Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 366/1628/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 02.04.2025. Зареєстровано: 03.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/366/49/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022101110000340

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                        
		               Провадження № 1-кп/366/49/25
		Справа № 366/1628/22
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 березня 2025року Колегія суддів Іванківського районного суду Київської області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 , 
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю секретарів судових засідань ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
		захисників ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
		обвинуваченого ОСОБА_18 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванків кримінальне провадження № 22022101110000340, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13вересня 2022 року відносно:
		ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сидоровичі Вишгородського району Київської області, українця, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України, 
		встановила:
		 
		ОСОБА_18 , органом досудового розслідування та прокурором, як стороною обвинувачення, обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України (державна зрада), тобто у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: переході на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану.
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).
		До складу OOH входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени зазначеної організації утримуються у своїх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії, встановлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплені обов`язки держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання,фінансування та вербування найманців або посилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальні недоторканності чи політичної незалежності інший держави;
		-застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН. Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, хоч би який тимчасовий характер вона не мала, що результатом такого вторгнення або нападу або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини;
		-бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; 
		-блокада портів або берегів держави збройними силами іншій держави, 
		-напад збройними силами держави на сухопутні, морські чи повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави;
		-застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з державою, що приймає, порушуючи умови, передбачені в угоді або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала у розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп. іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівносильно наведеним вище актам, або її значну участь у них.
		Жодні міркування будь-якого характеру, будь то політичного, економічного, військового чи іншого характеру не можуть бути виправданням агресії. 
		Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили або загрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання суперечок та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва від серпня 1975 року, який був підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація.
		Статтями 1 і 2 III Конвенції про відкриття військових дій від 18 жовтня 1907 року, що вступила в дію 26 січня 1910 року і 7 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути негайно повідомлено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання повідомлення. 
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі Декларація) зазначено, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту та неподільність влади Республіки її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є в межах недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки було схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. Відповідно до зазначеного документу, територія України є неподільною та недоторканною.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
		Відповідно до пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні свої зобов`язання згідно з принципами Заключного акту співробітництву в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою або її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що жодна їхня зброя ніколи не використовуватиметься проти України, крім цілей самооборони, або будь- яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримання миру та стабільності у Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року. укладеного між державами СНД, серед яких є Україна та Російська Федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів одна одної та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їх непорушність, а також вирішувати всі суперечки, що виникають з питань кордонів та територій, лише мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав- учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо вони виникнуть; не встановлювати із нею політичних, економічних та інших зав`язків; не допускати використання ними територій та комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічну, фінансову, військову та іншу допомогу.
		31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН та зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі, Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року 13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2-3 зазначеного Договору, Російська Федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів і зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, не застосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, дотримання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами,сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, загальновизнаних норм міжнародного права. a також інших
		Відповідно до опису та карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганський областей належить до території України.
		Статтями 1-2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною та незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону с цілісною та недоторканною.
		Згідно статті 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Право визначати та змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народу і не може бути узурповане державою, її органами чи посадовими особами.
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права та свободи, честь та гідність інших людей.
		Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Відповідно до статей 132 134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано- Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська. Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус. Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою України та в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її ведення.
		Незважаючи на викладене, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення зазначених вище міжнародних нормативно-правових актів, 22 лютого 2022 року президент російської федерації, реалізуючи злочинний план направлений на насильницьку зміну меж території та кордонів України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, направив до ради федерації звернення про використання Збройних Сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволене.
		24 лютого 2022 року о 5 годині президент російської федерації оголосив рішення про початок військової операції в Україні.
		Того ж дня, близько 05 год. 10 хв. збройними силами російської федерації, що діяли за наказом керівництва російської федерації та збройних сил російської федерації, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань. Після чого, тоді ж, війська Російської федерації вдерлися сухопутним шляхом на територію суверенної держави України.
		У зв`язку з чим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.22 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Надалі, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022 в Україні продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18.04.2022 № 259/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 №341/2022 в Україні продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 №573/2022 в Україні продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
		 
		Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений період часу, але не раніше ніж з 24.02.2022 року, а саме з моменту тимчасової окупації с. Сидоровичі Вишгородського району Київської області, в умовах запровадженого на всій території України воєнного стану, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у громадянина України  ОСОБА_18 виник умисел на вчинення державної зради, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану.
		Так, у вказаний вище період, ОСОБА_18 , проживаючи в с. Сидоровичі Вишгородського району Київської області, достеменно розуміючи, що діє на користь збройних сил російської федерації, які здійснили окупацію вказаного населеного пункту, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, вступив у контакт з представниками збройних сил рф та прийняв рішення про вчинення державної зради, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану.
		У подальшому, з 24.02.2022, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_18 , на виконання свого злочинного умислу, направленого на вчинення державної зради, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану, будучи місцевим жителем с. Сидоровичі Вишгородського району Київської області, знаючи місцевість, володіючи інформацією стосовно місцевих мешканців с. Сидоровичі, адрес проживання та роду професійної діяльності останніх, зокрема мисливців, які могли чинити опір збройним силам рф, надавав останнім зазначену інформацію, виконуючи доручення військових рф.
		При цьому, у зазначений період часу, ОСОБА_18 , з метою вчинення державної зради, отримавши гарантії особистої безпеки від представників окупаційних військ російської федерації, будучи озброєним, допомагав останнім орієнтуватися на місцевості.
		Поряд із цим, у період тимчасової окупації села Сидоровичі Вишгородського району Київської області, ОСОБА_18 , на виконання свого злочинного умислу, направленого на вчинення державної зради, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану, будучи озброєним, здійснював цілодобове патрулювання селом, тим самим, контролював переміщення територією села місцевих мешканців, які могли збирати та збирали інформацію щодо місць розташування блок-постів збройних сил рф.
		 
		Обвинувачення ґрунтується на наступних доказах, зібраних під час досудового слідства, а також досліджених судом в ході судового розгляду.
		Допитаний в судовому засіданні 07.12.2022 року, як свідок  ОСОБА_19 (врежимі відеоконференції) показав суду, що 25.02.2022 він приїхав в с.Сидоровичі з с.Жміївка, бо там тримав ферму зі свинями. Коли заїхав до с.Сидоровичі, то одразу поїхав до свого будинку по АДРЕСА_1 , та побачив, що люди ходять, їздить багато техніки. Він одразу поїхав до голови села  ОСОБА_20 . Він вирішив уходити звідти до свого будинку. Взяв свою машину «Ниву», яку потім розстріляли. Він направився на ферму в с.Жміївка, де в нього працювали ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , та віддав продукти харчування, які в нього були. На другий день вторгнення російські військові захопили всю територію ферми та почали рити окопи. Потім був бій з артилерією, та він зрозумів, що потрібно тікати та покидати територію. Він вирішив уходити звідти до свого будинку. В сім годин ранку ОСОБА_23 та ОСОБА_24 ходили по селу та заглядали по будинках, він через вікно на веранді все добре бачив. Він зрозумів, що ОСОБА_23 та ОСОБА_24 щось видивляються, бо до цього вони перевертали магазин за хатою, щось стукали. ОСОБА_23 та ОСОБА_24 лазили по будинках, їх було п`ять чоловік, до того, як вони вперше виїхали. У нього не було телефонного зв`язку, та світла. Він зрозумів, що ОСОБА_23 та ОСОБА_24 «сотруднічають» з росіянами, бо вони їздили машиною по селу, їздили через блок-пости. Він зрозумів за російську владу, в потім звідти вирвався. ОСОБА_23 та ОСОБА_24 відмовились робити партизанський загін. Зі слів ОСОБА_23 , то в рублях жити краще, може щось росії перейде, а не Україні. Він зрозумів, що йому нема про що спілкуватись з цими чоловіками. В них була зброя, тому вони співробітничали з руськими. Коли вони хати обдивлялись, то їх було п`ять чоловік, разом з російськими військовими. Ще ОСОБА_23 казав, що росіяни нормальні. ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , разом з російськими військовими прийшли до його будинку, та він перестрибнув через паркан, а вони прийшли його вбити. Він побіл в лісок на галявинку, та спостерігав звідти, що там відбувалось. 
		Допитаний в судовому засіданні 30.04.2024 року, як свідок,  ОСОБА_19 , показав суду, що24 лютого 2022 року він контролював мисливське угіддя села Сидоровичі, Жміївки, Термахівки Вишгородського району Київської області. Також мав господарство свиноферму на території села Жміївка. На початку повномасштабного вторгнення він перебував в селі Сидоровичі. В другий день війни, приблизно 26 лютого 2022 року він приїхав до школи, поговорив із ОСОБА_23 , пропонував оборонятись, першу ніч був з місцевими мешканцями. ОСОБА_25 задокументував на телефон ОСОБА_24 , ОСОБА_23 поряд з технікою, та кацапама, та він все розповів. Коли колону з українськими військовими розбили, на під`їзді до с.Сидоровичі, він їх повивозив на верхоліську, туди їх командування сказало вивезти. Пропонував ОСОБА_23 та ОСОБА_24 взяти зброю в руки та тримати оборону, однак ніхто його не підтримав, та він повернувся додому. Спостерігаючи декілька днів за вулицею він бачив, що кожний день о 07 год. ранку ОСОБА_26 та ОСОБА_18 патрулювали територію села, та співпрацювали з російськими військовими. ОСОБА_27 спочатку не повірив, що вони підтримують спілкування з росіянами, та почав спостерігати за ОСОБА_24 , ОСОБА_23 . ОСОБА_28 повідомив, що ОСОБА_23 та ОСОБА_24 побили його за те, що він знімав їх на відео з російськими солдатами, коли вони стояли біля розбитої техніки, з пов`язкою на руках. В подальшому до його хати, яка розташована біля церкви в с.Сидоровичі наближались ОСОБА_24 , ОСОБА_23 разом з російськими військовими на БМП, та обстріляли його будинок, та він змінив місце дислокації, перестрибнув через паркан, побіг у лісок. Вони шукали лисників та егерей. Перед цим, прийшов до ОСОБА_20 , та пропонував тримати оборону, однак він відповів, що вони нормальні хлопці, та ніхто їх не буде чіпати. ОСОБА_23 та ОСОБА_24 були вдягнені в чорне, а ОСОБА_23 чи в цивільному чи камуфляжі, з пов`язками білого кольору на правій руці. Поки був в с.Сидоровичі бачив кожен день ОСОБА_23 та ОСОБА_24 до 8 березня 2022р. які пересувались пішки, патрулювали село, та заглядали у двори похилих людей. Після розмови з ОСОБА_29 , він пішов до будинку свого брата, де були його робочі ОСОБА_22 та ОСОБА_21 , який зараз на фронті. З російськими військовими він на фермі не знаходився. Зброя в ОСОБА_24 та ОСОБА_23 була, бо він чув постріли. Він бачив, як ОСОБА_23 та ОСОБА_24 зустрілись з росіянами і почали рухатись до його будинку, та під будинком десь за 100 метрів почався обстріл, хто саме стріляв не бачив. Не пам`ятає, чи виїхав одразу після обстрілу його будинку. ОСОБА_23 пересувався на автомобілі Нісан, та всі в селі казали, що, за його словами, в рублях буде краще жити. Після окупації він звернувся до військових. З ОСОБА_23 до окупації відносини ніякі не підтримував. Комаренка зустрів після окупації він не хотів з ним вітатись. Після окупації його знайшли СБУ та показав що він міг. Зазначив, що ОСОБА_23 та ОСОБА_24 співпрацювали, та свої покази він міняти не буде. В діях їх було «сотруднічество» та державна зрада. Коли він заходив до голови селищної ради, там накриті столи, та ОСОБА_23 і ОСОБА_24 накривали столи кацапам. Росіян він в хаті не бачив, однак вони туди приїздили того та кожного дня. Була ситуація, що бачив, як ОСОБА_23 розмовляв з росіянами, про що йому невідомо, однак після цього росіяни розстріляли його хату. Вони займались колоборацією та мародерством, грабували. Вважає, що ОСОБА_23 та ОСОБА_24 привезли росіян до нього додому через те, що в нього є снайперка, чи вбити його хотіли, тому вважає їх колоборантами. Бачив ОСОБА_23 та ОСОБА_24 зі зброєю один раз, коли прийшли до його будинку з військовими рф, чув 6-7 пострілів, та бачив, що на дорозі стояв один БМП. ОСОБА_30 мешкає на початку села. 
		На питання сторони захисту, свідок пояснив, що 24.02.2022 о 04:00 год. ранку він був у ОСОБА_31 , 26.02.2022, далі приїхав до с.Сидоровичі через ОСОБА_32 , та мав при собі карабін, та у ОСОБА_33 заправив 20 літрів газу, через ОСОБА_34 , ОСОБА_35 . Після ферми Вітя привіз його на Volkswagen Passat додому. Йому допомогла т.Тоня, дала машину. З 26.02.2022 по 08.03.2022 знаходився у с.Сидоровичі, у різних місцях. Чала ОСОБА_36 йому повідомила, що росіяни шукають мисливців. Зазначає, що не спілкувався з російськими солдатами. Коли була розбита колона, то біля колони забрав військових. Він не порався по господарству, бо в нього все згоріло. Хати ОСОБА_23 та ОСОБА_24 цілі, а хто пішов проти російських військових, то тих хати обстрілювали. ОСОБА_23 їздив на машині до блок-посту, розташованого біля села. Виїздив на машині, яку йому дала т.Тоня, через ОСОБА_37 . ОСОБА_23 та ОСОБА_24 здійснювали обхід території о 07:00 год. ранку. Знає, що вони з росіянами пограбували магазин. Хтось здав людину яка служила в АТО, та йому спалили хату. 
		 
