Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 927/444/24 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); підряду; будівельного.
Надіслано судом: 01.04.2025. Зареєстровано: 02.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2025.
Дата набрання законної сили: 27.03.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  927/444/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І.,
		за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури
		на рішення   Господарського суду Чернігівської області
		у складі судді   Романенко А.В.,
		від     12.08.2024
		на постанову   Північного апеляційного господарського суду
		у складі колегії суддів:     Владимиренка С.В., Демидової А.М., Ходаківської І.П.
		від     10.12.2024 
		та на додаткову постанову     Північного   апеляційного господарського суду
		у складі колегії суддів:     Владимиренка С.В., Демидової А.М., Ходаківської І.П.
		від     17.12.2024 
		у справі за позовом керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради
		до 1) Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради
		  2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Монтажне Управління Укртрансбуд»
		про   припинення правовідносин за нікчемним правочином,
		за участю:
		прокурора: Красножон О. М.,
		представників:
		від позивача: не з`явився,
		від відповідача-1: Марченко Р. Г., 
		від відповідача-2:Левошко Я. В.
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		Керівник Чернігівської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради з позовом до Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління Укртрансбуд» (далі - ТОВ  «Будівельно-Монтажне Управління Укртрансбуд»), у якому просив, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 17.06.2024, припинити правовідносини між Управлінням капітального будівництва Чернігівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Монтажне Управління Укртрансбуд», які виникли  внаслідок укладення нікчемного договору № 39-2023/вс від 22.02.2023, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 31.08.2023 та додатковою угодою № 2 від 03.10.2023, за об`єктом «Поточний ремонт приміщень для облаштування споруд цивільного захисту (найпростіші укриття) в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради, розташованої за адресою: м. Чернігів, вул.  Незалежності, 42-а».
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладення сторонами договору            №  39-2023/вс від 22.02.2023 та додаткових угод до нього, здійснювалось за відсутності бюджетних асигнувань, тобто з порушенням вимог статей 23, 46, 48 Бюджетного кодексу України, в зв`язку з чим, у силу положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України, цей правочин разом з усіма додатковими угодами до нього є недійсним в силу закону (нікчемний).
		Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
		Рішенням Чернігівської міської ради від 30.11.2022 № 24/VIII-38 «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2023 рік» (зі змінами та доповненнями в редакції рішення від 25.01.2023 № 27/VIII-13, оприлюдненим на офіційному сайті Ради) за рахунок коштів бюджету Чернігівської міської територіальної громади було передбачено 7  000 000,00 грн по об`єкту «Поточний ремонт приміщень для облаштування споруд цивільного захисту (найпростіші укриття) в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №  35 Чернігівської міської ради, розташованій за адресою: м. Чернігів, вул.  Незалежності, 42-а», за головним розпорядником бюджетних коштів Управлінням капітального будівництва Чернігівської міської ради.
		22.02.2023 Управляння капітального будівництва Чернігівської міської ради  (замовник) та ТОВ «Будівельно-Монтажне Управління Укртрансбуд» (виконавець) уклали договір №  39-2023/вс, за об`єктом: поточний ремонт приміщень для облаштування споруд цивільного захисту (найпростіші укриття) в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради, розташованій за адресою: м. Чернігів, вул.  Незалежності, 42а (ДК 021:2015 45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт»). 
		Фінансування здійснювалося за рахунок коштів бюджету Чернігівської міської територіальної громади (п. 14.6. Договору).
		Правовідносини сторін за цим договором врегульовані положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі» №  922-VIIІ від 25.12.2015 (у редакції Закону № 114-ІХ від 19.09.2019) із урахуванням положень Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №  1178 (далі - Особливості), за підпунктом 3 п. 13 яких (у редакції чинній станом на 22.02.2023) придбання замовниками товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн. гривень, може здійснюватися шляхом укладення договору про закупівлю без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу для закупівлі товару в разі, коли публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються для будівництва, реконструкції, капітального або поточного ремонту, облаштування захисних споруд цивільного захисту, в тому числі подвійного призначення, найпростіших споруд, укриттів.
