Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/22620/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Надіслано судом: 02.04.2025. Зареєстровано: 03.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2025.
Дата набрання законної сили: 02.04.2025
Номер судового провадження: К/990/7410/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		 
		02 квітня 2025 року 
		справа № 380/22620/23
		адміністративне провадження № К/990/7410/25 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючої - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
		суддів: Олендера І. Я., Хохуляка В. В.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська Драй Порт»
		на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року (судді: Шинкар Т.   І., Іщук Л. П., Сеник Р. П.),
		у справі № 380/22620/23
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська Драй Порт»
		до Головного управління ДПС у Львівській області
		про визнання протиправним і скасування податкового-повідомлення рішення,-
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Рух справи
		 
		26 вересня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостиська Драй Порт» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 березня 2023 року №4589/13-01-07-03 в частині зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду за жовтень 2022 року у сумі 1 354 187 грн, визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2023 року №4593/13-01-07-03, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду за листопад 2022 року у сумі 38 618 грн.
		 
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року (суддя - Костецький Н. В.) позов задоволено.
		 
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в позові Товариства відмовлено. Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області на користь Держави до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) 25070 грн 40 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
		 
		21 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 380/22620/23.
		 
		03 березня 2025 року ухвалою Верховного Суду поновлено Товариству строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувати з Львівського окружного адміністративного суду та/або Восьмого апеляційного адміністративного суду справу № 380/22620/23. 
		 
		13 березня 2025 справа № 380/22620/23 надійшла до Верховного Суду. 
		 
		Обставини справи
		 
		Суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ «Мостиська Драй Порт» зареєстроване платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 434875013223, з 01 березня 2020 року отримало статус платника податку на додану вартість (ІПН 434875013223).
		 
		Відповідно до Статуту та інформації внесеної до ЄДР, основним видом діяльності Товариства є « 52.24 Транспортне оброблення вантажів».
		 
		Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мостиська Драй Порт» (ЄДРПОУ 43487506) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт №3087/13-01-07-03/43487506 від 17 лютого 2023 року (далі - акт перевірки №3087/13-01-07-03/43487506).
		 
		Відповідно до висновків акта перевірки №3087/13-01-07-03/43487506, встановлено порушення Товариством: 1) пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого Товариству відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку згідно з поданою Податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2022 року у сумі 903   415 грн; 2) пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого Товариством завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду за жовтень 2022 року у сумі 1 412   004 грн.
		 
		Крім того, Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мостиська Драй Порт» (ЄДРПОУ 43487506) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт №3089/13-01-07-03/43487506 від 17 лютого 2023 року (далі - акт перевірки №3089/13-01-07-03/43487506).
		 
		Відповідно до висновків акт перевірки №3089/13-01-07-03/43487506, встановлено, зокрема, порушення Товариством 1) пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого підприємству відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку згідно з поданою Податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2022 року у сумі 116 898 грн; 2) пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого підприємством завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду за листопад 2022 року у сумі 38 614 грн.
		 
		На підставі вказаних актів перевірки Головне управління ДПС у Львівській області прийняло: 
		- податкове повідомлення-рішення №4589/13-01-07-03 від 20 березня 2023 року, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду за жовтень 2022 року у сумі 1 412 004 грн; 
		- податкове повідомлення-рішення №4593/13-01-07-03 від 20 березня 2023 року, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду за листопад 2022 року у сумі 38 618 грн.
		 
		Суди попередніх інстанцій дослідили господарські операції позивача з ТОВ «Тіп Топ» та з ТОВ «БК «Еталон Арт», результати яких відображені в бухгалтерському обліку, на якому ґрунтуються показники податкової звітності, зокрема розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду за жовтень та листопад 2022 року.
		 
		Так, між ТОВ «Мостиська Драй Порт» (Покупець) та ТОВ «Тіп Топ» (Постачальник) укладений договір постачання офісно-побутових модулів №210809 від 16 серпня 2021 року.
		 
		Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору Постачальник зобов`язується на умовах даного договору:
		 
		- поставити на умовах СРТ за адресою: Україна, 81300, Львівська обл., Мостиський р-н, село Мостиська Другі, вул. Колійова, 15, (далі - Об`єкт) офісно-побутові модулі (далі - Модулі) в кількості і номенклатурі згідно затверджених схем № 210809-002, 210808-002, 210807-002 Додаток № 2 (далі - Схема) і специфікації (далі - Специфікація) Додаток № 1, які є невід`ємними частинами даного Договору;
		 
		- здійснити на Об`єкті збирання модулів та їх установку, відповідно до Схем №   210809-002, 210808-002, 210807-002 на основу підготовану Покупцем відповідно до затвердженого Плану мінімальної основи (далі - План основи) Додаток № 3, які є невід`ємною частиною даного Договору;
		 
		- після збирання та встановлення на основу Модулів передати їх Покупцеві, Передача оформлюється Актом прийому-передачі.
		 
