Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/10689/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2025.
Дата набрання законної сили: 27.03.2025
Номер судового провадження: 61-14427ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 березня 2025 року
		м. Київ
		Справа № 756/10689/23
		Провадження № 61-14427св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 червня 2024 року в складі судді Жука М. В. та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року в складі колегії суддів Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.
		 
		у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про усунення від права на спадкування, надання права на спадкування за законом та
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовної заяви
		У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_3 . Спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_3 є її чоловік ОСОБА_2 та позивач.
		Оскільки ОСОБА_3 тяжко хворіла, він проживав разом з нею, допомагав їй та піклувався про неї, водночас ОСОБА_2 з ОСОБА_3 не проживав, не піклувався про неї, не допомагав їй у лікуванні.
		Просив усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; надати йому право на спадкування за законом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
		03 червня 2024 року рішенням Оболонського районного суду м. Києва в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		25 вересня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 червня 2024 року залишено без змін.
		Судові рішення мотивовані тим, що в справі не доведено тверджень позивача щодо ухилення ОСОБА_2 від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, тому відсутні правові підстави для задоволення його вимог про усунення від права на спадкування.
		У частині вимог ОСОБА_1 про надання права на спадкування за законом суди вказали, що позивач це право реалізовував шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в межах визначеного законом строку, а тому воно не є порушеним чи оспорюваним і відповідно судовому захисту не підлягає.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		28 жовтня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 712/4709/15, від 04 березня 2019 року в справі № 321/1573/17, від 17 липня 2019 року в справі № 676/5086/15-ц, від 02 лютого 2022 року в справі № 706/445/20, від 31 травня 2022 року в справі № 323/288/21, від 16 березня 2023 року в справі № 185/6281/21, від 26 червня 2023 року в справі № 466/6613/20, від 21 березня 2018 року в справі № 337/6000/15, від 04 липня 2018 року в справі № 404/2163/16, про те, що факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). Суду слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
		Суди встановили всі обставини для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , проте помилково відмовили в позові.
		Крім того, суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , який належним чином не був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
		Доводи інших учасників справи
		У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з відзивом, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення без змін. Посилався на те, що всі доводи касаційної скарги аналогічні доводам позовної заяви та апеляційної скарги, які були предметом ретельного дослідження судами першої та апеляційної інстанцій. 
		Позивач був повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується клопотанням його представника про відкладення судового засідання, проте відкладення розгляду справи є правом, а не прерогативою суду, тому апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторони позивача відповідно до вимог процесуального законодавства.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ІНФОРМАЦІЯ_2 народився  ОСОБА_1 , матір`ю якого у свідоцтві про народження НОМЕР_1 вказана ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 18). 
		Із 03 січня 2002 року місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (т 1, а. с. 16, 17).
		01 вересня 2004 року ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець за основним видом діяльності - виробництво фільмів (т. 2, а. с. 178, 179).
		20 червня 2006 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір - художній фільм «Ім`я», 26 червня 2006 року - ОСОБА_3 видано державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (прокатне посвідчення) на фільм «Ім`я» (т. 2, а. с. 181, 182).
		Відповідачем надано копію витягу з довідника «Кіноринок Молодість» за            25-28 жовтня 2006 року, відповідно до якого у виробництві кінофільма «Ім`я» брали участь режисер ОСОБА_3 , продюсер ОСОБА_2 (а. с. 143 т. 1).
		15 грудня 2006 року ОСОБА_3 уклала договір, за умовами якого передала дистриб`ютору невиключні права на фільм «Ім`я» на строк до 31 грудня 2010 року, яким передбачено отримання частини доходу, отриманого від реалізації фільму (т. 2, а. с. 216).
		24 листопада 2007 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_2 12/25 листопада 2007 року вони були обвінчані (т. 1, а. с. 144, 145).
		Із 05 жовтня 2010 року до 30 січня 2020 року місце проживання ОСОБА_2 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 105).
