Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/8927/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2025.
Дата набрання законної сили: 31.03.2025
Номер судового провадження: 61-1216ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 березня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 591/8927/23
		провадження № 61-1216св25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного  суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач),  Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ;
		відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»;
		 
		розглянув у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Буланов Олексій Михайлович, на постанову Сумського апеляційного суду від 26 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Філонової Ю. О. , Собини О. І.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 252 965, 46 грн та зобов`язати відповідача провести перерахунок відсотків за використання кредиту, наданого позивачу, виходячи з розміру заборгованості за наданим кредитом, яка існувала станом на 
		31 червня 2023 року.
		 
		Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що є споживачем банківських послуг, які надаються відповідачем. У період з 01 липня 2023 року до 03 липня 2023 року з двох його карткових рахунків без його відома та згоди було здійснено зняття власних та кредитних коштів на суму 252 965,46 грн. 04 липня 2023 року він звернувся до поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення - неправомірного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами з його банківських рахунків і за його заявою розпочато кримінальне провадження. Він звертався до відповідача, однак кошти на рахунок не були повернуті. Вказував, що він своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню пін коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Використання коштів третіми особами з належного йому рахунку відбулось не з його вини. Він повідомив відповідача про платіжні операції та зняття коштів, які ним не виконувалися, одразу після виявлення, проте, відповідач здійснював нарахування відсотків за користування кредитними коштами та нараховував комісію на зняття готівки, хоча він не користувався ними.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 252 965, 46 грн. Зобов`язано 
		АТ КБ «Приватбанк» провести перерахунок відсотків за користування кредитом, наданим ОСОБА_1 , виходячи з розміру заборгованості за наданим кредитом, яка існувала станом на 31 червня 2023 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції, мотивовано тим, що факт несанкціонованого списання банком грошових коштів з рахунку позивача є доведеним. Усі дії, які були пов`язані зі зняттям коштів з карток позивача були здійснені з використанням мобільного пристрою, який не належить позивачеві. Суд вважав, що позивач не вчиняв дії, спрямовані на списання чи перерахунок коштів з його карткового рахунку, невідкладно повідомив банк про здійснення платіжних операцій, які ним не виконувалися. Разом з тим, відповідач не надав докази на підтвердження вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Сумського апеляційного суду від 26 грудня 2024 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 березня 2024 року скасовано та прийнято постанову, якою відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не спростував ту обставину, що на його номер телефону 27 червня 2023 року надходив дзвінок від АТ КБ «Приватбанк» для підтвердження входу в Приват24 та, що на його номер надходило повідомлення про вдалий вхід до Приват24, що було шахрайським входом. Він негайно не повідомив банк про те, що такий вхід здійснювався не ним, хоча мав можливість одразу зателефонувати на гарячу лінію банка для блокування карт, проте відповідні дії в відповідний період часу не здійснив.
		 
		Судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що розрахунки і зняття у торгових точках проводились шляхом додавання карти до МіРау та за допомогою мобільного пристрою та NFC в банкоматах м. Запоріжжя, при кожній операції вводилися вірні PIN коди по карткам. Таким чином, операції зі зняття коштів з картки позивача в Приват24 стали можливими лише в результаті входу до Приват24 27 червня 2023 року, після підтвердження позивачем шахрайського входу в Приват24, за що несе відповідальність позичальник.
		 
		Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що зняття коштів з рахунків позивача відбулися з 01 липня 2023 року до 03 липня 2023 року, а до банку з заявою про списання грошових коштів з його карток без його відома позивач звернувся лише 05 липня 2023 року, що не можна розцінювати як невідкладне повідомлення банка про здійснення платіжних операцій, які ним не виконувалися. Разом з тим, після звернення позивача до банку, банк заблокував його картрахунки, а тому на банк не може бути покладена відповідальність у вигляді повернення коштів.
		 
		Суд апеляційної інстанції не погодився з ухваленим рішенням суду першої інстанції, який посилався на положення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який втратив чинність 01 серпня 2022 року на підставі Закону України № 1591-IX «Про платіжні послуги», та на Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», яка вже не діяла на момент списання спірних коштів.
		 
