Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/10956/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 02.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2025.
Дата набрання законної сили: 27.03.2025
Номер судового провадження: 51-2071км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017010000000061

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		27 березня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 759/10956/17
		провадження № 51-2071км23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
		головуюча                                ОСОБА_1 ,
		судді                                        ОСОБА_2 , 
		                                                           ОСОБА_3 ,
		 
		секретар судового засідання     ОСОБА_4 ,
		 
		учасники  судового провадження:
		прокурор                                          ОСОБА_5 ,           
		захисник                                           ОСОБА_6  (у режимі відеоконференції),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження касаційну скаргу захисника  ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 липня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017010000000061, стосовно 
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в сел. Антоніни Красилівського району Хмельницької областіта проживає в 
		 АДРЕСА_1 , засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування судових рішень і закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
		На обґрунтування своїх доводів зазначає, що в матеріалах провадження відсутні докази інформування обвинуваченого про судовий розгляд стосовно нього, оскільки поштова кореспонденція з АР Крим наразі не здійснюється, газета «Урядовий кур`єр» на території АР Крим не видається, а також невідомо, чи є технічна можливість доступу до «офіційного вебсайту суду» з території російської федерації. На думку захисника, повістка про виклик ОСОБА_7 як особи, яка проживає за кордоном, мала бути вручена згідно з міжнародним договором про правову допомогу. Вважає, що положення КПКУкраїнищодо можливості заочного судового розгляду стосовно осіб, які перебувають на території російської федерації, без оголошення в міжнародний розшук суперечать Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».
		Також стверджує, що оскільки він жодного разу не спілкувався з підзахисним, то не може вважатися обраним ним захисником, що порушує право особи на захист.
		Звертає увагу на те, що відповідно до наказу Генерального прокурора України від 
		11 березня 2014 року ОСОБА_7 був звільнений з посади прокурора за власним бажанням, а отже, на момент вступу на посаду прокурора військової прокуратури російської федерації не був пов`язаний з Україною присягою чи будь-яким іншим обов`язком.
		 
		Зміст судових рішень і встановлені судами обставини кримінального провадження 
		За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року ОСОБА_7  засуджено за ч. 1 ст. 111 КК України (у редакції Закону від 08 квітня 2014 року № 1183-VII) до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією всього належного йому майна.
		Київський апеляційний суд ухвалою від 02 липня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6  залишив без задоволення, а вирок - без зміни.
		Як установили суди, ОСОБА_7 , будучи громадянином України, займаючи керівну посаду в незаконно створеному на території АР Крим правоохоронному органі - «Военной прокуратуре Черноморского флота Российской Федерации», своїми діями сприяє підвищенню обороноздатності Російської Федерації шляхом надання нібито законного вигляду процедурам відчуження майна держави України, яке перебуває на балансі Міністерства оборони України, на користь «Министерства обороны Российской Федерации», чим підриває обороноздатність України, а також своїми діями забезпечив та продовжує забезпечувати функціонування незаконно створених органів так званої «Республики Крым», сприяв і продовжує сприяти представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності проти України та її обороноздатності, що забезпечує тривалу окупацію півострова Крим, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 111 КК України (у редакції Закону від 08 квітня 
		2014 року № 1183-VII), за обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій і детально наведених у судових рішеннях.
		 
		Позиції учасників судового провадження 
		Захисник у судовому засіданні підтримав і просив задовольнитикасаційну скаргу. Прокурор заперечила доводи касаційної скарги захисника, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення. Інших учасників судового провадженнябуло повідомлено про дату, час і місце касаційногорозгляду, проте в судове засідання вони не з`явилися.
		 
