Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/2616/18 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них; про комунальну власність, з них.
Надіслано судом: 03.04.2025. Зареєстровано: 03.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2025.
Дата набрання законної сили: 26.03.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		?
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 березня 2025 року 
		м. Київ
		cправа №  813/2616/18 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
		секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації "Інститут політичних технологій" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 (колегія суддів: Галушко Н. А., Желік М. Б., Орищин Г. В.) у справі
		за позовом Громадської організації "Інститут політичних технологій" до відповідачів: 1)  Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, 2)  Львівської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
		за участі:
		представника позивача - Керод Р. П.,
		представника відповідача-2 - Шевченко М. І.,
		ВСТАНОВИВ: 
		Короткий зміст позовних вимог 
		1.          У червні 2018 року Громадська організація "Інститут політичних технологій" (далі - ГО "Інститут політичних технологій") звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління комунальної власності) та Львівської міської ради, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просила: 
		-          визнати протиправною бездіяльність Управління комунальної власності щодо розгляду заяви позивача "Про включення об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу" та підготовки відповідного проекту ухвали Львівської міської ради в порядку та строки, встановлені в додатку 1 до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.11.2014 №    892 "Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада" (зі змінами та доповненнями) та винесенням даного проекту на чергове засідання сесії Львівської міської ради; 
		-          визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо підготовки та візування проекту ухвали Львівської міської ради "Про включення об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу" в порядку та строки, встановлені в додатку 1 до рішення, та винесенням даного проекту на чергове засідання сесії Львівської міської ради;
		-          зобов`язати відповідачів підготувати та винести на розгляд найближчої чергової сесії Львівської міської ради проект ухвали щодо питання приватизації способом викупу нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 26,7 кв. м, що позначені в технічній документації під індексами 6-1, 6-2, 6-3, які розташовані в будівлі (літ. А-4) за адресою м. Львів, пл. Ринок, 7 та нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 104,1 кв. м, що позначені в технічній документації під індексами 24-1, 24-2, 24-3, 24-4, 24-5, 24-6, які розташовані в будівлі (літ. А-3) за адресою м. Львів, пл. Ринок, буд. 8, до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу позивачем. 
		2.          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Управління комунальної власності ухилилося від розгляду заяви позивача по суті у визначений строк, чим порушило вимоги законодавства.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		3.           04.10.2013 між Управлінням комунальної власності (орендодавець) та ГО "Інститут політичних технологій" (орендар) укладено договір оренди № Г-8826-13 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до умов пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 26,7 кв. м за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 7.
		4.          Термін договору оренди визначений на 5 років з 24.10.2013 до 24.10.2018 включно (пункт 4.1 договору).
		5.           26.12.2013 між Управлінням комунальної власності (орендодавець) та ГО "Інститут політичних технологій" (орендар) укладено договір оренди № Г-8913-13 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до умов пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 104,1 кв. м за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 8.
		6.          Термін договору оренди визначений на 5 років з 26.12.2013 до 26.12.2018 включно (пункт 4.1 договору).
		7.           20.07.2017 Львівська міська рада прийняла ухвалу № 2284 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 12.07.2012 № 1661 "Про затвердження Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012- 2014 роки", якою відповідна Програма приватизації доповнена пунктами 3.15, 3.16, 3.17 у такій редакції: "Пункт 3.15. Орендарі (суборендарі) приміщень комунальної власності мають право до 31.12.2017 у встановленому порядку звернутись до Львівської міської ради із заявою про приватизацію об`єкта комунальної власності м. Львова способом викупу". 
		8.           23.11.2017 позивач звернувся до Львівської міської ради із заявою про включення приміщень до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, які перебувають у його користуванні на підставі договорів оренди нерухомого майна, що знаходяться за адресами: м.    Львів, пл. Ринок, 7 та пл. Ринок, 8. Також позивач долучив до заяви документи згідно з переліком, який визначений рішенням.
		9.           07.12.2017 постійною комісією з питань комунальної власності Львівської міської ради прийнято рішення, відповідно до якого комісія не заперечувала щодо включення пропонованого позивачем об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу, при умові подання заявником відповідних документів в Управління комунальної власності та рекомендовано Управлінню комунальної власності включити дані нежитлові приміщення до переліку таких об`єктів.
		10.          Листом від 29.01.2018 № 2302-664 Управління комунальної власності повідомило позивача про формування переліку об`єктів приватизації, продаж яких повинен забезпечити виконання завдань з надходження коштів від приватизації, зазначивши, що вказаний перелік затверджує Львівська міська рада, і що про прийняте міською радою рішення заявник буде повідомлений до 30.06.2018. Однак рішення чи іншого документа від Львівської міської ради у вказаний строк позивачу не надано. 
