Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 354/473/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 02.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2025.
Дата набрання законної сили: 31.03.2025
Номер судового провадження: 61-4553ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		                                                                                                                                                  
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                   
		 
		31 березня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 354/473/21
		провадження № 61-4553св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І.,                     Литвиненко І. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -Яремчанська міська рада Івано-Франківської області, 
		відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 ,
		третя особа -  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хемич Владислав Мар`янович, та Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2023 року в складі судді Остап`юк М. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду                  від 29 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Баркова В. М., Мальцевої Є. Є., Луганської В. М. у справі за позовом Яремчанської міської ради                                       Івано-Франківської області до Головного управління Держгеокадастру в                      Івано-Франківській області, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2021 року Яремчанська міська рада Івано-Франківського району звернулася (далі - Яремчанська міська рада) до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області), ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання вчинити дії.
		 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 2611091501:16:001:0024, площею 0,4325 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами села Микуличин, підлягала обов`язковій передачі в комунальну власність Яремчанської міської ради. Однак, у період проведення заходів з інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення для передачі в комунальну власність територіальних громад, остання передана                                              ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області у приватну власність ОСОБА_1 всупереч відмові органу місцевого самоврядування у погодженні надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, у зв`язку з тим, що земельна ділянка перебуває більше як                           20 років у користуванні місцевих жителів. Зазначене призвело до передачі у приватну власність земельної ділянки, що десятки років знаходиться у постійному користування мешканців місцевості та порушує право громади в особі Яремчанської міської ради реалізувати свої повноваження як законного власника землі.
		 
		У зв`язку з чим Яремчанська міська рада просила суд:
		- визнати недійсним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 07 грудня 2020 року № 299-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»;
		- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2611091501:16:001:0024, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства,                                          площею 0, 4325 га, яка знаходиться в с. Микуличин;
		- зобов`язати ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області передати у комунальну власність Яремчанської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 2611091501:16:001:0024.
		 
		Ухвалою суду від 15 листопада 2021 року Яремчанський міський суд Івано-Франківської області залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 194).
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням від 27 вересня 2023 року Яремчанський міський суд Івано-Франківської області позов задовольнив частково.
		 
		Визнав недійсним та скасував наказ ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 07 грудня 2020 року № 299-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».
		 
		Скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2611091501:16:001:0024, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, площею 0,4325 га, номер запису про право власності 40355220, дата державної реєстрації 28 січня 2021 року.
		 
		У задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області передати у комунальну власність Яремчанської міської ради спірну земельну ділянку відмовив.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_1 з порушенням встановленої законодавством процедури, а саме:
		- без отримання згоди органу місцевого самоврядування на надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки;
		- за відсутності підтверджуючих підстав про наявність «мовчазної згоди» органу місцевого самоврядування на надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою;
		- за наявності, на час передачі її у приватну власність, інформації про те, що остання перебуває у постійному користуванні місцевих жителів протягом двадцяти років. 
		Врахувавши зазначене, суд дійшов висновку, що надання у приватну власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки відбулося з порушенням встановленої законодавством процедури, а тому оскаржуваний наказ                            ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області є недійсним та підлягає скасуванню. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання                                             ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області передати у комунальну власність Яремчанської міської ради спірну земельну ділянку, суд першої інстанції керувався тим, що з 27 травня 2021 року спірна земельна ділянка є землею комунальної власності Яремчанської територіальної громади на підставі Закону.
		 
		Постановою від 29 лютого 2024 року Івано-Франківський апеляційний суд апеляційні скарги ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області та ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Яремчанського міського суду від 27 вересня 2023 року - без змін.
		 
		Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що міська рада як власник земельної ділянки та ОСОБА_2 як її користувач надали згоду на передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , то, приймаючи оскаржуваний наказ                     від 07 грудня 2020 року № 299-УБД, ГУ Держгеокадастру порушило вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, а тому наказ ГУ Держгеокадастру про затвердження проєкту землеустрою та передачу у власність спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 є незаконним. Тому суд першої інстанції інстанцій дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку з порушенням встановленого законом порядку, а тому вказана передача земельної ділянки у приватну власність не відповідає законодавству. 
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_1 
		 
		25 березня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хемич В. М. через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року в частині задоволених позовних вимогах та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимогу про скасування наказу ГУ Держгеокадастру та державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку.
		 
