Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/1277/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; банківської діяльності, з них; кредитування, з них.
Надіслано судом: 31.03.2025. Зареєстровано: 01.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2025.
Дата набрання законної сили: 20.03.2025
Номер судового провадження: 191 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 березня 2025 року м. Харків Справа № 905/1277/24 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В. , суддя Пуль О.А.
		за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (вх.№ 191 Д/2) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.01.2025 (прийняту у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Кротіновою О.В., ухвалу підписано 13.01.2025) у справі №905/1277/24
		за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк", м.Дніпро,
		до фізичної особи-підприємця Петриченко Павла Гавриловича, смт.Шабельківка м.Краматорськ Донецької області,
		про стягнення 74659,90 грн,
		ВСТАНОВИВ:
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.01.2025 у справі №905/1277/24 позов Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до фізичної особи-підприємця Петриченко Павла Гавриловича про стягнення 74659,90 грн, з яких: 49363,75 грн  загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) на підставі кредитного договору №20.57.0000000126 від 11.12.2020; 8236,15 грн  загальний залишок заборгованості за процентами на підставі кредитного договору №20.57.0000000126 від 11.12.2020; 11060,00 грн  загальний залишок заборгованості за винагородою на підставі кредитного договору №20.57.0000000126 від 11.12.2020; 1000,00 грн  штраф (фіксована складова) на підставі п.5.8 кредитного договору №20.57.0000000126 від 11.12.2020; 5000,00 грн  штраф (змінна складова) на підставі п.5.8 кредитного договору №20.57.0000000126 від 11.12.2020, залишено без розгляду.
		Акціонерне товариство "Акцент-Банк" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 13.01.2025 у справі №905/1277/24 за позовом АТ "А-Банк" до ФОП Петриченко Павла Гавриловича про стягнення заборгованості, направити справу № 905/1277/24 до Господарського суду Донецької області для подальшого розгляду, розглядати скаргу та справу за відсутності представника АТ "А-Банк".
		Також апелянт просив поновити строк апеляційного оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 13.01.2025 у справі № 905/1277/24 посилаючись на те, що текст оскаржуваної ухвали апелянтом отримано 15.01.2025.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 поновлено Акціонерному товариству "Акцент-Банк" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 13.01.2025 у справі №905/1277/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (вх.№ 191 Д/2) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.01.2025 у справі №905/1277/24; призначено справу до розгляду на 20 березня 2025 року о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу  до 11.03.2025, з доказами його надсилання апелянту, учасникам справи строк для подання заяв, клопотань, тощо  до 11.03.2025.
		Представники учасників справи у судове засідання 20.03.2025 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені відповідною ухвалою суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду.
		Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 2 статті 273 цього Кодексу.
		Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах 19.03.2024 у справі № 910/3016/23, від 08.11.2023 у справі № 922/854/23, від 01.12.2022 у справі № 910/14025/20 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		За таких обставин, оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи.
		Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
		У вересні 2024 року позивач - Акціонерне товариство "Акцент-Банк", звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою б/н від 21.09.2024 до відповідача, фізичної особи-підприємця Петриченка Павла Гавриловича про стягнення 74659,90 грн, з яких:
		- 49363,75 грн  загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) на підставі кредитного договору №20.57.0000000126 від 11.12.2020;
		- 8236,15 грн  загальний залишок заборгованості за процентами на підставі кредитного договору №20.57.0000000126 від 11.12.2020;
		- 11060,00 грн  загальний залишок заборгованості за винагородою на підставі кредитного договору №20.57.0000000126 від 11.12.2020;
		- 1000,00 грн  штраф (фіксована складова) на підставі п.5.8 кредитного договору №20.57.0000000126 від 11.12.2020;
		- 5000,00 грн  штраф (змінна складова) на підставі п.5.8 кредитного договору №20.57.0000000126 від 11.12.2020.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасного повернення кредиту на підставі кредитного договору №20.57.0000000126 від 11.12.2020, сплати процентів за користування кредитними коштами та комісійної винагороди, внаслідок чого утворилась вказана заборгованість, а також підстави для нарахування штрафів на підставі п.5.8 кредитного договору №20.57.0000000126 від 11.12.2020. 
