Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 930/1220/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 31.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2025.
Дата набрання законної сили: 31.03.2025
Номер судового провадження: 61-16429ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		31 березня 2025 року
		 
		м. Київ
		 
		справа № 930/1220/24
		провадження № 61-16429св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Вороновицька селищна рада Вінницького району Вінницької області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ускова Світлана Едуардівна, на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 12 серпня 2024 року в складі судді Науменка С. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 листопада 2024 року в складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Матківської М. В., Оніщука В. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. 
		 
		В обґрунтування позову вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_2 , яка на день своєї смерті була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входять, зокрема, житловий будинок та дві земельні ділянки. 
		Лише у грудні 2023 року він дізнався, що за життя його мати склала заповіт, який був посвідчений секретарем виконавчого комітету Обідненської сільської ради народних депутатів Немирівського району Вінницької області 15 грудня 1995 року, заповівши своє майно йому, його братові ОСОБА_3 та сестрі ОСОБА_4 , які не прийняли спадщину після смерті матері у передбачений законом строк.
		У лютому 2024 року він звернувся до нотаріуса з приводу відкриття спадкової справи після смерті матері та оформлення спадкових прав на майно, однак у березні 2024 року отримав письмове роз?яснення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Конюк В. О. про те, що оскільки він своєчасно не подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини та на день смерті він не проживав разом із спадкодавицею, тому він вважається таким, що пропустив строк на прийняття спадщини. 
		 
		За таких обставин позивач просив суд визначити йому додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
		 
		Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 12 серпня                   2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що активні дії щодо прийняття спадщини після смерті своєї матері позивач почав вчиняти через 14 років після відкриття спадщини, тобто, після спливу встановленого законом шестимісячного строку, при цьому не надав належних та допустимих доказів існування об`єктивних та непереборних причин, які перешкодили йому подати заяву про прийняття спадщини після смерті матері у визначений законом строк.
		 
		Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 листопада 2024 року скасовано рішення Немирівського районного суду Вінницької області                                    від 12 серпня 2024 року та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Установивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав.
		При цьому суд констатував, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_3  та ОСОБА_4 , які не були залучені позивачем до участі у цій справі в якості відповідачів.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		 
		У грудні 2024 року через засоби поштового зв`язку адвокат Ускова С. Е., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
		 
		Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 05 вересня 2018 року у справі № 140/2183/13-ц,                   від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17, від 26 червня 2019 року у справі           № 565/1145/17, від 15 липня 2020 року у справі № 759/3515/19, від 17 січня           2022 року у справі № 932/5274/20, від 21 жовтня 2020 року у справі                                 № 569/15147/17, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Також заявник оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судами норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України)).
		 
		В обґрунтування доводів касаційної скарги заявник вказав, що з огляду на неприйняття спадщини іншими спадкоємцями ОСОБА_2 , а також відмови від її прийняття, належним відповідачем у цій справі є саме територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування. Суд апеляційної інстанції неправильно інтерпретував нотаріально посвідчені заяви                          ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які фактично є заявами про відмову від прийняття спадщини.Висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_4 проживала із спадкодавицею ОСОБА_2 на момент смерті останньої, є припущенням, яке базується на неналежних доказах: довідках КП «Управляюча компанія «Житло-Гарант» №№ 2242, 2243 від 25 грудня 2023 року. Крім того, заявник вказує, що сам по собі факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від права на спадкування.
		 
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та                      ОСОБА_1 .
		 
		На випадок своєї смерті ОСОБА_2 15 грудня 1995 року залишила заповіт, відповідно до якого все свої майно, де б воно не було і з чого б не складалося, і взагалі, все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла своїм дітям: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та                       ОСОБА_1 
		 
		ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці.
		 
		Згідно із довідками КП «Управляюча компанія «Житло-Гарант» №№ 2242, 2243              від 25 грудня 2023 року на день своєї смерті місце проживання ОСОБА_2 було зареєстроване у АДРЕСА_2 . Власником вказаного житла є ОСОБА_4 .
		 
		Листом приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу                  Конюк В. О. від 11 березня 2024 року за N? 42/01-16 ОСОБА_1 було роз`яснено про пропуск ним строку на прийняття спадщини, оскільки він своєчасно не подав заяву про прийняття спадщини до нотаріуса та на день смерті не проживав разом із спадкодавицею.
		 
		Згідно із нотаріально посвідченими заявами ОСОБА_3 та ОСОБА_4                          від 07 грудня 2023 року останні не претендують на отримання свідоцтв про право на спадщину після смерті їх матері ОСОБА_2 і не будуть звертатись до суду із позовом з цього приводу (а. с. 14, 15).
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;                           2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Оскільки рішення суду першої інстанції скасовано апеляційним судом, тому його законність та обґрунтованість судом касаційної інстанції не переглядається.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Цим вимогам оскаржуване судове рішення  відповідає з таких підстав.
		 
		Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		 
		За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
		 
		Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
		 
		На час відкриття спадщини  після смерті ОСОБА_2 25 січня 2009 року для її прийняття відповідно до статті 1270 ЦК України був визначений строк шість місяців, який закінчився 25 липня 2009 року.
		 
		Отже, ОСОБА_1  звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Конюк В. О. 12 березня 2024 року, тобто з пропуском встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини майже на п'ятнадцять років.
		 
		Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
		 
		Встановлено, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 її син - позивач ОСОБА_1   не проживав разом із спадкодавицею, місце проживання якої на момент смерті було зареєстровано у належній її дочці ОСОБА_4 квартирі.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		 
		У цій справі спір виник між трьома спадкоємцями першої черги: дітьми спадкодавиці ОСОБА_2 : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та                      ОСОБА_1 .
		 
		Установивши, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не були залучені позивачем до участі у цій справі в якості відповідачів, суд апеляційної інстанції констатував, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним,  а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав.
		 
		Колегія суддів вважає цей висновок апеляційного суду законним та обґрунтованим з огляду на таке.
		 
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
		 
		Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
		 
		За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).
		 
		Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
		 
		У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
		 
		Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
		 
		Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.
		 
		До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 травня                   2024 року у справі № 491/838/21.
		 
		Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 697/2052/17-ц                     (№ 61-3014св19) виснував, що відповідачами у справах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
		 
		Установивши, що позивач не скористався своїм правом залучити до участі у справі належних відповідачів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а пред`явив цей позов до неналежного відповідача - Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 через неналежний суб`єктний склад.
		 
		Аргументи касаційної про те, що на момент подання цієї позовної заяви єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 є лише позивач ОСОБА_1 , є безпідставними та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема і довідками КП «Управляюча компанія «Житло-Гарант» №№ 2242, 2243 від 25 грудня 2023 року, згідно із якими на день своєї смерті місце проживання ОСОБА_2 було зареєстроване у житлі, власником якого є дочка - спадкоємець першої черги ОСОБА_4 .
		 
		Надаючи оцінку цим доказам, суд апеляційної інстанції правильно вказав на те, що ці докази свідчать про те, що спадкоємиця ОСОБА_4 проживала на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем  ОСОБА_5 . Водночас суд установив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у встановленому статтею 1273 ЦК України порядку від прийняття спадщини не відмовлялись.
		 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції при вирішенні спору в цій справі обґрунтовано керувався тим, що окрім позивача ОСОБА_1 спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 як за заповітом, так і за законом є ще двоє її дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не були залучені позивачем до участі у цій справі як відповідачі.
		Заперечуючи вказане, позивач такі встановлені судом обставини не спростував належними та допустимими доказами, що в силу положень статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком, вказуючи при цьому на неналежність та недостовірність поданих ним же доказів: довідок КП «Управляюча компанія «Житло-Гарант» №№ 2242, 2243 від 25 грудня 2023 року.
		 
		Разом із тим суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Відповідно до статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
		 
		Надаючи оцінку іншим наданим позивачем доказам, а саме нотаріально посвідченим заявам  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 07 грудня 2023 року, які на переконання позивача є заявами про відмову від прийняття спадщини, суд апеляційної інстанції підставно вказав про те, що ці заяви не є заявами про відмову від спадщини в розумінні статті 1273 ЦК України. Крім того, ці заяви не мають правового значення, оскільки їх зміст свідчить про відмову від права на звернення до суду за захистом своїх прав, що суперечить нормам статті 4 ЦПК України.
		 
		Колегія суддів також звертає увагу заявника на те, що наслідком відмови у задоволенні цього позову не є усунення позивача від права на спадкування, оскільки останній не позбавлений права звернутися до суду із позовом до належних відповідачів.
		 
		Колегія суддів вважає безпідставними посилання заявника на неврахування судами висновку щодо застосування норми права, викладеного  у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду: від 23 серпня 2017 року у справі                  № 6-1320цс17, від 05 вересня 2018 року у справі № 140/2183/13-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 15 липня 2020 року у справі № 759/3515/19, від 17 січня 2022 року у справі                 № 932/5274/20, від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, оскільки встановлені фактичні обставини у вищенаведених справах відрізняються від встановлених обставин у справі, яка переглядається. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		 
		Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
		 
		Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ,                       від 10 лютого 2010 року).
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ускова Світлана Едуардівна, залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного суду від 07 листопада 2024 року  - без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                             О. В. Білоконь
		 
		                                                                                      О. М. Осіян
		                                                                                              
		Є. В. Синельников

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...