Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/2500/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано судом: 01.04.2025. Зареєстровано: 02.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2025.
Дата набрання законної сили: 25.03.2025
Номер судового провадження: К/990/25711/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 320/2500/23
		адміністративне провадження № К/990/25711/24, № К/990/22617/24
		Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Олендера І.Я.,
		суддів: Гончарової І.А.,  Гімона М.М., 
		за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,
		учасники справи:
		представники позивача: Антощук Л.П., Матохнюк О.Д., 
		представники відповідача: Лущий В.С., Міщенко І.І.,
		розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року (суддя Перепелиця А.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року (судді: Сорочко Є.О. (головуючий), Коротких А.Ю., Костюк Л.О.), на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року (суддя  Перепелиця А.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року (судді: Сорочко Є.О. (головуючий), Коротких А.Ю., Костюк Л.О.) у справі № 320/2500/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНВІН 13» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		У С Т А Н О В И В:
		І. Суть спору
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Товариство з обмеженою відповідальністю «САНВІН 13» (далі - позивач, платник податків, Товариство, ТОВ «САНВІН 13») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2021       № 0952310701, № 0952320701, № 0952330701.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не було враховано, зокрема, що згідно з п. 4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561 одиницею обліку основних засобів є окремий об`єкт. При цьому, посилання контролюючого органу в акті перевірки на ДК 018-2000 «Державний класифікатор будівель і споруд» не є обґрунтованим, оскільки відповідно до державного класифікатора, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, даний документ є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікатор розроблено відповідно до постанови Кабміну № 971 «Про Програму реформування державної статистики на період до 2002 року» від 27.06.1998. Також, позивач зазначив, що контролюючим органом не враховано, що введення в експлуатацію об`єктів нерухомого майна регулюється нормами цивільного законодавства, тоді як питання введення в експлуатацію основних засобів регулюється нормами податкового законодавства. Крім того, позивач вказав, що контролюючим органом було проігноровано інформацію щодо документально підтвердженого різного строку корисного використання об`єктів основних засобів. Таким чином, своїми висновками відповідач порушує вимоги НП(с)БО 7 «Основні засоби, відповідно до яких, якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів. Також, позивач зазначив, що відповідачем не було враховано положення облікової політики позивача та дані аудиторської перевірки фінансової звітності позивача, які підтверджуються правильність обліку позивача та нарахування амортизації.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 23.12.2021 № 0952310701, № 0952320701. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнено на користь ТОВ «САНВІН 13» (адреса: 04119, місто Київ, вулиця Джонса Ґарета, будинок 8, код ЄДРПОУ 41378422) судовий збір в розмірі 26 214,63 грн (двадцять шість тисяч двісті чотирнадцять гривень шістдесят три копійки), за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).
		4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що використання для нарахування амортизації строків корисного використання (експлуатації) об`єктів основних засобів, встановлених в бухгалтерському обліку позивача, і які дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені підпунктом 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України для 4 групи основних засобів, відповідає вимогам підпункту 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України. Крім того, суди зазначили, що згідно висновку експерта № 1041/67501 за результатами судово-економічної експертизи від 28.03.2023 експерт також прийшов до висновку про відповідність вимогам підпункту 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України використання ТОВ «САНВІН 13» для нарахування амортизації строків корисного використання, встановлених в бухгалтерському обліку для опорних конструкцій під фотогальванічні панелі, сонячних фотоелектричних модулів RSM72-6-375М, ящиків з`єднань на 12 приєднань, ящиків з`єднань на 13 приєднань, які дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені підпунктом 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України для 4 групи основних засобів.
		Водночас, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків про наявність ознак штучного формування у ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ІНЖЕНЕРНІ СИСТЕМИ» податкового кредиту підприємствам реального сектору, а саме - для ТОВ «САНВІН 13», а також складання, видачі завідомо неправдивих документів (податкових накладних та актів виконаних робіт), внесення до офіційних документів (податкової звітності з податку на додану вартість) завідомо неправдивих відомостей, ймовірно з метою сприяння підприємствам реального сектору в мінімізації податкових зобов`язань з податку на додану вартість та ухилення від сплати податків.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі № 320/2500/23 та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «САНВІН 13» у повному обсязі.