		На підтвердження позовних вимог до позовної заяви долучено, зокрема, копії таких документів: анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ "А-Банк"; кредитний договір № N20.57.0000000126 від 11.12.2020; меморіальний ордер від 11.12.2020 на видачу кредитних коштів; виписки по особовому рахунку з 11.12.2020 по 21.09.2024; довіреність на представника позивача Шкапенко Олександра Віталійовича.
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.10.2024 залишено без руху позовну заяву б/н від 21.09.2024 Акціонерного товариства "Акцент-Банк" з підстав невиконання заявником вимог п.1 ч.1 ст.164, ч.1 ст.172 ГПК України, оскільки до матеріалів позову не додано документів, що підтверджують направлення позовної заяви на адресу відповідача у паперовій формі листом з описом вкладення.
		Після усунення позивачем вказаних недоліків, ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.10.2024 прийнято позовну заяву б/н від 21.09.2024 Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1277/24; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено строк для надання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив. Звернуто увагу на пункт 5.26 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", яким передбачено, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки "Для копій".
		14.11.2024 від представника АТ "А-Банк" Рибалки Дарії Миколаївни через підсистему "Електронний суд" до суду першої інстанції надійшло клопотання б/н від 14.11.2024 (сформовано в системі "Електронний суд" 14.11.2024) про долучення доказів, з додатками згідно переліку. Заявник просив долучити до матеріалів справи меморіальний ордер та виписку по договору №20.57.0000000126 від 11.12.2020.
		До клопотання додано електронні копії: меморіальний ордер №TR.16090695.23704.70198 від 11.12.2020 з печаткою банку та підписом; банківську виписку за період з 11.12.2020 по 21.09.2024 з печаткою банку та підписом; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; (сформовано в системі "Електронний суд" 18.05.2022); довіреність у порядку передоручення б/н від 18.05.2022 (сформовано в системі "Електронний суд" 18.05.2022); довіреність у порядку передоручення б/н від 13.09.2024 (сформовано в системі "Електронний суд" 13.09.2024).
		10.12.2024 від представника позивача, Мальованого В.В., через підсистему "Електронний суд" до місцевого господарського суду надійшло клопотання б/н від 10.12.2024 про долучення доказів (сформовано в системі "Електронний суд" 10.12.2024), з додатками згідно переліку. Заявник просив долучити до матеріалів справи меморіальний ордер та виписку по договору №20.57.0000000126 від 11.12.2020.
		До клопотання додано електронні копії: меморіальний ордер №TR.16090695.23704.70198 від 11.12.2020 з печаткою банку та підписом; банківську виписку за період з 11.12.2020 по 21.09.2024 з печаткою банку та підписом; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; (сформовано в системі "Електронний суд" 18.05.2022); довіреність у порядку передоручення б/н від 18.05.2022 (сформовано в системі "Електронний суд" 18.05.2022); довіреність у порядку передоручення б/н від 13.09.2024 (сформовано в системі "Електронний суд" 13.09.2024).
		Відзив від відповідача не надходив.
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.12.2024 постановлено здійснювати розгляд справи №905/1277/24 за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до фізичної особи-підприємця Петриченко Павла Гавриловича про стягнення 74659,90 грн за правилами загального позовного провадження, стадія: відкриття провадження у справі; призначено підготовче засідання на 13.01.2025; постановлено позивачу надати, зокрема, належним чином оформлені банківські виписки (із печаткою/ штампом банку, підписом, визначенням посади, прізвища відповідальної особи, у якої наявне право на засвідчення даних, що відображені у виписках) та (або) первинні документи у підтвердження банківських операцій за рахунками відповідача (належним чином оформлені платіжні доручення або меморіальні ордери).
