Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/13240/22 (910/14563/23) : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:.
Надіслано судом: 02.04.2025. Зареєстровано: 02.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2025.
Дата набрання законної сили: 27.03.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/13240/22 (910/14563/23) 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г., 
		за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача - Джаловян І.А.,
		відповідача-1 - Попічко Р.Р.,
		відповідача-2 - Крайчинський С.С.,
		третьої особи на стороні позивача - не з`явився, 
		третьої особи-1 на стороні відповідачів - не з`явився,
		третьої особи-2 на стороні відповідачів - не з`явився,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" 
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 (колегія суддів у складі: Остапенко О.М. - головуючий, Отрюх Б.В.,       Сотніков С.В.)
		у справі №910/13240/22(910/14563/23)
		за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському"
		до 1) Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"; 2) Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Боярчукова С.Г.
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: 1) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ляшук Олени Вікторівни; 2) Державного підприємства "Сетам"
		про скасування акта, визнання недійсним свідоцтва та витребування майна
		в межах справи №910/13240/22
		за заявою Прокторемо Інвестментс Лімітед
		до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському"
		про банкрутство, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Стислий виклад позовних вимог
		 
		1.          У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/13240/22 за заявою Прокторемо Інвестментс Лімітед про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" (далі - ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському") на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022.
		 
		2.          У вересні 2023 року ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (далі - ДК "Укрспецекспорт") та приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича (далі - Приватний виконавець), в якому просив суд:
		 
		- скасувати акт Приватного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 08.06.2023 у зведеному виконавчому провадженні №69556021 (ВП №69555087) з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 01.08.2022 у справі №910/8964/20 та наказу Господарського суду м. Києва від 16.05.2023 у справі №910/8964/20;
		 
		- визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) від 12.06.2023, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшук Оленою Вікторівною, зареєстрованого в реєстрі за №899;
		 
		- витребувати у ДК "Укрспецекспорт" на користь ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" дитсадок-ясла №14, загальною площею 1129,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 58 (літ. В), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1869922580000 (далі - нерухоме майно).
		 
		3.          Позов з посиланням на приписи ст.ст. 41, 121 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ст.ст. 34, 61 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), мотивовано тим, що нерухоме майно вибуло з власності позивача щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
		 
		4.          На примусове виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 у справі №910/8964/20 Господарським судом міста Києва видано накази від 01.08.2022 про стягнення з ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" (позивач) на користь ДК "Укрспецекспорт" (відповідач-1) 91354915,76 грн грошових коштів, 5806368,09 грн комісійної плати, 735700,00 грн витрат по сплаті судового збору, 178176,39 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги. 
		 
		5.          Приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №69555087 та розпочато примусове виконання зазначених наказів.
		 
		6.          У подальшому, 03.08.2022 Приватний виконавець виніс постанову про об`єднання виконавчих проваджень №69555087, №69555876 та №69555941 у зведене виконавче провадження №69556021.
		 
		7.          У рамках виконавчого провадження №69556021 Приватний виконавець арештував, описав та виставив на електронні торги належний позивачу об`єкт нерухомого майна (оголошення від 13.12.2022, торги були заплановані на 12.01.2023, другі торги - 25.04.2023, треті торги - 26.05.2023).
		 
		8.          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 у справі №910/13240/22, серед іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство позивача.
		 
		9.           27.12.2022 Приватний виконавець виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні №69556021. 
		 
		10.          Постановою Приватного виконавця від 29.12.2022 внесено зміни до постанови від 27.12.2022 про зупинення вчинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні №69556021, а саме, доповнено мотивувальну частину постанови абзацами 7 та 8 такого змісту: "Відповідно до положень ч. 3 ст. 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах. Враховуючи, що ухвала Господарського суду м. Києва у справі №910/13240/22 про відкриття провадження у справі №910/13240/22 про банкрутство ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" була постановлена 19.12.2022, а інформаційне повідомлення про проведення електронного аукціону за лотом №520798 опубліковано в системі електронних аукціонів з реалізації арештованого майна - 13.12.2022, дія постанови ВП №69555087 (ЗВП №69556021) від 27.12.2022 про зупинення вчинення виконавчих дій, не поширюється на процедуру з реалізації арештованого майна за лотом №520798".
		 
		11.           12.01.2023 о 09:05:04 сформовано протокол №581414 проведення електронного аукціону (торгів), згідно з яким перший електронний аукціон (торги) з реалізації нерухового майна (оголошення від 13.12.2022, торги були заплановані на 12.01.2023) не відбувся у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.
		 
