Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/8881/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 31.03.2025. Зареєстровано: 01.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/334/234/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023080010000060

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Дата документу 31.03.2025 
		Справа № 334/8881/23
		Провадження № 1-кп/334/234/25
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		   31 березня 2025 року                         м. Запоріжжя
		Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 
		прокурора ОСОБА_5 , 
		захисника ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ленінського районного суду м. Запоріжжя у порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження відносно:
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Новоданилівка, Якимівського району, Запорізької області, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який працював на посаді оперупоноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Мелітопольського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, раніше не засуджений,
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		Після початку агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил рф було тимчасово окуповано Мелітопольський район та його територіальні громади, а також частину інших населених пунктів на території Запорізької області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об`єктами, які на даний час контролюються та утримуються російськими військами.
		З метою встановлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади на територіях населених пунктів Запорізької області, які на даний час контролюються та утримуються російськими військами, представниками рф з числа своїх громадян та місцевого населення Запорізької області були сформовані підрозділи силового блоку, які вчиняють діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
		У свою чергу, ОСОБА_7 будучи громадянином України, перебуваючи на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 Мелітопольського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшого утримання рф території смт. Якимівки, Мелітопольського району, Запорізької області та інших населених пунктів Запорізької області, усвідомлюючи проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади рф, бажаючи допомогти окупаційній адміністрації рф та зробити свій особистий внесок для утворення та функціонування на території Запорізької області та, зокрема, смт. Якимівки, Мелітопольського району системи органів державної влади рф, у тому числі правоохоронної, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, в період часу приблизно з 08 квітня 2022 року до 18 квітня 2022 року (більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось за можливе) і до теперішнього часу, в період проведення військових дій на території Запорізької області, використовуючи теоретичні знання і практичні навики, отримані в Україні, перейшов на бік ворога, надавши добровільну згоду на співпрацю з окупаційною владою рф, після чого виконував вказівки і розпорядження керівників окупаційної адміністрації рф, здійснював чергування у незаконно створеному «правоохоронному органі», виконував завдання незаконної влади з патрулювання на території Якимівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, незаконно вилучав табельну вогнепальну зброю, закріплену за співробітниками ВП № 1 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області, розшукував та доставляв до незаконно створеного «правоохоронного органу» осіб, які не підтримували та чинили спротив незаконній владі, усвідомлюючи, що в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, вказане шкодить суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
		Так, ОСОБА_7 з власної ініціативи добровільно розпочав «службу» в підпорядкуванні окупаційної адміністрації рф, а саме у незаконно створеному органі - «народній міліції смт. Якимівки», а в подальшому у незаконно створеному «правоохоронному органі» так званому «Отделе полиции №3 (дислокации пгт. Акимовка) УВД по г. Мелитополю и Мелитопольскому району ГУВД в Запорожской области», завдаючи шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
		Таким чином, ОСОБА_7 вчинив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, тобто державну зраду та почав проходи службу в незаконно створеному окупаційною владою «правоохоронному органі».
		Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч.2 ст.111 КК України, як державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану. 
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 , який показань суду не надавав та будь-яких заяв і клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а отже поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Відповідно до ч.5 ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
		Згідно із ч.2 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення судового розгляду за процедурою in absentia, слідчий суддя і суд виходили з того, що інкримінований обвинуваченому злочин та його поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч. 2 ст. 297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого.
		Так, відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути проінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.
		Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до якого Якимівська селищна територіальна громада є тимчасово окупованою територією з 24.02.2022 року.
		За повідомленням Генерального директора Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» ОСОБА_9 вказане підприємство зупинило роботу своїх відділень на непідконтрольних Україні територіях з 01.08.2022 року. Зазначена інформація є загальновідомою і викладена на офіційному сайті зазначеного державного підприємства.
		Повістки про виклик ОСОБА_7 , повідомлення йому про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування та завершення досудового розслідування, про можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України, а саме: шляхом публікації на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» у розділі «Оголошення», а копії процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_7 , на виконання вимог ч.2 ст.297-5 КПК України направлялись та вручались захиснику.
		Дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій та Запорізькій областях за постановою слідчого адвоката ОСОБА_6 було уповноважено у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст.ст.46,47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_7 у кримінальному провадженні.
