Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/6180/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; банківської діяльності, з них; кредитування, з них.
Надіслано судом: 03.04.2025. Зареєстровано: 03.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2025.
Дата набрання законної сили: 03.04.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 квітня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/6180/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Колос І.Б. (головуючий), Баранця О.М., Бенедисюка І.М.,
		 
		 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження
		касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна металургійна компанія» (особа, яка не брала участі у справі)
		на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 (головуючий суддя: Мальченко А.О., судді: Козир Т.П., Скрипка І.М.)
		у справі № 910/6180/20
		за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі - Банк)
		до акціонерного товариства «Київмедпрепарат» (далі - АТ «Київмедпрепарат»),
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд); Національний банк України (далі - НБУ),
		про стягнення 207 213 652,96 грн та
		за зустрічним позовом АТ «Київмедпрепарат»
		до Банку,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд,
		про визнання недійсним договору в частині.
		 
		 
		1.   ІСТОРІЯ СПРАВИ 
		Короткий зміст позовних вимог
		У 2020 році Банк звернувся до суду з позовом до АТ «Київмедпрепарат» про стягнення (з урахуванням уточнених позовних вимог) заборгованості у загальному розмірі 207 213 652, 96 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору від 16.12.2008 № 1276м-08 про мультивалютну кредитну лінію в частині своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати інших передбачених умовами договору платежів, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховано пеню.
		У свою чергу, відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до Банку про визнання недійсним пункту 2.6 договору від 16.12.2008 № 1276м-08 про мультивалютну кредитну лінію, з наступними змінами і доповненнями, з моменту ухвалення рішення суду.
		В обґрунтування зустрічних позовних вимог АТ «Київмедпрепарат» посилалося на те, що положення кредитного договору, які передбачають обов`язок боржника сплачувати комісію за користування кредитом, суперечать положенням частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також статей 1054, 10561 ЦК України, принципам справедливості, добросовісності та розумності, і є несправедливими, що є підставою для визнання пункту 2.6 договору недійсним згідно зі статтями 203 та 215 ЦК України в судовому порядку.
		Короткий зміст судових рішень
		Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/6180/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022, позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково. Присуджено до стягнення з АТ «Київмедпрепарат» на користь Банку  120    347 029,90 грн простроченої заборгованості за основним боргом, 52 430 000 грн простроченої заборгованості зі сплати комісії,                  10 270 577,67 грн пені за прострочення погашення основної заборгованості по кредиту та 649 899,86 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
		Ухвалою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2023 касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Київмедпрепарат» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 та рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року у справі № 910/6180/20 закрито на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		Не погодившись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасна металургійна компанія» (далі - ТОВ «Сучасна металургійна компанія») - особа, яка не брала участі у розгляді справи, 03.02.2025 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило, зокрема скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову щодо визнання недійсним пункту 2.6 договору від 16.12.2008 № 1276м-08 про мультивалютну кредитну лінію. Одночасно ТОВ «Сучасна металургійна компанія» заявило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/6180/20.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ «Сучасна металургійна компанія» посилалося, зокрема на те, що скаржник не був учасником даної справи, проте суд під час прийняття оскаржуваного рішення вирішив питання про його права та обов`язки, оскільки ТОВ «Сучасна металургійна компанія»      відповідно до даних реєстру власників іменних цінних паперів являється акціонером АТ «Київмедпрепарат», володіє цінними паперами у кількості 929 714, тобто має низку корпоративних прав у статутному капіталі відповідача. Скаржник згідно з листом від 29.01.2025 в порядку отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства, отримав від АТ «Київмедпрепарат» відповідь, в якій повідомлялося про наявність в останнього      кредиторської заборгованості, що виникла на підставі договору від 16.12.2008 № 1276м-08 про мультивалютну кредитну лінію, а також про наявність судового рішення у справі № 910/6180/20, згідно з яким стягнуто з АТ «Київмедпрепарат» на користь Банку заборгованість за договором, та відмовлено АТ «Київмедпрепарат» у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним пункту 2.6 договору      від 16.12.2008 № 1276м-08 щодо сплати комісійної винагороди. За доводами скаржника, нарахування/виплата винагороди (комісії) не може бути передбачена ні за що інше, як за надання якихось послуг банком. Комісія не може нараховуватися за належне виконання своїх обов`язків клієнтом (за користування кредитом), оскільки комісія не може стосуватися чи враховувати проценти, які є самостійною платою за користування кредитними коштами. Стягнення комісійної винагороди призводить до зменшення або не визначення взагалі до виплати дивідендів акціонерам, тобто неотримання акціонерами доходу. Відповідач може втратити майно (грошові кошти), що безпосередньо позначиться на вартості акцій, належних акціонерам, та, відповідно, завдасть збитків акціонерам. 