		6. Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні відповідно до статі 344 Кодексу адміністративного судочинства України.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), плану-графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на 2021 рік, на підставі наказів ГУ ДПС у м. Києві від 30.09.2021 № 7702-п, від 27.10.2021 № 8420-п, проведено документальну планова виїзна перевірка ТОВ «САНВІН 13» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.06.2017 по 30.06.2021, валютного - за період з 07.06.2017 по 30.06.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 07.06.2017 по 30.06.2021 та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.
		За результатами перевірки контролюючим органом складено акт № 84392/Ж5/26-15-07-01-06/41378422 від 11.11.2021, відповідно до висновків якого за позивачем встановлені порушення: пп. 138.3.1 та пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138, п. 44.1 та п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 6 та п. 9.4 П(С)БО № 16 «Витрати», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 012  240,00 грн в т.ч. по періодах: за 1 півріччя 2021 року на суму 1 012  240,00 грн та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за період з 07.06.2017 по 30.06.2021 в загальному розмірі 19 766  645,00 грн, в т.ч. за 1 півріччя 2021 року на суму 19 766  645,00 грн; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 396  666,00 грн, в тому числі: за березень 2021 року у сумі 396  666,00 грн; п. 63.3 ст. 63 ПК України, п. 8.1, п. 8.4, п. 8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 ТОВ «САНВІН 13» не подано повідомлення про об`єкт оподаткування або об`єкт, пов`язаний з оподаткуванням або через який провадиться діяльність.
		Не погоджуючись з висновками контролюючого органу позивачем було подано заперечення № 02-12/21 від 02.12.2021 до акта перевірки (вх. № 121606/6 від 02.12.2021), у яких позивач просив переглянути висновки акта перевірки із урахуванням викладених аргументів та їх документального підтвердження. За результатами розгляду заперечень листом «Про надання відповіді» № 39056/1/26-15-07-01-06 від 16.12.2021, висновки акта перевірки було залишено без змін, а заперечення позивача - без задоволення.
		На підставі викладених у акті перевірки встановлених порушень ГУ ДПС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 23.12.2021: № 0952310701 за яким зменшено суму об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на 19 766  645,00 грн; № 0952320701 за яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 1 012  240,00 грн; № 0952330701 за яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 396 666,00 грн та застосовано штрафну санкцію у сумі 99  167,00 грн.
		За результатами досудового (адміністративного) оскарження Державною податковою службою України прийнято рішення «Про результати розгляду скарги» № 683/6/99-00-06-01-01-06 від 09.01.2023, яким висновки ГУ ДПС у м. Києві, викладенні в рішення за результатами розгляду заперечення на акт перевірки та податкові повідомлення-рішення залишились без змін.
		Судами попередніх інстанцій встановлено зі змісту вказаного акта перевірки, що контролюючим органом під час перевірки встановлено, що позивач здійснив будівництво та відповідне введення в експлуатацію об`єкту - сонячна електростанція «Фотогальваніча електростанція «РОМОДАН», що розташований за адресою: Полтавська область, Миргородський район.
		Відповідно до технічних характеристик, наведених в документах наданих до перевірки, згідно до яких введено в експлуатацію об`єкт - сонячна електростанція «Фотогальваніча електростанція «РОМОДАН» є цілісним об`єктом нерухомого майна, що використовується в господарській діяльності платника податків для виробництва електричної енергії. 
		Згідно вказаного акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про те, що позивачем нараховувалася амортизація в порушення норм ПК України. Так, контролюючим органом зазначено, що порушення позивачем вимог податкового законодавства виникло на підставі невірної класифікації щодо основного засобу - об`єкту (сонячна електростанція), за кодом класифікації 2302.4 «Електростанції на нетрадиційних джерелах енергії», поділивши цілий об`єкт на різні групи основних засобів.
		Судами попередніх інстанцій зазначено, що для встановлення обставин класифікації основних засобів як частин об`єкту сонячної електростанції та проведення відповідного розподілу по групах, позивачем до суду було надано документи та матеріали, що стосуються інвентаризації основних засобів, які перелічені у вказаному акті перевірки. Зокрема, перелік основних засобів щодо яких ставиться питання амортизації в акті перевірки включає наступні: опорні конструкції під фотогальванічні панелі на загальну суму - 69 302 416, 76 грн; сонячні фотоелектричні модулі RSM72-6-375М на загальну суму - 155 967 064,11 грн; ящики з`єднань на 12 приєднань на загальну суму - 7 424 998,27 грн; ящики з`єднань на 13 приєднань на загальну суму - 4 795 655,75 грн.