		Вказана ухвала суду першої інстанції мотивована таким:
		- надана позивачем із позовом банківська виписка не може бути розцінена, як доказ на підтвердження обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, оскільки належним чином не оформлена, а саме не містить визначення посади, прізвища підписанта. Виконавцем зазначено Карпову Світлану Сергіївну. Поряд з цим, за наявності застереження на печатці, якою скріплено наявний підпис, та припускаючи належність останнього такій особі (Карповій С. С.), документ є недійсним; 
		- копія банківської виписки, наданої разом із клопотанням Рибалки Д.М. б/н від 14.11.2024, також не може бути врахована, як наявний доказ, за таких самих підстав, які зазначені раніше, а також оригінал банківської виписки, з якої зроблено копію, не містить визначення взагалі посади, прізвища відповідальної особи, у якої наявне право на засвідчення даних, що відображені у виписці; 
		- копія банківської виписки, наданої разом із клопотанням Мальованого В.В. б/н від 10.12.2024, також не може бути врахована, як наявний доказ, оскільки не встановлено наявності повноважень у представника позивача Мальованого В.В. на засвідчення особистим підписом у якості відповідального виконавця банківської виписки на виконання Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018;
		- з посиланням на пункти 43, 51, 52, 59-62, 65, 83 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018, суд першої інстанції зазначив про те, що з приведених вище виписок по рахунках не вбачається перевіряння оформлення банківських виписок належним чином; повноваження Шкапенко О.В. та Мальованого В.В. на засвідчення особистим підписом, у якості відповідального виконавця банківських виписок на виконання Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018, не вбачаються наявними, оскільки представлені суду довіреності на підтвердження обсягу повноважень, не визначають таких. Делеговане довіреностями останніх право підпису від імені банку виписок за рахунками відноситься до меж представництва інтересів банку, зокрема у судах, за результатом розпорядження грошовими коштами на рахунках банку при здійсненні операцій за рахунками щодо сплати судового збору, інших витрат, пов`язаних з розглядом судових справ за участю банку, і, за своїм змістом, не може виступати засвідченням правильності оформлення документів та відображення їх в обліку, як підтвердження факту списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта (відповідача) за спірними кредитними операціями;
		- з цих підстав місцевий господарський суд дійшов висновку, що існують перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.
		08.01.2025 від представника АТ "А-Банк" Тригуба Д.Г. через підсистему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 08.01.2025 (сформовано в системі 08.01.2025), з додатками згідно переліку. На виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 17.12.2024 надано довіреність представника позивача Мальованого В.В. на підтвердження повноважень представника та права підписувати банківські виписки за рахунком. Зазначено, що виписку по рахункам відповідача, підписану представником позивача Мальованим В.В., було додано до системи "Електронний суд" 10.12.2024.
		Долучено електронні копії: електронної довіреності б/н від 03.12.2024 у порядку передоручення, електронної довіреності б/н від 29.11.2024 у порядку передоручення, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.05.2022 (сформовано в системі 18.05.2022), довіреності №23024428-К-О від 27.08.2019 Акціонерного товариства "Акцент-Банк" на юрисконсульта Мальованого Вадима Володимировича.
		13.01.2025 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про залишення позову без розгляду.
		Вказана ухвала суду першої інстанції з посиланням на приписи статей 13, 42, 43, 73, 76, 77, п.1 ч.2 ст.185, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, мотивована тим, що предметом доказування у межах заявленого до розгляду спору виступають підстави виникнення правовідносин, умови на яких існують останні, строк правомірного користування кредитом, наявність суми боргу та обґрунтування нарахування процентів за користування кредитом, комісійної винагороди; надані позивачем банківські виписки, копії яких представлені у якості доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не можуть бути розцінені як такі, оскільки належним чином не оформлені, про що також судом було звернуто увагу у попередній ухвалі суду, зокрема, їх невідповідність Положенню про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018; відсутні докази на засвідчення факту списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта (відповідача) за спірними кредитними операціями, правильності оформлення документів та відображення їх в обліку. Існують перешкоди у встановленні дійсності проведених відповідачем оплат в сумах, визначених позивачем та у відповідний період, що впливає на можливість дійти однозначного висновку щодо правомірності визначення періоду нарахування та заявлених до стягнення сум. Первинних документів, у підтвердження обставин у цій частині позивачем суду не представлено; за висновками суду, неподання позивачем означених судом в ухвалі від 17.12.2024 документів створює перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, а відтак, позов підлягає залишенню без розгляду.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням процесуальних норм права. Зокрема, за твердженням заявника, банківські виписки були надані на вимогу суду, однак судом не прийнято останні з «надуманих» підстав, оскільки за висновком суду такі виписки не оформлені належним чином та підписані неналежною особою, хоча у довіреності особи, що була підписантом вказані повноваження щодо підписання вказаних виписок. Також скаржник посилається на практику Європейського суду з прав людини щодо того, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним
		Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
		Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддано обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.
		Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).
		Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
		Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
		Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
		Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч 2 ст. 4 ГПК України).
		Разом з тим, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону. Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права, а саме нормами ГПК України.
		Відповідно до приписів частини першої, пункту 8 частини третьої статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
		Згідно з приписами частин другої, п`ятої статті 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
		Згідно з частиною першою статті 181 ГПК України для виконання завдань підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання з повідомленням учасників справи.
		Відповідно до положень статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
		Статтями 13, 74 ГПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Статтею 74 ГПК України також передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частини перша і друга статті 80 ГПК України).
		За приписами частин сьомої, восьмої, десятої статті 81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
		Пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України перебачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
		Надаючи висновок щодо правильного застосування вказаної норми процесуального права, Верховний Суд неодноразово вказував, що залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з`явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору.
		У цьому випадку йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов`язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд господарським судом і вирішення спору по суті заявлених ним позовних вимог (постанови Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/802/20, від 12.09.2019 у справі №910/498/18, від 23.06.2021 у справі №917/531/19).
		Суд вважає за необхідне підкреслити, що наведені вище положення процесуального Закону пов`язують можливість залишення судом позову без розгляду навіть не з ухиленням позивача від виконання будь-якої ухвали суду про витребування доказів, а лише з неподанням позивачем витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, тобто таких, що мають істотне значення і унеможливлюють розгляд справи за наявними в ній доказами (постанова Верховного Суду від 26.07.2022 у справі № 905/825/21).
		Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.03.2023 у справі №910/17906/21 сформулював висновок, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
		Таким чином, визначальною умовою залишення позову без розгляду є саме можливість або неможливість вирішення спору по суті при невчиненні позивачем певних дій.
		Тобто, господарський суд має з`ясувати також і те, яким чином неподання позивачем витребуваних судом документів перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за відсутності витребуваних документів.
		Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, у зв`язку з невиконанням позивачами вимог ухвали суду від 17.12.2024 щодо надання належним чином оформлених банківських виписок (із печаткою/ штампом банку, підписом, визначенням посади, прізвища відповідальної особи, у якої наявне право на засвідчення даних, що відображені у виписках) та (або) первинних документів у підтвердження банківських операцій за рахунками відповідача (належним чином оформлених платіжних доручень або меморіальних ордерів).
		Суд апеляційної інстанції, досліджуючи питання яким чином неподання позивачем витребуваних судом першої інстанції доказів зумовлює залишення заявленого позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, та чи не був суд першої інстанції позбавлений можливості розглянути і вирішити спір по суті на підставі наявних у справі доказів, зазначає таке.
		Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
		Основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України встановлені у Положенні про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018 (далі за текстом - Положення).
		Відповідно до пункту 14 частини 3 Положення первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.
		Також пунктом 15 частини 3 Положення визначено, що регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій  носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, книг, журналів, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узгодження інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.
		Відповідно до пунктів 42 та 43 Положення підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.
		Згідно з пунктом 51 Положення первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Залежно від характеру операції та технології оброблення облікової інформації до первинних документів можуть уключатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції). Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.
		Відповідно до пункту 57 Положення інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).
		Банк самостійно розробляє форми регістрів синтетичного та аналітичного обліку, які повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні (п. 58 Положення).
