Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 394/143/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про комунальну власність; щодо визнання права власності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2025.
Дата набрання законної сили: 19.03.2025
Номер судового провадження: 61-4492ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 березня 2025 року
		м. Київ
		справа № 394/143/23
		провадження № 61-4492св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2023 року у складі судді Запорожець О. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у складі колегії суддів Голованя А. М., Дуковського О. Л., Письменного О. А.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на частку майна.
		Позов обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме право на 1/2 частку легкового автомобіля, житловий будинок з надвірними будівлями та дві земельні ділянки. 
		ОСОБА_1 прийняла спадщину та 20 січня 2022 року отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 5/6 часток у загальній спадковій масі, а також здійснила державну реєстрацію права власності на майно.
		ОСОБА_2 , яка є дочкою спадкодавця, прийняла спадщину на 1/6 частку спадкового майна в порядку права на обов`язкову частку у спадщині відповідно до положень статті 1241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		Водночас відповідач ОСОБА_2 дотепер без будь-яких пояснень і мотивів відмовляється отримувати свідоцтво про право на спадщину та здійснювати державну реєстрацію права власності, що порушує права позивача ОСОБА_1 як співвласника спадкового майна розпоряджатися належною їй часткою майна та значно ускладнює володіння та користування ним, зокрема відчуження, передання в оренду тощо.
		Позивач зазначала, що ОСОБА_2 внаслідок ухилення від отримання свідоцтв про право на спадщину за законом на належну їй частку та її державної реєстрації не виконує вимоги статей 322, 360 ЦК України щодо обов`язку брати участь в утриманні спільного майна, зокрема у витратах на його управління, збереження, сплати податків, зборів тощо, що також порушує майнові права іншого співвласника ОСОБА_1 .
		Відповідно до експертної оцінки ринкова вартість спірного рухомого і нерухомого майна становить 1 201 247,30 грн, а вартість 1/6 частки, яку успадкувала відповідач   ОСОБА_2 - 192 469,68 грн. Отже, позивач вважала, що порівняно із загальною вартістю спадкового майна вартість частки, що належить відповідачу, є незначною.
		Крім того, виділ у натурі 1/6 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований на земельній ділянці, площею 0,1423 га, відповідно до висновку будівельно-технічної судової експертизи, а також спільне володіння і користування ними є неможливим.
		Зазначала, що спірний автомобіль відповідно до положень частини другої статті 183 ЦК України є неподільною річчю, спільне володіння і користування ним є неможливим, як і виділ у натурі по 1/6 частці зі спірних земельних ділянок, що є недоцільним з огляду на складність у їх сумісному обслуговуванні та господарському утриманні, а також у зв`язку з неможливістю їх спільного володіння і користування, враховуючи в цілому особисті стосунки, що склались між сторонами.
		На думку позивача, припинення права відповідача на 1/6 частку у праві власності  на спадкове майно, яка є незначною, не завдасть істотної шкоди її інтересам та членам її сім`ї. Крім того, відповідач отримає компенсацію вартості її частки у ринкових цінах.
		Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд припинити право ОСОБА_2 на 1/6 частку у спільній частковій власності на:
		1/2 частку автомобіля марки Mercedes-Benz Vito, 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ринковою вартістю 93 218,85 грн; 
		житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці 0,1423 га, ринкова вартість якого становить 241 352,76 грн; 
		земельну ділянку, площею 5,8334 га, кадастровий номер 3523655100:02:000:3003, яка розташована на території Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, ринкова вартість якої становить 490 019,24 грн;
		земельну ділянку, площею 5,2345 га, кадастровий номер 3523655000:02:000:0272,  яка розташована на території Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, ринкова вартість якої становить 376 656,58 грн; 
		визнати за  ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку зазначеного майна;
		виплатити ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/6 частки зазначеного успадкованого майна в розмірі 192 439,68 грн, що були внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду відповідно до частини другої статті 365 ЦК України. 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		і мотиви їх ухвалення
		Новоархангельський районний суд Кіровоградської області рішенням від 14 серпня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовив у повному обсязі.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах, оскільки остання, хоча й прийняла спадщину, проте свідоцтво про право на спадщину не отримала, державну реєстрацію права власності на успадковане майно не здійснила. 
