Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 688/951/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано судом: 02.04.2025. Зареєстровано: 02.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2025.
Дата набрання законної сили: 02.04.2025
Номер судового провадження: 1-кп/688/118/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023240000000122

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа 688/951/25 
		№ 1-кп/688/118/25 
		 
		Ухвала
		02 квітня 2025 року                  м. Шепетівка
		 
		Шепетівський міськрайонний судХмельницької області в складі колегії:
		головуючої судді ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		з участюпрокурора ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
		обвинуваченої ОСОБА_6 ,
		її захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 
		та ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
		обвинуваченої ОСОБА_10 ,
		її захисника ОСОБА_11 ,
		обвинуваченої ОСОБА_12 ,
		її захисника ОСОБА_13 ,
		обвинуваченої ОСОБА_14 ,
		її захисника ОСОБА_15 
		обвинуваченої ОСОБА_16 ,
		її захисника ОСОБА_17 ,
		 
		   розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні заяву захисника обвинуваченоїОСОБА_6 адвоката ОСОБА_9 про відвід судді ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за №12023240000000122 від 10.03.2023 по обвинуваченню
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Овруч Житомирської області, фізичної особи підприємця, проживаючої в АДРЕСА_1 , громадянки України, раніше не судимої,
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Шепетівка Хмельницької області, працюючої лікарем-педіатром та лікарем-алергологом у ФОП ОСОБА_18 , проживаючої в АДРЕСА_2 , громадянки України, раніше не судимої,
		ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с Хорошів Білогірського району Хмельницької області, лікаря ПП «Сіліцея», проживаючої в АДРЕСА_3 , громадянки України, раніше не судимої,
		ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Чіта Російської Федерації, лікаря КНП «Шепетівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Шепетівської міської ради», проживаючої в АДРЕСА_4 , громадянки України, раніше не судимої,
		ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с. Митківці Летичівського району Хмельницької області, лікаря ПП «Сіліцея», проживаючої в АДРЕСА_5 , громадянки України, раніше не судимої,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 362, ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 209 КК України,
		встановив:
		   31.03.2025до суду надійшла заява захисника обвинуваченоїОСОБА_6 адвоката ОСОБА_9 про відвід судді ОСОБА_3 .
		Заява обґрунтована тим, що вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.09.2024 головуюча суддя ОСОБА_3 затвердила угоду про визнання винуватості, яка була укладена між прокурором ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_19 . Визнано ОСОБА_19 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.362 КК України та призначене узгоджене покарання. На даний час суддя ОСОБА_3 визначена у складі колегії для розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 362, ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 209 КК України щодо тих же обставин. Оскільки член колегії суддя ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні, ухвалюючи вирок відносно ОСОБА_19 , що обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення за попередньою змовою з лікарями ПП «Сіліцея, матеріали відносно якої виділенні в окреме провадження, яка повністю визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, досліджувала обвинувальний акт, за версією подій, викладених стороною обвинувачення, вважає, що у судді вже сформована думка щодо даного кримінального провадження у зв`язку з чим, виникають сумніви щодо неупередженості та безсторонності суду.
		Обвинувачена ОСОБА_6 , якій роз`яснено, що вирок, яким затверджена угода про визнання винуватості, не має преюдиційного значення у даному кримінальному провадженні наполягала на задоволенні заяви про відвід.
		Захисники обвинуваченої ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали заяву про відвід, посилаючись в т.ч. на те, що суддя ОСОБА_3 , затверджуючи угоду про визнання винуватості ОСОБА_19 , на 74 аркуші вироку від 12.09.2024, зазначила, що ОСОБА_19 діяла за попередньою змовою з ОСОБА_16 та ОСОБА_20 .
		Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення заяви за її безпідставністю.
		   Обвинувачена ОСОБА_10 , її захисник ОСОБА_11 , обвинувачена ОСОБА_12 , її захисник ОСОБА_13 щодо заяви про відвід судді ОСОБА_3 покладаються на розсуд суду.
		   Обвинувачена ОСОБА_14 , її захисник ОСОБА_15 , обвинувачена ОСОБА_16 , її захисник ОСОБА_17 заперечили проти задоволення заяви про відвід.
		Суд, дослідивши заяву та матеріали кримінального провадження, в обсязі, необхідному для вирішення заявленого відводу, дійшов наступного висновку.
		03.03.2025 до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023240000000122 від 10.03.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч.5 ст.191, ч.1 ст. 209 КК України.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано для розгляду судді ОСОБА_21 . 04.03.2025 суд постановив ухвалу про призначення підготовчого судового засідання на 20.03.2025.
