Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/11776/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 03.04.2025. Зареєстровано: 03.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2025.
Дата набрання законної сили: 03.04.2025
Номер судового провадження: 11-кп/4808/128/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024090000000189

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/11776/24 
		Провадження № 11-кп/4808/128/25 
		Категорія ст. 286 ч.2 КК України 
		Головуючий у 1 інстанції   ОСОБА_1 
		Суддя-доповідач  ОСОБА_2  
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано  Франківського апеляційного суду в складі: 
		головуючого судді ОСОБА_3 , 
		суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		секретаря судового засідання ОСОБА_6 , 
		з участю прокурора ОСОБА_7 ,
		захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , 
		обвинуваченого ОСОБА_10 , 
		потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
		представника потерпілого ОСОБА_13 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_7 на вирок Івано  Франківського міського суду від 16 грудня 2024 року, згідно якого
		ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кременчук Полтавської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючий, неодружений, раніше не судимий,
		обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України,
		 в с т а н о в и л а :
		вироком суду ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. 
		На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_10 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановлено йому іспитовий строк тривалістю 3 роки.
		Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язано ОСОБА_10 : періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. 
		Цивільний позов потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , залишено без розгляду. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_10 , керуючи транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої за наступних обставин. 
		16 березня 2024 року о 18 год. 55хв. водій ОСОБА_10 , керуючи транспортним засобом марки «BMW-X5» реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по вул. Набережна в м. Івано-Франківськ в напрямку вул. Гетьмана Мазепи. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який позначений горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.2. «зебра» та інформаційно-вказівними знаками 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід», який знаходиться навпроти будинку № 111, що по вул. Галицька в м. Івано-Франківськ, ОСОБА_10 порушив вимоги пунктів: п. 2.3 б), д), п. 4.16 а), п. 12.1, 12.2, п. 12.3, п. 12.4., п. 18.1 Правил дорожнього руху України та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_14 , яка отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної закритої черепно-хрептової-спинної-мозкової травми із розривом атланто-потиличного з`єднання, розривом спинного мозку, крововиливами під оболонки головного та спинного мозку, в м`які тканини шиї, саднами в ділянках голови, синцем в ділянці шиї, яка ускладнилася набряком головного та спинного мозку, від яких на місці події наступила її смерть.
		В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_10 , вважає вирок суду від 16 грудня 2024 року щодо нього незаконним і таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. 
		Зазначає, що суд першої інстанції застосовуючи при призначені покарання обвинуваченому вимоги ст. 75 КК України не в повній мірі з`ясував фактичну тяжкість вчинено злочину, особу винного та інші обставини справи, а саме думку потерпілих та їх представника щодо призначення покарання ОСОБА_10 у виді реального позбавлення волі. 
		Окрім цього вказує, що судом першої інстанції не враховано той факт, що обвинувачений маючи стаж водіння транспортними засобами понад 8 років, знехтував Правилами дорожнього руху України та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_14 , яка переходила дорогу на пішохідному переході, а також наслідки вчинення кримінального правопорушення, а саме смерть потерпілої. 
		Просить вирок Івано  Франківського міського суду від 16 грудня 2024 року скасувати. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 покарання за ст. 286 ч.2 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. 
		Захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , подали заперечення на апеляційну скаргу прокурора, вважають її необгрунтованою та безпідставною з наступних підстав. 
		Призначаючи покарання їхньому підзахисному суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, а саме його молодий вік, стан здоров`я та майновий стан, не одружений, офіційно не працевлаштований, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху України, зокрема за перевищення швидкості. 
		Окрім цього, судом першої інстанції було враховано обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого: повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне часткове відшкодування завданих збитків. 
		Просять апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції від 16.12.2024 року без змін. 
		В порядку ст. 345 КПК України головуючим суддею було з`ясовано чи вручена обвинуваченому ОСОБА_10 пам`ятка про його права і обов`язки, чи зрозуміло йому їх зміст, та чи є необхідність у їх роз`ясненні. 
		Під час апеляційного розгляду: 
		- прокурор, підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, а вирок суду першої інстанції скасувати. Ухвалити новий вирок, яким обвинуваченому ОСОБА_10 призначити реальне покарання у виді 3 років позбавлення волі;
		- обвинувачений ОСОБА_10 та його захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , заперечили з приводу поданої апеляційної скарги прокурора, вважають її безпідставною та необгрунтованою;
		- потерпілі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та їх представник ОСОБА_13 підтримали подану апеляційну скаргу прокурора, просили її задовольнити та призначити обвинуваченому реальне покарання.
		Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити з наступних підстав.
		Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 розглянуто в порядку ст.349 ч.3 КПК України, де судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки під час судового розгляду в суді першої інстанції обвинувачений правильно зрозумів зміст обставин кримінального провадження, і у зв`язку із повним визнанням вини, вважав недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів, зібраних на досудовому розслідуванні, і що в подальшому він не матиме права оскаржити фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку. Інші учасники судового розгляду проти цього не заперечили.
