Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 990SСGС/15/24 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 02.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2025.
Дата набрання законної сили: 13.03.2025
Номер судового провадження: 11-167сап24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 березня 2025 року
		м. Київ
		справа № 990SCGC/15/24
		провадження № 11-167сап24
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді Уркевича В. Ю.,
		судді-доповідачки Усенко Є. А.,
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Шевцової Н. В.,
		за участю:
		секретаря судового засідання Проценко Р. А.,
		скаржника ОСОБА_1 ,
		представника Вищої ради правосуддя - Ізвєкова К. В.,
		розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу  ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 20.06.2024 № 1906/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарг на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24.04.2024 № 1241/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності,
		УСТАНОВИЛА:
		1.           Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог
		1.1.       20.06.2024 Вища рада правосуддя (далі - ВРП, Рада) ухвалила рішення № 1906/0/15-24  (далі - також оскаржуване рішення), яким залишила без змін рішення  Другої Дисциплінарної палати ВРП від 24.04.2024 № 1241/2дп/15-24 про притягнення судді Макарівського районного суду Київської області ОСОБА_1 (далі також - скаржник) до дисциплінарної відповідальності і застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
		1.2.        ОСОБА_1 це рішення оскаржив до суду з підстав, передбачених  пунктами 1, 4 частини першої статті 52 Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).
		1.3.       На обґрунтування наведеної у скарзі вимоги про скасування оскаржуваного рішення ОСОБА_1 зазначає, що воно є протиправним і необґрунтованим.
		Ключові доводи щодо цього в об`ємній за текстом скарзі полягають у такому: 
		- скаржник стверджує, що ВРП ухвалила оскаржуване рішення у неповноважному складі, адже фактична участь членкині ВРП Бокової Ю. В. у розгляді по суті дисциплінарної справи № 1241/2дп/15-24 у складі Другої Дисциплінарної палати ВРП в силу частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII унеможливлювала її участь у розгляді скарг на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП у цій дисциплінарній справі;
		- визнання ним (скаржником) причетності до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) не означає визнання ним фактичних обставин події ДТП та/або своєї вини у цьому, що має бути встановлено виключно судом у кримінальному провадженні;
		- скаржник наголошує, що виконував законні вимоги поліцейського на місці ДТП щодо пред`явлення документів, які підтверджують його особу і його право керувати автомобілем, а також не приховував обставин ДТП перед уповноваженими посадовими особами правоохоронного органу. Його уповільнена реакція у спілкуванні з поліцейськими, яка була сприйнята як відмова виконання їх вимог, була обумовлена  стресовим станом, у якому він перебував унаслідок ДТП;
		- він не відмовлявся пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці ДТП з використанням приладу «Драгер», втім, ураховуючи установлений законодавством порядок, надав біологічні зразки для проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння саме у закладі охорони здоров`я. 
		Насамкінець скаржник стверджує, що його звернення з обґрунтованим повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення щодо членів Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12, ОСОБА_13, на розгляді яких перебувала його дисциплінарна справа, безальтернативно створило конфлікт інтересів для цих членів ВРП при розгляді його дисциплінарної справи, що також свідчить про протиправність оскаржуваного рішення, як ухваленого в умовах потенційного конфлікту інтересів.
		1.4.       13.08.2024 на адресу Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1. надійшли доповнення (з датою 30.07.2024) до скарги на рішення ВРП від 20.06.2024 № 1906/0/15-24. Хоча ці доповнення подані поза межами строку, встановленого статтею 337 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Велика Палата Верховного Суду зауважує, що їх зміст відповідає наведеним вище доводам у скарзі ОСОБА_1 і що нових доводів на обґрунтування скарги в цих доповненнях скаржник не наводить.
		2.            Позиція ВРП
		2.1.       02.10.2024 до Великої Палати Верховного Суду надійшов відзив ВРП на скаргу, у якому ВРП просить відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 у повному обсязі.
		2.2.       ВРП обґрунтовує відзив на скаргу тими ж підставами, з яких  виходила при ухваленні оскаржуваного рішення, зауважуючи, насамперед, що рішення прийнято повноважним складом Ради та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні. У засіданні ВРП 20.06.2024 в режимі відеоконференції взяли участь суддя Макарівського районного суду Київської області ОСОБА_1. (із Державної установи «Київський слідчий ізолятор») та його представник  - адвокат Юрченко О. А.
		2.3.       Стосовно участі в розгляді скарги ОСОБА_1 на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 24.04.2024 № 1241/2дп/15-24 членкині ВРП Бокової Ю. В. у відзиві зазначено, що вона не брала участі у прийнятті зазначеного рішення, тому в силу положень частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII її участь у розгляді скарги на рішення дисциплінарного органу була правомірною.