		Відповідно до розділу 2 договору виконавець зобов`язався, в межах узгодженої та прийнятої до виконання проєктної документації, надати послуги з поточного ремонту на об`єкті та здати їх в установлені договором строки, а замовник прийняти та оплатити надані послуги. 
		Строк дії цього договору з дня його підписання і до 31.12.2024.
		Обсяги послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.
		Виходячи з умов пунктів 3.1. 3.4. Договору строки надання послуг до 15.03.2024.
		При виникненні обставин, які не залежать від виконавця і перешкоджають наданню послуг, строк надання послуг по договору може відкладатись на відповідний строк, за умови погодження із замовником. До обставин, які перешкоджають наданню послуг, не залежать від виконавця і можуть бути підставою для перегляду строку надання послуг, зокрема, належать обставини, за які відповідає замовник (відсутність коштів на фінансування будівництва).
		Про зміну строків надання послуг складається додаткова угода до цього договору, яка підписується сторонами.
		Згідно з п. 4.1. договірна ціна по договору (тверда) становить 7 149 000,00 грн, без ПДВ. Договірна ціна на 2023 рік 6 731 937,85 грн, без ПДВ.
		За умовами п. 4.2. істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання робіт у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, в тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми визначеної в договорі.
		Відповідно до п. 4.4. зобов`язання за цим договором виникають за наявності та в межах бюджетних призначень на 2023 - 2024 роки. Фінансові зобов`язання замовника перед виконавцем настають після надходження кошів на розрахунковий рахунок замовника в ДКСУ м. Київ та підписання актів наданих послуг.
		За пунктами 9.1., 9.3. Договору передача виконаних послуг виконавцем і їх прийняття замовником оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3). Підписання акту готовності об`єкта та гарантійного паспорту-сертифікату на об`єкт, що закінчений, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
		Взаєморозрахунки за виконані послуги проводяться на підставі фактично наданих послуг та їх вартості, актів вартості устаткування, що придбаваються виконавцем, визначеної в договірній ціні. Акти приймання передачі виконаних робіт (форми КБ-2в) готує виконавець та передає для підписання уповноваженому представнику замовника, який упродовж п`яти днів перевіряє реальність акту та підписує в частині фактично виконаних обсягів послуг. Проміжні платежі здійснюються замовником протягом семи календарних днів після підписання актів виконаних послуг. Кінцеві розрахунки за виконані послуги виконавцем здійснюються протягом 14-ти календарних днів після підписання актів форми КБ-2в та КБ-3 та надання виконавцем виконавчої документації (пункти 10.1., 10.4. договору).
		Підписанням цього договору виконавець підтверджує повне розуміння, що укладення цього договору здійснюється під час дії на території України воєнного стану відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану на території України», у зв`язку з чим оплата виконаних робіт буде здійснюватися з розрахункового рахунку замовника, відкритого в органах державної казначейської служби України, відповідно до Порядку надання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженому постановою КМУ № 590 від 09.06.2021.
		Виконавець підтверджує згоду з тим, що обов`язки замовника щодо своєчасної оплати виконаних послуг є виконаними з моменту направлення замовником відповідного платіжного доручення через систему дистанційного обслуговування «Клієнт Казначейства Казначейство», незалежно від фактичної дати зарахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п.  10.4. договору).
		Замовник має право ініціювати розірвання договору в разі відсутності коштів для фінансування об`єкту (п. 13.2. договору).
		Згідно з Планами фінансування будівництва по об`єкту (додатки №№ 3, 4 до договору №39-2023/вс), договірна ціна складає 7  149 000 грн, з яких у 2023 році заплановано 6  731  937,85 грн (у тому числі по місяцях: лютий 980  000,00  грн, березень 1  960 000 грн, квітень 1  960 000, травень 1  831  937,85  грн); та в 2024 році 417 062,15 грн. 
		За Календарним графіком виконання робіт з рухом робочої сили (додатки № 5, № 6 до договору № 39-2023/вс) проведення робіт заплановане на лютий - квітень 2023 року та частково березень 2024 року.
