Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 398/1462/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 03.04.2025. Зареєстровано: 03.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/398/171/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023121060001920

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  Справа №: 398/1462/24
		провадження №: 1-кп/398/171/25
		ВИРОК
		Іменем України 
		 
		"02" квітня 2025 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
		головуючого судді     ОСОБА_1 ,
		при секретарі         ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора     ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого     ОСОБА_4 ,
		захисника         ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Олександрії кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023121060001920 від 12.12.2023, за обвинуваченням
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, українця, маючого середню-спеціальну освіту, не одруженого, маючого на утримані трьох неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого,
		у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		04.12.2023 близько 16 години 00 хвилин, ОСОБА_4 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння знаходився в будинку домоволодіння, в якому він проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого в АДРЕСА_1 . В цей час ОСОБА_4 , на побутовому ґрунті затіяв сварку зі своєю матір`ю ОСОБА_6 . В ході сварки у ОСОБА_4 виник умисел спрямований на умисне нанесення тілесних ушкоджень своїй матері ОСОБА_6 .
		Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , перебуваючи в будинку вказаного домоволодіння, за допомогою рук та ніг почав хаотично наносити удари ОСОБА_6 в різні ділянки тулуба, голови, шиї, а також верхніх та нижніх кінцівок. В цей час ОСОБА_6 , намагаючись врятуватися від посягань свого сина, почала втікати з будинку та добігла до хвіртки, яка відділяє вказане домоволодіння та проїжджу частину вулиці. Біля хвіртки її наздогнав ОСОБА_4 та маючи прямий умисел спричинення тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_6 , взявши до рук дерев`яну палицю, яка знаходилася на території даного домоволодіння та палицею в хаотичному порядку продовжив наносити удари ОСОБА_6 , в ділянку голови, тулуба, а також верхніх та нижніх кінцівок. Загалом ОСОБА_4 , наніс не менше 13 травматичних впливів ОСОБА_6 .
		Після нанесення вказаних ударів ОСОБА_4 , побачивши, що ОСОБА_6 не чинить супротив, припинив наносити їй удари та покинувши вказане домоволодіння направився у невідомому напрямку.
		11 грудня 2023 року ОСОБА_6 було доставлено до КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради, де та о 18 годині 40 хвилин померла.
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 160 від 28.12.2023 встановлено, що у ОСОБА_6 , виявлено тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми, синців лівої лобної ділянки з переходом на центральну частину та надперенісся в лівій навколоочній ділянці; в правій навколоочній ділянці, в середній третині правого плеча; на переніссі; в лівій виличнiй дiлянцi; в правій виличній ділянці; в ділянці правої носо-губноi складки; в дiлянцi лiвої носо-губної складки; правої вушної раковини, по задній поверхні, на підборiддi справа; на підборідді злiва; в правій завушній ділянцi; крововиливiв в м`які тканини голови в лобній дiлянцi та ділянці надперенісся по умовно серединній лінії; в правій лобно - скроневій ділянцi; лiвiй лобно-скроневiй ділянці; крововиливу під м`яку мозкову оболонку головного мозку; набряку головного мозку. б) синців: по правiй передньо-боковiй поверхні шиї в верхній-середнiй-нижній третині; по тилу правої кисті, в ділянці п`ястка на рівні II пальця; по тилу правоi кисті, в ділянці проксимальноi фаланги III пальця; по тилу правої кисті, в ділянці проксимальноi фаланги IV пальця; по тилу правої кисті, в ділянці проксимальної фаланги V пальця; по тилу лiвоi кисті, в дiлянцi п`ястка, на рівні II пальця; в нижній третині правоi гомілки; крововиливу у пiдшкірно-жировій клітковині шиi з права та в ділянці судин.
		Смерть гр. ОСОБА_6 наступила від черепно-мозкової травми, з крововиливом під м`яку мозкову оболонку, ускладнивишсь набряком головного мозку та знаходиться в прямому причинному зв`язку з тілесними ушкодженнями якi мали місце. Черепно-мозкова травма, має ознаки тяжкого ступеню тяжкості, небезпечне в момент заподіяння згідно п.2.1.3.а «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затведжено наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6.
