Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/6558/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2025.
Дата набрання законної сили: 02.04.2025
Номер судового провадження: 61-643ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 462/6558/22
		провадження № 61-643св25
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Львівська міська рада,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року у складі судді Боровкова Д. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 
		2024 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А., і виходив з наступного.
		Зміст позовної заяви та її обґрунтування 
		1.           У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування попередження про майбутнє звільнення і розпорядження про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		2.           На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 04 травня 2016 року він працював на посаді юриста Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області. Розпорядженням голови комісії з припинення Малехівської сільської ради № 24 від 22 червня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » його було звільнено зі займаної посади за            пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України з                         30 червня 2021 року в зв`язку з припиненням вказаної сільської ради шляхом приєднання до Львівської міської ради. 
		3.           Підставою для ухвалення такого рішення стало те, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 624-р від 07 травня 2020 року «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області» Малехівську територіальну громаду Жовківського району Львівської області включено до складу Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 718-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» Малехівську територіальну громаду Жовківського району Львівської області також передбачено у складі Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові. 
		4.           Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 
		2021 року у справі № 640/14698/20, яке набрало законної сили, вказані розпорядження в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові визнані протиправними та скасовані. 
		5.           З огляду на наведене та з урахуванням заяви про зміну предмету позову, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправними та скасувати розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради «Про попередження працівників Малехівської сільської ради про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією за пунктом 1 частин першої статті 40 КЗпП» від 11 лютого 
		2021 року № 4 в частині, що стосується його; персональне попередження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради від 11 лютого 2021 року про майбутнє звільнення із займаної посади; розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради «Про звільнення ОСОБА_1 » 
		від 22 червня 2021 року № 24; поновити його на посаді юриста Малехівської сільської ради з 01 липня 2021 року; стягнути з Львівської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 липня 
		2021 року по день ухвалення судом рішення.
		Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції 
		6.           Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. 
		7.           Визнано звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з 30 травня 2021 року неправильним. 
		8.           Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради від 22 червня 2021 року № 24 «Про звільнення ОСОБА_1 ». 
		9.           Визнано ОСОБА_1 таким, що звільнено 18 серпня 2021 року з посади юриста Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області у зв`язку з припиненням (ліквідацією) Малехівської сільської ради за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. 
		10.        Стягнуто з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 червня 2021 по 
		18 серпня 2021 року у розмірі 29 583,40 грн без урахування обов`язкових платежів та зборів. У решті позовних вимог відмовлено. 
		11.        Стягнуто з Львівської міської ради в дохід держави 1 816,00 грн судового збору.
		12.        Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача було проведено з порушенням трудового законодавства, оскільки Львівська міська рада не надала суду будь-якого належного та допустимого доказу, який би вказував на те, що ОСОБА_1 пропонувалися посади, які б відповідали його кваліфікації. Разом з тим встановлено, що у відповідача були вакантні посади, які відповідали кваліфікації та освіті позивача. Суд першої інстанції вважав, що у разі незаконного звільнення працівника з організації, яка була ліквідована 18 серпня 2021 року, порушене право може бути поновлене судом шляхом зміни формулювання причини звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією організації. Середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню за період з 30 червня 2021 року по 
		18 серпня 2021 року. Після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2021 року у справі                                № 640/14698/20, яким були визнанні недійсними розпорядження Кабінету Міністрів України в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові, Малехівська територіальна громада не вчинила жодних дій щодо поновлення вказаної сільської ради, як юридичної особи.
		Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
		13.        Постановою Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Львівської міської ради залишено без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року залишено без змін.