		Також місцевий суд зазначив, що грошова компенсація за частку у майні може бути надана лише за згодою відповідача, водночас ОСОБА_2 не погоджується на виплату їй грошової компенсації.
		Суд першої інстанції вважав, що позивач не довела належними та допустимими доказами те, що частка відповідача є незначною і вона не може бути виділена в натурі, що спільне володіння та користування майном є неможливим, та що задоволення позовних вимог може завдати відповідачу істотної шкоди, враховуючи заперечення відповідача проти отримання грошової компенсації. 
		Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначала, що відповідно до висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, отже, у спорах щодо спадкового майна належним відповідачем є спадкоємець, який прийняв спадщину. Відповідно до експертної оцінки ринкова вартість успадкованого сторонами майна становить 1 201 247,30 грн, а успадкованої ОСОБА_2 1/6 частки - 192 469,68 грн, яка є незначною. Також зазначала, що відповідно до статті 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості частки на депозитний рахунок суду, при цьому не вимагається згоди співвласника, як про це помилково зазначив суд першої інстанції. Вважала, що припинення права власності відповідача на незначну частку успадкованого нею рухомого і нерухомого майна не завдасть істотної шкоди її інтересам і членам її сім?ї.
		У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначала, що не має на праві власності нерухомого майна, тому позбавлення належної частки спадкового майна, яка не є незначною, завдасть їй істотної шкоди, на підтвердження чого надала довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 24 січня 2024 року. Вважала надані позивачем експертні висновки недостовірними, визначену на їх підставі ціну спадкового майна заниженою, та що вся спадкова маса не встановлена. Відповідач не погоджувалася на отримання грошової компенсації. 
		Кропивницький апеляційний суд постановою від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2023 року залишив без змін.
		Апеляційний суд зазначив, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. З огляду на зазначене апеляційний суд вважав помилковим висновок місцевого суду, що ОСОБА_2 не набула статусу відповідача за позовними вимогами ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 є власником частки спадкового майна із часу відкриття спадщини. Однак, на думку суду апеляційної інстанції, такий висновок місцевого суду не вплинув на правильність вирішення справи по суті.
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надала належних доказів неможливості спільного користування майном та доказів того, що припинення права ОСОБА_2 на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди її інтересам як співвласнику майна.
		Також апеляційний суд вважав, що належну відповідачу 1/6 частку у праві спільної часткової власності на спірне майно не можна вважати незначною. Відповідач заперечувала проти отримання компенсації вартості своєї частки та зазначала про відсутність у неї іншого житла.
		На думку колегії суддів, технічна неможливість виділити у натурі 1/6 частку житлового будинку відповідно до висновку експерта, складеного за результатами проведення судової будівельної-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної експертизи від 18 жовтня 2022 року № 376, не можуть бути правовою підставою для позбавлення відповідача права власності на належне їй майно.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		У березні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 14  серпня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, у якій позивач просить рішення судів скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись нанеправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс14, від 24 лютого 2016 року у справі № 6-2784цс15, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16, постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 750/11178/17, від 21 лютого 2024 року у справі № 754/14960/20.
		Заявник мотивує скаргу тим, що поза увагою судів залишилися такі обставини, як експертний висновок про неможливість виділу в натурі 1/6 частку житлового будинку, а також те, що відповідач ринкову вартість спірного майна не оскаржувала, клопотання про призначення судової експертизи не заявляла, у спірному житловому будинку ніколи не проживала, спадковим автомобілем не користувалася. Суд апеляційної інстанції не навів мотивів відхилення зазначених обставин та аргументів позивача. 
		Також зазначає, що висновок про істотність шкоди вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. 
		Суд під час розгляду справи повинен перевірити, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода внаслідок припинення права на частку. Водночас постанова апеляційного суду не містить мотивів щодо висновку про те, що у разі задоволення позову відповідачу може бути завдана істотна шкода. 