		У касаційній скарзі заявник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права. Суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду         від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13, від  16 листопада 2021 року в справі № 904/2104/19, від 14 грудня 2022 року в справі № 477/2330/18,                            від 17 жовтня 2018 року в справі № 380/624/16, Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в справі № 917/1307/18, від 27 лютого 2023 року в справі                                    № 280/4963/18, від 23 червня 2023 року в справі № 160/6214/21,                                           від 03 листопада 2021 року в справі № 817/1911/17, від 17 лютого 2023 року в справі № 480/1610/21, від 10 січня 2023 року в справі № 607/19806/18.
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди порушили право ОСОБА_1 на мирне володіння набутої нею як учасником бойових дій спірною земельною ділянкою, чим порушили статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Заявник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що земельні ділянки площами 0,8831 га та 0,5106 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Хижки», дозвіл на виготовлення землевпорядної документації щодо яких у 2008 році за рішенням Микуличинської сільської ради від 25 червня 2008 року № 144-20/2008 надано ОСОБА_2 , включають у себе спірну земельну ділянку                        ОСОБА_1 площею 0, 4325 га. Зазначає, що такі висновки ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені жодним експертним дослідженням чи землевпорядною документацією. 
		 
		Крім того, звертає увагу на те, що суди залишили поза увагою те, що третя особа ОСОБА_2 не набув у встановленому законом порядку спірну земельну ділянку, оскільки рішення про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації не є правовстановлюючим документом, а також його речові права на земельну ділянку не зареєстровані у встановлений законом спосіб, тому не можна вважати, що спірна земельна ділянка була обтяжена правами користування будь-яких третіх осіб. 
		 
		Суди залишили поза увагою те, що існують виключні підстави для відмови у затвердженні проєкту землеустрою після його погодження у порядку визначеному у статті 186-1 ЗК України, які суди не встановили. Тому заявник вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про невідповідність оскаржуваного наказу від 07 грудня 2020 року № 299-УБД ЗК України не ґрунтується на правильному застосуванні статті 186-1 ЗК України.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області
		 
		01 квітня 2024 року ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року в частині вимог про визнання недійсним та скасування наказу та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		 
		У касаційній скарзі заявник посилається на підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права. Суд апеляційної інстанції не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 27 березня 2018 року в справі № 910/17999/16, від 25 квітня 2018 року в справі № 910/24257/16 (щодо подібності правовідносин), а тому неправильно застосував правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 27 жовтня 2020 року в справі                  № 381/375/19 та від 03 серпня 2022 року в справі № 130/1017/20, яка не підлягала застосуванню до цих правовідносин. 
		 
		Крім того, суд апеляційної інстанції застосував норми права без застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 лютого  2021 року в справі № 821/1877/17, від 25 лютого 2021 року в справі № 821/1049/18, від 14 грудня 2021 року в справі № 821/313/18,                                від 15 липня 2021 року в справі № 821/678/18, від 04 травня 2020 року в справі                                      № 813/2061/17.
		 
		Заявник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскаржуваний наказ є незаконним та підлягає скасуванню, у зв`язку з тим, що ні орган місцевого самоврядування, ні ОСОБА_2 не надали згоди на передачу земельної ділянки ОСОБА_3 . 
		Зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину шосту статті 118 ЗК України, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про необхідність отримання згоди ОСОБА_2 на вилучення земельної ділянки як належного землекористувача спірної земельної ділянки. Рішення Микуличинської сільської ради від 25 червня 2008 року № 144-20/2008, згідно з яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проєкту відведення земельних ділянок площами 0,8831 га та 0,5106 га для ведення особистого селянського господарства, саме собою не є правовстановлюючим документом, а лише створило правову підставу для початку розроблення землевпорядної документації на земельні ділянки, яка підлягала подальшому затвердженню іншим розпорядчим актом. Тому, третя особа не був землекористувачем спірної земельної ділянки на час її надання у 2020 році у власність ОСОБА_3 , а тому відсутні підстави для отримання його згоди відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України.
		 