		14.        Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо порушення відповідачем процедури звільнення ОСОБА_1 , а також наявності підстав для зміни дати та формулювання звільнення позивача у зв`язку з припиненням (ліквідацією) Малехівської сільської рада Жовківського району Львівської області. Також суду апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про неможливість поновлення позивача на посаді юриста Малехівської сільської рада Жовківського району Львівської області, яка припинила свою діяльність як юридична особа у зв`язку з приєднанням до іншого органу місцевого самоврядування Львівської міської ради.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		15.        15 січня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		16.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15?ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 807/2391/15, від 03 червня 2020 року у справі № 817/3431/14, від 20 січня 2021 року у справі 
		№ 640/18679/18, від 20 січня 2021 року у справі № 804/958/16, від 11 лютого 2021 року у справі № 640/21065/18, від 27 квітня 2021 року у справі 
		№ 826/8332/17, від 26 травня 2021 року у справі № 260/261/20, від 31 травня 2021 року у справі № 0840/3202/18, від 06 липня 2021 року у справі 
		№ 640/3456/20, від 06 липня 2021 року у справі № 640/1627/20, від 23 вересня 2021 року у справі № 807/2322/15, від 29 вересня 2021 року у справі 
		№ 302/207/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 809/2894/13?а, від 28 квітня 2022 року у справі № 480/2365/16, від 15 лютого 2023 року у справі 
		№ 461/3526/22, від 13 квітня 2023 року у справі № 540/3994/20, від 29 листопада 2023 року у справі № 185/9722/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		17.        Касаційна скарга обґрунтована посланням на те, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі не врахували того, що Малехівську сільську раду Жовківського району Львівської області не було ліквідовано. Зазначений орган місцевого самоврядування було реорганізовано шляхом приєднання до Львівської міської ради, а тому Львівська міська рада стала правонаступником усього майна, прав та обов`язків Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області. Акцентує увагу на тому, що виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення № 688 від 13 серпня 2021 року, яким було створено «Сектор «Офіс Львівської громади у с. Малехів», що входить до структури управління адміністрування громад департаменту міської агломерації Львівської міської ради, а тому відсутні правові підстави для застосування статті 240-1 КЗпП України у цій справі.
		18.        Зауважує, що суди безпідставно не взяли до уваги його клопотання щодо згоди на поновлення на рівнозначній посаді у Львівській міській раді з урахуванням того, що Львівська міська рада є правонаступником Малехівської сільської ради. Вважає, що суд повинен був захистити його право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
		19.        З огляду на встановлення факту його незаконного звільнення, правонаступництва Львівською міською радою прав та обов`язківМалехівської сільської ради, вважає, що наявні правові підстави для стягнення з Львівської міської ради на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01  липня 2021 року по день ухвалення судом рішення у цій справі.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		20.        Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
		21.        Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 462/6558/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. 
		22.        12 березня 2025 року матеріали цивільної справи № 462/6558/22 надійшли до Верховного Суду.
		23.        Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
		24.        04 березня 2025 року Львівська міська рада через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
		25.        Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили, що Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області припинила свою діяльність як юридична особа 18 серпня 2021 року в результаті реорганізації, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (що стало юридичним наслідком діяльності щодо ліквідації рад). Водночас, повноваження Малехівської сільської ради та сільського голови Малехівської територіальної громади припинилися 
		24 листопада 2020 року, оскільки було проведено перше пленарне засідання першої сесії Львівської міської ради Львівського району Львівської області.
		26.         ОСОБА_1 просив суд поновити його на посаді юриста саме Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, посилаючись на те, що приєднання вказаної сільської ради до Львівської міської ради відбулося з порушенням норм закону. Однак, у разі незаконного звільнення працівника з організації, яка потім була ліквідована, порушене право може бути поновлене судом шляхом зміни формулювання причини звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією організації.
		27.        14 березня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відповідь на відзив, у якому зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що Львівська міська рада є правонаступником Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, а тому відбулася реорганізацію, а не ліквідація органу місцевого самоврядування.
		28.        Встановлена законодавством можливість ліквідації бюджетної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (органу місцевого самоврядування) з працевлаштування працівників ліквідованої установи. Вважає, що наявні правові підстави для поновлення його на посаді саме у Малехівській сільській раді, з якої його було протиправно звільнено. Обов`язок по працевлаштуванню в цьому випадку буде покладений на відповідача, як правонаступника Малехівської сільської ради.
		29.        Крім того, посилається на безпідставність доводів відзиву на касаційну скаргу щодо порушення правил предметної юрисдикції та подачу позову з пропуском строку для звернення до суду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		30.         ОСОБА_1 з 04 травня 2016 року працював на посаді юриста Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області.
		31.        07 травня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 624-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області», згідно з яким Малехівську територіальну громаду Жовківського району Львівської області включено до складу Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові.
		32.        У подальшому на підставі вказаного розпорядження Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 12 червня 2020 року №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», згідно з яким Малехівську територіальну громаду Жовківського району Львівської області передбачено у складі Львівської територіальної громади з адміністративним центром у                        м. Львові.
		33.        Ухвалою Львівської міської ради «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» № 7 від 29 грудня 2020 року на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» вирішено припинити шляхом приєднання до Львівської міської ради, зокрема, юридичну особу Малехівську сільську раду Жовківського району Львівської області.
