Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/8125/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано судом: 31.03.2025. Зареєстровано: 01.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/359/189/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023111100001833

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		359/8125/23
		 
		1-кп/359/189/2025
		 
		 
		 
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 березня 2025 року      м. Бориспіль
		 
		Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , 
		прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023111100001833 від 25.07.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
		в с т а н о в и в :
		ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб введено воєнний стан. Указом Президента України № 58/2023 від 01.05.2023 продовжено дію воєнного стану з 20.05.2023 строком на 90 діб. Крім того, указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 оголошено загальну мобілізацію, строк дії якої продовжено Указом Президента України № 255/2023 від 01.05.2023 з 20.05.2023 на 90 діб.
		Так, 21.06.2023 призовник за мобілізацією ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у с. Гора, Бориспільського р-ну, Київської обл., згідно з приписки до призовної дільниці, пройшов військово-лікарську комісію, яка визнала ОСОБА_6 здоровим та придатним до військової служби. 23.06.2024 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 призовнику ОСОБА_6 була вручена повістка про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на поставку військовозобов`язаних на військову службу до військової частини НОМЕР_1 за призовом по мобілізації яку він особисто отримав та мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 о 07 год 00 хв 27.06.2023. 27.06.2023 призовник ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, а саме без поважної причини, не маючи права на відстрочку від призову у відповідності до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у вказаний йому термін - 07 год 00 хв 27.06.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на відправку до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби за мобілізацією не з`явився. 
		Отже, ОСОБА_6 обвинувачується в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
		Вищевказане формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_6 , суд визнає недоведеними, його слід виправдати, тому що не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України. 
		Обвинувачений ОСОБА_6 під час судового розгляду свою вину не визнав, обставини зазначені в обвинувальному акті заперечив та показав, що влітку 2023 року на вулиці він отримав повістку для того щоб в ТЦК оновити свої дані, після чого він з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де його було направлено для проходження військово-лікарської комісії. Після проходження ВЛК він з`явився у мобілізаційний відділ ТЦК, де мав бесіду із уповноваженими працівниками ТЦК ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . З метою вирішення питання щодо відстрочки від мобілізації він повідомив їх про те, що у нього на утриманні перебуває дружина з інвалідністю, але ОСОБА_9 наголосила йому, що зараз це не працює. Підтверджуючих документів він не надав, оскільки повірив представнику ТЦК, що вимоги закону вже не діють. Обвинувачений вказав, що саме ОСОБА_9 на копії його паспортних даних зазначила про наявність у нього дружини ІІІ групи інвалідності. Після повідомлення працівником ТЦК ОСОБА_9 , що наявність на утриманні дружини з третьою групою інвалідності відповідно до закону не дають підстав для отримання відстрочки від мобілізації, обвинувачений повідомив та зареєстрував іншу заяву про заміну проходження альтернативної служби. В цей же день в нього відбулася розмова із юристом ТЦК ОСОБА_10 , котра переконувала його що наразі деякі статті Конституції України не працюють, в тому числі щодо про заміну військової служби проходженням альтернативної служби. Не зважаючи на зазначені обставини, 24.06.2023 ОСОБА_8 виписала та вручила йому повістку на відправку. 27.06.2023 в день відправки о 7 годині він не з`явився, однак прибув до ТЦК о 8 годині для вирішення свого питання. Біля входу в приміщення він зустрів юриста ОСОБА_11 , яка повідомила, що справу відносно нього уже передали в поліцію і він може бути вільний. Далі його викликали до слідчого, якому він також повідомляв про наявність дружини з інвалідністю третьої групи та вказану інформацію було зафіксовано в його протоколі допиту. Обвинувачений зазначив, що опікунство на дружину він не оформляв, оскільки це не є вимогою щодо надання відстрочки. У дружини є батьки, однак вони є людьми пенсійного віку та не спроможні здійснювати догляд за нею. Обвинувачений повідомляв працівників ТЦК і слідчого про наявність права на відстрочку.