		Щодо відсутності згоди Микуличинської сільської ради у наданні дозволу на передачу ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області спірної земельної ділянки ОСОБА_3 заявник зазначає, що відсутність такої згоди не є підставою для визнання оспорюваного наказу недійсним та його скасування, оскільки не передбачена нормами ЗК України.
		 
		Також зазначає про помилковість висновків апеляційного суду, що спірна земельна ділянка згідно з Генеральним планом с. Микуличин знаходиться на території садибної житлової забудови. 
		 
		Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
		 
		У квітні 2024 року Яремчанська міська рада подала до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області та ОСОБА_1 , в яких просить касаційні скарги залишити без задоволення,                а оскаржувані рішення в оскаржуваній частині - без змін, як такі, що прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а також не спростовані доводами касаційних скарг.
		 
		У травні 2024 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області та ОСОБА_1 , в яких, посилаючись на безпідставність доводів касаційних скарг, просить залишити оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині без змін, а касаційні скарги - без задоволення.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою від 04 квітня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1  в інтересах якої діє адвокат Хемич В. М. та витребував матеріали справи із Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.
		 
		Ухвалою від 11 квітня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області 
		 
		У квітні 2024 року матеріали справи передано до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
		 
		На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», Яремчанська міська рада як правонаступником Микуличинської сільської ради, 10 грудня 2020 року прийняла рішення № 15-1/2020, яким ініціювала передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Яремчанської територіальної громади в межах території Микуличинської сільської ради (т. 1, а. с., 14-15). 
		 
		Зазначене рішення Яремчанська міська рада надіслала ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області.
		 
		11 грудня 2020 року та 18 грудня 2020 року ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області прийняло накази № 50-ОТГ та № 58-ОТГ, відповідно до яких Яремчанській міській раді передано у комунальні власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 797,8407 га та 88,7916 га, що розташовані за межами населених пунктів Яремчанської міської територіальної громади Надвірнянського району Івано-Франківської області, згідно з актами приймання-передач (т. 1, а. с. 97-111).
		 
		Позивач зазначав, що були передані не всі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які підлягали передачі, зокрема не передано земельну ділянку з кадастровим номером 2611091501:16:001:0024, у зв`язку з тим, що така земельна ділянка                                           ГУ Держгеокадастру передано у приватну власність фізичній особі                  ОСОБА_1 .
		 
		Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку                    від 11 січня 2021 року № НВ-2611327002021, місце розташування спірної земельної ділянки: Івано-Франківська область, Микуличинська сільська рада, урочище «Хижки», цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; форма власності: державна. Земельна ділянка сформована 16 червня                        2015 року (т. 2, а. с. 66).
		 
		ОСОБА_1 є учасником антитерористичної операції, що підтверджується посвідченням від 25 лютого 2015 року серії НОМЕР_1 (т. 1, а. с. 72).
		 
		26 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру Івано-Франківської області з заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель сільськогосподарського призначення, державної власності, площею 0,4325 га з кадастровим номером 2611091501:16:001:0024, яка розташована за межами населених пунктів Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області з метою подальшої передачі вказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (т. 1,                   а. с. 69, 84).
		 
		Наказом від 04 серпня 2020 року № 9-811/15-20-СГ ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області надало дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки                                              площею 0,4325 га (т. 1, а. с. 73).
		 
		09 жовтня 2020 року ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області звернулося до Микуличинської сільської ради з листом                                                                  № 11-9-0.331-5811/0/2-20 з проханням висловити свою позицію протягом десяти календарних днів з дня отримання вказаного листа щодо можливості надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення ряду земельних ділянок за межами населеного пункту с. Микуличин, у тому числі, і спірну земельну ділянку з кадастровим номером 2611091501:16:001:0024, відповідним громадянам, перелік яких зазначався у цьому листі. У переліку громадян прізвище ОСОБА_1 було відсутнє.
		 