		2.4.       17.10.2024 до Великої Палати Верховного Суду надійшла відповідь представника скаржника - адвоката Тандира Д. В. на відзив ВРП, умотивована фактично тими ж підставами, на які скаржник посилається у скарзі. Додатково представник скаржника звертає увагу на те, що суддя ОСОБА_1. як у повсякденному житті, так і на місці ДТП поводився виключно в межах закону, не допустив неетичної поведінки чи спілкування, не вчиняв дій, що порочать звання судді. Це, на думку представника скаржника, свідчить, що його (скаржника) поведінку, яка оцінювалась дисциплінарним органом, не можна кваліфікувати як порушення суддівської етики у позапроцесуальній діяльності судді.
		3.            Рух скарги 
		3.1.        Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12.09.2024 відкрила провадження за скаргою  ОСОБА_1 на рішення ВРП від 20.06.2024 № 1906/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарг на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 24.04.2024 № 1241/2дп/15-24 про притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності, а ухвалою від 03.10.2024 призначила розгляд справи в судовому засіданні.
		4.            Обставини справи
		4.1.        ОСОБА_1 Указом Президента України від 19.08.2010 № 823/2010 призначений на посаду судді Макарівського районного суду Київської області строком на п`ять років, а Указом Президента України від 29.12.2017 № 443/2017 - на цю ж посаду безстроково. 
		4.2.       11.01.2021 зборами суддів Макарівського районного суду Київської області ОСОБА_1 обрано головою цього суду.
		4.3.       Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 10.01.2024 № 52/2дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу щодо судді Макарівського районного суду Київської області ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 02.06.2016 № 1402- VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII)[допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду].
		4.4.       Дисциплінарна справа щодо судді ОСОБА_1 була відкрита на підставі дисциплінарної скарги громадянки ОСОБА_3 щодо поведінки судді ОСОБА_1 , пов`язаної з подією ДТП у місті Києві на проспекті Берестейському, 139 у ніч на 26.05.2023. Скарга аргументована тим, що в очах стороннього спостерігача поведінка судді ОСОБА_1 (керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, заподіяння людині смерті, неправдиве твердження поліцейським, що не перебував за кермом автомобіля, відмова проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння) є неетичною і значно підірвала довіру суспільства до незалежного і чесного правосуддя, адже саме судді  розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, зокрема, про керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. 
		4.5.       Відповідно до зазначених у дисциплінарній скарзі обставин предметом перевірки та оцінки Другої Дисциплінарної палати ВРП була поведінка судді ОСОБА_1   під час зазначеного ДТП і безпосередньо після нього. 
		4.6.       Друга Дисциплінарна палата ВРП отримала інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР), що на розгляді Святошинського районного суду міста Києва перебуває обвинувальний акт від 18.08.2023, затверджений прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 62023100120000416, відповідно до якого  ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286-1 Кримінального кодексу України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого). У подальшому Друга Дисциплінарна палата ВРП отримала з матеріалів кримінального провадження інформацію щодо учасників та очевидців події ДТП, а також копії процесуальних засобів, якими зафіксовані дані, що мають відношення до ДТП. 
		4.7.       Рішенням  Другої Дисциплінарної палати ВРП від 24.04.2024 № 1241/2дп/15-24 суддю Макарівського районного суду Київської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
		Урахувавши зазначені ОСОБА_3 у дисциплінарній скарзі відомості, пояснення учасників дисциплінарної справи, показання свідків ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 щодо поведінки ОСОБА_1 у ніч на 26.05.2023 на місці ДТП), досліджені під час дисциплінарного провадження докази [1) копію відеозапису з нагрудної камери працівника патрульної поліції ОСОБА_5 , яка несла службу на КПП № 758 (місто Київ, проспект Берестейський, 139) у ніч на 26.05.2023, на якому, зокрема, зафіксовані момент ДТП за участю  ОСОБА_1  та подальший перебіг подій з його участю; 2) висновок експерта про проведення судової автотехнічної  експертизи  від 20.06.2023 № СЕ-19-23/33459-ІТ; 3) висновок експерта про проведення судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження  технічного стану  транспортного  засобу  від  05.06.2023 № СЕ-19-23/29748-ІТ; 4) висновок експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи трупа громадянина  ОСОБА_8 ] та оцінивши їх у сукупності,  Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла  висновку, що поведінка судді Макарівського районного суду Київської області ОСОБА_1   під час подій у ніч на 26.05.2023 має ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки.
