Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/9752/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 31.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2025.
Дата набрання законної сили: 12.03.2025
Номер судового провадження: 61-18691ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 березня 2025 року                                                                  
		м. Київ
		справа № 758/9752/16-ц
		провадження № 61-18691св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		судді-доповідача Литвиненко І. В.,
		суддів: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Петрова Є. В., Пророка В. В., 
		учасники справи:
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,
		відповідачі: ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		третя особа - Служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві державної адміністрації,
		розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О., Шебуєвої В. А., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення,
		ВСТАНОВИВ
		Короткий зміст позовних вимог 
		В серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом, в якому просило:
		- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 листопада 2007 року № 2622/1107/71-082, яка станом на 26 травня 2016 року складала 9 127 391,76 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру 
		АДРЕСА_1 , шляхом її продажу на прилюдних торгах у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», 
		- виселити ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із вказаної квартири.
		В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 19 листопада 2007 року Акціонерний комерційний банк «ТАС-Комерцбанк» (далі - АКБ «ТАС-Комерцбанк», банк) та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2622/1107/71-082, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 197 000 дол. США, а позичальник зобов`язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування ним у строк до 12 травня 2036 року. 
		З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором того ж дня АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір 
		№ 2622/1007/71-082-Z-1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав банку в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1 . 
		В подальшому, 28 листопада 2012 року Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), яке виступало правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») уклали договір факторингу, відповідно до якого банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними боржниками, право на вимогу якої належить банку, у тому числі за кредитним договором № 2622/1107/71-082, укладеному з ОСОБА_1 . 
		Того ж дня, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») уклали договір факторингу, відповідно до якого клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс») відступило свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, у тому числі й за кредитним договором № 2622/1107/71-082, укладеному з ОСОБА_1 , ТОВ «Кредитні ініціативи». 
		ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 26 травня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 363 460,10 дол. США, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 191 841 дол. США (що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становило 4 817 607,11 грн), заборгованість за відсотками - 171 619,10 дол. США (що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становило 4 309 784,65 грн). 
		Попільнянський районний суд Житомирської області заочним рішенням від 19 грудня 2013 року задовольнив позов ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором та стягнув заборгованість в загальному розмірі 3 662 983,44 грн.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Подільський районний суд міста Києва рішенням від 06 квітня 2023 року під головуванням судді Ковбасюк О. О. у задоволенні позову відмовив.
		Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що у цій справі мова йде саме про звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, а не у позасудовому порядку, тому норми статті 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК України не можуть бути застосовані.
		Позивач не зазначав причин та не обґрунтував свої вимоги щодо необхідності виселення відповідачів, а також не навів аргументи того, яким чином проживання цих осіб перешкоджає реалізації майна з прилюдних торгів.
		Отже, звернення позивача до суду з вимогою про виселення є передчасним, оскільки його права в частині виселення відповідачів зі спірної квартири на момент звернення до суду не були порушені, а спірна квартира до цього часу знаходиться у приватній власності ОСОБА_1 .
		Вимоги позивача про виселення всіх осіб, у тому числі і дитини 2010 року народження, яка зареєстрована та проживає у квартирі, що є предметом іпотеки, є такими, що суперечать як міжнародному, так і національному законодавству, а тому не можуть бути задоволені судом.
		При цьому судом також враховується позиція Служби у справах дітей Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, яка заперечила щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на статті 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 3, 27 Конвенції про права дитини.
		Позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та встановлення при цьому початкової ціни продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна є неправомірними, оскільки позивачем початкова вартість майна у грошовому вираженні не визначена, ціна не підтверджена жодними доказами.
		Разом з цим, в матеріалах справи відсутній детальний та документально підтверджений розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем, із наданого позивачем розрахунку неможливо встановити, як саме розраховувалась сума заборгованості за кредитом та сума несплачених відсотків за користування кредитом.
		Необґрунтований та неправильний розрахунок заборгованості не дозволяє встановити, чи відповідають вимоги позивача дійсності та чи є співмірною сума заборгованості та вартість предмета іпотеки, на який ТОВ «Кредитні ініціативи» має намір звернути стягнення.
