Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/48/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 31.03.2025. Зареєстровано: 01.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2025.
Дата набрання законної сили: 31.03.2025
Номер судового провадження: К/990/24000/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 360/48/23
		адміністративне провадження № К/990/24000/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Білак М.В., 
		суддів: Желєзного І.В., Мартинюк Н.М.,
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за касаційною скаргою Міністерства юстиції України
		на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року (головуючий суддя - Ірметова О.В.)
		та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді: Гайдар А.В., Казначеєв Е.Г.)
		у справі № 360/48/23
		за позовом ОСОБА_1 
		до Міністерства юстиції України, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків)
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції
		про визнання наказу про звільнення протиправним, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
		I. РУХ СПРАВИ
		1. У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
		- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 26 грудня 2022 року №5826/5 про звільнення з посади начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 30 грудня 2022 року;
		- поновити на займаній посаді з 30 грудня 2022 року;
		- стягнути зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2022 року по день постановлення рішення.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що її звільнення з посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) відбулося за відсутності визначеної цією нормою Закону підстави звільнення та з порушенням установленого порядку. Так, постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року № 912 «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» і наказ Міністерства юстиції України від 22 вересня 2022 року №4011/5 «Про реорганізацію міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції» не містять інформації про скорочення чисельності або штату державних службовців реорганізованого Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), що є підставою для звільнення за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII. При цьому, як стверджувала позивачка, державний секретар Міністерства юстиції України як суб`єкт призначення не запропонував їй посаду заступника міжрегіонального управління, яка була вакантною упродовж місяця з часу затвердження штатного розпису утвореного Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, та не мав повноважень пропонувати їй посаду регіонального координатора по Луганській області, суб`єктом призначення на яку є начальник Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, від якого їй не надходило відповідної пропозиції про переведення. Крім того, вважала нерівнозначними посади начальника міжрегіонального управління і регіонального координатора, зважаючи на їхню відмінність за характером й обсягом повноважень та різний порядок призначення на ці посади. Запропонована їй посада регіонального координатора не враховує рівня професійної підготовки та компетентностей. Позивачка послалася на наявність у неї переважного права на залишення на роботі, під яким вона розуміла право бути призначеною на посаду регіонального координатора по Харківській області, робоче місце якого закріплене у м. Харкові, де вона має зареєстроване і фактичне місце проживання.
		3.          Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.
		4. Постановою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року скасовано рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		5. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року, позовні вимоги задоволено частково. 
		Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 26 грудня 2022 року № 5826/5 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 30 грудня 2022 року.
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з 02 січня 2023 року. 
		Стягнуто зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 січня 2023 року по 27 березня 2024 року у розмірі 1  227 671,20 грн з відрахуванням обов`язкових податків та зборів. 
		В решті позовних вимог відмовлено.
		6. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Міністерство звернулось із касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. 
		7. Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. 
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		8. Наказом в.о. Державного секретаря Міністерства юстиції України від 12 грудня 2019 року №3669/к ОСОБА_1 з 16 грудня 2019 року призначено на посаду начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) як переможця конкурсу в порядку переведення, зі збереженням 5 рангу державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби.
		9. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року № 912 «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» вирішено реорганізувати Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) шляхом його приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.
		10. На виконання вказаної постанови Міністерством видано наказ від 22 вересня 2022 року №4011/5 «Про реорганізацію міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції», яким, зокрема, встановлено, що правонаступником міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції, які реорганізовуються, є відповідні міжрегіональні управління Міністерства юстиції, до яких вони приєднуються (пункт 5 наказу). Цим наказом передбачено також утворення комісій з реорганізації міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції та призначення голів цих комісій, на яких, серед іншого, покладено обов`язок забезпечити дотримання порядку вивільнення, звільнення, переведення державних службовців та інших працівників, встановленого Кодексом законів про працю України та Законом України «Про державну службу» (пункт 7, підпункт 6 пункту 8 наказу).
		11. 13 жовтня 2022 року Державним секретарем Міністерства юстиції України затверджено структуру та штатну чисельність Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а також затверджено його штатний розпис на 2022 рік.
		12. 16 листопада 2022 року листом №107945/14.3/31-22 за підписом Державного секретаря Міністерства юстиції України на електронну пошту ОСОБА_1. направлено попередження про наступне звільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у зв`язку з реорганізацією державного органу.
		13. У попередженні запропоновано переведення на рівнозначну посаду державної служби категорії Б підкатегорії Б1 - регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, наявну з урахуванням листа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10 листопада 2022 року № 13029/12216-1-22. Зазначено, що в разі згоди на переведення на запропоновану посаду необхідно подати відповідні заяви про звільнення за переведенням на ім`я Державного секретаря Міністерства юстиції України та про призначення координатором Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ім`я начальника цього управління.