		Допитаний в судовому засіданні 11.11.2022 року, як свідок  ОСОБА_38 , показав суду, що 24-25 лютого 2022 року вони з ОСОБА_21 та ОСОБА_39 приїхали до с.Жміївка, три дні були на фермі. Приблизно в кінці місця вони з ОСОБА_39 , ОСОБА_21 покинули ферму та поїхали до села Сидоровичі Вишгородського району Київської області, де були в будинку ОСОБА_40 . Потім пішли з його будинку, оскільки ОСОБА_41 поїхав до своїх, та вони з ОСОБА_21 пішли по домівках. ОСОБА_18 він бачив в період окупації два рази. Перший раз приблизно в кінці лютого, де ОСОБА_18 та ОСОБА_26 йшли по вулиці Гагаріна з російськими солдатами, з повязками з автоматами в руках. У ОСОБА_23 та ОСОБА_24 пов`язок не було, однак зброя була у всіх. Не бачив куди вони йшли, просто повз по вулиці. Наступного разу він бачив ОСОБА_23 десь у березні, вони вивезли сім`ї та повернулись до с.Сидоровичі. Бачив, що він пішов до ОСОБА_42 та почув постріли. ОСОБА_23 та ОСОБА_24 ходили до ОСОБА_43 , говорили гучно, було чутно, що в них конфлікт. Хто стріляв не бачив, просто було чутно автоматну чергу. Вільно пересуватись вулицями не можна було,всі сиділи по домівках. Російські військові патрулювали по селу. Конфлікт між ОСОБА_44 та ОСОБА_23 і ОСОБА_24 відбувся десь під вечір. Знає, що вони всіх хатах шукали зброю. Бачив, що хтось по двору ходив, а хто саме, йому відомо не було. 24.02.2022 вони були на фермі ОСОБА_40 , кормили там свиней. В с.Жміївка побачили російські війська приблизно у лютому 2022 року, та росіяни окопались поблизу села. 25.02.2022, вранці, вони разом із ОСОБА_21 та ОСОБА_39 виїзджали із Жміївки. Коли приїхали до с.Сидоровичі, то жили у будинку ОСОБА_45 по вул. Гагаріна, точну адресу не пам`ятає. Вдруге бачив ОСОБА_18 приблизно 08-09 березня 2022 року ввечері, приблизно о 17-18 годині, що було світло. Бачив, що вони вдвох заходили у двір ОСОБА_46 ОСОБА_47 була зброя (через плече на ремні). Хто стріляв в ОСОБА_28 він не знає. Коли йшли ОСОБА_24 та ОСОБА_23 вулицею, то він їх бачив тільки зі спини, та чув голос. Він не бачив, щоб ОСОБА_23 та ОСОБА_24 патрулювали вулиці, або якимось чином допомогами російським військовим. Комендантська година була оголошена гучномовцем. Він особисто не бачив, щоб ОСОБА_18 заходив до будинку з росіянами і проводив патрулювання. Люди в селі розмовляли, а саме ОСОБА_21 казав, що вони заглядали у двори по їх вулиці, а саме у двір ОСОБА_48 , потім до ОСОБА_49 . Йому не було цікаво, чому ОСОБА_21 катався на БТР з російськими військовими, та він з цього приводу нічого не питав, бо особисто не бачив, як він катався на БТР. Під час перебування на фермі, російські військові просили винести води, та ОСОБА_41 казав, щоб ОСОБА_21 дав їм води. Зазначив, що він не допомагав росіянам. Вони з ОСОБА_39 були біля свиней та російським військовим не допомагали. Як вперше ОСОБА_21 попав до росіян на БТР він не знає. В другий раз, росіяни приїхали до ОСОБА_21 додому та покликали його, той вийшов та поїхав з ними. Зброю на нього не наводили. Зброю наводили на ОСОБА_21 та якось його возили по селу, коли саме він не знає. Це було коли люди вже поїхали з села. Покинули с.Жміївку вони тому, що почалась стрілянина, та потім жили в будинку ОСОБА_40 . В подальшому ОСОБА_41 поїхав до своєї сім`ї, мабуть в м.Васильків. В період окупації російські війська забрали Вітю «Печкун», він не був мисливцем, або АТОшніком, але потім його знайшли мертвим у с.Термахівка. Вітя пропав вже коли місцеві мешканці почали виїжджати. В період окупації горілку не вживали. ОСОБА_24 та ОСОБА_23 були одягнені в світлий одяг, а саме світлий камуфляж. ОСОБА_24 був обтягнений просто в світлий одяг.
		Допитаний в судовому засіданні 11.11.2022 року як свідок  ОСОБА_50  показав суду, що 24.02.22 на момент окупації знаходився на свіноферми в селі Жміївка разом з ОСОБА_51 , де працювали на ОСОБА_19 . Коли на фермі з`явились російські солдати, він не зрозумів хто це такі, і що вони хотіли. В них були пов`язки. З ними розмовляв ОСОБА_52 , бо вони прийшли до нього на ферму, яка є приватною власністю ОСОБА_40 , який просив його винести води російським військовим, що і було зроблено ним. Потім вони кілька днів займалися на фермі своїми справами, за ними не слідкували. З ферми втекли 26 лютого 2022 року, тоді він заходив на територію, щоб взяти мішки, які його попросили росіяни. Одного з один з них вбив український снайпер, і після чого розпочали перестрілку та викликали підкріплення. Їм було надано час 10-15 хвилин, щоб вони виїхали. Вони сіли втрьох на коня та поскакали, коня ранили, але вони доїхали, направились в сторону села Жміївка до знайомого ОСОБА_53 , взяли нього автомобіль та поїхали село Сидоровичі до будинку ОСОБА_40 . Приблизно 27 чи 28 лютого 2022р. він прибув в село Сидоровичі Вишгородського району Київської області з ферми до будинку ОСОБА_40 , та перебував в нього пару днів, в подальшому в них виникла суперечка, та він пішов спочатку до свого помешкання, ночував на сіновалі, після чого прийшов проживати до будинку ОСОБА_54 . Вперше під час окупації, побачив ОСОБА_47 та ОСОБА_55 перебуваючи у ОСОБА_54 на подвір`ї, це було приблизно з 01 по 06 березня 2022 року, а саме ОСОБА_24 із ОСОБА_23 щось робили біля танку, який стояв на дорозі в центрі села Сидоровичі біля церкви, щось розглядали. Вдруге бачив ОСОБА_47 вже після того, як вони вивезли сім`ю. Бачив як ОСОБА_23 та ОСОБА_24 йшли вулицею, а поряд з ними російські військові. ОСОБА_24 був вдягнений в чорну куртку та чорну шапку, а ОСОБА_23 в камуфляжну форму, в них була зброя, висіла на плечі. Наступного разу він бачив їх біля ОСОБА_22 з російськими військовими. ОСОБА_24 та ОСОБА_23 йшли в компанії військових по вулиці Гагаріна села Сидоровичі, в них були на плечі пов`язки білого кольору та зброя. Вони просто йшли по вулиці, нічого не робили, заглядали в подвір`я ОСОБА_48 . Між першим випадком коли він бачив ОСОБА_23 та ОСОБА_24 в компанії росіян пройшов приблизно тиждень. Вони йшли однією шеренгою, візуально ніхто нікого не залякував. По селу не можна було ходити, однак коли потрібно було поратись по господарству, то він знав як можна пересуватись. Росіяни ходили по центральній вулиці, де знаходився його будинок, на його думку вони патрулювали. Росіяни в гучномовець повідомили, що можна пересуватись вулицями з 09:00 до 17:00 год., але краще сидіти вдома, щоб не було неприємностей. Вдень можна було ходити. ОСОБА_23 в компанії росіян бачив після обіду. ОСОБА_23 виїздив за межі села. ОСОБА_23 вивіз сім`ю та повернувся, щоб допомогти людям виїхати. Вранці, приблизно 20.03.2022р., коли люди зібрались, щоб виїжджати з села, то ОСОБА_23 поросив дивитись за його господарством. Одного вечора, ОСОБА_24 та ОСОБА_23 розслабились, та пішли до ОСОБА_56 по вулиці Гагаріна, підійшли, потім він почув постріли в повітря з автомата, тому що була автоматна черга. Наступного дня росіяни шукали мінометників, перевіряли будинки, проводили обшуки. Машину у ОСОБА_23 була ОСОБА_57 , синього кольору, однак він не їздив на машині по селу. Якісь машини їздили по селу з білими прапорцями, які точно не знає. Коли ОСОБА_23 разом з ОСОБА_24 виїхали із села, та він залишився та господарював в ОСОБА_23 по господарству. Потім прийшли російські військові до ОСОБА_23 додому та спитали, що він там робить. Відчинили будинок, обшукали його, знайшли військову форму, аптечки під диваном, зброю, нічого не сказавши, просто пішли, та вдарили його. Особисто він спілкувався з росіянами на фермі в Жміївці, та коли вони прийшли до будинку ОСОБА_23 . Він добровільно приносив воду російським військовим, вони не їли свиней на фермі. Перші три дні він знаходився на фермі в Жміївці, та не спілкувався з росіянами. Зазначив, що їхав на БТР з російськими військовими, як мішень, якщо б стріляли міномети, то першого в вбило його. Їздив на БТР десь 20.03.2022, в цей час ОСОБА_23 та ОСОБА_24 в селі вже не було. В поведінці ОСОБА_18 державної зради не убачає. 
		Допитаний в судовому засіданні 18.11.2022 року як свідок, неповнолітній  ОСОБА_58 , в присутності педагога - спеціаліста ОСОБА_59 , законного представника (матері) ОСОБА_60 , показав суду, що 24 лютого 2022 року зайшла російська армія. Розпочалась обстріли, почало щось горіти. Наступного дня він дізнався, що горіли наша колона, тобто колона військової техніки України. Він бігав по селу фотографував техніку, з початку фотографував переміщення російських військових по селу, фотографував окопи та позиції російських військових. Де вони їздили, де ходили. ОСОБА_23 він бачив в підвалі. 24 лютого 2022 року всі мешканці села були в підвалі, постійно бачив мешканців, вони в день ходили по домівках порались по господарству, на ніч приходили у підвал. Вдруге він його бачив біля хрещеного. ОСОБА_61 сварився з його хресним, при цьому був присутній ОСОБА_23 . (Це було в період 14 березня 2022 року, при цьому був присутній ОСОБА_58 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 та його хрещений). ОСОБА_23 був вдягнений в звичайний домашній одяг. В ОСОБА_23 зброї не було. ОСОБА_61 сварився з ОСОБА_63 . Щось відносно машини. Почали штовхати один одного, потім ОСОБА_61 дістав автомат та вистрілив у повітря. В ОСОБА_64 була зброя. більше зброї не в кого не було. ОСОБА_24 вистрілив весь ріжок та вставив новий та пішов до будинку ОСОБА_65 . Почався «кипіш». Його перестріли ОСОБА_61 та ОСОБА_66 на машині. Посадили силою в машину, привезли до господарства ОСОБА_65 . Вони були не задоволені, що він ( ОСОБА_58 ) бігав по селу та фотографував російських військових. В підвалі посадили, почали пояснювати, що, через нього ( ОСОБА_28 ), прийдуть та повбивають всіх. Його просили віддати телефон, на що він відмовився, як і видалити фотографії. Потім ОСОБА_24 знайшов телефон, просив розблокувати та видалити фото, він ( ОСОБА_58 ) відмовився. ОСОБА_23 взяв його телефон сказав, щоб не панькались з ним, кинув його телефон об стіну сараю та він розбився. Пояснювали йому, що він «підвергає» небезпеці всіх жителів села. Після того як ОСОБА_23 розбив телефон, ОСОБА_67 та ОСОБА_66 завезли його до підвалу школи, зв`язали йому руки та ноги і пішли. Через хвилин 10 його розв`язали, хто він не пам`ятає. ОСОБА_23 був присутній, коли його розв`язували. 15 березня 2022 року, біля будинку ОСОБА_68 , приблизно о 12 год., коли вони його перестріли, ОСОБА_61 наставляв на нього автомат, казав « ОСОБА_69 , хто йде?». Він сказав, що «свої». ОСОБА_61 навів на нього автомат. Потім ОСОБА_62 його впізнав, сказав опустити автомат, бо це «свій». ОСОБА_61 взяв у нього бензин, поставив за ворота та пішов до машини. Не пам`ятає як був вдягнутий ОСОБА_23 , бо було темно. В ОСОБА_23 була зброя. На наступний день вони зібрались виїжджати з села, там він бачив ОСОБА_23 . Він тільки однин раз бачив ОСОБА_65 зі зброєю. ОСОБА_65 не бачив поряд з російськими військовими. ОСОБА_23 не розпитував його стосовно місцевих мешканців. Коли ОСОБА_62 розбив його телефон, він вимагав купити новий, на що той відповів, що нічого купувати не буде. Більше з ним не розмовляв. Зазначив, що коли фотографував техніку, то нікому фото не відправляв. Не думав, що його дії можуть бути небезпечними для інших осіб. ОСОБА_23 у військовій формі, або з білими пов`язками не бачив. З ОСОБА_70 в нього нормальні відносини, допомагав йому. На фермі після 24.02.2022 допомагав одного разу, на початку березня, або в кінці лютого, ОСОБА_41 просив допомогти, а саме: піти з ним на ферму, та нагодувати свиней. Вони пішли з його працівниками та ОСОБА_41 також пішов. Ферма знаходилась в с. Жміївка, на фермі стояла техніка та були військові рф, в них там були окопи (вони там розмістились). Від окопів росіян до ферми, було приблизно 100 метрів, візуально вони один одного бачили. Від с.Сидоровичі до с.Жміївка десь 4-5 км, вони йшли пішки із ОСОБА_39 , ОСОБА_22 та ОСОБА_21 . Коли вони йшли, ОСОБА_41 його питав, чи не боїться він російських військових, які перебувають на його фермі, то ОСОБА_71 відповів, що не боїться. Коли вони прийшли на ферму поратись по господарству, то російський військовий ходив за ними контролював, що вони роблять. Він носив воду зі ставка, який розташований приблизно 300 метрів від ферми, наносив десь 20 бочок. На фермі працював ОСОБА_41 , ОСОБА_22 та ОСОБА_21 . На ферму ходив одного разу, за проханням ОСОБА_40 . ОСОБА_23 нічого не показував російським військовим, взагалі не бачив, що він з ними спілкувався. Коли його зв`язували в підвалі школи, то там було більше ніж пів села. Коли зв`язали, просили, щоб не бігав по селу. Мати сиділа та плакала, просила, щоб його не зв`язували. ОСОБА_23 бачив зі зброєю о 2 години ночі. По селу вночі ходити не можна було, бо росіяни патрулювали, коли ставало темно. Під час окупації ОСОБА_23 не їздив на машині, а ОСОБА_66 їздив по селу на машині. Сокол декілька разів бачив на машині «Нива» по селу. Сокол був одягнений по різному, то в домашньому одязі, то в штанах для полювання, ще він мав рушницю для полювання. Сокол декілька разів приїздив до шкільного підвалу, одного разу з ОСОБА_21 , для того, щоб охороняти місцевих мешканців, тільки він не зрозумів від кого, мабуть від росіян. Сокола машину розстріляли. З російськими військовими ОСОБА_41 не приїздив. Російські військові у гучномовець повідомляли, що заборонено пересуватись селом. Кожного дня бачив, як вони по декілька чоловік патрулювали вулиці, або просто так ходили. Сокол вивозив зброю, він їздив з ОСОБА_39 до розбитої колони, забирали зброю, поранених там нікого не було. Сокол просив його грузити автомати до машини, а саме ножі, пістолети, та в подальшому відвіз її на ферму. Люди розповідали, що ОСОБА_21 їздив на військовій техніці, та розповідав хто де живе. Одного дня ОСОБА_72 прибіг та просив про допомогу, бо думав, що його хата горить, а ОСОБА_41 прогнав його, та сказав, що він п`яний. ОСОБА_73 сварився з ОСОБА_39 , та ОСОБА_41 чотири разі вистрелив вгору. З місцевих мешканців, ніхто, крім ОСОБА_40 , ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , по селу не ходив. ОСОБА_23 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 і ще кількох людей одного разу вели росіяни до центру села (до лікарні), щось говорили та відпустили. Позабирали телефони, потім повернули. 
		 