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Сучасна металургійна компанія» залишено без руху та надано скаржнику строк на усунення недоліків. Зокрема, в ухвалі зазначено про те, що апелянту слід надати суду клопотання (заяву), в якому зазначити інші підстави на підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до суду апеляційної інстанції щодо оскарження рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/6180/20. Ухвалу в зазначеній частині мотивовано тим, що звертаючись до суду з апеляційною скаргою, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в обґрунтування якого зазначено, що останній дізнався про оскаржуване рішення лише 29.01.2025 з листа АТ «Київмедпрепарат» (на підтвердження чого до апеляційної скарги додано копію цього листа від 29.01.2025 № 06/245). На переконання апеляційного суду, наведені підстави ТОВ «Сучасна металургійна компанія» унеможливлюють визнання їх поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 визнано неповажними підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги ТОВ «Сучасна металургійна компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/6180/20 та відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Сучасна металургійна компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/6180/20; апеляційну скаргу ТОВ «Сучасна металургійна компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/6180/20 разом з доданими до неї документами повернуто скаржнику.
		Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано, зокрема тим, що: оскаржуване рішення суду було ухвалене 26.11.2020, а його повний текст складено 15.12.2020, таким чином останнім днем для оскарження рішення в апеляційному порядку є 04.01.2021. Скаржник звернувся до суду з апеляційною скаргою 03.02.2025, тобто з пропуском встановленого законом строку, а також і поза межами строку, визначеного пунктом 1 частини другої статті 256 ГПК України. Тому апеляційним судом було надано заявнику можливість виправити недоліки його апеляційної скарги та зазначити інші підстави пропуску строку. Проте належних обґрунтувань та доказів на підтвердження обставин, що перешкоджали би своєчасному зверненню зі скаргою до суду апеляційної інстанції у період з 16.12.2020 по 04.01.2021 (включно) скаржником надано не було; викладені у клопотанні про поновлення строку доводи фактично є аналогічними тим, що вже були визнані судом необґрунтованими; норми   Закону України «Про акціонерні товариства» гарантують акціонерам право на участь в управлінні товариством та доступ до інформації про його господарську діяльність, що свідчить про наявність у ТОВ «Сучасна металургійна компанія» як акціонера фактичної можливості своєчасно дізнаватися про існування відповідного провадження; з огляду на зміст доводів апелянта про те, коли він дізнався про порушення своїх прав як акціонера, а також джерело такої поінформованості, заявник тривалий проміжок часу не цікавився діяльністю товариства, акціонером якого він є. Вказана поведінка не корелюється з поведінкою особи, яка вважає себе власником цінних паперів акціонерного товариства. Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги подане представником НБУ заперечення проти відкриття апеляційного провадження за вказаною вище апеляційною скаргою, оскільки зазначені заявником доводи проти відкриття апеляційного провадження не спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи.       
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.02.2025, ТОВ «Сучасна металургійна компанія» звернулося до Суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.
		2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ «Сучасна металургійна компанія» зазначає про те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з підстав порушення приписів      статті 129 Конституції України, статті 254 ГПК України; на думку скаржника, апеляційним господарським судом не було враховано пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, скаржник зазначає про ухвалення судом апеляційної інстанції протилежних за змістом рішень за фактично одними й тими ж підставами, якими апелянти (інші акціонери АТ «Київмедпрепарат») обґрунтовували поважність причин пропуску строку на звернення з апеляційними скаргами на рішення у справі № 910/6180/20.
		Доводи інших учасників справи
		НБУ у відзиві на касаційну скаргу просив Суд касаційну скаргу ТОВ «Сучасна металургійна компанія» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 910/6180/20 залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження - без змін.
