Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/1615/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); банківської діяльності; кредитування.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 31.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2025.
Дата набрання законної сили: 26.03.2025
Номер судового провадження: 12-12гс25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		26 березня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 904/1615/22
		провадження № 12-12гс25
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ткача І. В.,
		суддів Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.
		 
		перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 904/1615/22
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 
		на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 (колегія суддів: Парусніков Ю. Б. - головуючий, Верхогляд Т. А., Чередко А. Є.)
		та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 (суддя Бажанова Ю. А.)
		 
		за скаргою ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича
		 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал-Дніпро»
		до 1) Фермерського господарства «Дніпро»,
		2) ОСОБА_1 ,
		3) ОСОБА_2 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ? Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Агросервіс»
		про стягнення 41 447 298,93 грн,
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		1.            09.01.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області від ОСОБА_1 (далі також - боржник, скаржник) надійшла скарга на постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича (далі також - приватний виконавець) від 21.12.2023 ВП № НОМЕР_1 щодо накладення арешту на 100 % частки ОСОБА_1 у статутному капіталі Фермерського господарства «Дніпро» (далі ? ФГ «Дніпро»).
		 
		2.            На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначає, що приватний виконавець на порушення вимог частини другої статті 48 Закону України від 02.06.2016 № 1404- VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) керувався помилково лише загальною нормою статті 56 вказаного закону, а не спеціальною нормою ? частиною першою статті 531 цього закону. Зауважує, що ФГ «Дніпро» керується у своїй діяльності Законом України від 19.06.2003 № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973-IV), а не Законом України від 06.02.2018 № 2275- VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі ? Закон № 2275-VIII), а тому накладення арешту на майнові права ОСОБА_1 у статутному капіталі ФГ «Дніпро», який дорівнює нулю, є порушенням статті 21 Закону № 973-IV.
		 
		3.            На думку скаржника, приватний виконавець сплутав поняття «розмір статутного капіталу» з поняттям «відсоток права голосу» і на свій розсуд, по суті, наклав арешт на 100 % права голосу у ФГ «Дніпро», маніпулюючи поняттям «100 % бенефіціарного володіння» ОСОБА_1 як засновника ФГ «Дніпро» самим ФГ «Дніпро».
		 
		4.            Скаржник зазначає, що згідно зі змінами до статуту ФГ «Дніпро» частка ОСОБА_1 у статутному капіталі ФГ «Дніпро» не визначена ні у відсотковому розмірі, ні у грошовому еквіваленті, оскільки статутний капітал ФГ «Дніпро» не створювався і, відповідно, частка ОСОБА_1 у статутному капіталі ФГ «Дніпро» дорівнює нулю. ФГ «Дніпро» мало право і визначило частки у майні ФГ «Дніпро». Частка ОСОБА_1 у майні ФГ «Дніпро» дорівнює - 50 %, частка у майні ФГ «Дніпро» ОСОБА_2 дорівнює - 25 %, частка ОСОБА_3  - 22 %, ОСОБА_4 - 1 %, ОСОБА_5  - 1 %, ОСОБА_6 - 1 %.
		 
		5.             ОСОБА_1 вказує, що приватний виконавець умисно порушив частину першу статті 531 Закону № 1404-VIII під час накладення арешту (на 100 % частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ФГ «Дніпро»), вважаючи це саме майном боржника - ОСОБА_1 , а також порушив частини другу та шосту статті 48 згаданого закону. Приватний виконавець не врахував вимоги спеціального закону, зокрема частину першу статті 22 Закону № 973-IV, що призвело до прийняття незаконної постанови від 21.12.2023 ВП № НОМЕР_1 про накладення арешту на майно боржника - ОСОБА_1 , зокрема на 100 % частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ФГ «Дніпро».
		 
		6.            Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 02.07.2024, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024, у задоволенні скарги відмовив.
		 
		7.            Суди обох інстанцій встановили, що Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 26.07.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2023, зокрема, прийняв відмову від позову в частині стягнення 3 320 334,90 грн інфляційних втрат за договором про надання фінансового кредиту від 06.01.2021 № ФК060121Д та в частині стягнення 1 413 816,80 грн інфляційних втрат за договором про надання фінансового кредиту від 06.01.2021 № ФК060121Д/2; провадження у справі в цій частині заявлених позовних вимог закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі ? ГПК України); позовні вимоги задоволено частково: стягнуто солідарно з ФГ «Дніпро», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал-Дніпро» (далі ? ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро») 24 061 780,30 грн заборгованості за кредитом за договором про надання фінансового кредиту від 06.01.2021 № ФК060121Д, 240 717,20 грн комісії, 10 544 600,54 грн заборгованості за кредитом за договором про надання фінансового кредиту від 06.01.2021 № ФК060121Д/2, 144 520,16 грн комісії; в решті позовних вимог відмовлено.
		 