		Згідно з пунктом 1.2. договору Покупець зобов`язується на умовах даного Договору, зокрема: своєчасно, але не пізніше 5 (п`яти) робочих днів після закінчення складання, прийняти Модулі по Акту прийому передачі; здійснити повний розрахунок з Постачальником в розмірах та у строках, які передбачені цим Договором.
		 
		Пунктом 2.2. договору встановлено, що загальна вартість по договору складає 7   378   398 грн, в тому числі ПДВ 1   229   733 грн.
		 
		Згідно з пунктом 2.3. договору Покупець повинен сплатити вартість модулів за графіком: з 16 по 28 серпня 2021 року сплатити 20% від суми вартості Модулів зазначеної в Специфікації №1, згідно виставленого рахунку-фактури; з 15 по 24 вересня 2021 року сплатити 20% від суми вартості Модулів зазначеної в Специфікації №1, згідно виставленого рахунку-фактури; з 15 по 24 жовтня 2021 року сплатити 20% від суми вартості Модулів зазначеної в Специфікації №1, згідно виставленого рахунку-фактури; з 01 по 15 листопада 2021 року сплатити 40% від суми вартості Модулів зазначеної в Специфікації №1, згідно виставленого рахунку-фактури; з 01 по 04 листопада, сплатити 50% вартості робіт по складанню Модулів на Об`єкті Покупця, згідно виставленого рахунку-фактурі; сплатити 50% від суми вартості збирання Модулів зазначеної в Специфікації № 1, згідно виставленого рахунку-фактури протягом двох тижнів після передачі Постачальником Акту прийому-передачі модулів.
		 
		Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника (пункт 2.7. договору).
		 
		На підставі договору №210809 від 16 серпня 2021 року постачальнику ТОВ «Тіп Топ» протягом серпня-листопада 2021 року та червня 2022 року позивач здійснив попередню оплату за офісно-побутові модулі на загальну суму 7 080 796,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 1 181 466,00 грн та за роботи з їх складання на загальну суму 231 681,60 грн, в тому числі податок на додану вартість 38 613,60 грн.
		 
		На підтвердження реальності господарських операцій з виконання договору постачання офісно-побутових модулів №210809 від 16 серпня 2021 року позивач надав товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт, надання послуг, платіжні інструкції з переказу коштів.
		 
		На підставі первинних документів та зареєстрованих податкових накладних, позивач сформував податковий кредит за фактично проведеними операціями з контрагентом ТОВ «Тіп Топ».
		 
		Між ТОВ «Мостиська Драй Порт» (Замовник) та ТОВ «БК «Еталон Арт» (Виконавець) укладений договір №11 від 09 березня 2021 року, відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець надає Замовнику за відповідну плату послуги роботи автомобілів MAN з маніпулятором у кількості 2 (двох) штук. Послуги вказаної спецтехніки надаються Виконавцем з водієм та з паливом (пункт 1.2. договору).
		 
		Відповідно до пункту 2.1. договору плата за послуги сплачується Замовником згідно виставлених рахунків в безготівковому вигляді на поточний рахунок Виконавця з розрахунку вартості роботи спецтехніки за робочий день, а саме: за вісім годин роботи 15   240,00 (П`ятнадцять тисяч двісті сорок гривень 00 копійок) гривень, з ПДВ, 1905,00 (Одна тисяча дев`ятсот п`ять гривень 00 копійок) гривень за одну годину роботи, з ПДВ.
		 
		Від постачальника послуг позивачем отримано податкові накладні належним чином зареєстровані постачальником в ЄРПН, дати складання яких відповідають датам актів надання послуг.
		 
		На підтвердження реальності господарських операцій з виконання договору №11 від 09 березня 2021 року позивач надав акти надання послуг, платіжні інструкції з переказу коштів.
		 
		На підставі первинних документів та зареєстрованих податкових накладних, позивач сформував податковий кредит за фактично проведеними операціями з контрагентом ТОВ «БК «Еталон Арт».
		 
