Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/18483/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за заповітом.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2025.
Дата набрання законної сили: 26.03.2025
Номер судового провадження: 61-8382ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 березня 2025 року                   
		м. Київ
		 
		справа № 522/18483/21
		провадження № 61-8382св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - Одеська міська рада, 
		третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Трофімець Вікторія Вячеславівна,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Осьмініним Сергієм Дмитровичем, на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 жовтня 2022 року у складі судді Ковтун Ю. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Стахової Н. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Трофімець В. В. про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у Туреччині від неінфекційного захворювання (природня смерть) помер громадянин Сирійської Арабської Республіки та російської федерації ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 . 20 вересня 2019 року 11 нотаріальною конторою міста Мерсін Турецької Республіки посвідчено заповіт, яким ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) заповідав усе без виключення належне йому в Україні нерухоме майно ОСОБА_4 . 
		ОСОБА_2 на праві власності належить нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2 , квартира АДРЕСА_4 .
		24 вересня 2021 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Трофімець В. В. із заявою про прийняття спадщини, проте у відкритті спадкової справи було відмовлено у зв`язку із пропуском строку для її прийняття. 
		Зазначає, що позивач пропустив строк звернення до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини з поважних причин, у зв`язку з  перебуванням спадкодавця та спадкоємця за межами території України та встановленими Кабінетом Міністрів України карантинними обмеженнями.
		Просив визначити громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті громадянина Сирійської Арабської Республіки та російської федерації ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши його тривалістю три календарних місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.
		Короткий зміст судових рішень
		Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 12 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення суду мотивовано тим, що як вбачається з листа Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 09 лютого 2022 року № 91-4150/0/15-22-Вих за результатами проведеної перевірки інформації, що зберігається в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 01 серпня 2019 року по 31 серпня 2021 року в базі даних не виявлено. Отже, позивач не надав суду доказів на підтвердження існування об`єктивних, істотних, непереборних труднощів для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, що також свідчить про відсутність підстав для задоволення позову. Причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, названі позивачем, не пов`язані із об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця у вчиненні ним зазначеної дії.
		Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. Зазначив, що перебування спадкодавця та спадкоємця за межами території України, встановлення Кабінетом Міністрів України карантинних обмежень, не є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, які унеможливили чи в інший спосіб перешкодили вчасно здійснити таку дію, не свідчить про поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки позивач мав можливість подати заяву про прийняття спадщини через консульські установи України та надіслати поштою, а в екстрених випадках, коли існує ризик пропущення строку для прийняття спадщини, спадкоємець має право направити нотаріусу за місцем відкриття спадщини електронне повідомлення (аналог телеграми), в якому вказати про прийняття спадщини. Використання зазначеного можливо при встановленні карантинних обмежень. ОСОБА_5 не скористався своїм правом для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (за заповітом). До 22 березня 2020 року він міг подати заяву про прийняття спадщини, однак цього не зробив, у зв`язку із чим пропустив шестимісячний термін для прийняття спадщини без поважної причини.
		Аргументи учасників справи
		У червні 2024 року ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив рішення судів скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої Інстанції винесено, опираючись лише на лист Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 91-4150/0/15-22-Вих від 09 лютого 2022 року. Проте у вказаний період на території України були встановлені карантині заходи у в зв`язку із пандемією короновірусу, що є загальновідомим фактом та не потребує доказування. Отже у позивача були справедливі побоювання відносно свого здоров`я при відвідуванні території України, тому ці обставини слід вважати поважними для визначення додаткового строку на прийняття спадщини. Крім того, слід звернути увагу, що позивачем був єдиним спадкоємцем за заповітом, а тому прийняття ним спадщини не порушує прав третіх осіб.
		Позивач на час смерті батька перебував за межами території України та протягом встановленого законом строку для прийняття спадщини, у зв`язку із встановленими Кабінетом Міністрів України карантинними обмеженнями, пропустив встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, тому суди безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог.
		У липні 2024 року Одеська міська рада подала до суду відзив, у якому просила рішення судів залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.
		Зазначає, що позивачем не надано будь-яких доказів, з яких можливо було б встановити обставини, через які він пропустив строк звернення з заявою про прийняття спадщини, що в силу статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Позивач обмежився лише формальними доводами про введення карантинних обмежень та перебування за кордоном, при цьому не зазначив, що обмежувало його вжити хоч якихось заходів, спрямованих на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 протягом 2 років, зокрема об`єктивної неможливості своєчасного звернення до компетентних органів з заявою про прийняття спадщини.
		В суді апеляційної інстанції представники Наулу Мохамеда неодноразово просили відкласти судове засідання у справі, то «з метою ознайомлення з матеріалами справи», то «з метою формування правової позиції», то «з метою збору доказів». І лише більше ніж через рік після надходження справи до суду апеляційної інстанції, черговий представник позивача просив суд долучити до матеріалів справи нові докази, однак, по-перше, копії відповідних доказів всупереч частині дев`ятій статті 83 ЦПК України не було направлено іншим учасникам справи, а по-друге, представник позивача не зміг обґрунтувати поважність причин пропуску строку на подання таких доказів та довести з чим все-таки пов`язана неможливість подачі доказів впродовж майже трьох років розгляду даної справи. Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив представнику позивача в усно заявленому ним клопотанні про долучення доказів та прийняв постанову на підставі наявних матеріалів справи, з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права.
		Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
		Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі. 