		Крім того, вимога про дострокове повернення кредиту, надіслана ОСОБА_1 14 червня 2016 року, ним не отримана. Позивач звернувся до суду з цим позовом 
		29 липня 2016 року.
		З огляду на наведене, місцевий суд вважав обґрунтованими доводи представника відповідача про те, що позичальнику не надано двомісячний строк, передбачений частиною десятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому суд звернув увагу на те, що в нормі частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» чітко вказано, що 60-денний строк має відраховуватися саме з дати одержання, а не відправлення вимоги про дострокове повернення кредиту.
		Сама по собі наявність вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості чи квитанції, яка підтверджує її відправку, не може бути доказом отримання позичальником цієї вимоги.
		Київський апеляційний суд постановою від 05 грудня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задовольнив частково.
		Рішення Подільського районного суду міста Києва від 06 квітня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задовольнив частково.
		В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 листопада 
		2007 року № 2622/1107/71-082, яка станом на 26 травня 2016 року складала 297 192,73 дол. США, що еквівалентно 7 463 252,43 грн, з яких: 191 841 дол. США заборгованість за кредитом, 105 351,10 дол. США заборгованість за процентами, звернув стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом її продажу на прилюдних торгах у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна.
		Виселив ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.
		В іншій частині позовних вимог відмовив.
		Зупинив виконання постанови Київського апеляційного суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
		Апеляційний суд вважав, що ОСОБА_1 не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Заочним рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2013 року, залишеним без змін судом касаційної інстанції, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість у розмірі 3 662 983,44 грн. ОСОБА_1 , ОСОБА_4 не виконали вищевказане рішення суду та не спростовували зазначену обставину.
		Згідно з довідкою форми № 3 Комунального Концерну «Центр Комунального Сервісу» від 04 березня 2016 року № 626 у квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		Таким чином, вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів з житлового приміщення, переданого в іпотеку, підлягали задоволенню.
		При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що у спірній квартирі зареєстрований неповнолітній ОСОБА_2 , виселення якого заборонено нормами чинного законодавства суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованими, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що неповнолітній ОСОБА_2 був вселений до іпотечної квартири 07 вересня 2010 року за згодою іпотекодержателя.
		ТОВ «Кредитні ініціативи» реалізувало своє право на дострокове повернення заборгованості. Заочним рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2013 року, яке набрало законної сили, стягнуто з 
		ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість у розмірі 3 662 983,44 грн, яка обрахована згідно вимоги позивача станом на 16 липня 2013 року та становила 191 841 дол. США - заборгованість за кредитом, 105 351,10 дол. США - заборгованість за процентами, а також був визначений її еквівалент станом на 26 травня 2016 року в сумі 7 463 252, 43 грн.
		Враховуючи, що на момент ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, виконання рішення суду зупиняється на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
		У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бабенко С. С., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року, в якій просить оскаржене судове рішення скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження. 
		Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19; від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц; у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі 
		№ 521/7073/21, від 01 листопада 2023 року у справі № 127/30546/21, від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19, від 09 серпня 2023 року у справі № 201/6750/16, 
		від 09 вересня 2020 року у справі № 703/747/12; у постановах Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-61цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-1465цс15, від 21 жовтня 2015 року у справі  № 6-1561цс15, від 04 листопада 
		2015 року у справі № 6-1120цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-340цс15, від 09 грудня 2015 року у справі № 6-2479цс15, від 23 грудня 2015 року у справі 
		№ 6-1205цс15.
		Вимоги позивача про виселення всіх осіб, в тому числі і дитини, 2010 року народження, яка зареєстрована та проживає у квартирі, що є предметом іпотеки, є такими, що суперечать як міжнародному, так і національному законодавству, а тому не можуть бути задоволені судом. Враховуючи наявність судового рішення про стягнення заборгованості з відповідачів за кредитним договором, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
		Позивачем початкова вартість майна у грошовому вираженні не визначена, ціна не підтверджена жодними доказами. ТОВ «Кредитні ініціативи» не надало жодного доказу правильності наданого суду розрахунку заборгованості.