		Доводи касаційної скарги 
		 
		Звернувшись з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, позивач визначив підстави касаційного оскарження пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Товариство вважає, що при прийнятті постанови суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми абзаців першого та третього пункту 198.6 статті 198, абзацу другого пункту 201.10 статті 201, статті 44 ПК України, статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16 липня 1999 року № 996-XIV, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, які визначають підстави та порядок відображення платником податків у власному обліку господарських операцій, в тому числі щодо права платника податків на податковий кредит.
		 
		Позивач звернув увагу на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував зазначені норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 травня 2022 року у справі № 804/5693/16, від 03 серпня 2021 року у справі №   803/313/17, від 12 квітня 2023 року у справі № 160/5065/20, від 28 березня 2023 року у справі № 520/123/20, від 15 березня 2023 року у справі № 320/7016/19, від 09 лютого 2023 року у справі № 160/6571/20, від 10 серпня 2022 року у справі №   640/18043/18, від 05 квітня 2023 року у справі N9 640/26988/21, від 20 лютого 2023 року у справі №   520/9667/19, від 07 липня 2022 року у справі №   160/3364/19, від 19 жовтня 2023 року у справі №   160/5256/19.
		 
		Позивач наголошує, що Товариство з дотриманням вимог законодавства з питань оподаткування сформувало податковий кредит за фактично проведеними операціями з контрагентами ТОВ «Тіп-Топ» та ТОВ «БК «Еталон АРТ» на підставі первинних документів та зареєстрованих постачальниками в ЄРПН податкових накладних. Від зазначених контрагентів позивач отримав належним чином зареєстровані податкові накладні.
		 
		На переконання позивача, суд першої інстанції, дотримуючись норм КАС України у своєму рішенні, правильно застосував до спірних правовідносин правові позиції Верховного Суду, висловлені:
		- у постановах Верховного Суду від 17 травня 2022 року (справа №804/5693/16), від 03 серпня 2021 року (справа №803/313/17): «...норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ від дотримання податкової дисципліни його контрагентом - постачальником товару (послуг), якщо цей платник мав реальні
		витрати у зв`язку з фактичним придбанням товару (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності та в оподатковуваних ПДВ операціях. За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженим (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне»;
		- у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2023 (справа №160/5065/20), від 28 березня 2023 року (справа №520/123/20), від 15 березня 2023 року (справа №320/7016/19), від 09 лютого 2023 року (справа №160/6571/20), від 10 серпня 2022 року (справа №640/18043/18): «...сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не с єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу)»; «...інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції»;
		- у постановах Верховного Суду від 05 квітня 2023 року (справа №640/26988/21), від 20 лютого 2023 року (справа №520/9667/19): «Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу».
		 
		Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував наведені висновки Верховного Суду, натомість обґрунтував рішення загальними фразами.
		 
		Серед іншого, скаржник звернув увагу на те, що суд апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові зазначив, що контролюючий орган у цій справі навів як прямі, так і непрямі докази, що підтверджують його висновки про неможливість здійснення контрагентами господарських операцій з позивачем за спірними правочинами. Однак, суд апеляційної інстанції взагалі не зазначив, які саме «прямі і непрямі докази» наявні в матеріалах справи, які б дійсно свідчили про неможливість здійснення контрагентами господарських операцій у спірних правовідносинах, що вкотре вказує на формальний підхід апеляційного суду при розгляді даної справи.
		 
		На думку позивача, суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, чим порушив норми процесуального права, а саме статті 74, 90, 242 КАС України, що є підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та пункт 4 частини другої статті 353 КАС України).
		 
		Позивач просить скасувати повністю постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року і залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі №380/22620/23.
		 
		11 березня 2025 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому вказує на законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		 
		Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 ПК України).
		 
		Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		 
		Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).
		 
		Також пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		 
		Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
		 
		За змістом пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
		 
		а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
		 
		б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
		 
		Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.
		 
		Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		 
		Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
		 
		Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.
		 
		Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.
		 
		У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).
		 
		Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту.
		 
		Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема щодо наявності таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку, суттєві недоліки в заповненні таких документів, які не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, не дають можливості встановити дійсний зміст та обсяг господарської операції тощо.
		 
		Слід зазначити, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
		 
		Також на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
		 
		Отже, підсумовуючи наведене, Суд констатує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування, зокрема, податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
		 
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
		 
		Крім того, зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в вказаній постанові акцентувала увагу також на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
		 
		Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
		 
		При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		 
		Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для врахування таких при формуванні та одержанні податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
		 
		У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		 
		Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.
		 
		Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
		 
		Крім того, при вирішенні податкових спорів Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
		 
		Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
		 
		Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.
		 
		Як встановлено судами та вбачається з актів перевірок податковий орган вказує про нереальне вчинення позивачем операції з придбання, поставки та збирання офісно-побутових модулів від ТОВ «Тіп Топ», результати яких вплинули на показники податкової звітності, а саме завищення рядка 16.1 (колонка Б) Податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2022 року на суму 1   181 466 грн, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 декларації та рядка 17 (колонка Б) Податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 року на суму 38 614 грн, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 декларації.
		 
		Висновки щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Тіп Топ» відповідач обґрунтовує тим, що контрагент - ТОВ «Тіп Топ» не виконав пункти 3.2.3, 3.2.4 Договору, доказів поставки та збирання офісно-побутових модулів до перевірки позивач не надав. Товариство здійснило перерахування коштів, як нібито аванс, з формуванням дебіторської заборгованості за операцією, яка має очевидний нереальний характер (відсутні будь-які об`єктивні обставини можливості реального постачання товарів у майбутньому). Податковий орган також врахував, що відносно ТОВ «Тіп Топ» прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 31 жовтня 2022 року №   334456.
		 
		За позицією контролюючого органу відображені Товариством операції з оплати авансових платежів за поставку та збирання офісно-побутових модулів на ТОВ «Тіп Топ» не є господарською діяльністю підприємства в розумінні підпункту 14.1.36 ПК України.
		 
		Досліджуючи акти перевірок, суди попередніх інстанцій вказали на те, що проведеним аналізом наданих для перевірки первинних документів по взаєморозрахунках з ТОВ «БК «Еталон Арт» на загальну суму 1 036 323,62 грн, в тому числі ПДВ - 172 720,62 грн податковий орган установив факти та обставини, які  вказують на транзитність операцій ТОВ «БК «Еталон Арт», спрямованих на отримання податкової вигоди кінцевим отримувачем.
		 
		Такі висновки відповідач обґрунтовує дослідженням даних інформаційних баз ДПС щодо ланцюга придбання ТОВ «Мостиська Драй Порт» у ТОВ «БК «Еталон Арт» послуг роботи автомобілів MAN з маніпулятором та послуг роботи спец техніки JCB 3CX, які свідчать про неможливість здійснення господарських операцій, у зв`язку з відсутністю факту (джерела) їх законного введення в обіг та/або їх реального придбання (відсутня спецтехніка, яка виконувала роботи, які зазначені в договорі від 09 березня 2021 року №11 та достатній людський ресурс, що унеможливлює виконання зазначеного обсягу робіт).
		 
		Відповідач врахував й той факт, що відносно ТОВ «БК «Еталон Арт» прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 06 жовтня 2022 року №40177.
		 
		Проаналізувавши мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства, врахувавши встановлені обставини справи, докази, якими такі обставини підтверджуються, а також норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини колегія суддів приходить до висновку про їх безпідставність.
		 
		Суд апеляційної інстанції відмовляючи у позові виходив з того, що надані Товариством первинні документи у своїй сукупності не спростовують аргументи скаржника щодо неможливості ТОВ «БК «Еталон Арт» здійснювати господарські операції з надання такого виду послуг, у зв`язку із відсутністю факту (джерела) їх законного введення в обіг та/або реального придбання, а також відсутності доказів поставки та збирання офісно-побутових модулів, отриманих за результатами господарської операції з ТОВ «Тіп Топ».
		 
		Суд апеляційної інстанції врахував, що контрагенти позивача за рішеннями контролюючого органу визнані такими, що відповідають критеріям ризиковості.
		 
		За результатами дослідження товарно-транспортних накладних, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що в ТТН зазначено здійснення поставки за адресою 15100, Чернігівська область, Городнянський район, м. Городня, вул. Першого травня, 46, проте за вказаною адресою зареєстровано інше підприємство ТОВ «Сіверстальт Модуль» (36239387).
		 
		Суд апеляційної інстанції врахував також і той факт, що на момент перевірки у лютому 2023 року Товариством не було надано доказів збирання офісно-побутових модулів, а покликання сторони позивача на непідготовленість майданчику для їх розташування станом на цей час, на переконання суду апеляційної інстанції, не може братись до уваги з тих підстав, що авансування за такі модулі та їх складання мало місце у серпні-листопаді 2021 року та червні 2022 року, що може розцінюватись не інакше як необґрунтованість підприємницької діяльності Товариства по таких операціях, яка не відповідає умовам досягнення її результатів, необхідності та обґрунтованості понесених витрат у періодах, в яких Товариство не довело доцільності їх понесення, так само і по спливу більше як півтора року після авансування поставки та виконання робіт по монтажу.
		 