		Згідно з приписами пунктів 59-62 Положення банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: 1) клієнтські рахунки та виписки з них; 2) аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; 3) книги реєстрації відкритих рахунків; 4) оборотно-сальдовий баланс/оборотно-сальдову відомість. У разі складання регістрів бухгалтерського обліку в електронному вигляді банк зобов`язаний зробити їх копії на паперових носіях на вимогу учасників операції, а також органів контролю та правоохоронних органів відповідно до вимог законодавства України.
		Клієнтські рахунки та рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
		Банк забезпечує ведення синтетичного обліку за допомогою рахунків II, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року за № 89 (зі змінами). Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Аналітичні рахунки повинні містити обов`язкові параметри, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку.
		Форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер клієнтського рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) сума вхідного залишку за рахунком; 7) код ID НБУ банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.
		Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
		Згідно з пунктом 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
		Інформація про стан рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України (п. 65 Положення).
		Крім того, згідно з Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012 № 578/5 (далі Перелік № 578/5), до первинних документів, які фіксують факт виконання господарської операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
		У постанові від 04.05.2023 у справі № 925/636/22 Верховний Суд відзначив, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц). 
		З огляду на це виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором (див. подібний висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2021 у справі № 712/4821/16-ц).
		З матеріалів справи вбачається, що представниками позивача до матеріалів справи надано до позовної заяви банківську виписку за період з 11.12.2020 по 21.09.2024 по договору №20.57.0000000126 від 11.12.2020 з підписом, на який проставлено печатку Акціонерного товариства "Акцент-Банк", що містить позначення "напрямок технологій стягнення проблемної заборгованості, документ дійсний тільки за підписом Шкапенко О. В.". Також надано електронні копії означеної банківської виписки із проставленням підпису, без вказання особи підписанта, скріпленого печаткою Акціонерного товариства "Акцент-Банк", що містить позначення "напрямок технологій стягнення проблемної заборгованості, документ дійсний тільки за підписом Шкапенко О. В.". Також надано електронну копію означеної банківської виписки із підписом, з вказанням особи підписанта як представника Акціонерного товариства "Акцент-Банк" Мальований В.В., скріплено печаткою Акціонерного товариства "Акцент-Банк".
		За висновками суду першої інстанції, надана позивачем із позовом банківська виписка не може бути розцінена, як доказ на підтвердження обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, оскільки належним чином не оформлена, а саме не містить визначення посади, прізвища підписанта.
		Водночас, до позовної заяви представником позивача на підтвердження своїх повноважень додано довіреність від 23.09.2024 № 22908652-К-Н-О, видану Акціонерним товариством "Акцент-Банк" в особі голови правління Кандаурова Юрія Васильовича, якою уповноважено керівника напрямку технологій стягнення проблемної заборгованості Акціонерного товариства "Акцент-Банк" Шкапенко Олександра Віталійовича на здійснення, зокрема, такий дій: 
		- представляти інтереси Банку в усіх органах державної влади й управління (органах місцевого самоврядування, правоохоронних органах, у тому числі в органах прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України, Державної виконавчої служби України тощо), на підприємствах, в організаціях, установах усіх форм власності, а також перед фізичними особами, в місцевих та апеляційних судах всіх спеціалізацій, Верховному суді, третейських судах, у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, в інших судах, що створюються та діють за законодавством України, з наданням прав, передбачених законодавством, у тому числі подавати, підписувати, висувати та підтримувати позови, у тому числі цивільні позови у кримінальних справах (далі за текстом - позови), відзиви на позови, відповіді на відзиви, заперечення, відзиви на апеляційні та касаційні скарги, скарги, клопотання, пояснення, заяви та інші процесуальні документи; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
		Для виконання наданих повноважень представнику надається право від імені Банку підписувати, подавати, пред`являти необхідні документи, посвідчувати своїм підписом копії документів, у тому числі копії цієї довіреності, засвідчувати копії електронних документів у передбаченому законодавством порядку, як в електронному, так і в паперовому вигляді, засвідчувати підписання електронного документа шляхом накладення електронного цифрового підпису, засвідчувати дійсність електронного цифрового підпису, накладенням якого було підписано електронний документ, та виконувати інші необхідні дії, пов`язані з цією довіреністю, у тому числі під час проведення слідчих дій.