		Дії ОСОБА_4 кваліфікуються, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, тобто кримінальне правопорушення, передбачена частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України
		Обвинувачений в судовому засіданні свою вину не визнав. Пояснив, що 04.12.2023 він знаходився вдома по АДРЕСА_1 , де проживав з матір`ю. Він випив 150-200 грамів горілки, все добре пам`ятає. Між ними виникла сварка на побутовому рівні, в ході якої він наніс матері 5-6 ударів обома долонями по її обличчю. Вона в цей час лежала на дивані, голова була на подушці. Грошей він не вимагав, удари наносив без умислу. Перший удар наніс лівою рукою по правій щоці матері, коли її голова лежала на подушці. Положення її голови не змінилося, мати стала прикривати обличчя руками. Другий удар він наніс правою рукою в область лівого ока матері. Крові у неї на обличчі не було. Після другого удару положення голови матері не змінилося. Третій удар він наніс матері лівою рукою в область підборіддя справа, оскільки вона прикривала руками обличчя. Після чого її голова частково нахилилася. Четвертий удар він наніс правою рукою в ніс матері, крові у неї на обличчі не було, положення її тіла не змінилося. П`ятий удар він наніс лівою рукою під праве око матері, вона прикривала обличчя руками. Шостий удар він наніс правою рукою в підборіддя. Можливо якимось ударом він попав в лобну частину обличчя матері. Ногами він не бив. По ногам і в живіт він також удари не наносив. По часу це було приблизно 30 секунд. До цих подій у матері не було тілесних ушкоджень. Потім мати штовхнула його ногою у живіт, він оступився та впав спиною на стілець. Він піднявся, обробив рану, потім сидів грав в телефоні, курив. Після по телефону домовився з ОСОБА_7 , що він прийде до неї в гості. Він чув як мати дзвонила брату, казала щоб він приїхав і забрав її. Потім мати йому повідомила, що ОСОБА_8 забере її до себе і що повідомить про побиття в поліцію. У зв`язку з цим він зробив фото матері. Він повідомив матері, що йому потрібно піти та пішов до ОСОБА_9 , де залишився на ночівлю. Це було біля 19-00 год. Вранці він розповів ОСОБА_9 про те, що сталося вдома і пішов додому. Близько 09-00 год він прийшов додому, почув, що мати вдома, і пішов до спальні відпочивати. Коли прокинувся, це було вже після обіду, вдома нікого не було. Він не чув як брат забирав матір. Він подзвонив брату, який повідомив, що забрав мати до себе. Наступного дня до нього приїхала ОСОБА_9 і він чув, як до неї дзвонила мати, щось просила зробити по господарству. Також мати пояснила, що почуває себе нормально. На фото, яке він зробив на свій телефон, зображена мати з тілесними ушкодженнями, які наніс він. Раніше у них з матір`ю були сварки, проте він її не бив, лише штовхнув один раз. Визнає вину лише в тому, що 04.12.2023 наніс матері 6 ударів. До цих подій у матері не було видимих тілесних ушкоджень. Вважає, що він не повинен нести відповідальність за те, що мати відмовилась від госпіталізації. Він працював неофіційно, заробляв приблизно 12000 грн. на місяць, у нього були гроші, у матері він не просив, комунальні послуги сплачував половину. Також повідомив, що в нього є неповнолітні діти, на утримання яких він не сплачує аліменти, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Просив перекваліфікувати його дії на іншу статтю кримінального кодексу, яка б відповідала його діям.
		Захисник у судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК України не доведена, у зв`язку з чим просила виправдати останнього.
		Потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що він є рідним братом обвинуваченого та сином померлої ОСОБА_6 . Мати проживала з братом по АДРЕСА_1 . На час її смерті їй було 68 років. 04.12.2023 близько 18-00 год. йому подзвонила мати і сказала, що її побив брат, вимагав у неї гроші на алкоголь. Через 30 хвилин він приїхав до матері, вона була у ліжку. У неї під носом була кров, синя шия, під очима красні плями, ліва нога була припухла. Мати сказала, що ОСОБА_11 бив її по нозі, голові, бив руками, ногами та палицею, спочатку бив в хаті, а потім у дворі біля калитки, коли вона тікала від нього. Розповідала, що коли брат її наздогнав, він бив її рукою та ногою по голові та нозі. Про палицю також розповідала, що конкретно не пам`ятає. Він викликав швидку. Лікар швидкої її оглянув, запропонував госпіталізацію, проте мати відмовилась. Їй зробили укол заспокійливого. Він підписав згоду про відмову від госпіталізації. Потім мати сказала щоб він їхав додому, а на наступний день забрав її до себе. В цей час ОСОБА_11 вдома не було, мати сказала, що він нібито пішов до кафе. Він зняв відео як мати розповідала про те, що її побив брат, щоб були докази. Це відео він передав працівникам поліції. Наступного дня він близько 10-00 год. приїхав за матір`ю, ОСОБА_11 ще не було вдома, він прийшов пізніше з ознаками алкогольного сп`яніння. Між матір`ю та братом розмови не було. Йому брат сказав, що сильно мати не бив та після того, як побив, допоміг їй зайти в хату. Мати пересувалася з палицею, у неї були вади рухомого апарату, так ходила завжди. Також у неї була хвороба ОСОБА_12 . В ніч з 10 на 11 грудня 2023 матері стало погано, вона не реагувала на його питання. Він викликав швидку та її госпіталізували до лікарні, де вона о 18-00 год. померла. Брат і раніше бив мати коли був в стані алкогольного сп`яніння за те, що не давала йому гроші на алкоголь. Брат часто вживає алкоголь. До 04.12.2023 він бачив матір за 4-5 днів, на ній не було тілесних ушкоджень. Також 03.12.2023 він розмовляв з нею по телефону, все було добре. Банківська картка матері, на яку перераховувалася пенсія, була у нього. Він знімав кошти, купував продукти харчування матері, а також непомітно передавав матері гроші дрібними купюрами. Під час коли мати була у нього, її ніхто не бив, вона не падала. Їй було то краще, то гірше, їжу вона вживала. Коли він був відсутній, за матір`ю доглядала його дружина. Брат не цікавився її здоров`ям. При огляді місця події по АДРЕСА_1 , була вилучена палиця матері, з якою вона ходила по двору. Де конкретно її знайшли, йому не відомо, він стояв за двором. У матері було декілька палиць, з якими вона ходила. До цього він показував працівникам поліції відео, де мати розповідала, що її побив ОСОБА_11 , і що бив палицею також розповідала. Будинок, де проживала мати з братом, належав покійному батьку ОСОБА_11 , останній спадщину не оформив. У нього немає ключів від цього будинку. Просив призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду.
		Вина обвинуваченого підтверджується дослідженими судом фактичними даними, що містяться в наступних джерелах доказів:
		Показаннях допитаної судом 21.11.2024 в якості свідка ОСОБА_13 , яка пояснила, що вона є дружиною потерпілого. 04.12.2023 чоловіку подзвонила його мати та повідомила, що її побив син ОСОБА_11 . Чоловік поїхав до неї, викликав швидку, проте мати відмовилась від госпіталізації. Наступного дня чоловік привіз мати до них додому. Мати була побита, на обличчі та по тілу були синці. У неї під очима були гематоми, розбитий ніс, кров над верхньою губою, права щока припухла та гематома в області виска. На руках та в області грудей також були гематоми. Мати пояснила, що не дала грошей ОСОБА_11 та він її побив, вона намагалася втекти від нього, але він її наздогнав та побив. Бив палицею, з якою вона ходила. Мати приймала сама ліки, у неї було головокружіння, нудило. При ній мати свідомості не втрачала, пересувалася по квартирі сама, чоловік її годував. Мати була у них близько 5 днів, потім їй стало гірше та чоловік викликав швидку, яка її госпіталізувала у лікарню. Мати була в свідомості, скаржилася на біль в голові. ОСОБА_11 і раніше бив мати.
		Показаннях допитаноїсудом 03.12.2024в якостісвідка ОСОБА_14 ,яка пояснила,щовона працює фельдшером в КПН ЦЕМД та МК у Кіровоградській області КОР ОСОБА_15 підстанція №5. 04.12.2023 був виклик на АДРЕСА_1 . Коли приїхали за адресою, зустрів чоловік та повідомив, що мати побив інший син. Жінка лежала у ліжку, у неї були гематоми на обличчі, голові, навколо очей. Вона була контактна, розповіла, що її побив син, руками і ногами, вимагав гроші. Скаржилась на головний біль, нудоту, головокружіння. Вона могла стояти опираючись на палицю. Жінці було поставлено попередній діагноз: струс головного мозку, ЗЧМТ, множинні гематоми обличчя. Ці травми могли призвести до смерті. Вона декілька разів пропонувала жінці госпіталізацію, син також вмовляв її про це, проте вона відмовилась, відмову оформили підписом. Ніякої медичної допомоги їй надано не було. Повідомила їй, що потрібно обстежитися. Раніше за цією адресою не виїжджала.