		Додатково обвинувачений звернув увагу на те, що його відмова від військової служби була проявом його релігійних переконань. Так, задовго до повномасштабного вторгнення, тобто з 2013 року, він присвятив своє життя Богу і став охрещеним Свідком Єгови. До цього він вивчав ОСОБА_12 та завдяки знанням, а також вірі йому вдалося змінити життя. Протягом 11 років обвинувачений продовжує вивчати Біблію та служити Богові, що стало невід`ємною частиною його життя. Для нього Біблійні поради та принципи є інструкцією для життя та він глибоко впевнений, що автором Біблії є Бог Єгова. Під час допиту та виступу в дебатах ОСОБА_6 процитував послання Римлянам 13:1: «Нехай кожна людина підкоряється тим, хто посідає вищу владу бо вся влада від Бога і та відносна влада, яку вони мають, саме від нього». ОСОБА_6 дуже серйозно відноситься до цих слів і всіляко сприяв працівникам ТЦК розгляду його заяви та документів, завжди з`являвся на виклики правоохоронних органів. Вказані обставини свідчать про те, що він не ховався та не ухилявся від мобілізації на військову службу, а лише просив скористатися своїм конституційним правом заміни військової служби на цивільну.
		Обвинувачений зазначив, що у книзі пророка Ісаї 2:4 записано погляд Бога на військові дії та участь у військовій справі: « …Вони перекують свої мечі на лемеші, а списи на серпи. Не підійме меча народ на народ, і більше не будуть вчитися воювати». Для обвинуваченого ці слова чітко зрозумілі  Бог не тільки не хоче, щоб люди воювали, а й навіть не вчилися цього, тому для нього дуже важливо виконувати цивільну працю і залишатися у статусі цивільної особи. Він підкреслив, що для нього є неприйнятно: складати присягу, носити військову форму, отримувати заробітну плату як військовослужбовець, копати траншеї, будувати бліндажі, бути військовим капеланом, оскільки це суперечить його навченому за Біблією сумлінню віруючої людини. Однак, це не означає, що йому байдуже, що відбувається в країні і те, через що страждають мирні люди. Він також робить все можливе, щоб допомогти державі полегшити страждання людей (привозить гуманітарну допомогу, возить до лікарні, купляє харчі). 
		Як стверджує ОСОБА_6 , він не мав наміру ухилятися від військової служби, а просив замінити відповідно до ч. 4 ст. 35 Конституції України військову службу на альтернативну (цивільну) службу через свої глибокі релігійні переконання. І в такий спосіб, він бажав виконати свій громадянський обов`язок перед державою, надаючи посильну допомогу країні. Обвинувачений підтвердив свою готовність працювати для країни і для людей, але не може поступитися своїми релігійними переконаннями. Вважає, що не зробив нічого такого, щоб порушило закон та заслуговувало на покарання.
		В обґрунтування винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, прокурор посилається на показання допитаних в судовому засіданні свідків.
		Свідок  ОСОБА_8  (головний спеціаліст мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в судовому засіданні підтвердила, що 26.06.2023 після проходження ОСОБА_6 військово-лікарської комісії (визнаний придатним) мобілізаційне відділення викликало останнього та, перевіривши всі документи, виписало повістку на відправку у навчальний центр. Мобілізаційний відділ не займається питаннями, які стосуються відстрочки. Обвинуваченого привели з відділення обліку яке займається відстрочкою, наголосивши, що ОСОБА_6 не має права на відстрочку. Свідок завжди запитує осіб про наявність підстав для відстрочки та у разі виявлення підстав направляє до юриста. 
		Свідок зазначила, що відмітки на копії паспорта (т. 1 а. с. 85) в тому числі із приводу дружини з інвалідністю ІІІ групи робив старший офіцер мобілізаційного відділення ОСОБА_9 , а вона здійснювала на цій копії лише позначку «на мк з 16.06.23». Показала, що вона особисто бачила ці записи та допускає, що ОСОБА_6 міг повідомити про наявність на утриманні дружини інваліда. ОСОБА_6 отримав повістку та розписався за неї, однак повідомив про наявність відстрочки. Так як їхнє відділення не приймає рішення про відстрочку, ОСОБА_8 направила обвинуваченого до юридичного відділу.
