_17 . Він повідомляв його, коли він буде на зміні. Приблизно у 20 -х числах грудня 2019 року, він привіз чотири сумки, дві сумки він забрав, потім йому подзвонив ОСОБА_17 і сказав аби він приїхав приблизно десь о 2-3 годин ночі та забрав ці сумки. Він забрав ці сумки в аеропорту, в зоні зберігання речей. Вони зустрілися біля будинку аеропорту та він передав гроші, скільки він не пам`ятає.
		Відповідаючи на питання головуючого, потерпілий ОСОБА_12 пояснив, що раніше до цих подій він підприємницькою діяльністю, пов`язаною із перевезенням товарів із закордону не займався. Після цих подій він більш не займався цим бізнесом. Всього він перевозив товар три рази. Митні платежі він планував сплачувати, але не знав як це робиться. Проте працівники митниці роз`яснювали йому порядок митного оформлення товарів, при цьому нічого протиправного вони йому не пропонували. ОСОБА_17 від нього нічого не вимагав, це була просто пропозиція. У нього був вибір чи платити мито чи передавати неправомірну вигоду, він вирішив передавати неправомірну вигоду аби полегшити процедуру розмитнення. Скільки йому буде потрібно буде сплатити митних платежів за прибданий товар він я не цікавився. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що він приймав участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій (далі НСРД) у вказаному кримінальному провадженні. Зокрема він складав протоколи про хід та результати проведення НСРД на підставі доручення. Під час фіксації подій, які відбувалися з 14 по 15 грудня 2019 року, у протоколі контролю за вчиненням злочину були зроблені технічні помилки через відсутність синхронізації даних та часу на службовому комп`ютері. Протокол був датований 14 грудня 2019 року, а повинен був датовані 15 числом.
		Крім того, в обґрунтування висунутого ОСОБА_13 обвинувачення стороною обвинувачення для дослідження у суді були надані наступні докази:
		- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 42019160000000619, дата реєстрації 31.10.2019);
		- заява ОСОБА_12 про вчинення кримінального правопорушення (дата реєстрації 30.10.2019);
		- заява ОСОБА_12 , якою він надає згоду на огляд належного йому мобільного телефону марки «SAMSUNG» від 06.11.2019 року;
		- заява ОСОБА_12 , якою він надає згоду щодо здійснення відносно нього негласних слідчих (розшукових) дій від 06.11.2019 року;
		- заява ОСОБА_12 , відповідно до якої він добровільно надає дві належні йому сумки з одягом від 14.12.2019;
		- протокол огляду від 15.12.2019 року, предметом якого є огляд речей добровільно виданих ОСОБА_12 ;
		- постанова про визнання та залучення до матеріалів провадження речових доказів від 15.12.2019;
		- протокол обшуку транспортного засобу від 23.12.2019 року;
		- протокол затримання ОСОБА_13 у якості підозрюваного у вчиненні злочину від 23.12.2019 року (з додатком);
		- протокол освідування ОСОБА_13 від 23.12.2019 року;
		- протокол обшуку від 23.12.2019 у приміщенні митного посту «Міжнародний аеропорт «Одеса» (з додатком);
		- заява ОСОБА_12 , відповідно до якої він добровільно надає дві належні йому сумки з одягом від 23.12.2019;
		- протокол огляду від 23.12.2019 року, предметом якого є огляд речей добровільно виданих ОСОБА_12 ;
		- постанова про визнання та залучення до матеріалів провадження речових доказів, вилучених в ході затримання ОСОБА_13 від 23.12.2019;
		- постанова про визнання та залучення до матеріалів провадження речових доказів, отриманих в ході освідування ОСОБА_13 від 23.12.2019;
		- постанова про визнання та залучення до матеріалів провадження речових доказів, отриманих в ході освідування ОСОБА_13 від 23.12.2019;
		- постанова про визнання та залучення до матеріалів провадження речових доказів, вилучених у ході обшуку у приміщенні митного посту «Міжнародний аеропорт «Одеса» від 23.12.2019;
		- постанова про визнання та залучення до матеріалів провадження речових доказів, вилучених у ході обшуку транспортного засобу від 23.12.2019;
		- копії ухвал Заводського районного суду міста Миколаєва від 25.12.2019 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно;
		- копії ухвал слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 25.12.2019, якими визнано законими проведення обшуків у приміщенні митного посту «Міжнародний аеропорт «Одеса»;
		- клопотання прокурора від 18.11.2019 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії стосовно ОСОБА_12 ;
		- клопотання прокурора від 18.11.2019 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії стосовно ОСОБА_13 ;
		- постанова прокурора 15/1-52226 про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 25.11.2019;
		- постанова прокурора 15/1-52225 про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 25.11.2019;
		- доручення прокурора про проведення оперативними працівниками ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області негласних (розшукових) дій №15/1-52228 від 25.11.2019;
		- протокол огляду та ідентифікації грошових коштів від 02.12.2019 (з додатками);
		- протокол огляду особи ( ОСОБА_12 ), залученої до конфеденційного співробітництва та вручення їй спеціального техничного засобу і заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів (грошових коштів) від 02.12.2019;
		- протокол роз`яснення особі ( ОСОБА_12 ), залученої до конфенденційного співробіництва, її прав та обов`язків від 02.12.2019;
		- протокол про хід та результати контролю за вчиненням злочину від 11.12.2019;
		- постанова прокурора 15/1-5589 про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 13.12.2019 року;
		- доручення прокурора про проведення оперативними працівниками ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області негласних (розшукових) дій №15/1-5586 від 13.12.2019;
		- протокол роз`яснення особі ( ОСОБА_12 ), залученої до конфенденційного співробіництва, її прав та обов`язків від 13.12.2019;
		- протокол огляду та ідентифікації грошових коштів від 13.12.2019 (з додатками);