		Ухвалою слідчого судді Комунарівського районного суду м. Запоріжжя 18.09.2023 року було надано дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_7 . Після постановлення вказаної ухвали, відповідно до вимог ч.4 ст.46, ст.42, п.8 ч.2 ст.51 та ч.2 ст.297-5 КПК України реалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) здійснював його захисник, який отримував необхідні процесуальні документи, у повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження.
		За таких обставин, суд вважає, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих та передбачених КПК України заходів для виклику ОСОБА_7 з метою забезпечення останньому можливості безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.
		Згідно з ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.04.2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 здійснювалось спеціальне судове провадження. Судом також вживалися заходи про виклик обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим, на кожне судове засідання останній викликався у порядку ст.323 КПК України. Повістки про виклик були опубліковані у газеті «Урядовий кур`єр», а також на офіційному веб-сайті Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
		В судових засіданнях приймала участь захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 , яка зазначила, що не має можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати у нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймала участь у реалізації права на захист обвинуваченого під час судового розгляду: приймала активну участь у допиті свідків, заявляла певні клопотання та у судових дебатах висловила свою позицію щодо недоведеності вини останнього у даному кримінальному провадженню.
		Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про фактичну відмову ОСОБА_7 , належним чином повідомленого про проведення відносно нього досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
		В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_7 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений був поінформована належним чином про місце, дати та час розгляду кримінального провадження, а також дотримані його права на належне представництво у суді.
		   Дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором під час судового розгляду, безпосередньо допитавши свідків, суд вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України, повністю підтверджується такими доказами:
		-рапортом старшого уповноваженого Запорізького управління ДВБ НП України від 10.05.2022 року відповідно до якого під час моніторингу мережі Інтернет виявлено інформацію щодо здійснення правоохоронної діяльності на території смт Якимівка Мелітопольського району Запорізької області особою, яка є ставлеником окупаційних військ російської федерації та організації діяльності незаконної правоохоронної структури «козачня дружина по охране общественного порядка». Під час перегляду опублікованого відео встановлено, що старший інспектор - черговий чергової частини відділу поліції №1 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області майор поліції ОСОБА_10 знаходився на нараді, де окупанти призначали так званих отаманів козачої дружини. Крім цього встановлено, що інші працівники поліції перейшли працювати на бік окупантів, серед них ОСОБА_7 
		- протоколом огляду речей та документів від 26.09.2023 року, з DVD-R до протоколу, який був досліджений у судовому засіданні. При перегляді диску встановлено наявність файлу  чат спілкування у месенджері Телеграм користувача ОСОБА_11 з користувачем « ОСОБА_12 », в якому відкривається документ: «список сотрудников май 2022 г. Главного управления МВД в Запорожской области» - в таблиці в розділі «Акимовскої управление» «отдел уголовного розыска» під номером 194 зазначений оперуповноважений ОСОБА_7 ; «ведомость на зароботную плату за апрель 2022 г. Главного управления МВД в Запорожской области» - в таблиці в розділі «Акимовскої управление» «отдел уголовного розыск» під номером 187 зазначений оперуповноважений ОСОБА_7 .
		- протоколом про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 03.02.2023 року з DVD-R до протоколу, який був досліджений у судовому засіданні. З відеозапису вбачається, що свідок ОСОБА_13 здійснює дзвінок до ОСОБА_14 . В розмові ОСОБА_14 повідомляє, що він тепер працює в поліції в Якимівці та розповідає ОСОБА_13 про спільних знайомих, які також працюють разом з ним. Серед інших осіб, він повідомляє, що ОСОБА_7 «командует патрулькой». 
		- витягом з наказу №20 о/с від 12.01.2021 року, відповідно до якого лейтенанта поліції ОСОБА_7 призначено оперуповноваженим сектору кримінальної поліції №1 Мелітопольського районного управління поліції.