		Таким чином апеляційний суд дійшов висновку про те, що за здійснені оскаржувані транзакції з карток позивача з 01 липня 2023 року до 03 липня 2023 року має відповідати саме він, так як, проявивши необачність та бездіяльність, сприяв зловмиснику у доступі до приватної інформації, якою останній скористався для списання коштів з рахунку позивача, чим сприяв незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		 
		Апеляційний суд звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження порушення банком правил проведення розрахункових операцій в процесі переказу грошових коштів з карткових рахунків позивача та неправомірних дій банку, тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		26 січня 2025 року через підсистему Електронний Суд представник ОСОБА_1 - адвокат Буланов О. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 26 грудня 2024 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, 
		від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, 
		від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 13 червня 2022 року у справі № 587/586/21, від 22 серпня 2022 року у справі № 532/1349/19, від 28 вересня 
		2022 року у справі № 679/87/21, від 03 жовтня 2022 року у справі № 387/746/18, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 06 вересня 2023 року у справі № 686/30030/21, від 09 квітня 2024 року у справі № 521/20764/20, у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Також вважає, що відсутній висновок Верховного Суду, щодо питання застосування положень статті 1073 ЦК України та статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у подібних правовідносинах, що передбачають вимоги пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано її матеріали з Зарічного районного суду м. Суми.
		 
		24 липня 2024 року справа № 591/8927/23 надійшла до Верховного Суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Буланов О. М. мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не застосовано положення статті 1073 ЦК України, а також положення статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
		 
		У постанові Сумського апеляційного суду від 26 грудня 2024 року зазначено: «З матеріалів справи вбачається, що службовою перевіркою банку, за результатами перевірки інформації, про вчинення шахрайських дій по відношенню до клієнта банку ОСОБА_1 , встановлено, що ОСОБА_1 27 червня 2023 року об 18:28:15 з мобільного телефону узгодив вхід до свого Приват24 шахраям, дзвінок від АТ КБ «ПриватБанк» для підтвердження входу в Приват24 надходив на номер клієнта, також надходило повідомлення про вдалий вхід до Приват24».
		 
		Вважає, що матеріали службової перевірки банку є не належним і допустимим доказом у даній справі.
		 
		Звертає увагу на те, що позивач своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а відтак, за відсутності доказів, використання кредитних коштів третіми особами (особою) шляхом їх перерахування з належного позивачу банківського рахунку відбулось не з його вини.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У лютому 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову Сумського апеляційного суду від 26 грудня 2024 року залишити без змін.
		 
		10 березня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду додаткові пояснення.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Судами встановлено, що позивач має відкриті карткові рахунки у АТ КБ «ПриватБанк». У період з 01 липня 2023 року до 03 липня 2023 року з карткового рахунку позивача НОМЕР_1 було зроблено зняття грошових коштів та розрахунки у торгових точках на загальну суму 134 787,27 грн (45 275, грн + 20 800,00 грн + 15,40 грн + 5 200,00 грн + 17,29 грн + 5 200,00 грн + 20 800,00 грн + 39,58 грн + 6 240,00 грн + 10 400,00 грн + 20 800,00 грн). Вказані операції здійснювались за рахунок використання кредитних коштів.
		 
		З іншої картки для виплат позивача НОМЕР_2 за 02-03 липня 2023 року було зроблено зняття грошових коштів та розрахунки у торгових точках на загальну суму 118 178,19 грн (20 000,00 грн + 65,9 грн + 5 000,00 грн + 17,29 грн + 5 000,00 грн + 12 095,00 грн + 20 000,00 грн + 20 000,00 грн + 20 000,00 грн + 16 000,00 грн) 
		(а. с. 14-18, 51).
		 
		04 липня 2023 року позивач звернувся до Сумського районного управління поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення (а. с. 13). 
		 
		05 липня 2023 року до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за частиною четвертою статті 185 КК України за фактом здійснення невідомою особою невстановленим шляхом таємно в умовах воєнного стану крадіжки грошових коштів у сумі 250 000,00 грн з банківських карток. ОСОБА_1 визнано потерпілим у цьому кримінальному провадженні 
		(а. с. 13).
		 
		05 липня 2023 року позивач звернувся до банку із заявою з приводу списання грошових коштів з його карток без його відома та згоди та припинення нарахування відсотків за кредитом. Листом АТ КБ «ПриватБанк» від 22 липня 2023 року відповідач на звернення позивача повідомив, що списання коштів стороннім інтернет ресурсом здійснюється після введення номеру карти, терміну її дії та CVV коду. Законодавством не надано повноважень банку здійснювати повернення проведеного переказу. Відмовлено у задоволенні запиту стосовно призупинення нарахування відсотків. Рекомендовано звернутись до правоохоронних органів 
		(а. с. 19-20, 21).
		 
