Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/2781/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; прийняття громадян на публічну службу, з них.
Надіслано судом: 31.03.2025. Зареєстровано: 01.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2025.
Дата набрання законної сили: 20.05.2025
Результат оскарження 20.05.2025 Сьомий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: 240/2781/24/2797/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		31 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/2781/24
		категорія 106010000
		 
		Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною, скасування відмови та зобов`язання вчинити дії, 
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправною та скасувати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 в надані на підставі абзацу 10 пункту 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 , відстрочку від призову по мобілізації на підставі абз 10 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 №3543-ХІІ як військовозобов`язаному, зайнятому постійним доглядом за матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду.
		Позовні вимоги мотивує тим, що він 09.01.2024 та 29.01.2024 звертався на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявами, у яких повідомляв, що бажає скористатися правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за матір`ю та надав при цьому, в тому числі, висновок ЛКК № 185 від 12.12.2023, акт №4 про встановлення факту здійснення догляду від 05.01.2024, акт обстеження матеріально побутових умов сім`ї від 22.12.2023, довідку №3076 від 21.12.2023 про призначення компенсації з приводу надання послуг з догляду, довідку про склад сім`ї від 22.12.2023. 
		Листами ІНФОРМАЦІЯ_6 від 22.01.2024 та 26.01.2024 відповідач фактично відмовив у наданні відстрочки позивачу, зазначивши, що долучений висновок ЛКК №185 від 21.12.2023 не є підставою для звільнення від призову на підставі абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, оскільки підтвердженням здійснення відповідачем догляду за матір`ю є виключно висновок медико-соціальної експертної комісії. Крім того, відповідач повторно зазначив, що позивачу для для вирішення питання відстрочки необхідно особисто звернутися до місцевого ІНФОРМАЦІЯ_7 .
		Таку відмову відповідача позивач вважає протиправною, просить її скасувати та зобов`язати відповідача прийняти рішення про про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі абзацу 10 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 
		Ухвалою суду від 08.02.2024 задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов`язані з мобілізацією ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішення у цій справі.
		Ухвалою суду від 13.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 27.02.2024.
		Від відповідача 19.02.2024 надійшов відзив, у якому зазначив, що ні відповідач, ні ІНФОРМАЦІЯ_7 фактично ні в чому не відмовляли позивачу, а тому, на його думку, предмет спору відсутній. Зазначив, що обов`язок призовників, військовозобов`язаних та резервістів - особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Крім того, зазначає, що висновок ЛКК № 185 від 21.12.2023 має рекомендаційний характер та не встановлює необхідності здійснення постійного догляду за хворою матір`ю позивача, оскільки стосовно підтвердження цього факту уповноваженим органом є інша установа - МСЕК. Просив повністю відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. 
		У судовому засіданні 27.02.2024 протокольною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 12.03.2024.
		У судовому засіданні 12.03.2024 представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові, та просила позов повністю задовольнити.
		Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог і просив відмовити в позові за безпідставністю.
		Після з`ясування позиції учасників справи суд протокольною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, ухвалив перейти до подальшого розгляду справи у письмовому провадженні. 
		Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 09.01.2024 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 10 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у якій повідомляв, що не підлягає призову на військову службу у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка за висновком лікарсько -консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду.
		Не отримавши відповіді на цю заяву, позивач 18.01.2024 через свого представника звернувся на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 із адвокатським запитом з проханням надати інформацію стосовно розгляду його заяви від 09.01.2024
		Листом відповідача від 22.01.2024 (отримано позивачем 26.01.2024) відповідач відмовив у наданні інформації, зобов`язавши позивача особисто прибути до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_7 і особисто надати документи, що підтверджують право на відстрочку від призову.
		29.01.2024 позивач повторно направив на електронну адресу відповідача заяву, у якій спростував обставини, які стали перешкодою у наданні відповіді на запит та повторно просив розглянути подану заяву від 09.01.2024 щодо наявності за ним права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 10 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
		Листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 26.01.2024 за вих 6/97 (отримано позивачем 02.02.2024), відповідач фактично відмовив у наданні відстрочки позивачу, зазначивши, що долучений висновок ЛКК №185 від 21.12.2023 не є підставою для звільнення від призову на підставі абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, оскільки підтвердженням здійснення відповідачем догляду за матір`ю є виключно висновок медико-соціальної експертної комісії. Крім того, відповідач повторно зазначив, що позивачу для вирішення питання відстрочки необхідно особисто звернутися до місцевого ІНФОРМАЦІЯ_7 .
		Вказане спонукало позивача звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки вважає дії відповідача протиправними.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» .
		Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у статті 22 цього Закону. Зокрема, відповідно до ч. 5 ст.22 Закону призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Відповідно до абзацу 10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ( в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.
		Як зазначалося вище, позивач на підтвердження обставин, що надають йому право на відстрочку від мобілізації, надав відповідачу, окрім копій свого паспорта та військового квитка : 
		- висновок ЛКК № 185 від 21.12.2023;
		- акт №4 про встановлення факту здійснення догляду від 05.01.2024;
		- акт обстеження матеріально побутових умов сім`ї від 22.12.2023;
		- довідку №3076 від 21.12.2023 про призначення компенсації з приводу надання послуг з догляду;
		- довідку про склад сім`ї від 22.12.2023.
		При цьому, як вбачається з відзиву, відповідач вважає, що висновок ЛКК № 185 від 21.12.2023 має рекомендаційний характер та не встановлює необхідності здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, оскільки стосовно підтвердження цього факту уповноваженим органом є інша установа. На думку відповідача, вказаний висновок не є тією підставою для відстрочки від мобілізації, яку закладено законодавцем в зміст абзацу 10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Вирішуючи питання стосовно визначення органу, який повинен видавати медичний висновок про необхідність здійснення постійного догляду, суд виходить з такого.
		Визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18.09.2020 № 2136, відповідно до якого цей термін вживається у значенні електронного документа, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
		У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
		У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.
		Отже, медичний висновок - це документ, який містить дані про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.
		Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.
		Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
		Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
		Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
		Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
		З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
		Щодо повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає таке.
		Так, Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
		Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
		За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
		ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;
		потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
		потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
		ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
		причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;
		медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
		У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
		При цьому, поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
		Водночас, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
		За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:
		1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
		2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
		3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
		4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).
		Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
		Відповідно до пунктів 2-4, 7 вказаної Інструкції висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги. Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974. Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859.
		Згідно п.7-8 Інструкції у пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
		Висновок підписується членами лікарської комісії, із проставленням дати видачі, після чого завіряється печаткою закладу охорони здоров`я.
		Пунктом 9 Інструкції визначено, що Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
		Аналізуючи підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абзацу 10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
		Так, аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що така визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
		Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я не здатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то суд приходить до переконання, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність порушення функцій організму, через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
		Також, суд зауважує, що абзац 10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою - або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. При цьому, як обов`язкова умова у висновку має бути відображена потреба у постійному догляді.
		Враховуючи відсутінсть інформації про те, що мати позивача відноситься до категорій осіб, стосовно яких вирішується питання встановлення інвалідності, суд вважає, що вирішення питання про потребу догляду за нею на непрофесійній основі входить до повноважень лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Така потреба відображена у висновку ЛКК №185 від 21.12.2023 за формою №080-4/о.
		Крім того, на переконання суду, матеріалами справи, а саме актом встановлення факту здійснення догляду №4 від 05.01.2024, довідкою від 13.02.2024 №419 про призначення ОСОБА_1 компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (особова справа - 181600101000137) та актом перевірки фізичних осіб, що отримують компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі №5 від 13.02.2024 підтверджено зайнятість позивача постійним доглядом за матір`ю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Суд враховує, що недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ не може бути використана на користь державного органу.
		У своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).
		Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).
		Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).
		Застосування судом принципу верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ є вимогою частини другої статті 6 КАС України.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем до заяви про надання відстрочки від 09.01.2024 додано необхідні медичні документи на підтвердження обставини, що є підставою для застосування до нього абзацу 10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відтак, твердження ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що висновок лікарсько-консультативної комісії КНП "Олевська центральна лікарня" №185 від 21.12.2023 не встановлює необхідності здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, оскільки стосовно підтвердження цього факту уповноваженим органом є інша установа, що фактично є відмовою у наданні відстрочки від призову на військову службу, не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.
		Враховуючи встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що відмова відповідача у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.10 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є протиправною і такою, що порушує права позивача, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
		З приводу позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, суд вважає за необхідне зазначити, що з 18.05.2024 діє новий Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, яким врегульовано та деталізовано процедуру надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.
		На переконання суду, належним способом захисту порушеного права позивача у даному випаду є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 09.01.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.10 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти рішення про надання відстрочки або про відмову у наданні відстрочки, з урахуванням висновків суду.
		Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Таким чином, оскільки судом обрано інший спосіб захисту, ніж просив позивач, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 968,96 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
		 
		вирішив:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною, скасування відмови та зобов`язання вчинити дії -задовольнити частково.
		Визнати протиправною та скасувати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 в надані на підставі абзацу 10 пункту 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .
		Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.10 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти рішення про надання відстрочки або про відмову у наданні відстрочки, з урахуванням висновків суду.
		Заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.02.2024 - скасувати.
		Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 968,96 грн. сплаченого судового збору.
		Решту позовних вимог залишити без задоволення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя Г.В. Чернова
		 
		 
		 
		31.03.25

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...