		11.          Листом від 20.07.2018 Управління комунальної власності повідомлено позивача про повернення документів щодо включення орендованих приміщень до переліку об`єктів, які підлягають приватизації, оскільки набрав чинності Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна", відповідно до якого орендарю встановлено певні умови для отримання права на викуп майна.
		12.           03.01.2020 позивач звертався до Управління комунальної власності із заявами про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень на пл. Ринок 7 і 8.
		13.           03.03.2020 Управління комунальної власності листом повідомило позивача, що у зв`язку з отриманням позивачем права на оренду нежитлового приміщення на пл. Ринок 7 і 8 на позаконкурсній основі, Управління комунальної власності не має підстав для надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, тому повертає пакет документів.
		14.          Позивач подав висновок експерта від 15.02.2024, за змістом якого невід`ємні поліпшення стосуються енергозабезпеченості приміщень і виконані у вигляді таких робіт: прокладання електричних мереж, монтаж кабельних ліній, монтаж трансформатора, вартість таких робіт: у приміщеннях 6-1-6-3 становить 3 263,82 тис. грн, у приміщеннях 24-11-24-6 - 8 494,59 тис. грн. Зазначено, що роботи з капітального ремонту проведені протягом 2020 року.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		15.          Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.10.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021, позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність Управління комунальної власності щодо розгляду заяви ГО "Інститут політичних технологій" 23.11.2017 № 2-30906/АП-2302 та № 2-30904/АП-2302 про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації та підготовки відповідного проекту ухвали Львівської міської ради в порядку та строки, встановлені в додатку 1 до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.11.2014 № 892 "Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада" (зі змінами та доповненнями), а також зобов`язав Управління комунальної власності підготувати та подати Львівській міській раді проект ухвали щодо включення нежитлового приміщення 1-го поверху загальною площею 26,7 кв. м, що позначене в технічній документації під індексом 6-1, 6-2, 6-3, які розташовані в будівлі (літ.А-4) за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 7 та нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 104,1 кв. м, що позначені в технічній документації під індексами 24-1, 24-2, 24-3, 24-4, 24-5, 24-6, які розташовані в будівлі (літ. А-3) за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 8 до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу ГО "Інститут політичних технологій". У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. 
		16.          Постановою Верховного Суду від 22.12.2021 рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2020 в частині задоволення позову про покладення обов`язку на Управління комунальної власності підготувати та подати Львівській міській раді проект ухвали щодо включення нежитлових приміщень до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу ГО "Інститут політичних технологій" скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині вказані судові рішення залишено без змін.
		17.          Як наслідок, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення без змін в цій частині рішення Господарського суду Львівської області від 29.10.2018 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021.
		18.          Отже, у вказаній частині рішення Господарського суду Львівської області від 29.10.2018 залишається чинним. 
		19.          Верховний Суд у постанові від 22.12.2021 дійшов висновку, що із встановлених обставин справи вбачається, що у позивача були легітимні очікування щодо розгляду його заяви у встановлені терміни та вирішення питання щодо можливості включення вказаного майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу, оскільки обов`язок Управління комунальної власності розглянути заяву позивача та прийняти рішення про включення нерухомого майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу, або відмови у цьому, становив 30 днів, який не був ним виконаний, що вказує на наявність в його діях бездіяльності.
		20.          Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2024, передану Верховним Судом на новий розгляд до суду першої інстанції позовну вимогу про покладення обов`язку на Управління комунальної власності підготувати та подати Львівській міській раді проект ухвали щодо включення нежитлових приміщень до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу Громадською організацією "Інститут політичних технологій", задоволено. 
		21.          Рішення суду мотивовано обґрунтованістю позовної вимоги про бездіяльність Управління комунальної власності щодо розгляду заяви позивача від 23.11.2017 про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, та підготовки відповідного проекту ухвали Львівській міській раді; суд визнав доведеними підстави для зобов`язання Управління комунальної власності підготувати та подати Львівській міській раді проект ухвали щодо включення нежитлового приміщення 1-го поверху загальною площею 26,7 кв. м, що позначене в технічній документації під індексами 6-1, 6-2, 6-3, які розташовані в будівлі (літ. А-4) за адресою м. Львів, пл. Ринок, 7, та нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 104,1 кв. м, що позначені в технічній документації під індексами 24-1, 24-2, 24-3, 24-4, 24-5, 24-6, які розташовані в будівлі (літ. А-3) за адресою м. Львів, пл. Ринок, 8, до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу ГО "Інститут політичних технологій".
		22.          Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2024 скасоване, в позові відмовлено.
		23.          Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не виконано умови статей 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна станом на день звернення із заявою на приватизацію від 22.11.2017, що свідчить про відсутність підстав для винесення питання про викуп спірних приміщень на розгляд сесії міської ради. 