		12 листопада 2023 року співробітниками банку була проведена перевірка щодо шахрайських дій у відношенні позивача та встановлено, що у клієнта банку ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» був відкритий договір та кредитна картка № НОМЕР_1 та договір з карткою для виплат НОМЕР_2 .
		 
		В ході перевірки встановлено, що з картки НОМЕР_1 клієнта ОСОБА_1 за 01-03 липня 2023 року було зняття грошових коштів та розрахунки у торгових точках на загальну суму 134 787,27 грн:
		- 01/07/2023 17:25:45 на суму 45,275 UAH (SOBORNA 63, ROVNO, ПОКУПКА, Ломбарди)
		 
		- 02/07/2023 16:01:57 на суму 20,800 UAH (Зняття готівки в банкоматі DN00 av.Sobomyi,176, Zaporizhzhia)
		 
		- 02/07/2023 17:18:57 на суму 15.40 UAH (Покупка Аптека 22, Запоріжжя Задніпровська, 68)
		 
		- 02/07/2023 17:18:57 на суму 5200 грн (Готівка на касі Аптека 22 Запоріжжя, вул. Задніпровська, 68)
		 
		- 02/07/2023 18:11:26 -17.29 UAH (Покупка Траш, Запоріжжі Ювілейний, 22Б)
		 
		- 02/07/2023 18:11:26 на суму 5,200 UAH (Готівка на касі Траш, Запоріжжя, пр-т Ювілейний, 22Б)
		 
		- 02/07/2023 19:25:51 на суму 20,800 UAH (зняття готівки в банкомате DN00 av.Sobomyi,176, Zaporizhzhia)
		 
		- 02/07/2023 21:45:02 на суму 39.58 UAH (Покупка SILPO, ZAPORIZHYA)
		 
		- 02/07/2023 21:45:02 на суму 6,000 UAH (Готівка на касі SILPO, SOBORNY ZAPORIZHYA)
		 
		- 03/07/2023 12:41:43 на суму 10,400 UAH (Зняття готівки в банкоматі: DN00 av.Metalurhiv,3, Zaporizhzhia)
		 
		- 03/07/2023 15:57:06 на суму 20,800 UAH (Зняття готівки в банкоматі: DN00 av.Sobomyi,176, Zaporizhzhia)
		 
		Також з іншої його картки НОМЕР_2 за 02-03.07.2023 року було зроблено зняття грошових коштів та розрахунки у торгових точках на загальну суму 118 178,19 грн.
		 
		- 02/07/2023 16:03:12 на суму 20,000 UAH (Зняття готівки в банкоматі: DN00 av.Sobomyi,176, Zaporizhzhia)
		 
		- 02/07/2023 17:54:23 на суму 65.90 UAH (Покупка ПРОДУКТИ 384, Запоріжжя, вул. Гудименко, 16а)
		 
		- 02/07/2023 17:54:23 на суму 5,000 UAH (Готівка на касі ПРОДУКТИ 384, Запоріжжя, вул. Гудименко, 16а)
		 
		- 02/07/2023 18:10:39 на суму 17.29 UAH (Покупка Траш, Запоріжжя, пр-т Ювілейний, 22 Б)
		 
		- 02/07/2023 18:10:39 на суму 5,000 UAH (Готівка на касі Траш, Запоріжжя, пр-т Ювілейний, 22 Б)
		 
		- 02/07/2023 18:55:03 на суму 12,095 UAH (Побутова техніка Техніка: Магазин 2743, Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 218)
		 
		- 02/07/2023 19:26:56 03/07/2023 на суму 20,000 UAH (зняття готівки в банкоматі: DN00 av.Sobomyi,176, Zaporizhzhia)
		 
		- 03/07/2023 12:40:28 на суму 20,000 UAH (зняття готівки в банкоматі: DN00 av. Metalurhiv, 3, Zaporizhzhia)
		 
		- 03/07/2023 15:55:28 на суму 20,000 UAH (зняття готівки в банкоматі: DN00 av. Sobomyi,176, Zaporizhzhia)
		 
		- 03/07/2023 22:13:36 на суму 16,000 UAH (зняття готівки в банкоматі: DN00 av. Sobomyi, 176, Zaporizhzhia)
		 
		Грошові кошти з карток клієнта були зняті, проводились розрахунки і зняття у торгових точках шляхом додавання карти до МіРау та за допомогою мобільного пристрою та NFC в банкоматах м. Запоріжжя.
		 