		- копією присяги на вірність Українському народові ОСОБА_7 від 15.08.2019 року;
		- копією послужного списку Національної поліції України ОСОБА_7 , спеціальний жетон №0091962; 
		- копією наказу №323 о/с від 18.04.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_7 звільнено з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції №1 Мелітопольського районного управління поліції з 18.04.2022 року за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»; 
		- показами свідка ОСОБА_15 , який пояснив, що обіймав посаду начальника відділу поліції Якимівського району, а ОСОБА_7 працював оперуповноваженим у карному розшуку у цьому ж відділу поліції. В кінці березня 2022 року був наказ про виїзд до м. Мелітополь, потім наказ про виїзд до м. Запоріжжя. Усі співробітники поліції мали виїхати з окупованих територій до 15.04.2022 року. ОСОБА_7 разом з особовим складом виїжджав до м Мелітополь, проте наказ щодо виїзду до м. Запоріжжя проігнорував. Наказ про виїзд з окупованої території доводився усім особисто, також у меседжерах, телефонних розмовах. Після виїзду 08.04.2022 року до м. Запоріжжя він особисто дзвонив усім співробітникам, у тому числі ОСОБА_7 , який повідомив його що виїжджати не збирається, відмову жодним чином не мотивував. Співробітники, які виїздили пізніше, повідомили його, що ОСОБА_7 наприкінці квітня 2022 року бачили вже у формі поліцейського рф з відповідними шевронами на російській мові. Також, йому доповідали, що бачили ОСОБА_7 на проведенні обшуків у проукраїнських осіб, АТО-шників, здавав усіх, навіть проводив обшуки у своїх колишніх колег. ОСОБА_7 місцевий житель, має дружину та двох дітей, під час служби до дисциплінарної відповідальності не притягався. Вважає, що на службу до окупаційних органів влади пішов добровільно, без примусу. Йому відомо, що ОСОБА_16 , який очолив відділ поліції у Якимовці їздив до співробітників поліції, вмовляв до співпраці, обіцяв високу заробітною плату, пільги. Крім того. усі поліцейські які не бажали співпрацювати, виїхали до м. Запоріжжя або відмовилися. 
		- показами свідка ОСОБА_17 , який пояснив, що працював разом з ОСОБА_7 у відділі поліції смт Якимівка близько двох років. ОСОБА_7 займав посаду оперуповноваженого у карному розшуку. Свідок з окупованої території виїхав 5-7 квітня 2022 року не чекаючи наказу, оскільки переживав за свою безпеку. Після початку вторгнення він мешкав не у своєму будинку, сусід повідомив, що до нього приходили невідомі особи, свідок терміново зібрав свої речі та разом з родиною виїхав у м. Запоріжжя. Представники окупаційної влади з`явилися в Якимівці десь в кінці березня 2022 року, до цього селище було просто оточено з усіх боків блокпостами, але нікого не було. За наказом начальника відділу поліції ОСОБА_15 усі співробітники поліції здійснювали патрулювання селища з метою забезпечення порядку, ОСОБА_7 здійснював охорону банку та хлібзаводу. На початку квітня 2022 року йому дзвонив ОСОБА_16 , повідомив що усіх збирають представники окупаційної влади. Свідок на вказану зустріч не пішов, зі слів інших осіб дізнався, що пропонували працювати з окупаційної владою. Коли він приїхав до м. Запоріжжя, він дзвонив ОСОБА_18 , у якого як раз у гостях були ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , він розповів їм деталі виїзду, давав поради як легше виїжджати, що не слід брати з собою, було враження що вони збираються також виїжджати. Особисто ОСОБА_7 він не дзвонив, в них були не такі дружні відносини. Наразі він працює у Центрі розшуку безвісті зниклих осіб за особливих обставин, підтримує зв`язок з особами, які залишилися на окупованій території, проте зараз телефонувати туди небезпечно. У 2023 році спільний знайомий ОСОБА_20 йому повідомив, що його затримали без пояснень та місяць тримали в ІТТ. Забирали його ОСОБА_7 , ОСОБА_18 та інші, були у формі поліції рф та масках, проте ОСОБА_20 все одно їх впізнав, бо з ОСОБА_7 усе життя прожив на одній вулиці, впізнав навіть у масці. ОСОБА_7 одружений, має двох діток. Впевнений, що ОСОБА_7 добровільно пішов на співпрацю з окупаційною владою, погроз чи примусу не було. Усі поліцейські, які мали таке бажання, покинули окуповану територію. У телефонних розмовах питання стояли, як виїжджати, як покидати свою домівку, речі, а не про страх за своє життя. 