		8.            Господарський суд Дніпропетровської області додатковим рішенням від 17.08.2023 заяву ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнив частково: стягнув солідарно з ФГ «Дніпро», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» витрати на правничу допомогу в сумі 80 000,00 грн; відмовив у решті стягнення витрат на правничу допомогу.
		 
		9.            Центральний апеляційний господарський суд постановою від 15.11.2023 додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2023 у справі № 904/1615/22 змінив: стягнув солідарно з ФГ «Дніпро», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн; в задоволенні решти вимог за заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовив.
		 
		10.         07.12.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023, яке набрало законної сили 01.11.2023, видано накази.
		 
		11.         Також 07.12.2024 на виконання додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2023, зміненого постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2023, які набрали законної сили 15.11.2023, видано наказ.
		 
		12.         Із 12.12.2023 на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_2 відносно боржника ОСОБА_1 , у рамках якого об`єднано:
		 
		? виконавче провадження № НОМЕР_3 (відкрите 11.12.2023) з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2023 у справі № 904/1615/22 про стягнення солідарно з ФГ «Дніпро», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн;
		 
		? виконавче провадження № НОМЕР_4 (відкрите 11.12.2023) з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2023 у справі № 904/1615/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» 174 958,09 грн судового збору;
		 
		? виконавче провадження № НОМЕР_1 (відкрите 11.12.2023) з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2023 у справі № 904/1615/22 про стягнення солідарно з ФГ «Дніпро», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» 24 061 780,30 грн заборгованості за кредитом за договором про надання фінансового кредиту від 06.01.2021 № ФК060121Д та 240 717,20 грн комісії; 10 544 600,54 грн заборгованості за кредитом за договором фінансового кредиту від 06.01.2021 № ФК060121Д/2 та 144 520,16 грн комісії.
		 
		13.         Копії постанов про відкриття виконавчих проваджень у порядку приписів статті 28 Закону № 1404-VIII направлялись боржникові рекомендованим поштовим відправленням. У кожній з постанов про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець зобов`язував боржника подати декларацію про його доходи та майно, а також попереджав боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
		 
		14.         11.12.2023 приватний виконавець виніс постанови про арешт коштів боржника. Платіжними інструкціями, які направлялись до банківських установ з метою примусового списання коштів з арештованих рахунків, стягнуто лише 3 982,04 грн (інші кошти відсутні).
		 
		15.         12.12.2023 приватний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника (рухомого і нерухомого), що належить боржнику в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 38 711 633,91 грн.
		 
		16.         Після встановлення наявності зареєстрованого за боржником транспортного засобу (причіп) та у зв`язку з відсутністю відомостей щодо його місцезнаходження, 13.12.2023 винесено постанову, якою належний боржнику причіп оголошено у розшук.
		 
		17.         14.12.2023 боржнику направлялася вимога приватного виконавця, якою боржника було зобов`язано надати необхідну інформацію про фінансовий та майновий стан, в т. ч. щодо місцезнаходження належного йому майна.
		 
		18.         Так, відмовляючи у задоволенні скарги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що майнові права включають право на частку в статутному капіталі, що є комплексом корпоративних прав, зокрема право на управління, отримання дивідендів та участь у розподілі майна. Ураховуючи правові висновки, наведені в постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 910/268/23, та відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб ? підприємців та громадських формувань від 05.01.2024, якими приватний виконавець керувався, суди дійшли висновку, що право накладення арешту на зазначені корпоративні права прямо передбачено законодавством та підтверджується судовою практикою.
		 