		Фото з банкомату, встановити особу, яка проводила зняття коштів не надається можливим.
		 
		Успішний вхід до Приват24 клієнта банку ОСОБА_1 за 27 червня 2023 року - 03 липня 2023 року було зафіксовано з 2-х пристроїв: M2010J19SY|REDMI 
		(з ідентифікатором банку DCFC50F093431E1D); GALAXY А9 PRO|SAMSUNG 
		(з ідентифікатором банку CABA235C3F926841).
		 
		У користуванні клієнта ОСОБА_1 був мобільний пристрій M2010J19SY|REDMI (з ідентифікатором банку DCFC50F093431E1D).
		 
		Також службовою перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 27 червня 
		2023 року о 18:28:15 з мобільного телефону узгодив вхід до свого Приват24 шахраям, дзвінок від АТ КБ «ПриватБанк»  для підтвердження входу в Приват24 надходив на номер клієнта, також надходило повідомлення про вдалий вхід у Приват24. Змін в акаунті ОСОБА_1 під час шахрайського входу у Приват24 не зафіксовано, фінансовий номер клієнта не змінювався, вхід до акаунту здійснювався за правильного введення логіну та паролю (пароль в той момент не змінювався), що дає розуміння про розголошення вказаної інформації самим клієнтом.
		 
		Маючи доступ до акаунту Приват24 клієнта ОСОБА_1 шахраї (отримали повні дані, номер картки, термін дії, CVV2 код) додали кредитну картку 
		№ НОМЕР_1 та картку для виплат НОМЕР_2 до гаманця МіРау, змін PIN кодів по вказаним карткам не було, що дає розуміння про розголошення вказаної інформації самим клієнтом.
		 
		Проведені транзакції оскаржити в рамках претензійної роботи не можливо, у зв`язку з тим, що при кожній операції вводилися вірні PIN коди по карткам.
		 
		Картки були заблоковані після звернення клієнта на службу підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок, що шахрайський вхід в Приват24 під акаунтом ОСОБА_1 виконувався з нетипового пристрою: НОМЕР_3 CABA235C3F926841 2023-06-27 18:30:41.063 18:6:41 НОМЕР_3 PHONE GALAXY А9 PRO|SAMSUNG 178.133.73.12. Інформація про шахрайські дії, з боку співробітників банку, не знайшла свого підтвердження.
		 
		Операції по карткам НОМЕР_1 та НОМЕР_2 клієнта ОСОБА_1 за 01 - 03 липня 2023 року на загальну суму 252 965,46 грн, з якими незгоден останній, знаходяться в зоні відповідальності клієнта (а. с. 65-67).
		 
		З наданої роздруківки входів у Приват 24 клієнта з фінансовим номером НОМЕР_3 вбачається, що основним пристроєм, яким користується позивач, є M2010J19SY|REDMI. Саме з цього пристрою у періоди з 01 червня 2023 року до 
		01 серпня 2023 року відбувались входи у систему Приват24, окрім входів у період з 27 червня 2023 року до 03 липня 2023 року, які відбулись з пристрою GALAXY А9 PRO|SAMSUNG. (а. с. 63-34).
		 
		У грудні 2023 року позивачем було погашено заборгованість за кредитними коштами, що не заперечується сторонами у справі. 
		 
		Відповідно до довідки ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 18 грудня 2023 року позивач не має заборгованості перед банком (а. с. 108).
		 
		2.            Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з пунктами 1, 3, частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката 
		Буланов О. М. задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи                          у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах                       доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття            касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої             або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і                          не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові            рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права,              а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанцій відповідає.
		 
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		 
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
		 
		Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
		 
		Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).
		 
		ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та користувачем послуг банку, має поточний та кредитний рахунки.
		 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 27 червня 2023 року о 18:28:15 з мобільного телефону узгодив вхід до свого Приват24 шахраям, дзвінок від АТ КБ «ПриватБанк»  для підтвердження входу в Приват24 надходив на номер клієнта, також надходило повідомлення про вдалий вхід у Приват24. Змін в акаунті ОСОБА_1 під час шахрайського входу у Приват24 не зафіксовано, фінансовий номер клієнта не змінювався, вхід до акаунту здійснювався за правильного введення логіну та паролю (пароль в той момент не змінювався), що дає розуміння про розголошення вказаної інформації самим клієнтом.
		 
		Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		 
		Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		 
		За змістом статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		 
		Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		 
		Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
		 
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		 
		За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		 
		Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		 
		Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		 
		Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		 
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		 
		Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 89 ЦПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.
		 
		Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 березня 2021року у справі № 922/2319/20, від 16 лютого 2021 року у справі 
		№ 913/502/19, від 13 серпня 2020 року у справі №°916/1168/17, від 16 березня 
		2021 року у справі № 905/1232/19, від 21 липня 2022 року у справі № 922/3308/20.
		 
		Таким чином, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття.
		 
		Водночас відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Заявники помилково ототожнюють категорії належності та допустимості доказів, і не враховує вимоги частини другої статті 89 ЦПК України, відповідно до якої саме суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		 
		Верховний Суд виходить з того, що право на справедливий суд встановлено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
		 
		Зокрема, відповідно до пункту 1 цієї статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		 
		Зміст права на справедливий розгляд справи висвітлюється в практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		 
		У рішенні «Шабельник проти України» (заява № 16404/03) від 19 лютого 2009 року ЄСПЛ зазначив, що хоча стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством.
		Водночас у рішенні у справі «Руіз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain, заява № 12952/87, від 23 червня 1993 року, пункт 63) ЄСПЛ зауважив, що принцип рівності сторін (рівних процесуальних можливостей) є одним з проявів справедливого розгляду, який включає фундаментальне право на змагальність розгляду. Зокрема, кожна сторона вправі знати про доводи та докази, представлені іншою стороною, та мати дієву можливість коментувати їх.
		 
		У рішенні у справі «Вержбицький проти Польщі» (Wierzbicki v. Poland, заява № 24541/94, від 18 червня 2002 року, пункт 39) ЄСПЛ, посилаючись на рішення у справі «Домбо Бехер проти Нідерландів» (Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands, заява № 14448/88, пункт 33), наголосив, що стосовно судового процесу, який стосується протилежних приватних інтересів, принцип рівності сторін передбачає, що кожній стороні забезпечується достатня можливість представити свою позицію, включаючи докази, з дотриманням вимог, які не ставлять сторону в невигідне становище щодо опонента.
		 
		Наведена практика ЄСПЛ свідчить, що за наявності спору про право цивільне держава повинна забезпечити учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів.
		 
		Відповідно до частини першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено та не заперечується сторонами, що період з 01 липня 2023 року до 03 липня 2023 року з карткового рахунку позивача НОМЕР_1 було зроблено зняття грошових коштів та розрахунки у торгових точках на загальну суму 134 787,27 грн (45 275, грн + 20 800,00 грн + 15,40 грн + 5 200,00 грн + 17,29 грн + 5 200,00 грн + 20 800,00 грн + 39,58 грн + 6 240,00 грн + 10 400,00 грн + 20 800,00 грн). Вказані операції здійснювались за рахунок використання кредитних коштів.
		 
		З іншої картки для виплат позивача НОМЕР_2 за 02-03 липня 2023 року було зроблено зняття грошових коштів та розрахунки у торгових точках на загальну суму 118 178,19 грн (20 000,00 грн + 65,9 грн + 5 000,00 грн + 17,29 грн + 5 000,00 грн + 12 095,00 грн + 20 000,00 грн + 20 000,00 грн + 20 000,00 грн + 16 000,00 грн) 
		(а. с. 14-18, 51).
		 
		Матеріалами справи підтверджено, що 04 липня 2023 року позивач звернувся до Сумського районного управління поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення (а. с. 13).  04 липня 2023 року позивач звернувся і до банку із заявою з приводу списання грошових коштів з його карток без його відома та згоди, а також про припинення нарахування відсотків за кредитом. 
		 
		Листом АТ КБ «ПриватБанк» від 22 липня 2023 року позивача повідомлено, що списання коштів стороннім інтернет ресурсом здійснюється після введення номеру карти, терміну її дії та CVV коду. Законодавством не надано повноважень банку здійснювати повернення проведеного переказу. Відмовлено у задоволенні запиту стосовно призупинення нарахування відсотків. Рекомендовано звернутись до правоохоронних органів (а. с. 19-20, 21).
		 