		Допитана в судовому засіданні 30.04.2024 року свідок  ОСОБА_30  показала суду, що 24 лютого 2022 року ввечері по с.Сидоровичі Вишгородського району Київської області їхала російська техніка, та всі були в дуже великому страху. У неї хворий та паралізований чоловік, виїхати не було можливості. ОСОБА_62 та ОСОБА_61 переміщувались по вулицях вільно. З ранку 25.02.2022 росіяни приїхали на танку, сказали, щоб на вулицю ніхто не виходив, та що тут буде російсько-білоруська республіка. Ще зазначили, щоб не опалювали будинки. Потім через три дні їздив БТР та у гучномовець повідомляв про це. ОСОБА_23 та ОСОБА_24 пересувались часто на машині. ОСОБА_23 проживає в центрі, а ОСОБА_24 мешкає біля межі з її будинком. Крім ОСОБА_23 і ОСОБА_24 по селу більше ніхто не ходив. 6 чи 7 березня 2022 року вона вийшла на подвір`я годувати худобу, та почула постріли. Побачила, що йшли четверо чоловіків, біля сусідської хати «Лагодного». Це були ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , два чоловіки, на її думку російські солдати, всі були зі зброєю. ОСОБА_76 був вдягнений в камуфляжну форму, ОСОБА_77 в камуфляжні штани та чорну куртку. Побачила, ОСОБА_78 та ОСОБА_79 побігли зі сторони вікон будинку, інші двоє поза хатою. Розмовляли всі російською мовою. ОСОБА_24 та ОСОБА_23 постійно ходили з автоматами і їздили на машинах, возили продукти. Вона передавала їм 500 грн., саме ОСОБА_80 , щоб привезли (бо в неї чоловік лежачий) порошок для прання, миючі засоби. Вони її відштовхнули від машини. В цей момент вона побачила за задньому сидіння машині автомат, який було чимось прикрито. Вона почула як росіяни спитали в наших хлопців, де ще порожні будинки. По сусідству з нею був будинок порожній та далі також порожній будинок, на що вони показали на порожній будинок.14 березня 2022 року вранці, біля її будинку зупинились два танки, та вийшли приблизно 17 чоловік. Перший прийшов з ручним кулеметом, вона повідомила, що вони були ще вчора та забрали закрутки та продукти. Вони сказали, що в неї є зброя, про що «ребята ( ОСОБА_81 з ОСОБА_82 ) розповіли їм про це». В подальшому, вони зайшли до її будинку, почали відбивати сейф. З переляку, вона не змогла знайти ключа. Солдати рф почали наносити їй удари прикладом автомата, після чого забрали зброю чоловіка, побили вікна та вибили двері, а у дворі побили маленьку собаку, повідривали штахетини з паркану. Потім, прийшли три буряти (кадировці) в масках та вимагали горілку, застрелили курку у дворі. До правоохоронних органів щодо вчинення відносно неї насильства не зверталась. Коли, після деокупації села, по вулиці їздили працівники СБУ, то на її розповіді ніхто не відреагував. Зі зброєю бачила ОСОБА_23 два рази, один випадок був 6 чи 7 березня 2022, а інший раз коли він їздив на машині. ОСОБА_83 була синього кольору, багажник був відкритий. В багажнику не знає, чи була зброя, точно були мішки. ОСОБА_76 був вдягнений в камуфляжну форму, а коли вони приходили до її будинку, у всіх були білі пов`язки на ногах. ОСОБА_23 не казав їй стосовно підтримки російських військових. До окупації з ОСОБА_23 підтримували нормальні відносини, бо він дружив з її покійним сином. ОСОБА_24 приносив їй порошок для прання та шампунь. По селу казали, що хату АТОвця здали ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , та її розстріляли, хто саме сказав відповідати не буде. Місцеві казали, що питали у ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , чому вони стріляють, на що вони відповіли, що свої сім`ї вивезли, та це село їм «по боку». ОСОБА_24 та ОСОБА_23 бачила тільки на своїй вулиці. В період окупації з 24 лютого по 31 березня 2022 року вона перебувала в с. Сидоровичі Вишгородського району Київської області, у себе вдома, до школи в підвал не ходила, бо її туди не запрошували, та й живе вона далеко від школи. Сусідку свою бачила під час окупації ОСОБА_84 , ходила до неї за крупою. По селу ніхто не ходив, тільки в своєму дворі. За період окупації вона побачила ОСОБА_24 та ОСОБА_23 біля сусідського будинку, який знаходився за 50 метрів від її будинку. Вони були з автоматами і російськими військовими. ОСОБА_24 їздив машинами, на велосипеді та возив продукти харчування, а саме ковбасу возив та великий шматок сиру в мішку, який лежав на рамі велосипеду та був не зав`язаний, сир точно бачила. З початку окупації вона перебувала в с. Сидоровичі у себе в будинку, нікуди не виходила. Вийшла тільки один раз до своєї тітки, щоб попросити в неї муки, але її не було дома, так як вона була у підвалі школи. ОСОБА_24 та ОСОБА_23 вона бачила майже кожного дня, вони гуляли по селу. Добре пам`ятає, що вони ходили зі зброєю, були одягненні в камуфляж.
		 
		В обґрунтування доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_18 , прокурором суду було надано такі докази:
		-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22022101110000340, з якого убачається, що під час розпочатої 24.02.2022 російською федерацією відкритої повномасштабної військової агресії проти України та тимчасової окупації підрозділами збройних сил рф з 24.03.2022 до початку квітня 2022 року с.Сидоровичі Вишгородського району Київської області, встановлено факти державної зради, тобто діяння, умисно вчинені громадянином України на шкоду суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, наданні іноземній державі, її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненого в умовах воєнного стану;
		-постанову про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження від 13.09.2022 року, відповідно до якої виділено з кримінального провадження №22022101110000200 в окреме провадження матеріали досудового розслідування №22022101110000340 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України;
		-реєстр виділених матеріалів з кримінального провадження №22022101110000200;
		-повідомлення про початок досудового розслідування (дата та вихідний номер відсутні);
		-супровідний лист щодо виявлення кримінального правопорушення від 20.06.2022р. № 51/1/3-1637;
		-рапорт начальника УКР ГУ СБ України у м.Києві та Київській області ОСОБА_85 від 20.06.2022 року щодо виявленого кримінального правопорушення, з якого убачається, що двоє громадян України з числа мешканці с. Сидоровичі Вишгородського району Київської області, а саме ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , озброївшись вогнепальної зброєю системи «АК», спільно з військовослужбовцями збройних сил РФ здійснювали патрулювання вказаного села, огляди та обшуки подвір`їв та будинків місцевих мешканців, надавали представникам держави-агресора інформацію щодо місць мешкання мисливців та учасника АТО, приносили їжу та напої на блок-пости та за місцями перебування вказаних військовослужбовців тощо. Таким чином, отримано відомості щодо вчинення громадянами України ОСОБА_18 та ОСОБА_26 кримінального правопорушення передбаченого ст. 111-1 КК України «Колаборантська діяльність»;
		-доручення про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 22.06.2022 року;
		-постанову про визначення групи слідчих від 22.06.2022 року;
		-постанову про визначення групи прокурорів від 08.07.202 року;
		-постанову про заміну групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні від 29.07.2022 року;
		-постанову про зміну кваліфікації кримінального правопорушення від 8.08.2022 року з ч.7 ст. 111-1 КК України на ч.2 ст. 111 КК України;
		-повідомлення про початок досудового розслідування від 26.08.2022 року;
		-рапорт про виявлення кримінального правопорушення від 26.08.2022 року, з якого убачається, що 17.08.2022 у ході проведення обшуку у вказаному провадженні за адресами проживання ОСОБА_26 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_18 ( АДРЕСА_1 ) виявлено та вилучено предмети схожі на бойові припаси та вибухові речовини. Таким чином, з матеріалів кримінального провадження вбачаються ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України;
		-доручення на здійснення досудового розслідування від 26.08.2022 року;
		-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22022101110000307 від 26.08.2022 року, з якого убачається, що 17.08.2022 у ході проведення обшуку у вказаному провадженні за адресами проживання ОСОБА_26 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_18 ( АДРЕСА_1 ) виявлено та вилучено предмети схожі на бойові припаси та вибухові речовини;
		-постанову про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 01.09.2022 року;
		-постанову про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження від 01.09.2022 року, відповідно до якої виділено з кримінального провадження №22022101110000200 в окреме провадження матеріали досудового розслідування №22022101110000307 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України;
		-реєстр виділених матеріалів з кримінального провадження №22022101110000200;
		-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22022101110000318 від 01.09.2022 року, з якого убачається, що 17.08.2022 у ході проведення обшуку у вказаному провадженні за адресами проживання ОСОБА_26 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_18 ( АДРЕСА_1 ) виявлено та вилучено предмети схожі на бойові припаси та вибухові речовини;
		-доручення на здійснення досудового розслідування від 01.09.2022 року;
		-доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку статті 40 КПК України;
		-на виконання доручення (на №51/12-2061 від 22.06.2022) допитано свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 ;
		-протокол слідчого експерименту від 09.08.2022 року з якого убачається, що метою проведення слідчого експерименту було перевірка і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, а саме показань свідка ОСОБА_89 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наданих ним під час допиту як свідка від 05.07.2022 року;
		-протокол слідчого експерименту від 09.08.2022 року з якого убачається, що метою проведення слідчого експерименту було перевірка і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, а саме показань свідка ОСОБА_88 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , наданих ним під час допиту від 21.07.2022 року;
		-протокол слідчого експерименту від 09.08.2022 року з якого убачається, що метою проведення слідчого експерименту було перевірка і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, а саме показань свідка ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , наданих ним під час допиту від 21.07.2022 року;
		-клопотання про дозвіл на обшук від 20.07.2022 року, де слідчий ОСОБА_90 просить слідчого суддю надати дозвіл на проведення обшуку у приміщенні за адресою АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_18 та на праві власності належить ОСОБА_91 , з метою виявлення, відшукання та вилучення речей, предметів та документів, що мають значення для досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, зокрема військової амуніції, військової форми, сухпаїв, а також предметів та речей, заборонених у вільному обігу, а саме: вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин.
		-ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року №760/8946/22 про надання дозволу старшому слідчому в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області підполковнику юстиції ОСОБА_92 та групі слідчих визначених постановою від 22.06.2022 на проведення обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_93 та на праві власності належить ОСОБА_94 , з метою виявлення, відшукування та вилучення речей, предметів та документів, що мають значення для досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, зокрема військової амуніції, військової форми, сухпаїв, а також предметів та речей, заборонених у вільному обігу, а саме: вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин. Строк дії ухвали до 26.08.2022;
		-протокол обшуку від 17.08.2022 року, з якого убачається, що обшук був проведений у приміщенні приватного домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане домоволодіння складається з подвір`я будинку, літньої кухні та інших господарських приміщень. Так будинок складається з чотирьох кімнат, веранди, ванної кімнати та горища. Так на горищі, серед речей та мішків виявлено два предмети коричневого кольору, зовні схожих на пачки для набоїв. Відкривши вказані пачки виявлено, що в них знаходяться предмети, зовні схожі на патрони калібру 5,45 з маркуванням «278.88». В кожній пачці виявлено по тридцять таких патронів, інших речей, предметів чи документів не виявлено;
		-характеризуючи матеріали ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на обліку у лікаря-нарколога та лікаря  психіатра КНП ІРР «Іванківської ЦРЛ» не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо;
		-матеріали БД ОДК та ІПС МВСУ щодо ОСОБА_18 ;
		- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, а саме ОСОБА_18 від 17.08.2022 року;
		-постанову про залучення захисника від 17.08.2022 року;
		-ордер, доручення, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_95 ;
		-повідомлення про підозру ОСОБА_18 від 17.08.2022 року;
		-клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_18 ;
		- ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 19.08.2022 про застосування до підозрюваного ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів;
		-постанову про визначення групи прокурорів від 13.09.2022 року;
		-повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 30.09.2022р.;
		-протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 30.09.2022 року;
		-договір про надання правової допомоги ввід 23.08.2022 року укладеного між ОСОБА_18 та адвокатом ОСОБА_15 ;
		 