		Свідок  ОСОБА_9  (старший офіцер мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в судовому засіданні підтвердила, що в 2023 до неї в мобілізаційний кабінет прийшов ОСОБА_6 , вона роз`яснювала йому порядок мобілізації. Свідок не пам`ятає про зазначення обвинуваченим підстав для відстрочки, однак їй здається, що останній є служителем Свідків Єгови. Перед тим як людина потрапляє до них, вона спочатку проходить детальну співбесіду, перевіряються документи у відділі обліку на наявність відстрочок, а до них уже приводять тих, які підлягають мобілізації. Зазначила, що саме вона зі слів і документів ОСОБА_6 робила відмітку на копії паспорта (т. 1 а.с. 85) про його анкетні дані, в тому числі зазначала про наявність дружини ІІІ групи інвалідності. Разом з тим свідок повідомила обвинуваченому про відсутність у нього підстав для відстрочки, оскільки вважає, що наявність дружини з інвалідністю третьої групи на момент звернення ОСОБА_6 не давала йому права на відстрочку. Після вказаної відмови, обвинувачений звернувся до свідка з приводу можливості проходження альтернативної служби, оскільки є служителем Свідків Єгови. На вказане звернення ОСОБА_9 відправила обвинуваченого до юриста ОСОБА_10 . 
		Свідок  ОСОБА_10  (спеціаліст ІНФОРМАЦІЯ_2 , юрист) в судовому засіданні підтвердила, що 23.06.2023 ОСОБА_6 після проходження військово-лікарської комісії отримав повістку та в цей же день в усній формі звертався до неї щодо проходження альтернативної служби, оскільки є служителем Свідків Єгови. Через декілька днів з цих же підстав обвинувачений звернувся у письмовій формі та особисто отримав відповідь про те, що права на відстрочку він не має. Повідомила, що ОСОБА_6 у зазначений в повідомленні про призов на військову службу дату та час не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого направлення на проходження військової служби під час мобілізації. Вказала, що перед тим як вручати повістку в ОСОБА_6 запитували чи є у нього право на відстрочку, однак вона не чула та не володіє інформацією про те, що він відповів. Вона бачила обвинуваченого три рази та у неї особисто відбулася лише розмова з приводу альтернативної служби.
		Підтвердила, що станом на червень 2023 наявність на утриманні дружини з третьою групою інвалідності надавала особі право на відстрочку, проте ОСОБА_6 жодних документів про наявність вказаних обставин не надавав. Право на відстрочку від призову (висновок про відстрочку) надається за умови надання особою відповідної заяви та підтверджуючих документів. Також зазначила, що до обов`язків працівників ТЦК входить з`ясування інформації про наявність у особи підстав для відстрочки від мобілізації та у разі наявності подальше роз`яснення дій для її отримання.
		Крім показань свідків, на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, сторона обвинувачення посилається на такі документи. 
		Повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_13 (виконавець ОСОБА_14 ) про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України, зареєстрованого Бориспільським РУП за № 14414 від 19.07.2023. Згідно з вказаного повідомлення у короткому викладі обставин зазначено, що ОСОБА_6 визнаний придатним до проходження військової служби (довідка ВЛК № 119/5/1655 від 21.06.2023) та у відповідності до ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» останній не має права на відстрочку, тому підпадає під призов на військову службу по мобілізації. 23.06.2023 ОСОБА_6 було вручено повістку про призов на військову службу під час мобілізації та повідомлено, що він має з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 07:00 годині 27.06.2023 (корінець від повістки). Незважаючи на це, ані о 07:00 годині, ані взагалі 27.06.2023 громадянин ОСОБА_6 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився, на телефонні дзвінки не відповідав. Поважних причин такої неявки не повідомляв. Також до повідомлення було долучено: копію паспорту (id-картки) документ № НОМЕР_2 на ОСОБА_6 ; копію довідки ВЛК № 119/5/1655 від 21.06.2023 відповідно до якої ОСОБА_6 визнаний придатним до військової служби; копію розписки про отримання повістки на ім`я ОСОБА_6 від 23.06.2023. 
		Окремо суд звертає увагу на долучену до повідомлення про вчинення кримінального правопорушення копію паспорта обвинуваченого ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 85) на якій кульковою ручкою зазначенні анкетні дані обвинуваченого, в тому числі: «одружений, ОСОБА_15 , НОМЕР_3 , діток немає, дружина ІІІ гр.» 
