Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/4824/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2025.
Дата набрання законної сили: 02.04.2025
Номер судового провадження: 61-16469ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 758/4824/23
		провадження № 61-16469св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивачка -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - управління освіти Ізюмської міської ради,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги  ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, а також управління освіти Ізюмської міської ради на рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року у складі судді Гребенюка В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І., і виходив з наступного.
		Зміст позовної заяви та її обґрунтування 
		1.           У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління освіти Ізюмської міської ради про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		2.           На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 27 червня 2019 року вона уклала контракт з управлінням освіти Ізюмської міської ради, на підставі якого обіймала посаду директора Ізюмського ліцею № 12 Ізюмської міської ради.
		3.           Наказом управління освіти Ізюмської міської ради від 01 квітня 2022 року №2-к/тр ВС дію контракту від 27 червня 2019 року на підставі Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинено на час дії воєнного стану.  
		4.           Посилалася на те, що про існування цього наказу дізналася лише                         06 жовтня 2022 року, а сам наказ так і не був доведений до її відома і не надавався їй для ознайомлення.
		5.           З 01 жовтня 2022 року Ізюмський ліцей №12 Ізюмської міської ради відновив свою діяльність, заняття з учнями ліцею проводилися в онлайн-режимі, а отже відповідач був зобов`язаний відновити дію контракту 
		та надати їй можливість працювати на посаді директора ліцею, у зв`язку з чим 22 листопада 2022 року вона подала відповідачу заяву про можливість виконувати обов`язки директора ліцею.
		6.           19 грудня 2022 року вона отримала лист від 19 грудня 2022 року № 205 ВС, в якому їй було повідомлено про продовження строку дії воєнного стану в Україні з 21 листопада 2022 року на 90 діб, без зазначення про неможливість з 22 листопада 2022 року відновити дію та умови контракту від 27 червня                  2019 року.
		7.           Зазначала, що 03 лютого 2023 року вона отримала у застосунку «Viber» повідомлення від керівника відповідача від 03 лютого 2023 року № 98ВС, про те, що розпорядженням начальника Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області від 17 січня 2023 року 
		№037-ВС припинено шляхом ліквідації юридичну особу Ізюмський ліцей 
		№ 12 Ізюмської міської ради, а також про дострокове розірвання контракту від 27 червня 2019 року на підставі пункту 6.2. розділу 6 контракту, та подальше її звільнення з посади директора ліцею.
		8.           Вважала накази відповідача незаконними та такими, що підлягають скасуванню у зв`язку з порушенням приписів статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та статті 42 Кодексу законів про працю України.
		9.           Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ начальника управління освіти Ізюмської міської ради Безкоровайного О. В. від 01 квітня 2022 року №2-к/тр ВС «Про призупинення трудового договору» в частині призупинення з 01 квітня 2022 року дії трудового договору з директором Ізюмського ліцею № 12 Ізюмської міської ради 
		ОСОБА_1.; визнати незаконним та скасувати наказ начальника управління освіти Ізюмської міської ради Безкоровайного О. В. від 03 квітня 2023 року 
		№72-к/тр ВС про припинення трудового договору стосовно директора Ізюмського ліцею № 12 Ізюмської міської ради ОСОБА_1 ; поновити її на посаді директора Ізюмського ліцею № 12 Ізюмської міської ради; стягнути з управління освіти Ізюмської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 листопада 2022 року по 02 лютого 2023 року у розмірі 51 771, 46 грн; стягнути з управління освіти Ізюмської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 квітня 2023 року по 02 травня 2023 року у розмірі 9 027,12 грн.
		Стислий виклад позиції відповідача
		10.        Управління освіти Ізюмської міської ради заперечувало проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначало, що керівництву управління від працівників було відомо, що в період окупації м. Ізюм, яка тривала з 01 квітня 2022 року до 11 вересня 2022 року, позивачка перебувала на тимчасово окупованій території у м. Ізюмі Харківської області та на зв`язок не виходила, про своє місцезнаходження роботодавця не повідомляла. З огляду на відсутність відомостей про місцезнаходження позивачки, того чи жива вона та чи не співпрацює з окупаційною владою, було видано наказ про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 . Виконуючим обов`язки директора Ізюмського ліцею № 12 Ізюмської міської ради було призначено заступника директора Веприцьку С. С. , яка на той час і до закінчення окупації м. Ізюм знаходилася на підконтрольній Україні території і повноцінно виконувала функції директора ліцею з моменту початку дистанційного навчання і до його ліквідації. 