		27 червня 2014 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори, згідно з яким належну їй на праві власності 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_3 , земельну ділянку площею 0,091 га за цією ж адресою, 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 , гаражний бокс № НОМЕР_2 в Гаражно-будівельному кооперативі «Дніпро» за адресою: АДРЕСА_5 вона заповіла своїй сестрі ОСОБА_4 (т. 2, а. с. 94).
		10 вересня 2017 року ОСОБА_3 укладала з Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ВСД ПЛЮС» договір № 2301, згідно з яким виконавець за завданням замовника зобов`язується провести вимірювальні роботи, встановити металопластикову конструкцію вартістю 8300,00 грн. Згідно з актом здачі-приймання продукції від 19 вересня 2017 року ОСОБА_3 перераховано суму за цим договором в розмірі 8300,00 грн. (т. 2, а. с. 187-189, 194). У серпні та вересні 2019 року ОСОБА_3 придбано мийку вартістю 245,00 грн, змішувач та сифон загальною вартістю 306,00 грн (т. 2, а. с. 194); в травні 2017 року придбано плитку вартістю 521,37 грн (т. 2, а. с. 195), у жовтні 2019 року - плитку вартістю 621,99 грн та 622,00 грн (т. 2, а. с. 199), у                    2017-2020 роках придбавалися розхідні матеріали для ремонту (т. 2, а. с. 196, 198, 200-209).
		30 вересня 2019 року ОСОБА_3 була працевлаштована та звільнена з останньої займаної посади керівника художньої майстерні ТОВ «Свято-Іванівські сади» у зв`язку із виходом на пенсію за віком (т. 1, а. с. 46-52).
		ОСОБА_2 надано копії медичних документів ОСОБА_3 .
		Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 остання перебувала в стаціонарі у відділенні гінекології та малоінвазивної хірургії з 01 до 10 січня 2022 року з діагнозом «дисфункціональна маткова кровотеча, лейоміома матки, неуточнена». 05 січня 2022 року проведено операцію, зроблено біопсію ендометрія (т. 1, а. с. 156). Із 27 січня до 01 лютого 2022 року ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Київський міський медичний центр «Академія здоров`я людини» з діагнозом «аномальна маткова і вагінальна кровотеча не уточнена, вузлова фіброміома тіла матки великих розмірів». Виписана з поліпшенням (т. 1, а. с. 158). 
		Із 01 до 04 лютого 2022 року ОСОБА_3 перебувала на лікуванні в стаціонарі КНП «Київський міський пологовий будинок № 2» з діагнозом «патологічна маткова та піхвова кровотеча, не уточнена, лейоміома матки, не уточнена». Виписана з поліпшенням (т. 1, а. с. 157 т. 1). 
		З 15 до 18 лютого 2022 року, з 21 лютого до 07 березня 2022 року ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Київський міський медичний центр «Академія здоров`я людини», виписана з поліпшенням (т. 1, а. с. 159, 160).