		Згідно наданих до суду документів бухгалтерського обліку позивача, судами встановлено, що у відповідності до даних такого обліку вказані вище засоби є окремими основними засобами, із різним строком корисного використання і обліковуються як основні засоби четвертої групи для цілей амортизації «Машини та обладнання».
		Також, з наданих до суду документів встановлено, що у періоді, за який здійснювалася перевірка, платником податків проводилися інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів тощо, що підтверджується копією наданого наказу № 3010/20-03 від 30.11.2020 «Про проведення інвентаризації» комісією у складі: Голови комісії - директор Подиругін О.О., члени комісії - директор Подпругін О.О., та за результатами проведеної інвентаризації складено інвентаризаційні описи, відповідно до яких залишків та нестач не встановлено.
		Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що відповідно до п. 12 Наказу про облікову політику № 1-OП від 28.12.2018 «Про облікову політику ТОВ «САНВІН 13» визначено, що у випадку придбання одного об`єкту основних засобів, що складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожну з цих частин визнавати в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, пункти 3, 4 частини четвертої статті 328, пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що судами невірно та неповно досліджено всі докази по справі, а також не встановлено всі важливі обставини, що вплинуло на результат вирішення справи.
		Так, відповідач зазначає, що ТОВ «САНВІН 13» нараховувалася амортизація в порушення норм Податкового кодексу України та зазначене порушення виникло на підставі невірної класифікації під час введення в експлуатацію основного засобу - об`єкту (сонячна електростанція), за кодом класифікації 2302.4 «Електростанції на нетрадиційних джерелах енергії», поділивши цілий об`єкт на різні групи основних засобів, як наслідок частина обладнання Товариством визначена до 4 групи основних засобів та нараховано амортизацію за прискореним методом передбачених п. 43 підрозділу 4 розділу XX ПК України. ТОВ «САНВІН 13» здійснено будівництво та введення в експлуатацію соняної електростанції за адресою: Полтавська область, Миргородський район, територія Ромоданівської селищної ради (за межами населених пунктів), кадастровий номер земельної ділянки: 5323255700:00:001:0196. Згідно з актом готовності об`єкта експлуатації від 10.09.2019 виданого Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області (Серитфікат серії ПТ № 162192702083 від 27.09.2019) об`єкт «Фотогальванічна електростанція «РОМОДАН» зазначено як цілісний об`єкт за кодом класифікації 2302.4 «Електростанції нетрадиційних джерелах енергії».
		Тобто, ТОВ «САНВІН 13» сонячну електростанцію «Фотогальванічна електростанція «РОМОДАН», як цілісну інженерну споруду призначену для виробничого процесу (електроенергії) повинен був класифікувати одним об`єктом, ввести в експлуатацію як один цілісний об`єкт (споруда), віднести до третьої групи основних засобів «Будинки та споруди» на рах. 103 «Будинки та споруди» та здійснювати відповідне нарахування амортизації для податкового обліку. В свою чергу ТОВ «САНВІН 13» елементи сонячної електростанції, а саме: опорні конструкції під фотогальванічні панелі, сонячні фотоелектричні модулі RSМ72-6-375M та ящики з`єднань, оприбутковано в бухгалтерському обліку до групи 4 основних засобів та відображено кореспонденцією рахунків: Дт 104 «Машини та обладнання», Кт 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів».
		Відповідач вказує, що таке обладнання як опорні конструкції під фотогальванічні панелі, сонячні фотоелектричні модулі RSМ72-6-375M, ящики з`єднань на 12 приєднань, ящики з`єднань на 13 приєднань не можна визначати самостійними основними засобами, які не мають ознак нерухомості, вони не є рухомим майном, не можуть бути демонтовані та встановлені в будь-якому іншому місці з подальшим використанням за своїм функціональним призначенням з огляду на те, що вказані елементи є необхідними складовими сонячної електростанції «Фотогальванічна електростанція «РОМОДАН» та були зазначені у її складі позивачем самостійно. Також вони включені до складу сонячної електростанції «Фотогальванічна електростанція «РОМОДАН» відповідно до акту готовності об`єкта до експлуатації від 10.9.2019. Код об`єкта - 2302.4, сертифікату серії ПТ за №162192702083, відповідно до якого Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області засвідчує відповідність закінченого будівництва об`єкта.
