Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 229/6837/23-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано судом: 31.03.2025. Зареєстровано: 01.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2025.

Номер судового провадження: 2-2315/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 229/6837/23-ц 
		пр. 2-2315/25
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 січня 2025 року 
		Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
		при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
		за участю:
		позивача: не з`явився,
		представника відповідача: не з`явився,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про захист прав споживачів, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця», відповідач) про захист прав споживачів.
		Свої вимоги обґрунтовував тим, що 15 грудня 2022 року придбав посадочний документ 42T6VONA-B4UQONFQ-0001 на потяг № НОМЕР_1 КБ  ФІРМ ІС+Вінниця-Przemysl, який мав прибути до міста Пшемисля  29 грудня 2022 року о 04:54 год.
		При обранні виду транспорту та перевізника він керувався інформацією про послуги пасажирського перевезення AT «Укрзалізниця» та обираючи вказаний маршрут, мав намір здійснити поїздку з Вінниці до Przemysl (Пшемисль) з прибуттям до міста Przemysl (Пшемисль) саме 29 грудня 2022 року о 04:54 (за місцевим часом), оскільки о 05:52 (за місцевим часом) планував продовжити свою подорож наступним потягом по маршруту Przemysl (Пшемисль) - Poznan (Познань).
		Проте, внаслідок незапланованої зупинки, всупереч заявленого перевізником часу приїзду, потяг прибув до місця призначення з суттєвим запізненням, оскільки поїзд зупинився на станції Мостицька Друга і простояв там 2 години 04 хвилини. В результаті чого, він спізнився на наступний потяг.  
		Його претензію від 31 січня 2023 року вих. № 92/01 відповідач залишив без задоволення.
		Позивач зазначав, що неналежне виконання перевізником своїх договірних зобов`язань порушило його життєві плани та зумовило істотні зміни у звичайному способі життя, оскільки він, купуючи квиток, так спланував свою подорож, щоб вона відбулася максимум комфортно, про змушений був витрачати час і зусилля в іншій країні на з`ясування подальшого його руху до кінцевого пункту призначення, замість прямого сполучення з вини відповідача.
		Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом' яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
		Посилаючись на наведене, просив стягнути з АТ «Українська залізниця» на свою корись пеню в розмірі 47,72 грн та 10 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, а також понесені ним судові витрати в розмірі 3 000,00 грн.
		Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження  та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 19 жовтня 2023 року.
		Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 19 жовтня 2023 року відкладено розгляд справи на 20 листопада 2023 року.
		Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 20 листопада 2023 року зазначену цивільну справу передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
		 