		- протокол огляду особи ( ОСОБА_12 ), залученої до конфеденційного співробітництва та вручення їй спеціального техничного засобу і заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів (грошових коштів) від 13.12.2019;
		- протокол про хід та результати контролю за вчиненням злочину від 14.12.2019;
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 14.12.2019 (з додатком);
		- протокол вилучення у ОСОБА_12 спеціального технічного засобу та заздалегідь ідентифікованих грошових коштів від 14.12.2019;
		- постанова прокурора 15/1-5710 про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 19.12.2019 року;
		- постанова прокурора 15/1-5714 про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 19.12.2019 року;
		- доручення прокурора про проведення оперативними працівниками ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області негласних (розшукових) дій №15/1-3715 від 19.12.2019;
		- протокол огляду та помітки грошових коштів від 21.12.2019 (з додатками);
		- протокол роз`яснення особі ( ОСОБА_12 ), залученої до конфенденційного співробіництва, її прав та обов`язків від 21.12.2019;
		- протокол огляду та ідентифікації грошових коштів від 21.12.2019 (з додатками);
		- протокол огляду особи ( ОСОБА_12 ), залученої до конфеденційного співробітництва та вручення їй спеціального техничного засобу і заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів (грошових коштів) від 21.12.2019;
		- протокол вилучення у ОСОБА_12 спеціального технічного засобу та заздалегідь ідентифікованих грошових коштів від 23.12.2019;
		- клопотання прокурора про скасування грифу секретності з протоколів про результати проведеня негласних слідчих дій та матеріальних носіів інформації відносно ОСОБА_13 від 27.01.2020;
		- постанова прокурора про зняття грифу секретності з протоколів про результати проведеня негласних слідчих дій та матеріальних носіів інформації відносно ОСОБА_13 від 27.01.2020;
		- клопотання прокурора про скасування грифу секретності з протоколів про результати проведеня негласних слідчих дій та матеріальних носіів інформації відносно ОСОБА_13 від 18.02.2020;
		- постанова прокурора про зняття грифу секретності з протоколів про результати проведеня негласних слідчих дій та матеріальних носіів інформації відносно ОСОБА_13 від 18.02.2020;
		- повідомлення прокурора до Миколаївського апеляційного суду про зняття грифу секретності з протоколів про результати проведеня негласних слідчих дій та матеріальних носіів інформації відносно ОСОБА_13 від 10.04.2020;
		- ухвала слідчого судді Миколаївського апеляційного суду від 07.11.2019 року про відмову у задоволенні клопотання прокурора про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій відносно ОСОБА_13 ;
		- ухвала слідчого судді Миколаївського апеляційного суду від 07.11.2019 року про відмову у задоволенні клопотання прокурора про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій відносно ОСОБА_12 ;
		- ухвала слідчого судді Миколаївського апеляційного суду від 19.11.2019 року про задоволення клопотання прокурора про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій відносно ОСОБА_13 ;
		- ухвала слідчого судді Миколаївського апеляційного суду від 19.11.2019 року про задоволення клопотання прокурора про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій відносно ОСОБА_12 ;
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 12.12.2019 року;
		- протокол про хід та результати контролю за вчиненням злочину від 23.12.2019 року;
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23.12.2019 (з додатком);
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 20.12.2019 (з додатком); 
		- висновок криміналістичної експертизи по дослідженню спеціальних хімичних речовин №20-1722/1723 від 31.03.2020;
		- висновок судово-техничної експертизи документів №20-1724 від 14.04.2020;
		- висновок судової товарознавчої експертизи №171 ТГ від 10.04.2020.
		Суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного.
		Відповідно до вимогст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 цього Кодексу.
		При цьому, згідно з ч. 2ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючи законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених уст. 374 КПК України.
		Відповідно до вимог ч. 1ст. 84 КПК Українидоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Розуміння питання про межі доказування і достатність обсягу доказів не має законодавчого визначення цього поняття в силу його оцінного характеру, тому суд, задля об`єктивності оцінки доказів, надав аналіз цим доказам як окремо так і в їх сукупності.
		Дослідивши під час судового розгляду докази, надані стороною обвинувачення, суд приходить до наступного.
		Як убачається з матеріалав кримінального провадження протягом періода з 18.11.2019 року до дати затримання ОСОБА_13 у цьому кримінальному провадженні проводився комплекс негласних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на фіксацію можливої протиправної дяльності працівників митного посту Одеської митниці «Одеса Аеропорт», у тому числі інспектора митної служби ОСОБА_13 .
		Під час судового засідання, судом були досліджені протоколи огляду та помітки грошових коштів, протоколи огляду особи ( ОСОБА_12 ), залученої до конфеденційного співробітництва та вручення їй спеціального техничного засобу і заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів (грошових коштів), протоколи вилучення у ОСОБА_12 спеціального технічного засобу та заздалегідь ідентифікованих грошових коштів, протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій та інші документи. Серед ціх матеріалів негласних слідчих дій, суд за іх доказовим значенням, на перше місце ставить протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дії від 14.12.2019, 20.12.2019, 23.12.2019 (з додатками), в яких зафіксована інформація про зустричі і спілкування між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . 