		ОСОБА_3 перебувала на лікуванні в диспансері в Комунальному некомерційному підприємстві Київської обласної ради (далі - КНП КОР) «Київський обласний онкологічний диспансер» в період з 23 до 25 березня 2022 року, з 15 до 18 квітня 2022 року, з 06 до 09 травня 2022 року, з 01 до 19 липня 2022 року, з 10 до 19 серпня 2022 року, з 29 серпня до 07 вересня 2022 року, з 12 до 21 грудня 2022 року, з 11 січня до 19 лютого 2023 року з діагнозом: «неходжкінська дифузна В-великоклітинна лімфома, IVB ст. за Ann-Arbor з ураженням за очеревинних та пахових л/вузлів, утворенням в підшлунковій залозі. Кл.гр. ІІ. Рабдоміосаркома шийки матки, ст. ІV, T4N-1M-x». Лікування пацієнтки ОСОБА_3 здійснювалось за програмою медичних гарантій відповідно до вимог договору про медичне обслуговування населення за програмною медичних гарантій, укладеного Диспансером та Національною службою здоров`я України. ОСОБА_3 була забезпечена лікарськими засобами, які Диспансер отримує централізовано від Міністерства охорони здоров`я України та закуповує самостійно, окрім препаратів супроводжуючої терапії. Згідно з записами в історії хвороби від 11 січня 2023 року № 692-107 стан пацієнтки був стабільно важкий, за рахунок прогресії основного захворювання. Пацієнтка ОСОБА_3 перебувала в боксі під наглядом чергових лікарів-анестезіологів центру гематології та трансплантації кісткового мозку Диспансеру та родичів (чоловік та син), де їй було забезпечено в повному обсязі необхідну інтенсивну терапію відповідно до її стану. На лікування пацієнтка ОСОБА_3 приїжджала з чоловіком ОСОБА_2 , також пацієнтку постійно відвідував син ОСОБА_1 . Родичі пацієнтки ОСОБА_3 перебували з нею в стаціонарі почергово. (т. 1, а. с. 93-95).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла в стаціонарі КНП КОР «Київський обласний онкологічний диспансер» (т. 1, а. с. 18, 23).
		Сторонами в справі надано: позивачем - копію дубліката свідоцтва про смерть ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 23), відповідачем - копію оригіналу вказаного свідоцтва (т. 1, а. с. 173).
		20 лютого 2023 року ОСОБА_2 уклав з Ритуальною службою СКП «Спецкомбінгат ПКПО» договір-замовлення на організацію та проведення поховання, предметом якого є організація та проведення поховання, облаштування місця поховання, надання ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності на кладовищі м. Києва померлої ОСОБА_3 . Вартість наданих послуг становить 13 779,00 грн (т. 1, а. с. 171).
		30 жовтня 2023 року Калинівською селищною радою видано ОСОБА_2 свідоцтво про поховання, а саме одноосібного місця поховання, який 21 лютого 2023 року на кладовищі № 2, розміщеному в с. Малій Солтанівці Фастівського району Київської області, здійснив поховання померлої ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 172).
		24 травня 2023 року ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори, на підставі якої заведено спадкову справу № 400/2023 (т. 2, а. с. 91).
		11 липня 2023 року заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 подали її сестра ОСОБА_4 , на яку було складено заповіт, та чоловік ОСОБА_2 (т. 2, а. с. 110, 115).
		13 липня 2023 року ОСОБА_4 відкликала свою заяву про прийняття спадщини (т. 2, а. с. 122).
		Згідно з випискою з рахунку ОСОБА_3 в Акціонерному товаристві Комерційний банк (далі - АТ КБ) «ПриватБанк» з відображенням фінансових операцій за період з 28 листопада 2018 року до 28 листопада 2023 року з картки ОСОБА_3 здійснювались безготівкові перекази на рахунки її сина ОСОБА_1 , його дружини ОСОБА_5 , матері чоловіка ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , інших осіб (т. 2, а. с. 5-45).
		Відповідачем надано копії дублікатів чеків АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якими його матір`ю ОСОБА_6 здійснено перекази грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 17 лютого 2023 року в розмірі 4020,10 грн, 19 лютого 2023 року в розмірі 3015,08 грн (т. 2, а. с. 136). У період 2018-2022 років ОСОБА_6 здійснено перекази грошових коштів на рахунок ОСОБА_3 в загальному розмірі 24 998,54 грн (т. 2, а. с. 137-142).
		На а. с. 193, т. 2 знаходиться копія паспорта споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_3 15 січня 2020 року (інформація, яка надається Акціонерним товариством «ПУМБ» споживачу до укладення договору на споживчий кредит), за умовами якого ліміт кредиту становить 1875,00 грн на 24 місяці на загальні споживчі цілі.