		- показами свідка ОСОБА_21 , пояснив що працював черговим у відділу поліції смт Якимівка, ОСОБА_7 працював там же оперуповноваженим карного розшуку. Після окупації деякі поліцейські виїхали відразу, потім надійшов наказ виїжджати до м. Запоріжжя. Свідок виїхав 12.04.2022 року, ОСОБА_7 залишився на місці, потім пішов працювати до поліції рф. ОСОБА_22 збирав усіх поліцейських на зустріч з представниками окупаційної влади, це було 8-10 квітня 2022 року. На зборах ОСОБА_22 розказував про переваги співпраці, обіцяли усім залишити їх посади та звання, погроз не було, хто не хотів мав виїжджати. ОСОБА_7 перед зборами заїжджав до свідка, вони розмовляли про майбутнє, ОСОБА_7 сумнівався що йому слід робити, чи погоджуватися на співпрацю чи виїжджати. Більше з ОСОБА_7 свідок не спілкувався, вважає, що він на співпрацю пішов добровільно, бо усі хто хотів, виїхали з окупованої території. Наразі ОСОБА_7 працює в поліції рф, свідок його бачив на світлинах у загальнодоступному місцевому (смт Якимівки) телеграм каналі у формі з російськими шевронами. 
		Усі перераховані джерела доказів, суд оцінює за правилами документа (ст.99 КПК України), а фактичні дані, що вони містять, визнає належними та допустимими доказами. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище дані достовірними доказами.
		Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		Суд, дослідивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, розглянувши наявні докази, з огляду на належне повідомлення обвинуваченого про судовий розгляд, характер обвинувачення та забезпечення його права на захист захисником, вважає за можливе прийняття обвинувального вироку у справі.
		Сукупність показань свідків у співставленні з наявними у справі письмовими доказами, які узгоджуються між собою, є цілком змістовними та дозволяють скласти об`єктивну картину реконструйованої ними події. Підстав для піддання сумніву достовірності показань допитаних у судовому засіданні осіб, судом не встановлено.
		Будь-яких порушень процесуального закону під час здійснення досудового розслідування, які були б підставою для визнання доказів неналежними чи не допустимими, судом не виявлено.
		Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).
		В даному випадку, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності доводять державну зраду ОСОБА_7 , тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану. 
		Крім того, під час судового розгляду були досліджені характеризуючи обвинуваченого ОСОБА_7 документи, а також:
		- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №620230800100000060, відомості про яке внесені до ЄРДР 28.08.2023 року, з фабулою «Відповідно до отриманих ТУ ДБР у м. Мелітополь отримано інформацію, яка вказує на можливу причетність до державної зради в умовах воєнного стану працівників Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області, його територіальних підрозділів, працівників УПО в Запорізькій області та інших працівників підрозділів ГУНП в Запорізькій області які надали згоду на співпрацю з ворогом в умовах воєнного стану та вступили до лав незаконно створеного правоохоронного органу ворога, яке утворилося у м. Мелітополь Запорізької області, кваліфікація злочину ч.2 ст.111 КК України;
		- постанова заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_23 від 28.06.2023 року про визначення групи прокурорів у кримінальному проваджені; 
		- постанова прокурора відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_5 від 28.08.2023 року про виділення матеріалів досудового розслідування; 
		- постанова прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_24 від 04.09.2023 року про визначення підслідності; 
		- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №620220800100000013, відомості про яке внесені до ЄРДР 16.04.2022 року;
		- постанова заступника Директора Територіального управління ДБР ОСОБА_25 про визначення слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування (слідчої групи) та старшого слідчої групи у кримінальному провадженні №620220800100000013, відомості про яке внесені до ЄРДР 16.04.2022 року;
		- постанова заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_23 від 18.04.2022 року про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні; 
		- постанова прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_26 про об`єднання матеріалів досудових розслідувань; 
		- постанова слідчого другого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Запоріжжя) Територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_27 про зміну правової кваліфікації у кримінального правопорушення від 08.06.2022 року; 
		- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №620220800100000037, відомості про яке внесені до ЄРДР 12.05.2022 року, з фабулою «Відповідно до матеріалів Запорізького управління ДВБ НПУ отримано інформацію, яка вказує на можливу причетність до держаної зради співробітників поліції ВП №1 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 , ОСОБА_7 ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , та інших, які вчиняють діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану. 
		- постанова заступника Директора ТУ ДБР ОСОБА_30 від 12.05.2022 року про визначення слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування (слідчої групи) та старшого слідчої групи; 
		- постанова заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_23 від 13.05.2022 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні.