		За результатами дослідження цих процесуальних документів, суд приходить до переконання, що ці документи, як окремо так і в їх сукупності, не доводять існування обставин, викладених в обвинувальному акті. 
		Суд вважає, що зміст цих протоколів, дійсно підтверджує факт спілкування між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , у тому числі і щодо обставин перетину ОСОБА_12 митного кордону, в ході яких ОСОБА_13 надає рекомендації та настанови ОСОБА_12 з приводу проходження митного кордону. Разом із цим, на переконання суду, зміст цих розмов не підтверджує, що ОСОБА_13 звертався до ОСОБА_12 з проханням чи вимогою одержання неправомірної вигоди чи підтверджує факт отримання такої вигоди. До цього, суд вважає зауважити на вкрай погану якість фіксації ціх зустричей, яка унеможливлює с певною достовірністю сприймати зміст і суть ціх розмов, зокрема і фрагменту розмови між ОСОБА_13 і ОСОБА_12 , яка відбулася напередодні затримання ОСОБА_13 . Задля усунення цього недоліку і задля розуміння суті деяких розмов, суд намагався з`ясувати обставини розмов через допит потерпілого ОСОБА_12 , проте останній заявив що він цих обставин не пам`ятає.
		Що стосується можливості використання у якості доказу інших протоколів НСРД, суд вважає, що належність ціх доказів є сумнівною. Перш за все, суд виходить з того, що ці докази беззаперечно не доводять існування факту, тобто існування певних протиправних подій, встановлення яких могло б свідчити про протиправну діяльність обвинуваченого. Ці негласні дї по суті є підтвердженням процесуальної обгрунтованості ланцюга проведених дій, кінцем яких у даному конкретному кримінальному провадженні є проведення під контролем правоохороних органів зустрічей обвинуваченого з потерпілим та вручення обвинуваченому предмету неправомірної вигоди.
		Проаналізуваши на предмет належності та допустимості у якості доказів дані, отримані у ході обшуку службових приміщень митного посту Одеської митниці «Одеса Аеропорт» 23.12.2019 суд вважає за необхідне викласту наступну думку.
		Згідно положень ст. 233 КПК України,ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установленихчастиною третьоюцієї статті.
		Під іншим володінням особи розуміються … будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.
		Слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогамистатті 234цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. 
		Відповідно доч.2,3ст.234.КПКУкраїни,обшук проводитьсяна підставіухвали слідчогосудді місцевогозагального суду,в межахтериторіальної юрисдикціїякого знаходитьсяорган досудовогорозслідування. У разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням, яке повинно містити відомості, зазначені у п.1-8 ч.3 ст. 234 КПК України.
		Як убачається з тексту протоколу обшуку від 23.12.2019 року, обшук слідчим ТУ ДБР був проведений до постановлення відповідної ухвали слідчого судді з метою врятування майна, яке могло бути знищене.
		Наступного дня після проведення обшуку, тобто 24.12.2019 року слідчий ТУ ДБР, відповідно до вимог ст. 233 КПК України, дійсно звернувся з відповідним клопотанням до слідчого судді суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
		За результатами розгляду клопотання слідчого, слідчим суддею Заводського районного суду міста Миколаєва 25.12.2019 року було ухвалено рішення, яким було визнано обгрунтованим проведення слідчим ТУ ДБР обшуку службових приміщень митного посту Одеської митниці «Одеса Аеропорт» 23.12.2019 року, було надано дозвіл на проведення цієї слідчої дії.
		Суд при розгляді цього кримінального провадження вважає, що вирішуючи питання про допустимість наданих стороною провадження доказів, він не обмежений правозастосовними позиціями слідчого судді з приводу обгрунтованості прийнятого ним рішення щодо проведеного органом досудового розслідування обшуку та вважає за необхідне висловити свої висновки щодо законості проведення обшуку без попереднього отримання дозволу суду на його проведення.
		Крім того, суд враховує позицію Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка викладена у постанові від 07.10.2024 року у справі № 466/525/22 і в якій зазначено, що підстави до проведення слідчої дії як невідкладної, за наявності відповідних процесуальних приводів, можуть бути предметом перевірки під час судового розгляду.
		Як убачається з тексту ухвали слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 25.12.2019 року, з його мотивувальної частини, розглянувши клопотання слідчого, слідчий суддя прийшов до висновку, що є достатні підстави вважати, що вилучені речі, мають значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та можуть мати силу доказів в кримінальному провадженні, передбачені ч.5 ст. 234 КПК України підстави для відмови у задоволені клопотання слідчим суддею не встановлені.
		Разом із цим, слідчим суддею при винесенні судового рішення жодним чином не вмотивована невідкладність проведення слідчим обшуку, який повинен бути пов`язаним із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.
		З оглядуна це,з метоювиконання завданькримінального провадження,заначених уст.2КПК України, зокрема щодо забезпечення повного та неупередженого судового розгляду, суд, при оцінці на предмет допустимості обшуку службових приміщень митного посту Одеської митниці «Одеса Аеропорт» 23.12.2019 року повинен зазначити наступне.
		Проведення обшуку (огляду) житла чи іншого володіння особи без рішення суду в невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей чи майна чибезпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, здотриманням обмежень і умов, передбачених законодавством (статтями 214, 233, 237 КПК), непорушує засади недоторканності житла чи іншого володіння особи.