		12.          Згідно з протоколом №586900 проведення електронного аукціону (торгів), який сформовано 25.04.2023 о 09:05:02, повторний електронний аукціон (торги) з продажу нерухомого майна не відбувся через відсутність допущених учасників торгів.
		 
		13.          Згідно з протоколом №588590 проведення електронного аукціону (торгів) від 26.05.2023 третій електронний аукціон (торги) з продажу нерухомого майна не відбувся через відсутність допущених учасників торгів.
		 
		14.          Листом від 26.05.2023 №449 Приватний виконавець повідомив ДК "Укрспецекспорт" про те, що відповідно до протоколу №588590 від 26.05.2023 з проведення електронного аукціону (торгів) треті торги не відбулись та запропонував відповідачу-1 залишити за собою нереалізоване нерухоме майно.
		 
		15.          У відповідь на вказаний лист ДК "Укрспецекспорт" листом від 07.06.2023 №И8Е-13.3-4981 повідомило Приватного виконавця про бажання залишити за собою нереалізоване майно позивача. 
		 
		16.           08.06.2023 Приватний виконавець виніс постанову у ЗВП №69556021 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.
		 
		17.           08.06.2023 між відповідачами складено акт про реалізацію нерухомого майна, яким підтверджується передача нерухомого майна відповідачу-1 в рахунок часткового погашення суми боргу позивача в розмірі 26920600,00 грн.
		 
		18.           12.06.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшук О.В. на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, складеного Приватним виконавцем 08.06.2023, видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та зареєстровано в реєстрі за №899.
		 
		Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		 
		19.          Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 позовні вимоги задоволено. Скасовано акт Приватного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 08.06.2023; визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) від 12.06.2023, яке видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшук О.В. та зареєстровано в реєстрі за №899; витребувано у ДК "Укрспецекспорт" на користь ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" нерухоме майно. Здійснено розподіл судового збору.
		 
		20.          Ухвалюючи вказане рішення, господарський суд дійшов висновку про порушення Приватним виконавцем ст. 41 КУзПБ та ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" під час виставлення майна на повторні та треті торги після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. У зв`язку з цим, задоволено вимоги позивача про скасування акта Приватного виконавця та визнання недійсним свідоцтва нотаріуса про придбання майна з прилюдних торгів на підставі положень ст.ст. 203, 215 ЦК України з огляду на реалізацію майна позивача під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також витребувано спірне нерухоме майно, яке було предметом продажу на торгах, на користь позивача на підставі ст. 387 ЦК України.
		 
		21.          Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судового збору.
		 
		22.          Господарський суд апеляційної інстанції з посиланням на постанови Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №206/2421/16-ц, від 27.04.2023 у справі №509/2654/19 та від 31.01.2024 у справі №755/4534/21 виходив з того, що передача Приватним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна в рахунок погашення боргу, постанова, прийнята виконавцем у результаті цієї процедури, та складений Приватним виконавцем акт про передачу майна стягувачу, не можуть визнаватися недійсними на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.
		 
		23.          Додатково в постанові зазначено, що свідоцтво є підставою для державної реєстрації права власності за покупцем (переможцем аукціону), але не є правовстановлюючим документом, і вичерпує свою дію із здійсненням такої реєстрації, а тому визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника (в даному випадку позивача). У зв`язку з цим, господарський суд апеляційної інстанції зауважив, що позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва нотаріуса не є належним способом захисту.
		 
		24.          З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про скасування акта Приватного виконавця та визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) від 12.06.2023 і відмову у задоволенні позову в цій частині з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права. 
		 
		25.          При цьому, господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи характер спірних правовідносин, що склались між сторонами у справі, ефективним способом захисту порушеного права власника (ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському") є витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України). 
		 
		26.          Вирішуючи позовні вимоги в частині вимог про витребування майна у відповідача-1, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що стадія продажу майна розпочинається із моменту оприлюднення інформації про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги), та включає в себе власне електронні торги (в т.ч. повторні, треті), а у разі не реалізації майна на третіх електронних торгах та виявлення стягувачем бажання залишити його за собою, також і процедуру передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
		 
		27.          З огляду на викладені обставини справи, зокрема, факт перебування майна боржника на стадії продажу станом на дату відкриття щодо боржника справи про банкрутство, господарський суд апеляційної інстанції не встановив порушень Приватним виконавцем приписів ст. 41 КУзПБ та ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" при виставленні майна на повторні та треті торги після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, оскільки кожний наступний аукціон проводиться в залежності від результату проведення попереднього аукціону та не потребує прийняття додаткових рішень з боку приватного виконавця, що вказує на відповідний зв`язок, коли всі аукціони виступають складовими однієї загальної (цілісної) процедури примусової реалізації майна боржника з моменту оприлюднення інформації про продаж боржника і до моменту завершення всієї процедури примусової реалізації майна, включаючи процедуру передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах та виявлення стягувачем бажання залишити його за собою.
		 
		Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
		 
		28.          ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 залишити в силі.
		 
		29.          Скаржник у касаційній скарзі як на підставу для касаційного оскарження судового рішення апеляційної інстанції посилається на п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). 
		 
		30.          Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення ст. 41 КУзПБ, ст.ст. 34, 61 Закону України "Про виконавче провадження", без врахування висновку Верховного Суду, що викладений у постановах від 12.03.2019 у справі №918/420/16, від 19.08.2018 у справі №908/4057/14, від 11.07.2018 у справі №922/3040/17, від 29.11.2019 у справі №908/130/15-г, №923/1194/17, від 05.02.2020 у справі №921/557/15-г/10 щодо перебування боржника у справі про банкрутство в особливому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника для випадків звернення стягнення на майно боржника та без врахування висновку Верховного Суду, що викладений у постановах від 14.09.2021 у справі №908/2536/20, від 06.02.2024 у справі №910/1539/21(910/4002/23), від 12.09.2024 у справі №903/135/23(903/1020/23), від 14.05.2020 у справі №903/69/18 щодо змісту поняття "стадія продажу майна" під час проведення торгів у справах, що розглядаються в межах справи про банкрутство та дії мораторію.
		 
		31.          Скаржник вважає, що суд першої інстанції правильно з урахуванням висновку щодо застосування норми права, викладеного Верховним Судом у постанові від 14.09.2021 у справі №908/2536/20, дійшов висновку, що стадія продажу майна розпочинається із моменту оприлюднення інформації про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги) на відповідному етапі торгів. При цьому інформація про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги), що була оприлюднена раніше, у межах попереднього етапу реалізації нерухомого майна у виконавчому провадженні - на перших, повторних електронних торгах, якщо вони завершились, однак нерухоме майно не було реалізовано, з подальшим виставленням цього майна на повторні (треті) електронні торги, не береться до уваги при вирішенні питання, чи вважається такою, що розпочалась, стадія продажу майна з моменту оприлюднення інформації про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги) на відповідному етапі торгів.
		 
		32.          Скаржник зауважує, що формулюючи наведений висновок, Верховний Суд виходив з того, що кожний із визначених Законом видів електронних торгів з реалізації нерухомого майна у виконавчому провадженні має тотожну з іншими, однак самостійну стадійність, спрямовану на реалізацію майна боржника та укладення договору купівлі-продажу.
		 
		33.          На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 15, 16, 203, 387 ЦК України, ст.ст. 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 73, 74, 237, 238 ГПК України у подібних правовідносинах, що викладені у постановах від 25.01.2023 у справі №923/863/20, від 04.10.2022 у справі №914/2476/20, від 30.08.2022 у справі №914/1658/15, від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 13.08.2022 у справі №199/8324/19. 
		 
		34.          Також скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції надав оцінку доказам у справі без урахування принципів належності, допустимості, вірогідності, та належним чином не дослідив чи є обраний позивачем у цій справі спосіб захисту порушених прав належним та ефективним, враховуючи подані позивачем докази.
		 
		35.          Скаржник не погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про те, що вимоги позивача про скасування акта Приватного виконавця та про визнання недійсним свідоцтва нотаріуса про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) не є ефективним способом захисту, оскільки ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). 
		 
		Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
		 
		36.          ДК "Укрспецекспорт" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		 
		37.          ДК "Укрспецекспорт" вважає, що вимагаючи витребування майна нерухомого майна, позивач не довів наявності юридичних фактів (обставин), які визначені в ст.ст. 387, 388 ЦК України як обов`язкові умови для витребування майна. Зокрема, позивач не довів, що: майно набуто відповідачем-1 без відповідних правових підстав; підстави набуття майна відповідачем-1 є незаконними; відповідач-1 є недобросовісним набувачем майна.
		 
		38.          ДК "Укрспецекспорт" зауважує, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, що згідно з усталеною судовою практикою є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
		 
		39.          Також відповідач-1 з посиланням на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №678/301/12 та постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №910/10136/17, від 30.01.2020 у справі №903/41/18 та від 08.07.2020 у справі №201/18443/17, від 26.05.2022 у справі №905/857/19(905/1455/20) зазначає, що дії Приватного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
		 
		40.          У відзиві вказано, що в частині оскарження складеного Приватним виконавцем акта та свідоцтва про придбання майна, то в цій частині обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові №6-1655цс16 від 16.11.2016, вкотре відзначила, що складений державним виконавцем акт про передачу майна стягувачу не може визнаватись недійсним на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину. У цій же справі Велика Палата Верховного Суду також сформувала висновок, що свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, не є правовстановлюючим документом, а лише підтверджує вчинення сторонами дій, спрямованих на передання нерухомого майна у володіння покупцю. Видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця. 
		 