		Показаннях допитаної судом 17.12.2024 в якості свідка ОСОБА_16 , яка пояснила, що вона приблизно два роки мешкала з обвинуваченим, з ними проживала його мати. 3 або 4 грудня 2023 вона поїхала до себе додому і там залишилася на ночівлю. 04.12.2023 ОСОБА_11 приїхав до неї у вечірній час, був в стані алкогольного сп`яніння. Перед цим ОСОБА_11 телефонував їй, сварився на неї з приводу того, що вона не повернулась. Вони разом повечеряли, випили та лягли спати. Вранці ОСОБА_11 показав їй фото на телефоні, один кадр із зображенням матері, у якій були сінці на обличчі та опухлість. ОСОБА_11 сказав: «Диви, що я зробив». Після того, як потерпілий забрав мати ОСОБА_11 до себе, остання їй дзвонила, просила щось зробити по господарству. Вони розмовляли не довго, вона не запитувала у матері про причину її сварки з ОСОБА_11 . Коли бачила мати ОСОБА_11 в останній раз, у неї на тілі не було тілесних ушкоджень. При ній ОСОБА_11 не бив матір, лише кричав на неї.
		Показаннях допитаної судом 02.02.2025 в якості свідка ОСОБА_17 , який в судовому засіданні пояснив, що він працює фельдшером екстреної медичної допомоги КМК ЦНД Кіровоградської області КОР. 11.12.2023 в 03-47 год отримали виклик на АДРЕСА_2 , літній жінці стало погано. Коли приїхали по виклику, жінка лежала на ліжку, була загальмована, не контактна, на запитання не відповідала. Біля неї був старший син, який повідомив, що мати мешкала з меншим сином ОСОБА_11 , який її побив 04.12.2023 по АДРЕСА_1 . Було встановлено попередній діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку. Вони надали жінці необхідну допомогу та госпіталізували до лікарні приблизно о 04-00 год. Її стан в дорозі не змінювався. В лікарні її прийняла черговий лікар ОСОБА_18 . Точно не може сказати, чи були у неї тілесні ушкодження, але свіжих сінців чи крововиливів у неї не було, можливо були старі синці. Він записував інформацію за слів сина.
		Фактичними даними, що містяться у наступних джерелах доказів:
		- протоколом огляду місця події від 11.12.2023, проведеного в період з 20:00 до 20:40 год., відповідно до якого оглядається приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , де виявлено труп, з фото таблицею та відеозаписом до нього, (т.1 а.с.112-125);
		- протоколом огляду місця події від 11.12.2023, проведеного в період з 21:01 до 21:39 год., відповідно до якого оглядається домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , з фото таблицею та відеозаписом до нього, (т.1 а.с.127-146);
		- протоколом огляду місця події від 14.12.2023, проведеного в період з 11:09 до 11:20 год., відповідно до якого оглядається домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де виявлено та вилучено дерев`яну палицю, з фото таблицею та відеозаписом до нього, (т.1 а.с.148-151);
		- копією лікарського свідоцтва про смерть №2960/160 від 13.12.2023, ОСОБА_6 (т.1 а.с.157-158);
		- письмовими поясненнями ОСОБА_10 від 11.12.2023, в яких він зазначає, що 05.12.2023 зателефонував матері, остання погано розмовляла, після чого він поїхав до неї та забрав до свого місця проживання. Під час спілкування матір казала, що її побав її менший син ОСОБА_4 . Від написання заяви відмовляється. 10.12.2023 мати почала повільно розмовляти, після чого він викликав швидку медичну допомогу (т.1 а.с.165);
		- письмовими поясненнями ОСОБА_19 , яка повідомила, що ОСОБА_20 проживає зі своєю матір`ю ОСОБА_6 . Частково веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, неодноразово бив матір (т. 1 а.с.166);
		- письмовими поясненнями ОСОБА_21 , який повідомив, що ОСОБА_20 проживає зі своєю матір`ю ОСОБА_6 . Від сусідів чув, що він часто підіймає руку на матір, грубо себе з нею поводить (т.1 а.с.167); 
		- заявою ОСОБА_10 від 13.12.2023 про долучення до матеріалів кримінального провадження відеозапису його спілкування з матір`ю ОСОБА_6 04.12.2023, та диском з відеозаписом до заяви, на якому зафіксована ОСОБА_6 з тілесними ушкодженнями на обличчі, яка повідомила, що ОСОБА_11 її побив, бив ногою по нозі, також бив по голові, по боках, руки викручував, також бив «дрючком», вона хотіла вибігти в калітку, проте він не випускав (т.1 а.с.175-179);