		Склад дисциплінарного проступку (конкретні дії, за які суддя ОСОБА_1 притягується до дисциплінарної відповідальності) в рішенні дисциплінарного органу визначено як вчинення ДТП, внаслідок якої загинув військовослужбовець; надання працівникам правоохоронних органів недостовірних фактів, приховування обставин ДТП; ігнорування пропозиції проведення огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер».
		Друга Дисциплінарна палата ВРП визнала, що суддя ОСОБА_1 грубо порушив норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, чим допустив істотний дисциплінарний проступок у розумінні частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII.
		Щодо фактів, установлених правоохоронними органами у кримінальному провадженні, Друга Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що її рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності хоча й ухвалене з урахуванням таких фактів, однак ґрунтується на самостійних підставах (фактах), які встановлені у дисциплінарному провадженні  як необхідні для вирішення питання про наявність (відсутність) у діянні судді складу дисциплінарного проступку.
		Не погодившись із рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП, суддя ОСОБА_1 та його представник - адвокат Юрченко О. А. подали скарги, у яких просили скасувати це рішення та закрити  дисциплінарну справу, обґрунтовуючи свою позицію доводами, що Друга Дисциплінарна палата ВРП допустила процедурні порушення (не забезпечила право судді та його представника на ознайомлення з усіма доказами в дисциплінарній справі; не врахувала матеріалів суддівського досьє; не забезпечила його особистої присутності  під час розгляду дисциплінарної справи), а також дійшла хибного висновку, що суддя відмовився проходити обстеження на виявлення стану алкогольного сп`яніння.  Також доводили, що Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалила рішення в неповноважному складі, оскільки в задоволенні заяв про відвід членам Другої Дисциплінарної палати ВРП було відмовлено з формальних підстав, попри очевидні факти їх упередженості під час розгляду дисциплінарної справи. У скаргах, крім того, зазначалося, що Друга Дисциплінарна палата ВРП вийшла за межі повноважень, які надані дисциплінарному органу, оскільки встановила обставини, які становлять об`єктивну сторону кримінального правопорушення, що підсудне  суду у кримінальному провадженні і що порушує презумпцію невинуватості ОСОБА_1 , гарантовану Конституцією України. 
		4.8.       За результатами розгляду скарг ВРП прийняла рішення від 20.06.2024 № 1906/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 квітня 2024 року № 1241/2дп/15-24 про притягнення судді Макарівського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
		ВРП погодилася з висновками Другої Дисциплінарної палати ВРП, що в діянні судді   ОСОБА_1 є склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, і що суддя вчинив істотний дисциплінарний проступок. Застосоване Другою Дисциплінарною палатою ВРП до судді ОСОБА_1  дисциплінарне стягнення у виді звільнення його з посади обране з урахуванням принципу пропорційності та відповідає вчиненому ним дисциплінарному проступку, його характеру, негативним наслідкам для авторитету судової влади, ступеню вини судді. 
		Так само як і Друга Дисциплінарна палата ВРП, ВРП виходила з того,  що кримінальна та дисциплінарна відповідальність є різними правовими інститутами з різними підставами, порядком застосування, колом суб`єктів, характером стягнень, а тому притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та одночасне кримінальне провадження щодо нього не суперечать принципам справедливості та пропорційності і не є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме правопорушення.
		Стосовно доводів судді ОСОБА_1 щодо процедурних порушень Другої Дисциплінарної палати ВРП при ухваленні рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності ВРП, відхиляючи такі доводи, заначила: 
		1) суддя ОСОБА_1 скористався правом бути обізнаним з матеріалами дисциплінарної скарги на власний розсуд, зокрема надав усні та письмові пояснення щодо викладених у дисциплінарній скарзі обставин. Його адвокати  Юрченко О. А. та Бовнегра І. В. також надали письмові пояснення щодо обставин, наведених у дисциплінарній скарзі, та подій, які відбулися в ніч на 26.05.2023, підтримавши доводи судді. Матеріали дисциплінарної справи містять листи від 20.02.2024 № 6018/0/9-24, від 22.02.2024 № 6442/0/9-24 за підписом заступника Голови ВРП, що  адвокати Бовнегра І. В. та Юрченко О. А. можуть ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи. 07.03.2024 адвокат Юрченко О. А. скористався таким правом, про що свідчить його підпис та позначка про ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи. Крім того, Державна установа «Київський слідчий ізолятор» листом від 25.03.2024 № 08/6632 повідомила Другу Дисциплінарну палату ВРП, що 15.03.2024 ОСОБА_1 під розписку вручено копії матеріалів дисциплінарної справи (1 том), копії матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023100120000416 від 26.05.2023 (3 томи із 6-ма СD-дисками);
		2) інформація  із суддівського досьє не має значення для встановлення складу та кваліфікації дисциплінарного проступку; Друга Дисциплінарна палата ВРП врахувала характеристику судді ОСОБА_1 , яку надав Макарівський районний суд Київської області; 