		41.          ДК "Укрспецекспорт" зауважує, що підставою для реалізації майна є заява виконавця, яка подається один раз при передачі майна на реалізацію та не подається на кожний окремий аукціон. При цьому, підставою для проведення повторного (другого та третього аукціону) є результат аукціону, що не відбувся. Отже, з урахуванням положень ч. 3 ст. 41 КУзПБ, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" та абзацу 6 п. 1 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.09.2016, стадія продажу майна розпочинається із моменту оприлюднення інформації про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронний аукціон), та включає в себе власне електронні торги (в т.ч. повторні, треті), а у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах та виявлення стягувачем бажання залишити його за собою, також і процедуру передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вказані процедури з майном боржника, якщо останнє вже перебувало на стадії продажу в момент відкриття провадження у справі про банкрутство.
		 
		42.          Відповідач-1 вважає, що ч. 2 ст. 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача у тому випадку, коли він набув майно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, а тому витребовуючи спірне нерухоме майно від відповідача-1, позивач повинен був передусім довести недобросовісність набувача майна (відповідача-1). Оскільки майно, що було відчужене у виконавчому провадженні щодо стягнення заборгованості з позивача на виконання рішення суду та за відсутності обов`язку відповідача-1 перевіряти дотримання Приватним виконавцем визначеної законом процедури реалізації майна, в тому числі в порядку передання нереалізованого майна стягувачу, то майно є таким, що належить відповідачу-1 на законних підставах, а тому підстави для витребування вказаного майна у відповідача-1 в порядку ст. 387 ЦК України відсутні.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		43.          Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог щодо скасування акта Приватного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу; визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та витребування нерухомого майна від відповідача-1 на користь позивача.
		 
		Щодо вимог позивача про скасування акта Приватного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та про визнання недійсним свідоцтва нотаріуса про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів)
		 
		44.          Заявляючи вказані вимоги, позивач вказує, що на підставі постанови та акта Приватного виконавця від 08.06.2023 відповідач-1 отримав свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) від 12.06.2023, на підставі якого, в свою чергу, останній зареєстрував право власності на майно позивача. За твердженням позивача, саме скасування акта Приватного виконавця та визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є ефективним способом захисту інтересів позивача, які гарантують повне відновлення порушеного права, оскільки має наслідком припинення права власності за незаконним володільцем. Позивач вважає, що акт Приватного виконавця про реалізацію майна є формою фіксації такого правочину, а отже звернення до суду з позовом про скасування такого акта є належним способом захисту порушеного права позивача.
		 
		45.          Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України), так і інші юридичні факти (п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
		 
		46.          Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України).
		 
		47.          Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		48.          Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Тому відчуження майна з прилюдних торгів за правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу, й така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за ст.ст. 203, 215 ЦК України.
		 
		49.          Разом з тим Закон допускає, що реалізація арештованого майна на прилюдних торгах може не відбутися. У такому випадку з метою забезпечення права стягувача - учасника виконавчого провадження, закон передбачає відповідний порядок дій, які повинен вчинити виконавець, а саме: повідомити стягувача про те, що арештоване майно не було реалізоване на прилюдних торгах після проведення повторної оцінки, та запропонувати стягувачу залишити це майно за собою (ч. 6 ст. 61 Закону).
		 
		50.          Якщо стягувач своєчасно і письмово не заявить про таке своє бажання, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові (ч. 7 ст. 61 Закону). 
		 
		51.          Якщо ж стягувач заявить про бажання залишити нереалізоване на прилюдних торгах майно за собою, виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу, а за фактом такої передачі складає відповідний акт. При цьому майно передається саме стягувачу в рахунок погашення боргу, а відповідні постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (ч. 9 ст. 61 Закону).
		 
		52.          З огляду на зазначене, передбачена ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" процедура передачі виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна боржника в рахунок погашення його боргу оформлюється шляхом прийняття виконавцем постанови та складення акта про передачу майна стягувачу, які можуть вважатися юридичними фактами, що є законними підставами виникнення цивільних прав та обов`язків (п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України). 
		 
		53.          Однак, за своєю правовою природою таку процедуру разом з відповідними постановою та актом виконавця не можна ототожнювати з процедурою відчуження майна з прилюдних торгів тільки тому, що за результатами проведення прилюдних торгів виконавець також складає акт.
		 