		19.         Щодо інших доводів скаржника суд апеляційної інстанції зазначив, що:
		 
		? скаржник неправильно тлумачить зміст норми частини п`ятої статті 48 Закону № 1404-VIII, яка визначає черговість звернення стягнення на майно боржника, тоді як усі необхідні заходи щодо виявлення, розшуку та звернення стягнення на майно боржника були вжиті приватним виконавцем відповідно до закону в порядку черговості;
		 
		? матеріали справи не містять пропозицій з боку боржника приватному виконавцю щодо черговості звернення стягнення на наявне у боржника майно та його переліку в порядку черговості. При цьому приватний виконавець неодноразово направляв вимоги до боржника про надання інформації щодо наявного у нього та належного йому майна, які (вимоги) лишилися боржником без виконання;
		 
		? у межах виконання зведеного виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 приватний виконавець не виявив достатньо коштів на рахунках боржника (стягнуто лише 3 982,04 грн), інформацію про місцезнаходження належного боржнику майна не надано приватному виконавцю, відповідні відомості відсутні, що унеможливило звернення стягнення на майно;
		 
		? доводи стосовно того, що строк для надання декларації про доходи був визначений приватним виконавцем так, що фактично унеможливлював виконання вимоги через відсутність технічних можливостей та умови блекаутів, відхилено, оскільки доказів на підтвердження обставин відключень електрики у вказаний період скаржник суду не надав. Також скаржник не надав і доказів впливу обставин, пов`язаних з відключенням світла, на неможливість виконання вимог приватного виконавця у встановлений останнім строк;
		 
		? доводи про стратегічне значення ФГ «Дніпро» є безпідставними, адже згідно з урядовим переліком стратегічних об`єктів ФГ «Дніпро» до таких не належить і є звичайним суб`єктом господарювання, створеним для отримання прибутку, а не для забезпечення державної безпеки.
		 
		20.         Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 від 09.01.2024 на постанову приватного виконавця від 21.12.2023 ВП № НОМЕР_1 задовольнити, а вказану постанову - скасувати.
		 
		21.         Доводи скаржника зводяться до того, що:
		 
		? приватний виконавець перевищив свої повноваження, керуючись статтею 531 Закону № 1404-VIII, яка застосовується до товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. Оскільки ФГ «Дніпро» не належить до таких товариств, виконавець мав діяти виключно в межах закону. Відповідно до Закону № 973-IV відчуження майна фермерського господарства можливе лише за рішенням його членів і на підставі цивільно-правових угод. Це означає, що майно ФГ «Дніпро» як цілісний комплекс не може бути предметом стягнення;
		 
		? статутний капітал ФГ «Дніпро» дорівнює нулю, що унеможливлює оцінку та накладення стягнення на частку в ньому;
		 
		? ФГ «Дніпро» має стратегічне значення для економіки та безпеки України і законодавець передбачив для нього особливий захист у правовому полі, обмежуючи можливість стягнення на частку його майна;
		 
		? суди не взяли до уваги лист від 15.03.2024, у якому фермерське господарство пропонувало стягнути майно у вигляді насіння соняшника, яке знаходилося на зберіганні у Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Грандіс»;
		 
		? приватний виконавець, незважаючи на наявність у ФГ «Дніпро» іншого майна, намагався звернути стягнення на частку ОСОБА_1 в статутному капіталі, що є суперечливим, оскільки ця частка дорівнює нулю і не є об`єктом, на який можна звернути стягнення;
		 
		? копії постанов про відкриття виконавчих проваджень були неналежним чином направлені приватним виконавцем ОСОБА_1, а строк для надання останнім декларації про доходи був визначений приватним виконавцем так, що фактично унеможливлював виконання вимоги через відсутність технічних можливостей та умови блекаутів;
		 
		? на порушення статті 38 ГПК України суддя Бажанова Ю. А. самостійно розглянула заявлений їй відвід ФГ «Дніпро» в частині розгляду скарги від 07.01.2024 на постанову приватного виконавця від 21.12.2023 ВП № НОМЕР_1.
		 
		22.         Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 18.12.2024 у цій справі, зокрема, відкрив провадження за касаційною скаргою на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України, призначив її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надав строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 07.01.2025. 
		 
		23.         Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 17.02.2025 передав справу № 904/1615/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин третьої та п`ятої статті 302 ГПК України.
		 
		Мотиви для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		 
		24.         Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що відповідно до статті 114 Господарського кодексу України (далі - ГК України) фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції.
		 
		25.         Частиною першою статті 1 Закону № 973-IV визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
		 
		26.         Згідно із частиною другою статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.
		 
		27.         Частиною четвертою статті 1 Закону № 973-IV визначено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства).
		 
		28.         Відповідно до статті 19 Закону № 973-IV до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
		 
		29.         Згідно із частиною першою статті 22 Закону № 973-IV фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.
		 
