Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 746/448/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти правосуддя; Невиконання судового рішення.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 31.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2025.
Дата набрання законної сили: 26.03.2025
Номер судового провадження: 51-295км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014270250000234

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 березня 2025 року
		м. Київ
		справа № 746/448/21
		провадження № 51-295км25
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду 
		у складі:
		головуючого                                               ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання               ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		захисника                                                    ОСОБА_6 ,
		виправданого                                             ОСОБА_7 ,
		представника потерпілого                      ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Варви Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого там само, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого  ч. 3 ст. 382 Кримінального кодексу України (надалі - КК).
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_7 виправдано у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 382 КК та виправдано у зв`язку з відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення.
		Вирішено питання щодо цивільного позову і речових доказів.
		Згідно з пред`явленим органом досудового розслідування обвинуваченням, незважаючи на наявність грошових коштів на рахунках ТОВ «Насіння - Агрохім», відповідно і можливості виконання ухвали Срібнянського районного суду Чернігівської області від 24 січня 2013 року (справа № 2521/930/2012), ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Насіння - Агрохім», діючи умисно, достовірно знаючи про наявність зазначеної ухвали, якою задоволено клопотання « ОСОБА_9 » про визнання та надання дозволу на виконання рішення арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами ГАФТА від 23 грудня 2011 року № 14-283А про стягнення з ТОВ «Насіння - Агрохім» на користь « ОСОБА_9 » грошових коштів разом з відсотками, що нараховуються щоквартально на рівні 5% річних в розмірі 3 664 946,90 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 24 січня 2013 року складало 29 293 920,57 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за контрактом від 27 серпня 2009 року, маючи фінансову можливість частково погасити суму заборгованості перед « ОСОБА_9 » у розмірі 11 329 051,26 грн, наявні на рахунку підприємства грошові кошти на виконання рішення суду не спрямував, а використав на господарську діяльність підприємства, чим завдав істотної шкоди потерпілому - компанії «НІБУЛОН С.А.»,
		Дії, ОСОБА_7 кваліфіковані, як умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили, чим заподіяно істотну шкоду інтересам юридичної особи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.
		Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 25 жовтня 2024 року залишив без змін вирок суду першої інстанції.
		Вимоги, викладені у касаційній скарзі та узагальнені доводи особи, які її подала
		У касаційній скарзі прокурор, покликаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді.
		Обґрунтовуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, прокурор зазначає, що апеляційний суд безпідставно погодився з висновком місцевого суду щодо відсутності в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення і детально наводить мотиви своєї незгоди з цим висновком.
		Водночас, уважає, що апеляційний суд не проаналізував ряду доказів, які, на думку прокурора, доводять винуватість ОСОБА_7 .
		Також, прокурор наголошує на неправильній оцінці судом апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги щодо необхідності відновлення судом першої інстанції стадії з`ясування обставин кримінального провадження, що обмежило сторону обвинувачення у праві на зміну обвинувачення та долучення письмових доказів.
		Крім цього, наводить аргументи про те, що апеляційний суд неправильно установив обставини, за яких представнику « ОСОБА_9 » було відмовлено у задоволенні клопотання про повідомлення ОСОБА_7 про підозру.
		Так, прокурор звертає увагу, що мотиви апеляційного суду щодо складення обвинувального акту лише на підставі доказів, які існували на час розгляду згаданого клопотання і відсутність жодних нових доказів, спростовуються матеріалами кримінального провадження, адже після розгляду клопотання були проведені додаткові слідчі дії.
		Між тим стверджує про недотримання прав потерпілого, через неналежне повідомлення про день, час та місце розгляду кримінального провадження.
		Отже, на переконання прокурора, апеляційний суд постановив ухвалу з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що призвело до незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		 
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		До початку касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 подав заперечення в яких висловлює незгоду з доводами, викладеними у скарзі прокурора.
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 касаційну скаргу в частині вимог підтримала повністю, а в частині доводів - частково, представник потерпілого ОСОБА_8 підтримав подану касаційну скаргу, а виправданий ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 , просили відмовити у задоволенні скарги прокурора, вважаючи її необґрунтованою, а також підтримали заперечення сторони захисту. 