		34.        Розпорядженням виконавчого комітету Малехівської сільської ради «Про попередження працівників Малехівської сільської ради про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП» від 11 лютого 2021 року № 4 прийнято рішення попередити, зокрема, юриста ОСОБА_1 про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією Малехівської сільської ради шляхом приєднання до Львівської міської ради.
		35.        11 лютого 2021 року ОСОБА_1 отримав персональне попередження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради Алексєєвої Н. про майбутнє звільнення із займаної посади за пунктом 1  частини першої 40 КЗпП України по закінченню двох місяців з моменту вручення йому цього попередження.
		36.        22 червня 2021 року голова комісії з припинення Малехівської сільської ради Н. Алексєєва винесла розпорядження «Про звільнення ОСОБА_1 » № 24, яким ОСОБА_1 звільнено з посади юриста Малехівської сільської ради з 
		30 червня 2021 року за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку з припиненням вказаної сільської ради шляхом приєднання до Львівської міської ради. Позивача було ознайомлено з вказаним розпорядженням, про що свідчить його підпис.
		37.        Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року та постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 640/14698/20, визнано протиправними дії Львівської обласної державної адміністрації під час розроблення перспективного плану формування територій громад Львівської області, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 травня 
		2020 року № 624-р, в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року № 624-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області» в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові; визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові.
		Позиція Верховного Суду
		38.        Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		39.        Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		40.        Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		41.        Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		42.        Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста статті 43 Конституції України).
		43.        Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		44.        Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		45.        Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» чисельність працівників органів місцевого самоврядування встановлюється відповідною радою у межах загальної чисельності, визначеної типовими штатами, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Затвердження чисельності апарату ради та її виконавчих органів є виключною компетенцією відповідної ради.
		46.        За загальним правилом, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить роботодавцю (висновки Верховного Суду у постановах від 16 січня 2018 року у справі                        № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, від 27 травня 2021 року в справі № 201/6689/19).
		47.        Разом з тим, суд, вирішуючи відповідні трудові спори, з дотриманням принципів диспозитивності цивільного судочинства і змагальності сторін, перевіряє наявність законних підстав для звільнення, дотримання порядку (процедури) звільнення, зокрема і відсутність дискримінації при звільненні.
		48.        Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.
		49.        Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		50.        Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частина третя статті 49-2 КЗпП України).
		51.        У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зазначено, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15.
		52.        Схожі за своїм контекстом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від07 листопада 2018 рокуу справі № 331/8965/15-ц, 
		від 25 лютого 2020 рокуу справі № 310/9675/18, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
		53.        Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, встановленого законом.
		54.        Суди попередніх інстанцій встановили, що при звільненні ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України йому не було запропоновано жодної вакантної посади, які були наявні в апараті Львівської міської ради і її виконавчих органів та відповідали кваліфікації та освіті позивача (зазначене не оскаржується відповідачем).
		55.        Колегія суддів зауважує, що з огляду на доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, справа в частині визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та скасування відповідного розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради № 24 від 22 червня 2021 року не оскаржується в касаційному порядку.
		56.        Правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради від 11 лютого 2021 року № 4 «Про попередження працівників Малехівської сільської ради про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією за пунктом 1 статті 40 КЗпП» в частині, що стосується юриста ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування персонального попередження ОСОБА_1 від 11 лютого 2021 року про майбутнє звільнення зі займаної посади, з урахуванням встановленого судами попередніх інстанцій факту незаконності його звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відсутні.
		57.        Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі 
		№ 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 
		2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
		58.        Доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для додаткового скасування оскаржених судових рішень в частині відмови у скасуванні розпорядження комісії з припинення Малехівської сільської ради про його попередження про наступне вивільнення та самого персонального попередження, є безпідставними.
		59.        Водночас, в частині вимог касаційної скарги про скасування оскаржених судових рішень щодо вирішення позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зауважує наступне.
		60.        Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, керувалися положеннями статті 240-1 КЗпП України, вважаючи, що орган місцевого самоврядування, у якому працював позивач, є ліквідованим.
		61.        Відповідно до статті 240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або роботодавця (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».
		62.        Заперечуючи наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 240-1 КЗпП України, ОСОБА_1 посилався на те, що ліквідація органу місцевого самоврядування не проведена, а також на правонаступництво, встановлену в судовому порядку незаконність процедури включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові (справа № 640/14698/20).
		63.        Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
		64.        Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника).
		65.        Поняття «правонаступництво юридичної особи», «правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи» і «процесуальне правонаступництво юридичної особи-сторони у справі» мають різний зміст.