		Рішення Микуличинської сільської ради Яремчанської міськради Івано-Франківської області від 22 жовтня 2020 року № 269-40/2020 «Про відмову у погодженні наданні земельних ділянок», Микуличинська сільська рада відмовила у погодженні наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за межами с. Микуличин, зокрема на земельну ділянку з  кадастровим номером 2611091501:16:001:0024, у зв`язку з тим, що останні перебувають у постійному користуванні жителів с. Микуличин більше як                        20 років та використовуються для випасання великої рогатої худоби та овець (т. 1, а. с. 17).
		 
		Наказом від 07 грудня 2020 року № 299-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області затвердило проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки та передало її у власність останній (т. 1, а. с. 70).
		 
		28 січня 2021 року  ОСОБА_1 зареєструвала за собою право власності на спірну земельну ділянку на підставі зазначеного наказу ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 07 грудня 2020 року № 299-УБД (т. 1, а. с. 71).
		 
		Під час розгляду справу у суді першої інстанції третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах двох його земельних ділянок, які йому надано у 2008 році у користування. Оформлення права власності на земельні ділянки не завершив через відмову Яремчанського відділу ДЗК у погодженні документації для приватизації, оскільки землі перебували поза межами села Микуличина, і йому не роз`яснили у якому порядку він може отримати ці земельні ділянки у власність. Також надав суду квитанції про сплату земельного податку (т. 1,                    а. с. 224, т. 2, а. с. 139-142).
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;                  2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у  пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційні скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
		 
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Оскаржувані судові рішення оскаржуються відповідачами в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним наказу                                                ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 07 грудня 2020 року                     № 299-УБД та в частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, а в іншій частині не оскаржуються, а тому з огляду на вимоги статті 400 ЦПК України в іншій частині суд касаційної інстанції рішення не переглядає.
		 
		Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		 
		При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		 
		Предметом спору у цій справі є визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 07 грудня 2020 року                     № 299-УБД, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,4325 га,  кадастровий номер 2611091501:16:001:0024, та скасування державної реєстрації права власності.
		 
		Відповідно до статей 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		 
		У частинах першій, другій, третій статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
		 
		Держава є самостійним суб`єктом права власності на землю, яка реалізує це право через органи державної влади на землі державної власності.
		 
		Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Згідно з частиною першою статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
		 
		Відповідно до статті 116 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. 
		 
		Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		 
		Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
		 
		Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (частина четверта статті 116 ЗК України).
		 
		Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.
		 
		За змістом частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.                         У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		 
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України).
		 
		Відповідно до частин восьмої та дев`ятої статті 118 ЗК України проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
		 
		Підставою для відмови у погодженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина шоста статті 186-1 ЗК України.
		 
		Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проєкту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проєкту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
		 
		Водночас згідно з вказаними нормами ЗК України, єдиною підставою для відмови у затвердженні проєкту землеустрою може бути лише те, що проєкт землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проєкту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять.
		 
		Важливо, що отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
		 
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності»                            від 06 вересня 2012 року № 5245-VI (далі - Закон № 5245-VI), який набрав чинності з 01 січня 2013 року, внесено зміни до ЗК України, зокрема до                            статті 122, де розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності визначено відповідні управління Держземагентства.
		 
		З урахуванням змін до ЗК України, внесених Законом № 5245-VI, з 01 січня                 2013 року ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області було розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Івано-Франківської області до моменту передачі цих земель об`єднанням територіальних громад.
		 
		Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» (яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин до 17 листопада 2020 року) Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 01 лютого 2018 року, необхідно було забезпечити:
		 
		- формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно зі статтею 117 ЗК України;
		 
		- передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліку земельних ділянок державної власності, права на які виставлені на земельні торги, у комунальну власність об`єднаних територіальних громад після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди таких земельних ділянок;
		 
		- здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно зі статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		 
		У постанові Верховного Суду від 08 травня 2023 року у справі № 160/4378/21 (адміністративне провадження № К/990/22914/22) викладено висновок про те, що «статтею 117 Конституції України, яка кореспондує статтю 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», передбачено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
		 
		Частина третя вказаної статті Закону визначає, що акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
		 
		Таким чином, Кабінет Міністрів України може видавати розпорядження для оформлення процесів управління в ході реалізації своїх владних повноважень, правового закріплення розпорядчо-виконавчих дій (процедури) підпорядкованих йому державних та інших органів.
		 