		3) Інструкцією з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державної судової адміністрації України, Генеральної прокуратури України від 26.05.2015 № 613/785/5/30/29/67/68, не передбачено конвоювання осіб у засідання ВРП. Суддя ОСОБА_1., перебуваючи в Державній установі «Київський слідчий ізолятор», не був позбавлений можливості брати участь у засіданні Другої Дисциплінарної палати ВРПв режимі відеоконференції, та своїми правами, передбаченими Законом № 1798-VIII, скористався;
		4) відповідно до вимог чинного законодавства обов`язок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я не виключає огляду особи задля виявлення такого стану з використанням спеціальних технічних засобів на місці ДТП за наявності ознак алкогольного сп`яніння. Водночас свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у засіданні Другої Дисциплінарної палати ВРПпідтвердили відчутний різкий запах алкоголю від судді ОСОБА_1 , коли він після ДТП вийшов з автомобіля «Lexus ЕS 350». На неодноразові пропозиції поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння суддя ОСОБА_1 ухилявся від прямої відповіді;
		5) обставин, які становили загрозу життю та здоров`ю судді ОСОБА_1 після ДТП, не виявлено, як і не встановлено взаємозв`язку між травмою голови (струсом мозку), отриманою ним раніше, з його поведінкою на місці ДТП (ці травми не завадили судді ОСОБА_1 здійснювати правосуддя та керувати автомобілем у пізній час доби). Після прибуття на місце ДТП слідчо-оперативної групи, представників Державного бюро розслідування (далі - ДБР) [близько другої години ночі] суддя ОСОБА_1 у розмові зі слідчими продовжував стверджувати, що «він пасажир, а водій втік» (у контексті оцінки доводу судді про його стан після ДТП як причини, з якої він не відреагував на пропозицію поліцейських перевірити вживання ним алкогольних напоїв та давав неправдиві свідчення);
		6) заяви судді ОСОБА_1 та його адвокатів про відвід членам Другої Дисциплінарної палати ВРП були розглянуті дисциплінарним органом  в межах повноважень, визначених пунктом 8.3 Регламенту ВРП, з постановленням  ухвал від 24.04.2024 № 1237/2дп/15-24,  1238/2дп/15-24, 1239/2дп/15-24 та 1240/2дп/15-24. Підстав для самовідводу,  передбачених статтею 33 Закону № 1798-VIII, у членів Другої Дисциплінарної палати ВРП не було.
		4.9.       Не погодившись із рішенням ВРП від 20.06.2024 № 1906/0/15-24,  ОСОБА_1  звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на це рішення.
		5.            ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		5.1.       Велика Палата Верховного Суду, заслухавши пояснення сторін, перевіривши наведені у скарзі доводи та дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, надані ВРП, дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з підстав та мотивів, які наводяться нижче.
		5.2.       Згідно з положеннями статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
		5.3.       Статтею 1 Закону № 1798-VIIIвизначено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
		5.4.       Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює Дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
		5.5.       Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів. Так, частиною першою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
		5.6.       У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.
		5.7.       Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних (частини сьома, восьма цієї ж статті).
		5.8.       Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
		5.9.       Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 цього Закону, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
		5.10.    За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право: 1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
		5.11.    На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.
		5.12.    Частиною сьомою статті 266 КАС визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.
		5.13.    Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.
		5.14.    У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду не надає оцінки доводу ОСОБА_1 у скарзі, що рішення членами Другої Дисциплінарної палати ВРП прийнято в умовах потенційного конфлікту інтересів. Цей довід, так само як і інші доводи щодо правомірності рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП, міг бути перевірений у процедурі оскарження рішення дисциплінарного органу, яка здійснюється і власне була здійснена ВРП за скаргою ОСОБА_1 на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП. 
		5.15.    Згідно із частиною першою статті 52 Закону № 1798-VIIIрішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
		1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
		2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
		3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
		4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		5.16.    Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		5.17.    У пункті 123 рішення від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що приймає рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у зазначеному вище органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10.02.1983 у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14.11.2006 у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22.11.1995 у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).
		5.18.    Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
		5.19.    Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
		5.20.    Ураховуючи згадані висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду  перевіряє оскаржуване рішення ВРП на предмет його відповідності критеріям, встановленим статтею 52 Закону № 1798-VIII.