		В судовому засіданні ОСОБА_18 вину не визнав, та зазначив, що 24.02.2022 року коли почались обстріли села Сидоровичи до нього під`їхав староста села та запропонував облаштувати приміщення підвалу школи як бомбосховища для укриття людей.
		Приблизно об 11 год. приїхав ОСОБА_96 та ОСОБА_61 та почали зносити до підвалу столи та в ніч з 24 на 25 лютого в підвал переїхали майже всі мешканці села.
		З 24 на 25 лютого в селі знаходилась Українська колона, яка вирушила на допомогу Національній гвардії України, але була розбита. Вранці, 25 лютого, до школи прийшло два військовослужбовця України, які вижили після бомбардування колони, та попросили спалити залишки уцілілої військової техніки, після чого поїхали в напрямку Житомира.
		   Коли в село зайшли війська РФ, блокпостів не було та люди по селу пересувались вільно.
		   У сусідньому селі, на фермі, проживали ОСОБА_41 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 . Там були присутні також військові РФ. При цьому ОСОБА_41 вільно, на своєму автомобілі «Нива», пересувався між блокпостами на фермі та виїзді із «совхозу».
		На початку березня військові РФ хотіли відремонтувати Українську техніку, яка була біля школи, та відтягнули її. Тоді він людям, які були в підвалі школи, сказав, що хто боїться, може виходити. На другий день РФ підірвали БТР, так як не могли його завести, а люди розійшлись з підвалу по домівках.
		Переночувавши декілька разів дома, він, після великих обстрілів, вирішив вивезти свою родину із села, так як перед цим із села вже виїжджали цигани.
		Приблизно 10 березня він забрав жінку та дітей, а також жінку та дітей старости села та поїхав до Житомирської області, де проживає теща.
		Приблизно через 2 чи 3 дні повернувся до села, оскільки переживав за мешканців села та сестру із племінником.
		Коли хлопці привели племінника та сестру, він, разом з ОСОБА_97 , пішов забивати двері будинку матері. Коли верталися побачили, як ховається ОСОБА_71 та як в нього цілиться військовий РФ. Він вийшов на дорогу та кричав, щоб не стріляли по ОСОБА_98 . На, що військовий РФ сказав всім підійти до нього.
		Після цього військові РФ зібрали всіх чоловіків села та повели до лікарні. Там прийшов «старший», перевірив документи та хотів вести до штабу, проте вирішили відпустити. Всі розійшлись по домівках, крім двох чоловіків, одного з яких знайшли розстріляним у Термахівці, а іншого знайшли тільки паспорт.
		Переночувавши одну ніч, він (обвинувачений) зібрав всіх людей у кого є автомобілі, дістали бензин та виїхали в Житомирську область.
		В Чуднівському військоматі став на облік та був призваний на службу, яку проходив до 27.08.2022 року.
		27.08.2022 року у військовій частині працівника СБУ повідомили, що його звинувачують у розбитті телефона ОСОБА_43 та забрали до відділу СБУ, де повідомили, що його ще звинувачують у державній зраді та сепаратизмі.
		З підвального приміщення школи виходили тільки ті люди у кого була худоба і за якою треба було доглядати.
		До 10 або 12 березня всі пересувались по селу безперешкодно. Патрулювання військовими РФ відбувалося коли у них закінчувались боєприпаси або пальне.
		На питання прокурора: «Коли до села увійшли військові РФ?» повідомив, що в ніч з 24 на 25 лютого 2022 року. Окупація села тривала до початку квітня 2022 року.
		За період окупації виїжджав за межі села в Житомирську область до с. Княжи. Під час окупації проживав у АДРЕСА_1 . Інші мешканці села були у підвалі школи до виїзду із села.
		Під час окупації ходив у цивільному одязі, у військовій формі не ходив, оскільки могли розстріляти.
		У нього був під час окупації автомат Калашнікова, який йому дав ОСОБА_99 для захисту його доньок, і який потім загинув.
		Цю зброю під час виїзду він передав ОСОБА_100 та ОСОБА_101 . Зброю не використовував. Пов`язки ніякі не носив. На автомобілі по селу пересувався. Із ОСОБА_39 має відносини «Ніякі». ОСОБА_41 погрожував його застрелити. Під час окупації ОСОБА_40 в селі бачив, але у його подвір`ї не був.
		ОСОБА_43 бачив під час окупації, розмовляв з ним щодо того, що він носив до ОСОБА_40 українську зброю та здійснював зйомку на телефон військових РФ. Телефон ОСОБА_43 пошкодив у зв`язку з наявністю в ньому відео з українською та російською технікою та приміщення підвалу школи, що могло, в разі отримання його росіянами, призвести до негативних наслідків.
		Зброю із собою не носив. Вона була захована.
		З військовими РФ не розмовляв, крім одного разу, коли його зловив патруль та перевіривши документи відпустили. Це було у сусідньому « ОСОБА_102 ».
		Вважає, що ОСОБА_41 , ОСОБА_22 та ОСОБА_21 його обмовили.
		Також пояснив, що дядько ОСОБА_103 у нього на подвір`ї забрав телефон, оскільки там були фотографії дядька ОСОБА_43 , як військовослужбовця ЗСУ. Після чого він ( ОСОБА_23 ) взяв цей телефон та розбив його об стіну сараю.
		 