		20.03.2025 суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотанням обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисників про розгляд кримінального провадження №12023240000000122, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.03.2023, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.3ст.362,ч.5ст.191,ч.1ст.209КК України колегіально у складі трьох суддів.
		Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів визначено склад колегії суддів ОСОБА_21  головуючий суддя, члени колегії ОСОБА_22 , ОСОБА_23 .
		   Суд встановив, що 2.09.2024 суддя ОСОБА_3 ухвалила вирок, яким затвердила угоду про визнання винуватості, яка була укладена між прокурором ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_19 . Визнала ОСОБА_19 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.362 КК України та призначила узгоджене покарання. 
		Суд звертає увагу, що відповідно до вищевказаного вироку суддею ОСОБА_3 не досліджувались матеріали досудового розслідування та не надавалась їм оцінка, перевірялась тільки угода на відповідність вимогам кримінального процесуального закону.
		Разом зцим,суддя ОСОБА_3 , затверджуючи угоду про визнання винуватості ОСОБА_19 , на 74 аркуші вироку від 12.09.2024, зазначила, що ОСОБА_19 діяла за попередньою змовою з ОСОБА_16 та ОСОБА_20 . 
		Відповідно до положень ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим.
		Нормами статей 75, 76 КПК України визначені обставини, які виключають участь судді у кримінальному провадженні.
		Так, відповідно до ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
		Згідно із ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		Відтак, суду належить дослідити питання підставності відводу, крізь призму рішення ЄСПЛ фактичні обставини якого були б релевантними до обставин у цьому кримінальному провадженні.
		Так, у справі «Муча проти Словаччини» від 25.11.2021 ЄСПЛ констатував, що суд, який схвалив угоди спільників про визнання провини, які завдають шкоди презумпції невинуватості старшого гангстера, не був неупередженим в судовому розгляді справи останнього. У п. 48 цього рішення ЄСПЛ зауважує, що конкретні скарги заявника ґрунтуються на тому факті, що його судив і засудив той самий суд першої інстанції, який раніше засуджував його співвиконавців за злочинні дії, вчинені спільно із заявником і що він визначив ці дії таким чином, щоб було зрозуміло, що він також брав у них участь […] Під час розгляду цієї скарги право заявника на презумпцію невинуватості повинно бути враховано. Питання щодо неупередженості судді виникає, коли попереднє рішення вже містить детальну оцінку ролі особи, яка згодом була засуджена у злочині, вчиненому кількома особами, і, зокрема, коли попереднє рішення містить конкретне твердження про причетність заявника або коли враховано, що особа, засуджена згодом відповідала всім критеріям, необхідним для вчинення кримінального правопорушення. Враховуючи обставини конкретної справи, такі елементи можуть розглядатися як ті, що вирішують питання про винуватість особи, яка розглядається в подальшому провадженні, і, таким чином, може призвести до об`єктивно обґрунтованих сумнівів у тому, що національний суд має неупереджену думку щодо суті справи відносно особи, яку судили згодом на початку судового розгляду (абз. 4 п. 49 цього ж рішення). Не заперечується, що заявника судив і засудив той самий суд першої інстанції, який раніше засуджував його співвиконавців за злочинні дії, вчинені спільно з ним, і що, визначаючи ці діяння, суд першої інстанції також посилався на участь у них заявника (п. 50).
		Суд зазначає, що рішення про затвердження угод співвиконавців заявника про визнання винуватості містили детальний фактичний опис їхніх злочинів, включаючи роль заявника в них як спільного виконавця, тоді як точний фактичний опис деяких їхніх злочинних дій був ідентичний точному фактичному опису приписуваних йому злочинних дій. Хоча ці рішення не містять жодного окремого висновку про вину щодо заявника як такого (див. також пункти 27 і 28), їх слід розглядати у світлі складових елементів злочинів, про які йдеться, зокрема, створення, задумування та підтримання злочинного наміру, що передбачає узгоджені злочинні дії з боку спільних виконавців. Таким чином, засудження співвиконавців заявника у цих злочинах на основі наданого опису їхніх злочинних дій, що включало точне фактичне визначення конкретної ролі заявника в них, в принципі могло викликати сумніви щодо того, чи не призвело це до ситуації, при якій його було визнано таким, що скоїв кримінальні правопорушення, про які йдеться (п. 55). Посилання на заявника та його дії в такий спосіб може в принципі порушити захист його права на презумпцію невинуватості. Суд усвідомлює, що будь-яке можливе втручання в це право мало місце насамперед у провадженні щодо співвиконавців заявника […]. Тим не менш, засудження його співвиконавців було частиною справи проти заявника (п. 56). Суд також встановив, що, навіть якщо закон прямо вказує, що не можна зробити