		Розпоряджатися грошовими коштами на рахунках Банку в межах здійснення операцій за рахунками щодо сплати судового збору, інших витрат, пов`язаних з розглядом судових справ за участю Банку, підписувати виписки за рахунками, розрахункові документи, а також посвідчувальні написи на цих розрахункових документах про зарахування коштів до державного бюджету.
		Якщо під час вчинення правочинів за наданими цією довіреністю повноваженнями передбачається укладання договорів або підписання інших документів, відповідно до яких Банку надаються певні послуги, такі правочини повинні вчинятися з використанням затверджених наказами Банку бланків стандартних договорів та документів.
		- бути представником Банку у відносинах з усіма юридичними особами незалежно від форми власності, галузевої належності та підпорядкованості із фізичними особами - підприємцями України та фізичними особами.
		Для виконання наданих повноважень представник має права: підписувати та завіряти печаткою заяви, повідомлення, клопотання, рахунки, накладні, акти прийому-передачі, акти виконаних робіт/наданих послуг/розбіжностей та претензії в межах встановлених лімітів повноважень; ставити питання щодо видачі належних документів з правом вчинення при цьому усього необхідного комплексу дій; отримати будь-які товари з правом підпису належних документів; подавати, отримувати, завіряти печаткою та розписуватися за Банк на всіх без винятку документах, які видаються, подаються, складаються, оформлюються у зв`язку з цією довіреності, у тому числі, але не виключно: запити, заяви, клопотання, рахунки, накладні.
		Згідно з частиною 3 довіреності, представник має право, зокрема: підписувати та направляти на адресу боржників вимоги (претензії) щодо погашення заборгованості; підписувати та подавати усі необхідні довідки та документи; підписувати та подавати розрахунки заборгованості та виписки з рахунків обліку заборгованості боржників, що є додатком до заяви про вчинення виконавчого напису нотаріуса; 
		Довіреність видано без права передоручення, вона є чинною до 22.01.2027. 
		Також, до матеріалів справи було додано копію меморіального ордера від 11.12.2020 № TR. 16090695.23704.70198 на суму 100000,00 грн із призначенням платежу: про видачу кредиту згідно договору № 20.57.000000126 від 11.12.2020. 
		В подальшому, представником Акціонерного товариства "Акцент-Банк" Мальованним Вадимом Володимировичем через підсистему "Електронний суд" додано до матеріалів справи меморіальний ордер та виписку по договору №20.57.0000000126 від 11.12.2020 виписку за період з 11.12.2020 по 21.09.2024 з печаткою банку та підписом. 
		У заяві від 08.01.2025, яка надійшла через підсистему "Електронний суд", зазначено про те, що на виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 17.12.2024 надано довіреність представника позивача Мальованого В.В. на підтвердження повноважень представника та права підписувати банківські виписки за рахунком. Зазначено, що виписку по рахункам відповідача, підписану представником позивача Мальованим В.В., було додано до системи "Електронний суд" 10.12.2024. 
		До вказаної заяви додано копію довіреності №23024428-К-О від 27.08.2019 Акціонерного товариства "Акцент-Банк" на юрисконсульта Мальованого Вадима Володимировича, за змістом якої останній уповноважується на здійснення таких дій: представляти інтереси Банку в усіх органах державної влади й управління (органах місцевого самоврядування, правоохоронних органах, у тому числі в органах прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України, Державної виконавчої служби України тощо), на підприємствах, в організаціях, установах усіх форм власності, а також перед фізичними особами, в місцевих та апеляційних судах всіх спеціалізацій, Верховному Суді, третейських судах, у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, в інших судах, що створюються та діють за законодавством України, з наданням прав, передбачених законодавством. Зокрема, для виконання наданих повноважень представнику надається право від імені Банку підписувати, подавати, пред`являти необхідні документи, посвідчувати своїм підписом копії документів, у тому числі копії цієї довіреності, засвідчувати копії електронних документів у передбаченому законодавством порядку, як в електронному, так і в паперовому вигляді, засвідчувати підписання електронного документа шляхом накладення електронного цифрового підпису, засвідчувати дійсність електронного цифрового підпису, накладенням якого було підписано електронний документ, та виконувати інші необхідні дії. пов`язані з цією довіреністю, у тому числі під час проведення слідчих дій.
