Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/8761/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано судом: 01.04.2025. Зареєстровано: 02.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2025.
Дата набрання законної сили: 19.03.2025
Номер судового провадження: А/857/2993/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 березня 2025 рокум.ЛьвівСправа № 380/8761/23 пров. № А/857/2993/25
		 
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		головуючого судді: Глушка І.В.,
		суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., 
		за участю секретаря судового засідання: Єршової Ю.С.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-ПЛЮС» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 380/8761/23 за адміністративним позовом Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Державної авіаційної служби України, Державної інспекції архітектури та містобудування України до Виконавчого комітету Львівської міської ради, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача  Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького, на стороні відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-ПЛЮС», про визнання протиправним та скасування рішення, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		26 квітня 2023 року заступник керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави в особі Державної авіаційної служби України, Державної інспекції архітектури та містобудування України звернувся до суду з позовом до відповідача - виконавчого комітету Львівської міської ради, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення №306 від 13.05.2022 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво ТзОВ «ТМ-Плюс» багатофункціонального комплексу з приміщеннями громадського обслуговування, житловими одиницями у верхніх поверхах, підземною автостоянкою з приміщеннями подвійного використання (укриттям на час небезпечної ситуації), трансформаторною підстанцією та об`єктами інженерного забезпечення на вул.Садовій, 2-А у м. Львові».
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
		- на стороні позивача - Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» (79005, Львівська область, місто Львів, вул. Аеропорт ЦА; ідентифікаційний код 33073442),
		- на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «ТМ-Плюс» (81130, Львівська область, Пустомитівський район, село Сокільники, вул. Львівська бічна, буд. 8; ідентифікаційний код 31909481).
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено.
		Рішення мотивоване тим, що відповідачем видано заявнику містобудівні умови та обмеження, оминувши обов`язкову для їх прийняття стадію отримання в уповноваженого державного органу (ДАСУ) висновку щодо гранично допустимої висотності запланованого ТОВ «ТМПлюс» об`єкта будівництва (у метрах) та визначив висотність об`єкта з порушенням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно доПовітряного кодексу України. 
		Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач - ТОВ «ТМПлюс» оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
		Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву прокурора на неї, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. 
		Так, судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «ТМ-Плюс» звернулося до Львівської міської ради із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень для будівництва багатофункціонального комплексу з приміщеннями громадського обслуговування, житловими одиницями у верхніх поверхах, підземною автостоянкою та об`єктами інженерного забезпечення на вул. Садовій, 2-А у м.Львові (зареєстровано 18.01.2022 за № 2-4567/АП-2401), до якої додало містобудівний розрахунок, договори оренди землі, зареєстровані у Львівській міській раді 09.06.2021 за №З-4335 та 09.06.2021 за № З-4336, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.11.2004 №5279808, витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.01.2022 № НВ-9900141592022 та від 04.02.2022 № НВ-9900398182022.
		ТОВ «ТМ-Плюс» планує збудувати житловий комплекс в межах приаеродромної території аеродрому «Львів»; запланований об`єкт є спорудою, що вважається висотною перешкодою через перевищення внутрішньої горизонтальної поверхні обмеження перешкод цього аеродрому з огляду на такі характеристики висоти (абсолютна максимальна відмітка висоти будівлі в Балтійській системі висот, м): - висота об`єкта 395,65; - висота крану 400,65. Ці обставини визнаються учасниками справи та підтверджуються доказами, наданими як прокурором, так і ДАСУ, ДМ «МА «Львів» та ТОВ «ТМ-Плюс» (том 1 а.с.28, 31-32, 37-43, 198, 199, 200, 220, 238-250, том 2 а.с. 1-15, 33).
		13.05.2022 ВК ЛМР прийняв рішення №306 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва на нове будівництво ТзОВ «ТМ-Плюс» багатофункціонального комплексу з приміщеннями громадського обслуговування, житловими одиницями у верхніх поверхах, підземною автостоянкою з приміщеннями подвійного використання (укриттям на час небезпечної ситуації), трансформаторною підстанцією та об`єктами інженерного забезпечення на вул. Садовій, 2-А у м. Львові».