жодних висновків про винність особи з кримінального провадження, в якому вона не брала участі, судові рішення мають бути сформульовані таким чином, щоб уникнути будь-яких потенційних попередніх висновків про вину третьої особи, щоб не поставити під загрозу справедливий розгляд обвинувачення в окремому провадженні. Зазначені посилання жодним чином не були сформульовані таким чином, щоб вказувати на те, що на даний момент заявник є лише обвинуваченим і переслідується в окремому кримінальному провадженні. Разом з тим, жодне таке формулювання чи будь-яке інше пояснення щодо того, що його вину законодавчо не встановлено, не фігурує ні в обґрунтуванні вироків, які засуджують співвиконавців, ні де-небудь ще. Правда, що у вироках, які засуджують співвиконавців, на заявника посилаються лише під його ініціалами та псевдонімом. Однак, як також зазначено в рішенні, очевидно, що суд першої інстанції чудово знав його особу. Більше того, і що ще важливіше (оскільки точне фактичне визначення власних злочинних дій заявника ідентичне визначенню його співвиконавців), не може бути сумніву, що його участь у їхніх злочинних діях була конкретно та індивідуально визначена у вироках, у яких встановлені такі винні співвиконавці (п.61). Оскільки суд першої інстанції щодо заявника вважав засудження його співвиконавців частиною справи проти нього, принаймні, на перший погляд, він мав очевидний стимул залишатися послідовним зі своїм попереднім набором рішень, оскільки будь-які суперечливі висновки, зроблені вперше, могли підірвати довіру до останнього (рішення ЄСПЛ «Навальний і Офіцеров»). Так само - враховуючи, що власне засудження заявника значною мірою ґрунтувалося на свідченнях, наданих співвиконавцями, які вже інкримінували йому зізнаннями, які вони дали під час угоди про визнання винуватості - у них також був очевидний стимул не суперечити їхнім попереднім заявам. З огляду на формулювання вироків проти співвиконавців заявника, вони завдали шкоди його праву заявника вважатися невинним доти, доки його вину не буде доведено. Враховуючи роль, яку вони відіграли у судовому розгляді заявника, який проходив у тому ж суді, його сумніви щодо його неупередженості були об`єктивно виправданими (п. 64 рішення ЄСПЛ у справі «Муча проти Словаччини»).
		Згідно з приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
		Крім того, суд бере до уваги положення ст. 1 Європейської Конвенції з прав людини від 04 листопада 1950 (далі - Конвенція) в частині того, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Термін «суд, встановлений законом» з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (Справа «Сокуренко і Стригун проти України», п. 24 Рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року).
		У постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2017 року «Про незалежність судової влади» зазначено, що суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.
		Також судом враховані Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року. Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.
		У п. 26 рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» суд зазначив, що «навіть видимість може бути важливою», «правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться», тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений.
		На підставі викладеного можна зробити висновок, що відводу (самовідводу) підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про його упередженість, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
		Таким чином, враховуючи наведені висновки ЄСПЛ, суд вважає наявними обставини, які можуть викликати в учасників цієї справи сумніви у неупередженості судді ОСОБА_3 , внаслідок ухвалення нею вироку на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_19 , оскільки на 74 аркуші вироку від 12.09.2024, суддя зазначила, що ОСОБА_19 діяла за попередньою змовою з ОСОБА_16 та ОСОБА_20 обто з вказаного вироку слідує висновок про винність зазначених осіб з кримінального провадження, в якому вони не брали участі.
		Відтак, з метою забезпечення права на справедливий судовий розгляд, суд вважає за необхідне заяву про відвід судді ОСОБА_3 задовольнити та передати матеріали кримінального провадження до канцелярії суду для визначення іншого судді автоматизованою системою документообігу суду.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 76, 80, 81, 369-372 КПК України, суд,
		постановив:
		Заяву захисникаобвинуваченоїОСОБА_6 адвоката ОСОБА_9 про відвідсудді ОСОБА_3  задовольнити.
		Відвести суддю  ОСОБА_3  від участі в розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 362, ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 209 КК України.
		Кримінальне провадження передати в канцелярію Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області для повторного автоматизованого розподілу відповідно до ч.3 ст.35 КПК України.
		Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
		 
		Головуюча суддя:                         ОСОБА_24 
		 
		Судді                                 ОСОБА_25 
		 
		                                    ОСОБА_26

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...