		11.        Зазначало про відсутність можливості надати позивачці роботу, оскільки управління не могло забезпечувати виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва були знищені в результаті бойових дій, їх функціонування з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин було неможливим, а переведення позивачки на іншу роботу або залучення її до роботи за дистанційною формою організації праці було неможливим. 
		12.        Посилалося на те, що позивачка не зверталася до управління з приводу виконання нею обов`язків директора Ізюмського ліцею №12 Ізюмської міської ради, про її місце перебування стало відомо лише 22 листопада 2022 року. Крім того, ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду, встановлений                статтею 233 КЗпП України.
		Основний зміст та мотиви судових рішень суду першої інстанції
		13.        Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року позов задоволено частково. 
		14.        Визнано незаконним та скасовано наказ начальника управління освіти Ізюмської міської ради Безкоровайного О. В. від 01 квітня 2022 року № 2-к/тр ВС «Про призупинення трудового договору» в частині призупинення з 01 квітня 2022 року дії трудового договору з директором Ізюмського ліцею № 12 Ізюмської міської ради ОСОБА_1 . 
		15.        Визнано незаконним та скасовано наказ начальника управління освіти Ізюмської міської ради Безкоровайного О. В. від 03 квітня 2023 року № 72-к/тр ВС про припинення трудового договору стосовно директора Ізюмського ліцею № 12 Ізюмської міської ради ОСОБА_1 . 
		16.        Стягнуто з управління освіти Ізюмської міської ради на користь 
		ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 листопада 2022 року по 02 лютого 2023 року у розмірі 51 771,46 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 квітня 2023 року по 02 травня 2023 року у розмірі 9 027,12 грн. 
		17.        У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		18.        Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач наказом №5-к/тр ВС від 01 квітня 2022 року призначив виконуючим обов`язки директора Ізюмського ліцею №12 Ізюмської міської ради Веприцьку С. С., він не був позбавлений можливості забезпечити позивачку роботою, а відтак, не мав правових підстав для призупинення дії укладеного з нею трудового договору. Крім того, при звільненні позивачки відповідач не запропонував їй жодної вакантної посади, хоча був зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які вона може виконувати. Водночас, оскільки Ізюмський ліцей № 12 Ізюмської міської ради було ліквідовано 01 вересня 2023 року, суд першої інстанції вважав, що позовна вимога в частині поновлення позивачки на посаді директора Ізюмського ліцею № 12 Ізюмської міської ради задоволенню не підлягає. 
		19.        Додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року стягнуто з управління освіти Ізюмської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
		20.        Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вважав заявлені позивачкою витрати на правову допомогу доведеними належними доказами, а їх розмір співмірним складності справи та обсягу виконаних робіт.
		Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
		21.        Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року апеляційну скаргу управління освіти Ізюмської міської ради на рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року задоволено частково. 
		22.        Рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року скасовано в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22 листопада 2022 року по 02 лютого 2023 року та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. 
		23.        Рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року в частині позовних вимог щодо скасування наказу про припинення трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 03 квітня 2023 року по 02 травня 2023 року залишено без змін. 
		24.        Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 
		25.        Апеляційну скаргу управління освіти Ізюмської міської ради на додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року задоволено частково. Додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року змінено, зменшено суму стягнутих витрат на правничу допомогу з 5 000,00 грн до 2 500,00 грн. 
		26.        Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо недотримання відповідачем вимог Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» щодо обов`язкових умов для призупинення дії трудового договору з позивачкою. Зауважено, що видача наказу про призупинення дії трудового договору була обумовлена неможливістю забезпечувати позивачці як належні умови праці, так і безпеку, а позивачка, у свою чергу, не мала можливості працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержуватися трудової дисципліни відповідно до укладеного між сторонами контракту. 