		Контролюючий орган звертає увагу, що в акті перевірки та під час розгляду позову представники ГУ ДПС у м. Києві зазначили позицію, що вказані основні засоби можуть приносити економічну користь (виробляти товар - «електроенергія») тільки в складі комплексу. Відповідно до технічних характеристик, наведених у документах, зокрема, наданих до перевірки, сонячна електростанція «Фотогальванічна електростанція «РОМОДАН» - є цілісним об`єктом нерухомого майна, що використовується в господарській діяльності платника для виробництва електричної енергії. Тобто, відповідно до приписів ПК України (статті 138 ПК України, якою визначено мінімально допустимі строки амортизації) необхідно використовувати терміни корисного використання об`єкту - сонячна електростанція, як для групи основні засоби «Споруди» (група 3), а саме - 15 років.
		Таким чином, відповідач зазначає, що оскільки об`єкт - сонячна електростанція «Фотогальванічна електростанція «РОМОДАН» є цілісним об`єктом нерухомого майна, що використовується в господарській діяльності позивача для виробництва електричної енергії (що підтверджено документами в котрих чітко зазначено цілісний об`єкт за кодом класифікації 2302.4 «Електростанції нетрадиційних джерелах енергії»), позивач відповідно до вимог чинного законодавства повинен був здійснити введення в експлуатацію вказаної сонячної електростанції відповідним наказом та одним актом «введення в експлуатацію» основного засобу, обліковувати на балансі підприємства за третьою групою «Будинки та споруди» на рах. 103 «Будинки та споруди» та здійснювати відповідне нарахування амортизації для податкового обліку у відповідності до пп. 138.3.3 п 138.3 ст. 138 ПК України.
		Крім того, відповідач звертає увагу, що позивачем не надано доказів на підтвердження встановлення показників визначених зазначеною правовою нормою щодо кожної з частин з яких складається сонячна електростанція «Фотогальванічна електростанція «РОМОДАН», та які обліковано на бухгалтерських рахунках 104 (машини та обладнання) під час здійснення їх бухгалтерського обліку. Також позивачем не надано належного обґрунтування з посилання на відповідні підтверджуючі документи на підтвердження факту того, що складові сонячної електростанції «Фотогальванічна електростанція «РОМОДАН», взагалі мають різний строк корисного використання (експлуатації) тобто, що вони мають різні показники за наступними критеріями: очікуване використання об`єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об`єкта та інші фактори. Сам факт належності певних складових об`єкта основних засобів до різних видів майна, зокрема, до будівель та машин/обладнання не визначений положеннями Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509, як підстава для їх обліку як окремого об`єкту основних засобів.
		9. Представником позивача надано відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, в якому такий вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій надано юридично правильну оцінку обставинам, відповідно до яких підтверджуються дотримання позивачем вимог чинного законодавства.
		Так, представник позивача посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у м. Києві від 23.12.2021 № 0952310701, № 0952320701.
		Зокрема, представник позивача вказує на те, що опорні конструкції, сонячні фотоелектричні модулі та ящики з`єднань позивачем правомірно визначено окремими об`єктами основних засобів, амортизовано як обладнання та визначено суму відповідних амортизаційних відрахувань. Перелічені складові сонячної електростанції мали різний строк корисного використання, що прямо передбачено П(С)БО, різні характеристики і тому обладнання - не може бути класифіковане як споруди для цілей розрахунку амортизації.
		Представник позивача зазначає про помилковість висновків відповідача, що позивач був зобов`язаний класифікувати сонячну електростанцію «Фотогальванічна електростанція «РОМОДАН», як цілісну інженерну споруду, призначену для виробничого процесу     (електроенергії), - тобто одним об`єктом і для цілей бухгалтерського обліку (на рах. 103 «Будинки та споруди») та здійснювати відповідне нарахування амортизації для податкового обліку. Вказує, що Державний класифікатор будівель і споруд згідно з його змістом та визначеними завданнями для використання не пов`язаний з бухгалтерським та податковим обліком основних засобів та їх амортизацією та звертає увагу, що в оскаржуваній відповідачем постанові суду апеляційної інстанції, суд обґрунтовано зазначив, зокрема, що поняття введення в експлуатацію об`єктів нерухомого майна та введення в експлуатацію основних засобів є різними поняттями.