		Рапорт дільничного офіцера поліції ОСОБА_16 зареєстрованого за № 14825 від 25.07.2023 щодо дозволу на внесення відомостей в ЄРДР, оскільки вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України; витяг з ЄРДР згідно з яким, 25.07.2023 о 12 годині 54 хвилини було зареєстровано відомості про вчинення кримінального правопорушення про те, що ОСОБА_6 не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилившись від призову на військову службу під час мобілізації; повідомлення про початок досудового розслідування № 7/1949 від 25.07.2023; постанова про призначення слідчого ОСОБА_17 для проведення досудового розслідування; постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні; лист начальника слідчого відділу Бориспільського РУП ОСОБА_18 про передачу матеріалів № 14414 від 19.07.2023 до іншого підрозділу.
		Відповідь начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_13 № 2/3/718 від 27.07.2023 на лист слідчого відділу Бориспільського РУП, згідно з якою повідомлено, що 23.06.2023 повістку ОСОБА_6 було вручено головним спеціалістом мобілізаційного відділення ОСОБА_8 . Також направлено належним чином завіренні копії документів за фактом ухилення від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_6 ; копія облікової картки до військового квитка; копія довідки військово-лікарської комісії № 119/5/1655 від 21.06.2023; копія розписки про отримання повістки на ім`я ОСОБА_6 від 23.06.2023. 
		Копія довідки голови Керівного комітету Центр Свідків ОСОБА_19 Кобель № 2356 від 20.06.2023 в якій зазначено, що ОСОБА_6 є писвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні. 
		Копія заяв ОСОБА_6 , які адресовані начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрована за № 4036 від 26.06.2023) та голові Бориспільської територіальної громади, згідно з якими обвинувачений просить замінити виконання військового обов`язку на цивільну невійськову службу, оскільки з 24.11.2013 є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні та його особисті релігійні переконання не допускають користування зброєю, а також прийняття участі у війні та військових навчаннях. 
		Копія повістки адресована ОСОБА_6 в якій начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 наказує останньому з`явитися 27.06.2023 о 07:00 годині за адресою: АДРЕСА_2 . 
		Копія повідомлення міського голови ОСОБА_20 від 27.06.2023 щодо направлення заяви ОСОБА_6 , яка стосується альтернативного проходження військової служби; копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 05.08.2016.
		Клопотання ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження (№ 12023111100001833) від 04.08.2023, яке адресоване слідчому ОСОБА_17 з долученям наступних документів: копія довідки Центру Свідків Єгови № 2356 від 20.06.2023; копії заяв до ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.06.2023; копія ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.06.2015; копія рішення Європейського суду з прав людини у справах «Баятян проти Туреччини», «Єрчєп проти Туреччини», «Феті Демірташ проти Туреччини», «Бухаратян проти Вірменії», «Цатурян проти Вірменії». Копія постанов про закриття кримінального провадження від 17.03.2022, 18.04.2022, 29.04.2022, 30.07.2022, 08.07.2022.
		Постанова про повну відмову в задоволенні клопотання підозрюваного від 07.08.2023, відповідно до якої слідчий ОСОБА_21 відмовив ОСОБА_6 у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження № 12023111100001833 від 25.07.2023; лист слідчого № 17113/109/1200/08 від 08.08.2023 про результати розгляду клопотання; розписка про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування від 16.08.2023. 
		За клопотанням сторони захисту під час судового розгляду було досліджено копію паспорта ОСОБА_22 (документ № 009092996); копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 05.08.2016 укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_23 ; копію довідки до акта огляду МСЕК № 1049628 від 08.01.2019 відповідно до якої ОСОБА_22 з 01.12.2018 має ІІІ групу інвалідності довічно; копію посвідчення ОСОБА_22 серії ДДА № 148608 від 02.08.2023 про те, що вона є особою з інвалідністю ІІІ групи; копію акта обстеження від 11.09.2023, згідно з яким депутатом Бориспільської міської ради ОСОБА_24 здійснено обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_6 та встановлено спільне проживання із дружиною ОСОБА_22 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_25 серії НОМЕР_5 від 28.04.1995; копія пенсійного посвідчення серії НОМЕР_6 виданого ОСОБА_26 № НОМЕР_7 ; копія пенсійного посвідчення серії НОМЕР_8 виданого ОСОБА_27 ; копія посвідчення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобилькій АЕС серії А № 217103 С виданого ОСОБА_27 . 