		12 листопада 2023 року співробітниками банку була проведена перевірка щодо шахрайських дій у відношенні позивача та встановлено, що у клієнта банку ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» був відкритий договір та кредитна картка № НОМЕР_1 та договір з карткою для виплат НОМЕР_2 .
		 
		В ході перевірки встановлено, що з картки НОМЕР_1 клієнта ОСОБА_1 за 01-03 липня 2023 року було зняття грошових коштів та розрахунки у торгових точках на загальну суму 134 787,27 грн
		Успішний вхід до Приват24 клієнта банку ОСОБА_1 за 27 червня 2023 року - 03 липня 2023 року було зафіксовано з 2-х пристроїв: M2010J19SY|REDMI 
		(з ідентифікатором банку DCFC50F093431E1D); GALAXY А9 PRO|SAMSUNG 
		(з ідентифікатором банку CABA235C3F926841).
		 
		У користуванні клієнта ОСОБА_1 був мобільний пристрій M2010J19SY|REDMI (з ідентифікатором банку DCFC50F093431E1D).
		 
		АТ КБ «ПриватБанк» надало інформацію про результати проведеного службового розслідування. Службовою перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 27 червня 
		2023 року о 18:28:15 з мобільного телефону узгодив вхід до свого Приват24 шахраям, дзвінок від АТ КБ «ПриватБанк»  для підтвердження входу в Приват24 надходив на номер клієнта, також надходило повідомлення про вдалий вхід у Приват24. Змін в акаунті ОСОБА_1 під час шахрайського входу у Приват24 не зафіксовано, фінансовий номер клієнта не змінювався, вхід до акаунту здійснювався за правильного введення логіну та паролю (пароль в той момент не змінювався), що дає розуміння про розголошення вказаної інформації самим клієнтом.
		 
		Отже, банк довів належними та допустимими доказами, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		 
		Натомість після безпідставного списання грошових коштів із банківського рахунку, ОСОБА_1 не виконав усіх дій та не надав усю інформацію в день коли було здійснено шахраями запит на вхід із іншого пристрою, яка необхідна була АТ КБ «ПриватБанк» для здійснення розслідування щодо спірних операцій, а повідомив про це банк лише 04 липня 2023 року.
		 
		Зазначене спростовує доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції поверхнево розглянув вказану справу, всебічно не з`ясував фактичних обставин, від встановлення яких залежить правильне вирішення спору по суті.
		 
		З огляду на вказане, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій про наявність підстав вважати, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню ПІН-коду. Також наявні докази того, що позивач своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій.
		 
		Ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню.
		 
		Оскільки банком належними та допустимими доказами підтверджено, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з його рахунку, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1 .
		 
		Враховуючи на доведеність вчинення ОСОБА_1 певних дій чи бездіяльності, спрямованих на сприяння незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені, суд касаційної інстанції відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що матеріали службової перевірки банку є не належним і допустимим доказом у даній справі, оскільки в даній справі повідомлення позивача банку про несанкціоноване списання коштів було здійснене не одразу після здійснення відповідних транзакцій, а матеріали справи містять докази про те, що він із власного телефону надав дозвіл шахраям на вхід у Приват24.
		 
		З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 13 червня 2022 року у справі № 587/586/21, від 22 серпня 2022 року у справі № 532/1349/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 679/87/21, від 03 жовтня 2022 року у справі № 387/746/18, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 06 вересня 2023 року у справі № 686/30030/21, від 09 квітня 2024 року у справі № 521/20764/20, у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.  
		 
		У справах на які посилаються позивач у касаційній скарзі викладені правові висновки: «про те, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.»
		 
		А у справі що розглядається, судом апеляційної інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що позивач ОСОБА_1 самостійно підтвердив шахраям вхід у Приват24, надавши згоду на шахрайські дії від його імені з іншого пристрою, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази порушення банком правил проведення розрахункових операцій в процесі переказу грошових коштів з карткових рахунків позивача. 
		 
		Враховуючи викладене, заявлена в касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, є необґрунтованою.
		 
		Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні спору по суті судом апеляційної інстанції були ухвалено судове рішення відповідно до встановлених ним обставин та на підставі наданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер. Судом правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
		 
		В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями              77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів. 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Буланов Олексій Михайлович, залишити без задоволення.
		 
		Постанову Сумського апеляційного суду від 26 грудня 2024 рокузалишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                       О. М. Осіян
		 
		О. В. Білоконь
		 
		Н. Ю. Сакара

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...