		- висновком експерта №160 від 28.12.2023, відповідно до якого при судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_6 , 1955 р.н. були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: а) черепно-мозкової травми, синців лівої лобної ділянки з переходом на центральну частину та надперенісся в лівій навколоочній ділянці; в правій навколоочній ділянці, в середній третині правого плеча; на переніссі; в лівій виличній ділянці; в правій виличній ділянці; в ділянці правої носо-губноi складки; в ділянці лівої носо-губної складки; правої вушної раковини, по задній поверхні, на підборідді справа; на підборідді зліва; в правій завушній ділянці; крововиливів в м`які тканини голови в лобній ділянці та ділянці надперенісся по умовно серединній лінії; в правій лобно - скроневій ділянці; лiвiй лобно-скроневiй ділянці; крововиливу під м`яку мозкову оболонку головного мозку; набряку головного мозку. б) синців: по правій передньо-боковiй поверхні шиї в верхній-середнiй-нижній третині; по тилу правої кисті, в ділянці п`ястка на рівні II пальця; по тилу правої кисті, в ділянці проксимальної фаланги III пальця; по тилу правої кисті, в ділянці проксимальної фаланги IV пальця; по тилу правої кисті, в ділянці проксимальної фаланги V пальця; по тилу лiвоi кисті, в ділянці п`ястка, на рівні II пальця; в нижній третині правої гомілки; крововиливу у пiдшкірно-жировій клітковині шиї з права та в ділянці судин. Вище вказані тілесні ушкодження утворилися орієнтовано за 5-8 діб до моменту настання смерті, від не менше 13 травматичних дій тупого(-их) предмету(ів) з обмеженою контактуючою поверхнею, індивідуальні властивості якого(-их) в ушкодженнях не відобразилися. Смерть ОСОБА_6 наступила від черепно-мозкової травми, з крововиливом під м`яку мозкову оболонку, ускладнившись набряком головного мозку, та знаходиться в прямому причинному зв`язку з тілесними ушкодженнями, які мали місце. Враховуючи характер тілесних ушкоджень, а саме колір синців (фіолетового кольору в центральній частині та жовто-зеленого кольору по периферії), характер черепно-мозкової травми у вигляді крововилива під м`які мозкові оболонки, з наявністю інфільтрації фібрином та лейкоцитами за даними судово-гістологічного дослідження (№1266 від 28.12.2023), можна говорити, що черепно-мозкова травма, виникла орієнтовно за 5-8 днів до настання смерті. Черепно-мозкова травма, має ознаки тяжкого ступеню тяжкості, як небезпечне в момент заподіяння згідно п.2.1.3а «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затвердженого наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_6 (висновок експерта №4417 від 21.12.2023) видно, що в крові етиловий спирт не виявлений (т.1 а.с.182-185);
		- висновком експерта №1266 від 28.12.2023, відповідно до якого у ОСОБА_6 підтверджено діагноз: набряк головного мозку. Крововилив в м`якій мозковій оболонці з інфільтрацією фібрином і лейкоцитами (т.1 а.с.186-187);
		- висновком експерта №4417 від 21.12.2023, відповідно до якого в зразку крові трупа громадянки ОСОБА_6 , 1955 року народження, не виявлені: метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий та аміловий спирти (т.1 а.с.188);
		- висновком експерта №858 від 18.12.2023, відповідно до якого групова належність крові трупа ОСОБА_6 , 1955 року народження, за ізосерологічною системою АВ0 не встановлено в зв`язку з ознаками загнивання крові. Подальше дослідження зразка крові на марлі буде проводитися в разі призначення експертизи речових доказів (т.1 а.с.190-191);
		- протоколом огляду документів від 15.12.2023 з відеозаписами з нагрудних відеокамер (боді-камер), відзнятих 12.12.2023 у приміщенні Олександрійської ЦМЛ за адресою: м. Олександрія, вул. Ярмаркова, 15 (т.1 а.с.192-193);
		- протоколом огляду документів від 15.12.2023 з відеозаписом з нагрудних відеокамер (боді-камер), відзнятим 11.12.2023 у приміщенні Олександрійської ЦМЛ за адресою: м. Олександрія, вул. Ярмаркова, 15 (т.1 а.с.194-195);
		- копією картки виїзду швидкої медичної допомоги № 1632 від 04.12.2023, до ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , причина виклику: побили, травма голови; зі слів близько 2 годин тому побив син; від госпіталізації відмовилася (т.1 а.с.197-198);
		- копією картки виїзду швидкої медичної допомоги № 183 від 11.12.2023, до ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_4 , причина виклику: побили, струс; зі слів старшого сина, мати побив менший син ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.197-198);