		Інші учасники спору правом на подання відзиву на касаційну скаргу, передбаченим статтею 295 ГПК України, не скористалися.
		3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційного господарського суду
		Предметом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 910/6180/20, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Сучасна металургійна компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 з підстав недоведеності поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
		Суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду було ухвалене 26.11.2020, а його повний текст складено 15.12.2020, таким чином останнім днем для оскарження рішення в апеляційному порядку є 04.01.2021. Скаржник звернувся до суду з апеляційною скаргою 03.02.2025, тобто з пропуском встановленого законом строку (понад чотири роки), а також і поза межами строку, визначеного пунктом 1 частини другої статті 256 ГПК України.
		При поданні апеляційної скарги апелянтом заявлене клопотання про поновлення строку, яке обґрунтовано тим, що: 1) він не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції; 2) є акціонером АТ «Київмедпрепарат»; 3) про порушення своїх прав дізнався після отримання відповіді від АТ «Київмедпрепарат» згідно з листом від 29.01.2025.
		 
		 
		Оцінюючи наведені доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені обставини не є поважними причинами пропуску строку. Суд наголосив, зокрема, що викладені у клопотанні про поновлення строку доводи фактично є аналогічними тим, що вже були визнані судом необґрунтованими; норми       Закону України «Про акціонерні товариства» гарантують акціонерам право на участь в управлінні товариством та доступ до інформації про його господарську діяльність, що свідчить про наявність у ТОВ «Сучасна металургійна компанія» як акціонера фактичної можливості своєчасно дізнаватися про існування відповідного провадження; з огляду на зміст доводів апелянта про те, коли він дізнався про порушення своїх прав як акціонера, а також джерело такої поінформованості, заявник тривалий проміжок часу не цікавився діяльністю товариства, акціонером якого він є. Вказана поведінка не корелюється з поведінкою особи, яка вважає себе власником цінних паперів акціонерного товариства
		Суд вважає наведені висновки суду апеляційної інстанції обґрунтованими, з огляду на таке.
		Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
		Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно з частиною першою статті 119 ГПК України за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
		Відповідно пункту 1 частини другої статті 256 ГПК України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
		У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
		Частиною третьою статті 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
		Виходячи зі змісту частин другої та третьої статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
		Зазначені правові позиції наведені у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №    912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №    921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15, від 16.04.2021 у справі                             №  904/3258/14, від 17.05.2018 у справі №    904/5618/17, від 08.10.2019 у справі №    5011-46/18261-2012.
		У постанові Верховного Суду від 03.05.2022 у справі №   904/1875/19 зазначено, що з приписів частини другої статті 261 ГПК України не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається з системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.
		Наведена норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
		Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України.
		Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №    909/117/17, від 03.04.2023 у справі №    906/1357/20, 02.10.2024 у справі №    9/41.
		Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
		Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі, у рішенні у справі «МШ «Голуб» проти України» від 18.10.2005, у рішенні справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, у рішенні у справі «Меньшакова проти України» від 08.04.2010, у рішенні у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, сформувалась стала та послідовна практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
		Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine,  № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)
		Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
		Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
		У постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі №    521/2816/15-ц наголошено, що саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими.    Національні суди зобов`язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків.
		Таким чином, за змістом наведених норм та судової практики Верховного Суду, подання апеляційної скарги особою, яка не була повідомлена про розгляд справи або не була залучена до участі в ній, навіть у разі, якщо рішення суду стосується її прав, інтересів та (або) обов`язків, не звільняє цю особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд, у свою чергу, має оцінити надані стороною пояснення та докази на предмет їхньої поважності та обґрунтованості відповідно до вимог ГПК України. Такий висновок викладений, зокрема у постанові Верховного Суду від 16.12.2024 у справі № 910/15808/19.
		Суд апеляційної інстанції у справі № 910/6180/20 здійснив аналіз підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, наведених скаржником, а саме, що апелянт не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції, є акціонером АТ «Київмедпрепарат», про порушення своїх прав дізнався після отримання відповіді від АТ «Київмедпрепарат» згідно з листом від 29.01.2025.
		Суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями процесуального законодавства, оцінив подані докази та пояснення, враховуючи їхню обґрунтованість і можливість визнання зазначених причин поважними. 