		Крім того, позивач не надав доказів факту передачі права вимоги до ТОВ «Кредитні ініціативи» саме за кредитним договором, який був укладений з ОСОБА_1 . У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують наявність права вимоги за кредитним та іпотечним договорами у ТОВ «Кредитні ініціативи». При цьому, жодних документів, які б підтверджували відступлення права вимоги ПАТ «Сведбанк» на користь інших осіб, заявник не отримував.
		ТОВ «Кредитні ініціативи» не є банківською установою, не має індивідуальної ліцензії на здійснення розрахунків в іноземній валюті та не може прийняти від ОСОБА_1 виконання у валюті, визначеній у кредитному договорі.
		Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач не здійснював погашення заборгованості з 2007 року, що свідчить про обізнаність позивача про порушення його прав.
		Позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов`язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред`явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції та інших норм, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.
		Отже, позовна давність щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки не переривалась та є такою, що сплила, про що відповідач заявляв у судах попередніх інстанцій.
		Разом з тим, вимога про дострокове повернення кредиту надіслана 14 червня 2016 року, проте не отримана відповідачем, а з позовною заявою позивач звернувся 29 липня 2016 року. При цьому, позичальнику не було надано двомісячний строк, передбачений частиною десятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», тому позов поданий передчасно.
		Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Верховний Суд ухвалою від 29 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Подільського районного суду міста Києва.
		08 березня 2024 року цивільна справа № 758/9752/16-ц надійшла до Верховного Суду.
		Верховний Суд ухвалою від 26 лютого 2025 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
		Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
		19 листопада 2007 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2622/1107/71-082, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 197 000 дол. США на строк з 19 листопада 2007 року до 12 травня 2036 року включно на умовах, передбачених у цьому договорі, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором.
		Відповідно до пункту 1.4 вказаного договору кредитні кошти призначені для здійснення позивальником розрахунків по договору купівлі-продажу між позичальником, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з метою придбання квартири АДРЕСА_1 .
		19 листопада 2007 року ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
		Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором від 19 листопада 2007 року № 2622/1107/71-082, АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір № 2622/1007/71-082-Z-1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку АКБ «ТАС-Комерцбанк» належне йому на праві власності майно - квартиру АДРЕСА_1 .
		28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» уклали договір факторингу № 15, відповідно до якого банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, які зазначені у реєстрі боржників.
		28 листопада 2012 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» уклали договір факторингу, відповідно до якого клієнт - ТОВ «ФК «Вектор Плюс», відступило фактору - ТОВ «Кредитні ініціативи», свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, які зазначені у реєстрі боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому цим договором.
		28 листопада 2012 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» уклали договір про передачу прав за іпотечним договором. 
		Вищенаведені обставини підтверджуються матеріалами справи, а також були встановлені Подільським районним судом м. Києва під час розгляду справи № 758/5596/17 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи», третя особа - ТОВ «ФК «Вектор Плюс», про визнання договору відступлення прав за іпотечним договором частково недійсним.
		Заочним рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2013 року у справі № 288/1595/13 позов ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 листопада 2007 року № 2622/1107/71-082 у розмірі 3 662 983,44 грн був задоволений. Вказане заочне рішення в частині вимог до ОСОБА_1 було залишене в силі постановою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року.
		Заочне рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2013 року залишилося не виконаним у зв`язку із чим, ТОВ «Кредитні ініціативи» порушило перед судом питання про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів із житлового приміщення.
		Позиція Верховного Суду 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки
		Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
		За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
		Відповідно до статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
		Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.
		Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права й обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).
		Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).
		Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
		Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку», згідно з частиною третьою статті 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
		Суд апеляційної інстанції встановив, що заочним рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2013 року у справі № 288/1595/13 позов ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 листопада 2007 року № 2622/1107/71-082 у розмірі 3 662 983,44 грн задоволено. Вказане заочне рішення суду залишене без змін постановою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року.
		Заочне рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2013 року залишилося не виконаним у зв`язку з чим ТОВ «Кредитні ініціативи» порушило перед судом питання про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів із житлового приміщення.