		24.          Враховуючи наведене та у зв`язку з відсутністю у позивача визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" підстав для приватизації шляхом викупу спірних об`єктів, апеляційний суд дійшов висновку про те, що легітимних очікувань щодо позитивного варіанта проекту ухвали у позивача не могло бути.
		Короткий зміст касаційної скарги 
		25.          У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
		26.          Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої    статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні апеляційним судом постанови без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі №    905/2236/18.
		27.          Скаржник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах:
		-          щодо того, чи підлягають застосуванню норми абзацу 2 частини другої статті 18 Закону України від 18.01.2018 № 2269-VIII "Про приватизацію державного і комунального майна" до спірних правовідносин;
		-          щодо того, чи підлягають застосуванню норми пункту 1 частини першої статті 18-2 Закону України від 06.03.1992 № 2171-XII "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" до спірних правовідносин при прийнятті "рішення щодо включення нежитлового приміщення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації", яке хронологічно передує "рішенню про приватизацію". 
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
		28.          У відзиві на касаційну скаргу Львівська міська рада просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, наполягаючи на тому, що в матеріалах справи відсутня згода орендодавця на здійснення позивачем невід`ємних поліпшень орендованого майна, що свідчить про відсутність підстав для винесення питання про викуп спірних приміщень на розгляд сесії міської ради. 
		29.          Львівська міська рада також вважає, що наведена скаржником справа №    905/2236/18 та дана справа мають відмінний предмет спору та матеріально-правове регулювання спірних відносин, а тому не є подібними. 
		Позиція Верховного Суду
		30.          Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України 
		31.          У касаційній скарзі позивач вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання необхідності застосування абзацу 2 частини другої статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", а також норми статті 18 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" до спірних правовідносин.
		32.          Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		33.          Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
		34.          Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказав, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої    статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
		35.          Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої    статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
		36.          Слід зазначити, що Верховний Суд вже переглядав дану справу в касаційному порядку за касаційною скаргою Управління комунальної власності з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України. Зокрема, у касаційній скарзі Управління комунальної власності посилалось на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання про застосування абзацу 2 частини другої статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та пункту 30 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у подібних правовідносинах.
		37.          У постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 813/2616/18 було зазначено, що позивач подав заяву до відповідача-1 про включення нерухомого майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, але у встановлений рішенням строк вона не була розглянута та рішення з порушених питань відповідачем-1 не прийнято. При цьому встановлено, що заяву позивач подав під час дії Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", але за фактичними обставинами справи, встановленими судами попередніх інстанцій, відповідач-1 повернув позивачу документи, коли вже діяв Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна". 
		38.          У пункті 4.17 зазначеної постанови від 22.12.2021 Верховний Суд вказав, що станом на дату подання позивачем заяви про включення нерухомого майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, також станом на період, визначений пунктом 4 додатку 1 до вказаного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.11.2014 № 892 щодо строку надання адміністративної послуги, який становить 30 днів, процедура приватизації була врегульована Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", який втратив чинність 07.03.2018, у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна". 
		39.          Передаючи дану справу на новий розгляд в суд першої інстанції для встановлення обставин, зокрема, щодо здійснення позивачем невід`ємних поліпшень об`єкта оренди, Верховний Суд звернув увагу на те, що Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлені конкретно визначені випадки, коли в орендаря виникає право викупу майна, стосовно якого є рішення про приватизацію. 
		40.          Отже, у наведеній постанові від 22.12.2021 Верховний Суд чітко визначив, що оскільки на момент подання позивачем до відповідача-1 заяви від 22.11.2017 про включення нерухомого майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, процедура приватизації була врегульована Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", тому при вирішенні питання чи отримав орендар право на приватизацію орендованого майна шляхом викупу слід керуватися положеннями пункту 1 частини першої статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". 
		41.          При цьому саме рішення про включення нерухомого майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, приймається відповідно до приватизаційного законодавства, чинного на момент прийняття такого рішення, тобто згідно з положеннями Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". 
		42.          Апеляційним судом встановлено, що на момент звернення ГО "Інститут політичних технологій" до голови депутатської комісії комунального майна та власності Львівської міської ради з листом від 22.11.2017 про вирішення питання щодо включення орендованого майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, позивачем ще не було здійснено невід`ємних поліпшень спірного майна, оскільки з заявою про надання дозволу на здійснення таких поліпшень позивач звернувся лише в 2020 році, що підтверджується матеріалами справи. 
		43.          Оскільки позивачем станом на день звернення із заявою на приватизацію (шляхом викупу) не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для винесення питання про викуп спірних приміщень на розгляд сесії міської ради у зв`язку з відсутністю у позивача визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" підстав для приватизації шляхом викупу спірних об`єктів.