		Мотиви Суду
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Як передбачено ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, визначені статтями 412-414 КПК України.
		Статтею 370 КПК України регламентовано, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Кримінальне провадження стосовно  ОСОБА_7 розглядалося в порядку спеціального судового провадження з обов`язковою участю захисника і за відсутності обвинуваченого («in absentia»), який усних показань суду не надавав; 
		будь-яких письмових заяв, клопотань чи запереченьна адресу суду не надходило.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції вжив усіх можливих дій, аби наданий обвинуваченому державою захист був ефективним, та, дотримуючись вимог статей 10, 22, 23 КПК України, перевірив доводи сторони обвинувачення і захисту, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Суд першої інстанції, розглянувши кримінальне провадження, за результатом всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, дійшов висновку про доведеність винуватості засудженого за пред`явленим обвинуваченням. Керуючись законом, суд оцінив кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупність зібраних 
		доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Дослідивши надані докази, суд першої інстанції встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, і, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що  ОСОБА_7 вчинив інкриміноване йому суспільно небезпечне діяння та його винуватість доведена поза розумним сумнівом.
		Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою захисника, доводи в якій за змістом є аналогічними його доводам у касаційній скарзі, на виконання положень статей 404, 405, 407, 412-414 КПК України перевірив і проаналізував зазначені в ній вимоги, дав на них вичерпну відповідь, навівши в ухвалі достатні підстави, з яких визнав їх необґрунтованими.
		За результатами апеляційного розгляду апеляційний суд, узявши до уваги конкретні обставини справи, погодився з оцінкою доказів, досліджених судом першої інстанції, належним чином умотивувавши свої висновки.
		Доводи касаційної скарги захисника про те, що в матеріалах провадження відсутні докази інформування ОСОБА_7 про судовий розгляд стосовно нього, є неприйнятними з огляду на таке.
		Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 розглядалося в порядку спеціального судового провадження, передбаченому нормами КПК України, з обов`язковою участю захисника і за відсутності обвинуваченого («in absentia»), про що свідчить ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 23 січня 2019 року. Суди першої та апеляційної інстанцій вживали всіх заходів для виклику ОСОБА_7  до суду, повідомляли про дату, час і місце розгляду справи для забезпечення його права на захист, а також здійснювали всі передбачені законом заходи для дотримання прав на захист і доступ до правосуддя з урахуванням установлених законом особливостей такого провадження, а саме публікували оголошення в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур`єр») та на офіційних вебсайтах Святошинського районного суду м. Києва, а потім і Київського апеляційного суду.
		Крім того, як установив суд першої інстанції, відповідно до протоколу огляду 
		інтернет-видань від 04 квітня 2017 року під час перегляду інформації, розміщеної на російському офіційному вебсайті «РИА Новости», виявлено статтю під назвою «Коротченко назвал украинские обвинения зампрокурора ЧФ пропагандой», у якій йдеться про повідомлення про підозру ОСОБА_7 , колишньому військовому прокурору України. А також згідно з протоколом огляду інтернет-видань від 
		04 квітня 2017 року під час перегляду інформації, розміщеної на російському офіційному вебсайті «РИА Новости», виявлено статтю під назвою «Политолог уличил украинских юристов в некомпетентности», у якій йдеться про повідомлення про підозру ОСОБА_7 , колишньому військовому прокурору України.
		Разом з тим у справі «Sanader v. Croatia» (від 12 лютого 2015 року, заява 
		№ 66408/12) Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження, яке відбувається за відсутності обвинуваченого, саме собою не є несумісним зі ст. 6 Конвенції і ця норма буде порушена лише в тому разі, якщо особа, засуджена заочно, згодом не зможе отримати від суду новий розгляд по суті обвинувачення, якщо не було однозначно встановлено, що вона відмовилася від свого права з`явитися і захищати себе або що мала намір уникнути суду.
		Чинний КПК України містить положення, які дозволяють забезпечити такий перегляд в суді апеляційної інстанції як щодо питань права, так і фактів.
		Так, відповідно до ч. 3 ст. 400 КПК України, якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 цього Кодексу, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст. 399 цього Кодексу.
		Таким чином, засуджений навіть після закінчення строків на апеляційне/касаційне оскарження не позбавлений права подати скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на оскарження, якщо причини його неявки дійсно виявляться поважними, під час якого він не буде позбавлений можливості ставити питання про усунення порушень, які, на його думку, були допущенні в ході спеціального досудового розслідування та судового розгляду.
		Водночас, колегія суддів касаційного суду вважає, що в цьому кримінальному провадженні здійснення спеціального досудового розслідування стосовно 
		 ОСОБА_7 , який постійно перебував на тимчасово окупованій території України - в АР Крим, без оголошення його в міжнародний розшук відповідає приписам п. 20-1 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України та не може свідчити про порушення гарантій щодо заборони дискримінації згідно з п. 1 ст. 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації.
		Посилання сторони захисту на порушення права  ОСОБА_7 на захист, оскільки він жодного разу не спілкувався з підзахисним і не може вважатися обраним ним захисником, не заслуговують на увагу. Кримінальне провадження здійснювалося за участю захисника ОСОБА_6 , який протягом судового провадження здійснював захист інтересів ОСОБА_7 , зокрема шляхом подання апеляційної та касаційної скарг, тому відсутні підстави вважати порушеними права засудженого на захист.
		Також безпідставними є доводи захисника про те, що відповідно до наказу Генерального прокурора України від 11 березня 2014 року ОСОБА_7 був звільнений з посади прокурора за власним бажанням, а отже, на момент вступу на посаду прокурора військової прокуратури російської федераціїне був пов`язаний з Україною присягою чи будь-яким іншим обов`язком, оскільки суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, є громадянин України, який досяг шістнадцятирічного віку, без належності до будь-яких посад, а доказів про вихід ОСОБА_7 з громадянства України або його втрату матеріали кримінального провадження не містять.
		Інших доводів, що були б підставами для скасування судових рішень, захисник у поданій касаційній скарзі не навів.
		Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають приписам статей 370, 419 КПК України. 
		Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити судам повно й усебічно розглянути кримінальне провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, за матеріалами справи не встановлено.
		Отже, підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		 
		ухвалив:
		 
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення. 
		Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 липня 2024 року стосовно  ОСОБА_7 залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                        ОСОБА_2                                         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...