		Апеляційний суд погодився з доводами контролюючого органу про відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як отримання податкової вигоди, що є підставою для зменшення сум податкового кредиту та від`ємного значення сум податку на додану вартість.
		 
		Аргументи позивача щодо належного оформлення первинних документів, відповідності проведених фінансово-господарських операцій економічному змісту господарської діяльності позивача на підставі вище досліджених обставин справи суд апеляційної інстанції визнав як несамодостатні та небеззаперечні докази на підтвердження правомірності віднесення спірних сум до податкового кредиту.
		 
		Натомість, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Товариства, навпаки виходив з наявності у позивача первинних документів стосовно придбання товарів і використання у господарській діяльності та достатності таких для підтвердження реальності господарських операцій; ненадання контролюючим органом доказів на підтвердження своїх доводів щодо нереальності господарських операцій, такі доводи ґрунтуються виключно на податковій інформації та не підтверджені доказами.
		 
		Суд першої інстанції виходив з того, що податкове законодавство не ставить право позивача на податковий кредит в залежність від наявності у його контрагентів ТОВ «Тіп Топ» та ТОВ «БК «Еталон Арт» основних засобів та працевлаштованих працівників. Більше того, ні законодавство, ні звичаї ділового права не зобов`язують Товариство з`ясовувати питання дотримання контрагентами податкового чи трудового законодавства. 
		 
		Суд першої інстанції зазначив, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. 
		 
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. 
		 
		Отримання позивачем послуг від контрагентів, здійснення розрахунків, використання їх у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем документами, які також досліджені контролюючим органом під час проведених перевірок, тоді як контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
		 
		Тобто суд першої інстанції встановив наявність у позивача первинних документів, зокрема видаткових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних та інших, а також встановив, що такі в повній мірі підтверджують отримання товару, оприбуткування, перевезення, сплату коштів і використання у власній господарській діяльності. Крім того, суд першої інстанції допитав в судовому засіданні 13 березня 2024 року в якості свідка директора ТОВ «Мостиська Драй Порт» ОСОБА_1 , який надав суду інформацію щодо укладення відповідних договорів та підтвердив реальність здійснення господарських операцій між Товариством та контрагентами ТОВ «Тіп Топ» і ТОВ «БК «Еталон Арт».
		 
		При цьому суд апеляційної інстанції вказаних обставин, встановлених судом першої інстанції не спростував.
		 
		З рішення суду апеляційної інстанції не вбачається, що ним аналізувались документи, які наявні в матеріалах справи, зокрема видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдові відомості, результати інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, акт обстеження та фотофіксації від 16 листопада 2023 року, наказ «Про введення в експлуатацію основних засобів» №37 від 08 березня 2023 року, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №71 від 08 березня 2023 року, наказ «Про введення в експлуатацію основних засобів» №43 від 22 березня 2023 року, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №70 від 22 березня 2023 року, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №69 від 22 березня 2023 року, конкурсну (тендерну) документацію на предмет їх достатності для підтвердження фактичного руху активів в межах спірних операцій та не спростовано висновок суду першої інстанції щодо їх достатності для підтвердження факту реальності таких господарських операцій. Суд формально підійшов до вимог норм процесуального права щодо дослідження наявних у справі доказів (документів) та обставин, що такі підтверджують.
		 
		Суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення врахував доводи відповідача про відсутність у постачальників основних засобів (нерухомого майна, транспортних засобів), трудових ресурсів та виробничих потужностей, необхідних для провадження господарської діяльності, щодо обриву ланцюга постачання, а також порушення такими контрагентами податкової дисципліни в частині виконання обов`язку декларування та звітування контролюючим органам, проте судом не вказано жодного доказу яким підтверджено відповідні доводи контролюючого органу та на підставі яких зроблено відповідні висновки судом апеляційної інстанції.
		 
		Натомість суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги покликання контролюючого органу на встановлені ним обставинами щодо відсутність у підприємств трудових ресурсів, майна для здійснення господарської діяльності, оскільки такі обставини відповідачем встановлено на підставі аналізу зібраної та опрацьованої податкової інформації наявної в інформаційно - аналітичних ресурсах ДПС, проте сама по собі зібрана податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій.
		 
		Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом та фактично відповідає і позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 07 липня 2022 року (справа №160/3364/19), відповідно до якої податкова інформація, на підставі якої контролюючий орган робить висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону та сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень.
		 
		Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відповідно до норм Податкового кодексу України податкова інформація є одним із джерел інформації, яке податкові органи можуть використовувати для здійснення своїх повноважень та функцій. При цьому, така інформація має бути підтверджена належними і допустимими доказами, зокрема, документами бухгалтерського і податкового обліку платника податку, його контрагента. Такі документи мають відображати зміст (суть) відносин між учасниками господарських операцій. Тобто узагальнена податкова інформація не є першоджерелом, а тому лише її наявність в розпорядженні контролюючого органу не є доказом недотримання платником вимог податкового законодавства.
		 
		Отримана відповідачем податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією. 
		 
		При цьому, як вже зазначалось вище, з огляду на приписи частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто саме на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень.
		 
		Однак на підтвердження вказаної інформації відповідачем не надано будь - яких належних, допустимих та достовірних доказів, як того вимагають приписи процесуального Закону.
		 
		Не провів контролюючий орган і зустрічних звірок з контрагентами, відсутні і покликання на будь-які запити і відповіді державних органів, які володіють відповідною інформацією, зокрема щодо прав власності на нерухоме та рухове майно тощо.
		 
		Наведене вище свідчить про формальний підхід судом апеляційної інстанції до встановлення дійсних обставин справи. Фактично судом апеляційної інстанції не було перевірено та встановлено на підставі належних, допустимих та достатніх доказів технічну можливість як позивача так і контрагентів виконати спірні поставки товарів з урахуванням умов договорів, фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів виробничо-складських приміщень, транспортних засобів, тощо), понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності.
		 
		Враховуючи те, що в судових рішеннях викладені обставини щодо встановлених відповідачем інших порушень Товариством вимог податкового законодавства без надання їм оцінки в мотивувальних частинах рішень, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що податкові правопорушення, встановлені в акті перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту за лютий 2022 року на суму 57313,50 грн за операціями позивача з контрагентом Prof. Dr.-Ing. Gebhard Hafer, (Німеччина), що призвело до завищення податкового кредиту у податковій декларації за жовтень 2022 року на суму 57313,50 грн та щодо завищення позивачем податкового кредиту у податковій декларації за жовтень 2022 року на суму 503,31 грн за операцією позивача з контрагентом ТОВ «БК «Еталон Арт» не оспорюються позивачем та відповідно не є предметом спору у даній справі. Саме у зв`язку з цим податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №4589/13-01-07-03 від 20 березня 2023 року оскаржується позивачем не у повному
		обсязі, а саме в частині зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду за жовтень 2022 року у сумі 1   354   187 грн. Тобто, без врахування двох вищенаведених виявлених порушень.
		 
		Крім того, в судових рішеннях описані висновки контролюючого органу про не представлення позивачем платіжних доручень, які підтверджують, що суми податку на додану вартість заявлені до відшкодування є фактично сплаченими у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг, а саме по ТОВ «Клесівський кар`єр нерудних копалин «Технобуд» та ТОВ «Прогрестехбуд», однак оцінку цим порушенням суди не надавали, як і не зазначили того, що позивач в суді першої інстанції у відповіді на відзив пояснив суду, що на основі вказаних обставин базуються висновки актів перевірок щодо порушення позивачем пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого підприємству відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку згідно з поданою Податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2022 року у сумі 903   415 грн, а також згідно з поданою Податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2022 року у сумі 116   898   грн. Однак, на підставі вказаних висновків актів перевірок винесені окремі податкові повідомлення-рішення про відмову у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість. Вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржуються позивачем та не є предметом спору у даній справі.
		 
		Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, який надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, вказав про обґрунтованість позовних вимог. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та третьої    статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Згідно з частиною першою статті 352 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Переглянувши судові рішення, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні постанови суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська Драй Порт» задовольнити.
		 
		Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 380/22620/23 скасувати, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року залишити в силі.
		 
		Стягнути на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська Драй Порт» (81300, Україна, Яворівський р-н, Львівська обл., село Мостиська Другі, вулиця Колійова, будинок, 15; код ЄДРПОУ 43487506) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Стрийська, будинок, 35; код ЄДРПОУ 43968090) судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, в розмірі 41784 (сорок одна тисяча сімсот вісімдесят чотири) гривні 16 коп.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                                                         Р. Ф. Ханова
		 
		Судді:                                                                                                                                                                      І. Я. Олендер
		 
		                                                                                                    В. В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...