Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/4289/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2025.
Дата набрання законної сили: 02.04.2025
Номер судового провадження: 61-7327ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 753/4289/23 
		провадження № 61-7327св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		позивачка - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового                провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гарбуз Максим Васильович, на постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І.,  Шебуєвої В. А., Кафідової О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		В рамках кримінального провадження № 12020100020004966 від 02 грудня 2020  року за обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України), потерпіла ОСОБА_1 пред`явила до обвинуваченого цивільний позов, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь відшкодування майнової шкоди в розмірі 359 617,71 грн і відшкодування моральної шкоди в розмірі 228 000,00  грн, а також витрати на правову допомогу в розмірі 65 000,00 грн. 
		 
		Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 01 червня 2022 року у  кримінальній справі № 753/5643/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, та призначено йому покарання у виді арешту на строк один місяць, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди у розмірі 312 841,11 грн, відшкодування моральної шкоди - 228 000,00 грн, витрати на правову допомогу - 50 000,00 грн. 
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 березня 2023 року вирок Дарницького районного суду м. Києва від 01 червня 2022 року у кримінальній справі № 753/5643/21 в частині призначеного покарання змінено, пом`якшено ОСОБА_2 покарання до штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51  000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, цей же вирок в частині вирішення питання цивільного позову скасовано з призначенням нового розгляду в цій частині в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
		 
		Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, на виконання вимог ухвали представником ОСОБА_1 - адвокатом Гарбузом М. В.  
		 
		10 квітня 2023 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Гарбузом М. В. через підсистему «Електронний суд» подано до суду позовну заяву до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» (далі - ПрАТ «СК «Граве Україна»), у новій редакції в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29 червня 2023 року, позивач просив суд стягнути:
		 
		- з ПрАТ «СК «Граве Україна» на свою користь грошові кошти у межах страхової суми за страховим полісом від 16 травня 2020 року № АР/4246977 у сумі 260 000,00 грн за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, а також шкоду пов`язану із тимчасовою втратою працездатності;
		 
		- з ОСОБА_2 на свою користь відшкодування майнової шкоди, що складається з шкоди, заподіяної життю і здоров`ю, а також шкоди, пов`язаної із тимчасовою втратою працездатності в розмірі 69 401,10 грн, процесуальні витрати на проведення психологічної експертизи у розмірі 13 900,00 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 294,5 мінімальних заробітних плат, що становить 1 973 150,00 грн, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
		Позовну заяву ОСОБА_1  обґрунтувала тим, що 25 листопада 2020 року близько 20 год 05 хв водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Хонда», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись вул. Центральною у м. Києві, у напрямку просп. Бажана, в районі будинку № 74, здійснив на неї наїзд, коли вона перетинала проїзну частину в межах розмітки пішохідного переходу.
		 
		В результаті ДТП вона отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому латерального плата великогомілкової кістки, багатоуламкового перелому суглобної поверхні на рівні між виросткового підвищення правої великогомілкової кістки, а також перелому латерального над виростка правої великогомілкової кістки (зі зміщенням уламків по типу імпресії мінімально дорзально).
		 
		Відповідно до висновку судово-медичного експерта від 02 березня 2021 року за № 042-105-2021, заподіяні їй, тілесні ушкодження відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного кримінального провадження повністю доведена вироком Дарницького           районного суду м. Києва у кримінальній справі № 753/5643/21 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України. 
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року змінено ОСОБА_2 покарання, а саме пом`якшено покарання до штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
		 
		У зв`язку з зазначеним, оскільки судами першої та апеляційної інстанції встановлена вина ОСОБА_2 у ДТП, вирок суду набрав законної сили, між діями відповідача та наслідками, що настали, є безпосередній причинний зв`язок, позивач вказувала, що шкода завдана їй, має бути відшкодована відповідачем.
		 
		Так, період лікування позивачки включав комплекс медичних досліджень та медичних препаратів, операцій та реабілітації, загальна сума яких склала 154 856,10 грн.
		 
		Крім того, позивачка вказувала, що з 2018 року вона є фізичною особою-підприємцем та надає послуги з бухгалтерського обслуговування/ведення бухгалтерського обліку, про що має укладений договір № 1 на виконання робіт від  28 грудня 2019 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «МІСТО ТВ СЕРВІС» та договір від 01 квітня 2020 року № 2 з Товариством з обмеженою відповідальністю «МІСТО ТВ».
		 
		Проте, внаслідок ДТП, що мало місце 25 листопада 2020 року з вини відповідача, вона втратила змогу пересуватися та весь свій час змушена була приділяти лише лікуванню, у зв`язку з чим не могла перебувати на робочому місці та надавати передбачені договорами послуги.
		 