		У даному випадку Кабінетом Міністрів України з метою реалізації своїх повноважень у перехідний період щодо розпорядження землями державної власності було видане зазначене розпорядження від 31 січня 2018 року                                   № 60-р, яке визначає компетенцію Держгеокадастру з питання, що пов`язане з передачею земель сільськогосподарського призначення з державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад.
		 
		Колегія суддів зазначає, що дія цього розпорядження розповсюджується на Держгеокадастр та на об`єднані територіальні громади, тобто на конкретно визначене коло суб`єктів, на які, в свою чергу, покладено обов`язок розпорядження землями державної та комунальної форми власності.
		 
		Тобто, фактично розпорядження № 60-р носить організаційно-розпорядчий характер й адресований визначеному колу осіб. Отже, здійснення Держгеокадастром розпорядження землями сільськогосподарського призначення під час їх передачі у власність має відбуватися за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно зі статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		 
		Розпорядженням № 60-р передбачалася інвентаризація земель сільськогосподарського призначення державної власності на території України, а передача Держгеокадастром сільськогосподарських земель передбачалася виключно за погодженням з ОТГ. Отже, законодавець прийнятим нормативно-правовим актом продовжив курс на реалізацію повноцінної децентралізації з наданням ОТГ повноважень з розпорядження землями державної власності.
		Фактично з моменту прийняття цього розпорядження землями комунальної власності ОТГ вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Це передусім стосується несформованих у Державному земельному кадастрі земельних ділянок. Що стосується сформованих земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, права державної власності на які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, переходять у комунальну власність ОТГ з моменту державної реєстрації такого права.
		 
		При цьому колегія суддів Верховного Суду наголошує, що Уряд цим розпорядженням фактично встановив заборону для Держгеокадастру на розпорядження сільськогосподарськими землями без погодження з ОТГ (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»)».
		 
		Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11 грудня                     2024 року в справі № 453/1375/21 (провадження № 61-14060св23),                                   від 08 травня 2023 року у справі № 160/4378/21 (провадження                                                           № К/990/22914/22).
		 
		У справі, яка переглядається, суди встановили, що Микуличинська сільська рада, правонаступником якої є Яремчанська міська рада не погоджувала передачу у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.
		 
		Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області всупереч частині сьомій статті 118 ЗК України, розглядаючи клопотання ОСОБА_1 , яке надійшло після проведення робіт з інвентаризації земель територіальної громади, не пересвідчилось у відповідності розташування об`єкта вимогам законодавства, тому незаконно затвердило проєкт землеустрою та передало спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .
		 
		Враховуючи те, що, ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, приймаючи оскаржуваний наказ від 07 грудня 2020 року № 299-УБД, порушило вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що наказ ГУ Держгеокадастру про затвердження проєкту землеустрою та передання у власність спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 є незаконним та підлягає визнанню недійсним.
		 
		Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах              від27 лютого 2023 року в справі № 280/4963/18, від 23 червня 2023 року в справі № 160/6214/21, щодо застосування частини сьомої статті 118 ЗК України та статті 186-1 ЗК України (у відповідній редакції Кодексу), оскільки висновки судів узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладених у вказаних постановах щодо застосування цих норм матеріального права.
		 
		Колегія суддів звертає увагу на те, що з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження від 31 січня 2018 року № 60-р ГУ Держгеокадастру у Івано-Франківській області могло передавати земельні ділянки у власність громадян виключно за погодженням з Микуличинською сільською радою, правонаступником якої є позивач (висновок Верховного Суду від 08 травня 2023 року в справі № 160/4378/21 (провадження № К/990/22914/22).
		 
		Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення судами статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та право мирного володіння набутої нею як учасником бойових дій спірною земельною ділянкою, з огляду на таке.
		 
		У пункті 14 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ) передбачено, що учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, щодо першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.
		 