		Допитані в судовому засіданні свідки захисту.
		Допитана в судовому засіданні 22.11.2024 року свідок  ОСОБА_104 показала суду, що живе недалеко він обвинуваченого ОСОБА_18 (якщо через город, то метрів 100-150), та під час повномасштабного вторгнення була вдома. До шкільного підвалу не ходила. 15.03.2022р. звернулась до ОСОБА_65 з проханням, щоб розказав дорогу, як виїхати через російські блок-пости, та він їй розповів, як виїхати. 16.03.2022р. вона виїхала з села. Вдягнутий був ОСОБА_76 в спортивні штани темного кольору та кофту, в домашньому одязі, бо того дня було сонячно. До сусіда ОСОБА_105 приїжджали та приходили російські військові, на Уралі, БТР. До її будинку теж приходили російські військові, та задавали питання звідки чутно постріли, та агресивно розмовляли, потім вони поїхали. Періодично ходила до брата городами, бо було страшно ходити по дорозі. Не бачила, щоб ОСОБА_76 або ОСОБА_77 ходили по селу в супроводі російських солдат. ОСОБА_106 бачила, коли ходила до ОСОБА_107 : в час коли вона прийшла зарядити телефон, то до них приїхав ОСОБА_41 (наче на авто «Нива»). Він нервував, щось хотів від господаря будинку ОСОБА_108 , щось розповідав. ОСОБА_21 та ОСОБА_22 в період окупації не бачила. ОСОБА_65 бачила коли звернулась до нього за допомогою, щоб виїхати. ОСОБА_109 та ОСОБА_103 в період окупації не бачила. Щодо зброї мисливців нічого не відомо. До її брата російські солдати не приходили за зброєю. Вона виїжджала разом з братом з с.Сидоровичі, на його машині, з онуками брата та сім`єю ОСОБА_24 . Російські солдати їздили по селу та говорили в гучномовець. Говорили, що приїхали їх (мешканців села) звільняти. Звернулась до ОСОБА_47 , щодо виїзду, оскільки він вивіз свою сім`ю, та повернувся, щоб допомогти людям виїхати з села. Спочатку ходив до нього брат. Потім вирішила піти особисто, щоб все розпитати. В період окупації ходила до брата заряджати телефон. Слідчий приходив до неї, та, можливо, і сказала, що нікуди не виходила (по суті по селу не ходила, тільки до брата та до ОСОБА_110 , щоб зарядити телефон). ОСОБА_23 зі зброєю не бачила. Щодо підвалу у школі, не була повідомлена, що він облаштований та її не запросили до підвалу. Коли виїжджали, то російські військові в с.Жміївка оглянули авто та повідомили, що траса замінована, тому поїхали через с.Верхолісся.
		Допитаний в судовому засіданні 22.11.2024 року свідок  ОСОБА_111 показав суду, що з ОСОБА_112 мають дружні відносини. З 24 по 25 лютого 2022 року був на роботі, та 25 повернувся до с.Сидоровичі. Місцеві запросили до підвалу школи, яку облаштували під бомбосховище. Чув як ОСОБА_41 кричав, вищав десь на вулиці, та щось доказував щодо обстрілів. Вранці, разом з ОСОБА_113 пішли до розбитої колони та побачили там ОСОБА_40 на авто «Ніва» червоного кольору, який тягав автомати, та казав грузити автомати, та паспорти. Все складав до машини. Він (свідок) та діти взяли сухпайки. ОСОБА_23 малий теж взяв сухпайок та вудочку чи антену. Були чутки в селі, що ОСОБА_114 стріляв по Колі клічка «Мухоєд», який загинув, та між ними була бійка. Російські військові їздили по вулиці, та ходили до наркомана, який мешкав по сусідству. До нього додому часто приходив ОСОБА_41 , ОСОБА_76 . Сокол приїжджав до нього зранку за їжею, бо казав, що росіяни все поїли, потім просив мотоцикл, щоб виїхати, однак він мотоцикл не дав. Коли ОСОБА_41 забирав мішок з їжею, то їхав на ферму, бо в нього там було господарство. Говорив, що нема чим годували ОСОБА_22 та ОСОБА_21 , бо привозив їм їжу, однак росіяни її забирали. Зброї в нього не бачив, тільки коли її грузив біля колони. ОСОБА_76 сказав, що буде виїжджати, та вивіз дітей, сім`ю. Ввечері коли вийшов поратись по господарству та побачив сім, вісім БТР, які всі хати розстрілювали, та ламали. Він з жінкою побігли до посадки, та побачив як йшли ОСОБА_115 та ОСОБА_116 ( ОСОБА_24 ). Вранці вирішили виїжджати з ОСОБА_113 , та коли їхали, то в с.Жміїівка нікого не було. ОСОБА_100 при реєстрації місця проживання (у Житомирській області, куди вони виїхали з окупованого с. Сидоровичі), одразу вручили повістку, щоб воювати, а через три дні його забрали в армію. Зазначив, що російські військові забирали чоловіків, які розтягували зброю з розбитої колони, бо хтось із села повідомив їм про це («здав»). То вони їх допитували. Мешкає приблизно в 500 метрів від ОСОБА_23 , та не бачив ОСОБА_23 та ОСОБА_24 у супроводі російських військових. Бачив росіян, які приїжджали до дівчат. 16.03.2022 стріляли росіяни по селу, то ОСОБА_41 вже виїхав на машині ОСОБА_117 , який загинув. Щодо авто «Нива» на якій пересувався ОСОБА_41 , то з ферми його привіз чоловік з Жміїівки, разом з двома робітниками ОСОБА_22 та ОСОБА_21 , наче авто ОСОБА_40 розстріляли. ОСОБА_21 розказував, що хтось застрелив російського солдата на фермі, та після цього дозволили їм виїхати. Коли ОСОБА_41 приходив до нього, то сказав, що посадить ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Сокол міг вночі зупинити авто та стріляти по колесах та обшукувати ще до війни. По центральній вулиці не бачив ОСОБА_23 чи ОСОБА_24 . Всі ходили кущами по селу. ОСОБА_109 під час окупації не бачив. ОСОБА_103 бачив, бо він їздив всюди за російськими військами. Зі зброєю ОСОБА_23 та ОСОБА_24 не бачив, та в супроводі росіян теж не бачив, бо завжди був вдома. З ОСОБА_23 та ОСОБА_24 підтримував дружні відносини, вони приходили за тютюном, поспілкуватись, приблизно під обід, та під вечір. 
		Допитана в судовому засіданні 22.11.2024 року свідок  ОСОБА_118 показала суду, що 24.02.2022 приїхала вночі додому в с.Сидоровичі разом з співмешканцем (він киянин), в подальшому приїхали в шкільний підвал, та потім повернулись додому. ОСОБА_23 та ОСОБА_24 бачила, бо вони приходили в гості, випити каву. Була ситуація, що їхав БТР, та зупинився за городами. Побачив, що до них (свідка) тоді забігла ОСОБА_119 , яка злякалась. Декілька військових зайшли, сказали всіх покликати з будинку, крім дітей, там були вона, співмешканець, ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , батько її, мачуха, сусідка ОСОБА_120 та наказали всім ходити в світлому одязі, та топили печі, або цілодобового, або вночі. Сказали, що чіпать не будуть. ОСОБА_23 та ОСОБА_24 ходили кущами, бо ховались від росіян. По її вулиці патрулювали вулицю російські військові. ОСОБА_23 та ОСОБА_24 вулиці не патрулювали. Відомо, що 16.03.2022 росіяни били вікна у хатах, потім вона та її син зустріли росіян, які наставляли зброю на них. Наказали всім вийти з будинку, та у сіновалі поставили на коліна, по рації було чутно, що стріляли. Потім загнали в погреб, забрали ОСОБА_121 , якого розстріляли, та ОСОБА_122 ще в розшуку. Салімського та ОСОБА_21 під час окупації не бачила. ОСОБА_103 бачила, бо він приходив ховатись, вона його вигнала. ОСОБА_23 зі зброєю не бачила. Щоб він допомагав росіянам не бачила. Вони з ОСОБА_97 допомагали місцевим мешканцям. ОСОБА_23 , коли вона його бачила, був вдягнутий у чорні дутіки (взуття), чорні штани, та куртка темна. ОСОБА_24 також був вдягнути в темну одежу. За період окупації ОСОБА_23 та ОСОБА_24 приходили до неї разів чотири - п`ять, вдень, на авто не пересувались, зі зброєю не бачила, пов`язок не було. Сокола знає, він людина не дуже добра, міг вжити алкоголь та стріляти в посадці, де гуляють діти.
		Допитана в судовому засіданні 22.11.2024 року свідок  ОСОБА_123  показала суду, що 25.02.2022 перебувала з ОСОБА_23 в підвалі школи до 02.03.2022. Вдень ходили додому поратись по господарству. ОСОБА_23 також ходив поратись, а ввечері повертався до підвалу. Живе від ОСОБА_23 недалеко, приблизно 500 м. Бачила його кожного дня в підвалі школи. 10.03.2022 перейшли жити до батьківської хати, він розташований біля будинку ОСОБА_23 . Ходили до нього набирати воду та заряджати телефони. Не бачила ОСОБА_24 та ОСОБА_23 зі зброєю, та щоб вони патрулювали вулиці. Щодо мисливців зі зброєю нічого не відомо. 16.03.2022 їздила техніка, ходили військові, забирали чоловіків. З села виїхала 21.03.2022, та їх запинили росіяни в центрі села, перевіряли телефони. 17.03.2022 прийшла сусідка, щоб подивитись чи є хтось вдома. В період окупації бачила ОСОБА_40 біля підвала школи, він стояв говорив з хлопцями, з ким саме не пам`ятає. ОСОБА_21 та ОСОБА_22 під час окупації не бачила. ОСОБА_103 бачила в підвалі, щоб його били не бачила. ОСОБА_71 знімав російську техніку. ОСОБА_109 теж не бачила, бо вона живе трохи далі. Російських солдат у дворі ОСОБА_23 не бачила.
		Допитана в судовому засіданні 22.11.2024 року свідок  ОСОБА_124  показала суду, що ОСОБА_23 її сусід, відносини добрі. Коли розпочалась війна, прийшла сім`я ОСОБА_23 до неї, на другий день пішли готувати підвал, потім були разом в підвалі. Ходили разом з ОСОБА_23 доглядати власні господарства, бо в нього на той час було шість бичків, кури, свині, корова. Ходила завжди з ОСОБА_23 , бо вона дуже всього боялась. Десь два рази на день ходили до господарства, до 17.03.2022, до моменту поки вона не виїхала до Житомирської області. Виїхала разом із ОСОБА_18 . Останній завжди в цей період був вдягнутий в темний одяг, чорну курточку, зі зброєю, пов`язками його не бачила. ОСОБА_125 бачила, бо вона його родичка, та він приходив до неї. У ОСОБА_40 в ОСОБА_126 була ферма, до ОСОБА_127 він приїхав, коли вони були у підвалі. Дні через три-чотири після повномасштабного вторгнення, він приходив до неї. За період окупації ОСОБА_21 , ОСОБА_22 не бачила. ОСОБА_128 поводив себе неадекватно у підвалі, тому гуртом забирали в нього телефон. Севрук ОСОБА_129 бачила, бо вона приходила до неї. По господарству починала поратись вранці, та бачила як ОСОБА_23 порався по господарству, носив сіно. ОСОБА_130 та ОСОБА_24 не патрулювали. 16.03.2022 була в погребі, та чула вибухи. Знає, що росіяни забрали ОСОБА_65 та хлопців, над якими знущалися. Росіян у ОСОБА_23 вдома не бачила. 17.03.2022 їхали через Жміївку, росіяни їх не зупиняли. Просто повезло. В подальшому ОСОБА_23 пішов в армію. 
		Допитана в судовому засіданні 22.11.2024 року свідок  ОСОБА_131 показала суду, що 26.02.2022 до її двору приїхали росіяни та перевіряли документи. Потім вона з сім`єю переїхали до іншого будинку, бо її будинок в небезпечному місці. 04.03.2022 приїхали знов росіяни та почали роздягати її дівчат, бо шукали наколки. 05.03.2022 хотіли забрати її дівчат, та потім відпустили, та їй стало погано, піднявся тиск. Прибігли ОСОБА_62 та ОСОБА_24 принесли ліки, приносили їсти дітям. ОСОБА_23 ходив в темному одязі, одяг не змінював, з росіянами та зі зброєю не бачила. ОСОБА_128 ходив всюди та нічого не боявся. ОСОБА_132 приїздив до неї у двір, та почав питати дітей де бензин з розбитої колони. Місцеві хлопці ховали зброю з розбитої техніки, а ОСОБА_41 вимагав бензин. Її старшого сина ОСОБА_133 росіяни розстріляли, а перед цим побили, через те, що він допомагав людям виїжджати. Не розуміє за що судять ОСОБА_23 . Мешкає від ОСОБА_23 десь 3-4 км., та її діти постійно ходили до ОСОБА_65 . Росіяни приїжджали до ОСОБА_105 , привезли йому інвалідну коляску, та розпивали в нього алкогольні напої. ОСОБА_65 зі зброєю та патрулюючого вулиці разом з рашистами не бачила. Не бачила, щоб ОСОБА_23 пересувався на машині. ОСОБА_23 був вдягнений в чорні «дутики», чорні спортивні штани, чорна куртка. ОСОБА_21 та ОСОБА_22 не бачила. Однак люди розповідали, що вони разом з ОСОБА_39 пили та гуляли з росіянами. 16.03.2022 прийшов ОСОБА_41 , та її син ОСОБА_134 дав ОСОБА_135 машину «Жигулі» червоного кольору, щоб той виїхав. 18.03.2022 вони виїхали з с.Сидоровичі. 28.03.2022 ОСОБА_134 вивозив людей та с.Верхолісся росіяни вистрілили йому прямо в серце. Сокол машину не повернув, та сказав, що віддав її на війну. Після того, як розбили колону з військовою технікою, то хлопці закопували зброю, щоб віддати нашим військовим.
		Допитана в судовому засіданні 22.11.2024 року свідок  ОСОБА_136 показала суду, що з ОСОБА_18 перебуває в хороших відносинах, це її учень. Зазначила, що живе від ОСОБА_137 на третій вулиці, та після приходу росіян пішла до підвалу школи, бо там був ОСОБА_79 , з ним почувалась у безпеці. Десь п`ять діб перебувала у підвалі, ОСОБА_79 та ОСОБА_61 теж там був. Кожного дня бігали городами поратись по господарству. По центральній вулиці не ходили. ОСОБА_23 був вдягнутий по-домашньому, не у військовій формі, без пов`язок на одязі. Зі зброєю місцевих мешканців не бачила, тільки російські військові. Сама вона носила їжу свекрусі, та ходила до сусідки. Приходили до її господарства російські військові, оглядали будинок. ОСОБА_21 , ОСОБА_40 , Салімського не бачила. ОСОБА_103 бачила в підвалі, він казав, що більше так робити не буде (ходити селом на робити фото). 16.03.2022 нічого не бачила, місцеві мешканці росіянам не допомагали. Після того, як пішли з підвалу школи, ОСОБА_23 не бачила. 21.03.2022 вони поїхали з села, а напередодні, коли вони вийшли з будинку, хтось позривав замки та забрав деякі речі. 
		Допитана в судовому засіданні 06.09.2024 року свідок  ОСОБА_138  показала суду, що працює у відділенні поліції №1 Вишгородського РУП (селище Іванків). ОСОБА_23 знає давно, не родичі. 24 лютого 2022 р. була вдома в селищі Іванків Вишгородського району Київської області на службі. Приблизно в обід, знайшовши транспорт, приїхали в с.Сидоровичі. Маючи на утриманні малолітню дитину та матір похилого віку, вирішила після обіду поїхали до матері в село Сидоровичі Вишгородського району Київської області, оскільки там має господарство та в селі спокійніше. Десь приблизно 08:30 год. бачила, як йшла колона. Вони з сином були на вулиці. Колона йшла без розпізнавальних знаків, про це вона повідомила керівництву в переписці телефоном. 25 лютого 2022 року в селі почались вибухи, почався обстріл колони, яку розбили майже біля їх будинку. Хтось був біля колони, але хто невідомо. За чутками, почалась зачистка села армією російської федерації. Дочекавшись світанку, тобто 26 лютого 2022 року, із сусідами, мамою та сином, взявши продукти та теплий одяг, пішли у підвал покинутої школи, де заздалегідь жителі села підготували там все для перебування після того як пролетів літак рф та стріляв по колоні техніки. Їм було відомо, що більшість односельчан знаходяться в підвалі. Росіяни заборонили топити печі в будинках, місцеві мешканці боялись пересуватись вулицями. Росіяни говорили, що приїхали всіх звільнити. В підвалі школи були всі разом. ОСОБА_23 та ОСОБА_24 допомагали місцевим мешканцям, приносили воду, обігрівали підвал, приносили дрова. Всі між собою ділились усім. Більшість жителів тримались разом. Деякі виїхали з села та вивезли свої родини. Її мати сказала, що нікуди не поїде, бо є господарство, яке вона не покине. На околицях села, російські військові облаштували свої позиції. 6-7 березня 2022 року до них через господарську будівлю прилетів снаряд та повибивало вікна, потім прийшов ОСОБА_139 та забрав їх до іншого будинку, від якого в нього були ключі бабусі, який знаходився поблизу центра села та не так близько до окопів російських військових. У вказаному будинку вони перебували з 08.03.2022 по 21.03.2022 року. Потім до них приїхали інші родичі з чоловіком та дітьми, та вони були всі разом. З підвалу школи пішли, бо там стало небезпечно. Для того, щоб годувати худобу, вони ходили по домівках двічі на день, вранці та ввечері, пересуваючись по городах ті подвір`ях інших мешканців. ОСОБА_24 та ОСОБА_23 теж пересувались по селу таким чином. ОСОБА_23 та інші жителі села виїхали з окупованої території, в селі залишились одиниці. ОСОБА_23 та ОСОБА_24 була в цивільному одязі, чорного кольору спортивний одяг. Зброї в місцевих жителів не було, ОСОБА_23 та ОСОБА_24 зі зброєю не бачила, бо її в них не було. Коли вони були у підвалі школи, то чоловіки вночі вели чергування, щоб інші люди могли відпочити. ОСОБА_23 та ОСОБА_24 бачила кожного дня. ОСОБА_23 був постійно зайнятий, бо в нього велике господарство (бики, корова, кури, свині) та щоб нагодувати таке господарство, потрібно багато часу. Чекали коли окупанти поїдуть в другому напрямку, це десь 05:30-08:30 і швиденько могли піти до своїх господарств, щоб нагодувати худобу, потім так само швидко назад до школи (у підвальне приміщення). Була ситуація, що вона йшла з мамою нагодувати худобу та по дорозі зустріли військового рф. Вони зупинись та запитали чи можна пройти. Він дозволив, і вони пішли у своїх справах. Не бачила, щоб ОСОБА_23 спілкувався з російськими військовими. Росіяни періодично ходили по домівках, та шукали зброю. Після 21.03.2022 вони повернулись до свого будинку, та бачила, як росіяни забирали у місцевих мешканців їх майно, у ОСОБА_23 забрали трактор. Не бачила, щоб ОСОБА_23 ходив в сторону блокпостів. Пам`ятає, що в якийсь день, російські військові вишикували в центрі, біля лікарні, чоловіків, а саме: ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_43 , двох її сусідів ( ОСОБА_140 та його зятя ОСОБА_141 ), ОСОБА_142 . З ними спілкувались та відпустили. ОСОБА_142 росіяни возили по селу, з яких підстав їй невідомо. Одного разу вони йшли по вул. Гагаріна з мамою до вул. Східно-Шевченківської, щоб годувати худобу, та знайомий вийшов на двір, привітався з ними. До свого господарства дійшли через 4-5 будинків, та побачили як з його подвір`я вийшли він та його дочка з російськими солдатами, вдягнені в чорне з білими пов`язками на руці. Спитав, куди вони йдуть, на відповіли, що йдуть годувати худобу. Він нічого не зрозумів, наставивши автомат, сказав, щоб вони зайшли до підвалу цього будинку. ОСОБА_143 з донькою були в стані алкогольного сп`яніння, від них був запах алкоголю та вони щось незрозуміле розповідали. Ще вони розповіли, що співмешканка ОСОБА_144 повела російських військових по вулиці, та показала хто де проживає. Вона почала проситись, що в них там малолітня дитина, та що вони повернуться, однак він не пустив їх до будинку поратись по господарству. В підвалі були малолітні діти, ОСОБА_145 та ОСОБА_146 , та зять ОСОБА_147 . Мамі стало погано, та вона почала приводити її до тями, і тут по селу почули автоматну чергу. Вони злякались, та почали питати у росіянина, що це відбувається. На що російський військовий відповів, що йде зачистка села, та повідомив, що такого села вже на карті не має, і взагалі, прийде старший і все розповість. Вона бачила, що військовий один, та втекти можливо, однак росіянин був з автоматом, Ярмоленки п`яні, діти у підвалі. Ярмоленки розповідали хто зброю забирав, хто де проживає. Через город побачила місцеву жительку ОСОБА_148 , її вели солдати з автоматами, її тягнули АДРЕСА_2 жителька ОСОБА_149 привела з собою російських солдатів та місцевого жителя ОСОБА_150 , якого в подальшому було закатовано в с.Термахівка. Вони забирали ОСОБА_151 , інших загнали в підвал, чули, як ніби росіяни приїхали до двору, де ОСОБА_152 та ОСОБА_153 спілкувались з ними. Спочатку росіяни вивели зятя ОСОБА_151 , посадили на БТР та повезли в невідомому напрямку. Наче через те, що він служив в АТО, а тепер буде копати окопи та на допит. ОСОБА_154 його не дочекалась, зібрали речі та виїхали, разом з усіма, хто виїздив. 21.03.2022 приїхали машинами ОСОБА_155 , ОСОБА_156 , ОСОБА_67 та забрали місцевих мешканців, які хотіли виїхати та вивезли їх з села. Їхали через Жміїівку, Верхолісся, бо тією стороною можна було виїхати до Житомирської області.