		З метою належного вирішення завдань, визначених у ст. 2 КПК, їх розв`язання, а також нейтралізації загроз з боку суб`єктів протиправної поведінки чи інших осіб, які діють на їх користь, у ч. 3 ст. 233 КПК з метою реалізації правоохоронюваних інтересів установлено спеціальні правила. Неможливість забезпечити збереження доказів безїхнегайного відшукання і вилученняобумовлює невідкладну необхідність вжиття передбачених КПК процесуальних заходівз метою врятування (збереження) відповідного майна, зокрема шляхом проведення обшуку до отримання ухвали слідчого судді. При цьому висока ймовірність протягом короткого часу знищення таких доказів зумовлює невідкладність вжиття заходів зметою їх збереження.
		Про наявність у сторони обвинувачення обґрунтованихпобоювань того, що майно може бути знищеним, може свідчити якнаявністьуслідчогота прокурора відповідних даних, що воно може бути знищене, з огляду на відомості, отримані оперативним шляхом, зповідомлень свідків, потерпілих, підозрюваних чи зінших належнихтадопустимих джерел, які вказують, що майно може бути знищено, так іспецифіка розвитку подій урозслідуваннікримінальногопровадження, коли, наприклад, один із співучасників кримінальногоправопорушення був затриманий,то побоювання того, що його затримання може змусити інших співучасниківзнищитиречовідокази, стають досить реальними.
		Викриття кримінального правопорушеннястворює очевидну і реальну загрозу (високу ймовірність)швидкого знищення речовихдоказів третіми особами (співучасниками, родичами або друзямипідозрюваноготощо),зацікавленимивунеможливленні ефективного розслідування. Водночас дотримання порядку попереднього отримання дозволуслідчого судді на проведення обшуку (який включає складання та подання до суду вмотивованого клопотання, його розподіл автоматизованою системою, прийняття до провадження слідчимсуддею, проведення судового засіданнята складання за його результатами ухвали) зумовлює відповідніможливостідля знищення доказів особами, яким відомо про факт затримання правопорушника, у проміжок часу, витраченого на виконання передбачених у законі ординарних процедур. Зазначена обставина з високою вірогідністю може позбавити сторону обвинуваченняможливості належно реалізувати передбачені ст. 93 КПК повноваження щодо збираннядоказів задля виконання завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК).
		Проникнення до житла чи іншого володіння особи єальтернативою попередньому отриманню ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук у ситуаціях, коли існують обґрунтовані побоювання, що за цей час майно буде знищено в разі дотримання ординарного порядку. Необхідність віднайти і вилучити об`єкти, якіможуть бути речовими доказами, в контексті ч. 3 ст. 233 КПК є виправданою, якщо існують обґрунтовані підстави до припущення про наявність реальної загрози знищення майна.
		У клопотанні, доданих матеріалах, в ухвалі слідчого судді, постановленій post factum, має йтися про мету (намагання, прагнення) зберегти речові докази від прогнозованої втрати, за наявності обґрунтованого припущення про існування реальної загрози їх знищення. Уклопотанні про надання дозволу на обшук у порядку ч. 3 ст. 233 КПК, доданих матеріалах, маєбутивказано,які саме обставини до моменту проникненнясвідчили, щодотримання ординарного порядку може спричинити втрату майна, що існує реальна конкретна загроза такоївтрати, знищення, зазначено, чому загроза небезпідставно сприймається як реальна.
		В контексті проведення обшуку без попередньо отриманого судового дозволуЄвропейський суд з прав людини (далі -ЄСПЛ) наголошує в низці своїх рішень, зокрема в справах Kuzminas v. russia (заява № 69810/11 від 21 грудня 2021 року, § 22), K.S. and M.S. v. Germany (заява № 33696/11 від 6 жовтня 2016 року, § 42), Tortladze v. Georgia (заява № 42371/08 від 18 березня 2021 року, § 57), що мета виявити речові докази, якіможуть бути корисними для кримінального розслідування серйозного злочину послідовно визнається Судом законною, позаяк вона переслідує інтереси громадської безпеки і пов`язана із запобіганням злочинам та захистом прав інших осіб.
		Разом із тим, ЄСПЛ вважає вагомим те, аби невідкладні обставини, на які посилалися органи влади, вирішивши провести обшук без рішення суду, дійсно підтверджувалися матеріалами справи та конкретними обставинами, й в цілому виправдовували таку терміновість з боку правоохоронних органів. Крім того, важливим є як дотримання процесуальних гарантій під час проведення такого обшуку та судовий контроль за його законністю post factum, так і забезпечення заявникові можливості оскаржувати докази, здобуті в такий спосіб, в межах кримінального провадження проти нього. Недотримання таких вимог має наслідком констатацію ЄСПЛ відповідного порушення статей 6 та / або 8 Конвенції.
		Відсутність попереднього судового ордеру може бути компенсована наявністю судового перегляду post factum законності та необхідності відповідного заходу. Перегляд національними судами заходу, що порушує статтю 8 Конвенції, забезпечує відповідний засіб правового захисту для зацікавленої особи за умови, що суддя ефективно перевіряє законність та обґрунтованість оскаржуваного заходу і, за необхідності, виключає зкримінального провадження зібрані докази(див. рішення усправі Brazzi v. Italy, no.57278/11, §§ 44-45, від 27 вересня 2018 року).