		Згідно з рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 25.08.2023 № 543 «Про внесення змін та доповнень до рішення Чернігівської міської ради від 30.11.2022 №  24/VIII-38 Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2023 рік, зі змінами та доповненнями» (затверджене розпорядженням начальника Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області Д.  Брижинським від 29.08.2023 №  75, оприлюднене на сайті Ради), бюджетні призначення в сумі 7  000 000,00 грн зменшені до нуля по об`єкту «Поточний ремонт приміщень для облаштування споруд цивільного захисту (найпростіші укриття) в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради, розташованій за адресою: м. Чернігів, вул. Незалежності, 42-а», за головним розпорядником бюджетних коштів Управлінням капітального будівництва Чернігівської міської ради.
		31.08.2023, у зв`язку з відсутністю фінансування об`єкту, сторони досягли згоди змінити умови п. 3.1. та п. 4.1. договору № 39-2023/вс, та шляхом укладення додаткової угоди № 1. Викласти їх у наступній редакції: строки надання послуг по договору до 30.05.2024. Договірна ціна по договору (тверда) становить 7  149 000,00 грн, без ПДВ. Договірна ціна на 2023 рік 0,00  грн. З урахуванням внесених змін сторонами підписані додатки №№ 1 - 3 до цього договору в новій редакції, в тому числі: план фінансування будівництва по об`єкту на 2023 - 2024 роки; календарний графік виконання робіт з рухом робочої сили, за яким строки виконання робіт за договором перенесені на березень - травень 2024 року.
		03.10.2023 сторони погодили внести зміни до договірної ціни в частині зміни системи оподаткування підрядника, що не призведе до зміни загальної вартості робіт за договором, та шляхом підписання додаткової угоди № 2 виклали п. 4.1. договору № 39-2023/вс у наступній редакції: договірна ціна по договору (тверда) становить 7  149 000,00 грн, у тому числі ПДВ 1  191  500,00  грн. Договірна ціна на 2023 рік становить 0,00 грн. З урахуванням внесених змін сторонами підписані додатки № 1 - 2 до цього договору в новій редакції.
		Як вбачається з листа-відповіді Чернігівської міської ради від 27.03.2024 №  404/2-07/вих/02/2535/20/вх, на запит прокурора від 21.03.2024                   №  55-77-2610вих-24, у бюджеті Чернігівської міської ТГ, станом на 29.12.2023, видатки за головним розпорядником бюджетних коштів Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради по об`єкту «Поточний ремонт приміщень для облаштування споруд цивільного захисту (найпростіші укриття) в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 35 ЧМР, розташованої за адресою: м. Чернігів, вул. Незалежності, 42-а» не передбачені, фінансування в 2023 році не здійснювалося.
		У бюджеті Чернігівської міської ТГ на 2024 рік відповідно до розпоряджень начальника Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області Д. Брижинського від 29.12.2023 № 407 «Про затвердження бюджету Чернігівської міської ТГ на 2024 рік», від 04.01.2024 №  1 «Про виконання бюджету Чернігівської міської ТГ на 2024 рік» (код бюджету 2555900000), від 15.02.2024 № 78 та від 04.03.2024 № 127 «Про внесення змін та доповнень до бюджету Чернігівської міської ТГ на 2024 рік» (код бюджету 2555900000), за головним розпорядником бюджетних коштів Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради по об`єкту «Поточний ремонт приміщень для облаштування споруд цивільного захисту (найпростіші укриття) в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 35 ЧМР, розташованій за адресою: м. Чернігів, вул. Незалежності, 42-а», видатки не передбачені.
		Акти форми КБ-2в та КБ-3, що підтверджують факт виконання робіт підрядником за договором від 22.02.2023 № 39/2023-вс, сторонами не складались, кошти в рахунок вартості погоджених робіт замовником не перераховувалися.
		В матеріалах справи відсутні належні докази, зокрема акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3), що підтверджують факт виконання будівельних робіт підрядником ТОВ «Будівельно-Монтажне Управління Укртрансбуд» за договором від 22.02.2023 №  39/2023-вс.