		54.          Отже, передача виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна в рахунок погашення боргу, постанова, прийнята виконавцем у результаті цієї процедури, та складений виконавцем акт про передачу майна стягувачу не можуть визнаватися недійсними на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за ст.ст. 203, 215 ЦК України.
		 
		55.          Відповідного висновку дотримується Верховний Суд у постановах від 03.07.2019 у справі №206/2421/16-ц, від 27.04.2023 у справі №509/2654/19 та від 31.01.2024 у справі №755/4534/21.
		 
		56.          Господарський суд апеляційної інстанції врахував наведені правові позиції та обґрунтовано вказав про помилковість висновку суду першої інстанції про скасування акта Приватного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 08.06.2023 на підставі положень ст.ст. 203, 215 ЦК України.
		 
		57.          В свою чергу, видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. Видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця. Свідоцтво є лише підставою для державної реєстрації права власності за покупцем (переможцем аукціону), але не є правовстановлюючим документом, і вичерпує свою дію із здійсненням такої реєстрації.
		 
		58.          Відповідно до пп. 4.1, 4.2 п. 4 глави 12 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, (далі - Порядок у редакції, чинній на момент видачі свідоцтва) придбання нерухомого майна на аукціоні при його продажі в провадженні у справі про банкрутство оформлюється нотаріусом відповідно до ст. 75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва за умови надання договору купівлі-продажу, оформленого відповідно до ст. 50 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Свідоцтво про придбання майна на аукціоні видається нотаріусом на підставі акта про передання права власності на придбане майно, що підписується сторонами, та протоколу про проведення аукціону, складеного організатором аукціону.
		 
		59.          Тобто нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна на аукціоні, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення аукціону (близькі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19).
		 
		60.          З огляду на викладене, визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника (в даному випадку позивача). Цей документ не породжує жодного права. 
		 
		61.          Тому позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва нотаріуса не є належним способом захисту (такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 та постановах Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19, від 12.04.2023 у справі №16/89, від 11.07.2024 у справі №926/2179/20).
		 
		62.          За вказаних обставин ані позовна вимога про скасування акта Приватного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, ані позовна вимога та визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), не призводять до захисту прав позивача та не відповідають належному способу захисту у цій справі. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
		 
		63.          Такий висновок сформульований у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19.
		 
		64.          Верховний Суд вважає висновок господарського суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову в частині скасування акта Приватного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та визнання недійсним свідоцтва нотаріуса про придбання майна з прилюдних торгів у зв`язку з неефективним способом захисту своїх прав в цій частині правильним. 
		 
		Щодо вимог позивача про витребування нерухомого майна від відповідача-1 на користь позивача
		 
		65.          Верховний Суд вважає, що враховуючи характер спірних правовідносин, що склались між сторонами, ефективним способом захисту порушеного права власника (ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському") є витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України), а не скасування акта Приватного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та визнання недійсним свідоцтва нотаріуса про придбання майна з прилюдних торгів. Подібний висновок також наведено у постанові Верховного Суду у справі від 31.01.2024 у справі №755/4534/21.
		 
		66.          Господарські суди встановили, що спірне нерухоме майно належало позивачу - ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" та було реалізовано Приватним виконавцем у виконавчому провадженні шляхом передачі його стягувачу (відповідачу-1) в рахунок погашення боргу позивача.
		 
		67.          При цьому, звертаючись з позовом, ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" заперечує правомірність набуття відповідачем-1 права власності на нерухоме майно позивача, вважаючи, що відповідач-2 при повторному виставленні такого майна на продаж порушив ст. 41 КУзПБ та ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження". 
		 
		68.          Верховний Суд зазначає, що з моменту порушення справи про банкрутство стосовно боржника/відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №908/4057/14, від 11.07.2018 у справі №922/3040/17, від 29.11.2019 у справах №908/130/15-г і №923/1194/17, від 05.02.2020 у справі №921/557/15-г/10 та в низці інших постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).
		 
		69.          Частинами 1-3 ст. 41 КУзПБ визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
		 
		70.          Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.
		 
		71.          Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.
		 
		72.          Відповідно до пункту 1 розділу І Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна" від 29.09.2016 №2831/5 (далі - Наказ) електронний аукціон - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних аукціонів, за яким його власником стає учасник, який під час аукціону запропонував за нього найвищу ціну.
		 
		73.          Згідно з ч. 1 ст. 18 України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		 
		74.          Одним із заходів примусового виконання рішень згідно з п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" є, зокрема, звернення стягнення на майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
		 
		75.          При цьому, відповідно до ст. 48 наведеного Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
		 
		76.          Відповідно до положень згаданого вище Порядку реалізації арештованого майна, яким визначено правила проведення електронних торгів як способу реалізації майна боржника у виконавчому провадженні, дата розміщення на веб-сайті організатора торгів інформаційного повідомлення про електронні торги є датою оприлюднення інформації про продаж майна боржника.
		 