		Вимога про наведення мотивів для проведення обшуку саме невідкладно, безпосередньо пов`язана з ефективністю наступного судового контролю. Якщо слідчим суддею в порядку судового контролю або судом під час перевірки допустимості доказів не буде встановлено (підтверджено) наявності підстав для невідкладного проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді, результати відповідного обшуку (без попереднього дозволу суду) слід вважати такими, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Частиною 2 ст. 235 КПК передбачено, що ухвала про дозвіл на проведення обшуку повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбаченим цим Кодексом. Приписами ст. 234 КПК визначені обставини, які підлягають дослідженню слідчим суддею під час вирішення питання про обшук, який ще не було проведено органами досудового розслідування.
		Водночас під час розгляду питання про надання дозволу на обшук у порядку ч. 3 ст. 233 вказаного Кодексу слідчий суддя, крім зазначених обставин, має перевірити, чи дійсно були наявні підстави для невідкладного проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді, деталізувати у своєму рішенні питання про необхідність проведення обшуку за невідкладних обставин та вилучення конкретних предметів. Недотримання таких стандартів ЄСПЛ сприймає як ситуацію, коли відсутність попереднього судового дозволу на проведення обшуку не була компенсована наявністю судового перегляду ex post facto (див., рішення в справі Tortladze v. Georgia (no. 42371/08, § 65, 18 березня 2021 року).
		Також ЄСПЛ дійшов висновку про відсутність ефективного ретроспективного судового перегляду у справі Gutsanovi v. Bulgaria (№ 34529/10, § 223, ECHR 2013 (extracts), оскільки суддя, який розглядав протоколи обшуку і виїмки, просто підписав їх, не вказавши жодних конкретних причин для свого схвалення. Серед іншого, ці обставини призвели до висновку, що обшук і виїмка не були проведені відповідно до закону, а отже, порушили вимоги ст. 8 Конвенції.
		В справі Kuzminas v. russia (№ 69810/11) від 21 грудня 2021 року (§ 25) ЄСПЛ зазначив, що, оскільки окрім постанови слідчого про проведення обшуку та протоколу обшуку, жодних інших документів з матеріалів слідства не було надано судді, який здійснював перегляд, суддя не мав можливості оцінити ані ступінь обґрунтованої підозри, яку органи влади мали відносно заявника до проведення обшуку в його квартирі, ані терміновість та необхідність проведення обшуку без попереднього судового рішення.
		Отже, вмотивування ухвали про надання дозволу на обшук у порядку ч. 3 ст. 233 КПК наявністю підстав, які не передбачені вказаною нормою та не підтверджуються матеріалами справи, не може вважатися обґрунтованим у розумінні п.1 ст. 6 та п. 2 ст.8 Конвенції.
		Щодо поняття «врятування» в аспекті застосування ч. 3 ст.233КПК, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Право на повагу до житла як складова права на приватність належить доосновоположних прав людини, закріплених на національному та міжнародному рівнях. Конституційний Суд України в Рішенні від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 наголосив на тому, що гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року (далі - Конвенція), Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
		Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини, ст. 8 Конвенції, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини).
		У згаданому Рішенні Конституційний Суд України також зазначив, що конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства, а також задля запобігання кримінальним правопорушенням. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено вКонституції України і міжнародно-правових актах, за відповідних обставин, може визнаватися легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.
		Приписи ст. 30 Конституції Українигарантують кожному недоторканність житла. Недопускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду й обшуку.
		Отож, із положень ст. 30 Конституції України слідує таке:
		- допускається наявність невідкладних випадків, коли дозволений інший, за відсутності вмотивованого рішення суду, встановлений законом порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку;
		- невідкладність випадків законодавець обумовлює врятуванням життя людей, майна чибезпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.
		Зазвичай підставою для обмеження права на недоторканність житла в позасудовому порядку здебільшого є екстремальні випадки природного чи техногенного характеру.
		Так, невідкладним випадком, серед інших, є той, що визначений у ч. 6. ст. 80 Кодексу цивільного захисту України, де йдеться про те, що під час гасіння пожежі працівник пожежно-рятувального підрозділу має право на безперешкодний доступ до всіх житлових, виробничих та інших приміщень, а також на застосування будь-яких заходів, спрямованих на рятування населення, запобігання поширенню вогню та ліквідацію пожежі. Цей порядок доступу не вимагає попереднього судового контролю або його здійсненняpost factum.
		Немає підстав у контексті приписів ст. 30 Конституції України та ч. 3 ст. 233 КПК заперечувати допустимість проведення в житлі чи іншому володінні особи огляду й обшуку після проникнення до такого житла чи іншого володіння особи за наявності невідкладних випадків.
		По-перше, йдеться про кримінальну процесуальну діяльність слідчого, дізнавача, прокурора до постановлення ухвали слідчого судді щодо проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку (ст. 30 Конституції України), яка реалізується на підставі ч. 3 ст. 233 КПК. Отже, очевидною є підпорядкованість законодавчо визначеної мети невідкладного обшуку - врятування майна вирішенню і розв`язанню тих завдань, проякі йдеться в ст. 2 КПК.
		По-друге, в аспекті виконання завдань кримінального провадження термін «врятування» означає усувати загрозу смерті, знищення; захищати існування, оберігати, укривати від шкідливого, небажаного, небезпечного впливу життя людей та майна. Телеологічне тлумачення безсумнівно вказує на такі підстави невідкладного обшуку, як реальна загроза того, що предмет, який розшукується та підлягає вилученню, може бути знищено через зволікання з його відшуканням, відповідно - метою такого відшукання єзапобігання знищенню об`єктів, що можуть мати значення речових доказів.