		На а. с. 54-56, т. 1 знаходяться копії наданих позивачем фіскальних чеків з аптек, більшість з яких є нерозбірливою, а копії чеків на а. с. 56 не відображають відомостей щодо придбаних товарів.
		На а. с. 57-87, т. 1 знаходяться копії наданих позивачем платіжних інструкцій, чеків, згідно з якими здійснювалась оплата комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , платниками зазначені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , а також здійснена плата за гаражний бокс.
		На а. с. 88-89, т. 1 знаходяться копії платіжних інструкцій, згідно з якими ОСОБА_1 здійснено грошові перекази на рахунок ОСОБА_3 : 14 лютого 2023 року в розмірі 17 000,00 грн (з призначенням «переказ власних коштів»), 17 лютого 2023 року в розмірі 77 050,00 грн (з призначенням «повернення помилкового переказу»).
		02 березня 2023 року ОСОБА_1 здійснено грошовий переказ з призначенням «переказ власних коштів» у розмірі 623,12 грн на рахунок ОСОБА_6 (матір відповідача) (т. 1, а. с. 90).
		На а. с. 174, т. 1 знаходиться фотографія місця поховання ОСОБА_3 з пам`ятником, поруч з яким перебуває ОСОБА_2 .
		На а. с. 147-151, т. 1 знаходиться копія медичної документації матері відповідача ОСОБА_6 , 1945 року народження, яка перебувала на стаціонарному лікуванні у Київській міській клінічній лікарні № 5 в 2010, 2012 роках, а також в березні 2023 року з діагнозом «ГХ шст, 3 ст., ризик 4. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ ст., прогресуючий перебіг». Залишкові явища перенесеного геморагічного інсульту в басейні ЛСМА/2010 у вигляді помірного правобічного геміпарезу, моторної афазії, вестибулоатаксії, церебростеничного синдрому; ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз, МН ІІ ст., недостатність ТК І-ІІ ст., легенева гіпертензія ІІ ст., постійна форма фібриляцій передсердь, СН ІІ А ст., ФВ-57 %, СНА2D3HASC5. В лікарських рекомендаціях зазначено, що хвора потребує постійної сторонньої допомоги.
		08 червня 2023 року ОСОБА_6 встановлено ІІ групу інвалідності довічно та затверджено індивідуальну програму реабілітації інваліда (а. с. 150 - 151 т. 1).
		На а. с. 152-155, т. 1 знаходяться фотографії ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 , зокрема разом з іншими особами.
		Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні зазначила, що в липні 2022 року лежала в лікарні в одній палаті з ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 провідували ОСОБА_3 . В основному ОСОБА_3 доглядав чоловік ОСОБА_2 , відвідував її частіше, купив новий матрац, іноді ночував, а син приходив раз на 2-3 дні. Більшу частину лікування оплачувала сестра ОСОБА_3 , яка проживає за кордоном.
		Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні засвідчила, що знайома з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 2010 року, оскільки вони є сусідами по дачі. ОСОБА_3 влітку приїжджала майже кожні вихідні з 2014 року до початку війни. Чи приїжджала вона у 2022-2023 роках, не знає, так як перебувала за кордоном. Привозив і забирав її з дачі ОСОБА_2 , іноді приїжджав ОСОБА_1 .
		Свідок ОСОБА_13 показав, що знає ОСОБА_2 як сусіда по садовому будинку, ОСОБА_3 особисто не знає, наглядно бачив. Надавав послуги, пов`язані з похованням ОСОБА_3 , оскільки має катафалк. Возив ОСОБА_2 до магазину ритуальних послуг, де останній замовляв труну, вінки. ОСОБА_2 займався організацією поховання, все оплачував.
		Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_2 знає більше 10 років. Приблизно у 2017 або 2018 році за замовленням ОСОБА_2 робив ремонт у квартирі АДРЕСА_4 . Ремонт оплачував ОСОБА_2 .