		Звертаючись до ГУ  Держгеокадастру в Івано-Франківській з клопотанням від 26 червня 2020 року, ОСОБА_1 просила виділити їй земельну ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства, площею                            0,4325 га.
		 
		Земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, для яких у статті 121 ЗК України встановлено норму безоплатної приватизації 2 га, не є тотожним земельним ділянкам для ведення садівництва, для яких норми безоплатної приватизації встановлено не більше 0,12 га.
		 
		У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної, що ОСОБА_1 як громадянка України та учасниця бойових дій має право на подання заяви про першочергове відведення земельної ділянки за цільовим призначенням, визначеним у пункті 14 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ. Між тим, у ОСОБА_1 відсутнє першочергове право на відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки такий вид цільового призначення землі не віднесено до відповідного переліку, визначеного у пункті 14 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, правом на першочергове отримання яких наділений учасник бойових дій.
		 
		Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 як громадянка України та учасниця бойових дій не позбавлена права звернутися до відповідного органу з клопотанням про отримання земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва та використати своє першочергове право, передбачене статтею 12 Закону № 3551-ХІІ.
		Щодо пропорційності втручання у право особи на мирне володіння майном колегія суддів враховує те, що у справі, що переглядається, інтереси позивача як власника земельної ділянки комунальної власності, переважають над інтересами ОСОБА_1 , оскільки Яремчанська міська рада зазнає неправомірного втручання у мирне володіння своїм майном.
		 
		Врахувавши обставини справи, суди дійшли правильного висновку про те, що визнання недійсними наказу та скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку відповідає критерію пропорційності втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
		 
		Щодо доводів касаційних скарг про помилковість висновків апеляційного суду про порушення оскаржуваним наказом прав третьої особи та те, що оскаржуваний наказ прийнятий за відсутності згоди ОСОБА_2 як землекористувача спірної земельної ділянки колегія суддів керується таким.
		 
		Як відомо з матеріалів справи рішенням Микуличинської сільської ради                                          від 25 червня 2008 року № 144-20/2008 ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення землевпорядної документації. Доказів оформлення права власності чи право користування на спірну земельну ділянку матеріали справи не містять.
		 
		Колегія суддів погоджується з доводами касаційних скарг ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, а також і на посилання заявників на відповідну практику Верховного Суду про те, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 380/624/16, на яку, зокрема посилаються заявники у касаційних скаргах, від 29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16, Верховного Суду від 22 лютого 2024 року в справі № 673/554/21 та інші).
		 
		У зв`язку з чим висновок апеляційного суду про необхідність отримання згоди ОСОБА_2 є помилковими, оскільки доказів набуття ним права користування спірною земельною ділянкою у встановленому законом порядку матеріали справи не містять.
		 
		Однак, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що предметом спору є захист прав Яремчанської міської ради як власника земельної ділянки, а не захист прав третьої особи ОСОБА_2 . 
		 
		Головною підставою для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру є відсутність згоди позивача на передачу у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.
		 
		Тому помилковий висновок апеляційного суду про необхідність отримання згоди від ОСОБА_2 не призвели до неправильного вирішення справи, оскільки порушення прав третьої особи оскаржуваним наказом не є предметом цього спору.
		 
		Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Крім того, Верховний Суд враховує, що у справі, яка переглядається, позивач не заявляв вимогу про витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки, проте з огляду на чітко визначені у частині першій статті 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також відсутність підстав для виходу за межі доводів касаційних скарг, передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України, колегія суддів не встановила правових підстав оцінювати ефективність способу захисту прав позивача у таких правовідносинах й, відповідно, оцінювати висновки судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині, оскільки заявники не зазначали у касаційних скаргах доводів щодо незаконності оскаржуваних судових рішень стосовно ефективності застосованих способів захисту прав Яремчанської міської ради.
		 
		Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду у відповідних частинах підлягають обов`язковому скасуванню, касаційний суд не встановив і на такі заявники не вказують.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили у вказаній частині судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хемич Владислав Мар`янович, та Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
		 
		Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області                                        від 27 вересня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду                  від 29 лютого 2024 року в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді                                                                                      Є. В. Петров
		                                                                                              А. І. Грушицький
		І. В. Литвиненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...