		77.          Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною) - пункт 1 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна.
		 
		78.          Організатор здійснює внесення до системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця (пункт 2 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна).
		 
		79.          Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 30 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна. Порядок проведення електронних аукціонів визначається Міністерством юстиції України.
		 
		80.          Частиною 5 наведеної статті Закону передбачено можливість проведення першого, повторного та третього електронного аукціону в залежності від результату проведення попереднього аукціону.
		 
		81.          Отже, виходячи з системного аналізу вказаних правових норм можна зробити висновок, що стадія продажу майна розпочинається із моменту оприлюднення інформації про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги), та включає в себе власне електронні торги (в т.ч. повторні, треті), а у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах та виявлення стягувачем бажання залишити його за собою, також і процедуру передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу. 
		 
		82.          Водночас, визначаючи в ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" процедуру реалізації майна, на яке звернено стягнення на електронних торгах, законодавець при цьому визначив, зокрема види електронних торгів (аукціону), як перший, повторний та третій електронний аукціон; які проводяться один за одним за наявності для цього підстав - в залежності від результату проведення кожного із попередніх торгів (аукціону).
		 
		83.          При цьому стадії торгів (аукціону), які мають місце у разі проведення кожного із наведених видів торгів (аукціону), визначені та регламентовані положеннями Наказу: передача майна на реалізацію (розділ ІІ), підготовка до проведення електронних аукціонів (аукціонів за фіксованою ціною) (розділ ІІІ), реєстрація учасників аукціонів (аукціонів за фіксованою ціною) (розділ ІV), проведення електронних аукціонів (розділ V), реалізація арештованого майна за фіксованою ціною (розділ VІ), оформлення результатів електронних аукціонів.
		 
		84.          Відповідно до приписів абзацу 6 пункту 1 розділу ІІ Наказу датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронний аукціон (аукціон за фіксованою ціною). 
		 
		85.          За змістом наведених положень, які регламентують процедуру реалізації майна (на яке звернуто стягнення) у виконавчому провадженні з електронних торгів, електронні торги хоча і є єдиним процесом продажу майна, що складається, у разі наявності для цього підстав (ч. 5 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження"), з видів торгів (перші, повторні, треті), однак які в своєї суті є окремими самостійними етапами реалізації майна у виконавчому провадженні з електронних торгів, кожний з яких, в свою чергу, опосередковують відповідні, послідовно визначені законом, стадії.
		 
		86.          З урахуванням цього висновку та за змістом положень, зокрема ч. 3 ст. 41, ч.ч. 1, 2 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" та абзацу 6 пункту 1 розділу ІІ Наказу Верховний Суд дійшов висновку, що стадія продажу майна розпочинається із моменту оприлюднення інформації про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронний аукціон) на відповідному етапі аукціону. 
		 
		87.          При цьому інформація про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги), що була оприлюднена раніше, у межах попереднього етапу реалізації нерухомого майна у виконавчому провадженні - на перших, повторних електронних торгах, якщо вони завершились, однак нерухоме майно не було реалізовано, з подальшим виставленням цього майна на повторні (треті) електронні торги, не береться до уваги при вирішенні питання, чи вважається такою, що розпочалась, стадія продажу майна з моменту оприлюднення інформації про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги) на відповідному етапі торгів.
		 
		88.          У цьому висновку Верховний Суд виходить з того, що кожний із визначених Законом видів електронних торгів з реалізації нерухомого майна у виконавчому провадженні має тотожну з іншими, однак самостійну стадійність, спрямовану на реалізацію майна боржника та укладення договору купівлі-продажу. Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №908/2536/20.
		 
		89.          Верховний Суд також враховує правову позицію Верховного Суду у складі палати для розгляду справи про банкрутство, викладену в пунктах 51, 59 постанови від 14.05.2020 у справі №903/69/18 (на яку посилається скаржник), відповідно до якої, Верховний Суд дійшов висновку про поширення на спірні правовідносини мораторію на задоволення вимог кредиторів та про незаконність дій осіб щодо здійснення переходу права власності на спірне майно до стягувача, виходячи з того, що зміст поняття "стадія продажу майна" (ч. 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") не включає в себе процедуру придбання предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. 
		 