		- постановою про зміну кваліфікації з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК України (т.1 а.с.223-224);
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 03.01.2024 з відеозаписом до нього, за участю ОСОБА_4 , який показав, що 04 числа, близько 16 год. за адресою: АДРЕСА_1 , де він фактично проживає з матір`ю, у нього з нею виник конфлікт, в ході якого він наніс їй близько 5-6 ударів в область обличчя, після чого мати його відштовхнула, він впав та вдарився спиною об бильце стільця, і до матері вже не підходив. В той момент він перебував в стані легкого алкогольного сп`яніння. Потім він зібрався та поїхав в с. Березівку до своєї співмешканки (т.1 а.с.231-241);
		- висновком судово-психіатричного експерта №47 від 06.02.2024, відповідно до якого ОСОБА_4 в момент скоєння правопорушення не страждав і в даний час психічним захворюванням не страждає, не знаходився в тимчасовому хворобливому стані. Міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. Підпадає під дію ст. 19 ч. 1 КК України. У відношенні інкримінованого правопорушення ОСОБА_4 , слід вважати осудним. Застосування заходів медичного характеру не потребує (т.2 а.с.25-27);
		- висновком додаткової до висновку експерта №160 від 28.02.2024, відповідно до якого на підставі судово-медичної експертизи на гр. ОСОБА_4 , стенограми протоколу слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_4 від 03.01.2023: При судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_6 , 1955 р.н., були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: а» черепно-мозкової травми: синців лівої лобної ділянки з переходом на центральну частину та надперенісся; в лівій навколоочній ділянці; в правій навколоочній ділянці; в середній третині правого плеча; на переніссі; в лівій виличній ділянці; в правій виличній ділянці; в ділянці правої носо-губної складки; в ділянці лівої носо-губної складки; правої вушної раковини, по задній поверхні; на підборідді справа; на підборідді зліва; в правій завушній ділянці; крововиливів в м`які тканини голови в лобній ділянці та ділянці надперенісся по умовно серединній лінії; в правій лобно-скроневій ділянці; лівій лобно-скроневій ділянці; крововиливу під м`яку мозкову оболонку головного мозку; набряку головного мозку. б) синців: по правій передньо-боковій поверхні шиї і верхній-середній-нижній третині; по тилу правої кисті, в ділянці п`ястка на рівні ІІ пальця; по тилу правої кисті, в ділянці проксимальної фаланги III пальця; по тилу правої кисті, в ділянці проксимальної фаланги ІV пальця; по тилу правої кисті, в ділянці проксимальної фаланги V пальця; по тилу лівої кисті, в ділянці п`ястка, на рівні II пальця; в нижній третині правої гомілки; крововиливу у підшкірно-жировій клітковині шиї зправа та в ділянці судин. Вище вказані тілесні ушкодження утворилися орієнтовно за 5-8 діб до моменту настання смерті, від не менш 13 травматичних дій тупого(-их) предмету(-ів) з обмеженою контактуючою поверхнею, індивідуальні властивості якого(-их) в ушкодженнях не відобразилися та могли утворитися в строк вказаний в постанові. Механізм утворення тілесних ушкоджень в ділянці голови, які мали місце у гр. ОСОБА_6 , не виключає можливість їх утворення при механізмі, на які вказує підозрюваний в протоколі проведення слід експерименту за його участю від 03.01.2023 р. Кількість тілесних ушкоджень, які мали місце у потерпілої ОСОБА_6 не відповідає кількості ударів, на які вказує підозрюваний ОСОБА_4 в протоколі проведення слідчого експерименту за його участю від 03.01.2023 р. При судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_6 , яка страждала за життя на хворобу Паркінсона (шаткість, невпевненість при ходьбі), яких-небудь тілесних ушкоджень характерних для утворення при падінні з положення стоячи на плоскість чи виступаючі предмети не виявлено (т.2 а.с.30-35);
		- протоколом огляду документів від 14.03.2024 та диском з відеозаписом, в ході якого оглядається телефон «Redmi Note 10S», чорного кольору, з використанням ПК «Dell», на якому наявне фотозображення від 04.12.2023 особи, схожої на ОСОБА_6 (т.2 а.с.57-61);
		- висновком експерта від 07.03.2024 № СЕ-19/112-24/1032-БД, відповідно до якого встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об`єкт №1), які наведені в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1) (т.2 а.с.68-78).