		Відповідно до ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		_________________________________________________________________________
		Суд наголошує на тому, що суб`єктом ухиленнявід призовуна військовуслужбу під час мобілізації може бути лише військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
		Абзац 11 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення) містив наступні положення, про те, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
		Обвинувачений ОСОБА_6 в суді показав, що під час спілкування з уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 він заявив, що у нього на утриманні перебуває дружина з інвалідністю. У відповідь на це, старший офіцер мобілізаційного відділу ОСОБА_9 зазначила, що ця обставина не є підставою для відстрочки від призову. 
		Факт наявностіу обвинуваченогодружини зчисла осібз інвалідністю,та відсутністьінших працездатнихосіб,які зобов`язаніїї утримувати,окрім обвинуваченого,підтверджуються дослідженимисудом доказами: копією паспорту дружини обвинуваченого; копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 08.01.2019; копією документу про державну соціальну допомогу від 01.12.2018; копією свідоцтва про шлюб від 05.08.2016; копією акту обстеження житлово-побутових умов від 11.09.2023; копією свідоцтва про народження дружини від 28.04.1995; копією пенсійного посвідчення матері дружини; копією пенсійного посвідчення батька дружини; копією посвідчення ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС батька дружини.
		Судом встановлено,що уповноваженіособи ІНФОРМАЦІЯ_2 булиобізнані пронаявність у ОСОБА_6  дружини із числа осіб з інвалідністю, у зв`язку із чим саме працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 на копії паспорта обвинуваченого (т. 1 а. с. 85), який був долучений начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 до повідомлення про вчинення кримінального правопорушення зазначені анкетні дані обвинуваченого, в тому числі: «одружений, ОСОБА_15 , НОМЕР_3 , діток немає, дружина ІІІ гр.». 
		Допитаний свідок ОСОБА_8 повідомила, що відмітки на копії паспорта зробив старший офіцер мобілізаційного відділення ОСОБА_9 , вона особисто бачила ці записи та допускає, що ОСОБА_6 міг повідомити про наявність на утриманні дружини інваліда. 
		Свідок ОСОБА_10 (юрисконсульт) підтвердила в суді, що станом на червень 2023 наявність на утриманні дружини з третьою групою інвалідності надавала особі право на відстрочку. Працівник мобілізаційного відділу з`ясувавши, що військовозобов`язаний, який призваний за мобілізацією має право на відстрочку від призову, зобов`язаний роз`яснити йому порядок надання відстрочки та процедуру подання документів для її отримання. 
		Свідок ОСОБА_9 , старший офіцер мобілізаційного відділу, зізналась, що при здійсненні нею дій щодо призову ОСОБА_6 за мобілізацією, останній дійсно сказав їй, що має дружину з числа осіб з інвалідністю та хотів би скористатися своїм правом на відстрочку. Після чого нею було зроблено про це відповідну відмітку документах ОСОБА_6 . Проте, на її думку, закон не передбачав можливості надання відстрочки за таких підстав, а тому вона сказала обвинуваченому, що «це не працює». Після чого, ОСОБА_28 виписала Сулейманову повістку «на відправку».
		Таким чином, судом з`ясовано, що на момент призову обвинувачений мав законне право на відстрочку від призову та мав намір ним скористатися. Проте, внаслідок неправильного тлумачення законодавства службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 та невиконання ними своїх обов`язків щодо роз`яснення прав ОСОБА_6 , останній був введений в оману щодо наявного в нього права та через юридичну необізнаність не вчинив дій, необхідних для реалізації наявного права на відстрочку.
		Оскільки на момент призову обвинувачений мав право на відстрочку від призову за мобілізацією, мав намір ним скористатися, не скористався своїм правом виключно через дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , він не підлягав призову за мобілізацією, а отже не є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
		 
		Також, суд звертає увагу на те, що суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України характеризується прямим умислом, а тому встановленню підлягають не лише фактичні обставини, а й мотиви з яких діяв обвинувачений. 
		У постанові № 344/12021/22 від 02.05.2024 Верховний Суд вказав, що особа не підлягає кримінальній відповідальності за статтею 336 КК за умови доведення несумісності виконання військового обов`язку з її релігійними переконаннями - підтвердження належними і достатніми доказами її участі у релігійних організаціях, що сповідують віровчення відповідного змісту». Також, Верховний Суд у постанові від 26.11.2024 у справі № 125/773/23 висловив правову позицію, відповідно до якої під час розгляду кримінальних проваджень за суди мають встановлювати чи є обвинувачений «відмовником від військової служби з міркувань совісті відповідно до правозахисних стандартів».