		При цьому суд обґрунтовано взяв до уваги положення Закону України «Про акціонерні товариства», які гарантують акціонерам право на участь в управлінні товариством та доступ до інформації про його господарську діяльність, що свідчить про наявність у скаржника як акціонера фактичної можливості своєчасно дізнатися про існування відповідного провадження. Верховний Суд також зазначає, що Закон України «Про акціонерні товариства», в тому числі, передбачає обов`язковість проведення річних загальних зборів, до порядку денного яких обов`язково вноситься питання, передбачені пунктами 11, 12, 24 частини другої статті 33 цього Закону, зокрема затвердження річного звіту товариства (включно з фінансовою звітністю), розкриття якої емітентом здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.
		Водночас скаржник не довів неможливості реалізації свого права на отримання інформації як акціонера АТ «Київмедпрепарат» та своєчасного звернення до суду. Наведені скаржником підстави зводилися до його необізнаності про порушення прав до отримання відповіді на запит від АТ    «Київмедпрепарат». Водночас суд зазначив, що така необізнаність зумовлена тим, що ТОВ «Сучасна металургійна компанія» тривалий проміжок часу не цікавилося діяльністю товариства, акціонером якого воно є, тобто саме пасивною поведінкою скаржника, а не об`єктивно непереборними обставинами.
		Таким чином, відсутність у ТОВ «Сучасна металургійна компанія» додаткових обґрунтувань щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження, разом із встановленою судом наявністю у нього реальної можливості своєчасно отримати інформацію про існування провадження, з урахуванням тривалості правовідносин у справі, свідчить про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
		До близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.12.2024 зі справи № 910/15808/19.
		Доводи скаржника по суті зводяться до ініціювання повторної оцінки обставин та доводів, які вже були належним чином досліджені судом апеляційної інстанції та визнані необґрунтованими. Такі дії виходять за межі компетенції суду касаційної інстанції, завданням якого є перевірка правильності застосування норм матеріального та процесуального права, а не переоцінка фактичних обставин справи чи доказів, які вже отримали належну правову оцінку судами нижчих інстанцій. Зазначене узгоджується з положеннями статті 300 ГПК України.
		Ураховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження є обґрунтованим, а застосування пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України таким, що відповідає вимогам процесуального законодавства.
		Стосовно доводу скаржника про ухвалення судом апеляційної інстанції протилежних за змістом рішень за фактично одними й тими ж підставами, якими апелянти (інші акціонери АТ «Київмедпрепарат») обґрунтовували поважність причин пропуску строку на звернення з апеляційними скаргами на рішення у справі № 910/6180/20, то Суд зазначає, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду у кожній конкретній справі (у даному випадку, за кожною конкретною скаргою). Водночас стосовно наведених скаржником апеляційних скарг у справі № 910/6180/20, в аспекті задоволених клопотань апелянтів про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 та поновлення зазначеного строку, то Суд зазначає, що у касаційному порядку такі скаржники оскаржували ухвали про закриття апеляційне провадження у справі                  № 910/6180/20 на підставі пункту 3 частини першої статті 264    ГПК України. Доводи касаційних скарг не включали в себе заперечення на ухвали про задоволення клопотань скаржників про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020, поновлення зазначеного строку та відкриття апеляційного провадження. Відповідно, питання щодо обґрунтованості/необґрунтованості поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 кожному із скаржників не було предметом розгляду в суді касаційної інстанції.
		У рішенні від 10.02.2010 зі справи «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1    статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано. 
		Скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
		Доводи, викладені у відзиві НБУ на касаційну скаргу, беруться до уваги судом касаційної інстанції у тій частині, яка узгоджуються з викладеними у цій постанові міркуваннями.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		За змістом частин першої, третьої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
		За змістом частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ «Сучасна металургійна компанія» не спростувало наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довело неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення у справі.
		За таких обставин Суд вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ «Сучасна металургійна компанія» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції у справі - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.
		Судові витрати
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника - ТОВ «Сучасна металургійна компанія».
		Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна металургійна компанія» залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 зі справи № 910/6180/20 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                      І. Колос
		 
		Суддя                                                                      О. Баранець
		 
		Суддя                                                                      І. Бенедисюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...