		27.        Водночас, з огляду на те, що звільнення позивачки із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося без дотримання норм частини другої статті 40 та статті 49-2 цього Кодексу, оскільки роботодавець не виконав обов`язок з працевлаштування позивачки, не запропонував їй жодної посади при звільненні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та наявність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 03 квітня 2023 року                              по 02 травня 2023 року у розмірі 9 027,12 грн у межах заявлених позовних вимог.
		28.        При апеляційному перегляді додаткового судового рішення суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд вважав, що доведеними, документально обґрунтованими та пропорційними до розміру задоволених позовних вимог є витрати позивачки на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.
		 
		Узагальнені доводи касаційних скарг
		29.        11 грудня 2024 року  ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року та залишити в силі рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року, додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року.
		30.        Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16?ц, від 15 червня 2022 року у справі № 904/5726/19, від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20, від 01 липня 2021 року у справі 
		№ 9901/381/20, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14, від 22 вересня 2022 року у справі 
		№ 462/5368/16-ц, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, у постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі №  910/16011/17, від 21 червня 2023 року у справи № 149/1089/22, 
		від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22, від 15 вересня 2023 року у справі № 161/7449/22, від 25 жовтня 2023 року у справі № 209/2875/21, 
		від 31 січня 2024 року у справі № 161/8196/22, від 14 лютого 2024 року у справі № 464/2944/22, від 14 лютого 2024 року у справі № 201/791/23, від 28 лютого 2024 року у справі № 465/3919/22, від 06 березня 2024 року у справі 
		№ 243/442/23 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		31.        Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що відповідач призупинив дію трудових договорів вибірково, зокрема з нею, а відновив - з усіма, крім неї. Зауважує, що з 01 вересня 2022 року в закладах освіти Ізюмської міської ради Харківської області освітній процес організовувався з використанням технологій дистанційного навчання. Ізюмський ліцей № 12 відновив діяльність в онлайн-режимі з 01 жовтня 2022 року і працював до моменту його ліквідації. Акцентує увагу, що вона мала можливість приступити до виконання своїх обов`язків директора вже з 01 жовтня 2022 року, більш того 22 листопада 
		2022 року завернулася до відповідача із заявою про можливість виконувати обов`язки директора Ізюмського ліцею № 12, однак керівник відповідача позбавив її такої можливості. З огляду на призначення виконуючого обов`язки директора Ізюмського ліцею № 12, вважає правильними висновки суду першої інстанції, що відповідач не довів абсолютну неможливість надати їй роботу, у тому числі в дистанційному режимі.
		32.        19 грудня 2024 року управління освіти Ізюмської міської ради звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі 
		33.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду                 від 16 грудня 2019 року у справі № 136/238/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		34.        Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні позовних вимог про визнання звільнення позивачки незаконним не врахував, що наказом № 04 ВС від 26 січня 2023 року було скорочено весь штат Ізюмського ліцею № 12 та залишено для виконання ліквідаційних дій виключно ліквідаційну комісію. Вивільнення всіх працівників проводилося у зв`язку з повною ліквідацією підприємства, що свідчить про відсутність в ньому будь-яких вакансій. 
		35.        Додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як похідне від оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
		36.        Ухвалами Верховного Суду від 24 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 758/4824/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, 
		37.        14 березня 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 758/4824/23.
		38.        Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		 
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
		39.        09 січня 2025 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу управління освіти Ізюмської міської ради, у якому просить суд залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача.
		40.        Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що відповідач не виконав вимоги частини третьої статті 49-2 КЗпП України та не запропонував їй жодної роботи. У додатку до наказу № 04 ВС від 26 січня                2023 року було визначено новий штат посад Ізюмського ліцею № 12, які їй не пропонувалися.
		41.        Зауважує, що відповідно до частини третьої статті 105 Цивільного кодексу України виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.