		Позивач вважала помилковими висновки судів про обов`язковість надання відповідачем згоди на отримання грошової компенсації під час вирішення судом спорів про припинення права на частку у спільному майні відповідно до статті 365 ЦК України.
		Доводи інших учасників справи
		У червні 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сучило А. О., надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає про необґрунтованість доводів позивача та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Верховний Суд ухвалою від 09 травня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
		У травні 2024 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду. 
		Верховний Суд ухвалою від 13 березня 2025 року справу призначив до судового розгляду колегією в складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Новоархангельську Кіровоградської області.
		Спадкоємцями ОСОБА_3 є дружина ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_2 .
		За життя 23 травня 2019 року ОСОБА_3 зробив заповідальне розпорядження, яке посвідчене секретарем Торговицької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області за № 101, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що належатиме йому на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (позивач). 
		20 січня 2022 року приватний нотаріус Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області видав Кравченко Т. О. свідоцтво про право на спадщину № 52, а саме на 5/12 часток автомобіля марки Mercedes-Benz,  Vito 108 CDI, 2003 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого 11 липня 2013 року Кіровоградським РЕВ УДАІ при УМВС України в Кіровоградській області, який належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 .
		20 січня 2022 року приватний нотаріус Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області видав Кравченко Т. О. свідоцтво про право на спадщину № 48, а саме на 5/6 часток житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області Степаненко Р. Г. 18 квітня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 214.
		До складу спірного домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1 ,  входить житловий будинок, літера «А», загальна площа 58,4 кв. м, житлова площа - 38,7 кв. м; веранда, літера «а»; гараж, літера «Б»; погріб, літера «В»; сарай, літера «Г»; літня кухня, літера «Г1»; прибудова, літера «г»; вбиральня, літера «Е»; скважина,  літера «К»; огорожа, ворота, хвіртка, літера «NN1,2».
		20 січня 2022 року приватний нотаріус Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області видав Кравченко Т. О. свідоцтво про право на спадщину № 49, а саме на 5/6 часток земельної ділянки, площею 5,8334 га, кадастровий номер 3523655100:02:000:3003, що розташована на території Новоархангельської селищної ради Новоархангельського району Кіровоградської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області Степаненко Р. Г. 02 грудня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 785.
		20 січня 2022 року приватний нотаріус Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області видав Кравченко Т. О. свідоцтво про право на спадщину № 50, а саме на 5/6 часток земельної ділянки, площею 5,2345 га, кадастровий номер 3523655000:02:000:0272, що розташована в межах території Новоархангельської селищної ради Новоархангельського району Кіровоградської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області Степаненко Р. Г. 02 листопада 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1266.
		Дочка ОСОБА_4 направила приватному нотаріусу Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області заяву, в якій просила вважати її такою, що спадщину після смерті батька ОСОБА_3 не прийняла.
		Дочка ОСОБА_2 направила приватному нотаріусу Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 .
		Приватний нотаріус Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області Малютяк А. В. повідомила ОСОБА_2 , що вона має право на обов`язкову частку у спадщині як спадкоємець ОСОБА_3 за законом, а саме на 1/6 частку.
		У жовтні 2022 року ОСОБА_1 зверталася до ОСОБА_2 із письмовою пропозицією про компенсацію ринкової вартості успадкованої 1/6 частки рухомого і нерухомого майна, на що остання не погодилася.
		Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу від 08 липня 2022 року № 08/07/01 ринкова вартість автомобіля Mercedes-Benz  Vito 108 CDI, 2003 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату оцінки становить 93 218,85 грн. 
		Згідно з висновком експерта, складеним за результатами проведення судової будівельної-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної експертизи від 18 жовтня 2022 року № 376, ринкова вартість житлового будинку з господарсько?побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці, площею 0,1423 га, становить 241 352,76 грн без ПДВ. 