		Відповідно до п.2.1 розділу 2 «Містобудівні умови та обмеження» додатку «МІСТОБУДІВНІ УМОВИ ТА ОБМЕЖЕННЯ ДЛЯ ПРОЄКТУВАННЯ ОБ`ЄКТА БУДІВНИЦТВА на нове будівництво багатофункціонального комплексу з приміщеннями громадського обслуговування, житловими одиницями у верхніх поверхах, підземною автостоянкою з приміщеннями подвійного використання (укриттям на час небезпечної ситуації), трансформаторною підстанцією та об`єктами інженерного забезпечення на вул.Садовій, 2-А у м. Львові», затвердженого рішенням виконкому від 13.05.2022 № 306, відповідач вирішив таке:
		«2.1. Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах 60,00 м, що визначається від найнижчої відмітки поверхні землі до закінчення конструктивної частини будівлі. При необхідності граничну висоту будівель узгодити з Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» та Львівським регіональним структурним підрозділом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України».
		ВК ЛМР в суді визнає, що не звертався до ДАСУ з метою погодження висотності запланованого ТОВ «ТМ Плюс» будівництва до прийняття рішення №306 від 13.05.2022.
		ДП Украерорух як провайдер аеронавігаційного обслуговування на заяву від 16.06.2023 склало оцінку (том 1 а.с.199), відповідно до якої максимально допустима позначка верху згаданого об`єкта ТОВ «ТМ-Плюс» не повинна перевищувати 370,89 м у Балтійській системі висот (далі - БСВ).
		29.06.2023 ДАСУ видало висновок щодо граничної висоти об`єктів на приаеродромній території МН01:3527-1862-2549-7496 (а.с.198), відповідно до якого за результатами розгляду відомостей щодо розміщення вищеописаного комплексу ТОВ «ТМ-Плюс»: - встановлено, що абсолютною відміткою поверхні землі на ділянці будівництва в БСВ є Н = 333,65 м; - абсолютною відміткою найвищої точки об`єкта в БСВ є Н = 395,65 м; - гранична висота об`єкта може становити не більше Н = 37,24 м, - погоджена абсолютна відмітка об`єкта та будівельного крана не більше Н = 370,89 м у БСВ.
		Франківською окружною прокуратурою на адресу ДАСУ скеровано ряд листів в порядкуст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що стосувались інформування компетентного органу про факти можливих порушень законодавства щодо безпеки польотів і роботу рідіотехнічних засобів цивільної авіації, та запитів про надання інформації і витребування матеріалів погодження місця розташування та висоти об`єктів будівництва за адресою вул. Садова, 2-А у м. Львові. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надав йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, однак звернення прокурора залишились без належного реагування. Ураховуючи суспільну значимість порушених інтересів держави, невжиття заходів до звернення до суду ДАСУ самостійно, цей позов пред`являється прокурором, щоб інтереси держави не залишились незахищеними.
		Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи межі перегляду справи, передбачені ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
		Так, в розумінні ст. 1 Повітряного кодексу України приаеродромна територія - це обмежена регламентованими розмірами місцевість навколо зареєстрованого згідно із встановленим порядком аеродрому (вертодрому) або постійного злітно-посадкового майданчика, до якої встановлені спеціальні вимоги щодо розташування різних об`єктів, а їх висота контролюється з урахуванням умов безпеки маневрування, зльоту та заходу на посадку повітряних суден (п. 84). 
		Особливості використання приаеродромної території врегульовані ст. 69 Повітряного кодексу України 
		Частинами першою та другою статті 69 Повітряного кодексу України визначено, що будівлі і природні об`єкти, розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден. На приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження. До такої діяльності належать, зокрема, будівництво.