		30.         Оскільки правовий статус фермерських господарств у законодавстві чітко не визначений, то у з`ясуванні наявності в нього ознак корпоративного підприємства станом на дату виникнення спірних відносин суд виходить зі змісту статті 63 ГК України, якою корпоративне підприємство визначається як родове поняття, а видами корпоративних підприємств є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
		 
		31.         Ураховуючи наведене, створене шляхом об`єднання трудової участі членів сім`ї з метою отримання прибутку та зареєстроване як юридична особа фермерське господарство, в якому наявний статутний (складений) капітал поділений на частки, відповідає визначеним частиною п`ятою статті 63 ГК України ознакам корпоративного підприємства.
		 
		32.         Наявність статутного (складеного) капіталу фермерського господарства дає певний обсяг корпоративних прав особі, частка якої визначається у статутному фонді (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2018 та від 10.09.2019 у справі № 923/875/17).
		 
		33.         З огляду на зазначене у членів фермерського господарства, які передали до статутного (складеного) капіталу майно, виникають корпоративні права, пов`язані з наявністю їх частки у статутному (складеному) капіталі господарства.
		 
		34.         За змістом статей 177, 178 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)наведених норм об`єктами цивільних прав також є майнові права, які можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.
		 
		35.         До майнових прав належить право на частку в статутному капіталі господарської організації, а до корпоративних - права із частки, які відповідно до статті 167 ГК України надають право на управління, на дохід у вигляді дивідендів та інші права, передбачені законом та статутними документами.
		 
		36.         Тож об`єктом обороту (продажу, спадкування тощо) є саме частка в статутному (складеному) капіталі господарської організації, з набуттям прав на яку в особи виникають і корпоративні права. Статутний капітал, який є лише засобом бухгалтерського обліку, та самі по собі корпоративні права відчужуватися не можуть, адже не є оборотоздатним об`єктом цивільного права.
		 
		37.         Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.10.2021 у справі № 922/3059/16.
		 
		38.         Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 904/1615/22 зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 23.04.2021 виніс постанову у справі № 340/2214/19 за позовом Фермерського господарства «Віра» до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (м. Кропивницький) про: визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Улюшева Богдана Валерійовича про арешт майна боржника ? накладення арешту корпоративних прав на корпоративні права фізичної особи у Фермерському господарстві «Віра»; зобов`язання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області вчинити дії, спрямовані на зняття арешту з рухомого майна, а саме невизначеного майна, корпоративних прав боржника, накладеного постановою державного виконавця про арешт майна боржника / накладення арешту корпоративних прав від 16.08.2019 № 59408094.
		 
		39.         Позов у справі № 340/2214/19 обґрунтовано тим, що Законом № 973-IV не визначено порядку та механізму звернення стягнення на частку (частину частки) члена такого господарства, а застосування положень Закону № 2275-VIII в цьому випадку є категорично неспроможним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
		 
		40.         У вказаній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами аналізу положень Закону № 1404-VIII та Закону № 973-IVдійшов висновків, що державний виконавець зобов`язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішень, у тому числі накладати арешт на корпоративні права боржника у разі відсутності у боржника коштів на рахунках у банках та інших фінансових установах.
		 
		41.         Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що постанова від 16.08.2019 № 59408094, у розумінні пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII, є виконавчим документом, з огляду на те, що дії відповідача щодо прийняття постанови, якою накладено арешт на корпоративні права, що належать боржнику, який є засновником Фермерського господарства «Віра», відповідають заходам примусового виконання рішень, передбачених частиною першою статті 10 Закону № 1404-VIII.
		 
		42.         Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що невизначеність в Законі № 1404-VIII порядку та механізму накладення арешту на корпоративні права фермерського господарства, а також неурегульованість процедури звернення стягнення на корпоративні права члена фермерського господарства Законом № 973-IV не може бути перешкодою для застосування такого заходу процесуального примусу, оскільки зважаючи на правову сутність корпоративних прав (їх майновий аспект), підлягають застосуванню приписи частини першої статті 48, частин першої, другої статті 56 Закону № 1404-VIII.
		 
		43.         З огляду на викладене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що справа № 904/1615/22 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України з огляду на необхідність відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.04.2021 у справі № 340/2214/19 щодо можливості накладення арешту на корпоративні права, що належать боржнику, який є засновником фермерського господарства, оскільки самі по собі корпоративні права відчужуватися не можуть, адже не є оборотоздатним об`єктом цивільного права (стаття 10 Закону № 1404-VIII у взаємозв`язку зі статтею 19 Закону № 973-IV).
		 
		44.         Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду також зазначив про наявність виключної правової проблеми у справі № 904/1615/22.
		 