		Приписи ч. 3 ст. 233 КПК передбачають можливість проникнення до житла (іншого володіння) в процесі здійснення кримінальної процесуальної діяльності для розслідування кримінальних правопорушень. Відповідно, під час проникнення можуть проводитися необхідні процесуальні дії, спрямовані на рятування майна, серед іншого, об`єктів матеріального світу, які мають або можуть мати ознаки речових доказів під час проведення обшуку. Уситуації, коли слідчому чи прокурору стає відомо про можливе знищення майна, яке може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, застосовуються положення ч. 3 ст. 233 КПК щодо його врятування, які є підставою дляневідкладного проникнення до житла (іншого володіння).
		Наведені вище висновки суду щодо підстав обгрунтованостіневідкладного проникнення до житла, повністю узгоджуються з позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка викладена у постанові від 07.10.2024 року у справі № 466/525/22.
		Постановивши ухвалу від 25.12.2019 року про надання дозволу на проведення обшуку ех post factum, слідчий суддя виходив із того, що обшук було проведено безпопереднього судового дозволу, оскільки були достатні підстави вважати, що вилучені речі, мають значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та можуть мати силу доказів в кримінальному провадженні.
		Категорично не погоджуючись з таким обгрунтуванням слідчого судді, суд переконаний, що саме собою виявлення та фіксація під час проведення обшуку відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК, неє достатньою підставою для його легалізації слідчим суддею ех post factum.
		Крім того, суд приймає до уваги, що з огляду на проведення системних негласних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на фіксацію можливої протиправної діяльності ОСОБА_13 протягом тривалого строку, зокрема таких як огляд та помітка грошових коштів, огляд особи залученої до конфеденційного співробітництва та вручення їй спеціального техничного засобу і заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів (грошових коштів), які були проведені напередодні обшуку 21.12.2019, слід прийти до висновку, що необхідність проведення обшуку у службових приміщень митного посту Одеської митниці «Одеса Аеропорт» не була непередбаченою слідчою (розшуковою) дією, орган досудового слідства мав реальні підстави вважати, що речі чи документи, які можуть мати значення для цього кримінального провадження можуть зберігатися за місцем роботи ОСОБА_13 , отже слідчий мав реальну можливість звернення до суду з відповідним клопотанням з метою дотримання вимог, передбачених ст. 234 КПК України.
		Крім того, оцінюючи процедуру проведення обшуку службових приміщень митного посту Одеської митниці «Одеса Аеропорт» на предмет відповідності її вимогам кримінально-процесуального законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень ч.5 ст.236 КПК України, обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. 
		Обшук особи здійснюється у присутності адвоката, представника на вимогу такої особи. Неявка адвоката, представника для участі у проведенні обшуку особи протягом трьох годин не перешкоджає проведенню обшуку. 
		Згідно з п.4 ст. 208 КПК України, уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника. Згідно із ч.4 ст. 213 КПК України, у разі неприбуття в установлений законодавством строк захисника, призначеного органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, уповноважена службова особа негайно повідомляє про це відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.
		Разом із цим, як убачається із зміста досліджених в ході судового засідання протоколу затримання ОСОБА_13 та протоколу обшуку від 23.12.2019 та додатком до нього, слідчим ТУ ДБР не було дотримано цих вимог.
		Так, як убачається з протоколу затримання ОСОБА_13 від 23.12.2019 року, ним була висунута вимога про надання йому правової допомоги, в зв`язку із чим слідчим ТУ ДБР, о 5 годині 42 хвилині було повідомлено регіональний центр надання безоплатнох правової допомоги про необхідність забеспечення участі захисника. Разом із цим, не докачекавшись прибуття захисника, слідчий, безпосередньо після затримання ОСОБА_13 і проведення його огляду і освідування продовжив проведення слідчих дій та о 06 годині 32 хвиліні розпочав обшук приміщення, в ході якого було вилученно предмет неправомірної вигоди. Як убачається з протоколу затримання особи та проведення обшуку, захисник ОСОБА_19 була ознайомлена з протоколами цих слідчих дій лише після 20 години того ж дня, тобто після їх фактичного проведення.
		Відповідно до ч.1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Згідно ч.1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Відповідно до ч.2 ст. 86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно практики Європейського суду з прав людини «плід отруйного дерева» - юридична метафора, введена Верховним Судом США для опису доказів, отриманих за допомогою незаконно здобутих відомостей (рішення у справі «Гефген проти Німеччини», 30.06.2008, заява № 22978/05, п. 168).
		Мається на увазі, що якщо джерело доказів («дерево») є недопустимим, то всі докази (відомості), отримані за його допомогою («плоди»), будуть такими ж (справа «Яременко проти України» (№2)», заява №66338/09, п.66).
		Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у Постанові від 31.05.2008 року по справі №236/439/16-к зазначив, що «У рішенні «Гефген проти Німеччини» від 30 червня 2008 року Європейський суд для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані за його допомогою, будуть такими ж.
