Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 482/1955/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них.
Надіслано судом: 01.04.2025. Зареєстровано: 02.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2025.
Дата набрання законної сили: 01.04.2025
Номер судового провадження: 854/12290/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		01 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 482/1955/24
		Головуючий в 1 інстанції: Баранкевич В. О.
		Місце ухвалення: м.Нова Одеса
		Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого  Лук`янчук О.В.
		суддів  Бітова А.І.
		 Ступакової І.Г.
		при секретарі  Аргіровій М. О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №ПС002950 від 01.07.2024 року, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №ПС002950 від 01.07.2024 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 132-1 КУпАП
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на а/д М-14 «Одеса -Мелітополь» 21 км+434 м Одеса, здійснював вантажні перевезення на т/з MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , з причепом д.н.з. НОМЕР_2 відмовився проходити габаритно ваговий контроль в зоні габаритно - вагового контролю.
		За результатами перевірки було винесено постанову №ПС002950 від 01.07.2024 року та притягнуто за це до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
		Тобто з вищевказаного вбачається, що начальником Відділу державного нагляду (контролю) управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) (надалі Відповідач), ОСОБА_3 було винесено постанову №ПС002950 за скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 132-1 КУпАП та стягнуто штраф у сумі 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень, хоча остання не знала нічого про вказане правопорушення, тобто у вказаній адміністративні справі сторона правопорушник повинен бути не ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 .
		Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №ПС002950 від 01.07.2024 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 132-1 КУпАП  задоволено частково.
		Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення №ПС002950 від 01.07.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 132-1 КУпАП.
		Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 132-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 . 
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
		У стягненні витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень,- відмовлено.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням, Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незастосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та надання висновків, що не відповідають викладеним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		В своїй скарзі, апелянт зазначає, що відмова водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю була здійснена в зоні габаритно-вагового контролю, що зафіксовано на боді камеру посадової особи Укртрансбезпеки та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема, Протоколом про адміністративне правопорушення № 0002830 (в якому вказано місце його складання), а також Актом про блокування/розблокування транспортного засобу, та Актом № 017452 про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю. Вказує, що за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене частиною третьою статті 132-1 КУпАП відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, або належний користувач. Матеріали справи не містять відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів про іншого належного, окрім позивача, користувача належних останньому транспортних засобів
		Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
		Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
		Судом встановлено, що згідно оскаржуваної постанови №ПС002950 від 01.07.2024 року, 31.05.2024 року о 07. год. 40 хв. водій ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1  на а/д М-14 «Одеса-Мелітополь» 21 км+434 м Одеса, здійснював вантажні перевезення на транспортному засобі марки MAN, д.н.з.  НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , з причепом д.н.з. НОМЕР_2  відмовився проходити габаритно ваговий контроль в зоні габаритно - вагового контролю, за що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 132-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 51 тисяча гривень.
		Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
		Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, а тому скасував оскаржувану постанову як неправомірну, а справу про адміністративне правопорушення закрив.
		Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
		Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок).
		Згідно до п. 4 розділу «Загальні питання» габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
		Стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів.
		Місце розташування стаціонарного пункту та схема організації дорожнього руху під час під`їзду до пункту та виїзду з нього визначаються Укртрансбезпекою та її територіальними органами і погоджуються з власниками автомобільних доріг та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
		Пересувний пункт габаритно-вагового контролю - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.
		Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
		Відповідно до п.2.4-1 Правил дорожнього руху у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:
		-передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах «а», «б» і «г» пункту 2.1 цих правил;
		-надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.
		Отже, ПДР чітко визначено, що саме у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля повинен зупинитися для здійснення габаритно-вагового контролю відповідно до встановленої процедури.
		Так, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано жодних доказів того що, обставини події які викладені у оскаржуваній постанові відбувалися в зоні габаритно вагового контролю.
		Апелянт в апеляційні скарзі, посилаючись на надані до відзиву докази вказує, що відмова водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю була здійснена в зоні габаритно-вагового контролю, що зафіксовано на боді камеру посадової особи Укртрансбезпеки та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема, Протоколом про адміністративне правопорушення № 0002830 (в якому вказано місце його складання), а також Актом про блокування/розблокування транспортного засобу, та Актом № 017452 про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового котролю.
		Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
		Відповідно до пункту 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 року № 1007/1207, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 року за №215/24992, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю(додаток 2).