		5.21.    Статтею 18 Закону № 1798-VIII встановлено, що ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
		5.22.    Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
		5.23.    Як свідчать матеріали справи, на засіданні ВРП 20.06.2024 при розгляді скарг судді ОСОБА_1 та його представника адвоката Юрченко О. А. були присутні 11 членів ВРП, а  світлокопією рішення від 20.06.2024 № 1906/0/15-24 підтверджується, що його підписали всі члени ВРП, які брали участь в його ухваленні.
		5.24.    Велика Палата Верховного Суду відхиляє довід ОСОБА_1. про ухвалення ВРП зазначеного рішення неповноважним складом, адже частина восьма статті 51 Закону № 1798-VIII чітко визначає, що урозгляді скарги на рішення Дисциплінарної палати не беруть участі члени ВРП, які входять до Дисциплінарної палати, що ухвалила оскаржуване рішення. Оскільки членкиня  ВРП  Бокова Ю. В. не брала участі в ухваленні Другою Дисциплінарною палатою ВРП рішення від 24.04.2024 № 1241/2дп/15-24, встановлених законом перешкод для її участі в прийнятті оскаржуваного рішення не було. Інших доводів, окрім як доводу про участь членкині Бокової Ю. В. у складі ВРП, яким ухвалено оскаржуване рішення (в контексті тверджень про неправомочний склад ВРП), ОСОБА_1 не наводить.
		5.25.    Матеріали дисциплінарної справи підтверджують, що про засідання ВРП, призначене на 20.06.2024, суддю ОСОБА_1 та його адвоката Юрченка О. А. повідомлено своєчасно та належним чином шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв`язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті ВРП. При цьому судді ОСОБА_1. відповідне повідомлення надіслано на адресу Державної установи «Київський слідчий ізолятор» для особистого вручення.
		У засіданні ВРП, яке відбулось 20.06.2024, суддя ОСОБА_1. взяв участь у режимі відеоконференції (із Державної установи «Київський слідчий ізолятор»), а його представник - адвокат Юрченко О. А. прибув особисто. На засіданні їм було надано можливість підтримати наведені у скарзі доводи, надати пояснення та відповіді на запитання, чим забезпечено право скаржника на участь у прийнятті рішення.
		5.26.    Вказані обставини підтверджуються витягом із протоколу № 54 засідання ВРП від 20.06.2024.
		5.27.    Доводів про обмеження його прав у засіданні ВРП на участь у розгляді його дисциплінарної справи ОСОБА_1 не наводить.
		5.28.    Оцінюючи оскаржуване рішення ВРП з точки зору його обґрунтованості, зазначення у ньому визначених законом підстав притягнення судді до  дисциплінарної відповідальності та мотивів, з яких ВРП дійшла  висновку, що для притягнення до відповідальності судді ОСОБА_1 такі підстави є, Велика Палата Верховного Суду має проаналізувати ті фактичні обставини, вчинення яких суддею ОСОБА_1 дисциплінарний орган визнав складом дисциплінарного проступку, який йому поставлено за провину, перевірити правильність юридичної кваліфікації поставлених за провину судді діянь, зокрема на предмет їх відповідності істотному дисциплінарному проступку, як підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.
		5.29.    Як уже зазначено, суддю  ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
		5.30.    Пунктом 1 частини восьмої статті 109 цього Закону визначено, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, у тому числі, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
		5.31.    Близькі за змістом положення закріплені і в частині першій статті 115 зазначеного Закону, згідно з якими відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.
		5.32.    Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII).
		5.33.    Відповідно до частин шостої, сьомої статті 56 Закону № 1402-VІІІ суддя повинен додержуватися присяги. Суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
		5.34.    Статтею 57 Закону № 1402-VІІІ визначено, що особа, призначена на посаду судді, складає присягу такого змісту: «Я, (ім`я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов`язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя».
		5.35.    Пленум Верховного Суду, розглянувши деякі аспекти реалізації гарантій незалежності та підзвітності суддів, у постанові від 18.09.2020 № 13 наголосив на тому, що авторитет судової влади залежить від дій кожного судді.
		5.36.    На національному рівні «авторитет правосуддя» розуміється як сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, які характеризують діяльність зі здійснення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який (суддя) виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 № 1).
		5.37.    Стандарти етичної поведінки, яких має додержуватися суддя (наряду із загальновизнаними морально-етичними вимогами), встановлені Кодексом суддівської етики (затверджений ІХ черговим з`їздом суддів України 22.02.2013) відповідно до статті 58 Закону № 1402-VІІІ, який співзвучний у цьому аспекті з актами міжнародних організацій [до прикладу, Економічної і Соціальної Ради ООН, КРЄС (як дорадчого органу Ради Європи)]. Один із таких стандартів вимагає дотримання суддею належної поведінки не лише під час здійснення правосуддя, а й поза виконанням своїх суддівських обов`язків, тобто у приватному житті.
