Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/3721/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2025.
Дата набрання законної сили: 27.03.2025
Номер судового провадження: 61-9632ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 березня 2025 року
		м. Київ
		Справа № 753/3721/23
		Провадження № 61-9632св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костіна Костянтина Миколайовича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 липня 2023 року в складі судді Заставенко М. О. та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 рокув складі колегії суддів Головачова Я. В., Нежури В. А., Невідомої Т. О.,
		 
		у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, ОСОБА_3 , про встановлення батьківства, визнання права власності в порядку спадкування за закономта
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовної заяви
		У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в шлюбі його батьків - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . У свідоцтві про народження батьком позивача записано ОСОБА_3 .
		У дитинстві позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 не є його біологічним батьком через безпліддя. Біологічним батьком був близький друг батьків ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		За життя ОСОБА_5 та позивач проводили разом багато часу: ходили на риболовлю, відпочивали на природі, їздили на відпочинок. ОСОБА_5 заохочував його до спорту, неодноразово допомагав грошовими коштами, завжди опікувався ОСОБА_1 як рідним сином та визнавав себе батьком, а ОСОБА_1 зі свого боку ставився до нього як до рідного батька. Після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_1 займався його похованням у м. Львові.
		Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, позивач отримав роз`яснення, що він не віднесений до спадкоємців будь-якої черги, заповіт, складений на його ім`я, відсутній.
		Просив визнати ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьком; визнати за ним право власності на нерухоме майно в порядку спадкування, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 ; гаражний бокс № НОМЕР_1 в багатоповерховому гаражі за адресою: АДРЕСА_3 ; будинок з надвірними спорудами на земельній ділянці та земельну ділянку в с. Мохнач Чорнобаївського району Черкаської області, автомобіль ГАЗ-24 «Волга», шасі №  НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_4 , державний реєстраційний номер НОМЕР_5 ; автомобіль Луаз, шасі № НОМЕР_10, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 ; автомобіль SubaruForester, шасі №  НОМЕР_11, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 .
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
		19 липня 2023 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		30 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 липня 2023 року залишено без змін.
		Судові рішення мотивовані тим, що батьком позивача в його свідоцтві про народження вказаний чоловік його матері ОСОБА_3 , тому вимоги про визнання ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком ОСОБА_1 , і про визнання права власності на спадщину після його смерті - безпідставні. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		03 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Костін К. Ю. засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 53, 55 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України)у разі, якщо позивач порушує питання про встановлення факту батьківства без внесення змін в його свідоцтво про народження.
		Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про проведення посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, не врахував показів допитаних у справі свідків.
		Доводи інших учасників справи
		У грудні 2024 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін. 
		Послався на те, що суди правильно застосували до спірних правовідносинин статтю 53 КпШС України, що узгоджується з висновками Верховного Суду в постановах від 24 жовтня 2018 року в справі № 570/2797/13-ц, 17 червня 2020 року в справі № 643/12494/16.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1 , батьками якого в свідоцтві про народження зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 16), які перебувають в шлюбі з 24 серпня 1985 року (т. 1, а. с. 15).
		ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 .
		Після смерті ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини звернувся позивач, вказуючи себе сином спадкодавця і спадкоємцем за законом першої черги, та племінник ОСОБА_2 як спадкоємець за правом представлення після смерті свого батька ОСОБА_6 (брата ОСОБА_5 ).
		ОСОБА_2 є племінником ОСОБА_5 та його спадкоємцем, оскільки у померлого відсутні інші спадкоємців за законом. Посилався на те, що будь-яких доказів, які б доводили факт родинних відносин між  ОСОБА_1 та  ОСОБА_5 , позивачем не надано, а посилання в позові на тісні дружні стосунки нічим не підтверджується. Факт того, що ОСОБА_3 не є батьком позивача, жодним чином не доводить батьківство ОСОБА_5 щодо нього. Стверджує, що саме він разом з матір`ю та окремими родичами займались похованням ОСОБА_5 у м. Львів, що підтверджено договором-замовлення на організацію поховання від 29 вересня 2020 року № 000003082.