		У рішенні «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року Європейський суд вказав, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до їх несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
		Викладений у вироку висновки про недопустимість доказів, отриманих за результатами обшуку службовихприміщень митногопосту Одеськоїмитниці «ОдесаАеропорт» тазатримання ОСОБА_13 узгоджується з наведеною позицією Європейського суду з прав людини щодо допустимості доказів, який неодноразово в своїх рішеннях наголошував, що порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
		Таким чином, зазначене вище, дає суду підстави вважати, що затримання ОСОБА_13 та обшук приміщення, як нерозривні у часі слідчи дії, внаслідок порушення права на захист особи, були проведені з грубим порушенням порядку проведення цих слідчих дій, що є підставою для визнання цих доказів недопустимими.
		Враховуючи вищевикладене та сформовану доктрину «плодів отруйного дерева», суд визнає недопустимими доказами фактичні дані, здобуті всупереч процесуальному порядку, встановленого КПК України, а також увесь подальший похідний ланцюжок доказів, отриманих за результатами протоколу затримання ОСОБА_13 та протоколуобшуку службовихприміщень митногопосту Одеськоїмитниці «ОдесаАеропорт», а саме:
		- постанову про визнання та залучення до матеріалів провадження речових доказів, отриманих в ході затримання ОСОБА_13 від 23.12.2019, якою мобільні телефони марки «Iphone 7 gold» та «Iphone 7 gold», формена куртка та брюки, в які був одягнутий ОСОБА_13 під час затримання були визнані речовими доказами;
		- постанову про визнання та залучення до матеріалів провадження речових доказів, отриманих в ході обшуку митного посту Одеської митниці ДФС «Одеса-Аеропорт», за адресою: м. Одеса, вул. Центральний Аеропорт від 23.12.2019, якою документація, яка виявлена та вилучена під час проведення обшуку була визнана речовим доказом;
		- постанову про визнання та залучення до матеріалів провадження речових доказів, від 23.12.2019, якою виявлені та вилучені під час проведення обшуку митного посту Одеської митниці ДФС «Одеса-Аеропорт», за адресою: м. Одеса, вул. Центральний Аеропорт від 23.12.2019 грошові кошти були визнані речовими доказами;
		- протокол огляду від 03.02.2020 року, предметом якого є сейф пакет з документацією, вилученою у ході обшуку митного посту Одеської митниці ДФС «Одеса-Аеропорт»;
		- висновок криміналістичної експертизи по дослідженню спеціальних хімичних речовин №20-1722/1723 від 31.03.2020 в частині дослідження предметів, вилучених під час проведення обшуку Одеської митниці ДФС «Одеса-Аеропорт» та затримання ОСОБА_13 ;
		- висновок судово-техничної експертизи документів №20-1724 від 14.04.2020 .
		Надаючи оцінку показам потерпілого ОСОБА_12 на предмет їх достовірності і можливості використання їх у якості доказів вчинення ОСОБА_13 кримінального правопорушення, суд ставиться до них критично і оцінює ці покази як сумнівні і нелогічні.
		Так, перш за все суд звертає увагу на поведінку потерпілого під час подій, що розглядаються. Якщо приймати до уваги покази обвинуваченого, надані ним в суді, відповідно до яких потерпілий стверджував, що ОСОБА_13 не вимагав від нього будь-якої неправомірної вигоди, а висловлював тільки пропозицію надання такої вигоди, що потерпілий не був поставлений в умови обов`язкової передачі неправомірної вигоди та мав реальну і безперешкодну можливість оплатити митні збори за ввезений товар, що потерпілий взагалі не цикавився розміром цих митних зборів, а сплачував неправомірну вигоду з метою полегшити процедуру розмитнення та спеціально планував авіаційні рейси між Одесою та Стамбулом під час перебування ОСОБА_13 у складі робочої зміни Одеської митниці ДФС «Одеса-Аеропорт», у суду виникає обгрунтований сумнів у тому, що поведінка потерпілого та його дії були вимушеними внаслідок неправомірних дій ОСОБА_13 . Аналізуючи покази потерпілого на предмет їх достовірності, суд розглядає їх у сукупності з іншими доказами, наданими стороною обвинувачення, зокрема з матеріалами НСРД. Так, відповідно до мотивування постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 25.11.2019 року, зазначено що досудовим слідством встановлено, що 24.10.2019 року під час перетину державного кордону України у міжнародному аеропорту «Одеса» працівники Одеської митниці ДФС «Одеса-Аеропорт» ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 вимагали і отримали від громадянина ОСОБА_12 неправомірну вигоду у розмірі 300 доларів США. Безсумнівно, що джерелом походження ціх даних, які були встановлені органом досудового розслідування, могли бути тільки пояснення ОСОБА_12 . Разом із цим, потерпілий ОСОБА_12 під час його допиту у суді пояснював, що під час першого прильоту до міжнародного аеропорту «Одеса» інші працівники митниці лише роз`яснювали йому порядок митного оформлення товарів, при цьому нічого протиправного вони йому не пропонували. Отже, на думку суду, зазначені протиріччя ставлять під сумнів правдивість показів потерпілого, надані ним у судовому засіданні. Крім того, сумніви суду щодо належності поведінки потерпілого у ситуації, що розглядається є і той факт, що ОСОБА_12 в суді підтвердив, що ані до передачі неправомірної вигоди представникам Одеської митниці, ана після, будь якою підприємницькою діяльністю, пов`язаною з необхідністю декларування товарів і сплати митних платежів він не займався, обізнаним у особливостях цієї діяльності він не був і взагалі питаннями розмитнення товару не цікавився. Отже, така поведінка потерпілого, повинна викликати у суду і незалежного спостеригача, розумну підозру у тому, чи не були правоохороними органами і потерпілим створені штучні і змодельованіумови, застосування яких представники цих органів обрали як метод боротьби з проявами корупційної діяльності у митних органах.