		5.38.    Згідно зі статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
		5.39.    Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу та оточуючі бачили в ньому еталон порядності і справедливості - високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.
		5.40.    Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Судді мають усвідомлювати і пам`ятати, що вони перебувають під постійним та пильним контролем громадськості. У зв`язку із цим будь-який суддя повинен погодитися з обмеженнями, пов`язаними з дотриманням етичних норм, які на нього покладаються відповідно до його статусу. Ці обмеження можуть здаватися обтяжливими для пересічного громадянина, але суддя має дотримуватись таких обмежень добровільно та свідомо (Коментар до Кодексу суддівської етики).
		5.41.    Близькі за змістом положення викладені в Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23. Зокрема, пунктами 4.1 та 4.2 цих Принципів закріплено, що суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов`язана з його посадою. Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов`язок прийняти ряд обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов`язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.
		5.42.    Стосовно правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно під час виконання посадових обов`язків та в особистому житті [(пункт 50 Висновку КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи № 3 (2002)].
		5.43.    Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25.12.2008 № 1165(1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).
		5.44.    Отже, посада судді покладає на нього додаткові обмеження та обов`язки, які водночас є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися. Зокрема, запорукою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка суддів у повсякденному житті.
		5.45.    Згідно з пунктом 22 Висновку № 3 (2002) КРЄС суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.
		5.46.    Європейська асоціація суддів у пункті 2 Резолюції (м. Тронхейм, 27.09.2007) наголошує, що суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності лише у випадках, коли мала місце не гідна його звання поведінка, наслідки якої є настільки серйозними і жахливими, що потребують накладення дисциплінарних стягнень.
		5.47.    У параграфах 3, 6 Висновків першої експертної комісії Міжнародної асоціації суддів «Правила етичної поведінки суддів, їх застосування та дотримання» (2004 рік) зазначається, що професійні стандарти відображають ту модель поведінки, до якої судді мають прагнути, та підкреслюється необхідність розмежовувати поняття порушення професійних стандартів та дисциплінарних проступків.
		5.48.    Аналіз суб`єктивних та об`єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов`язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків.
		5.49.    Суб'єктивна сторона дисциплінарного проступку, пов'язаного з порушенням суддею правил суддівської етики, передбачає наявність умислу в поведінці судді, свідоме порушення ним встановлених законом та етично-моральними нормами вимог, а також усвідомлення настання (можливості настання) негативних наслідків своєї поведінки.
		5.50.    Попри всю важливість дотримання суддею стандартів суддівської етики підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, що свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки,  а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.
		5.51.    В разі якщо в діях (бездіяльності) судді встановлено порушення вимог закону, норми Кодексу суддівської етики можуть враховуватися як допоміжний інструмент для обґрунтування підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
		5.52.    Кваліфікація діяння - це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені й поставлені у вину суб`єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв`язок. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду.
		5.53.    У дисциплінарній справі щодо судді ОСОБА_1 були встановлені та оцінені обставини щодо його поведінки під час подій на АДРЕСА_1 у ніч на 26.05.2023. 
		Так, Друга Дисциплінарна палата ВРП, з якою погодилася і ВРП, визнала, що поведінка судді ОСОБА_1 на місці ДТП, в якому загинув військовослужбовець; надання працівникам правоохоронних органів недостовірних відомостей щодо своєї особи та свого керування автомобілем, яким було вчинено наїзд на потерпілого (приховування обставин ДТП); ігнорування законної вимоги поліцейського на місці ДТП щодо проведення огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», - є порушенням суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки судді і кваліфікується як істотний дисциплінарний проступок, за вчинення якого він підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.
		5.54.    Такі висновки ВРП та її дисциплінарного органу ґрунтуються, зокрема, на поясненнях ОСОБА_1 , показах свідків  ОСОБА_5 , старшого лейтенанта Управління  патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції України, ОСОБА_6 , заступника командира  роти по роботі з особовим складом  військової частини Національної гвардії України, ОСОБА_7 щодо дій (поведінки) скаржника на місці ДТП в ніч на 26.05.2023, а також на приєднаних до матеріалів дисциплінарної справи доказах: копії відеозапису з нагрудної камери працівника патрульної поліції ОСОБА_5 , яка несла службу на КПП № 758 ( АДРЕСА_1 ) у ніч на 26.05.2023, на якому, зокрема, зафіксовані момент ДТП за участю автомобіля під керуванням  ОСОБА_1 та подальший перебіг подій; висновку експерта про проведення судової авто-технічної експертизи від 20.06.2023 № СЕ-19-23/33459-ІТ; висновку експерта про проведення судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження технічного стану транспортного засобу від 05.06.2023 № СЕ-19-23/29748-ІТ; висновку експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи трупа громадянина  ОСОБА_8 .
