Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/4589/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 02.04.2025. Зареєстровано: 03.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2025.
Дата набрання законної сили: 02.04.2025
Номер судового провадження: К/990/4630/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 квітня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 260/4589/24
		адміністративне провадження № К/990/4630/25 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Жука А.В.,
		суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., 
		розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №260/4589/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини № НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2025 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Глушка І.В., суддів - Довгої О.І., Запотічного І.І.), 
		УСТАНОВИВ:
		І. Обставини справи
		1. 15 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив: 
		- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплаті індексації грошового забезпечення в належному розмірі із 01 січня 2014 року по 28 лютого 2018 року;
		- зобов`язати відповідача вчинити дії щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (з урахуванням раніше виплачених сум) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення із 01 січня 2014 року по 28 лютого 2018 - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок №44); 
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення за березень 2018 року; 
		- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення за березень 2018 року у розмірі 5  922 грн 04 коп. на місяць, з урахуванням фактично виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
		2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року позов задоволено частково:
		- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплаті індексації грошового забезпечення в належному розмірі із 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно;
		- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 та з урахуванням виплачених сум;
		- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за березень 2018 року;
		- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за березень 2018 року у розмірі 2992 грн 68 коп. з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 та з урахуванням раніше проведених виплат.
		У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		3. Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
		4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2025 року рішення суду першої інстанції скасовано, адміністративний позов залишено без розгляду.
		5. Апеляційний суд установив, що позивача виключено зі списків особового складу НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України 16 березня 2018 року. Однак, лише 03 липня 2024 року позивач почав вчиняти дії з метою з`ясування правильності нарахування окремих виплат під час проходження військової служби, а також під час здійснення остаточного розрахунку.
		6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент звернення до суду із цим позовом частиною другою статті 233 КЗпП України у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, установлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
		7. Апеляційний суд зауважив, що нереалізація позивачем права на вчасне звернення до суду з означеними позовними вимогами зумовлена його власною поведінкою та зазначив, що виявлення наміру отримати судовий захист порушеного права не надає права позивачу на пропуск строку звернення до адміністративного суду та не збільшує обсяг його процесуальних прав, установлених законом.
		ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
		8. 06 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2025 року та направити справу №260/4589/24 до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. 
		9. У тексті касаційної скарги позивач зазначив, що предметом спору у цій справі є нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року та виплата індексації-різниці грошового забезпечення за березень 2018 року військовослужбовцю, звільненому з військової служби 16 березня 2018 року.
		10. Зауважив, що апеляційний суд не урахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23, відповідно до якої до правовідносин, які виникли до 19 липня 2022 року, застосовується стаття 233 КЗпП України у редакції, яка була чинною до 19 липня 2022 року.
		11. 24 лютого 2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, у якому відповідач заперечив проти її задоволення та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.
		ІІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
		12. Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду 06 лютого 2025 року.
		13. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2025 року для розгляду справи №260/4589/24 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
		14. Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі №260/4589/24.
		15. Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2025 року справу №260/4589/24 призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
		IV. Позиція Верховного Суду
		16. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
		17. У межах цього касаційного провадження необхідно вирішити питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення звільненому військовослужбовцю за період з січня 2016 року по березень 2018 року.
		18. Підставою для залишення позову без розгляду слугував висновок суду апеляційної інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, яка була чинною на момент звернення до суду з цим позовом, становить три місяці й обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
		19. Відповідаючи на питання, які порушені у касаційній скарзі, у зіставленні з нормативно-правовим регулюванням цих відносин, перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
		20. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		21. Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
		«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
		22. Залишаючи позов без розгляду апеляційний суд урахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23, у якій зазначено, що при вирішенні питання строку звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати/грошового забезпечення слід керуватись статтею 233 КЗпП України у редакції, яка була чинною на момент звернення до суду з позовними вимогами.
		23. Колегія суддів зауважує, що у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду відступила від зазначеного висновку та сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
		24. Зокрема, Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		25. Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
		26. З урахуванням викладеного Судова палата констатувала, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
		27. Судова палата дійшла таких висновків, у тому числі, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23, на яку позивач послався у тексті касаційної скарги.
		28. Як зазначалось вище, спір у цій справі стосується нарахування та виплати індексації грошового забезпечення звільненому [16 березня 2018 року] військовослужбовцю за період з січня 2016 року по березень 2018 року.
		29. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин частина друга статті 233 КЗпП України визначала право працівника звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		30. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		31. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		32. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		33. У цій справі суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі. 
		34. За таких обставин, з огляду на заявлені до суду касаційної інстанції вимоги, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню, із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		V. Висновок щодо розподілу судових витрат
		35. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі №260/4589/24 скасувати.
		3. Справу №260/4589/24 направити для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
		 
		..................................
		 
		..................................
		 
		..................................
		А.В. Жук
		Н.М. Мартинюк
		Ж.М. Мельник-Томенко
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...