		Так, колегія суддів зазначає, що відповідачем належним чином зафіксований факт відмови водія транспортного засобу у проходженні габаритно-вагового контролю, та належно засвідчено працівниками Укртрансбеки відповідний факт складенням акту № 017452 про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю у відповідності до Додатку 2 Порядку від 10.12.2013 року № 1007/1207 та у акті про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю № 017452 вказано місце проведення габаритно-вагового контролю, та, відповідно, місце відмови водія: а/д М-14 (21 км + 434 м)
		Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем до суду першої інстанції надано направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 23.05.2024 року № 000022 з 27.05.2024 року по 02.06.2024 року, відповідно до якого така перевірка здійснювалася на окремо визначених ділянках доріг, на маршрутах руху виключно в межах Одеської області, зокрема на а/д М-14 Одеса-Мелітополь, 21 км + 434 м.
		Також, підтвердженням розміщення за вказаною адресою пункту габаритно-вагового контролю є Акт обстеження майданчика для здійснення габаритно-вагового контролю, розташованого на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ. 21 км+434 м (ліворуч), а також погоджений графік щоденної роботи пунктів ГВК на травень 2024 року та щотижневий графік проведення рейдових перевірок у період з 27.05.2024 року по 02.06.2024 року.
		Крім того, в матеріалах справи містяться фото авто та відеозапис з нагрудної камери (бодікамери, портативного відеореєстратору) на якому зафіксовано факт відмови водія від проходження габаритно-вагового контролю, та те що така відмова здійснена в зоні габаритно вагового контролю, що помилково не встановлено судом першої інстанції.
		Вказана відео фіксація надана відповідачем на оптичному диску та була досліджена судом апеляційної інстанції.
		Щодо суб`єкта відповідальності, то колегія суддів зазначає наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 132-1 КУпАП слугувала відмова водія транспортного засобу, який належить позивачу, від проходження габаритно-вагового контролю на вимогу посадової особи Укртрансбезпеки у зоні габаритно-вагового контролю.
		Колегія суддів зазначає, що згідно з ч.1 ст.14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
		Відповідно до ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
		Так, згідно пункту 3 Розділу II Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2020 № 779 (надалі - Порядок ведення ЄДРТЗ), до ЄДРТЗ уноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби (далі - об`єкти обліку).
		У відповідності до пункту 4 Розділу II Порядку ведення ЄДРТЗ, внесення до ЄДРТЗ інформації про об`єкти обліку здійснюється в разі, зокрема, державної реєстрації транспортного засобу; перереєстрації транспортного засобу; зняття з обліку транспортного засобу; внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу; передачі права користування та/або розпорядження транспортним засобом іншій особі з видачею тимчасового реєстраційного талона.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що власником транспортного засобу марки MAN, д.н.з. НОМЕР_1 з причепом д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , в свою чергу відомостей про внесення відомостей про орендаря транспортного засобу в Єдиний державний реєстр транспортних засобів, як суду першої так і апеляційної інстанції не надано, матеріали справи не містять.
		Таким чином, в даному випадку саме позивач, як власник спірного транспортного засобу, відповідно до ст. 14-3 КУпАП несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 22.12.2021 року у справі № 420/3371/21.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу, що приписами ст.48 Закону №2344-ІІІ унормовано, що автомобільний перевізник повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.
		Проте, на момент перевірки у водія не було тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб або копії договору оренди, що засвідчувало б факт перебування вантажного автомобіля в користуванні водія або у користуванні інших осіб чи підприємств.
		Інформація, отримана на підставі реєстраційних документів на транспортні засоби є достатньою для встановлення особи перевізника. Зі вказаних документів вбачається, що транспортний засіб знаходився в користуванні позивача.
		З урахуванням наведеного, апеляційний суд також не приймає як належний доказ копію товарно-транспортної накладної, у якій перевізником зазначений «Яничари» ПП., оскільки в установленому порядку до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомості про належного користувача вказаного транспортного засобу не вносились, та з відеофіксації не вбачається надання такої відповідачу під час перевірки.
		Разом з тим, за умови наявності користувача вказаного транспортного засобу, у відповідності до положень ч. 1 ст. 279-7 КУпАП, позивач не був позбавлений можливості звільнитись від адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили інша особа, зокрема товариство або приватне підприємство (перевізник), як особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася б особисто до Державної служби України з безпеки на транспорті із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
		З огляду на те, що ні сторона позивача, ні сторона відповідача не надала суду інформації про відповідне звернення належного користувача до уповноваженого органу за фактом 31.05.2024 відмови проходження габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , з причепом д.н.з. НОМЕР_2 , та з урахуванням того, що позивачем не надано суду відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів про внесення належного користувача вказаного транспортного засобу, колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 є належним користувачем транспортного марки «МАЗ», в розумінні ч. 1 ст. 14-3 КУпАП.
		Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показів свідків.
		Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України.
		Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, а тому складання постанови уповноваженим органом про притягнення його до адміністративної відповідальності є правомірним, з підстав викладених вище, що помилково не встановлено судом першої інстанції.
		Згідно п.2 ч.1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Враховуючи те, що при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
		Стаття 272 КАС України встановлює особливості оскарження даної категорії справ та встановлює, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
		Керуючись ст. ст. 308, 313, ст.315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
		 
		П О С Т А Н О В И Л А :
		Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.
		Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2025 року скасувати.
		Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №ПС002950 від 01.07.2024 року відмовити.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
		Повний текст судового рішення виготовлений 01 квітня 2025 року.
		 
		 
		Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук 
		 
		Суддя: А.І. Бітов
		 
		Суддя: І.Г. Ступакова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...