		Наведені обставини стали підставою для звернення прокурора з вимогою про припинення в судовому порядку правовідносин між відповідачами за договором № 39-2023/вс від 22.02.2023, що є недійсним в силу закону, з огляду на відсутність бюджетних асигнувань у рахунок фінансових зобов`язань, що свідчить про недотримання сторонами приписів статей 23, 46, 48 Бюджетного кодексу України.
		Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
		Господарський суд Чернігівської області рішенням від 12.08.2024 відмовив в задоволенні позову Керівника Чернігівської окружної прокуратури  в інтересах держави в особі позивача Чернігівської міської до Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Монтажне Управління Укртрансбуд про припинення правовідносин за нікчемним правочином.
		Стягнув з Чернігівської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Монтажне Управління Укртрансбуд» 21000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		Відмовляючи прокурору у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на момент укладення договору відповідачами 1 та 2 не були порушені вимоги бюджетного законодавства, зокрема, частини 1 статті 23 та частини 3 статті 48 БК України, оскільки на момент його укладення, за договірною ціною (тверда) 7  149  000,00  грн, взяті відповідачем-1 бюджетні зобов`язання на 2023 рік (у розмірі 6  731  937,85 грн) на момент укладення договору відповідали бюджетним асигнуванням розпорядника у розмірі 7  000  000,00 грн згідно з рішенням Черкаської міської ради від 30.11.2022 №24/VIII-38 «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2023 рік» (зі змінами та доповненнями в редакції рішення від 25.01.2023 №  27/VIII-13, оприлюдненому на офіційному сайті міської ради), що не спростовано прокурором. Додатковою угодою №1 сторони дійшли згоди щодо продовження строку виконання робіт за Договором та переглянули редакцію Додатку № 2 до Договору План фінансування будівництва, за яким загальна вартість робіт по об`єкту на 2024 рік складала 7  149  000,00  грн. Укладення Додаткової угоди № 2 мотивоване зміною системи оподаткування відповідача 2, що не вплинуло ані на договірну ціну, ані на джерела фінансування обумовлених Договором робіт, ані на строки виконання зобов`язань. 
		Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у 2024 році бюджетні асигнування по об`єкту будівництва розпоряднику бюджетних коштів не були виділені, а тому, за висновком суду першої інстанції, наявні достатні правові підстави для ініціювання розірвання договору, проте така вимога прокурором до суду не заявлена. За висновком суду першої інстанції, прокурор не довів наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави. 
		Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що прокурором невірно обрано спосіб захисту, оскільки нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, що виключає припинення зобов`язання за таким правочином.
		Північний апеляційний господарський суд постановою від 10.12.2024 апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури задовольнив частково.
		Змінив мотивувальну частину рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2024 у справі №927/444/24, виклавши її у редакції цієї постанови.
		Рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2024 у справі №927/444/24 скасував в частині стягнення з Чернігівської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Монтажне Управління Укртрансбуд» 21  000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, стягнув з Чернігівської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Монтажне Управління Укртрансбуд» 7  000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу».
		Апеляційний господарський суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про дотримання відповідачами на момент укладення оспорюваного договору бюджетного законодавства, а тому відсутні підстави вважати такий договір нікчемним.
		У той же час додаткові угоди №1 та №2 укладені відповідачами на виконання робіт у 2024 році за договором по об`єкту «Поточний ремонт приміщень для облаштування споруд цивільного захисту (найпростіші укриття) в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради, розташованій за адресою: м. Чернігів, вул.  Незалежності, 42-а» без відповідних бюджетних асигнувань на 2024 рік на суму 7  149  000,00 грн та є нікчемними в силу прямої вказівки Закону (частина 3 статті 48 БК України, з урахуванням частини 2 статті 215 ЦК України).
		Враховуючи те, що Додаткові угоди №1 та №2 до Договору визнанні судом апеляційної інстанції нікчемними в силу частини 3 статті 48 БК України, з урахуванням частини 2 статті 215 ЦК України, бюджетні зобов`язання у розмірі 7  149 000,00 грн у 2024 році у відповідача-1, як розпорядника бюджетних коштів, за такими додатковими угодами не виникають відповідно до частини 3 статті 48  БК України. 
		Тоді як, припинення правовідносин (відносин, врегульовані нормами права) стосується дійсних, існуючих, оскільки відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невірне обрання прокурором способу захисту.