		Суд першої інстанції не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_5 під час вирішення спору, зазначивши, що вона є дружиною ОСОБА_1 , що вказує про упередженість її показів, а також особисту зацікавленість свідка в результатах розгляду справи.
		Позиція Верховного Суду
		Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України. 
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
		Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
		Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
		Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
		За вимогами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		У частинах першій та п`ятій статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
		Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
		Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
		Відповідно до частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
		За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ (частини п`ята, шоста статті 1224 ЦК України).
		Верховний Суд у постановах від 18 лютого 2025 року в справах № 444/2061/23, від 26 червня 2023 року в справі № 466/6613/20, від 14 листопада 2018 року в справі № 712/4709/15 та інших виснував, що для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
		Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
		Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.
		Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. 
		Такий висновок викладено в постановах Верховного Суду 18 лютого 2025 року в справі № 444/2061/23, від 15 березня 2023 року в справі № 759/8653/17, від 29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц та інших.
		За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		З урахуванням таких вимог статті 81 ЦПК України та положень пункту 3 частини першої і частини другої статті 318 ЦПК України заявник повинен довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, зазначивши про такі обставини у своїй заяві та про докази, які їх підтверджують і до заяви додати ці докази.
		За змістом статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.
		Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, яким є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, що становлять допустимість доказів.
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Таких порушень процесуального законодавства судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
		Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій надали належну оцінку наявним у справі доказам та встановленим на їх підставі обставинам, врахували сталу практику Верховного Суду в подібних правовідносинах та зробили обґрунтований висновок про недоведеність передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України підстав для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті його дружини ОСОБА_3 , оскільки позивач не надав належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 ухилявся від обов`язку утримувати спадкодавицю (зокрема, що остання зверталася до нього за такою допомогою, а останній умисно ухилявся від надання допомоги, що могло бути підставою для усунення від права на спадкування).
		У результаті всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних в матеріалах справи доказів, суди попередніх інстанції встановили, що відповідач перебував у шлюбі із ОСОБА_3 , до дня її смерті вони підтримували сімейні стосунки, під час хвороби ОСОБА_3 він надавав їй допомогу, піклувався про неї, відвозив до лікарні. В періоди госпіталізації на стаціонарне лікування відповідач знаходився разом із дружиною в лікарні. 
		Більша частина медичної документації щодо ОСОБА_3 та оригінал свідоцтва про її смерть знаходяться у ОСОБА_2 , і ним же надано копії договорів щодо організації відповідачем поховання ОСОБА_3 . 
		Натомість у розпорядженні позивача ОСОБА_1 було лише лікарське свідоцтво про смерть та дублікат свідоцтва про смерть ОСОБА_3 .
		Крім того, матеріали справи містять докази достатнього матеріального забезпечення ОСОБА_3 , яка в період останніх п`яти років до своєї смерті сама здійснювала грошові перекази на рахунки родичів та інших осіб, зокрема на рахунок її сина ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_5 , матері чоловіка ОСОБА_6 та інших, що підтверджується випискою з рахунку ОСОБА_3 у АТ КБ «ПриватБанк», що спростовують доводи позивача щодо скрутного матеріального становища ОСОБА_3 та необхідність її додаткового утримання чоловіком.
		Щодо витрат на лікування, то встановлено, що ОСОБА_3 була забезпечена лікарськими засобами від Міністерства охорони здоров`я України. 
		Такі висновки судів узгоджуються з постановами Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 712/4709/15, від 04 березня 2019 року в справі № 321/1573/17, від 17 липня 2019 року в справі № 676/5086/15-ц, від 02  лютого 2022 року в справі № 706/445/20, від 31 травня 2022 року в справі № 323/288/21, від 16 березня 2023 року в справі № 185/6281/21, від 26 червня 2023 року в справі № 466/6613/20, від 21 березня 2018 року в справі № 337/6000/15, від 04 липня 2018 року в справі № 404/2163/16, на які посилається заявник в касаційній скарзі.