		Під час судового розгляду беззаперечно встановлено, що обвинувачений вже більше 10 років є Свідком Єгови, а тому вказані обставини дають підстави стверджувати, що ОСОБА_29 має сталі релігійні переконання несумісні із військовою службою. Більше того, він є священнослужителем у вказаній релігійній організації. 
		Істинність та незмінність релігійних переконань обвинуваченого підтверджується, в тому числі, дослідженими судом доказами, зокрема: заявами обвинуваченого на ім`я ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.06.2023 та 26.06.2023 про заміну виконання військового обов`язку альтернативною цивільною невійськовою службою; заявою обвинуваченого на ім`я Бориспільської територіальної громади від 23.06.2023 про заміну виконання військового обов`язку альтернативною цивільною невійськовою службою; довідкою, виданою Релігійною організацією «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» № 2356 від 20 червня 2023 року, в якій зазначено, що обвинувачений з 24.11.2013 року є присвяченим охрещеним Свідком Єгови; довідкою, виданою Релігійною організацією «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» № 7984 від 12 травня 2024 року, в якій зазначено, що обвинувачений з 05.05.24 року призначений на посаду священнослужителя; показаннями свідків, допитаних під час судового розгляду, зокрема, юриста головного спеціаліста командування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 , якими також було підтверджено, що обвинувачений відмовився від служби через свої релігійні переконання.
		Суд погоджується з доводами сторони захисту, що у матеріалах кримінального провадження містяться належні докази, що свідчать про те, що обвинувачений має сталі релігійні переконання, несумісні із проходженням військової служби. Також, суд вважає доведеним, що відмова обвинуваченого від виконання військового обов`язку є нічим іншим, як проявом релігійних переконань. 
		Європейським судом з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово встановлювалось, що релігійні переконання Свідків Єгови виключають можливість несення військової служби незалежно від того, чи пов`язана вона із використанням зброї. Релігійна організація Свідків Єгови  релігійна група, чиї віровчення включають в себе переконання про неприйнятність служби у військових структурах, навіть якщо така служба не пов`язана із носінням зброї» (п. 111 рішенням Великої палати Європейського суду з прав людини у справі «Баятян проти Вірмені» (Bayatyan v. Armenia) [ВП], № 23459/03). Свідки Єгови широко відомі тим, що є релігійною групою, яка дотримується принципів пацифізму, і їх віровчення не дозволяє її членам проходити військову службу, носити військову форму і брати до рук зброю (п. 150 рішення у справі «Релігійна громада Свідків Єгови у Москві та інші проти Російської Федерації» (скарга № 302/02)).
		Крім того, у справі «Феті Демірташ проти Туреччини» від 17 січня 2012 року (заява №5260/07) Європейський суд з прав людини також встановив, що релігійні переконання Свідків Єгови не тільки не дозволяють проходити військову службу, а й унеможливлюють набуття статусу військовослужбовця та навіть одягання військової форми. Так, у цій справі, Європейський суд з прав людини встановив, що заявник  Свідок Єгови відмовився від носіння військової форми, оскільки це було несумісне з його релігійними переконаннями. Він був негайно заарештований (п.12); заявник зазнавав невпинних кримінальних переслідувань та засуджень за відмову носити військову форму» (п.85). 
		ЄСПЛ у своїй практиці сформував орієнтири, за якими відмова від військової служби є переконанням, що досягає достатнього ступеня сили, серйозності, послідовності та важливості, щоб на нього поширювалися встановлені статтею 9 ЄКПЛ гарантії, у випадках, коли така відмова мотивована серйозним і непереборним конфліктом між обов`язком служити в армії та совістю людини або її щирими та глибокими, релігійними чи іншими, переконаннями (див., зокрема, рішення у справах: «Баятян проти Вірменії» (Bayatyan v. Armenia) від 27 жовтня 2009 року, заява № 23459/03, пункт 110; «Папавасілакіс проти Греції» (Papavasilakis v.Greece) від 15 вересня 2016 року, заява № 66899, пункт 36; «Мушфіг Маммадов та інші проти Азербайджану» (Mushfig Mammadov et Autres c. Azerbaidjan)від 17 жовтня 2019 року, заяви № 14604/08 та 3 інших, пункт 74; «Канатли проти Туреччини» (Kanatli v. Turkiye)від 12 березня 2024 року, заява № 18382/15, пункт 42).
		ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава вправі встановлювати процедури для оцінки серйозності переконань людини і запобігати спробам зловживання можливістю звільнення з боку осіб, котрі у змозі нести військову службу (рішення у зазначених вище справах: «Папавасілакіс проти Греції», пункт 54; «Дягілєв проти Росії», пункт 63). Питання про те, чи підпадає відмова від проходження військової служби під дію положень статті 9 ЄКПЛ і в якій мірі, має оцінюватися залежно від конкретних обставин кожної справи. 
		Так, рішенням у справі «Баятян проти Вірменії» (скарга № 23459/03 від 07.07.2011), суд зазначив, що (п. 110): «несприйняття військової служби - коли мотивом такого несприйняття є серйозний та нездоланний конфлікт між обов`язком служити в армії та переконанням конкретної особи або його глибокими та невдаваними релігійними чи іншими поглядами - є переконанням або поглядом настільки незаперечним, серйозним, послідовним і значущим, що на нього поширюється гарантії статті 9 Європейської конвенції»; (п. 112): «неявка заявителя для проходження військової служби є проявом його релігійних поглядів. У зв`язку з чим, притягнення його до кримінальної відповідальності за ухилення від призову є втручанням в його свободу сповідувати свою релігію, гарантії якої передбачені п. 1 ст. 9 Європейської конвенції»; (п. 128): «Європейський Суд приходить до висновку, що притягнення заявителя до кримінальної відповідальності представляє собою втручання, яке не є необхідним в демократичному суспільстві за змістом ст. 9 Європейської конвенції. Отже, мало місце порушення даної норми».
		На рівні національного законодавства нашої держави право на свободу совісті та віросповідання гарантовано як одне з конституційних прав людини, зміст якого розкрито устатті 35 Конституції України. Одним із аспектів зазначеного права є можливість сумлінної відмови від військової служби. Зокрема, відповідно до частини 4 згаданої статті у разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
		Положення частини 4статті 35 Конституції Українияк конституційно-правова норма згідно з частиною 3статті 8 Основного Законує нормою прямої дії. Проте цим конституційним положенням лише передбачено конституційну гарантію заміни військової служби альтернативною невійськовою за умови існування такої обставини, як несумісність виконання військового обов`язку з релігійними переконаннями громадянина. ВодночасКонституція Українине унормовує спосіб доведення цієї обставини, який визначається спеціальним законодавством.
		У контексті наведеного суд звертає увагу, що в умовах збройної агресії російської федерації проти України, коли під загрозу поставлено життя, здоров`я, безпеку інших громадян і саме існування держави, існує нагальна потреба у належному комплектуванні Збройних Сил України для відсічі агресії і високі ризики недобросовісної поведінки осіб, що підлягають призову, спрямованої на ухилення від виконання конституційного обов`язку захисту Вітчизни. За таких особливих умов досягнення справедливого балансу між правом людини за статтею 9 Конвенції істаттею 35 Конституції Українив аспекті можливості сумлінної відмови від військової служби та інтересами захисту суверенітету, територіальної цілісності України, прав і свобод інших осіб вимагає забезпечення об`єктивної перевірки тверджень особи про несумісність її релігійних переконань з військовою службою і підтвердження доказами наявності відповідних релігійних переконань. Це не означає, що можливість здійснення права на сумлінну відмову від військової служби обмежується членством у зареєстрованих релігійних організаціях, зміст віровчення яких передбачає безумовну неприпустимість такої служби, носіння та використання зброї. Дійсно, право на свободу віросповідання має як зовнішній, так і внутрішній аспекти, й об`єднання з іншими людьми у релігійні організації як соціальні структури є лише однією з альтернативно можливих форм його зовнішнього вираження. Проте відмовляючись від служби у збройних силах з міркувань совісті, особа має продемонструвати наявність у неї відповідних глибоких, щирих та послідовних релігійних переконань.
		У матеріалах провадження наявні заяви ОСОБА_6 адресовані Начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 і Голові Бориспільської територіальної громади щодо заміни виконання військового обов`язку на цивільну невійськову службу з підстав своїх релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою (ст. 35 Конституції України).