		Також визнав правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки у наступному 2024 році бюджетні асигнування по об`єкту будівництва за договором розпоряднику бюджетних коштів не були виділені, не виконані відповідні роботи за договором у 2023 році і відповідно не були оплачені у 2023 році, це є правовою підставою для ініціювання розірвання договору, проте така вимога прокурором не заявлена.
		Додатковою постановою Північного   апеляційного господарського суду від 17.12.2024 заяви Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Монтажне Управління Укртрансбуд» про розподіл судових витрат у справі №     927/444/24 задоволено частково,   стягнуто з Чернігівської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Монтажне Управління Укртрансбуд» 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції;   стягнуто з Чернігівської обласної прокуратури на користь Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
		Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 та додаткову постанову Північного   апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №927/444/24, у якій просив їх скасувати, та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити повністю, додаткову постанову скасувати в частині задоволення вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, в іншій частині залишити без змін.
		Підставою касаційного оскарження визначено пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		Наявність підстав для касаційного оскарження рішення по суті спору обґрунтована таким:
		- судом апеляційної інстанції застосовано норми права без врахування висновків щодо застосування статей 11, 16, 203, 215, 216, 509 Цивільного кодексу України, статей 23, 46, 48, 116 Бюджетного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17,  постановах Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, від 16.03.2023 у справі № 906/86/20, від 10.11.2023 у справі № 755/12702/22, від 15.03.2024 у справі № 916/1621/22.
		Наявність підстав для касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції обґрунтована неврахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (необхідність врахування критеріїв реальності послуг та розумності їх розміру); від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2019 у справі № 922/2685/19, від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, від 30.08.2023 у справі № 911/3586/21 (щодо співрозмірності вартості послуг), у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12876/19 та № 922/2604/20 (щодо виокремлення окремих видів адвокатських послуг, які охоплюються  іншими діями адвоката).
		Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради у відзиві на касаційну скаргу прокурора просило у її задоволенні відмовити, касаційне провадження у справі закрити через неподібність правовідносин. Стягнути з прокуратури на користь відповідача-1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10  000 грн.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Монтажне Управління Укртрансбуд`у відзиві на касаційну скаргу просило залишити її без задоволення, рішення місцевого господарського суду, постанову та додаткову постанову апеляційного господарського суду залишити без змін. Стягнути з прокуратури на користь відповідача-2 витрати на правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 15  000,00 грн. 
		Прокурором подані заперечення щодо заявленого відповідачами до відшкодування розміру витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		Верховний Суд неодноразово наголошував, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником, і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		Сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною другої статті 287 ГПК України покладено на скаржника.
		Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		Підставою для касаційного оскарження рішення та постанови судів попередніх інстанцій у цій справі прокурором визначено пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		За змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		Для цілей застосування норм процесуального права, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, таку подібність слід оцінювати за певними критеріями, а саме: змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з яких: змістовий є основним, а два інші (суб`єктний та об`єктний) - додатковими.
		Змістовний критерій полягає у тому, що оцінювання спірних правовідносин здійснюється за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт. Якщо норма права не передбачає, що її дія поширюється лише на обмежене коло осіб (наприклад, лише на фізичних або на юридичних осіб чи на конкретну групу тих або інших), немає сенсу застосовувати суб`єктний критерій для встановлення подібності правовідносин у різних справах. Так само не завжди для встановлення подібності правовідносин має значення і об`єктний критерій.
		У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних положень процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
		На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19.
		Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, на які послався скаржник, з правовідносинами у справі, яка переглядається. При цьому така подібність оцінюється з урахуванням зазначених вище критеріїв та висновків Верховного Суду щодо застосування таких критеріїв подібності.
		Прокурор у касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без врахування висновків щодо застосування статей 11, 16, 203, 215, 216, 509 Цивільного кодексу України, статей 23, 46, 48, 116 Бюджетного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №  916/3156/17, постановах Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №  910/12525/20, від 16.03.2023 у справі № 906/86/20, від 10.11.2023 у справі №  755/12702/22, від 15.03.2024 у справі № 916/1621/22.
