Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 539/4806/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано судом: 02.04.2025. Зареєстровано: 02.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/539/94/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024170570000903

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 539/4806/24
		Провадження № 1-кп/539/94/2025
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02.04.2025                                             м.Лубни
		Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
		головуючого судді    ОСОБА_1 
		за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 
		прокурора        ОСОБА_3 
		обвинуваченого       ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лубни Полтавської області кримінальне провадження №12024170570000903 за обвинуваченням
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця містаЛубни Полтавськоїобласті,громадянина України,який маєсередню спеціальнуосвіту,неодружений,працює слюсаремв ПрАТ«Харківпродмаш»,зареєстрований тапроживає заадресою:  АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в силу ст.89 КК України не судимий,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		24 лютого 2022 року у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався указами Президента України.
		Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022№ 69/2022«Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022«Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №7113, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993оголошено загальну мобілізацію, у тому числі і на території Полтавської області.
		Згідно із вимогами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені у повістках.
		Згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.07.2024№ 10/1428,протокол № 134 ОСОБА_4 визнаний придатним до військової служби під час загальної мобілізації в Збройних Силах України.
		16.09.2024 ОСОБА_4 було оголошено та роз`яснено зміст повістки про його явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 для призову за мобілізацією на 05 год. 00 хв. 17.09.2024до військової частини НОМЕР_2 . При цьому ОСОБА_4 відмовився отримувати повістку на відправку до вищевказаної військової частини, про що старшим офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено акт про відмову в отримані повістки.
		ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним і діючи з прямим умислом, тобто, завідомо знаючи про висновок військово-лікарської комісії про придатність його до військової служби під час загальної мобілізації, будучи обізнаним про його призов за мобілізацією та заздалегідь попередженим про строк і необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправки до військової частини НОМЕР_2 , відмовившись від отримання повістки на відправку до військової частини, бажаючи ухилитися від призову за мобілізацією, на зазначений час без поважних причин не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 для проходження військової служби та подальшої відправки, чим прямо ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		Вказаними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, - ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, зазначивши, що вчинив зазначене правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті.Пояснив, що на початку червня 2024 року він пройшов військово-лікарську комісію, його було визнано придатним до військової служби під час загальної мобілізації. 16.09.2024 до нього додому приїхали дільничний та представник ТЦК, хотіли вручити повістку про явку до ТЦК для відправки до військової частини. Він відмовився отримувати повістку. Йому роз`яснили зміст повістки. В його присутності було складено акт про відмову від отримання повістки у присутності понятих. Йому сказали, коли потрібно з`явитись до ТЦК. Він відмовився отримувати повістку, оскільки в нього була хвора мати, у якої він один син. Він злякався і не прийшов до ТЦК у призначений час, бо боявся за своє життя і життя матері, яка без нього померла би. Мати погано пересувалася, ходила з паличкою, їй потрібен був сторонній догляд. Мати була особою з інвалідністю третьої групи, він за нею доглядав. Його мати померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Він проходив строкову службу у 2001  2003 роках. Розуміє, що порушив закон. Вважає, що зробив правильно, бо не покинув матір. Після 17.09.2024 добровільно до ТЦК не ходив. Просив звільнити його від відбування призначеного покарання з іспитовим строком.     
		Оскільки обвинувачений не оспорював фактичних обставин справи та у судовому засіданні визнав свою винуватість за пред`явленим обвинуваченням у повному обсязі, суд за згодою сторін визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин провадження, які не оспорювалися жодним з учасників судового розгляду з огляду на положення ч. 3ст. 349 КПК України, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності та істинності їх позицій, а також роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку, на що, зокрема, обвинувачений погодився.
		Винуватість обвинуваченого у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення повністю доведена і не оспорюється жодним учасником судового розгляду.
		Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.                                            Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Санкцією ст.336 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років.    
		При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує пом`якшуючу покарання обставину - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.                                                 У обвинувальному акті зазначено, що обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , є щире каяття. Однак суд не вбачає щирого каяття обвинуваченого, оскільки повне визнання вини ще не свідчить про щире каяття. Каяття включає в себе щирий жаль щодо вчиненого злочину та осуд своєї поведінки. Обвинувачений не шкодує про вчинене, не бажає виправити ситуацію, що склалася. В період воєнного стану, під час військової агресії ворога відкрито відмовився виконати передбачений ст. 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.                                                    Тому судом не встановлено обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого, - щирого каяття.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		Як особа обвинувачений ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, в силу ст. 89 КК України не судимий. 
		З досудової доповіді відносно обвинуваченого ОСОБА_4 вбачається, що рівень ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення визначений як середній, рівень небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб,  середній. Результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.                                                За змістом ч.1 ст. 314-1 КПК України досудова доповідь складається з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання.                                    Суд зазначає, що така доповідь для суду має рекомендаційний характер, не є вирішальним фактором при призначенні покарання.                            З аналізу приписів ст. 75 КК України вбачається, що при застосуванні даної норми кримінального закону всі зібрані у справі дані щодо обставин вчинення кримінального правопорушення в сукупності з даними про особу винуватого мають спонукати до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.                При призначенні обвинуваченому покарання суд також враховує конкретні обставини справи й високу суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину в умовах воєнного стану, яка полягає у відмові ОСОБА_4 від захисту Батьківщини, що створює підґрунтя для підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави та в умовах воєнного стану є неприпустимим.                             Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України«Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. В умовах збройної агресії з боку іншої держави захист Вітчизни набуває особливого значення, а тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання, повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, про що зазначено в ч.1 ст.1 та ч.2 ст.50 КК України.                         А тому ухилення обвинуваченого від виконання зазначеного вище обов`язку завдає значної шкоди інтересам суспільства. Жодних даних, які би свідчили про вжиття ОСОБА_4 заходів, спрямованих на те, щоб мобілізуватися, перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено.                                        Наведені вище обставини значно підвищують як суспільну небезпечність вчиненого злочину, так і особи ОСОБА_4 .                                    Так, у постанові від 09 грудня 2024 року (справа №146/1811/23) Касаційний кримінальний суд Верховного Суду наголосив, що відсутність належного реагування держави, зокрема, суду під час призначення покарання за вчинення військовозобов`язаними кримінальних правопорушень у сфері забезпечення призову та мобілізації під час збройної агресії та повномасштабного вторгнення ЗС РФ на територію України, нівелює визначену ст.ст.50, 65 КК України мету покарання і може призвести до збільшення кількості аналогічних кримінальних правопорушень іншими особами, а також неспроможності забезпечення належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності й територіальної цілісності України, що призведе до порушення прав та інтересів суспільства і держави в цілому.                                                Наявність у обвинуваченого на час вчинення злочину хворої матері, яка є особою з інвалідністю 3 групи, та те, що він боявся за своє життя, а також життя матері, не може слугувати будь-яким виправданням його дій.
		Враховуючи викладене, характер суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у мінімальному розмірі у вигляді трьох років позбавлення волі.Зазначене покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.            У цьому кримінальному провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою судом не застосовувався, клопотання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не заявлено. Тому підстав для взяття обвинуваченого під варту в залі суду після проголошення вироку судом не встановлено.        Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз відсутні.
		Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись статтями100, 124, 349,368,370,373,374 КПК України, суд,
		УХВАЛИВ:
		Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
		   Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання на виконання цього вироку після набрання ним законної сили.        
		Речовий доказ - акт про відмову в отриманні повістки ОСОБА_4 , який знаходиться у матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...