		На уточнюючі питання сторони захисту зазначила, що ОСОБА_128 перебував в підвалі школи, де були більшість громадян. 26 числа сім?я ОСОБА_157 , прийшовши до підвалу, бачила місцевого жителя ОСОБА_158 та неповнолітнього ОСОБА_43 , які перебували у стані алкогольного сп?яніння. Чоловіки наводили паніку, казали що тут буде «братська могила». За словами ОСОБА_159 , неповнолітній ОСОБА_71 , який «вихований вулицeю», весь час поводив себе досить зухвало, фотографував техніку, носив форму українських військових, фотографувався зі зброєю. В час, коли всі ховались, він вільно ходив по вулиці та наражав себе на небезпеку. Відводила його та особисто намагалась пояснити, що це небезпечно. Він не розумів, що російські військові могли прийти і розстріляти всіх. Одного разу, щоб він заспокоївся його зв`язали, а саме ОСОБА_67 , ОСОБА_160 , та згодом відпустили, бо він нікого не слухав, знімав відео техніки, фотографував техніку та військових. Мама його була присутня під час того як його зв`язували, нічого не казала на це не казала. Всі намагались його заспокоїти, а його мати казала, щоб робили що хотіли з ним. Коли його відпустили, вона просила, щоб він ходив з нею та допомагав по господарству. Через деякий час, із сім`єю, вони виїхали з села. 
		На початку окупації бачила ОСОБА_40 , десь числа 27-28 лютого 2022 року. Сокол з`явився біля школи на машині «Нива», жовтого кольору та казав, що якщо почує російську мову, то буде стріляти, після чого пропав. ОСОБА_142 бачила під час окупації, бо він приходив до будинку, де померла бабуся, там порався по господарству. Російські військові возили ОСОБА_21 на БТР, він їм щось показував рукою. ОСОБА_22 теж приходив, коли ховали бабусю-сусідку. ОСОБА_161 бачила одного разу під час окупації в підвалі школи, а потім вже після окупації. В підвал школи ОСОБА_161 не приходила, бо в неї чоловік лежачий.
		Допитана в судовому засіданні 06.09.2024 року свідок  ОСОБА_162  суду показала, що ОСОБА_18 її друг, вона хрестила їх дитину. Окупація застала її в смт.Іванкові, та потім поїхали в с.Сидоровичі, та весь час до 16.03.2022 були у с.Сидоровичі. Перший день повномасштабного вторгнення були вдома, потім, коли почали стріляти, то пішли у шкільний підвал. З підвалу до дому для того, щоб поратись по господарству, ходили городами разом із ОСОБА_23 . Вони перші йшли, а вони вже за ними. Мешкають недалеко, тобто видно подвір`я ОСОБА_23 . Вдягнені ОСОБА_23 та ОСОБА_24 були в темний одяг, зброю у них не бачила, пов`язок не бачила. З російськими військовими їх не бачила, та зазначила, що вибирали час, щоб поратись по господарству, коли росіян не має. Ходили городами, а не центральною дорогою. До їх будинку російські військові не заходили, бачили коли вони проходили повз будинку. Під час окупації ОСОБА_125 бачила один раз, від приїжджав до шкільного підвалу та поїхав. В подальшому чула, що він шукав як виїхати. Особисто зброю в нього не бачила, однак всі знали, що вона в нього була. ОСОБА_142 бачила під час окупації, бо він залишався коли вони вже поїхали з села. В період початку окупації ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_41 були у Жміївці на фермі ОСОБА_40 , разом із росіянами. Повернулись звідти через тиждень-півтора з початку вторгнення. Повернулись вони, бо росіяни їх вигнали з ферми та спалили її. ОСОБА_128 є підлітком неконтрольованим, бо він постійно знімав росіян на камеру, їхав за танками на велосипеді тощо. Коли хлопці побачили, що ОСОБА_25 знімає російську техніку на камеру, то на нього почали кричати, що він піддає небезпеці людей, які ховаються у підвалі школи, та за ним бігли, щоб забрати телефон, зв`язали його. Зв`язували його ОСОБА_163 та ОСОБА_99 , в цей час ОСОБА_61 та ОСОБА_62 ходили поратись по господарству. Вона (свідок) бачила цю ситуацію на власні очі. Коли вона (свідок) йшла поруч (біля церкви), то побачила, що ОСОБА_24 вийшли курити з підвалу школи, а ОСОБА_71 знімав російську техніку. Мама ОСОБА_28 стояла поруч, коли його зв`язали, та казала, що нічого не може зробити, він неконтрольований. ОСОБА_109 під час окупації не бачила. Місцеві мешканці були в підвалі школи, та тільки ходили по домівках, щоб поратись по господарству. Це був ранок, бо вибирали час, щоб не зустріти росіян. В період з першого по шістнадцяте березня 2022, бачила ОСОБА_23 , бо він порався по господарству, ходив до хати його матері. ОСОБА_24 разом із ОСОБА_23 не бачила. Не бачила, щоб ОСОБА_23 ходив в сторону блок-постів, тим паче в той час їх не було. В період, коли місцеві мешканці ще були у селі, то росіяни не забирали худобу, та просто їздили селом. Після того, як всі почали виїжджати, вони почали робити, що хотіли, забирали трактора. ОСОБА_23 вивіз свою сім`ю, та повернувся через худобу на прив`язі. 16.03.2022 підлаштувались під час коли росіяни не їздили (це було десь п`ята ранку) та виїхали і більше не повертались. Їхали по центральній дорозі, у с.Жміївці побачили розстріляні машини, та звернули до с.Верхолісся, та виїхали на територію, яка є не окупованою. В селі Сокіл любив полювати. Декілька будинків в селі згоріло: казали, що росіяни з танка розстелювали.
		Допитана в судовому засіданні 06.09.2024 року свідок  ОСОБА_164  суду показала, що працює в с.Сидоровичі, ОСОБА_23 їй не родич. ОСОБА_165 застала її в с.Сидоровичі. Місцеві мешканці облаштовували підвал школи, для загального перебування там та безпеки. Вона сиділа декілька днів в підвалі, після чого її забрала ОСОБА_166 . В період окупації вона бачила ОСОБА_24 та ОСОБА_23 одягненими в спортивні штани темного кольору та темна куртка. У них був звичайний цивільний одяг, зброї в них вона не бачила. Коли вона знаходилась в підвалі, ОСОБА_128 фотографував російських військових. Люди які, знаходились в підвалі, казали йому не робити цього. Після підвалу свідок його не бачила. ОСОБА_125 вона бачила під час окупації, він приходив до своїх родичів ОСОБА_29 , покурити та кави попити. Зброю в нього не бачила. ОСОБА_167 під час окупації майже не бачила. ОСОБА_168 бачила під час окупації: кожного дня вона ходила до нього у двір та набирала воду з колодязя. ОСОБА_109 вона бачила два рази під час окупації. По селу місцеві мешканці не патрулювали зі зброєю в руках, люди боялись ходити по селу. ОСОБА_62 був біля свого дому з родиною. Російські військові попереджали, щоб вона не топила піч та не було видно диму. До неї до дому російські військові не заходили, спілкувалась з ними на вулиці. Щодо пошкодженого будинку ОСОБА_40 їй не відомо. Одного дня йшло 6 чи 7 танків по вулиці, які стріляли собак та ломились в двері. Свідок не бачила, однак чула, що російські військові забирали місцевих чоловіків. ОСОБА_23 до усіх людей відносився тільки з добром та допомагав місцевим жителям. 
		Допитаний в судовому засіданні 06.09.2024 року свідок  ОСОБА_169  показав суду, що проживає в с. Сидоровичі, є сусідом ОСОБА_23 . Коли почалась війна, він з онуками був у підвалі і ОСОБА_23 там був. Вони помогали в підвалі, привозили дрова та воду. В подальшому він був дома у ОСОБА_23 , часто бачив останнього, оскільки живе біля нього. 13 числа вони виїхали з ОСОБА_24 з села до Житомирщини, щоб вивезти свої родини. Через два дні ОСОБА_76 розказав йому як виїхати. За час окупації ОСОБА_24 та ОСОБА_23 були одягнені в цивільний одяг, без розпізнавальних знаків. Він не бачив, щоб ОСОБА_24 та ОСОБА_23 спілкувались з солдатами рф. За час окупації він бачив ОСОБА_125 , який в підвал привіз багажник зброї та сказав, щоб всі, хто в підвалі, брали зброю та захищали село. Вказану зброю перегрузили в ЗІЛ, за кермом якого знаходились військові ЗСУ. Ляхевича ОСОБА_170 не бачив в цей період. ОСОБА_128 перегружав зброю з машини ОСОБА_40 до ОСОБА_171 , ОСОБА_71 знімав на мобільний телефон військових рф. ОСОБА_168 в підвалі та селі він не бачив. Він не бачив місцевих мешканців, щоб вони ходили по селу разом з військовими рф. ОСОБА_24 та ОСОБА_23 він не бачив також, щоб вони ходили з солдатами рф. Зброї в ОСОБА_24 та ОСОБА_23 також не бачив. До нього солдати рф не приходили. Військові рф ходили по хатах та виносили речі місцевих жителів. Багато будинків пошкоджено за час окупації, вибиті вікна та двері. 16 числа його в селі вже не було (коли була зачистка), він виїхав на своєму автомобілі. За час окупації він бачив ОСОБА_23 (останній годував худобу з самого ранку поки військові рф спали). Два-три рази бачив ОСОБА_23 разом з ОСОБА_24 , з солдатами вони не спілкувались. ОСОБА_23 автомобілем підвозив продукти до підвалу та матраци, він був сам за кермом, зброю в нього він не бачив ні разу в руках за час окупації.
		Допитана в судовому засіданні 01.08.2024 року свідок  ОСОБА_172 , показала суду, що вона була в період окупації в підвалі. ОСОБА_24 та ОСОБА_23 перебували в підвалі разом з нею. Також там був ОСОБА_71 , який постійно виходив з підвалу та повертався. Йому всі казали щоб він так не робив. ОСОБА_23 вона бачила в селі під час окупації, в нього був генератор та вона заряджала в нього телефон. ОСОБА_23 мав корову та телят, вони займались ними, ходили в спортивному одязі без пов`язок. ОСОБА_71 фотографував військових рф на мобільний телефон. Сокол був з автоматом, а ОСОБА_76 постійно був в підвалі зі нею (в нього двоє дітей) та він допомагав місцевим жителям в селі. Зінченко по центральних вулицях села не ходив, ходив огородами. Російських військових вона бачила кожного ранку, вони проїжджали біля її будинку. ОСОБА_23 вивозив людей з села: він організував 5 машин та вивозив колонами людей зброї в тій колоні не було. Не бачила, щоб ОСОБА_23 спілкувався з військовими рф. ОСОБА_173 і ОСОБА_21 бачила за час окупації: вони допомагали їй набирати воду з колодязя. Коли вона вийшла з підвалу, то побачила зброю у ОСОБА_40 , він був одягнений в камуфляжну форму. У всіх осіб була можливість ходити по селу під час окупації. Випадків спілкування місцевих жителів з військовими вона не знає. ОСОБА_23 не переміщався по селу з автоматом. ОСОБА_23 та ОСОБА_24 не ходили з військовими рф. Вона бачила як ОСОБА_71 знімав військових рф на мобільний телефон, а йому казали не робити цього та не знімати нічого. 
		Допитана в судовому засіданні 01.08.2024 року свідок  ОСОБА_174  показала суду, що вона односельчанка ОСОБА_23 . Під час окупації знаходилась в с. Сидоровичі. Всі танки, які йшли в село, йшли біля її хати. Вона зрозуміла, що до них зайшли військові, вона збиралась йти в підвал. ОСОБА_116 з ОСОБА_175 облаштували його. Вона туди пішла. ОСОБА_116 - це швидка допомога, він багато їй допомагав по господарству. Вона там була в підвалі до 1 березня. Під час окупації він був одягнений в робочу форму без пов`язок та будь яких знаків. Вони їх оберігали, приносили воду та дрова. ОСОБА_23 не спілкувався з військовими рф та зброї в нього не було. Все село сиділо в підвалі. З окупації вона виїхала 19 березня. ОСОБА_23 допомагав людям виїжджати з окупації. ОСОБА_23 та ОСОБА_24 по вулицям не ходили під час окупації. Сокола вона не знає. Салімського не бачила. За час окупації вона ходила тільки в підвал, по селу вона не ходила. Через її будинок їздила техніка рф, яка казала гучномовцем, щоб всі сиділи вдома та не топили хати дровами. Вона заспокоювала ОСОБА_43 , оскільки він знімав на телефон військових. ОСОБА_23 зв`язав ОСОБА_43 за те що ОСОБА_71 виходив з підвалу та знімав російський танк на телефон. Йому всі робили зауваження не робити цього, однак він не слухав нікого, а всі цього боялись. Їй не відомо чи мав ОСОБА_23 гарантії щодо вільного переміщення по селу. Чому деякі односельчани говорять про те що ОСОБА_23 вів колобораційну діяльність, то їй здається що це наклеп від ОСОБА_40 . Вона особисто не спілкувалась з ним, однак повідомила, що ОСОБА_41 приходив до людей, які потребували грошей та нав`язував їм про те, що ОСОБА_23 колобарант. Вона не розуміє чого ОСОБА_23 зробили винуватим, хоча він допомагав односельчанам. 
		Допитана в судовому засіданні 01.08.2024 року свідок  ОСОБА_176  суду показала, що 24.02.2022 до них рано вранці приїхав класний керівник та повідомив, щоб не відправляти дітей в школу, бо почалось повномасштабне вторгнення. Чоловіка викликали на роботу, вона залишилась одна з двома дітьми вдома до вечора. Потім зателефонував ОСОБА_177 та сказав, щоб вони збирались та йшли до підвалу школи, та щоб вона не залишалась сама вдома. У підвалі перебували 24 та 25 лютого 2022 року, перебував і ОСОБА_25 та приїхав ОСОБА_41 . 26.02.2022 повернулись додому, коли приїхав чоловік з роботи. Бачили, що одну колону розбили по центральній вулиці, то була наша армія, а потім була колона росіян. Спочатку не зрозуміли, що друга колона техніка рф. До 18.03.2022 вони перебували вдома, та бачили як неодноразово російські військові їхали вулицею на УРАЛах, БРТ, бо по вулиці жили дівчата, та роздягали їх, сиділи під забором. ОСОБА_128 постійно бігав за росіянами, йому неодноразово казали, щоб він так не робив, бо він дитина та наражає себе на небезпеку. 16.03.2022 року до села приїхало багато військової техніки, та ОСОБА_23 та ОСОБА_24 вирішили вивозити сім`ї, бо було страшно. Цього дня був масовий обстріл будинків. Її будинок знаходиться навпроти будинку ОСОБА_40 (200м через поле). Вони почули, що йде колона російської військової техніки, тому з чоловіком та дітьми побігли у лісок, де лягли в ямки. В цей момент росіяни обстріляли будинок ОСОБА_40 та його машину. До цього до неї приходили ОСОБА_41 , ОСОБА_21 , та було нормальне спілкування, давали продукти харчуванні. ОСОБА_178 вона забороняла приходити до неї на подвір`я, бо вінбув зізброєю, та він не реагував на зауваження, він взагалі неадекватна дитина. Знає його, бо він навчався з її сином, та у школі неодноразово збирали збори з цього приводу. Місцеві мешканці знали, що о 08:00 год. росіяни їхали до Жміївки, то в цей час вони могли пересуватись по селу, обмінювались продуктами харчування, тютюном. У селі ніхто у військовій формі та з пов`язками не ходив. ОСОБА_23 був вдягнений в чорний одяг, домашніх чоботах чорного кольору, чорна шапка. ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , щоб пересувались по вулиці разом з солдатами рф не бачила, бо такого не було. 16.03.2022 заїхала російська колона, та розстрілювала масово будинки, в тому числі і розстріляли будинок ОСОБА_40 . В цей час на вулиці не бачила ОСОБА_23 чи ОСОБА_24 . Коли росіяни заїхали в село 16.03.2022, та троє військових рф вивели у центр дядю ОСОБА_179 , інвестора, його зятя, ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_180 , та інших не знає. Зі слів ОСОБА_21 , сказав, що він живе на фермі ОСОБА_40 , із ОСОБА_22 , ОСОБА_39 . Ще повідомив, що він разом з ОСОБА_39 , ОСОБА_22 , та під дулом автомата, робили роботу на фермі. 13.03.2022 ОСОБА_23 та ОСОБА_24 виїхали та 15.03.2022 повернулись, привезли хліба, та шукали паливо, щоб вивезти дітей. ОСОБА_23 забрав їх (свідка з сім`єю) з собою та вивіз, бо розуміли, що почалось пекло. Разом з ними виїжджали сім`я ОСОБА_71 ( ОСОБА_181 , його мама, сестра) та майже все село. ОСОБА_23 привіз їх в село Княжин Житомирської області, де раніше мешкала дружина ОСОБА_23 . 01.04.2022 ОСОБА_23 за повісткою пішов до армії.
		Допитана в судовому засіданні 01.08.2024 року свідок  ОСОБА_94  суду показала, що 24.02.2022 розпочалась війна, почули вибухи, розбудила чоловіка. Приїхав староста, запропонував шкільний підвал, та пішли його облаштовувати. У підвалі були староста, його дружина, їх сім`я, діти, обігрівались грілками. Перебували у підвалі до 01.03.2022, та вирішили піти додому. ОСОБА_182 поводив себе неадекватно, всі у підвалі просили його не знімати відео, через небезпеку, однак йому було все одно. Намагалась його заспокоїти, бо це однокласник її сина. Він був неконтрольований, нікого не слухав, навіть мати. Вона з хати не виходила, чоловік завжди був з нею. Він не зрадник і не калобарант, та за свою доброту зараз сидить в залі судових засідань, через те, що завжди допомагав та допомагає людям. Люди заздрили, то вийшла така ситуація. Не розуміє за що її чоловік сидить в суді, а ОСОБА_41 приїхав до суду та ображає їх, називає «бидлом». Їх дитина отримала стрес, постійно співав гімн України в окупації та вона просила виїхати. 13.03.2022 прихали до її батьківщини, у Житомирську область. 28.03.2022 ОСОБА_23 поїхав до військомат ОСОБА_183 та 01.04.2022, він залишився служити у ЗСУ.
		На питання сторони захисту, зазначила, що її чоловік був вдягнутий в період окупації у «дутіки» чорні, чорні штани, та куртку обідрану. У військовій формі чоловік не ходив. Весь період окупації чоловік був в одному одязі. Не бачила мешканців села у військовій формі або з пов`язками. Вільно мешканці села не перебувались селом. Зазначила, що була вдома, та намагалась не виходити з будинку. Росіяни не забороняли ходити по селу. Сокол приходив до них у двір для того, щоб попити каву чи закурити, коли вона вийшла з будинку, та сказала йому «Слава Україні», то він відповів, що хоть в одній хаті почув щось нормальне. Ще раз його бачила коли він приходив до підвалу школи зі зброєю. Салімського та ОСОБА_21 не бачила. Вона з російських військовими не спілкувалась, при ній чоловік з російськими військовими не спілкувався. 13.03.2022 виїхала та більше до села не поверталась. 
		На питання сторони обвинувачення, зазначила що її чоловік був з нею з 24.02.2022 по 13.03.2022, тільки ходив додому поратись по господарству. 
		Допитаний в судовому засіданні 23.12.2024 року свідок  ОСОБА_20  суду показав, що 24.02.2022 до нього о 04:00 год. зателефонували куми та сказали, що почалась війна. Дітей завіз до матері, та поїхав до смт. Іванків до музичної шкоди та забрав її додому. О 08:00 год. поїхав на роботу, потім до с.Термахівка, потім поїхав у с.Сидоровичі, привозили до підвалу речі, меблі, по виключав вуличне освітлення, та багато людей ночували у шкільному підвалі. Оскільки у багатьох є господарство, то вдень вони йшли додому, та на вечір знов повертались до підвалу. Чули, що рухалась військова колона, чули вибухи, та потім з`ясувалось, що розбили колону української армії. 26.02.2022 забрав машину та загнав до батька в гараж. Того ж дня сходили додому, та почав летіти літак на добивати колону. З сім`єю мешкали у батьків, бо їх будинок був пошкоджений. Приблизно 01.03.2022 повернулись додому. З дому старались не виходити. Будинок матері розташований неподалеку від будинку ОСОБА_23 , якщо через огород, то метрів 50. ОСОБА_23 періодично бачив, одягнений він був у курточку чорного кольору, чоботи з хутром, пов`язок ніяких не бачив. Зброї у нього не бачив. Вранці не бачив, щоб ОСОБА_23 ходив з російськими військовими вулицями. Коли перебували у шкільному підвалі, то люди ходили огородами по домівках, щоб поратись по господарству. Не бачив, щоб ОСОБА_23 спілкувався із росіянами. Особисто росіян взагалі не бачив. ОСОБА_125 бачив 25.02.2022 у школі, та більше його не бачив. Зброю у ОСОБА_40 не бачив. ОСОБА_142 , ОСОБА_168 в окупації не бачив. ОСОБА_184 бачив у шкільному підвалі, він вдень їздив вулицями та вночі приходив до підвалу. У підвалі його всі просили, щоб він не фотографував техніку. ОСОБА_185 раз приходила у підвал, однак він з нею не говорив. З с.Сидоровичі виїхав 17.03.2022, та був присутній в день «зачистки» села, та збирали чоловіків та вели до центру села, однак його не замітили. Після окупації робив перепис, складав акти, що 9 будинків згоріли повність, а пошкоджено 51 будинок. Невідомо, що мешканці села їздили на російській військовій техніці, з росіянами ніхто не спілкувався, допомогу не надавали. 17.03.2022 вранці виїжджав з ОСОБА_186 , та селами виїхали до Житомирської області, десь виїжджало 8 чи 9 машин. За час окупації, саме до 01.03.2022 бачив кожного дня, в подальшому 4 рази. Не бачив, щоб ОСОБА_139 перебувався автомобілем та зі зброєю. Не бачив, щоб ОСОБА_139 контактував з російськими військовими.
		 