		Як вже було зазначено, положення процесуального законодавства пов`язують можливість залишення судом позову без розгляду навіть не з ухиленням позивача від виконання будь-якої ухвали суду про витребування доказів, а лише з неподанням позивачем витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, тобто таких, що мають істотне значення і унеможливлюють розгляд справи за наявними в ній доказами.
		В даному випадку, до матеріалів справи додано документи на підтвердження позовних вимог, що необхідні для вирішення спору (зокрема, анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ "А-Банк"; кредитний договір № N20.57.0000000126 від 11.12.2020; меморіальний ордер від 11.12.2020 на видачу кредитних коштів; виписки по особовому рахунку з 11.12.2020 по 21.09.2024; розрахунок заборгованості за кредитним договором, довіреність на представника позивача Шкапенко Олександра Віталійовича). 
		Водночас, виписки з особових рахунків клієнтів є документом, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору у сукупності з іншими доказами наявними в матеріалах справи. 
		Відповідно до приписів статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		В цьому контексті суд апеляційної інстанції враховує, що висновки суду першої інстанції (щодо перелічених ним обставин) зроблені без належного дослідження усіх зібраних доказів, судом не надано оцінки доказам, що подані позивачем, в їх сукупності, тобто мова йде про сукупність доказів, які вже містяться у справі. 
		Встановлені обставини справи не свідчать про втрату позивачем інтересу до розгляду цієї справи судом, оскільки останнім неодноразово надавались до суду документи та пояснення щодо виконання вимог ухвали суду.
		У постановах Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №917/531/19, від 26.03.2024 у справі № 903/614/23 зазначено, що судовий процес, в першу чергу, спрямований на вирішення спору, шляхом винесення відповідного судового рішення, і лише у випадку обґрунтованої неможливості розгляду справи за недостатністю доказів, які були витребувані та є необхідними, суд може залишити позов без розгляду. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду, а також, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечено можливість реалізувати зазначені права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
		Колегія суддів констатує, що залишення позову без розгляду напряму стосується доступу особи до правосуддя.
		В контексті викладеного, колегія суддів також враховує, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог господарського судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
		В аспекті зазначеного колегія суддів вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
		У рішенні від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
		В рішенні від 01.03.2002 у справі "Кутіч проти Хорватії", заява №48778/99 зазначено, що право на суд включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом.
		У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Європейський суд з прав людини також зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
		Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції при залишенні позову без розгляду вдався до суто формального тлумачення пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, не врахував в сукупності усіх обставин справи та помилково залишив позов без розгляду.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржена ухвала не відповідає вимогам процесуального закону та підлягає скасуванню.
		Відтак, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали про залишення позову без розгляду знайшли своє підтвердження.
		За змістом пункту 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;
		Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
		Частиною 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство (неплатоспроможність) без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
		З огляду на наведені норми процесуального права, виходячи з повноважень суду апеляційної інстанції, враховуючи порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали про залишення позову без розгляду, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з переданням справи на розгляд суду першої інстанції для продовження розгляду.
		У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
		Керуючись ст. 269, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, ст. 280- 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
		УХВАЛИВ:
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акцент-Банк" задовольнити.
		Ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.01.2025 у справі №905/1277/24 скасувати.
		Справу №905/1277/24 передати до Господарського суду Донецької області для продовження розгляду.
		Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		Повна постанова складена 31.03.2025.
		 
		Головуючий суддя Я.О. Білоусова
		 
		Суддя В.В. Лакіза 
		 
		Суддя О.А. Пуль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...