		42.        24 січня 2025 року управління освіти Ізюмської міської ради через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду додаткові пояснення, у яких зазначає, що відповідно до наказу № 04 ВС від 26 січня 2023 року було скорочено всі посади штатного розпису Ізюмського ліцею № 12 Ізюмської міської ради згідно з додатком 1, в тому числі посаду позивачки, а в новому штатному розписі передбачено посади для двох працівників членів ліквідаційної комісії. Штатний розпис на підприємстві та штатний розпис ліквідаційної комісії, про який йде мова в додатку № 1 до наказу № 04 ВС від 26 січня 2023 року, це різні поняття. Поняття «член ліквідаційної комісії» та конкретна вакантна посада жодним чином не можуть прирівнюватись, а отже членство в ліквідаційній комісії не може бути запропоноване робітнику, що вивільняється у зв`язку з ліквідацією юридичної особи, як альтернативна посада на підприємстві. Включення до комісії з припинення юридичної особи конкретних членів комісії є правом відповідача.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		43.        27 січня 2019 року між ОСОБА_1 та управлінням освіти Ізюмської міської ради було укладено контракт, на підставі якого позивачка до 03 квітня 2023 року обіймала посаду директора Ізюмського ліцею № 12 Ізюмської міської ради.
		44.        01 квітня 2022 року наказом керівника відповідача № 2-к/тр ВС дію контракту від 27 червня 2019 року було призупинено на час дії воєнного стану на підставі Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		45.        Наказом відповідача № 08-ВС від 29 серпня 2022 року встановлено, що освітній процес в закладах освіти Ізюмської міської ради Харківської області організовується з 01 вересня 2022 року з використанням технологій дистанційного навчання.
		46.        Згідно з наказом відповідача № 09-ВС від 01 вересня 2022 року, з 
		01 вересня 2022 року призупиняється освітній процес та встановлюється початок простою не з вини управління освіти Ізюмської міської ради у закладах дошкільної освіти, ліцеях та гімназіях Ізюмської міської ради. Пунктом 3 наказу №09-ВС від 01 вересня 2022 року встановлено ознайомити з цим наказом працівників через засоби дистанційного зв`язку.
		47.        Наказом № 26-ВС від 10 жовтня 2022 року внесено зміни та доповнення до наказу № 09-ВС від 01 вересня 2022 року. Пункт 1 викладено в такій редакції: «1. З 01 вересня 2022 року призупинити освітній процес: 1.1. у закладах дошкільної освіти Ізюмської міської ради; 1.2. у Кам`янській гімназії Ізюмської міської ради та Левківській гімназії Ізюмської міської ради. 1.3. у центрі дитячої та юнацької творчості Ізюмської міської ради». Також наказ № 09-ВС 
		від 01 вересня 2022 року доповнено пунктом 2 наступного змісту: 
		«2. Організувати з 24 жовтня 2022 року освітній процес в закладах освіти Ізюмської міської ради з використанням технологій дистанційного навчання: 
		2.1. у Ізюмському ліцеї № 2 Ізюмської міської ради, Ізюмському ліцеї № 4 Ізюмської міської ради, Ізюмському ліцеї № 5 Ізюмської міської ради, Ізюмському ліцеї № 10 Ізюмської міської ради, Ізюмському ліцеї № 11 Ізюмської міської ради, Ізюмському ліцеї № 12 Ізюмської міської ради».
		48.        22 листопада 2022 року ОСОБА_1 подала відповідачу заяву, в якій повідомила про можливість виконувати обов`язки директора Ізюмського ліцею № 12 Ізюмської міської ради.
		49.        19 грудня 2022 року позивачка отримала від відповідача лист за №205 ВС, в якому їй було повідомлено про продовження строку дії воєнного стану в Україні з 21 листопада 2022 року на 90 діб, роз`яснено про можливість обмеження конституційних прав громадян в період дії воєнного стану.
		50.        Наказом відповідача № 04 ВС від 26 січня 2023 року скорочено посади штатного розпису Ізюмського ліцею № 12 Ізюмської міської ради згідно з додатком 1, в тому числі посада позивачки. У новому штатному розписі передбачено посади для 2-х працівників членів ліквідаційної комісії.
		51.        03 лютого 2023 року позивачка отримала у застосунку «Viber» повідомлення від 03 лютого 2023 року № 98ВС про припинення шляхом ліквідації юридичної особи Ізюмського ліцею № 12 Ізюмської міської ради та про дострокове розірвання контракту від 27 червня 2019 року на підставі                  пункту 6.2. розділу 6 контракту та подальше звільнення її з посади директора ліцею, а також про те, що у новому тимчасовому штатному розписі не передбачена посада директора, яку раніше обіймала позивачка.