		У зв`язку з вищевикладеним, позивачка не отримувала оплату за свою працю, яку могла та повинна була виконувати з 01 грудня 2020 року до 13 квітня 2021 року.
		 
		За вказаних обставин, переконувала що з відповідачів необхідно стягнути на її  користь суму прибутку, який вона могла та повинна була отримати за надані бухгалтерські послуги за договором № 1 у розмірі 87 272,72 грн та за договором № 2 - 87 272,72 грн.
		 
		Таким чином, загальний розмір майнової шкоди, завданої позивачці становить 329 401,10 грн та складається із вартості лікування - 154 856,10 грн та суми не отриманого прибутку - 174 545,00 грн.
		 
		Також, 15 лютого 2021 року позивач звернулася до Українського центру судових експертиз із заявою про проведення експертного психологічного дослідження та встановлення розміру моральної шкоди. 
		 
		Відповідно до висновку експерта від 31 березня 2021 року № 1-31/03 орієнтовний еквівалент компенсації спричинених наслідків ДТП моральних страждань становить для неї 38 мінімальних заробітних плат за 4 місяці, та станом на дату подання заяви про збільшення позовних вимог - 29 червня 2023  року становить 294,5 мінімальних заробітних плат, що дорівнює 1 973 150 грн.
		 
		У зв`язку з цим, позивачка стверджувала про те, що з ОСОБА_2 має бути стягнуто відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 973 150 грн. та кошти, сплачені за проведення експертизи, у розмірі 13 900,00 грн.
		 
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
		 
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «Граве Україна» на  користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди на лікування у розмірі 138 726,89 грн; відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності - 112 194,50 грн; відшкодування моральної шкоди - 12 546,07 грн, а всього 263 467,46 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в  рахунок відшкодування моральної шкоди 187 453,93 грн. Стягнуто з                        ПрАТ «СК «Граве Україна» на користь держави судовий збір у розмірі 2 634,67 грн. Стягнуто з  ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 874,54 грн. 
		 
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ПАТ «СК «Граве Україна» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування, що складається з витрат, понесених позивачем на лікування у розмірі 138 726,89 грн та відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності позивачки  у розмірі 112 194,50 грн, а загалом 250 921,50 грн (майнова шкода).
		 
		Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачка довела, що одержана нею з вини ОСОБА_2 травма зумовила істотні зміни у звичному способі її, оскільки вона протягом тривалого часу не могла самостійно рухатись, повністю залежала від рідних, пережила емоційний стрес, що став джерелом негативних емоцій і переживань, втратила душевний спокій та сон, докорінна змінився її усталений спосіб життя, який протягом останніх років пов`язаний з тривалим лікуванням та відновленням порушених прав у судовому порядку.
		 
		Водночас дослідивши всі докази в їх сукупності та встановивши, що висновок є лише науково-практичною рекомендацією для визначення характеру і ступеня моральних страждань, суд першої інстанції, враховуючи характер та ступінь моральних страждань позивача, хвилювання позивача за своє здоров`я, відчуття фізичного болю та необхідність організації свого життя у зв`язку з ушкодженням здоров`я, враховуючи засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, дійшов висновку, що страхова компанія має обов`язок відшкодувати позивачці моральну шкоду у розмірі 5% від суми страхового відшкодування, яке підлягає сплаті страховою компанією на користь позивача, що становить 12 546,10 грн, а решта суми у розмірі 187 453,90 грн підлягає стягненню із ОСОБА_2 , загалом визначивши розмір моральної шкоди в сумі 200 000,00 грн.
		 
		Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2024  року клопотання ОСОБА_2 залишено без задоволення. Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Жураковського С. А. про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто з  ПрАТ «СК «Граве Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15 245,01 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 11 039,49 грн. В іншій частині заяви відмовлено.
		 
		Ухвалюючи вказане судове рішення, суд першої інстанції, з урахуванням предмета спору, ціни позову, складності справи, обсягу виконаної роботи, необхідності та  розумності відповідних витрат, з огляду на те, що витрати позивачки за договором від 14 вересня 2022 року у визначеному розмірі є пропорційними до ціни позову, а також є неминучими, з урахуванням клопотання ОСОБА_2 про зменшення розміру судових витрат та клопотання представника ПрАТ «СК «Граве Україна» про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, факту часткового задоволення позову, дійшов висновку про  наявність підстав для стягнення з ПрАТ «СК «Граве Україна» на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 15 245,01 грн, а  з    ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 11 039,49 грн.
		 
		Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про те, що  заявлені представником позивачки - адвокатом Гарбузом М. В. 105 000,00 грн витрат позивачки на правничу допомогу на стадії досудового представництва та в суді першої інстанції, 60 000,00 грн в суді апеляційної інстанції та заявлені представником позивачки - адвокатом Жураковським С. А. 60 000,00 грн за надання послуг з правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, 30 000,00 грн гонорару успіху під час розгляду кримінальної справи № 753/5643/21 не підлягають відшкодуванню в  порядку цивільного судочинства щодо розподілу судових витрат на правову допомогу, а тому у задоволенні заяви позивачки в цій частині необхідно  відмовити.
		 
		Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що представниками позивачки заявлено до відшкодування витрат позивачки на правову допомогу на стадії досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи в загальній сумі 255 000,00 грн, при цьому в прохальний частині 90 000,00 грн витрат позивачки на правову допомогу адвоката Жураковського С. А. виведено окремо, що зумовило штучне зростання заявленої суми судових витрат на 90 000,00 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що такі дії  представників позивачки не відповідають принципу добросовісності, та вчинені з метою введення суду в  оману та безпідставного збагачення за рахунок відповідача.
		 
		Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки під час ухвалення рішення по суті висновок експерта від 31 березня 2021 року № 1-31/03, яким визначено орієнтовний еквівалент компенсації спричинених наслідків ДТП моральних страждань для ОСОБА_1 не було прийнято до уваги та не покладено в основу при вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди, то понесені позивачкою витрати на його складання у розмірі 13 900,00 грн не підлягають відшкодуванню. 
		 
		Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що  заява позивачки  в частині відшкодування судових витрат на правову допомогу адвоката Гарбуза М. В. задоволенню не підлягає з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами, а саме договором про надання правової допомоги, її розміру, порядку сплати, умови повернення тощо.
		 
		Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями суду першої інстанції в частині розміру стягнення із ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди та в частині розподілу судових витрат, позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє  адвокат Жураковський С. А., подала апеляційну скаргу. В іншій частині вказані судові рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувались.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє  адвокат Жураковський С. А., залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року і додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року - без змін. 
		 
		Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд виходив із  того, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законні, правильні по суті і справедливі рішення. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи   
		 
		У травні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Гарбуз М. В., через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом  апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.  
		 
		Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Крім того, заявниця посилається на  те, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:  
		 
		-  не звернув увагу на те, що суд першої інстанції порушував принцип змагальності сторін, в якому переважала думку сторони відповідача і не бралась до уваги позиція та законні вимоги сторони позивача;
		-  не звернув увагу на те, що  ще в червні 2022 року Дарницьким районним судом  в м. Києві у вироку зазначено, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню 50  000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, в той час як суд першої інстанції у цій справі через два додаткові роки розгляду справи зазначив про стягнення з обох відповідачів лише 26 284,50 грн витрати на правничу допомогу;
		 
		-  безпідставно не врахував та не прийняв до уваги як доказ висновок експерта від  31  березня 2021 року № 1-31/03, складений Українським центром судових експертиз, яким визначено орієнтовний еквівалент компенсації спричинених наслідками ДТП моральних страждань для позивачки, який було прийнято та повністю враховано під час винесення вироку ОСОБА_2 як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції під час перегляду обвинувального вироку;
		 
		-  поверхнево та формально підійшов до вирішення питання про розмір відшкодування морально шкоди, які понесла позивачка.
		 
		Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзиви на касаційну скаргу  ОСОБА_1 від інших учасників справи не надходили.
		 
		Межі касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення 
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а  також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Оскільки, у справі яка переглядається, суд апеляційної інстанції переглянув рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року лише в  частині визначення розміру стягнення із ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди та додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року в частині розподілу судових витрат, то постанова Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року переглядається Верховним Судом в  межах доводів касаційної скарги лише в цій частині. 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від  20 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Гарбуз М. В., на постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.; судді які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.  
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставіпунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано із Дарницького районного суду міста Києва матеріали справи № 753/4289/23; надано іншим учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу. 
		 
		У червні 2024 року матеріали справи № 753/4289/23 надійшли до Верховного Суду.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є  неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного  у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411  цього Кодексу. 
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3  частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з  урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з  огляду на  таке.
		 
		Фактичні обставини справи 
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 листопада 2020 року близько            20 год 5 хв на вул. Центральній в м. Києві водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Хонда», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода - ОСОБА_1 , яка перебувала на пішохідному переході.
		 