		Відповідно до зазначеного висновку відсутня технічна можливість поділу житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1  відповідно до часток співвласників 1/6 та 5/6 та відповідно до вимог нормативно?правових актів у галузі будівництва. У висновку також зазначено про відсутність технічної можливості визначити порядок користування вказаним житловим будинком відповідно до часток співвласників 1/6 та 5/6 у зв`язку з неможливістю виділення в окреме користування співвласнику з часткою 1/6 хоча б однієї ізольованої кімнати. 
		Згідно з експертним висновком від 18 жовтня 2022 року № 376  ринкова вартість земельної ділянки, кадастровий номер 3523655100:02:000:3003, становить 490 019,24 грн без ПДВ; ринкова вартість земельної ділянки, кадастровий номер 3523655100:02:000:0272, становить 376 656,58 грн без ПДВ. 
		Для виплати грошової компенсації ОСОБА_2 у розмірі загальної ринкової вартості 1/6 частки спірного майна ОСОБА_1 внесла на спеціальний рахунок грошові кошти в сумі 192 469 грн, що підтверджується квитанцією від 06 січня 2023 року № 6. 
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідають.
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
		Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
		Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
		Під час вирішення цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, ніж закон. Більш того, керуючись положеннями ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
		Тлумачення змісту як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 підставами позову зазначала те, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 на 1/6 частку спадкового майна, яка складається з 1/2 частки автомобіля, домоволодіння та двох земельних ділянок, проте не отримала свідоцтва про право на спадщину, не здійснила державну реєстрацію права власності на вказане майно, що порушує права позивача як співвласника 5/6 часток спірного майна розпоряджатися належною їй часткою та значно ускладнює володіння та користування майном. Відповідач отримати компенсацію за належну їй частку у спільному майні, яка є незначною порівняно із загальною вартістю спадкового майна, у позасудовому порядку відмовилася. Зазначала також, що ОСОБА_2 не бере участі в утриманні спільного майна, проживає у місті Черкасах. 
		Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 вважала, що припинення права на належну їй частку у спільному майні без її згоди на отримання компенсації не узгоджується положеннями чинного законодавства. На думку відповідача, ОСОБА_1 має на меті позбавити її ще не зареєстрованого належним чином права власності на спадкове майно.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вважав, що ОСОБА_1 не надала належних доказів неможливості спільного користування майном та доказів того, що припинення права ОСОБА_2 на належну їй 1/6 частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди її інтересам як співвласнику майна.
		Суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що належна відповідачу 1/6 частка у спільному майні не може вважатися незначною часткою, ураховуючи заперечення відповідача проти отримання компенсації вартості своєї частки та відсутність у неї на праві власності будь-якого майна.
		Верховний Суд вважає висновок щодо недоведеності позовних вимог, викладений місцевим судом та з яким погодився суд апеляційної інстанції, зроблено з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи таке.
		Щодо підстав для припинення права особи на частку у спільному майні
		ОСОБА_2 прийняла спадщину у порядку статті 1241 ЦК  України  після смерті ОСОБА_3 , проте не оформила право на неї, отже, відповідачу належить право на частку спадкового майна із часу відкриття спадщини.
		Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 419/583/19.
		Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
		У статті 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
		1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 
		2) річ є неподільною; 
		3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 
		4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
		Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
		Тлумачення змісту статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь?якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
		Саме ця обставина є визначальною під час вирішення спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.
		Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 16 січня 2012 року в справі № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16, на які міститься посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 .
		Відсутність конструкції «за наявності одночасно» у статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 671/1543/21).
		Правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї).
		Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.
		Істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.
		Отже, у цій справі для припинення права ОСОБА_2 на частку у спільному майні на підставі позову іншого співвласника ОСОБА_1 необхідно встановити наявність хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, тобто чи є відповідна частка незначною і не може бути виділена в натурі, або річ є неподільною, або спільне володіння і користування майном є неможливим, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідного співвласника - ОСОБА_2 (пункт 4 частини першої цієї статті), та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
		Щодо припинення права ОСОБА_2 на частку у праві власності на автомобіль
		Верховний Суд зазначає, що транспортний засіб є рухомим майном та одночасно неподільною річчю.
		Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
		Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки (абзац перший частини другої статті 364 ЦК України).