		Відомості, встановлені у зазначених документах, не є доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
		Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та допустимість отриманих в ході його проведення доказів.
		Під час судових дебатів, захисник вказувала, що вина обвинуваченого не доведена зібраними стороною обвинувачення доказами, існують обґрунтовані сумніви, що обвинуваченому взагалі відомо про вказане кримінальне провадження, не встановлені мотиви його дій, добровільність зайняття вказаної посади.
		Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень захисника, виходячи з аналізу показань свідків та досліджених письмових доказах. Так, свідки у кримінальному провадженні вказували, що ОСОБА_7 прийняв пропозицію окупаційних військ про службу добровільно, усі працівники поліції, які не хотіли співпрацювати, виїхали до м. Запоріжжя. 
		Сукупність досліджених під час судового розгляду доказів свідчить про відсутність будь-якого примусу відносно ОСОБА_7 щодо його праці у новоствореному окупаційною владою правоохоронному органі.
		Крім того, окупація території смт Якимівка та встановлення на цій території окупаційних органів влади, мала відкритий характер, а тому займаючи посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області, склавши присягу на вірність Українському народові, ОСОБА_7 достовірно усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.
		Судом обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання ОСОБА_7 , не встановлено.
		При призначенні покарання ОСОБА_7 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, який відповідно до вимогст.12 КК України є особливо тяжким, суспільну небезпечність та характер скоєного злочину, особу обвинуваченого: раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, займає посаду в правоохоронному органі держави-агресора, має постійне місце мешкання, його вік та здоров`я (на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває).
		Враховуючи особистість ОСОБА_7 , конкретні обставини кримінального провадження, факт відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства в місцях позбавлення волі. Колегія суддів вважає за необхідне ОСОБА_7 призначити покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією усього його майна, а також, у відповідності до приписівст. 54 КК України, з позбавленням спеціального звання «лейтенант поліції».
		На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самою обвинуваченою, так й іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		Приймаючи рішення про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади, суд враховує, що ОСОБА_7 вчинив злочин, об`єктом якого є основи національної безпеки України. Обвинувачений своїми діями фактично допомагав державі-агресору створити незаконний правоохоронний орган і фактично вчинив злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. Виходячи з цього, суд приймає рішення про призначення ОСОБА_7 покарання обіймати будь-які посади в правоохоронних органах державної влади України.
		При прийнятті рішення суд також враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбаченіст. 55 КК України.
		З вказаних правових висновків вбачається, що не є перешкодою для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та обставина, що обвинувачений на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не проводить діяльність, з використанням можливостей якої (яких) він вчинив кримінальне правопорушення.
		Також, санкцією ч.2 ст.111 КК України передбачено таке додаткове покарання як конфіскація майна, яке в даному випадку є обов`язковим.
		Згідно ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
		18.09.2023 ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя на майно, належне ОСОБА_7 , накладено арешт, а саме на: транспортний засіб (причіп легковий) марки «КАРАВАН МЗАП», VIN  НОМЕР_1 № шасі (рами)  НОМЕР_2 , зеленого кольору, 2016 року випуску, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 ; земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 12,77 га, кадастровий номер 2320382400:11:006:0004, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1712911623203.
		Відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		Таким чином, оскільки судом призначено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, підстави для скасування арешту майна належного обвинуваченому суд не вбачає.
		Рішень з приводу застосування, продовження, зміни запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_7 судом не приймалося. 
		Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.
		Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
		Керуючись ст. ст. 297-1, 323, 369-371, 374, 376, 395 КПК України,
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України та призначити йому покарання у виді 15 років позбавлення волі із конфіскацією усього майна обвинуваченого, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах України на строк 3 роки.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного його затримання.
		Позбавити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спеціального звання «лейтенант поліції».
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.09.2023 року на майно, належне ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: транспортний засіб (причіп легковий) марки «КАРАВАН МЗАП», VIN  НОМЕР_1 № шасі (рами)  НОМЕР_2 , зеленого кольору, 2016 року випуску, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 ; земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 12,77 га, кадастровий номер 2320382400:11:006:0004, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1712911623203, - скасуванню не підлягає, для виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		 
		Головуючий суддя:      ОСОБА_1 
		 
		 
		Судді:     ОСОБА_3 
		 
		 
		ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...