		Відповідно до частини третьої цієї ж статті визначення умов забудови (здійснення будівництва) та використання землі на приаеродромній території здійснюється під час планування територій шляхом розроблення та затвердження містобудівної документації відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" з урахуванням обмежень використання приаеродромної території (поверхонь обмеження перешкод, зон обмежень забудови щодо умов авіаційного шуму, захисних зон аеронавігаційного обладнання, а також обмежень, пов`язаних із заходженням на посадку та вильотом на аеродромі, використанням зон для виконання навчально-тренувальних та інших видів польотів).
		Пунктом 1 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 520, визначено, що Державна авіаційна служба (Державіаслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
		Відповідно до пункту третьої цього Положення основними завданнями Державіаслужби, зокрема є: здійснення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації, нагляду за забезпеченням аеронавігаційного обслуговування.
		Пунктом 4 Положення передбачено, що Державіаслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює комплексні заходи щодо забезпечення безпеки польотів, авіаційної, екологічної, економічної та інформаційної безпеки; погоджує місця розташування, висоту об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації. 
		Таким чином, Державіаслужба є уповноваженим органом з питань цивільної авіації, до повноважень якого належить погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації.
		Порядок надання містобудівних умов та обмежень на приаеродромній території врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України №1427 від 23.12.2021 «Питання використання приаеродромної території», якою затверджено Порядок визначення у містобудівних умовах та обмеженнях граничної висоти та планувальних обмежень забудови земельних ділянок на приаеродромній території та інформаційної взаємодії з цією метою (далі - Порядок №1427).
		Приписами Порядку №1427 встановлено процедуру визначення у містобудівних умовах та обмеженнях граничної висоти і планувальних обмежень забудови земельних ділянок на приаеродромній території та механізм взаємодії з цією метою між відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури та експлуатантом аеродрому (вертодрому), Державіаслужбою та/або Міноборони, отримання відомостей про перевищення аеродрому (перевищення найвищої точки посадкової площі над рівнем моря) та застосовується до затвердження містобудівної документації з урахуванням обмежень використання відповідної приаеродромної території, встановлених згідно з Повітряним кодексом України. Відповідно до п. 5 Порядку №1427 у разі надходження до відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури заяви особи, що має намір збудувати об`єкт заввишки 45 метрів і більше відносно перевищення аеродрому (вертодрому) (перевищення найвищої точки посадкової площі над рівнем моря) відповідного аеродрому (вертодрому), для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки в межах приаеродромної території відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури надсилає за допомогою програмних засобів Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - електронна система) не пізніше ніж протягом наступного робочого дня Державіаслужбі та/або Міноборони відповідно відомості, наведені в заяві особи, із зазначенням: назви об`єкта будівництва; абсолютної відмітки поверхні землі на ділянці будівництва в балтійській системі висот; абсолютної відмітки найвищої точки запланованого об`єкта будівництва в балтійській системі висот; географічних координат об`єкта будівництва у всесвітній геодезичній системі 1984 року WGS-84 (широта - ___°___ '___, довгота - ___°___'___). Після проведення необхідних дій, за наслідками опрацювання відомостей, Державіаслужба або Міноборони надсилає за допомогою програмних засобів електронної системи висновок щодо граничної висоти об`єктів на приаеродромній території відповідному уповноваженому органу містобудування та архітектури не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня його підписання (п. 21 Порядку №1427). Відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури у разі зазначення у містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки, розташованої в межах приаеродромної території, інформації, визначеної пунктами 4 та 8 частини п`ятої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», враховує висновок Державіаслужби або Міноборони щодо граничної висоти об`єктів на приаеродромній території (п. 22 Порядку №1427).
		Законом, який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності, є Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).
		За змістом частини п`ятоїстатті 26 Закону № 3038-VI проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
		Основними складовими вихідних даних, у розумінні пункту 1 частин першої статті 29 Закону № 3038-VI, є, окрім іншого, містобудівні умови та обмеження.
		Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
		Містобудівні умови та обмеження, зокрема містять: гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно доПовітряного кодексу України); 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно доПовітряного кодексу України, зони, встановлені відповідно до законодавства за результатами визначення рівнів ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, відображені у містобудівній документації) пунктами 4 та 8 частини п`ятої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
		За приписами ч. 8ст. 29 Закону №3038-VI (діючої редакції) припинення дії містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом:
		1) відкликання за заявою замовника;
		2) скасування за рішенням адміністративного суду.
		Водночас відповідно до ч.4 ст. 29 Закону №3038-VI (редакції закону, що діяла на час заьвердження спірних містобудівних умов) підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Вказані підстави є вичерпними.
		Відтак під час розгляду спорів щодо розгляду вимог про скасування містобудівних умов та обмежень судом належить оцінювати наявність чи відсутність вказаних підстав для відмови у їх видачі з огляду на підстави позову.
		Разом з тим, аналіз наведенених положень вище свідчить на користь висновку, що вибір місця розташування і висоти об`єктів будівництва, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації, їх погодження з Державною авіаційною службою України (ДАСУ), яка є уповноваженим органом з питань цивільної авіації, здійснюється на стадії отримання замовником або проектувальником вихідних даних, зокрема, містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.
		Запровадження особливого режиму використання земель на приаеродромній території встановлений також ч.2 ст.72 Земельного кодексу України.
		Дотримання вимог щодо використання приаеродромної території відповідно до п.2 ч.1 ст. 79 ПК України віднесено до повноважень місцевих органів виконавчої влади.
		Відповідно до ч.3 ст. 69 ПК України визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
		Отже наведеними нормами чітко встановлено, що органи місцевого самоврядування здійснюють визначення умов забудови, використання землі та споруд та здійснення будівництва на приаеродромній території за погодження з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою.
		При цьому, нормами законодавства не встановлено, що таке погодження здійснюється виключно після доведення експлуатантом аеродрому або постійного злітно-посадкового майданчика чи уповноваженою ним особою до відома відповідних органів місцевого самоврядування, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, яка повністю чи частково належить до приаеродромної території.
		Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2ст.2 КАС Україникритеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до ч.1ст.72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно ч.1ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1-3ст.90 КАС України).
		Як слідує з наявних у матеріалах справи доказів, перевищення аеродрому «Львів» складає Н=328,30 м у БСВ (відомості ДАСУ, том1 а.с.35), а бажана для ТОВ «ТМПлюс» висота житлового комплексу складає Н=395,65м (висота крана 400,65 м) у БСВ (том 1 а.с.241). Таким чином, забудовник планує здійснювати будівництво об`єкта висотою вище 45 метрів відносно перевищення аеродрому (перевищення найвищої точки посадкової площі над рівнем моря) відповідного аеродрому (328,30+45=375,30м), тому уповноважений орган містобудування та архітектури відповідного органу місцевого самоврядування перед видачею містобудівних умов та обмежень був зобов`язаний отримати висновок Державіаслужби щодо граничної висоти об`єктів на приаеродромній території та врахувати його при формуванні МБУО.
		ДАСУ повідомила прокурора (том 1 а.с. 62), що не надавала висновок щодо граничної висоти описаного об`єкта ТОВ «ТМПлюс» на приаеродромній території та висновок щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях; водночас ВК ЛМР визнає, що не звертався до ДАСУ про отримання висновку до прийняття оскарженого рішення.
		Суд також враховує, що ДАСУ в процесі спроби сторін врегулювати спір шляхом примирення розглянула відомості щодо розміщення об`єкта будівництва ТОВ «ТМПлюс» та сформувала висновок щодо граничної висоти об`єктів на приаеродромній території від 29.06.2023 (МН01:3527-1862-2549-7496 (а.с.198), відповідно до якого гранична висота об`єкта може становити не більше Н= 37,24 м, а в оскарженому рішенні затверджено гранично допустиму висотність об`єкта 60,00м.