		Враховуючи, що кредитні зобов`язання позичальником належним чином виконані не були, відомості про їх повне чи часткове виконання до суду ОСОБА_1   не надав, виконання грошових зобов`язань забезпечено укладенням іпотечного договору, судовим рішенням стягнено заборгованість за кредитним договором від 19 листопада 2007 року № 2622/1107/71-082 у розмірі 3 662 983,44 грн - еквівалент 458 273,92 доларів США за курсом НБУ станом на дату розрахунку, з яких: заборгованість за кредитом - 191 841 доларів США (1 533 385,11 грн); за відсотками - 105 351,73 доларів США (842 076,38 грн); пеня - 1 287 521,95 грн. станом на                  16 липня 2013 року, проте рішення суду залишилося не виконаним, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Аргументи касаційної скарги про те, що ТОВ «Кредитні ініціативи» не надало жодного доказу правильності наданого суду розрахунку заборгованості є необґрунтованими, оскільки заочним рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2013 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість у розмірі 3 662 983,44 грн, яка обрахована згідно з вимогами позивача станом на 16 липня 2013 року. Таким чином, за рахунок предмета іпотеки підлягає погашенню заборгованість за кредитом нарахована за період до 16 липня 2013 року. 
		Отож цим рішенням суд встановив, що  заборгованість станом на 16 липня 2013 року за кредитом становить 191 841 доларів США; за відсотками - 105 351,73 доларів США, апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні  визначив цю заборгованість в еквіваленті на 26 травня 2016 року - 7 463 252,43 грн.
		Доводи касаційної скарги про те, що позивачем початкова вартість майна у грошовому вираженні не визначена, ціна не підтверджена жодними доказами є безпідставними, оскільки апеляційний суд зазначив, що  звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається шляхом продажу зазначеної квартири на прилюдних торгах, встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна.
		Посилання в касаційній скарзі на те, що позивачем не надано доказів факту передачі права вимоги до ТОВ «Кредитні ініціативи» саме за кредитним договором, укладений з ОСОБА_1 , а також доказів, що підтверджують наявність права вимоги за кредитним та іпотечним договорами у ТОВ «Кредитні ініціативи» не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами в цій справі.
		Колегія суддів не бере до уваги доводи заявника про те, що жодних документів, які б підтверджували відступлення права вимоги ПАТ «Сведбанк» на користь інших осіб, заявник не отримував, оскільки на укладення зазначених договорів згода боржника не вимагається.
		Безпідставними є посилання в касаційній скарзі на те, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, враховуючи наявність судового рішення про стягнення заборгованості з відповідачів за кредитним договором, оскільки наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.
		Законодавством не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки як неспівмірність заборгованості за основним зобов`язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання (див. постанову Верховного Суду від 12 серпня 2020 року в справі № 450/2216/15-ц).
		Доводи касаційної скарги про те, що ТОВ «Кредитні ініціативи» не є банківською установою, не має індивідуальної ліцензії на здійснення розрахунків в іноземній валюті та не може прийняти від ОСОБА_1 виконання у валюті, визначений у кредитному договорі є безпідставними, оскільки ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи»мали право на укладення договорів факторингу та про передачу прав за іпотечним договором без наявності ліцензій на здійснення валютних операцій, оскільки така ліцензія необхідна лише при укладенні кредитного договору, а ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» не укладали з ОСОБА_1 (боржником) кредитний договір.
		Аргументи заявника в касаційній скарзі про те, що відповідач не здійснював погашення заборгованості з 2007 року, що свідчить про обізнаність позивача про порушення його прав, проте позивач звернувся з цим позовом лише 02 серпня 2016 року, а тому позовна давність щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки не переривалась та є такою, що сплила, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до пункту 19 договору іпотеки від 19 листопада 2007 року сторони домовились, що позовна давність за будь-якими вимогами іпотекодержателя, що випливають з цього договору, встановлюється тривалістю десять років.