		14. 18 листопада 2022 року позивач направила запит до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з проханням надати їй копію посадової інструкції регіонального координатора та інформацію щодо місця розташування його робочого місця.
		15. 01 грудня 2022 року листом № 14151/12788-24-22 начальник Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив позивачу, що інформація про місцезнаходження робочого місця за вакантною посадою регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зазначена у пункті 6 посадової інструкції, яка додається (на території міста Полтава; короткострокові відрядження в межах України).
		16. 13 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Державного секретаря Міністерства юстиції України з листом, в якому зазначила, що не може у встановлений законодавством спосіб відреагувати своєю згодою або відмовою на запропоноване їй переведення на посаду регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зважаючи на нерівнозначність посад начальника міжрегіонального управління і регіонального координатора, в тому числі за суб`єктом призначення на ці посади. Просила запропонувати їй переведення на іншу рівнозначну, або як виняток, нижчу посаду, суб`єктом призначення для якої є державний секретар Міністерства юстиції України.
		17. 23 грудня 2022 року у листі № 122111/154808-31-22/14.3 Державний секретар Міністерства юстиції України наголосив позивачу на рівнозначності посад начальника міжрегіонального управління і регіонального координатора (за підкатегорією посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів) та повторно запропонував їй переведення на посаду регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
		18. У відповідь на попередження про звільнення від 16 листопада 2022 року позивач 22 грудня 2022 року подала Державному секретарю Міністерства юстиції України заяву (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2022 року) про відмову від запропонованого їй переведення на посаду регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
		19. Наказом Державного секретаря Міністерства юстиції України від 26 грудня 2022 року №5826/5 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 30 грудня 2022 року відповідно до пункту l частини першої, абзацу третього частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII у зв`язку з реорганізацією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) шляхом його приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції. 
		Підставою видання такого наказу зазначено постанову Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року № 912, попередження про звільнення від 16 листопада 2022 року  № 107945/14.3/31-22, заяву ОСОБА_1 про відмову від переведення на запропоновану посаду.
		20. Не погоджуючись зі своїм звільненням, позивач звернулась до суду.
		III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		21. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про те, що суб`єктом призначення під час розгляду питання про звільнення позивача не дотримано вимоги статті 87 Закону № 889-VIII та статті 42 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), що є підставою для визнання протиправним та скасування спірного наказу про звільнення та поновлення особи на посаді. Суб`єкт призначення у разі відсутності вакантної рівнозначної посади державної служби, насамперед повинен був запропонувати позивачу наявну вакантну нижчу посаду державної служби відповідно до її професійної підготовки та професійних компетентностей, однак цього зроблено не було.
		22. Судами наголошено, що приписи частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII покладають обов`язок на суб`єкта призначення/керівника державної служби враховувати переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю, й ця вимога викладена достатньо чітко і зрозуміло, що не залишає місця для її неоднозначного (множинного) розуміння та/чи застосування. Недотримання цього обов`язку, як і невмотивоване (необґрунтоване) надання переваги одному державному службовцю над іншим (коли йдеться про переведення в рамках скорочення чисельності і штату державних службовців) має наслідком також порушення принципу забезпечення рівного доступу до державної служби, який закріплений у статті 4 Закону № 889-VIII.
		23. Суд апеляційної інстанції у свою чергу керувався правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 600/752/22-а.
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		24. Касаційне провадження за скаргою відповідача Міністерства юстиції України відкрито на підстав пункту 1 частини четвертої статі 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 
		25. У касаційній скарзі зазначено, що судами попередніх інстанцій до вказаних правовідносин не було застосовано висновків Верховного Суду стосовно положень частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, викладені у постановах від 01 лютого 2024 року у справі №360/91/23, від 05 січня 2023 року у справі № 340/2871/21.
		26. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просила оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		27. Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) також надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		28. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
		29. Спір у цій справі виник у зв`язку зі звільненням державного службовця з посади начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) через реорганізацію вказаного управління шляхом приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.
		30. Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд у своїй постанові від 23 листопада 2023 року зазначив про необхідність дослідження штатного розпису Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на 2022 рік, порівняння його зі штатними розписами Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) і Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та з`ясування, чи відбулося скорочення чисельності або штату державних службовців Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) і Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) внаслідок їхньої реорганізації, які посади державної служби, рівнозначні посаді начальника міжрегіонального управління, були передбачені новим штатним розписом, коли та кому з працівників управлінь, що реорганізовувалися, ці посади були запропоновані та ким із них зайняті, чи проводив суб`єкт призначення порівняльний аналіз працівників та чи встановлював, хто з них має переважне право на залишення на роботі, яке відповідно до статті 42 КЗпП України надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а при рівних показниках - з урахуванням інших умов, визначених у частині другій цієї статті, зокрема, безперервного стажу роботи в установі.
		31. Також Верховний Суд у своєму рішенні наголосив, що необхідність з`ясування цих обставин зумовлена також ключовими аргументами позивачки щодо непропонування їй інших посад, що були передбачені штатним розписом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та на які вони би надала згоду на переведення.