		90.          Формулюючи наведену правову позицію у справі №903/69/18, Верховний Суд відступив від протилежної правової позиції Верховного Суду, викладеної в п. 25 постанови від 31.07.2019 у справі №922/1787/18, а саме в тій її частині, в якій Верховний Суд у справі у справі № 922/1787/18 вказував, що "стадія продажу майна включає в себе також і процедуру передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу у разі не реалізації майна на третіх електронних торгах та виявлення стягувачем бажання залишити його за собою".
		 
		91.          При цьому Верховний Суд враховує, що правова позиція у справі №903/69/18, яка хоча і сформульована щодо визначення "стадії продажу майна" у розумінні ч. 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", однак підлягає врахуванню у спірних правовідносинах з огляду на те, що зі зміною законодавства (з втратою чинності вказаним Законом та з введенням в дію КУзПБ) законодавець у ст. 41 КУзПБ не змінив зміст "мораторію на задоволення вимог кредиторів" та відповідні законодавчі обмеження щодо розпорядження майном боржника.
		 
		92.          Відповідно до постанови Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №908/2536/20 суд касаційної інстанції залишив без змін рішення господарських судів попередніх інстанцій про зупинення вчинення всіх виконавчих дій у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа та про скасування аукціону з продажу майна боржника, що проводиться ДП "Сетам". При цьому, Верховний Суд у справі №908/2536/20, з урахуванням наведених висновків в постанові від 14.05.2020 у справі №903/69/18, не відступив від відповідної правової позиції, однак з урахуванням обставин у справі №908/2536/20, що не є подібними у справі №903/69/18, сформував висновок про розширення правової позиції в постанові від 14.05.2020 у справі №903/69/18 щодо такої категорії як "стадія продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж" у виконавчому провадженні.
		 
		93.          З урахуванням викладеного, наведена правова позиція наведена в постанові від 14.05.2020 у справі №903/69/18 щодо такої категорії як "стадія продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж" також може бути розповсюджена і на позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння.
		 
		94.          Отже, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо відкриття виконавчого провадження та опису майна до відкриття провадження у справі про банкрутство; зупинення виконавчого провадження на підставі введеного мораторію на задоволення вимог кредиторів (ухвала від 19.12.2022 у справі №910/13240/22); оголошення про продаж майна 13.12.2022 та призначення їх на 12.01.2023; визнання перших торгів такими, що не відбулися; проведення подальших аукціонів з реалізації майна, які також визнані такими, що не відбулися, з урахуванням наведеного вище змісту "стадійності продажу майна" боржника вже після введення мораторію та передачу спірного майна стягувачу в рахунок погашення заборгованості Верховний Суд визнає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що дії Приватного виконавця з реалізації майна боржника є правомірними.
		 
		95.          З огляду на викладене, Верховний Суд враховує доводи скаржника у цій справі про неправильне застосування судами попередніх інстанцій ч. 3 ст. 41 КУзПБ, п. 4. ч. 1 ст. 34, ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" та про необхідність врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №903/69/18 та інших (у справах №№908/2536/20, 910/1539/21(910/4002/23), 903/135/23(903/1020/23), а також щодо визначення стадії продажу майна.
		 
		96.          Верховний Суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів поширюється на спірні правовідносини, а тому дії виконавця з реалізації майна боржника суперечать закону та є неправомірними.
		 
		97.          Водночас у питанні витребування майна Верховний Суд вважає за необхідне зауважити таке.
		 
		98.          Суд апеляційної інстанції під час вирішення спору правильно врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.07.2023 у справі №127/28780/21 про те, що якщо спірне нерухоме майно не було примусово реалізовано на торгах, а на підставі заяви особи, яка не була учасником торгів (стягувачем) було залишено за нею у рахунок погашення боргу, то положення ч. 2 ст. 388 ЦК України на цю особу не поширюються.
		 
		99.          Водночас, підстави витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) врегульовано положеннями ст.ст. 387-390 ЦК України.
		 
		100.          Так, за правилами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		 
		101.          Віндикаційний позов - вимога не володіючого власника до незаконного володільця про витребування майна (ст. 387 ЦК України).
		 
		102.          Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти (право власності) й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.
		 
		103.          Цей спосіб захисту полягає у відновленні становища, що існувало до порушення права власності, шляхом повернення майна у володіння власника (титульного володільця) із метою відновлення у власника усього комплексу його правомочностей. Витребування майна шляхом віндикації застосовується якщо між власником і володільцем майна немає зобов`язальних (договірних) відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору.
		 
		104.          При цьому у правовій конструкції витребування майна шляхом віндикації позивач повинен довести наявність таких обов`язкових елементів даного способу захисту права власності: 1) позивач є безсумнівним власником майна, що витребовується; 2) майно, що є предметом віндикації вибуло з володіння позивача поза його волею; 3) відсутні правові підстави для вибуття спірного майна з володіння позивача. 
		 