		Мотиви Суду
		За приписами ст. 433Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту і під часперевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
		Зі змісту ст. 370 КПК, де визначено вимоги стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, який перевіряється в апеляційному порядку, воно повинно відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законним і обґрунтованим.
		Як визначено в ч. 2 ст. 419 КПК, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Із приписів статей 7, 404, 419 КПК у їх взаємозв`язку вбачається, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, дати на них вичерпну відповідь.
		Під час перегляду вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 апеляційний суд зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався та вказав, що місцевий суд, безпосередньо, всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих сторонами доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Водночас, погоджуючись з рішенням місцевого суду, суд апеляційної інстанції повторно допитав свідків сторони обвинувачення, а також здійснив аналіз письмових доказів на яких ґрунтується обвинувачення.
		Доводи прокурора про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з мотивами місцевого суду, що призвело до незастосування закону, який підлягав застосуванню, а саме  ч. 3 ст. 382 КК, колегія суддів уважає непереконливими з огляду на таке.
		На виконання ухвали Срібнянським районним судом Чернігівської області від 24 січня 2013 року виданий виконавчий лист про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами ГАФТА від 23 грудня 2011 року №14-283А про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Насіння-Агрохім» на користь «NIBULON S.A.» у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за контрактом від 27 серпня 2009 року між ТОВ «Насіння-Агрохім» та «NIBULON S.A.» грошових коштів разом з відсотками, що нараховуються щоквартально на рівні 5 % річних у розмірі 3664946,90 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 24.01.2013 складає 29 293920, 57 грн.
		Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 30 квітня 2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_10 було відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа за вищевказаним рішенням Срібнянського районного суду Чернігівської області від 24 січня 2013 року. 
		Колегія суддів апеляційного суду зауважила, що оскільки обов`язок виконання рішення арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами ГАФТА від 23 грудня 2011 року №14-283А про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Насіння-Агрохім» на користь «NIBULON S.A.» грошових коштів разом з відсотками, відповідно до способу виконання, визначеному в ньому, та згідно із Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України «Про виконавче провадження» був покладений на спеціально створені в Україні органи державної виконавчої служби (приватних виконавців), притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за умисне невиконання цього рішення за ч. 3 ст. 382 КК і, відповідно, за невиконання обов`язку, покладеного на інших спеціально уповноважених осіб, є безпідставним.
		Верховний Суд уважає мотиви суду апеляційної інстанції щодо відсутності в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення слушними, зважаючи на таке.
		Умовами кримінальної відповідальності за будь-яку суспільно-небезпечну поведінку, зокрема і за невиконання судового рішення за ч. 3 ст. 382 КК, є встановлена і доведена наявність у особи обов`язку вчинити певні дії (виконати судове рішення), а також реальна можливість виконати покладений на неї обов`язок. Встановлення підстави кримінальної відповідальності за умисне невиконання судового рішення обов`язково передбачає з`ясування питання про наявність реальної можливості його виконати. Проте, у разі встановлення відсутності самого обов`язку вчиняти певні дії (утримуватись від їх вчинення) питання про наявність реальної можливості їх вчинити вирішувати немає сенсу, оскільки дослідження такої можливості в цьому разі перебуває поза межами доказування в кримінальному провадженні.
		Згідно зі ст. 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV«Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, що за цим Законом підлягають примусовому виконанню. 
		05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», у статті 10 якого визначено перелік заходів  примусового виконання рішень, серед яких і звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
		З об`єктивної сторони злочин, передбачений ч. 3 ст. 382 КК, може бути вчинений як у формі невиконання судового рішення, так і шляхом перешкоджання його виконанню.
		Використання законодавцем у диспозиції ст. 382 КК словосполучень «невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду» та «перешкоджання їх виконанню» вказує на необхідність у кожному конкретному випадку звертатися як до тексту самого судового рішення, так і до норм законодавства, які визначають порядок виконання вироків, рішень, ухвал та постанов суду.