		Недотримання порядку отримання в уповноваженого державного органу (ДАСУ) висновку щодо гранично допустимої висотності запланованого Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМПлюс» об`єкта будівництва (у метрах) Львівською міською радою допушено протиправну бездіяльність та визначено висотність об`єкта «нове будівництво ТзОВ «ТМ-Плюс» багатофункціонального комплексу з приміщеннями громадського обслуговування, житловими одиницями у верхніх поверхах, підземною автостоянкою з приміщеннями подвійного використання (укриттям на час небезпечної ситуації), трансформаторною підстанцією та об`єктами інженерного забезпечення за адресою вул.Садова, 2-А у м. Львові» з порушенням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно доПовітряного кодексу України, що призвело до затвердження Товариству з обмеженою відповідальністю «ТМ-ПЛЮС» містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва з порушенням норм містобудувного законодавства, будівельних норм, стандартів та правил, а також законодавства у сфері безпеки цивільної авіації, що має наслідком скасування спірних містобудівних умов і обмежень.
		Щодо покликань скаржника на те, що при вирішенні спірних правовідносин поза увагою суду першої інстанції залишились обставин, що на момент звернення Товариства у містобудівного органу була відсутня можливість застосування приписів постанови Кабінету Міністрів України №1427 від 23.12.2021 як такої, що прийнята після звернення Товариства до Львівської міської ради у цілях отримання містобудівних умов та обмежень 18.01.2022, що також вбачається з тексту рішення Львівської міської ради №306 від 13.05.2022, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
		Судом першої інстанції слушно вказано на те, що ТОВ «ТМПлюс» як власник нерухомого майна та користувач земельної ділянки на вул. Садовій, 2-А у м. Львові має намір здійснити за цією адресою будівництво багатофункціонального комплексу. Запланований ТОВ «ТМ-Плюс» житловий комплекс планується збудувати в межах приаеродромної території аеродрому «Львів», цей об`єкт вважається висотною перешкодою через перевищення внутрішньої горизонтальної поверхні обмеження перешкод цього аеродрому.
		Слід наголосити на тому, що спірний об`єкт будівництва може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації.
		Згідно з п. 1.2 Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, затвердженогонаказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2012 № 721, чинного на час звернення ТОВ «ТМ-ПЛЮС», дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, які займаються будівництвом об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, провайдерів аеронавігаційного обслуговування та експлуатантів аеродромів (вертодромів).
		Відповідно до п. 3.4 Порядку № 721 Державіаслужба України розглядає матеріали, проводить оцінку розміщення об`єктів, що проектуються з урахуванням Висновку експлуатанта, Висновку провайдера, та надає висновок щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації (додаток 4 до цього Порядку), або готує обґрунтовану відмову у наданні погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації (додаток 5 до цього Порядку).
		Згідно з приписами пункту 10 статті 69 Повітряного кодексу України органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.
		У постанові від 06.02.2019 у справі № 810/3046/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Державіаслужба є уповноваженим органом з питань цивільної авіації, до повноважень якого належить погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації. За рішенням Державіаслужби органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення особливого порядку будівництва на приаеродромній території, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані припинити будівництво до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.
		Тобто чинними на час звернення Товариства за отриманням містобудівних умов та обмежень правовими нормами також передбачалось попереднє погодження з експлуптантом аеродрому та Державіастужбою місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботи радіотехнічної цивільної авіації, з метою недопущення порушень особливого порядку будівництва на приаеродромній території, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки,
		Щодо покликань скаржника на непідтвердження прокурором бездіяльності ДАСУ та відсутності у прокурора підстав для захисту порушених інтересів держави шляхом представництва в суді, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
		Згідно із частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Право на звернення до суду та способи судового захисту регламентовані положеннями статті 5 КАС України, за загальним правилом частини першої якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, серед іншого, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
		Частиною третьою статті 5 КАС України визначено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
		У свою чергу, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України).