		44.          Отже, Верховний Суд, здійснюючи перегляд даної справи, вже досліджував питання щодо можливості застосування до спірних правовідносин норми абзацу 2 частини другої статті 18 Закону України від 18.01.2018 № 2269-VIII "Про приватизацію державного і комунального майна", а також норми пункту 1 частини першої статті 18-2 Закону України від 06.03.1992 № 2171-XII "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та сформував відповідні висновки щодо їх застосування. 
		45.          Суд апеляційної інстанції застосував положення наведених норм приватизаційного законодавства у відповідності до вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 22.12.2021 у даній справі, а тому відсутні підстави для формування висновків щодо застосування наведеної вище норми права у спірних правовідносинах. 
		Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України 
		46.          Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		47.          Отже, відповідно до положень згаданої норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		48.          Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
		49.          При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. 
		50.          Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
		51.          Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див. зокрема, підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №    199/8324/19).
		52.          Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
		53.          Проаналізувавши наведені скаржником підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, судова колегія виходить з такого. 
		54.          Так, у справі № 905/2236/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом позову були вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, згідно з яким було здійснено продаж об`єкта приватизації. 
		55.          У зазначеній справі суди встановили, що орендар 20.09.2016 звернувся до органу приватизації із заявою від 19.09.2016 про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, об`єкта оренди - нежитлового приміщення, проте до цієї заяви орендар не надав докази про здійснення невід`ємних поліпшень спірного майна; рішенням ради від 09.11.2016 орендоване нежитлове приміщення включено до переліку об`єктів, які підлягають приватизації, без визначення способу приватизації. При цьому рада надала орендарю відповідь, згідно з якою перелік об`єктів на приватизацію формується без визначення способу приватизації, та лише коли приймається рішення про приватизацію об`єкта - рада визначає спосіб приватизації: викуп або аукціон. 
		56.          Згодом, 16.01.2017 орендар подав органу приватизації докази, що підтверджують виконання ним капітального ремонту в орендованому приміщенні та фінансування невід`ємних поліпшень орендованого майна. Рішенням ради від 15.02.2017 дозволено приватизацію комунального майна (спірного нежитлового приміщення) шляхом викупу. При цьому судами установлено наявність згоди орендодавця на здійснення орендарем невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу.
		57.          Натомість у справі, що розглядається, предметом позову є вимоги про визнання протиправною бездіяльності органів приватизації, зокрема, щодо невключення майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу, а також про зобов`язання вчинити дії. 
		58.          У даній справі № 813/2616/18 судами установлено, що орендар звернувся до органу приватизації вперше 22.11.2017 із заявою про включення спірного приміщення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; до вказаної заяви орендар не подав доказів про здійснення невід`ємних поліпшень спірного майна; 03.01.2020 орендар повторно звернувся до органу приватизації із заявою, в якій просив надати дозвіл на проведення невід`ємних поліпшень, які надаватимуть йому право на приватизацію майна шляхом викупу. Проте Управління комунальної власності відмовило орендарю у наданні згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна та повернуло пакет документів. Як наслідок, рішення про включення орендованого майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, а також рішення про надання дозволу на приватизацію майна шляхом викупу - органом приватизації не приймалось. 
		59.          З наведеного вбачається, що надана скаржником для порівняння постанова Верховного Суду від 29.10.2019 у справі №    905/2236/18, хоча й ухвалена за правового регулювання спірних правовідносин схожого з тим, що має місце у справі, що переглядається, але за інших фактичних обставин, зокрема, з огляду на відсутність у даній справі № 813/2616/18 згоди орендодавця на здійснення орендарем невід`ємних поліпшень орендованого майна. 
		60.          При цьому колегія суддів зазначає, що необхідність отримання орендарем письмової згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу, передбачено як положеннями статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", так і положеннями статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". 
		61.          Отже, зазначена справа №    905/2236/18 і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.
		62.          За таких обставин доводи заявника про наявність передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстав для подання касаційної скарги є необґрунтованими. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		63.          Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		64.          Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 цього ж Кодексу    суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		65.          Згідно з вимогами статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Судові витрати
		66.          Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, судові витрати покладаються на скаржника (стаття 129 ГПК України).
		Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційне провадження у справі № 813/2616/18 за касаційною скаргою Громадської організації "Інститут політичних технологій", відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
		2. В іншій частині касаційну скаргу Громадської організації "Інститут політичних технологій" залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 813/2616/18 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню
		 
		Суддя                                                                                                     Є. В. Краснов
		 
		Суддя                                                                                                     Г. М. Мачульський
		 
		Суддя                                                                                                     Л. І. Рогач

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...