		5.55.    ВРП при встановленні обставин поведінки судді ОСОБА_1 , насамперед, виходила з того, що він  не заперечував свою безпосередню причетність до ДТП.
		5.56.    Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у засіданні ВРП також підтвердили, що керований ОСОБА_1 автомобіль збив військовослужбовця  і лише потім зупинився. 
		Під час розгляду дисциплінарної справи було досліджено відеозапис із нагрудної камери поліцейського ОСОБА_5 та отримано показання цього свідка щодо поведінки судді ОСОБА_1 після ДТП, а саме: що він зволікав із виконанням вимоги працівників Національної поліції України пред`явити документи, що посвідчують особу (посвідчення водія), та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;  ухилявся від надання відповіді щодо місця роботи (на питання про це відповідав: «ніде», «не скажу, де працюю», «краще, ніж державна служба»); не співпрацював із працівниками Національної поліції України, які перебували на місці ДТП, задля встановлення обставин події до приїзду слідчо-оперативної групи та працівників ДБР; не надавав прямих відповідей або ухилявся від відповідей на запитання поліцейських щодо дійсних обставин ДТП; не сприяв достовірному встановленню всіх обставин вчинення ДТП; вказував, що він лише «власник автомобіля», заперечував факт перебування за кермом автомобіля [навіть після прибуття на місце ДТП слідчо-оперативної групи, представників ДБР (близько другої години ночі) суддя ОСОБА_1. у розмові зі слідчими продовжував вказувати, що «він пасажир, а водій втік»]; ігнорував пропозиції працівників Національної поліції України пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», при тому, що допитані Другою Дисциплінарною палатою ВРП свідки ОСОБА_5 і        ОСОБА_6 підтвердили, що скаржник мав різкий запах алкоголю з ротової порожнини.
		5.57.    Суддя ОСОБА_1., доводячи необґрунтованість оскаржуваного рішення, зокрема, заперечує свою відмову пройти огляд на стан сп`яніння з використанням приладу «Драгер» і посилається на те, що  надав біологічні зразки для проведення медичного огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, в яких не виявлено вмісту алкоголю. Разом з тим ВРП цілком справедливо зазначила, що  та обставина, що він пройшов такий огляд у закладі охорони здоров`я, не виправдовує його за невиконання законної вимоги поліцейського щодо огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці ДТП за наявності обґрунтованих сумнівів щодо його стану. Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу працівників поліції є його обов`язком відповідно до норм абзацу третього частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пункту 2.5 Правил дорожнього руху, пункту 1 розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858). 
		Враховуючи показання свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про відчутний різкий запах алкоголю від скаржника на місці ДТП, проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» безпосередньо після ДТП відкинуло б розумні сумніви щодо цього. Однак суддя ОСОБА_1 на неодноразові пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння ухилявся від прямої відповіді. Невчинення таких дій, ураховуючи пояснення судді ОСОБА_1 , що він не перебував у стані алкогольного сп`яніння, ставить їх під сумнів та дає підстави вважати,  що суддя не докладав зусиль для того, щоб на думку стороннього спостерігача його поведінка була бездоганною і такою, що відповідала стандартам поведінки, які суспільство очікує від судді.
		5.58.    Маючи в розпорядженні наведені вище докази, ВРП обґрунтовано відхилила як непереконливі пояснення судді ОСОБА_1 , що він не приховував обставин ДТП перед уповноваженими співробітниками правоохоронного органу.
		5.59.    Установлені в дисциплінарній справі обставини щодо причетності судді ОСОБА_1 до ДТП на проспекті Берестейському, 139 у місті Києві в ніч на 26.05.2023 та його подальшої поведінки на місці цієї події були достатньою підставою, щоб зробити висновок про вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ. Поведінка ОСОБА_1 як під час ДТП, до вчинення якого він був причетний, так і подальша його поведінка на місці ДТП, яка не сприяла встановленню істини у трагічній події загибелі військовослужбовця під час несення служби, безумовно підривають авторитет правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади загалом. ВРП правомірно кваліфікувала таку поведінку судді ОСОБА_1 як істотний дисциплінарний проступок.
		5.60.    У контексті спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду  зауважує, що в дисциплінарній справі з`ясовувалися  обставини щодо наявності в діянні судді  ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку в частині допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, і не вирішувалося питання щодо доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, що перебуває поза межами компетенції ВРП.