		Колегія суддів не вбачає порушень проведення судом судового розгляду в порядку ст.349 ч.3 КПК України, а тому вирок суду у цій частині не переглядатиметься судом апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 404 ч.1 КПК України. 
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, за викладених у вироку обставин, є вірним, відповідає фактичним обставинам даного провадження і підтверджений наявними у кримінальному провадженні доказами.
		Однак, згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Даних вимог закону суд першої інстанції не дотримався та в порушення загальних засад призначення покарання, призначив обвинуваченому явно несправедливе та надмірно м`яке покарання, із застосуванням ст.75 КК України, не вмотивувавши належним чином таке рішення.
		Тому, доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими.
		Як вбачається з оскаржуваного вироку, при призначенні та визначенні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , суд врахував характер та тяжкість вчиненого злочину, фактичні обставини справи, а також те, що обвинувачений є особою молодого віку, неодружений, не працює, на обліку в лікаря психіатра на нарколога не перебуває, раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, зокрема за перевищення швидкості.
		Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , відповідно до ст.66 КК України, суд першої інстанції визнав  повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне часткове відшкодування завданих збитків.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено. 
		З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
		Разом із тим, врахувавши вище перелічені обставини та відомості, щодо обвинуваченого ОСОБА_10 , суд прийшов до висновку про можливість виправлення винного без реального відбування основного покарання у виді позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнив обвинуваченого від його відбування з випробуванням.
		Втім, на думку судової колегії, ці висновки суду першої інстанції є хибними і покарання обвинуваченому призначено без урахування усіх обставин справи.
		Відповідно до статей 50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Приписами ч. 1 ст. 75 КК України передбачено, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		За змістом даної норми закону, підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, належним чином мотивоване у вироку, про можливість її виправлення без відбування покарання. Такий висновок суду повинен ґрунтуватися на відомостях про вчинене особою кримінальне правопорушення, її посткримінальну поведінку, характеристику, спосіб життя, соціальні зв`язки, наявність чи відсутність судимостей тощо. Лише проаналізувавши всі зазначені обставини в сукупності, суд може дійти висновку про наявність підстав для звільнення особи від відбування покарання в умовах застосування положень ст. ст. 75, 76 КК України.
		Колегія суддів погоджується з апеляційними доводами прокурора про те, що у даному випадку застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням є безпідставним та необґрунтованим.
		Відповідно до роз`яснень п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» всі питання, пов`язані з призначенням покарання, мають бути належним чином мотивовані у вироку. Суди мають призначати покарання з урахуванням ступеня тяжкості, обставин вчиненого злочину, його наслідків і даних про особу винуватого.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , суд першої інстанції належним чином не врахував наслідки вчинення кримінального правопорушення, а саме смерть потерпілої ОСОБА_14 та думку потерпілих, які наполягали на призначені суворого покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі. 
		За наведених обставин, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, незворотності наслідків, які настали, колегія суддів, вважає неприпустимим звільнення обвинуваченого ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, зокрема за перевищення швидкості та обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність обвинуваченого.
		Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, колегія суддів визнає повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне часткове відшкодування завданих збитків. 
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , відповідно до ст. 67 КК України колегією судів не встановлено.
		Також, апеляційний суд враховує, що згідно досудової доповіді Івано  Франківського районного відділу філії ДУ «Центр пробації » в Івано  Франківській області щодо ОСОБА_10 , зазначено про низький рівень ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та низький рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, а виправлення обвинуваченого на думку органу пробації без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, в тому числі окремих осіб.
		Статтею 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
		У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		З врахуванням наведеного, доводи прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував ст. 75 КК України та призначив обвинуваченому явно несправедливе покарання є підставними, а тому колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_10 слід призначити в межах санкції ст. 286 ч.2 КК України.
		На думку колегії суддів таке покарання відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та буде необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання.
		З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою, і наведені в ній доводи дають підстави для її задоволення, а тому вирок суду першої інстанції, слід скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок.
		Керуючись ст.ст.373,374, 405, 407,409, 413, 414, 418,420 КПК України, колегія суддів 
		 ухвалила :
		Апеляційну скаргу прокурора  задовольнити.
		Вирок Івано  Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2024 року щодо ОСОБА_10  скасувати в частині призначеного покарання внаслідок м`якості, та ухвалити новий вирок.
		Визнати ОСОБА_10 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та призначити йому покарання  3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. 
		Строк відбування покарання ОСОБА_10  рахувати з часу звернення вироку до виконання.
		В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
		 
		Головуючий ОСОБА_3 
		 
		Судді: ОСОБА_4 
		 
		 ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...