		Також судом досліджено витяги з ЄРДР, відомості, що мають значення для вирішення долі речових доказів, характеризуючи дані щодо обвинуваченого, відповідно до яких ОСОБА_22 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, протокол затримання підозрюваної особи у вчиненні злочину від 09.01.2024 (т.2 а.с.14).
		Крім того, в судовому засіданні були доглянуті речові докази  паперовий пакет НПУ, опечатаний ліпкою стрічкою червоного кольору з номером G17-0055010, в якому знаходиться дерев`яна палиця довжиною 87,5 см., з одного боку вкручений металевий саморіз.
		Зазначені вище докази суд визнає належними, допустимими, достовірними, отримані у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку, в матеріалах кримінального провадження відсутні об`єктивні дані, які б свідчили, що ці докази здобуті з істотним порушенням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.
		Таким чином, оцінюючи у сукупності всі досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що зібраними по справі доказами повністю підтверджується вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому діяння і його дії правильно слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
		За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання обвинуваченого про перекваліфікацію його дій.
		В судовомузасіданні обвинуваченимбули заявленіклопотання провизнання доказівнедопустимими,а саме:протоколу оглядумісця подіївід 14.12.2023,під часякого булавилучена дерев`янапалиця, оскільки вважає такий проведений з порушеннями вимогКПК України,речового доказу  дерев`яної палиці, а також допиту свідка ОСОБА_13 , яка в судовому засіданні надала покази щодо подій, свідком яких вона не була, а також надавала неправдиві покази з метою відвернення від себе та своєї родини підозри, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Як вбачається з вимог ч. 1ст. 233 КПК Україниніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
		З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних, що визначено спеціальною нормою ч. 1ст. 237 КПК України.
		Поряд з тим, суд касаційної інстанції неодноразово зазначав, що положенняст. 223 КПК Українине мають на меті вирішення питань власності. Вони захищають особу від необґрунтованого втручання у сферу її приватної власності, на яке вона вправі розраховувати у своєму житлі або іншому володінні. Термін «особа, яка володіє» в ч. 1ст. 233 КПК Україниохоплює більш широке коло осіб, ніж титульний власник або особа, володіння якої ґрунтується на певних договірних чи інших законних підставах.
		З протоколу огляду місця події від 14.12.2023 вбачається, що місце огляду є ділянка перед територією домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , за участю потерпілого ОСОБА_10 , який звернувся із письмовою заявою про добровільну видачу працівникам поліції дерев`яної палиці, довжиною 87,5 см.
		Вирішуючи дане клопотання суд враховує те, що підставою для проведення огляду місця події слугувала інформація про вчинення кримінального правопорушення. Протокол огляду місця події від 14.12.2023 із додатками, який наданий стороною обвинувачення, як доказ винуватості ОСОБА_4 , був складений за результатами проведення в присутності понятих та за участю потерпілого ОСОБА_10 , з його отриманої письмової згоди про добровільну видачу, із застосуванням відеофіксації. 
		Крім цього, особи, що були присутні при проведенні огляду місця події проставили підписи у протоколі та зауважень щодо проведеної слідчої (розшукової) не висловлювали.
		Також відбулося належне фіксування проведеної слідчої дії за допомогою відеофіксування.
		Як вбачається з матеріалів провадження, наведений вище огляд був проведений перед територією домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, порушень щодо втручання усферу приватноївласності особипрацівниками поліції не було.
		За вказаних обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання обвинуваченого та визнання недопустимим доказу протокол огляду місця події від 14.12.2023, а також речового доказу  дерев`яної палиці. 
		Щодо допиту свідка ОСОБА_13 , суд зазначає, що її покази, надані в судовому засіданні, були послідовними, стосувалися подій даного кримінального провадження та не містили явних суперечностей чи неточностей, які б могли вплинути на надання негативної оцінки правдивості їх пояснень, або на висновки суду.
		Проаналізувавши всі досліджені у справі докази та надавши оцінку кожному з них в їх сукупності та взаємозв`язку, дотримуючись вимог статей 86, 87, 94 КПК України, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений та сторона захисту, порушуючи питання щодо недопустимості доказів з підстав порушення вимог КПК України, не навели даних щодо істотного порушення прав обвинуваченого та впливу порушень КПК України на достовірність отриманих доказів.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено та обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення.