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2023 року вказану справи прийнято до свого провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено для розгляду по суті на 28 березня 2024 року.
		Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2024 року розгляд справи відкладено до 10 травня 2024 року.
		03 травня 2024 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що у правовідносинах, які склалися між сторонами, за договором перевезення залізнична станція у місті Перемишль є кінцевою у маршруті та, за правилами транспортного законодавства, не є місцем пересадки в розумінні положень статті 1 Закону України «Про залізничний транспорт», пункту 6 Статуту залізниць України, а, відтак, безпідставними є вимоги про відшкодування шкоди, завданої у зв`язку із запізненням до пункту пересадки. Відповідач не брав на себе зобов`язань й не надавав позивачу послуги з перевезення його до м. Познань  із пересадкою у місті Перемишль. Позивачем не доведено, що запізнення поїзду відбулось саме з вини відповідача.
		Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2024 року розгляд справи відкладено до 12 серпня 2024 року.
		Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2024 року розгляд справи відкладено до 14 листопада 2024 року.
		Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року розгляд справи відкладено до 31 січня 2025 року.
		Позивач в судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином; представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій просив задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідача в судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.
		Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд установив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини. 
		Суд установив, що 15 грудня 2022 року ОСОБА_1 придбав посадочний документ 42T6VONA-B4UQONFQ-0001 на потяг № НОМЕР_1 КБ  ФІРМ ІС+Вінниця-Przemysl вартістю 779,77 грн.
		Обґрунтовуючи підстави позову, позивач зазначав, що, вибувши 28 грудня 2022 року з міста Вінниця згідно розкладу, потяг № НОМЕР_1 «Вінниця-Пшемисль» зупинився на станції Мостиська-2 і простояв не за розкладом 2 години 04 хвилини, в результаті чого час приїзду до Пшемисля потягом до місця призначення здійснено із суттєвим  запізненням, внаслідок чого він запізнився на наступний потяг по маршруту  Пшемисль - Познань.
		У претензії від 31 січня 2023 року, адресованій керівнику AT «Укрзалізниця», ОСОБА_1 , пославшись на викладені в позовній заяві обставини, просив сплатити йому пеню в розмірі 47,72 грн; 50 % вартості квитка 42T6VONA-B4UQONFQ-D001 в сумі 389,88 гри; компенсацію вартості квитка за маршрутом «Przemysl - Poznan» в розмірі 533,40 грн; моральну (немайнову) шкоду в сумі 10 000,00 грн, усього  10 971,00 грн.
		У відповідь на вказану претензію, АТ «Українська залізниця» повідомило, що на ст. Моетиська-2 відповідними службами передбачено проведення прикордонно-митного контролю громадян. Питання тривалості проходження прикордонно-митного контролю у пунктах перетину Державного кордону України не є компетенцією AT «Укрзалізниця». При цьому, АТ «Українська залізниця» роз`яснило порядок компенсації вартості проїзного документу та проінформувало, що питання компенсації матеріальних та моральних збитків вирішується у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
		Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
		За приписами статті 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
		Відповідно до статті 910 ЦК України, за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
		За змістом частини першої статті 919 ЦК України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
		Відповідно до частини першої статті 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
		Згідно із частиною п`ятою статті 22 Закону України «Про залізничний транспорт», відшкодування збитків користувачам послуг залізничного транспорту загального користування у разі порушення договірних зобов`язань здійснюється в порядку, що встановлюється Статутом залізниць України і контролюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.
		За правилами частин першої статті 922 ЦК України, за затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров`ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника. 
		Згідно з правилом частини третьої статті 922 ЦК України, якщо поїздка пасажира з пункту пересадки не відбулася внаслідок запізнення транспортного засобу, який доставив його у цей пункт, перевізник зобов`язаний відшкодувати пасажирові завдані збитки.
		Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.
		Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22 ЦК України).
		Згідно п. 1) частини 2 статті 22 ЦК України, збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 ЦК України).\
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про залізничний транспорт», перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні, за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
		Згідно частини п`ятої статті 22 Закону України «Про залізничний транспорт», відшкодування збитків користувачам послуг залізничного транспорту загального користування у разі порушення договірних зобов`язань здійснюється в порядку, що встановлюється Статутом залізниць України і контролюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.
		Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457.
		Відповідно до пункту 105 цього Статуту вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
		Означені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав копії посадочного документа, претензії на адресу АТ «Укрзалізниця» від 31 січня 2023 року.
		Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		У відзиві відповідач визнав факт затримки потягу, обґрунтував і вказав причину його запізнення, проте своєї вини не вбачає.
		Згідно із пунктом 8.27 Правил Перевезення у разі запізнення пасажира в пункт пересадки з вини перевізника (запізнення або відміна погодженого поїзда) і на бажання продовжити поїздку перевізник повинен відправити пасажира без стягнення плати наступним поїздом, щоб пасажир прибув на станцію призначення з найменшим запізненням.
		В пункті 70 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 року №252, розклад руху пасажирських та приміських поїздів сполученням у межах однією регіональною філії встановлюється керівником регіональної філії, в межах двох і  більше регіональних філій - АТ «Укрзалізниця, в межах двох та більше держав - міжнародними угодами.
		Відповідно до системного аналізу наведених положень нормативно-правових актів залізничний транспорт України здійснює перевезення пасажирів в межах території Держави на мережі однієї залізниці (місцеві перевезення), а також на мережі двох та більше залізниць (пряме перевезення).
		Для випадків прямого змішаного сполучення обов`язковою умовою для застосування правил частини 3 статті 922 ЦК України про відповідальність перевізника у виді стягнення збитків у зв`язку з порушенням строку доставки пасажира до пункту призначення (що відбулося внаслідок запізнення транспортного засобу до пункту пересадки), є наявність єдиного транспортного документа для прямування кількома видами транспорту.
		У розглядуваній справі прямування позивача з міста Вінниця до міста Познань не відбулося у прямому змішаному сполученні на підставі єдиного транспортного документа.
		У правовідносинах, які склалися між позивачем та відповідачем, за договором перевезення залізнична станція у місті Перемишль є кінцевою у маршруті та за правилами транспортного законодавства не є місцем пересадки в розумінні положень статті 1 Закону України «Про залізничний транспорт», пункту 6 Статуту залізниць України, а, відтак, безпідставними є вимоги позову про відшкодування шкоди, завданої у зв`язку із запізненням до пункту пересадки. Відповідач не  брав на себе зобов`язань й не надав позивачу послуги з перевезення до м. Познань із пересадкою у місті Перемишль.
		Відповідно до частини 1 статті 922 ЦК України, перевізник не несе відповідальності у виді обов`язку  з відшкодування збитків, завданих пасажирові внаслідок запізнення прибуття такого транспортного засобу до пункту призначення.
		Відповідно до рапорту машиніста Омелюха Т.І , який 28 грудня 2022 року здійснював керування електропоїздом Хюндай HRCS-008 №705/706 на дільниці Львів-Перемишль-Львів, зазначено, що поїзд зі станції Львів відправився згідно розкладу, зі станції Мостицька-2 відправився о 7 годині 12 хвилин із запізненням на 1 годину 52 хвилини з причини затримки поїзда працівниками прикордонної служби.
		Таким чином, позивач не довів, що запізнення поїзда № 705 сполученням Львів-Пшемисль відбулось саме з вини відповідача.
		Суд виходить із того, що відповідальність перевізника (за умови відсутності обставин, наведених в частині першій статті 922 ЦК України, які виключають відповідальність перевізника в цілому) обмежується сплатою штрафу у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), враховуючи, що позивач аргументованих вимог про стягнення з відповідача штрафу не пред`являв, а вимоги про стягнення пені за частиною третьої статті 922 ЦК України є безпідставними, тому відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині вимог.
		Окрім того, позивач просив відшкодувати моральну шкоду, завдану йому діями АТ «Українська залізниця».
		Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичний або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19 дійшов висновку про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідковий зв`язок такої поведінки із завданою шкодою.
		ОСОБА_1 не довів наявність обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності, завдання йому шкоди, протиправності дій та факту наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями, на які він посилається.
		За таких обставин вимоги ОСОБА_1 про стягнення 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди не знайшли свого підтвердження, тому у задоволенні позову в цій частині необхідно також відмовити.
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з викладених вище підстав.
		У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат між сторонами у відповідності до статті 141 ЦПК України.
		Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про залізничні перевезення», статтями 22. 23, 908, 910, 919, 920, 922, 1167 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 76-81, 200, 247, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -  
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про захист прав споживачів залишити - без задоволення.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повне судове рішення складено та підписано 10.02.2025 року.
		 
		 
		Суддя                                                                                                               Є.С. Хайнацький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...