		45.         У розрізі наявності виключної правової проблеми зауважив, що невизначеність у Законі № 1404-VIII порядку та механізму накладення арешту на корпоративні права фермерського господарства, неурегульованість Законом № 973-IV процедури звернення стягнення на корпоративні права члена фермерського господарства, а також відсутність чіткого регулювання питання щодо відчуження частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства не відповідають якості закону. Це є виключною правовою проблемою, оскільки оборотоздатність відповідного майна (прав) та можливість накладення на нього арешту безпосередньо впливає на можливість реалізації такого об`єкта під час виконання рішення суду, позаяк арештованим можуть бути лише оборотоздатні права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, а кошти, виручені від їх продажу, повинні спрямовуватись на погашення вимог стягувача до боржника у виконавчому провадженні.
		 
		46.         Щодо наявності кількісних та якісних показників Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звернув увагу на існування протиріч висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (справа № 340/2214/19) та висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (справа № 922/3059/16) стосовно оборотоздатності корпоративних прав у фермерському господарстві та зауважив про констатування Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду невизначеності в Законі № 1404-VIII порядку та механізму накладення арешту на корпоративні права фермерського господарства, а також неурегульованості Законом № 973-IV процедури звернення стягнення на корпоративні права члена фермерського господарства, що само по собі вже становить виключну правову проблему як з огляду на якісний, так і кількісний показники виключної правової проблеми, оскільки відсутня і стала судова практика у відповідних питаннях, і таке правове питання не визначене на нормативному рівні.
		 
		47.         Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в цій справі дійшов висновку про необхідність передачі справи № 904/1615/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду також у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми, а саме можливості / неможливості накладення арешту (стаття 56 Закону № 1404-VIII) на корпоративні права члена фермерського господарства (стаття 19 Закону № 973-IV) через їх необоротоздатність (статті 177, 178 ЦК України, стаття 167 ГК України) задля забезпечення реалізації їх під час виконання рішення суду, позаяк арештованими можуть бути лише оборотоздатні права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, а кошти, виручені від їх продажу, повинні спрямовуватись на погашення вимог стягувача до боржника у виконавчому провадженні.
		 
		 
		 
		Мотиви, на основі яких Велика Палата Верховного Суду постановляє ухвалу
		 
		48.         Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		 
		49.         Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 17.02.2025, зокрема, зазначає про необхідність відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.04.2021 у справі № 340/2214/19.
		 
		50.         Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими мотиви, наведені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.02.2025 в частині наявності підстави для передачі справи на її розгляд, передбаченої частиною третьою статті 302 ГПК України, та приймає справу до розгляду з цієї підстави.
		 
		51.         Згідно із частиною п`ятою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		52.         Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, ще вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, зокрема, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема.
		 
		53.         Втім з наведених в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.02.2025 мотивів не слідує, у чому саме полягає складність застосування норм матеріального права в зазначеній правовій ситуації, а посилання лише на відсутність прямого нормативного регулювання окремих аспектів не може свідчити про наявність виключної правової проблеми.
		 
		54.         Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не зробив посилання на конкретні справи, їх кількісні та якісні показники, які б свідчили про наявність інших справ з подібними правовідносинами та формування судами різної правової практики при їх вирішенні.
		 
		55.         З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що мотиви, зазначені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 17.02.2025, не свідчать про наявність виключної правової проблеми. Підстава для передачі цієї справи, передбачена частиною п`ятою статті 302 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
		 
		56.         Відповідно до частини першої статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
		 
		57.         Отже, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов`язковою згідно з приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 ГПК України.
		 
		58.         Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне роз`яснити сторонам передбачене частиною першою статті 197 ГПК України право на участь у судовому засіданні, зокрема, у режимі відеоконференції.
		 
		Керуючись статтями 120, 121, 233-235, 301, 302 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		1. Прийняти до розгляду справу № 904/1615/22 за скаргою ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал-Дніпро»
		до Фермерського господарства «Дніпро», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал-Дніпро» ? Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Агросервіс» про стягнення 41 447 298,93 грн за касаційною скаргою ОСОБА_1  на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024.
		 
		2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 07.05.2025 о 14 год 00 хв у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
		 
		3. Копію ухвали у справі № 904/1615/22 надіслати її учасникам.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач І. В. ТкачСудді:О. Л. Булейко В. В. Король Ю. Л. Власов О. В. Кривенда І. А. Воробйова К. М. Пільков О. А. Губська О. В. Ступак Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич   Є. А. Усенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...