		52.        30 березня 2023 року позивачка отримала виплату грошових коштів у сумі 17 233,59 грн за останні два місяці перебування на посаді директора ліцею у період з 03 лютого 2023 року по 03 квітня 2023 року.
		53.        03 квітня 2023 року наказом керівника відповідача № 72-к/тр ВС позивачка була звільнена з посади директора Ізюмського ліцею № 12 Ізюмської міської ради.
		Позиція Верховного Суду
		54.        Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
		55.        Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		56.        Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		57.        Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		58.        Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Щодо призупинення дії договору на час воєнного стану
		59.        Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		60.        В умовах воєнного чи надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
		61.        Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
		62.        Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
		63.        Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
		64.        15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		65.        Частинами першою та другою статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», зараз і надалі в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
		66.        У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		67.        Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		68.        Відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
		69.        Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
		70.        Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
		71.        Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
		72.        Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.
		73.        Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
		74.        Верховний Суд у своїх постановах від 15 вересня 2023 року у справі 
		№ 161/7449/22,  від 28 лютого 2024 року у справі № 465/3919/22, від 14 лютого 2024 року у справі № 464/2944/23 неодноразово висловлював позицію щодо обов`язку суду з`ясовувати, а відповідача - довести, неможливість надання та виконання такої роботи.
		75.             Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		76.             Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (частини перша та третя статті 82 ЦПК України).
		77.        Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		78.        Враховуючи визнаний обома сторонами спору факт захоплення приміщення ліцею ворожими військами, залишення позивачки на тимчасово окупованій території України без засобів зв`язку з роботодавцем, законним та обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про наявність у відповідача правових підстав для винесення наказу від 01 квітня 2022 року №2-к/тр ВС «Про призупинення трудового договору» в частині призупинення з 01 квітня 2022 року дії трудового договору з директором Ізюмського ліцею № 12 Ізюмської міської ради ОСОБА_1.
		79.        За встановлених судами попередніх інстанцій обставин, забезпечення відповідачем належних умови праці, трудових гарантій, а головне безпеки позивачки при здійсненні нею трудової функції під час перебування на окупованій території, було неможливим. Можливість виконання позивачкою своїх трудових обов`язків дистанційно також не встановлена.
		80.        Посилання касаційної скарги на можливість забезпечення відповідачем дистанційної роботи директора Ізюмського ліцею №12, з огляду на призначення виконуючого обов`язки ліцею наказом №5-к/тр ВС від 01 квітня 2022 року, а також організацію освітнього процесу з жовтня 2022 року з використанням технологій дистанційного навчання, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
		81.        Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв`язку з тимчасовою окупацією військами держави-окупанта м. Ізюм цей заклад освіти був переміщений на підконтрольну Україні територію, водночас позивачка залишилася на окупованій території. На облік у м. Києві, як внутрішньо переміщена особа, позивачка була взяла лише 17 листопада 2022 року. Використання дистанційних засобів зв'язку у період окупації було обмеженим. Більш того, доказів виконання позивачкою функцій директора закладу освіти з листопада 2022 року зокрема і у дистанційному режимі, судами не встановлено.
		Щодо припинення трудового договору
		82.        Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		83.        Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		84.        Штатні розписи закладів середньої освіти розробляються і затверджуються у порядку, визначеному статтею 60 Закону України «Про повну загальну середню освіту».
		85.        За загальним правилом, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить власнику або уповноваженому ним органу (висновки Верховного Суду у постановах 
		від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, від 27 травня 2021 року в справі 
		№ 201/6689/19).
		86.        Разом з тим, суд, вирішуючи відповідні трудові спори, з дотриманням принципів диспозитивності цивільного судочинства і змагальності сторін, перевіряє наявність законних підстав для звільнення, дотримання порядку (процедури) звільнення, зокрема і відсутність дискримінації при звільненні.
		87.        Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		88.        Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частина третя статті 49-2 КЗпП України).
		89.        У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зазначено, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15.
		90.        У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі 
		№ 6-1264цс17 вказано, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.