		У цій справі № 927/444/24 прокурор звернувся з позовом оскільки вважає, що спірний договір та додаткові угоди до нього укладені з порушенням бюджетного законодавства за відсутності бюджетних асигнувань у рахунок фінансових зобов`язань, отже, в силу Закону є нікчемними, у зв`язку з чим просив припинити  правовідносини між відповідачами за спірним договором.
		Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання нікчемним укладеного між відповідачами договору №39-2023/вс від 22.02.2023, обгрунтовували свої висновки тим, що при його укладенні відповідачами дотримано вимог бюджетного законодавства.
		Суди попередніх інстанцій встановили, що спірний договір є довгостроковим, оскільки період виконання робіт передбачався більше одного календарного року. 
		За умовами укладеного 22.02.2023 між Управлянням капітального будівництва Чернігівської міської ради  (замовник) та ТОВ «Будівельно-Монтажне Управління Укртрансбуд» (виконавець) договору №  39-2023/вс, за об`єктом: поточний ремонт приміщень для облаштування споруд цивільного захисту (найпростіші укриття) в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради, розташованій за адресою: м.  Чернігів, вул.  Незалежності, 42а (ДК 021:2015 45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт»), фінансування здійснювалося за рахунок коштів бюджету Чернігівської міської територіальної громади (п. 14.6. Договору).
		Рішенням Чернігівської міської ради від 30.11.2022 № 24/VIII-38 «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2023 рік» передбачено 7  000  000,00 грн по об`єкту «Поточний ремонт приміщень для облаштування споруд цивільного захисту (найпростіші укриття) в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради, розташованій за адресою: м. Чернігів, вул.  Незалежності, 42-а», за головним розпорядником бюджетних коштів Управлінням капітального будівництва Чернігівської міської ради.
		Згідно з п. 4.1. договірна ціна по договору на 2023 рік  становить 6  731  937,85  грн, без ПДВ, загальна ціна (тверда) і становить 7 149 000,00 грн, без ПДВ. 
		При цьому строк дії договору до 31.12.2024, строк надання послуг по договору до 15.03.2024.
		Отже, на момент укладення договору бюджетні зобов`язання відповідача-1 на поточний 2023 рік відповідали його бюджетним асигнуванням, а тому у цьому випадку порушення вимог статей 23 у системному зв`язку із статтею 48 Бюджетного кодексу України відсутні.
		Такі висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з висновками Верховного Суду щодо застосування положень Бюджетного кодексу України, викладеними у постанові від 16.03.2023 у справі № 906/86/20.
		Відмінність прийнятих у справі № 927/444/24 та у справі №  906/86/20 рішень зумовлена відмінними фактичними обставинами встановленими у цих справах, а саме, у справі № 906/86/20 господарські суди попередніх інстанцій, встановили, що проведення Комунальною установою відкритих торгів по закупівлі робіт "Будівництво та облаштування фізкультурно-оздоровчого комплексу "Плавальний басейн" в смт. Романів, вул. Медична, 2а" та укладення в подальшому оспорюваного Договору, здійснювалось без бюджетних асигнувань, у тому числі субвенцій з державного бюджету, а також за відсутності власних коштів на вказані цілі, у зв`язку з чим дійшли вірного висновку про недійсність такого договору.
		Щодо наведеної прокурором в обґрунтування доводів касаційної скарги постанови Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 916/1621/22, то викладені у ній висновки враховані судами попередніх інстанцій при ухвалені судових рішень у справі № 927/444/24. Суди попередніх інстанцій врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 та Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 у справі №  916/1621/22 щодо необхідності дотримання умови бюджетного зобов`язання за довгостроковим договором, укладеним за процедурою публічної закупівлі, якою є обов`язкова наявність календарного плану, та встановили, що у цій справі № 927/444/24 додатком №  3 до спірного договору є План фінансування робіт, отже сторонами дотримано вимоги статті 23 Бюджетного кодексу України. Доводів, що викладені у цій постанові висновки Верховного Суду застосовані судами попередніх інстанцій неправильно касаційна скарга не містить.