		В результаті ДТП ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому латерального плата великогомілкової кістки; багато уламкового перелому суглобної поверхні на рівні між виросткового підвищення правої великогомілкової кістки, а також перелому латерального над виростка правої великогомілкової кістки (зі зміщенням уламків по типу імпресії мінімально дорзально).
		 
		На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Граве Україна» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/4246977 з лімітом страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю у розмірі 260 000,00 грн.
		 
		Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 01 червня 2022 року у  кримінальній справі № 753/5643/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на її користь на відшкодування завданих злочином матеріальних збитків у розмірі 312 841,11 грн, відшкодування моральної шкоди у розмірі 228 000,00 грн, витрат на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року вказаний вирок змінено, ОСОБА_2 пом`якшено покарання, накладено штраф у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, цей же вирок в частині вирішення питання цивільного позову скасовано з призначенням нового розгляду в цій частині в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
		 
		Висновком експерта від 31 березня 2021 року № 1-31/03, виготовленим Українським центром судових експертиз за результатами проведеної психологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12020100020004966 від   02 грудня 2020 року, визначено орієнтовний еквівалент компенсації спричинених наслідків ДТП моральних страждань для ОСОБА_1 за період з листопада 2020 року до березня 2021 року.
		 
		Зокрема, у вказаному висновку експерта зазначено, що ситуація ДТП, яка сталася 25 листопада 2020 року та призвела до спричинених тілесних ушкоджень, постала для потерпілої ОСОБА_1 як значно та тривало психотравмуюча. Наслідки даної ситуації обумовили негативні зміни фізичної, психоемоційної та соціальної сфер особистості ОСОБА_1 , тривалий час погіршують якість життя потерпілої, заподіявши негативні психологічні зміни та переживання (моральні страждання). Орієнтовний еквівалент компенсації спричинених наслідками ДТП моральних страждань становить для ОСОБА_1 38 мінімальних заробітних плат.
		 
		Правове обґрунтування
		 
		Відповідно до статті 15 України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		За правилами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та                  інтересу.
		 
		Згідно із вимогами статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
		 
		Відповідно частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
		 
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		 
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		 
		Тобто наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.
		 
		Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
		 
		Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		 
		Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
		 
		При цьому, при розгляді справи суд з`ясовує: наявність самої моральної шкоди та  її  вплив на життя позивача; факт вчинення протиправних дій відповідачем та  його вину; зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач; обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди.
		 
		Тобто, відшкодування моральної шкоди передбачають необхідність встановлення певних обставин, а саме протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди та зв`язок цих протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди із самою шкодою, майновою чи моральною.
		 
		Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги      
		 
		Переглядаючи у апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовної вимоги  ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд правильно врахував встановлені судом першої інстанції у цій справі обставини, а саме те, що вироком суду констатована вина відповідача ОСОБА_2 у вчиненні ДТП; факт того, що отримані позивачем тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому латерального плата великогомілкової кістки; багато уламкового перелому суглобної поверхні на рівні між виросткового підвищення правої великогомілкової кістки, а також перелому латерального надвиростка правої великогомілкової кістки (зі зміщенням уламків по типу імпресії мінімально дорзально) спричинили позивачу сильний фізичний біль та пов`язані з цим фізичні та душевні страждання, зміни у звичному способі життя позивача, оскільки вона протягом тривалого часу не могла самостійно рухатися, повністю залежала від рідних, пережила емоційний стрес, що став джерелом негативних емоцій і переживань, втратила душевний спокій та сон, докорінно змінився її усталений спосіб життя, який протягом останніх років пов`язаний з тривалим лікуванням та відновленням порушених прав у судового порядку.
		 
		З огляду на такі обставини справи, апеляційний суд обґрунтовано погодився із висновками суду першої інстанції про те, що наявний склад цивільного правопорушення та є  підстави для відшкодування позивачці моральної шкоди.
		 
		Водночас, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції, що урахуванням характеру та ступені моральних страждань позивачки, хвилювання позивачки за своє життя у зв`язку з ушкодженням здоров`я, з огляду на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, розмірі  відшкодування моральної шкоди має становити 200 000,00 грн, з яких 187 453, 93 грн за рахунок відповідача ОСОБА_2 .
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно не врахував та не прийняв до уваги як доказ висновок експерта від  31  березня 2021 року               № 1-31/03, складений Українським центром судових експертиз, яким визначено орієнтовний еквівалент компенсації спричинених наслідками ДТП моральних страждань для позивачки, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.
		 
		Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і  взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		 
		Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що на обґрунтування розміру відшкодування моральної шкоди позивачкою надано суду першої інстанції копію висновку експерта від 31 березня 2021 року № 1-31/03, яким визначено орієнтовний еквівалент компенсації їй спричинених наслідків ДТП моральних страждань за період з листопада 2020 року до березня 2021 року у розмірі 38 мінімальних заробітних плат (т. 1 а. с. 94-104).
		 
		Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, оцінивши наведений висновок експерта в сукупності з іншими доказами, виходив із того, що викладені в ньому розрахунки грошової компенсації за спричинену ОСОБА_1 моральну шкоду є лише науково-практичною рекомендацією для визначення характеру і ступеня моральних страждань, а тому не прийняв його до уваги і не поклав його в  основу свого рішення при вирішенні питання щодо стягнення відшкодування моральної шкоди (т. 2 а. с. 247-248).
		 
		Суд апеляційної інстанції, перевіривши вказане рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги  ОСОБА_1 , з урахуванням положень частини першої та другої статті 367 ЦПК України, дослідивши наявні у справі докази, погодився з висновками суду першої інстанції про  відхилення як доказу у цій справі висновку експерта від 31 березня 2021  року   № 1-31/03 та вважав відповідним засадам розумності, виваженості і справедливості визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди у загальній сумі 200 000,00 грн (т. 3 а. с. 146). 
		 
		Отже, апеляційний суд навів у своєму рішення мотиви відхилення як доказу висновку експерта від  31  березня 2021 року № 1-31/03, складеного Українським центром судових експертиз.
		 
		Натомість, Верховний Суд в силу положень частини першої статі 400 ЦПК України не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що ще в червні 2022 року Дарницьким районним судом  в м. Києві у вироку зазначено, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню 50  000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, в той час як суд першої інстанції у цій справі через два додаткові роки розгляду справи зазначив про стягнення з обох відповідачів лише 26 284,50 грн витрати на правничу допомогу, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.
		 
		Статтею 59 Конституції України визначено, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		 
		Згідно з частиною 2 статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
		 
		Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		 
		Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		 
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		 
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		 
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		 
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Здійснюючи розподіл судових витрат у цій справі у додатковому рішенні                         від 15 лютого 2024 року, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, з урахуванням предмета спору, ціни позову, складності справи, обсягу виконаної роботи, необхідності та  розумності відповідних витрат, з огляду на те, що витрати позивачки за договором від 14 вересня 2022 року у визначеному розмірі є пропорційними до ціни позову, а також є неминучими, з урахуванням клопотання ОСОБА_2 про зменшення розміру судових витрат та клопотання представника ПрАТ «СК «Граве Україна» про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, факту часткового задоволення позову, дійшов правильного висновку про  наявність підстав для стягнення з ПрАТ «СК «Граве Україна» на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 15 245,01 грн, а  з    ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 11 039,49 грн.
		 
		Натомість, інше рішення щодо розподілу судових, ухвалене у вироку Дарницького районного суду м. Києва від 01 червня 2022 року у  кримінальній справі № 753/5643/21, який в цій частині скасований ухвалою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року, не спростовує правильність розподілу судами судових витрат позивачки на правову допомогу у цій справі.
		 
		Аргументи касаційної скарги стосовно того, що апеляційний суд не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18, є  необґрунтованими, оскільки оскаржуване судове рішення таким висновкам не суперечить, і встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими                     ніж у  справі, яка переглядається. У цій справі суд апеляційної інстанцій                  виходив з конкретних обставин справи з  урахуванням наданих сторонами  доказів.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний не звернув увагу на те, що суд першої інстанції порушував принцип змагальності сторін, в якому переважала думку сторони відповідача і не бралась до уваги позиція та законні вимоги сторони позивача, а також доводи про те, що апеляційний суд поверхнево та формально підійшов до вирішення питання про розмір відшкодування морально шкоди, які понесла позивачка, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони зводяться до припущень заявниці, які належним чином не обґрунтовані.
		 
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують встановлені у  справі  фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у  мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, та зводяться до переоцінки обставин справи і доказів, незгоди заявника з  висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про  те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є  прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. 
		 
		Якщо оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		 
		Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону,  рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
		 
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Ponomaryov v. Ukraine», заява № 3236/03; від 24 липня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russian Federation», заява № 59498/00; від 21 вересня 2006 року у справі «Nelyubin v. Russia», заява № 14502/04).
		 
		Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		 
		Оскаржуване  судове рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. 
		 
		Тож, наведені в касаційних скаргах доводи не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо відмови у задоволенні позову.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.
		 
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема із розподілу судових витрат.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої  та  апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у  зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гарбуз Максим Васильович, залишити без задоволення.  
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Судді:І. Ю. Гулейков           Р. А. Лідовець           Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...