		Зміст наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що завданням адміністративного судочинства є, насамперед, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб (кожної людини і громадянина), прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, тоді як самі суб`єкти владних повноважень наділені правом на звернення до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
		Так, керівник Франківської окружної прокуратури міста Львова, вважаючи, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №306 від 13.05.2022«Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво ТзОВ «ТМ-Плюс» багатофункціонального комплексу з приміщеннями громадського обслуговування, житловими одиницями у верхніх поверхах, підземною автостоянкою з приміщеннями подвійного використання (укриттям на час небезпечної ситуації), трансформаторною підстанцією та об`єктами інженерного забезпечення на вул.Садовій, 2-А у м. Львові» порушено інтерес держави, звернувся до суду з цим позовом.
		У постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18 Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що спір, який підлягає розгляду адміністративним судом, - це публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, та який виник у зв`язку з виконанням (рішення, дія), неналежним виконанням (рішення, дія) або невиконанням (бездіяльність) такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів, яка, за загальним правилом, встановлюється у суді першої інстанції за заявою однієї із сторін; такий спір є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин; метою вирішення такого спору є захист прав, свобод та інтересів особи або суспільних інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом впливу в межах закону на належного відповідача; такий спір повинен бути реальним (результат вирішення спору безпосередньо впливатиме на ефективний захист особи або суспільного інтересу у конкретних публічно-правових відносин) та існуючим на момент звернення з позовом; законом може бути визначено спеціальний порядок вирішення публічно-правового спору або встановлено обмеження стосовно суб`єкта звернення з відповідним позовом за умови наявності альтернативного суб`єкта з повною адміністративною процесуальною правоздатністю.
		Відповідно до частини третьоїстатті 53 КАС Україниу визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді єЗакон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру»(надалі також -Закон № 1697-VII).
		Статтею 23 Закону № 1697-VIIврегульоване питання представництва інтересів громадянина або держави в суді, відповідно до частини 1 якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		Згідно з частиною третьоюстатті 23 цього Законупрокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
		УРішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
		Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99).
		Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумаченняАрбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого устатті 23 Закону № 1697-VII.
		Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
		Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15.
		Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другоїстатті 129 Конституції України).
		Так, згідно з частиною третьоюстатті 23 Закону № 1697-VIIпрокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
		1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
		2) у разі відсутності такого органу.
		Аналізуючи зазначену правову норму Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 (справа № 826/13768/16) дійшла правового висновку, що здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а по-друге, прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі не вчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді, навівши відповідне обґрунтування цього.
		Також, зазначена правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 5 березня 2020 року у справі № 520/6826/19, від 11 серпня 2020 року у справі № 810/2903/18.
		Відповідно до частини четвертоїстатті 53 КАС Українипрокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначенихстаттею 169 цього Кодексу.
		Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що нормастатті 53 Кодексу адміністративного судочинства Українивимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
		У справі, що розглядається, прокурор в позовній заяві зазначив, що звернувся до суду не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства.
		На думку апеляційного суду, таке обґрунтування є сумісним з розумінням «інтересів держави», у зв`язку з наступним.
		У позовній заяві зазначено, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності щодо забезпечення дотримання органом місцевого самоврядування вимог законодавства під час реалізації повноважень у сфері містобудівної діяльності, що, беззаперечно, становить державний (суспільний) інтерес.
		Крім того, відповідно до частини четвертої 4 статті 23 Закону 1697-VII прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.
		Суд констатує, що прокурор дотримався вказаних норм, попередньо звертаючись до ДАСУ із відповідними листами та запитами, які залишились без належного реагування уповноваженим органом на здійснення захисту інтересів держави  ДАСУ.
		На думку суду, звертаючись до суду в інтересах держави, у позовній заяві заступник керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова належним чином обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.
		Приймаючи постанову у даній справі за наслідком апеляційного перегляду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі №380/8761/23, суд апеляційної інстанції керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
		Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом першої інстанції були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
		Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
		Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. 
		Керуючись ст.ст.242, 308, 309, 310,315,316,321,322,325,329, 331 КАС України, суд,-
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-ПЛЮС» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 380/8761/23  без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		 
		Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга   І. І. Запотічний  Повне судове рішення складено 31.03.25

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...