		Відповідно до частини 3статті 8 Конституції Україниположення частини 4статті 35 Основного Законумають застосовуватися як норми прямої дії. З огляду на зазначене і положення статті 9 ЄКПЛ, від яких Україна в умовах воєнного стану не відступала в порядку статті 15 Конвенції, особа не підлягає кримінальній відповідальності застаттею 336 ККза умови доведення несумісності виконання військового обов`язку з її релігійними переконаннями - підтвердження належними і достатніми доказами її участі у релігійних організаціях, що сповідують віровчення відповідного змісту, або наявності таких особистих глибоких, щирих і послідовних переконань.
		Відповідно до Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України № 2066 від 10.11.1999року, та додатку у вигляді Переліку релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, серед іншого визначено Свідків Єгови. 
		В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 з 2013 року, тобто задовго до введення воєнного стану є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні, що підтверджено довідкою від 12.05.2024 року № 7984, виданою членом Керівного комітету ОСОБА_30 . Більше того демонструючи наявність послідовних релігійних переконань ОСОБА_6 з травня 2024 призначений Керівним комітетом Релігійної організації на посаду священнослужителя  служителем (дияконом) збору. Його обов`язки, включають в себе: навчання з Божого Слова, Біблії, в зборі, до якого його призначено; брати участь в діяльності, яка на особистому рівні сприяє духовному добробуту віруючих осіб; публічно проповідує людям, а також кожного місяця безоплатно навчає зацікавлених осіб віруванням Свідків Єгови. 
		В своїх показах ОСОБА_6 надав ґрунтовні твердження із цитатами з Біблії про несумісність його релігійних переконань з військовою службою. Зазначив, що у книзі пророка Ісаї 2:4 записано погляд Бога на військові дії та участь у військовій справі: « …Вони перекують свої мечі на лемеші, а списи на серпи. Не підійме меча народ на народ, і більше не будуть вчитися воювати». Для обвинуваченого ці слова чітко зрозумілі  Бог не тільки не хоче, щоб люди воювали, а й навіть не вчилися цього, тому для нього дуже важливо виконувати цивільну працю і залишатися у статусі цивільної особи. Отже, протягом судового розгляду вказаного кримінального провадження, на думку суду, ОСОБА_6 продемонстрував та довів наявність у нього глибоких, щирих та послідовних релігійних переконань, що є несумісними із виконанням військового обов`язку.
		Отже суд приходить до переконання, що дослідженні в судовому засіданні докази кожний окремо, а також у свої сукупності свідчать про недоведеність, що в діяннях ОСОБА_6 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України. На думку суду, стороною обвинувачення не доведено, що в діях ОСОБА_6 є суб`єктивна сторона злочину. Крім того, недоведеним суд вважає, що станом на момент вчинення інкримінованого злочину ОСОБА_6 є суб`єктом вказаного злочину.
		При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою слід керуватися принципом, встановленим частиною третьою статті 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Виходячи з цієї засади, обвинувачення має довести, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Безсумнівно має бути доведений кожен з елементів, важливих для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Висновки мають бути зроблені на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів щодо версії події, яку надало обвинувачення, не спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, тлумачився на користь обвинуваченої особи. 
		Згідно зі ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Положення ст. 17 КПК регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
		Крім того, ст. 62 Конституції України закріплено принцип, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Тобто, внутрішнє переконання суду при оцінці доказів повинне ґрунтуватись на об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності. При цьому не повинна мати місце наперед визначена упередженість при оцінці доказів, впевненість у винності особи, діям якої дається оцінка, безпідставне, необґрунтоване відкидання доказів, які свідчать про невинуватість особи.
		При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Відповідно до статті 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Отже, ОСОБА_6 слід визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та виправдати. 
		Документи, надані учасниками судового провадження,слідзалишити в матеріалах кримінального провадження. Питання речових доказів вирішити відповідно дост. 100 КПК України. Процесуальні витрати у провадженні відсутні.
		Керуючись ст.ст.368,373,374 КПК України, суд 
		в и р і ш и в:
		ОСОБА_6 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України у зв`язку із недоведеністю, що в його діях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та виправдати. 
		Документи, надані учасниками судового провадження на підставіст. 100 КПК України- залишити в матеріалах кримінального провадження. 
		На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. 
		На підставі ч. 3ст. 376 КПК Українироз`яснити обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...