		91.        Схожі за своїм контекстом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від07 листопада 2018 рокуу справі № 331/8965/15-ц, 
		від 25 лютого 2020 рокуу справі № 310/9675/18, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
		92.        Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
		93.        Відповідно до частини другої статті 235 ЦПК України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		94.        Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду 
		від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16).
		95.        Оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями 
		КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю та є похідною вимогою від вимог про визначення незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
		96.        Встановивши, що розпорядженням начальника Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області від 17 січня 
		2023 року № 037-ВС вирішено припинити шляхом ліквідації діяльність юридичної особи Ізюмського ліцею № 12, позивачку було попереджено за два місця про наступне вивільнення у зв`язку із ліквідацією, однак не запропоновано жодної вакансії згідно зі штатним розписом, затвердженим на період роботи ліквідаційної комісії, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд дійшов загалом мотивованого висновку про наявність підстав для визнання звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої            статті 40 КЗпП України незаконним та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		97.        У контексті доводів касаційної скарги управління освіти Ізюмської міської ради про відсутність вакансій, які могли бути запропоновані позивачці, колегія суддів зазначає наступне.
		98.        Рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти приймає засновник (засновники) (частина перша статті 32 Закону України «Про повну загальну середню освіту»).
		99.        Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разіреорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
		100.     Частиною третьою статті 105 ЦК України визначено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
		101.     Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.
		102.     Ліквідаційна комісія або ліквідатор можуть працювати на умовах трудового або цивільно-правового договору з підприємством, яке ліквідується. Наприклад, якщо ліквідацію проводить орган управління підприємства або його директор, ліквідаційна процедура здійснюватиметься в межах їх трудових функцій. Вони продовжуватимуть свою роботу в межах сформованих трудових відносин до повного закінчення ліквідаційної процедури. За весь час роботи комісії або ліквідатора їм нараховують і виплачують заробітну плату за займаними посадами згідно з чинними у відповідній установі, організації умовами оплати праці.
		103.     Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Ізюмського ліцею № 12 від 26 січня 2023 року № 04 ВС на виконання розпорядженням начальника Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області від 17 січня 2023 року № 037-ВС було проведено скорочено усіх посад закладу освіти, за винятком двох посад заступників директора, які були введені до нового штатного розпису на період роботи ліквідаційної комісії та вводилися в дію з 27 березня 2023 року.
		104.     З урахуванням кваліфікації ОСОБА_1 , яка з 2019 року займала посаду директора Ізюмського ліцею № 12, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачка могла б виконувати функції члена ліквідаційної комісії, обіймати посаду заступника директора. Відповідач зазначеного не врахував та у попередженні про наступне вивільнення лише формально зазначив, що згідно з новим штатним розписом посада, яку вона обіймала, не передбачена. Передбачених новим штатним розписом посад, у тому числі на тимчасових умовах, не запропонував.
		105.     Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій, з урахуванням змін, внесених після апеляційного перегляду справи, правильно визначились з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та, надавши обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалам справи доказам у їх сукупності, дійшли мотивованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
		106.     Колегія суддів зауважує, що розмір та порядок обрахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу заявниками в касаційному порядку не оскаржується, а тому з огляду на положення частини першої статті 400 ЦПК України, при касаційному розгляді справи не перевіряється.
		107.     Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		108.     Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). 
		109.     Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційних скаргах.
		110.     Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі 
		№ 910/8115/19(910/13492/21)).
		111.     Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		112.     Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		113.     З урахуванням доводів касаційних скарг ОСОБА_1 , а також управління освіти Ізюмської міської ради, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених             статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої інстанції, у незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційної інстанцій.
		114.     Касаційні скарги ОСОБА_1 та управління освіти Ізюмської міської ради не містять самостійних підстав постанови Київського апеляційного суду                    від 12 листопада 2024 року в частині зміни розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню в порядку розподілу судових витрат, а тому, з огляду на частину першу статті 400 ЦПК України, відсутні правові підстави для зміни здійсненого судом розподілу таких витрат.
		Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційні скарги ОСОБА_1 , а також управління освіти Ізюмської міської ради залишити без задоволення.
		2.           Рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року, у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині, та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                     О. В. Білоконь
		 
		                                                                                              О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...