		Позиція Верховного Суду
		Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). 
		Згідно з пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
		Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
		Засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів визначає Сімейний кодекс України (далі - СК України). 
		У пункті 1 розділу VII Прикінцевих положень СК України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.
		До 01 січня 2004 року сімейні правовідносини регулювались КпШС України 1963 року.
		Верховний Суд неодноразово зазначав, що, оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені в статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС України, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися під час розгляду справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини (постанови від 30 листопада 2022 року в справі № 462/4732/17, від 28 серпня 2019 року в справі № 754/3558/16-ц).
		Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому правовідносини щодо батьківства стосовно нього регулюються нормами статті 53 КпШС України. 
		Батько і мати, які перебувають у шлюбі між собою, записуються батьками дитини в книзі записів народжень за заявою будь-кого з них (стаття 54 КпШС України).
		Згідно зі статтею 55 КпШС України, якщо батьки не перебувають в шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері, а запис про батька дитини - за спільною заявою батька і матері дитини, або батько записується згідно з рішенням суду.
		Відповідно до статті 53 КпШС України походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір`ю дитини в державні органи запису актів громадянського стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають в шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків, батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.
		Суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених статтею 53 КпШС України. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до частини другої статті 55 КпШС України запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття (див. постанови Верховного Суду від 15 січня 2025 року в справі № 441/1215/24, від 01 червня 2020 року в справі № 2-3803/11 та ін.).
		Водночас у справі, що переглядається, встановлено, що батьком позивача в його свідоцтві про народження вказаний чоловік його матері - ОСОБА_3 , шлюб з яким укладений за 8 років до народження позивача, тому суди попередніх інстанції правильно виснували про безпідставність заявленої вимоги ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьком і, як наслідок, правильно відмовили і в задоволенні вимоги про визнання права власності на спадщину.
		Апеляційний суд обґрунтовано звернув увагу на те, що ОСОБА_5 , якого позивач вважає своїм батьком, за життя не реалізував свого права на звернення до компетентних органів зі спільною з матір`ю позивача заявою про визнання себе батьком останнього, не вчиняв дій для встановлення (узаконення) родинних зв`язків із позивачем, заповіт не складав.
		Посилання позивача на неврахування в справі таких доказів, як висновок генотипоскопічного дослідження від 02 вересня 2022 року, яким підтверджено, що ОСОБА_3 не є біологічним батьком ОСОБА_1 , покази свідків, є безпідставними, оскільки визначення в свідоцтві про народження позивача його батьком ОСОБА_3 виключає можливість розгляду поданої ним позовної заяви про визнання батьківства. 
		В апеляційній та касаційній скаргах заявник послався на те, що суди застосували норми права, які регулюють правовідносини, на підставі яких встановлюється батьківство з послідуючим внесенням відповідних змін до свідоцтва про народження. Проте він таких вимог не заявляв, а просив у порядку окремого провадження встановити факт спорідненості між ним і ОСОБА_5 та визнати право власності в порядку спадкування за законом на належне померлому майно.
		Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки встановлення батьківства без внесення відповідних змін до свідоцтва про народження не передбачено ні КпШС України, ні СК України.
		У такому випадку відмова суду першої інстанції в судовому засіданні від 19 липня 2023 року в задоволенні клопотання про проведення посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, яка передбачає ексгумацію тіла померлого, на підставі частини другої 80 ЦПК України, є обґрунтованою.
		Так практика застосування судами статей 53, 55 КпШС України є сталою і зрозумілою, тому колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для необхідності надання іншого висновку для застосування норм права. 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника, Верховний Суд керується тим, що в справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають під час кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.
		Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції- без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костіна Костянтина Миколайовича залишити без задоволення.
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:О. М. Ситнік     В. М. Ігнатенко      І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...