		Позивач наголошує, що частина елементів сонячної електростанції «Фотогальванічна електростанція «РОМОДАН» відповідно до вимог П(С)БО та облікової політики Товариства, щодо яких здійснюється зміна строків амортизації відповідачем, є окремими об`єктами основних засобів. Суди попередніх інстанцій дослідили у повному обсязі обставину, що відповідно до внутрішніх розпорядчих документів позивача строк корисного використання: опорних конструкцій під фотогальванічні панелі та сонячних фотоелектричних модулів RSМ72-6-375M складає - 7 років; ящиків з`єднань на 12 приєднань та ящиків з`єднань на 13 приєднань складає - 5 років. Таким чином, строки корисного використання зазначених об`єктів основних засобів, які є частинами об`єкту (сонячна електростанція) в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПК України для 3 та 4 групи основних засобів і відповідно до наступних правил П(С)БО. Тобто, позивач дотримувався вимог податкового законодавства в цій частині.
		Представник позивача звертає увагу, що за змістом положень П(С)БО 7, підприємства мають право поділу об`єкта основних засобів, який складається з частин і кожна з цих частин може визначатися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів.
		Також зазначає, що відповідачем не враховано, що наявні висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування амортизації по основних засобах, що входять до складу сонячної електростанції (постанова Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 640/13827/20 та ряді інших (наприклад, у справі № 560/853/20)).
		Крім того, зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень було обґрунтовано враховано те, що результатами судово-економічної експертизи від 28.03.2023 згідно висновку експерта № 1041/67501 останній вказав про відповідність вимогам пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПК України використання ТОВ «САНВІН 13» для нарахування амортизації строків корисного використання, встановлених в бухгалтерському обліку для опорних конструкцій під фотогальванічні панелі, сонячних фотоелектричних модулів RSМ72-6-375M, ящиків з`єднань на 12 приєднань, ящиків з`єднань на 13 приєднань, які дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПК України для 4 групи основних засобів.
		ПОЗИЦІЯ СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
		10. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		11. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
		12. У справі, що розглядається суди першої та апеляційної інстанції розглянувши позовні вимоги (в частині задоволених позовних вимог) дійшли висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у м. Києві від 23.12.2021 № 0952310701, № 0952320701, зокрема, зазначаючи про те, що позивачем основні засоби (зокрема: опорні конструкції під фотогальванічні панелі; сонячні фотоелектричні модулі RSM72-6-375М; ящики з`єднань на 12 приєднань; ящики з`єднань на 13 приєднань), які входять до складу електростанції та були введені в експлуатацію на підставі відповідних наказів Товариства, були правильно віднесені до 4 групи основних засобів. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що правильність віднесення вказаних об`єктів у бухгалтерському обліку до основних засобів 4 групи та правильність нарахування на них амортизації відповідає висновку експерта № 1041/67501 за результатами судово-економічної експертизи від 28.03.2023.
		Суд зазначає про передчасність таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		Відповідно до п.п.  14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України  господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Згідно із п.п.  134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України  об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього  Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Відповідно до п.  135.1 ст. 135 ПК України  базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із  статтею 134 цього Кодексу  з урахуванням положень цього  Кодексу.
		Згідно з положеннями п.п.  138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПК України  розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених  підпунктом 14.1.138  пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
		Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.
		Підпунктом  138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПК України  встановлено мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації) та визначено, що мінімально допустимі строки корисного використання для група 3 - будівлі є 20 років, споруди - 15 років, передавальні      пристрої - 10 років, та для групи 4 - машини та обладнання    - 5 років. 
		Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів використовуються з урахуванням наступного. У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені цим підпунктом. У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені цим підпунктом, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.
		Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджений  наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92.
		Пунктом 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» визначено наступні поняття: амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації); основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік); об`єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів.
		Пунктами 7 та 8 вказаного Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку визначено, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів. Первісна вартість об`єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);    реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів;    суми ввізного мита;    суми непрямих податків у зв`язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);    витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;    витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов`язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.    Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати»). Первісна вартість об`єкта основних засобів збільшується з одночасним створенням забезпечення на обґрунтовану розрахунком суму зобов`язання, яке відповідно до законодавства виникає у підприємства щодо демонтажу, переміщення цього об`єкта та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання (зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель).
		Також, підпунктами 5.1.3 та 5.1.4 підпункту 5.1 пункту 5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» встановлено, що для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 5.1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої; 5.1.4. Машини та обладнання.
		Згідно з положеннями підпунктів 1.3 та 1.4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів затверджених  наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561  для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої; 1.4. Машини та обладнання.