		105.          Обов`язок доводити наявність усіх елементів такої правової конструкції покладається саме на позивача.
		 
		106.          Зазначене також підтверджується висновками Верховного Суду, який неодноразово звертав увагу на те, що можливість задоволення позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов`язана із встановленням двох основних обставин -відсутності волі власника (позивача, який витребує майно) на відчуження майна та обставин переходу права власності до останнього набувача (чи було таке набуття добросовісним чи не добросовісним).
		 
		107.          Власник, за наявності підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18, 14.11.2018 у справі №183/1617/16).
		 
		108.          Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. 
		 
		109.          Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 виснувала про важливе значення належної перевірки обставин, які свідчать про добросовісність або недобросовісність набувача як для застосування положень ст.ст. 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна як такого, що може вважатися відповідним нормам справедливого судового розгляду згідно зі ст. 6 Конвенції.
		 
		110.          Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Водночас визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		 
		111.          Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2022 у справі №461/12525/15-ц також зазначила, що суди, розглядаючи справи щодо застосування положень ст. 388 ЦК України у поєднанні з положеннями ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.
		 
		112.          Відповідно до приписів ст. 330 ЦК України добросовісність є умовою набуття права власності. Оскільки спір про віндикацію є титульним спором для обох сторін, саме на набувача покладено обов`язок довести свою добросовісність.
		 
		113.          При цьому Верховний Суд враховує, що ч. 5 ст. 12 ЦК України встановлює загальну презумпцію добросовісності, однак виходить з того, що у віндикаційному спорі пріоритет має спеціальна норма - ст. 330 ЦК України висновки в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №924/408/21(924/287/23) (пункт 131). 
		 
		114.          Вирішуючи питання про можливість витребування від останнього набувача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування ст. 388 ЦК України, слід враховувати висновок Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанови від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (постанови від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 61), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 211), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (пункт 55), від 21.09.2022 у справі №908/976/19 (пункт 5.66)).
		 
		115.          Питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №233/4365/18).
		 
		116.          Отже, судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності набувача, що суттєво для застосування як положень ст.ст. 387, 388 ЦК України, так і положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном.
		 
		117.          Під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій мали встановити шляхом дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності з урахуванням вірогідності та взаємозв`язку обставини про добросовісність/недобросовісність відповідача-1, зокрема, про об`єктивну неможливість (або можливість) відповідача-1 бути обізнаним про можливу незаконність вибуття спірного майна з володіння боржника, про недобросовісну поведінку боржника.
		 
		118.          Так, суди попередніх інстанцій, які дійшли протилежних висновків щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині витребування майна, керувалися лише обставинами щодо наявності /відсутності порушень під час проведення торгів.
		 
		119.          Поряд з цим в контексті можливості його витребування за правилами ст. 388 ЦК України суди не досліджували обставин справи щодо добросовісності/недобросовісності відповідача-1 як набувача спірного майна, оскільки всупереч вимогам, встановленим в ч. 4 ст. 238 ГПК України щодо змісту судового рішення, суди попередніх інстанцій не навели мотивів для зазначеного висновку, а саме не послалися на досліджені ними докази у справі та встановлені на їх підставі обставини, які б беззаперечно вказували та доводили і висновок про добросовісність/недобросовісність відповідача-1 у спірних правовідносинах, і мотиви для цього висновку.
		 
		120.          Отже, у наведеній частині (щодо позовних вимог про витребування майна) оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
		 
		121.          З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень, знайшли своє часткове підтвердження за під час касаційного перегляду справи.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		122.          Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		123.          За результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		124.          Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (ч. 4 ст. 310 ГПК України).
		 
		125.          Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 308, ст. 310 ГПК України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі рішення в частині позовних вимог про витребування майна скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		126.          Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і залежно від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.
		 
		127.          Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення постанови суду апеляційної інстанції без змін в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування акта Приватного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та про визнання недійсним свідоцтва нотаріуса про придбання майна з прилюдних торгів.
		 
		Судові витрати
		 
		128.          У зв`язку з тим, що справа в частині позовних вимог про витребування майна направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у цій частині судом не здійснюється, а в іншій оскаржуваній частині позовних вимог судові витрати покладаються на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" задовольнити частково. 
		 
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/13240/22(910/14563/23) в частині позовних вимог про витребування у Державної корпорації з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" дитсадка-ясел №14, загальною площею 1129,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 58 (літера В), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1869922580000 скасувати, а справу у скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		 
		3. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі №910/13240/22(910/14563/23) залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                       В. Картере
		 
		Судді                                                                                                    К. Огороднік
		 
		                                                                                                    В. Пєсков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...