		32. Положення Закону № 889-VIII регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
		33. Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення.
		34. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
		35. Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року № 912 і наказу Міністерства юстиції України від 22 вересня 2022 року №4011/5 відбулася реорганізація Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) шляхом його приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.
		36. Частиною третьою статті 87 Закону №889-VIII унормовано, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
		37. Таким чином, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу на суб`єкта призначення або керівника державної служби покладено обов`язок щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.
		38. Аналогічний висновок щодо застосування частини третьої статті 87 Закону №889-VIII (в редакції від 23 лютого 2021 року) висловлений Верховним Судом, зокрема, в постановах від      11 травня 2023 року у справі №380/9574/21, від 12 жовтня 2023 року у справі №380/10238/21, від 02 листопада 2023 року у справі №380/9055/22.
		39. При цьому, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що такий обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі упродовж всього цього періоду і які існували на день звільнення (постанови від 25 липня 2019 року у справі № 807/3588/14, від 27 травня 2020 року у справі №813/1715/16). 
		40. Отже, приписи частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII покладають обов`язок на суб`єкта призначення/керівника державної служби враховувати переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю, й ця вимога викладена достатньо чітко і зрозуміло, що не залишає місця для її неоднозначного (множинного) розуміння та/чи застосування.
		41. Недотримання цього обов`язку, як і невмотивоване (необґрунтоване) надання переваги одному державному службовцю над іншим (коли йдеться про переведення в рамках скорочення чисельності і штату державних службовців) має наслідком також порушення принципу забезпечення рівного доступу до державної служби, який закріплений у статті 4 Закону № 889-VIII.
		42. Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 600/752/22-а.
		43. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 2 Закону № 889-VІІІ рівнозначна посада - це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
		44. Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 889-VІІІ посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.
		45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посада, яка займала ОСОБА_1 до звільнення (начальник Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) належала до категорії Б підкатегорії Б1, суб`єктом призначення та керівником державної служби для неї був державний секретар Міністерства юстиції.
		46. Отже, враховуючи приписи частини третьої статті 87 Закону № 889-VІІІ саме на державного секретаря Міністерства юстиції покладено обов`язок пропонувати ОСОБА_1 посади для переведення.
		47. 13 жовтня 2022 року відповідачем затверджено штатний розпис Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на 2022 рік, відповідно до якого в штаті цього управління було 22 посади суб`єктом призначення яких є державний секретар Міністерства юстиції, з яких лише дві підкатегорії Б1, а всі інші (20) належали до підкатегорій Б2, Б3.
		48. 16 листопада 2022 позивачу вручено попередження про наступне звільнення та запропоновано переведення на посаду державної служби категорії Б підкатегорії Б1 регіонального координатора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, наявну з урахуванням листа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10 листопада 2022 року № 13029/12216-1-22, суб`єктом призначення якої є начальник Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. 
		49. Тобто запропонована позивачу посада входить до номенклатури призначення начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а не державного секретаря Міністерства юстиції.
		50. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рівнозначні посади підкатегорії Б1 категорії Б - начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та першого заступника начальника цього управління не були вакантним, а тому у суб`єкта призначення виник обов`язок запропонувати їй, як виняток, нижчі посади державної служби, які залишилась в штатному розписі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. 
		51. Отже, на день попередження позивача про наступне вивільнення були вакантні 20 посад державної служби категорії Б, але нижчої підкатегорії ніж Б1, яку вона обіймала. Проте, жодна з посад державної служби, суб`єктом призначення для якої є державний секретар Міністерства юстиції України, не була запропонована.
		52. Крім того, відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
		53. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не проводив аналізу продуктивності праці та кваліфікації державних службовців категорії Б, які підлягали вивільненню у зв`язку з реорганізацією, у тому числі щодо позивача.
		54. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про порушення вимог статті 42 КЗпП України.
		55. Також при звільненні ОСОБА_1 було порушено приписи абзацу 2 частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, оскільки суб`єкт призначення насамперед повинен був запропонувати їй наявну вакантну нижчу посаду державної служби відповідно до її професійної підготовки та професійних компетентностей.
		56. Доводи Міністерства про незастосування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 01 лютого 2024 року у справі № 360/91/23, від 05 січня 2023 року у справі № 340/2871/21, є безпідставними з огляду на неподібність правовідносин. Так, у справі № 360/91/23 державному службовцю було запропоновано рівнозначну посаду, від якої вона відмовилась виключно внаслідок розташування робочого місця у місті Суми, як і у справі № 340/2871/21, де особа відмовилась від рівнозначної посади, на відміну від обставин у спірних правовідносинах.
		57. Таким чином, наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.
		58. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		59. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі № 360/48/23 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		М.В. Білак
		І.В. Желєзний   
		Н.М. Мартинюк,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...