		Посилання в касаційній скарзі на те, що позичальнику не було надано двомісячний строк, передбачений частиною десятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», тому позов подано передчасно є необґрунтованим, оскільки у цій справі відповідач визнавав, що з 2007 року не виконував умов кредитного договору та мав заборгованість за простроченими платежами, судовим рішенням стягнуто заборгованість з відповідачів, проте зазначене рішення суду залишилося не виконаним, а тому обрання позивачем судового способу звернення стягнення шляхом проведення прилюдних торгів, не є порушенням прав заявника, передбачених частиною десятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року.
		При цьому, відповідно до пункту 11 іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання повністю або частково, у тому числі якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов`язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов`язання (як основного боргу, так і процентів за ним).
		При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту договору випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та зобов`язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.
		Сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у другому абзаці цього пункту договору тридцятиденний строк починає відліковуватись з дати, що зазначена на квитанції, яка надається іпотекодержателю відділенням зв`язку при відправленні іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення основного зобов`язання з повідомленням про вручення, або дата, зазначена на такому листі, що отриманий іпотекодавцем особисто у іпотекодержателя.
		Зі списку № 1086 згрупованих поштових відправлень (рекомендованих листів) вбачається, що ТОВ «Кредитні ініціативи» 14 червня 2016 року направило на адресу, зокрема, ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, вимогу про добровільне виселення рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а. с. 36, 37, 
		том 1).
		Щодо виселення
		Відповідно до положень статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо: договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку; договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.
		Вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в разі звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем частини третьої статті 40 Закону України «Про іпотеку».
		Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК України, в частині першій якої передбачені підстави виселення.
		Відповідно до частини другої статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.
		Таким чином, частина друга статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.
		Тлумачення частини другої статті 109 ЖК України, з урахуванням змісту статті 379, глави 26 ЦК України дають підстави дійти висновку, що виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається у тому разі якщо саме це житлове приміщення було придбане за кредитні кошти. У разі, якщо за кредитні кошти було набуто інший об`єкт цивільних прав (частку в праві спільної часткової власності), а не житлове приміщення, що передано в іпотеку, то виселення без одночасного надання іншого постійного житлового приміщення не допускається.
		Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення.
		Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що в разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку та ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна, яке придбане не за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення частини першої статті 40 Закону, так і частини другої статті 109 ЖК України.
		Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 295/4514/16-ц, у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 265/4748/16-ц.
		Визначення того, чи здійснюється виселення з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, або придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, має суттєве значення для правильного вирішення цієї справи та застосування судом відповідної норми статті 109 ЖК України.
		Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 361/2881/19.
		Апеляційний суд встановив, що квартира  АДРЕСА_1 , яка була предметом іпотеки, придбана за рахунок кредитних коштів.
		Згідно з довідкою форми № 3 Комунального Концерну «Центр Комунального Сервісу» від 04 березня 2016 року № 626 в квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, відповідно до положень статті 40 Закону України «Про іпотеку».
		Доводи касаційної скарги про те, що вимоги позивача про виселення всіх осіб, в тому числі і дитини 2010 року народження, яка зареєстрована та проживає у квартирі, що є предметом іпотеки, є такими, що суперечать як міжнародному, так і національному законодавству, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що неповнолітній ОСОБА_2 був вселений до іпотечної квартири 07 вересня 2010 року за згодою іпотекодержателя.
		Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки викладені: у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19; від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц; у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі № 521/7073/21, від 01 листопада 2023 року у справі № 127/30546/21, від 09 серпня 2023 року у справі № 201/6750/16, від 09 вересня 2020 року у справі № 703/747/12; у постановах Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-61цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-1465цс15, від 21 жовтня 2015 року у справі  № 6-1561цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-340цс15, від 09 грудня 2015 року у справі № 6-2479цс15, від 23 грудня 2015 року у справі № 6-1205цс15, колегія судів відхиляє, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		Не заслуговують на уваги аргументи касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16, Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам викладеним у зазначених постановах Верховного Суду.
		Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
		Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункти 1 і 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
		Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).
		З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
		Щодо судових витрат 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 141, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                        І. В. Литвиненко
		 
		Судді                                                                                            А. І. Грушицький
		 
		                                                                                                       С. О. Карпенко
		 
		                                                                                                       Є. В. Петров
		 
		                                                                                                       В. В. Пророк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...