		Відтак, перелічені вище обставини, встановлені під час судового розгляду цього кримінального провадження, об`єктивно підтверджують наявні у суду сумніви стосовно правдивості та достовірності показань потерпілого щодо обставин вчинення злочину. 
		Піддавши оцінці інші докази причетності ОСОБА_13 до інкримінованого правопорушення, зокрема протоколи слідчих дій, в ході проведення яких предмет неправомірної вигоди (грошові кошти) був оброблений спеціальною химічною речовиною та в наступному зроблені змиви цієї речовини з долонів ОСОБА_13 , суд розцінює такий спосіб документування злочинної діяльності особи як анахронізм, який має походження від радянської криміналістичної науки та визнає його як прояв консерватизму в роботі спеціальних органів, які ведуть боротьбу з корупцією і небажання використовувати у своєі роботі більш сучасні методи фіксації злочинів. При цьому суд вважає, що задля створення штучних доказів з боку недоброчесних представників правоохоронної системи та досягнення уявних цілей кримінального провадження існує безліч способів перенесення спеціальної речовини на одяг чи частини тіла особи, найпоширенішним з яких є обробка спеціальною речовиною поверхонь предметів загального користування. 
		З приводу вилучення товарів в ході обшуку транспортного засобу, які за версією досудового слідства переміщувалися ОСОБА_12 через митний кордон 23-24 грудня 2019 року, їх огляду і експертного дослідження цих товарів, суд вважає, що ці докази дійсно підтверджують факт їх вилучення і їх вартість, проте ці докази жодним чином не підтверджують, що саме ці товари, були переміщені однією особою, в один проміжок часу, з порушенням правил митного оформлення і що митне оформлення ціх товаров здійснював саме ОСОБА_13 .
		Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ч. 2ст. 17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		У відповідності до положень ст. 62 Конституції України, п.18 Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» винність особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
		За таких обставин, суд відповідно до загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, робить висновок, що за результатами даного судового розгляду не доведено, що ОСОБА_13 було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.
		Згідно з положеннями п. 1 ч. 1ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що було вчинене кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
		Питання процесуальних витрат у кримінальному проваджені, суд вирішує відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України та у зв`язку із виправденням обвинуваченого вважає за необхідне судові витрати у сумі 31 218 гривень 24 копійки віднести на рахунок держави
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України
		Вирішуючи питання, які відповідно до положень п.п. 1 п. 4 ст. 374 КПК України повинен вирішити суд при ухваленні вироку, в тому числі щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься і питання запобіжного заходу, встановивши невинуватість обвинуваченого ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованого злочину, суд не вбачає підстав для застосування відносно нього запобіжного заходу, тому вважає, що діючий відносно обвинуваченого запобіжний заход, до набрання вироком законної сили, підлягає скасуванню.
		На підставі викладеного, керуючисьст. 374-376 КПК України, суд -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_10 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та виправдати його на підставі п.1 ч. 1 ст. 373 КПК України, тобто у зв`язку з недоведеністю, що ОСОБА_23 було вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.
		Запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 105 100 гривень, обраний відносно ОСОБА_10 - скасувати. Суму застави повернути заставодавцю, чи за його дорученням іншим особам. 
		Арешт на майно, накладений ухвалами слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 25.12.2019 року  скасувати.
		Речові докази, якими є:
		- речі та предмети, зазначені у постанові прокурора Одеської обласної прокуратури від 15.12.2019, які добровільно були надані потерпілим ОСОБА_12 , та які у подальшому передані на зберігання до камери речових доказів Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, - повернути потерпілому ОСОБА_12 ;
		- мобільні телефони марки «Iphone 7 gold» та «Iphone 7 gold», форменні куртку та брюки, в які був одягнутий ОСОБА_13 під час затримання - повернути ОСОБА_13 ;
		- чисті зразки ватних тампонів перед здійсненням змивів з правої руки, чисті зразки ватних тампонів перед здійсненням змивів з лівої руки, змиви кисті та пальців правової руки ОСОБА_13 , змиви кисті та пальців лівої руки ОСОБА_13 , - знищити;
		- документація (копіі), яка зазначена у постанові слідчого Другого слідчого відділу СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві від 23.12.2019, та яка була виявлена та вилучена 23.12.2019 під час проведення обшуку митного посту Одеської митниці ДФС «Одеса-Аеропорт», за адресою: м. Одеса, вул. Центральний Аеропорт, - зберігати у матеріалах провадження;
		- грошові кошти, які зазначені у постанові слідчого Другого слідчого відділу СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві від 23.12.2019, та які були виявлені та вилучені 23.12.2019 під час проведення обшуку Одеської митниці ДФС «Одеса-Аеропорт», за адресою: м. Одеса, вул. Центральний Аеропорт, - повернути потерпілому ОСОБА_12 ;
		- речі та предмети, зазначені у постанові прокурора Одеської обласної прокуратури від 23.12.2019, які були виявлені та вилучені 23.12.2019 під час проведення обшуку транспортного засобу марки «Volkswagen Saran», державний номерний знак « НОМЕР_1 », яким користувався ОСОБА_24 , - повернути потерпілому ОСОБА_12 . 
		Судові витрати у сумі 31 218 гривень 24 копійки віднести на рахунок держави.
		На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		Головуючий суддя: ОСОБА_25

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...