		Відповідно до пункту 23 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
		Таким чином, Суд зазначає, що з урахуванням вказаних положень чинного законодавства, можна дійти висновку, що підприємства мають право поділу об`єкта основних засобів, який складається з частин і кожна з цих частин може визначатися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів. Водночас, платник податку має враховувати термін корисного використання об`єкта, який би не впливав на викривлення інформації про основні засоби у фінансовій звітності.
		Про це також зазначено у п. 4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених  наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003  № 561, згідно якого одиницею  обліку основних засобів є окремий об`єкт. Окремим об`єктом основних засобів є: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно; незавершені капітальні інвестиції; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин (компонентів), які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об`єктом основних засобів.
		Пунктами 24 та 25 вказаного Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» визначено, що при визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об`єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об`єкта та інші фактори. Строк корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Амортизація об`єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.
		Пунктом 26 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»  встановлено, що амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів, зокрема, прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об`єкта основних засобів. Нарахування амортизації може здійснюватися з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу).
		Відповідно до пунктів 29 та 30 вказаного Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»  нарахування амортизації проводиться щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об`єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу амортизації припиняється з дати, що настає за датою вибуття об`єкта основних засобів. уму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.
		Таким чином, суд зазначає, що розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу), зокрема для група 3 - будівлі в 20 років, споруди - 15 років, передавальні пристрої - 10 років, та для групи 4 - машини та обладнання  в 5 років.
		При цьому, як зазначалося вище, слід враховувати, що якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів. Водночас при визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об`єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об`єкта та інші фактори.
		Крім того, Суд зазначає, що необхідно враховувати вказані положення Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених  наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003  № 561, щодо того, що може бути окремим об`єктом основних засобів та чи може відповідний об`єкт, з урахуванням зазначених вимог, бути виокремленим із цілісного об`єкту основних засобів (виконуючи при цьому певну самостійну функцію). 
		Так, у справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач здійснив будівництво та відповідне введення в експлуатацію об`єкту - сонячна електростанція «Фотогальваніча електростанція «РОМОДАН», що розташований за адресою: Полтавська область, Миргородський район.
		Відповідно до технічних характеристик, наведених в документах наданих до перевірки, згідно до яких введено в експлуатацію вказаний об`єкт - сонячна електростанція «Фотогальваніча електростанція «РОМОДАН» є цілісним об`єктом нерухомого майна, що використовується в господарській діяльності платника податків для виробництва електричної енергії. 
		Так, відповідно до наказу Держстандарту України від 17.08.2000 № 507 затверджено Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, яким визначено, що споруди - це будівельні  системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування
		та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт; будівлі - це споруди,  що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів; інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін. Спорудам підприємств енергетики присвоєний код 2302, електростанціям на нетрадиційних джерелах енергії присвоєний клас споруди 2302.4.
		Згідно з актом готовності об`єкта експлуатації від 10.09.2019 виданого Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області (Серитфікат серії ПТ № 162192702083 від 27.09.2019) об`єкт «Фотогальванічна електростанція «РОМОДАН» зазначено як цілісний об`єкт за кодом класифікації 2302.4 «Електростанції нетрадиційних джерелах енергії», про що зазначено контролюючим органом у акті перевірки.
		Крім того, згідно з наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 195097793 від 26.12.2019, такий виданий на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер - 1999972353232), а саме - комплекс будівель та споруд: фотогальванічна електростанція «РОМОДАН».
		Таким чином, Суд зазначає, що об`єкт «Фотогальванічна електростанція «РОМОДАН» є цілісним об`єктом нерухомого майна (який складається з комплексу відповідних будівель і споруд), який належить за кодом класифікації 2302.4 - «Електростанції нетрадиційних джерелах енергії» та використовується в господарській діяльності позивача для виробництва електричної енергії. При цьому, з урахуванням положень п. 4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених  наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003  № 561, такий об`єкт за своїми характеристиками є окремим об`єктом основних засобів.
		Суд звертає увагу, що у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій саме з внутрішніх розпорядчих документів позивача було встановлено, що строк корисного використання опорних конструкцій під фотогальванічні панелі та сонячних фотоелектричних модулів RSМ72-6-375M складає - 7 років, ящиків з`єднань на 12 приєднань та ящиків з`єднань на 13 приєднань складає - 5 років, про що також зазначає позивач у відзиві на касаційну скаргу.