		У відповідності до статті 129Конституції України та статті 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.
		За змістом статей 21, 22, 30 КПК України, у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється судом на основі змагальності, безпосередності дослідження судом показань, речей та документів. Державне обвинувачення в суді підтримує прокурор, захист обвинуваченого здійснює він сам і його захисник, а функція розгляду справи покладається на суд. При цьому суд, зберігаючи незалежність, неупередженість і об`єктивність, створює необхідні умови для виконання учасниками їх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав.
		Відповідно до статті 25КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до статті 9 КПК України.
		У відповідності до статті 91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення); 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Відповідно дочастини другоїстатті6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Європейський суд з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межамирозумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.
		Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
		Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
		Статтею 370КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
		Суд обґрунтовує вирок виключно на доказах, розглянутих у судовому засіданні. За допомогою дослідження на суді всіх доказів відбувається і формування внутрішнього суддівського переконання про винність або невинність обвинуваченого.
		Доказування - це єдиний спосіб встановлення об`єктивної істини в кримінальному судочинстві. Поки не доведені обставини скоєння злочину, не можна сказати, що вони були, мали місце насправді.
		З приводу того, що доведення є єдиним способом для встановлення істини у Кримінально процесуальномукодексі України вказано: «Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена».
		Оцінюючи зібрані органом досудового розслідування та представлені суду стороною обвинувачення докази, які перевірені в даному судовому провадженні та безпосередньо досліджені судом, суд приходить до таких висновків.
		З урахуванням норм статей 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів.
		 