		Це питання було вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії події.
		Відтак, суд вважає, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенню, передбаченому ч. 2 ст. 121 КК України.
		Розглядаючи кримінальне провадження, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення, безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст. 91 КПК України; вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання доказів недопустимими відсутні.
		Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають. При цьому, всі фактичні дані у цьому провадженні, що безпосередньо досліджені судом, отримані стороною обвинувачення в цілому із застосуванням належної правової процедури, позаяк, виходять із належних процесуальних джерел, зібрані уповноваженими суб`єктами і у належному процесуальному порядку за наявності на те правових підстав.
		У постановах від 28 січня 2020 року у справі № 359/7742/17 та від 8 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК України до наданих сторонами доказів, Суд повинен виходити з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 8 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к, суд, визнаючи доказ недопустимим відповідно до частини 2 або 3 статті 87 КПК України, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення. Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК України, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми. Крім того, суд, вирішуючи питання щодо недопустимості доказу з точки зору частини 1 статті 87 КПК, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, що воно зумовило визнання такого доказу недопустимим.
		В постанові від 06 липня 2021 року у справі № 720/49/19 Верховний Суд зазначив, що будь-яке процесуальне порушення, допущене в ході збирання доказів, саме по собі не може бути підставою для визнання їх недопустимими, а тому, за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів, визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.
		Безумовно, істотним порушенням фундаментальних прав і свобод особи є отримання доказів, внаслідок поганого поводження, порушення права не свідчити проти себе та на правову допомогу захисника, що не може бути прийнятним в системі правосуддя.
		Водночас, порушення тих чи інших численних формальностей, які регулюють порядок проведення кримінального розслідування чи вчинення окремих процесуальних дій, які жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися, виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті злочину і покаранні злочинця та важливості цих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.
		А тому, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що підстав, передбачених ст. 87 КПК України, для визнання наданих стороною обвинувачення доказів недопустимими у даному кримінальному провадженні немає, оскільки визнання доказів недопустимими в розрізі положень ст. 87 КПК України може мати місце не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Вищенаведені зібрані органом досудового розслідування докази, що були досліджені в судовому засіданні, які узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам справи, суд визнає належними і допустимими та кладе їх в основу вироку.
		Стороною захисту не наведено жодних доводів, які б давали підстави для висновків, що стверджувані обвинуваченим порушення вплинули на забезпечення його прав та основоположних свобод під час кримінального провадження або ж поставило під сумнів достовірність зібраних доказів.
		Даних про те, що наявні істотні порушення прав і свобод ОСОБА_4 , судом не встановлено.
		Враховуючи наведене, підстав для визнання зібраних під час досудового розслідування доказів у вказаному кримінальному провадженні недопустимими не вбачається, а тому суд відхиляє такі твердження сторони захисту.
		При призначенні покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, який спричинив загибель людини, особу обвинуваченого, який не працює, не одружений, має трьох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, характеризується посередньо, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий.
		Обставини, які пом`якшують обвинуваченому покарання, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставини, які обтяжують обвинуваченому покарання, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння; вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах; вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
		За таких обставин суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів неможливе без ізоляції його від суспільства, оскільки він свідомо нехтує правилами встановленими в суспільстві, не виявив бажання на мирне співжиття у суспільстві, вчинив тяжкий умисний злочин проти життя та здоров`я щодо своєї матері, не визнає свої провини намагаючись у будь-який спосіб зняти з себе відповідальність, що свідчить про відсутність каяття та розуміння свого суспільно небезпечного діяння, а тому суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції статі КК України.
		Стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжних захід у вигляді тримання під вартою. 
		Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
		За таких обставин, у строк покарання ОСОБА_4 слід зарахувати строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання 09.01.2024 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі
		Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
		Питання речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
		Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_4 зарахувати строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання 09.01.2024 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін. 
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.12.2023.
		Речові докази: 
		- дерев`яна палиця (постанова слідчого про визнання речовими доказами від 14.12.2023), передана до кімнати зберігання Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області  знищити;
		- оптичний диск DVD-R (1 шт.) з відеозаписом з камери телефону (постанова слідчого про визнання речовими доказами від 13.12.2023)  залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження №12023121060001920;
		- оптичний диск DVD-R (1 шт.) з фотозображеннями з камери телефону (постанова слідчого про визнання речовими доказами від 14.03.2024)  залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження №12023121060001920.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Суддя                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...