		Зміст рішення ВРП не дає підстави для оцінки посилання в ньому на інформацію з ЄДРСР та з обвинувального акта щодо ОСОБА_1 інакше, як збирання доказів задля перевірки обставин, зазначених у дисциплінарній скарзі. 
		5.61.    ВРП, так само як і Друга Дисциплінарна палата ВРП, дійшла висновку, що у поведінці судді є склад дисциплінарного проступку, дослідивши зібрані у дисциплінарній справі докази у сукупності, зокрема й ті, що не пов`язані з матеріалами кримінального провадження № 62023100120000416.
		5.62.    Отже, рішення про притягнення судді ОСОБА_1  до дисциплінарної відповідальності хоча і прийняте з урахуванням  матеріалів кримінального провадження, однак базується на самостійно досліджених дисциплінарним органом доказах, їх оцінці, встановлених обставинах,  правових підставах та власній оцінці ВРП встановлених обставин дисциплінарного проступку. Дисциплінарний орган перевірив викладені у дисциплінарній скарзі обставини на предмет дотримання вимог, що ставляться до суддів, та наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку і не вирішував питання про обґрунтованість обвинувачення судді ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.
		5.63.    Велика Палата Верховного Суду враховує, що згідно з практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).
		5.64.    У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.
		5.65.    Під час розгляду дисциплінарної справи дисциплінарний орган самостійно надає оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявних у матеріалах дисциплінарної справи доказів, встановлює в діях судді ознаки дисциплінарного проступку й ухвалює рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
		5.66.    Установлені в ході дисциплінарного провадження факти і з`ясовані обставини мають значення виключно для прийняття дисциплінарним органом рішення у межах його компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
		Встановлення дисциплінарним органом у діяннях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку не порушує презумпцію невинуватості, оскільки правові наслідки такого висновку обмежуються дисциплінарними відносинами та не впливають на хід і результати інших проваджень щодо скаржника. У зв`язку із цим не є слушними доводи судді ОСОБА_1 , що ВРП визнала його винним у вчиненні кримінального правопорушення, встановивши в оскаржуваному рішенні факти, які підлягали доведенню в кримінальному провадженні.
		5.67.    Згідно з положеннями частин першої, четвертої статті 109 Закону № 1402-VІІІ у разі вчинення суддею проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, до такого судді можуть бути застосовані дисциплінарні стягнення у виді:
		- подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;
		- подання про переведення судді до суду нижчого рівня;
		- подання про звільнення судді з посади.
		5.68.    Відповідно до частини другої статті 109 Закону № 1402-VІІІ під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
		5.69.    ВРП та її Друга Дисциплінарна палата, обираючи вид стягнення, врахували характер дисциплінарного проступку, його негативні наслідки для авторитету судової влади, ступінь вини судді, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
		5.70.    Висновок ВРП про застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади судді є правильним, а застосоване стягнення - пропорційним учиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII та статті 50 Закону № 1798-VIII.
		5.71.    Ураховуючи наведене вище, Велика Палата Верховного Суду визнає, що ВРП в оскаржуваному рішенні навела достатні підстави і мотиви на його обґрунтування, висновки в оскаржуваному рішенні  щодо підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є достатньо вмотивованими.
		5.72.    Незгода скаржника з мотивами такої оцінки ВРП його поведінки не свідчить про їх відсутність в оскаржуваному рішенні.
		5.73.    Згідно з висновками ЄСПЛ [зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58)] принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).
		5.74.    Всі питання, які можуть вплинути на результат розгляду цієї справи, суд розглянув та надав їм оцінку в повній мірі. Інші доводи скаржника знаходяться поза межами складу дисциплінарного проступку і відповідальності за такий проступок.
		6.            Висновки за результатами розгляду скарги
		6.1.        На підставі частини восьмої статті 266 КАС Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.
		6.2.        Зважаючи на те, що ВРП прийняла оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, врахувала всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 немає,і залишає оскаржуване рішення без змін.
		Керуючись статтями 266, 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 20.06.2024 № 1906/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарг на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24.04.2024 № 1241/2дп/15-24 про притягнення судді Макарівського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності - залишити без задоволення.
		Рішення Вищої ради правосуддя від 20.06.2024 № 1906/0/15-24 залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя В. Ю. УркевичСуддя-доповідачка Є. А. УсенкоСудді:О. О. БанаськоВ. В. Король О. Л. БулейкоО. В. Кривенда Ю. Л. ВласовС. Ю. Мартєв І. А. ВоробйоваК. М. Пільков М. І. ГрицівС. О. Погрібний О. А. ГубськаІ. В. Ткач Ж. М. ЄленінаО. С. Ткачук Л. Ю. КишакевичН. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...