		В контексті зазначеного, щодо посилань позивача про те, що оскільки сонячні електростанції складаються з частин, які мають різний строк корисного використання, то, відповідно до положень Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» позивачем було правомірно прийнято рішення кожну з цих частин визначати в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів (а саме - опорні конструкції під фотогальванічні панелі, сонячні фотоелектричні модулі RSМ72-6-375M та ящики з`єднань оприбутковано до 4 групи основних засобів та обліковано на бухгалтерських рахунках 104 «Машини та обладнання»), Суд зазначає наступне.
		Як вже зазначалось, за змістом пункту 24 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» чітко визначено, що для визначення строку корисного використання (експлуатації) має бути враховано: очікуване використання об`єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності, фізичний та моральний знос, що передбачається, правові або інші обмеження щодо строків використання об`єкта та інші фактори.
		Суд зазначає, що зі змісту оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій не вбачається, що судами встановлювалось та/або позивачем були надані належні, достатні, допустимі докази щодо визначення відповідних показників обумовлених пунктом 24 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» щодо кожної з частин з яких складається об`єкт «Фотогальванічна електростанція «РОМОДАН», які оприбутковано позивачем до 4 групи основних засобів та обліковано на бухгалтерських рахунках 104 «Машини та обладнання»,  а також, що такі можна виокремити як окремий об`єкт основних засобів, з урахуванням зазначених положень Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених  наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003  № 561.
		Також судами попередніх інстанцій не встановлено з наданих позивачем документів фактів того, що спірні складові сонячних електростанцій взагалі мають різний строк корисного використання (експлуатації) тобто, що вони мають різні показники за критеріями: очікуваного використання об`єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності, фізичного та морального зносу, що передбачається, правового або іншого обмеження щодо строків використання об`єкта та інші фактори.
		Суд звертає увагу, що висновки судів попередніх інстанцій про правильність віднесення вказаних об`єктів у бухгалтерському обліку до основних засобів 4 групи та правильність нарахування на них амортизації ґрунтуються, зокрема, на відповідності таких висновку експерта № 1041/67501 за результатами судово-економічної експертизи від 28.03.2023, на який також посилається позивач у відзиві на касаційну скаргу. Водночас, Суд зазначає, що в силу положень статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами. Крім того, слід зазначити, що зі змісту оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій не вбачається, що судами досліджувалися та/або була надана відповідна оцінка наказам ТОВ «САНВІН 13»: Про введення в експлуатацію основних засобів та малоцінних необоротних активів від 28.12.2019 № 10 з додатками; про зміну строку корисного використання основних засобів з метою забезпечення господарської діяльності від 31.12.2020, зокрема, надані позивачем для проведення вказаного експертного дослідження.
		При цьому, в контексті зазначеного, Суд звертає увагу, що саме по собі введення в експлуатацію об`єкта «Фотогальванічна електростанція «РОМОДАН» окремими частинами основних засобів не є беззаперечним доказом правильності ведення позивачем бухгалтерського обліку та розрахунку амортизаційних витрат, оскільки такий наказ на введення в експлуатацію основних засобів має бути складено з врахуванням зазначених вище вимог законодавства, зокрема, щодо їх облікової політики (зокрема, в частині введення в експлуатацію об`єкта «Фотогальванічна електростанція «РОМОДАН» єдиним наказом, як цілісний об`єкт і вже згодом, за умови наявності об`єктів, що відповідають зазначеним вимогам щодо виокремлення окремого об`єкту основних засобів, введення - і таких).
		Так, Суд звертає увагу, що судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем основні засоби (опорні конструкції під фотогальванічні панелі, сонячні фотоелектричні модулі RSM72-6-375М, ящики з`єднань на 12 приєднань, ящики з`єднань на 13 приєднань) були введені в експлуатацію на підставі окремих відповідних наказів Товариства, як окремі об`єкти основних засобів, а не шляхом введення в експлуатацію об`єкту основного засобу, який складається з частин (компонентів), які мають різний строк корисного використання (експлуатації), та за відповідних умов, кожна з яких - може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об`єктом основних засобів.