		В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 листопада 2022 року справі №  703/1836/20, суди не дослідили зібрані у справі докази - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи 
		Суди встановили, що 20 вересня 2019 року нотаріусом нотаріальної контори № 11 міста Мерсін Турецької Республіки ОСОБА_6 посвідчено заповіт, яким ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: всі права на будь-яку нерухомість на території України, на які він має права і що буде належати йому на момент смерті, всі грошові кошти в грошовій одиниці будь-якої країни, які будуть матися на банківських рахунках в будь-яких банках, філіях та інших фінансових установах на території України, усі його акції, облігації, векселі, дорогоцінні документи, які маються і які будуть належати йому на момент смерті на території України, усі його цінні папери, які маються і які будуть належати йому на момент смерті на території України, будь-які транспортні засоби, які маються і які будуть належати йому на момент смерті на території України, золото, діаманти, тощо, які маються і які будуть належати йому на момент смерті на території України, усе його майно на території України, на що він має право і що буде належати йому на момент смерті заповів громадянину України ОСОБА_4 .
		ІНФОРМАЦІЯ_1 у Туреччині від неінфекційного захворювання (природня смерть) помер громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть № НОМЕР_1 .
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 на праві власності належить нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2 , квартира АДРЕСА_4 .
		Листом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Трофімець В. В. від 24 вересня 2021 року № 109/01-16 на адресу ОСОБА_1 повідомлено, що позивачем пропущений строк для прийняття спадщини та рекомендовано позивачу звернутися до суду.
		Згідно з листом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Трофімець В. В. від 24 червня 2022 року № 31/01-16 спадкова справа після смерті громадянина Сирійської Арабської Республіки та рф ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , нею не заводилася, оскільки до неї звернувся спадкоємець ОСОБА_1 після закінчення строку, потрібного для вступу до спадщини, а саме 24 вересня 2021 року.
		Позиція Верховного Суду
		Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
		Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
		За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
		У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі 
		№ 6-1486цс15 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».
		У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі 
		№ 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18 зазначено, що «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 04 листопада 2015 року у справі 
		№ 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2022 року справі №  703/1836/20, на яку є посилання у касаційній скарзі, зазначено, що «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи. Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі 
		№ 6-1215цс16, Верховним Судом у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, провадження № 61-48230св18, від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19, провадження № 61-14663св20, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, провадження № 61-13558св19. Встановивши, що на час смерті батька позивачки ОСОБА_3 29 жовтня 2019 року та протягом встановленого законом строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 проживала у Французькій Республіці, самостійно подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не мала можливості через її стан здоров`я, що підтверджується довідкою лікаря, а також впровадження урядами України та Французької Республіки карантинних обмежень, зокрема, у перетині кордону та роботи нотаріусів, консульства України у Французькій Республіці у зв`язку із поширенням гострої респіраторної хвороби Covid-19, суди дійшли висновку, що позивачка пропустила встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин. […] Верховний Суд не бере до уваги посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц (провадження 
		№ 61-26164св18), від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18 (провадження № 61-14962св19), від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17-ц (провадження № 61-49121св18), оскільки у цих справах і справі, що переглядається правовідносини є подібними, проте суди встановили різні обставини, отже, дійшли відповідних висновків щодо розгляду справи по суті».
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) зроблено такі висновки:
		«Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
		За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
		Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
		Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
		Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність у нього права на спадкування.
		Резюмуючи, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням конкретних обставин справи, що переглядається, висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом».
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		У справі, що переглядається:
		позивач зазначав, що пропустив строк звернення до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини з поважних причин, у зв`язку з перебуванням спадкодавця та спадкоємця за межами території України, встановленими Кабінетом Міністрів України карантинними обмеженнями;
		          суди встановили, що 20 вересня 2019 року нотаріусом нотаріальної контори № 11 міста Мерсін Турецької Республіки ОСОБА_6 посвідчено заповіт, яким ОСОБА_2 усе його майно на території України, на що він має право і що буде належати йому на момент смерті, заповів громадянину України ОСОБА_4 ; ОСОБА_2 на праві власності належить нерухоме майно: квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 у Туреччині ОСОБА_2 помер, тому позивач до 22 березня 2020 року міг подати заяву про прийняття спадщини; позивач звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Трофімець В. В. 24 вересня 2021 року, тобто після закінчення строку для прийняття спадщини.
		За таких обставин, з урахуванням значного пропуску строку для прийняття спадщини, можливості подати заяву про прийняття спадщини через консульські установи України та/або надіслати поштою, а в екстрених випадках, коли існує ризик пропущення строку для прийняття спадщини, - направити нотаріусу за місцем відкриття спадщини електронне повідомлення (аналог телеграми), в якому вказати про прийняття спадщини, що можливо і при встановленні карантинних обмежень, суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів об`єктивних та непереборних обставин, які позбавили його можливості своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.
		Відсутні підстави вважати, що наведені висновки судів суперечать висновками, викладеним у постанові Верховного Суду від 17  листопада 2022 року справі № 703/1836/20, на яку посилається позивач, оскільки у справах встановлено відмінні обставини, за встановлення яких суди дійшли відповідних висновків щодо розгляду справи по суті. Верховний Суд за встановлених судами обставин у наведеній справі погодився з їх висновком, що позивач пропустила встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, вказав, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. 
		Наведені у касаційній скарзі доводи, що суди не дослідили та не надали належної оцінки доказам, які містяться у справі, зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. Такі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
		Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 жовтня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                             В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                       Д. А. Гудима
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                                Є. В. Краснощоков
		 
		П. І Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...