Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 348/2882/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2025.
Дата набрання законної сили: 27.03.2025
Номер судового провадження: 51-5240км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023096200000211

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 березня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 348/2882/23 
		провадження № 51-5240км24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                  ОСОБА_1 ,
		суддів                                                             ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                  ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                         ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2024 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 22 серпня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023096200000211, за обвинуваченням
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білі Ослави Надвірнянського району Івано-Франківської області, жителя того АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
		Цивільний позов задоволено частково. Ухвалено стягнути зі ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 25 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди і 16 000 грн витрат за надання професійної правничої допомоги. У задоволенні решти позовних вимог ухвалено відмовити.
		Вирішено питання стосовно речових доказів.
		За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
		14 жовтня 2023 року об 11:30 поблизу автобусної зупинки на вул. Незалежності в с. Заріччя Надвірнянського району Івано-Франківської області між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 розпочався словесний конфлікт, під час якого у першого виник умисел на завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . Так, ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, за допомогою дерев`яного тупого твердого предмета завдав ОСОБА_6 одного удару по потиличній ділянці голови та декілька ударів по спині, внаслідок чого потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
		Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 серпня 2024 року апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2024 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_7 ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень щодо засудженого і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. 
		Вважає, що призначене засудженому покарання є незаконним, необґрунтованим, оскільки рішення ухвалено без урахування тяжкості кримінального правопорушення, особи ОСОБА_8 та інших обставин провадження, а також є занадто м`яким з огляду на вимоги статей 50, 65 КК України і недостатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Указує на те, що суд першої інстанції належним чином не вмотивував свого висновку в частині призначеного покарання, не врахував позиції прокурора про необхідність призначення засудженому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки та позицію потерпілого і його представника щодо призначення засудженому більш суворого покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин, які пом`якшують ОСОБА_8 покарання.
		Крім того, акцентує увагу на тому, що засуджений після вчинення протиправних дій медичну допомогу потерпілому не надавав, надалі станом здоров`я останнього не цікавився, заподіяну шкоду добровільно до цього часу не відшкодував, під час досудового розслідування не вибачився за вчинене потерпілому та щиро не розкаявся.
		При цьому зазначає, що районний суд не врахував обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме того, що засуджений, розуміючи, що матиме місце конфлікт, не вважав за необхідне його уникнути, наздоганяв потерпілого на автомобілі близько 2-3 км, після чого умисно застосував дерев`яну биту як предмет, заздалегідь підготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, у тому числі в життєво важливі ділянки голови і тулуба. Отже, вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій фактично не врахували суспільної небезпечності й характеру вчиненого засудженим кримінального правопорушення, а також наявності його наслідків, а саме завдання шкоди здоров`ю потерпілого.
		Посилається на те, що ОСОБА_8 у разі виконання покарання у виді штрафу та його сплати на підставі п. 2-1 ч. 1 статі 89 КК України буде визнаний таким, що не має судимості, тому ці обставини в їх сукупності, на думку представника потерпілого, свідчать про недотримання судом першої інстанції принципів справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації призначеного покарання, що є недостатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Вважає, що виправлення ОСОБА_8 відбудеться швидше й у повному обсязі в умовах покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки або в умовах обмеження волі.
		У запереченнях на касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 захисник ОСОБА_9 в інтересах засудженого просить залишити вказану скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційну скаргу представника потерпілого. 
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		За правилами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Статтею 94 КПК України визначено, що суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Як убачається з касаційної скарги, представник потерпілого не погоджується з установленими у вироку фактичними обставинами кримінального провадження щодо поведінки потерпілого, що згідно зі статтями 433, 438 КПКУкраїни не є предметом перевірки в касаційному порядку. А тому суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами.
		Доводи представника потерпілого про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості є необґрунтованими з огляду на таке.
		Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Так, суд першої інстанції, призначаючи засудженому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України, а саме у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн, урахував тяжкість вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення; обставини вчинення кримінального правопорушення (а саме те, що як потерпілий, так і обвинувачений, розуміючи, що матиме місце конфлікт, не вважали за необхідне його уникнути); дані про особу засудженого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, його вік, сімейний стан, наявність на утриманні дитини та необхідність здійснення постійного догляду за непрацездатним батьком, який є особою з інвалідністю. Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання  ОСОБА_8 , суд не встановив.
		Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції, перевірив доводи апеляційної скарги представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката             ОСОБА_7 і дійшов висновку, що суд першої інстанції дотримався вимог статей 50, 65 КК України, призначаючи  ОСОБА_8  покарання, та належним чином урахував усі обставини кримінального провадження.
		При цьому в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду зазначено, що під час апеляційного розгляду сторона захисту надала документи, що характеризують особу засудженого, а саме: витяг із «Резерв+» військово-облікового документа ОСОБА_8 від 09 липня 2024 року; копію тимчасового посвідчення військовозобов`язаного від 09 липня 2024 року № 8262; копію довідки від 09 липня 2024 року № 8263, видану ОСОБА_8 , про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Отже, суд апеляційної інстанції вважав, що призначене засудженому покарання з урахуванням усіх фактичних обставин кримінального провадження в їх сукупності, даних про особу ОСОБА_8 , з огляду на принцип гуманізму, відповідає цілям, передбаченим ст. 50 КК України, та загальним засадам призначення покарання, що визначені ст. 65 цього Кодексу.
		Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки призначене покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, принципу індивідуалізації, є достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		До того ж зі змісту касаційної скарги вбачається, що представник потерпілого фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання та пов`язані із суддівським розсудом.
		Поняття суддівського розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		При цьому колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що думка потерпілого та прокурора щодо призначеного засудженому покарання сама по собі не може бути вирішальною, оскільки це відноситься до дискреційних повноважень суду.
		Відповідно до ч. 1 ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Отже, підстав вважати, що призначене ОСОБА_8 покарання є явно несправедливим через м`якість, колегія суддів Верховного Суду не вбачає.
		Апеляційний розгляд проведено з дотриманням положень статей 404, 405 КПК України. При цьому, залишаючи апеляційну скаргу представника потерпілогоОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7  без задоволення, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і підстави, з яких скаргу апелянта визнав необґрунтованою.
		Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам                статей 370, 419 КПК України.
		З огляду на те, що не встановлено невідповідності призначеного ОСОБА_8   покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі через м`якість, яке було би безумовною підставою для скасування судових рішень, касаційна скарга представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив: 
		Вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2024 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 22 серпня 2024 року стосовно ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу  представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                              ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...