		Обов`язковою умовою настання кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення є встановлення у ньому вимоги зобов`язального чи забороняючого характеру, адресованої для виконання певним особам. Причому така вимога повинна стосуватися конкретного зобов`язаного суб`єкта, до відома якого своєчасно було доведено відповідний обов`язок про виконання рішення суду. 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження, спосіб виконання судового рішення, а саме ухвали Срібнянського районного суду Чернігівської області від 24 січня 2013 року є примусовим, тобто обов`язок його виконання покладено на органи виконавчої служби, передбачені чинним законодавством.
		Отже, оскільки обов`язку вчиняти дії з виконання судового рішення на ОСОБА_7 не було покладено, з`ясовувати наступну умову притягнення до кримінальної відповідальності за бездіяльність - наявність реальної можливості виконати покладений обов`язок, є алогічним та юридично нікчемним із точки зору встановлення наявності  підстави кримінальної відповідальності. 
		Наведене вище узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 659/1012/18.
		Враховуючи, що за встановлених судами фактичних обставин, в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, доводи прокурора про те, що апеляційний суд дав неправильну оцінку твердженням, що стосуються відмови у задоволенні клопотання про повідомлення ОСОБА_7 про підозру, не впливають на законність прийнятого за наслідками апеляційного розгляду судового рішення.
		Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону через неналежне повідомлення представника потерпілого про день, час та місце розгляду кримінального провадження місцевим судом, апеляційний суд навів докладні мотиви на спростування доводів прокурора в цій частині.
		На думку апеляційного суду, прибуття потерпілого або його представника в судове засідання є правом (ст. 56 КПК), а не обов`язком потерпілої сторони, як помилково вважає сторона обвинувачення, а за встановленими матеріалами вбачається, що потерпілий вважав за можливе проведення судового розгляду за відсутності їх представника, при цьому підтримавши у поданому суду клопотанні цивільний позов та надавши всі матеріали, які були в розпорядженні компанії.
		Суд апеляційної інстанції констатував, що вимога прокурора про виклик представника потерпілого нічим не обґрунтована, адже суд повідомляв компанію «Нібулон С. А.» про кожне судове засідання, але їх представник не скористався своїм правом на участь в судовому розгляді, що не може бути розцінене як  істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, як намагається довести прокурор та не свідчить про неповноту судового розгляду. Тим більше, що під час судового розгляду неодноразово на обговорення ставилося питання про можливість судового розгляду за відсутності представника потерпілого, на що прокурор заперечень не виказував, як не виказували таких заперечень ні обвинувачений, ні його захисник.
		Більш того, під час  апеляційного   розгляду   представник   компанії   «Нібулон С. А.» адвокат ОСОБА_8 надіслав електронною поштою заяву про проведення апеляційного розгляду без представника потерпілого, цивільний позов підтримав у повному обсязі. Надіслання такої заяви перед початком апеляційного розгляду чи після відкладення розгляду не означає, що таку заяву представник потерпілого повинен подавати у кожне судове засідання, після його перенесення, не пов`язаного з неявкою представника потерпілого.
		За обставин цього кримінального провадження, а також беручи до уваги, що представник потерпілого неодноразово подавав заяви про здійснення судового розгляду без його участі і висловив свою думку щодо цивільного позову, апеляційний суд правильно установив відсутність порушень вимог КПК.
		Твердження прокурора про порушення під час судових дебатів зводяться до незгоди з рішенням суду про відсутність підстав для поновлення з`ясування фактичних обставин і перевірку їх доказами, що у цьому конкретному кримінальному провадженні не впливає на обґрунтованість прийнятого рішення, оскільки прокурор не наводить достатніх аргументів в цій частині.
		Інші доводи прокурора вказують на незгоду з мотивами апеляційного суду щодо оцінки доказів як кожного окремо, так і в їх сукупності.
		Оспорювання прокурором установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до  тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, з огляду на вимоги ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
		На переконання колегії суддів, прокурор по суті дав власну оцінку доказам на користь винуватості ОСОБА_7 , відмінну від оцінки, наданої судами попередніх інстанцій, однак не обґрунтував наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, у разі встановлення яких судове рішення щодо останнього підлягало б беззаперечному скасуванню.  
		Отже, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для скасування судового рішення, про що йдеться в касаційній скарзі прокурора, Верховний Суд не встановив.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		 
		 
		 
		ухвалив:
		Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                           ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...