		З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів в подальшому надає оцінку доказам у їх сукупності з точки зору їх належності, допустимості та взаємозв`язку, щодо недопустимості окремих з них, та прийшов до наступних висновків.
		 
		У відповідності до практики ККС ВС (справа № 759/4148/17, постанова від 22.08.23) форма державної зради - надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України - полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України. Види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними. Різний вигляд може мати і допомога у проведенні такої діяльності. Вона може надаватися шляхом організації чи виконання конкретного злочину, схилення до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь тощо.
		 
		Зміст складу державної зради згідно обвинувачення ОСОБА_18 полягає в умисному діянні: 
		- умисне налагодження контакту з військовослужбовцями росії в період окупації с.Сидоровичі Київської області, а саме з 24.02.2022 року приблизно до 01.04.2022 року; 
		- будучи озброєним, здійснював цілодобове патрулювання селом, тим самим, контролював переміщення територією села місцевих мешканців, які могли збирати та збирали інформацію щодо місць розташування блок-постів збройних сил рф.
		Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Відповідно до ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбаченийст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		 
		Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_187 , ОСОБА_169 , ОСОБА_188 , ОСОБА_172 , ОСОБА_176 , ОСОБА_94 , ОСОБА_174 , ОСОБА_162 , ОСОБА_164 , ОСОБА_189 , ОСОБА_118 , ОСОБА_111 , ОСОБА_104 , ОСОБА_131 , ОСОБА_136 , ОСОБА_124 , ОСОБА_20 беззаперечно підтвердили, що з 24 лютого 2022 р. майже всі мешканці села Сидоровичі Вишгородського району Київської області перебували у підвальному приміщенні, яке розташовано в центрі села, яке було облаштовано як укриття. В підвалі вони пробули близько тижня, після того ситуація трохи стабілізувалась та була можливість виходити по своїх домівках, для того, щоб нагодувати худобу. Місцеві мешканці поводили себе дуже обережно, оскільки не знали чого очікувати він окупаційних військ. Місцеві жителі могли пересуватися селом, однак робили це дуже обережно. Блок постів російських в селі не було, тільки поза межами села. Вказані свідки бачили обвинуваченого ОСОБА_18 перебуваючи в окупації в підвалі школи, він допомагав облаштовувати підвал, приносив воду, дрова, продукти та зробили буржуйку, щоб якось можна було обігрівати приміщення. Допомагали всі один одному. ОСОБА_18 бачили тільки в темному цивільному одязі, а саме в чорних штанах, курці, шапці, та «дутіках», напряму не спілкувався з російськими військовими, не закликав для прийняття російської влади та повалення української, не вчиняв інші дії, які могли б бути розцінене як зрада державної влади. Покази вказаних свідків є послідовними та узгоджуються матеріалами справи.
		Колегія суддів звертає увагу, що свідок ОСОБА_187 є діючим працівником поліції, а саме відділення поліції №1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, та пройшовши окупацію російських загарбників, надалі продовжує виконувати свої професійні обов`язки по захисту держави, а тому колегія суддів, визнає ці покази є послідовними, логічними, які узгоджуються з іншими та матеріалами справи.
		Слід зазначили, що покази зазначених свідків, є чіткі, послідовні, та по своїй суті не відрізняються, мають різну деталізацію.
		 
		Аналізуючи покази свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_21 , убачається, що вони не узгоджуються з показами інших свідків, оскільки суперечать один одному, не дивлячись на те, що вказані свідки перебували в одному місці. З показів свідків встановлено, що війна їх застала на фермі, де вони працювали у Сокола, прийшли військові рф, відібрали телефони, документи, та після того, як український снайпер застрелив військового рф, їм дали можливість разом з ОСОБА_39 залишити ферму на коні (хоча свідок ОСОБА_41 стверджував, що залишав ферму на авто).Вони втрьох доїхали до села, де проживали з їх показів на різних вулицях, тобто в різних місцях. Не наче одного разу бачили ОСОБА_23 у стані алкогольного сп`яніння зі зброєю, які співали гімн України. Разом з тим, свідки зазначають, що, будь яких дій, які б свідчили про державну зраду, ОСОБА_23 не вчиняв та таким, а саме «зрадником» вони його не вважають.
		Колегія суддів звертає увагу, що саме свідок ОСОБА_21 безпосередньо неодноразово «катався» на БТРі з військовими рф, давав їм воду, на вимогу ОСОБА_40 , що підтверджено показанням інших свідків.
		 
		Щодо показів неповнолітнього ОСОБА_28 , який був допитаний під присягою, в присутності матері та педагога  спеціаліста, пояснив, що незважаючи, що між ним та ОСОБА_23 був конфлікт, не зазначивши причини конфлікту, не підтвердив позицію сторони обвинувачення, щодо того, що ОСОБА_23 , діяв в інтересах окупаційних військ, та всупереч інтересів села та мирних жителів. Щодо вчинення ОСОБА_23 дій, які б вказували на його співпрацю з рф, ОСОБА_71 категорично затвердив «ні», таких дій ОСОБА_23 не вчиняв. 
		 
		Даючи оцінку показам ОСОБА_30 , колегія суддів враховує наступне, що її покази є нелогічними та не послідовними. Так показала, що вона є особою похилого віку, має на утриманні паралізованого чоловіка, біля якого, вона була фактично щохвилини. Незважаючи на постійних догляд за хворим чоловіком, у неї вистачало часу на спостереження за ОСОБА_23 , які з її слів патрулювали село разом з солдатами рф зі зброєю, стріляли по будинках, жили на широку ногу та ні в чому собі не відмовляли, що її обурювало. З цього можна дійти висновку, що ОСОБА_190 мала образу, заздрість, а тому надала такі покази в судовому засіданні.
		 
		Щодо показів свідка  ОСОБА_19 , який під час допиту постійно кричав, висловлювався брутальною лайкою, як в бік сторони захисту так і колегії суддів та обурювався поставленими питаннями, слід зазначити таке. З показів наданих у судовому засіданні, останній зазначав, що війна його застала в с.Сидоровичі. 26 лютого 2022 року він та його наймані працівники ( ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ) покинули ферму, побачивши (зустрівши) солдат рф. Того ж дня, він приїхав до с.Сидоровичі, до школи, де в підвальному приміщенні переховувались жителі села, та агітував всіх стати до збройної оборони села. Протягом декількох днів, він спостерігав виключно за ОСОБА_23 . Після того, як ОСОБА_23 , як він стверджує, кожного ранку, о сьомій годині у супроводі солдат рф патрулювали село, та обстріляли його будинок, він вирішив евакуюватися. 
		З наданих в судовому засіданні показів ОСОБА_40 , слідує, що він на фермі з солдатами рф не перебував, не контактував, допомоги не надавав. Разом з тим, його покази спростовуються показами свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_21 , які зазначали, що окупація для них та ОСОБА_40 розпочалася на фермі, де вони до початку березня, фактично для військових рф носили воду, копали яму під сміття тощо. А свідок ОСОБА_41 під час судового розгляду, повідомив, що лише на другий чи на третій день війни він з ОСОБА_21 і ОСОБА_22 прийшли на ферму, подивилися, що поруч військові рф, дочекалися обстрілу і втекли назад в село і що з представниками рф, він не контактував взагалі. 
		Колегія суддів приходить до висновку, що покази свідка ОСОБА_40 не узгоджуються з показаннями ОСОБА_22 , ОСОБА_21 і ОСОБА_43 , а свідчать про особисту зацікавленості у притягненні до кримінальної відповідальності ОСОБА_18 . З показів ОСОБА_40 , ОСОБА_22 , та ОСОБА_21 , всі троє жили на фермі з російськими військовими, годували їх, виконували вказівки, ходили під наглядом військових рф по фермі, та в одну мить безперешкодно, та без жодного пострілу залишили ферму. 
		Колегія також звертає увагу, що свідки ОСОБА_21 і ОСОБА_22 були підлеглими ОСОБА_40 (його найманими працівниками), ОСОБА_190 його родичкою, а малолітній ОСОБА_71 мав конфлікт з ОСОБА_39 , а тому ці свідки обвинувачення тим чи іншим способом були між собою пов`язанні, та в якійсь мірі перебували в залежності від ОСОБА_40 , та один від одного, надають різні, а також і суперечливі.
		Крім того, проживаючи в селі під час окупації, будучи, як вони стверджують в судовому засіданні свідками «співпраці» ОСОБА_23 з військовими рф, вони жодному із жителів цього села не повідомили про цю обурливу ситуацію, що є нехарактерним для сільської місцевості загалом, та для ситуації окупації зокрема.
		 
		Правова позиція ЄСПЛ у справі «C.O. v. GERMANY» від 17.09.2024, заява № 16678/22https://t1p.de/gtgh1
		ЄСПЛ наголосив, що якщо факти, пов`язані із залученням третіх осіб, мають бути викладені в рішеннях кримінальних судів, суди повинні уникати надання більшого обсягу інформації, ніж це необхідно для оцінки юридичної відповідальності тих осіб, які є обвинуваченими у справі, що розглядається в суді.
		У цій справі кримінальні суди утрималися від будь-яких висновків щодо «вини» заявника.
		Суд вважав, що, посилаючись у письмових рішеннях на заявника як на «окремо обвинувачену особу», кримінальні суди підкреслювали той факт, що вони не були покликані визначати вину заявника, а, відповідно до положень національного кримінально-процесуального законодавства, були зацікавлені лише в оцінці кримінальної відповідальності обвинувачених у рамках розглядуваного провадження. Крім того, Суд зазначає, що заяви кримінальних судів в кінцевому підсумку не мали жодного преюдиціального впливу на провадження проти заявника.
		З огляду на вищевикладене, Суд зробив висновок, що оскаржувані твердження в мотивувальних частинах рішень судів у не мали жодного преюдиціального ефекту і, таким чином, не порушували принцип презумпції невинуватості.
		Відповідно, відсутнє порушення п.2 ст.6 Конвенції.
		Щодо вказаного кримінального провадження слід зазначити, що є два окремих кримінальних провадження відносно ОСОБА_18 та ОСОБА_191 за ч.2 ст. 111 КК України, однак вони розглядались окремо, а тому колегія суддів була позбавлена можливості допитати обох обвинувачених та свідків в рамках одного провадження, надавши в подальшому їм обґрунтований висновок. Хоч на обговорення і було винесено питання щодо об`єднання зазначених проваджень в одне, для повноти та об`єктивності розгляду справи, однак така ініціатива суду, не була підтримана сторонами кримінального провадження.
		Колегія суддів, допитавши обвинуваченого, свідків та дослідивши зібрані у справі докази, дійшов висновку про те, стороною обвинувачення не було надано достатніх доказів того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, вчинено обвинуваченим, а тому він підлягає виправданню виходячи з наступного.
		 
		На підставі наведеного, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження, відповідно до положень статті 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме; діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_18 не доведено склад кримінального правопорушення.
		Стаття 10КПК України встановлює рівність всіх перед законом і судом.
		Відповідно до положень статті 62 Конституції України, статті 17 КПК України, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути» повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.
		Таку позицію висловлює Пленум Верховного Суду України в Постанові № 9 від 01 листопада 1996 року(з наступними змінами) "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" в п. 18, а відповідно до п. 19 цієї ж постанови, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.
		Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статей 10 і 11 Загальної декларації прав людини та ст.14Міжнародного пакту про громадські та політичні права, кожна людина, яка звинувачується у вчиненні злочину, має право вважатися безвинною доти, доки її вина не буде встановлена законним чином шляхом прилюдного розгляду її справи незалежним і безстороннім судом на основі повної рівності, з додержанням всіх вимог справедливості, і з забезпеченням всіх можливостей для захисту.
		При цьому, суд враховує, що однією із засад судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.4 ст.129 Конституції України).
		Принцип змагальності конкретизовано і в ст.22 КПК України, якою також встановлено, що під час кримінального провадження суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		У справі «Барбера, Мессегуе і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
		Відповідно до ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим.
		Відповідно до ст. 373 КПК України, вирок може бути обвинувальним або виправдувальним.
		Згідно з ч.3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Тож будь-які припущення, думки, догади, якими б вони привабливими не були і кому б вони не належали, при вирішенні питання про вину особи доказами не можуть бути і значення не мають. Вони можуть бути використані лише для висунення версій, але не для обґрунтування вини. Такі припущення лише підтверджують сумнів, а він має бути витлумачений тільки на користь обвинуваченої особи.
		Така позиція знаходить своє відображення і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 №5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку». Відповідно до п. 23 цієї постанови, є недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Згідно із зазначеною постановою, виправдувальний вирок постановляється: за відсутністю події злочину, коли судовим розглядом справи встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачувався підсудний, взагалі не мало місця або відсутній причинний зв`язок між діянням підсудного і шкідливими наслідками, настанням яких обумовлюється злочинність діяння, зокрема, коли шкідливі наслідки настали внаслідок дій особи, якій заподіяно шкоду, або в результаті дії сил природи тощо.
		Виправдувальний вирок постановляється судом у випадках передбачених ст.284та373 КПК України. 
		П.3 ч.1 ст.373КПК України також встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Приймаючи рішення з постановленням виправдувального вироку у даній справі, суд також бере до уваги обов`язок дотримуватися розумних строків розгляду справи.
		При цьому, суд зважає на практику Європейського суду, зокрема на справу " Федорченко та Лозенко проти України" (Заява N 387/03) 20 вересня 2012 року, де Європейським судом зверталася увага на фактах неможливості встановити "поза розумним сумнівом" причетність до вчинення злочину, відтак констатовано порушення ст. 14 у поєднанні з ст. 2 Конвенції в її процесуальному аспекті, у зв`язку з не проведенням державними органами розслідування можливих інших мотивів, а також на справу "Зароченцев проти України" (Заява N 39327/06) 10 січня 2013 року, де Європейський суд встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв`язку з незабезпеченням національними органами розгляду справи упродовж розумного строку.
		Згідно з положеннями 4,1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у раз», якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Таким чином, з урахуванням викладеного раніше, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий сторонами обвинувачення та захисту з точки зору «належності» допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_18 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення участі у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, стороною обвинувачення не надано, судом не виявлено, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне в силу презумпції невинуватості, закріпленої у статті 62 Конституції України, виправдати.
		Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ч.9ст.100 КПК України.
		На підставівикладеного,керуючисьст.ст.74КК України,ст.ст.368,370-371,373-376КПК України, суд
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати невинуватим та виправдати за частиною другою статті 111 КК України, на підставі пункту 3 частини першої статті 373КПК України у зв`язку з недоведеністю, що в його діях є склад кримінального правопорушення.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_18 після набрання вироком законної сили скасувати.
		Письмові речові докази, залишити у матеріалах кримінального провадження.
		На вирок може бути подано апеляцію до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд, протягом 30 днів з дня проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі подання апеляції - після прийняття рішення Київським апеляційним судом.
		Копія вироку прокурору, захисникам, обвинуваченому вручається негайно після закінчення судового засідання.
		 
		Головуючий суддя: ОСОБА_1 
		 
		Суддя: ОСОБА_2 
		 
		Суддя: ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...