		У цій частині, Суд також зазначає, що не є обґрунтованими доводи позивача, що спірні опорні конструкції під фотогальванічні панелі та сонячні фотоелектричні модулі RSМ72-6-375M, ящики з`єднань на 12 приєднань та ящики з`єднань на 13 приєднань, є самостійними основними засобами у зв`язку з тим, що можуть бути демонтовані та встановлені в будь-якому іншому місці з подальшим використанням за своїм функціональним призначенням, оскільки такі є необхідними складовими сонячної електростанції «Фотогальванічна електростанція «РОМОДАН», зазначені у їх складі позивачем самостійно при поданні документів під час введення їх у експлуатацію, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
		Також, в контексті вирішення спірного питання, щодо правильності віднесення ТОВ «САНВІН 13» елементів сонячної електростанції (опорних конструкцій під фотогальванічні панелі, сонячних фотоелектричних модулів RSМ72-6-375M та ящики з`єднань) та їх оприбуткування в бухгалтерському обліку до групи 4 основних засобів (всіх елементів або окремих їх частин), Суд, з урахуванням вказаних вимог законодавства в частині того, що якщо один об`єкт основних засобів складається з частин (компонентів), які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об`єктом основних засобів,  зазначає, що судам необхідно було дослідити та надати відповідну оцінку наявному в матеріалах справи договору генерального підряду № 55911/ЕРС від 20.03.2019 укладеного між ТОВ «САНВІН 13» (Замовник) та ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТИНГ» (Генеральний підрядник) щодо виконання останнім комплексу робіт щодо будівництва фотогальванічної електростанції за титулом: «Нове будівництво комплексу будівель та споруд: фотогальванічна електростанція «РОМОДАН» на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області (за межами населених пунктів)», а також відповідній документації (декларації про початок виконання будівельних робіт, дозволів на виконання будівельних робіт, декларації про готовність до експлуатації об`єкта, декларації про готовність до експлуатації об`єкта, акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та ін., у яких зазначається детальна інформація щодо характеристик споруд електроенергетики на вказаному об`єкті.
		Щодо посилань позивача, що відповідачем не було враховано, що наявні висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування амортизації по основних засобах, що входять до складу сонячної електростанції, викладені у постановах від 21.12.2022 у справі № 640/13827/20, у справі № 560/853/20, Суд зазначає, що такі є безпідставними та необґрунтованими, оскільки у вказаних постановах Верховний Суд не зазначав відповідних висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
		Таким чином, Суд зазначає, що у справі, що розглядається, в контексті спірних правовідносин суди першої та апеляційної інстанцій не встановили усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення цього спору, а також не надали належної оцінки доказам та доводам контролюючого органу щодо обов`язку позивача обліковувати на балансі Товариства спірні основні засоби за третьою групою «Будинки та споруди» на рах. 103 «Будинки та споруди» та здійснювати відповідне нарахування амортизації для податкового обліку у відповідності до пп. 138.3.3 п 138.3 ст. 138 ПК України, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості здійснити касаційний перегляд справи із прийняттям остаточного судового рішення, яке б вирішило спір між сторонами, і реалізувати мету, з якою касаційне провадження було відкрито.
		Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що для виконання завдань адміністративного судочинства впроваджено принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
		Положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		13. Крім того, колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.
		По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.
		14. Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		15. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів. 
		Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
		Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України). 
		Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно дослідити докази, надати належну правову оцінку як кожному окремому доказу та сукупності доказів, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		16. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Рішення судів першої та апеляційної інстанцій (в частині задоволених позовних вимог) вказаним вимогам не відповідають.
		17. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		18. За правилами частин другої та четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		19. При цьому враховуючи, що за результатами розгляду цієї справи Суд дійшов висновку, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі № 320/2500/23 підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог, то з урахуванням приписів статей  139,  252 Кодексу адміністративного судочинства України  додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року (якою переглянуте вказане рішення) у цій справі також мають бути скасовані як невід`ємні частини рішення про вирішення справи по суті позовних вимог.
		20. Водночас з огляду на те, що Суд дійшов висновку про скасування додаткового рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року (якою переглянуте вказане рішення) у цій справі з мотивів скасування рішень, якими справу вирішено по суті позовних вимог, доводи ГУ ДПС м. Києві, наведені відповідачем в касаційній скарзі на підтвердження протиправності вказаних рішень, оцінці не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задовольнити частково.
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі № 320/2500/23 скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2021 № 0952310701, № 0952320701 та в цій частині направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		В решті рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі                    № 320/2500/23 залишити без змін.
		Скасувати додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі № 320/2500/23.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Постанову в повному обсязі складено 31.03.2025.
		 
		 
		СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова   М.М. Гімон

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...