		Права та інтереси іншого співвласника спільного майна на неподільну річ мають захищатися шляхом виплати компенсації (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2020 року у справі № 725/7187/19). 
		Позивач надала звіт про оцінку транспортного засобу від 08 липня 2022 року № 08/07/01, відповідно до якого ринкова вартість спірного автомобіля Mercedes?Benz  Vito 108 CDI, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату оцінки становить 93 218,85 грн.
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, усупереч вимогам статей 76-80 ЦПК України не надав належної оцінки доводам позивача про те, що спірний автомобіль є неподільною річчю, а спільне володіння і користування ним є неможливим з огляду на особисті відносини між сторонами, не навів мотивів, яким чином припинення права власності ОСОБА_2 на 1/12 частку автомобіля завдасть істотної шкоди її інтересам та інтересам її сім`ї, не встановив інших обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, чи перебуває автомобіль у користуванні сторін, наявність / відсутність у сторін прав керуванням ним, не встановив інших співвласників спірного автомобіля, враховуючи, що до спадкового майна увійшла лише 1/2 його частка.
		Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , не врахував наведеного й не дотримався вимог щодо всебічності, повноти та об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про залишення  без змін рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні вимог позову про припинення права ОСОБА_2 на 1/12 частку автомобіля відмовлено.
		Щодо припинення права ОСОБА_2 на частку у праві власності на житловий будинок
		Виділ частки житлового будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
		Відповідно до висновку експерта, складеного за результатами проведення судової будівельної-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної експертизи від 18 жовтня 2022 року № 376, відсутня технічна можливість поділу житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1   відповідно до часток співвласників 1/6 та 5/6 та відповідно до вимог нормативно?правових актів у галузі будівництва. У висновку також зазначено про відсутність технічної можливості визначити порядок користування вказаним житловим будинком відповідно до часток співвласників 1/6 та 5/6 у зв`язку з неможливістю виділення в окреме користування співвласнику з часткою 1/6 хоча б однієї ізольованої кімнати.
		Місцевий суд усупереч наведених вище норм матеріального та процесуального права не досліджував та не аналізував доводи позову, надані позивачем докази щодо наявності обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, для припинення права на частку у праві власності за рішенням суду. 
		Зазначаючи про те, що лише висновок експерта про технічну неможливість виділити у натурі 1/6 частку житлового будинку не може бути правовою підставою для задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій не мотивували його відхилення, враховуючи те, що висновок експерта є належним та допустимим доказом, який підтверджує технічну неможливість виділу в натурі відповідачу частки будинку в окремий об`єкт нерухомого майна,  не перевірили, чи є неможливим виділ належної ОСОБА_2 1/6 частки спірного житлового будинку в натурі, враховуючи конфігурацію приміщень та їх площі; не встановили, чи користуються сторони спільним майном та де проживають.
		Також суди першої та апеляційної інстанцій не навели мотивів того, які ознаки спірного житлового будинку дають підстави для висновку про те, що розмір частки відповідача у ньому не є незначним.
		Посилання апеляційного суду на можливе завдання істотної шкоди   ОСОБА_2 як співвласнику спірного житлового будинку у зв`язку з тим, що у неї на праві власності відсутнє інше житло, не повною мірою узгоджується з тлумаченням наведеної норми права та практики її застосування. Так, зазначене стосується наявності в особи іншого місця проживання, а не обов`язково наявності іншого житла на праві власності.
		Схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 754/14960/20.
		У цьому контексті слід зазначити також, що відповідач ОСОБА_2 , заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, не зазначала, що припинення права на її частку у спільному майні завдасть істотної шкоди їй або її сім`ї, зокрема, з підстав відсутності на праві власності або користування іншого житла. Доданий ОСОБА_2 до відзиву на апеляційну скаргу витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформований станом на час подання відзиву на апеляційну скаргу. Водночас відомостей про наявність у відповідача житла станом на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом матеріали справи не містять. Крім того, відповідач не заперечувала, що проживає у місті Черкасах.