		Отже, суди правильно встановили правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, переоцінювати які Верховний Суд позбавлений повноважень, правильно встановили обставини справи, в результаті чого ухвалили законне й обґрунтоване рішення про відмову в позові.
		Щодо доводів касаційної скарги відповідача про неповідомлення апеляційним чином про дату, час і місце розгляду справи
		Із матеріалів справи вбачається, що з апеляційною скаргою на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся особисто, у вступній частині апеляційної скарги позивач зазначив своїм представником адвоката Хобту С. Г. та вказав його електронну адресу, зареєстровану в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд» (т. 3, а. с. 1).
		10 вересня 2024 року на вказану електронну адресу адвоката Хобти С. Г. суд, зокрема, направив судову повістку-повідомлення про розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 25 вересня 2024 року о 15 год. 30 хв. (т. 3, а. с. 27), яку представник отримав 10 вересня 2024 року о 12:33:13 (т. 3, а. с. 34).
		Відповідно до частин першої та п`ятої статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
		Днем вручення судової повістки є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи (пункт 2 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
		Згідно з частинами першою, другою статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
		Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п`ята статті 130 ЦПК України).
		Отже, якщо адвокат Хобта С. Г. як представник ОСОБА_1 був завчасно та належно повідомлений про розгляд справи, призначений апеляційним судом на 25 вересня 2024 року, то і ОСОБА_1 вважається таким, якому вручено повістку, тобто повідомлено про розгляд справи.
		У судове засідання 25 вересня 2024 року позивач не з`явився, 23 вересня 2024 року від його представника Хобти С. Г. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що йому як представнику позивача стало відомо про відзив на апеляційну скаргу тільки 23 вересня 2024 року під час зустрічі з клієнтом, в зв`язку з чим просив відкласти розгляд справи, призначений на 25 вересня 2024 року о 15 год. 30 год., на іншу дату, надати час та можливість ознайомитися належним чином з відзивом та підготувати відповідні заперечення. Наголошував, що відзив складається з 14 аркушів і відповідно його опрацювання потребує значного часу (т. 3, а. с. 53, 54).
		Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 25 вересня 2024 року заперечував проти відкладення розгляду справи, вказав, що ним направлено відзив вчасно - 11 вересня 2024року і в сторони позивача було достатньо часу, щоб з ним ознайомитися.
		З матеріалів справи вбачається, що відзив відповідача ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 було направлено 11 вересня 2024 року, що підтверджується доданим до нього описом вкладення зі штампом Укрпошти, згідно з відстеженням поштового відправлення за трекінгом, відзив на апеляційну скаргу було отримано позивачем ОСОБА_1 15 вересня 2024 року.
		Відповідно до пунктів 2, 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлений законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. 
		У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 371 ЦПК України).
		Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Колегія суддів апеляційного суду, керуючись положеннями статті 372 ЦПК України, розглянула клопотання представника позивача і зробила висновок про можливість розгляду справи за відсутності позивача та його представника, що не з`явились, з посиланням на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Враховуючи, що представник позивача був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції 25 вересня 2024 року, проте в судове засідання не з`явився, апеляційний суд розглянув клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи і надав йому відповідну оцінку, що є дискреційним повноваженням суду, тому відсутні підстави для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права при розгляді справи.
		Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду в постановах від 04 липня 2023 року в справі № 2322/395/11, від 10 січня 2023 року в справі № 462/629/20, від 12 січня 2023 року в справі № 161/12311/14-ц.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника, Верховний Суд керується тим, що в справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають під час кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій. 
		Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і повторного викладення змісту позовної заяви та апеляційної скарги, на правильність висновків судів такі доводи не впливають та їх не спростовують.
		Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції- без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:О. М. Ситнік     В. М. Ігнатенко      І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...