		66.        При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент(пункт 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17).
		67.        Верховний Суд зауважував, що злиття кількох державних органів в один й наділення цього новоутвореного (в результаті такого способу реорганізації) державного органу по суті тими самими владними повноваженнями, які мали ті органи, які злилися в один, не означає, що припинені (шляхом злиття) державні органи ліквідовані інституційно. У такий спосіб вони набули нової «форми», але їх «сутність», яка виявляється у завданнях і функціях у визначеній сфері правовідносин, залишилися ті самі. Звідси й робиться висновок, що державний орган (зокрема й місцевого рівня, як-от у цій справі) не ліквідований, а реорганізований (постанова Верховного Суду від 30 січня 2025 року у справі 
		№ 340/1765/23).
		68.        Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося з порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.
		69.        Подібні правові висновки сформовані Верховним Судом у постановах 
		від 04 серпня 2022 року у справі № 640/1892/20 та від 28 грудня 2022 року у справі №340/376/20.
		70.        Встановлена законодавством можливість ліквідації бюджетної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (органу місцевого самоврядування) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи (постанова Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 591/3104/16).
		71.        Повноваження суду при вирішенні трудового спору про поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати з процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.
		72.        Так, повноваження щодо призначення працівника в порядку переведення на відповідну посаду, згідно із затвердженим штатним розписом у новоствореній юридичній особі, яка є правонаступником роботодавця, є винятковою компетенцією роботодавця і суд, як орган, що розглядає трудовий спір, не повинен і не може втручатися у здійснення дискреційних повноважень державного органу. Обов`язок по працевлаштуванню незаконно звільненого працівника покладений на роботодавця, яким у випадку реорганізації державної установи є її правонаступник, якому передані відповідні завдання і функції.
		73.        Аналогічну правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постановах від 10 вересня 2020 року у справі №806/1149/16, 
		від 30 вересня 2020 року у справі №826/12050/15, від 26 травня 2021 року у справі № 260/261/20, від 06 липня 2021 року у справі №640/3456/20, 
		від 06 липня 2021 року у справі №640/1627/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 809/2894/13-а.
		74.        Правомірність включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові було предметом судового оскарження, за результатами якого рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва               від 29 березня 2021 року у справі№ 640/14698/20 було визнано протиправними дії Львівської обласної державної адміністрації під час розроблення перспективного плану формування територій громад Львівської області, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 травня               2020 року № 624-р, в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові та скасовано відповідні розпорядження Кабінету Міністрів України. Згідно з відкритими даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зазначене судове рішення набрало законної сили                30 червня 2021 року.
		75.        Разом з тим 18 серпня 2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області (ЄДРПОУ 22355287).
		76.        Після набрання чинності рішенням Окружного адміністративного суду                  м. Києва від 29 березня 2021 року у справі № 640/14698/20 Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області не відновила свою діяльність та функції, що зокрема пов`язано із запровадженням режиму воєнного стану.
		77.         Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		78.        Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону (частина перша статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		79.        Фактично функції та повноваження місцевого самоврядування на території с. Малехів здійснюються Львівською міською радою та її виконавчими органами, зокрема на підставі ухвали Львівської міської ради від 29 грудня         2020 року № 7 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради», яка є чинною.
		80.        З огляду на припинення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, як юридичної особи, фактичне здійснення Львівською міською радою повноважень місцевого самоврядування на території с. Малехів, виключну компетенцію Львівської міської ради визначати чисельність апарату ради та її виконавчих органів, позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на попередній роботі - на посаді юриста Малехівської сільської ради з 01 липня 2021 року до задоволення не підлягають. Клопотання про згоду на поновлення на рівнозначній посаді у Львівській міській раді не свідчить про зміну заявлених позовних вимог.
		81.        На неможливості поновлення на роботі у випадку ліквідації роботодавця наголошував Верховний Суд у постанові від 14 січня 2020 року у справі                        № 405/6662/17.
		82.        Відповідно до частини другої статті 235 ЦПК України лише при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		83.        Враховуючи те, що позивач не може бути поновлений на посаді юриста ліквідованої Малехівської сільської ради, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період після ліквідації цього органу місцевого самоврядування, за обставин цієї справи до задоволення не підлягають.
		84.        Враховуючи вищезазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог.
		85.        Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		86.        Враховуючи наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
		Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2.           Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                      Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                       О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                О. М. Осіян
		 
		  Н. Ю. Сакара
		 
		  В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...