		Отже, висновок апеляційного суду про можливе завдання ОСОБА_2 як співвласнику спірного житлового будинку істотної шкоди  у разі задоволення позову у зв`язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого на праві власності житла є таким, що зроблений без урахування усіх обставин справи в їх сукупності, отже, є передчасним. 
		Слід звернути увагу, що умови, за наявності яких суд може припинити право співвласника на частку у спільній власності у порядку, визначеному статтею 365 ЦК України, повинні досліджуватися судом з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення від  23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), згідно з якими втручання у право власності може бути виправданим, якщо воно здійснене: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.
		Колегія суддів також вважає помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про  те, що ненадання згоди відповідача на отримання компенсації за належну їй частку у спільному майні, зокрема, є підставою для відмови у позові, з огляду на те, що визначений законом порядок припинення права на частку у спільному майні за рішенням суду відповідно до статті 365 ЦК України не передбачає обов`язкового надання такої згоди іншим співвласником (відповідачем у справі).  Таке тлумачення відповідає сталій судовій практиці щодо застосування статті 365 ЦК України про примусове припинення частки у спільному майні.
		Посилання суду на  те, що компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою, стосується порядку виділу частки із спільного (неподільного) майна згідно зі статтею 364 ЦК України, відповідно до якої співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Водночас правовою підставою позову є припинення частки у спільному майні у порядку статті 365 ЦК України.
		Реалізація ОСОБА_1 як співвласником свого суб`єктивного права, передбаченого статтею 365 ЦК України, яка  регулює правовідносини щодо припинення права на частку у спільному майні,  полягає у поданні відповідного позову з доведенням обставин, передбачених частиною першою цієї статті, та  внесенні вартості частки відповідача на депозитний рахунок суду.
		Щодо припинення права ОСОБА_2 на частку у праві власності на земельні ділянки
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила також припинити право ОСОБА_2 на 1/6 часток у спільній частковій власності на земельну ділянку, площею 5,8334 га, кадастровий номер 3523655100:02:000:3003, та земельну ділянку, площею 5,2345 га, кадастровий номер 3523655000:02:000:0272,  які розташовані на території Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, та визнати за собою право власності на зазначені частки майна.
		Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру від 18 серпня 2022 року зазначені земельні ділянки належать до категорії земель сільськогосподарського призначення.
		ОСОБА_1 обґрунтовувала позов у цій частині вимог тим, що виділ у натурі по 1/6 частці зі спірних земельних ділянок відповідачу є недоцільним з огляду на складність у їх сумісному обслуговуванні та господарському утриманні, а також у зв`язку з неможливістю їх спільного володіння і користування, враховуючи особисті стосунки, що склались між сторонами.
		Відповідач ОСОБА_2 під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, крім незгоди на грошову компенсацію належної їй частки у спільному майні, не навела жодного аргументу на доводи позивача про неможливість спільного володіння і користування зазначеними земельними ділянками. 
		Суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки доводам позивача про те, що спільне володіння і користування земельними ділянками є неможливим, не навели мотивів, яким чином припинення права ОСОБА_2 на 1/6 часток у спільній частковій власності на земельні ділянки завдасть істотної шкоди інтересам  відповідача та інтересам її сім`ї, не встановили інших обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема місце розташування земельних ділянок, у кого в користуванні вони знаходяться та на яких умовах.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Верховний Суд вважає, що зазначені висновки судів першої та апеляційної інстанцій  зроблено передчасно, без врахування особливостей спірних об`єктів  майна, за невстановлених у повному обсязі фактичних обставин справи та недослідження усіх доказів, поданих на підтвердження або спростування вказаних позивачем обставин. Істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.
		Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.
		Суд апеляційної інстанції не усунув порушень, допущених місцевим судом під час розгляду справи, та не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.
		Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Щодо судових витрат
		Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України.
		У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Отже, розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц).
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від  14  серпня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 лютого 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляду до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                   І. М. Фаловська
		Судді                                                                                             В. М. Ігнатенко
		                                                                                                      С. О. Карпенко
		                                                                                                      В. В. Сердюк
		                                                                                                      О. М. Ситнік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...