		Щодо наведених у касаційній скарзі постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №  916/3156/17, постанов Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №  910/12525/20, від 10.11.2023 у справі №  755/12702/22 на неврахування висновків у яких при постановленні судових рішень у справі №  927/444/24 вказує прокурор, то вони не є релевантними для цієї справи, оскільки прийняті у неподібних правовідносинах. Також наведені скаржником постанови не містять висновків які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій про невірне обрання прокурором способу захисту, а саме що, вимога про припинення правовідносин стосується дійсних, існуючих правочинів, оскільки відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		Отже, наведені скаржником доводи свого підтвердження не знайшли, а тому не можуть бути підставою для скасування постановлених у справі судових рішень.
		Наявність підстав для касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції обґрунтована неврахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (необхідність врахування критеріїв реальності послуг та розумності їх розміру); від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2019 у справі №  922/2685/19, від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, від 30.08.2023 у справі № 911/3586/21 (щодо співрозмірності вартості послуг), у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12876/19 та № 922/2604/20 (щодо виокремлення окремих видів адвокатських послуг, які охоплюються  іншими діями адвоката).
		За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
		Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
		Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
		Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)  розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)  складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)  часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)  обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 
		У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
		Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
		Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)  поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. 
		Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
		При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
		У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
		Такі висновки, викладені, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №  922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі №  922/1964/21. 
		Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок іншої сторони відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
		Подібні висновки викладені в пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ № 922/1964/21, а саме: що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №  904/4507/18.
		Відповідач-1 просив стягнути з Чернігівської обласної прокуратури витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 13  000,00  грн.
		Відповідач-2 просив стягнути з Чернігівської обласної прокуратури витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 30  000,00  грн.
		Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання розподілу судових витрат оцінив рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду відповідачами документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, та дійшов висновку про їх часткове задоволення. 
		Суд апеляційної інстанції врахував, що інтереси відповідачів представляли ті ж самі адвокати, що і у суді першої інстанції, правова позиція відповідачів у суді першої та у суді апеляційної інстанції не змінювалася, з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі, дійшов висновку про те, що обґрунтованим та співмірним з виконаною адвокатами відповідачів роботою є стягнення з прокуратури на користь відповідача-1 та відповідача-2 по 3  000,00  грн.
		Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що відповідачами надано достатні докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної  інстанції, які були належно оцінені та проаналізовані судом.
		Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються, виходячи з конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу, і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
		Касаційна скарга прокурора не містить доказів існування обставин за наявності яких Верховний Суд міг би замінити висновки суду апеляційної інстанції власною оцінкою, та визначити інший розмір судових витрат, ніж той, що був визнаний судом апеляційної інстанції.
		Доводи касаційної скарги прокурора висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на переоцінку цих доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Отже, питання про розподіл судових витрат суд апеляційної інстанції вирішив з дотриманням вимог норм статей 126, 129 України. Висновки судів відповідають основним підставам та принципам відшкодування витрат, та не суперечать висновкам щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2019 у справі № 922/2685/19, від 03.12.2021 у справі №  927/237/20, від 30.08.2023 у справі № 911/3586/21, у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12876/19 та №  922/2604/20.
		Висновки Верховного Суду
		За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Верховний Суд, переглянувши рішення місцевого господарського суду, постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржені постанова та додаткова постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.
		Судові витрати
		З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги прокурора та залишає без змін постанову та додаткову суду апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
		Верховний Суд зазначає про те, що згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України вимога відповідача-1 та відповідача-2 про розподіл їх витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи, заявлена у відзивах на касаційну скаргу, буде розглянута після подання відповідачами доказів понесення цих витрат у заявленому розмірі у суді касаційної інстанції (підписання актів приймання-передачі робіт (послуг) фактично наданих адвокатом у суді касаційної інстанції тощо) протягом п`яти днів після ухвалення цієї постанови. У разі неподання заявниками відповідних доказів протягом встановленого строку ці заяви залишаються без розгляду.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури залишити без задоволення.
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №  927/444/24 залишити без змін.
		3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          О. Баранець 
		 
		Судді                                                                                                    О. Кролевець
		 
		                                                                                                    В. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...