Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 511/607/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано судом: 01.04.2025. Зареєстровано: 01.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2025.
Дата набрання законної сили: 01.05.2025
Номер судового провадження: 1-кп/511/198/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025162390000003

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		               Роздільнянський районний суд Одеської області
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа 511/607/25 
		Номер провадження: 1-кп/511/198/25
		01 квітня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі: 
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Роздільна Одеської області,обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162390000003від 2січня 2025рокуза обвинуваченням:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, громадянина України, неодруженого, з середньою-спеціальною освітою, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого відповідно до статті 89 КК України, військовослужбовця, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат»
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 186 КК України
		сторони та інші учасники кримінального провадження:
		прокурор ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції)
		обвинувачений ОСОБА_3 
		захисник ОСОБА_5 
		потерпіла ОСОБА_6 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, який на час вчинення кримінального правопорушення перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, постійно проживаючи в Україні та достовірно знаючи про дію воєнного стану, вчинив корисливий злочин проти власності за таких обставин.
		Так, 31 грудня 2024 року приблизно о 02:00 ночі, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 перебував в одній з кімнат приміщення квартири АДРЕСА_2 з дозволу власника ОСОБА_7 , де спільно з ОСОБА_7 та його співмешканкою ОСОБА_6 вживали алкогольні напої.
		У ході розпиття алкогольних напоїв між ОСОБА_3 та власником квартири ОСОБА_7 виник конфлікт, після чого у ОСОБА_3 виник раптовий корисливий умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном у вигляді мобільного телефону, що належав ОСОБА_6 , який він побачив біля журнального столу.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, 31 грудня 2024 року близько 02:00 ночі, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою незаконного власного збагачення, у період дії воєнного стану, відкрито заволодів належним ОСОБА_6 мобільним телефоном марки «XIAOMI READMI GO» у корпусі чорного кольору серійний номер НОМЕР_2 , IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_3 та з місця скоєння злочину втік, розпорядившись викраденим чужим майном на власний розсуд, спричинивши матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_6 у розмірі 477,99 гривень.
		Позиція учасників розгляду обвинувального акту.
		Прокурор ОСОБА_8 просила суд призначити покарання ОСОБА_3 без застосування статті 75 КК України, із застосуванням статті 69 КК України, призначивши покарання у виді 3 років позбавлення волі, строк відбування покарання рахувати з дня затримання, телефон вважати таким, що повернутий власнику, а також стягнути з обвинуваченого витрати за проведення експертизи.
		ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому діянні визнав повністю, щиро розкаявся, просив призначити покарання із застосуванням статей 69 та 75 КК України.
		Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просив суд застосувати статтю 69, 75 та 76 КК України, звільнивши ОСОБА_3 від реального відбуття покарання
		Потерпіла ОСОБА_6 подала до суду заяву про розгляд обвинувального акта без її участі, у якій просила призначити обвинуваченому не суворе покарання, оскільки не має до нього претензій, матеріальну шкоду відшкодовано, майно повернуто.
		Висновки суду за результатами розгляду обвинувального акту.
		Частина третястатті 349КПК Українивизначає,що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Учасники справи не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, а тому суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, що характеризують обвинуваченого. При цьому, судом з`ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їхньої позиції, та їм судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
		На підставі викладеного, дослідивши та оцінивши вказані обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини  ОСОБА_3 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану. 
		При призначенні покарання обвинуваченому, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд враховує особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення злочину і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. 
		Водночас поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання  конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		За положеннями частини 6статті 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
		У постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 740/5424/15-к, від 05 лютого 2019 року у справі № 753/24474/15-к сформульовано правову позицію про те, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Разом із цим, відповідно до диспозиції частини 1 статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбаченестаттями 403,405,407,408,429,437-439,442,442-1цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання вЗагальній частиніцього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу.
		Тобто, необхідною умовою застосування статті 69 КК України має бути наявність кількох (двох і більше) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. У даному кримінальному провадженні такими обставинами є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. 
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є перебування у стані алкогольного сп`яніння. 
		Суд враховує, що мобільний телефон вартістю 477,99 гривень повернутий потерпілій.
		У свою чергу, стаття 75 КК України визначає, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбаченестаттями 403,405,407,408,429цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбаченечастиною третьоюстатті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		Враховуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого, котрий є особою молодого віку - 24 роки, військовослужбовцем Збройних Сил України, в силу статті 89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується, має постійне місце реєстрації та проживання, міцні соціальні зв`язки - бабусю з якою проживає та надає їй допомогу, відсутність тяжких наслідків, а також те, що скоєний злочин не поєднаний із насильством, позицію прокурора, яка просила застосувати статтю 69 КК України, позицію обвинуваченого та його захисника, виключно сприятливу позицію потерпілої, викладену нею власноруч у заяві від 25 лютого 2025 року (а.с.18), яка просила суд не призначати суворе покарання обвинуваченому та зазначила, що викрадене майно їй повернуте, обвинувачений перед нею вибачився і вона не має до нього жодних претензій майнового та морального характеру, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до обвинуваченого положень статті 75 КК України.
		З урахуваннямвикладеного,суд дійшоввисновку,що виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням положень статті 75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України, що стимулюватиме його до правомірної поведінки.
		Такий вид покарання не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.
		Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. 
		Запобіжний захід відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою підлягає скасуванню.
		Процесуальні витрати суд стягує відповідно до частини 2 статті 124 КПК України. 
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.
		Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна не застосовувалися. 
		Керуючись статтями 100, 124, 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3  визнативинуватим увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого частиною4статті 186КК Українита призначитийому покаранняіз застосуваннямстатті 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. 
		На підставі статті 75 КК України звільнити  ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання. 
		Звільнити       ОСОБА_3 з під-варти в залі суду. 
		Стягнути з       ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/116-25/1274-ТВ від 28 січня 2025 року у розмірі 795 гривень 90 копійок.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Речовий доказ у вигляді мобільного телефону «XIAOMI READMI GO» у корпусі чорного кольору серійний номер НОМЕР_2 , IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_3  вважати повернутим власнику після набрання вироком законної сили. 
		Зарахувати у строк покарання       ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період попереднього ув`язнення з 10 січня 2025 року по 1 квітня 2025 року (включно) із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. 
		На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу через Роздільнянський районний суд Одеської області до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. 
		 
		 
		Суддя:                                    ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...