Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/18610/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; цивільного захисту.
Надіслано судом: 03.04.2025. Зареєстровано: 04.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2025.
Дата набрання законної сили: 03.04.2025
Номер судового провадження: К/990/20682/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 квітня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 620/18610/23
		адміністративне провадження № К/990/20682/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
		cудді-доповідача - Радишевської   О.Р.,
		суддів - Мацедонської   В.Е., Смоковича М.І.
		розглянув як суд касаційної інстанції в порядку письмового провадження адміністративну справу № 620/18610/23
		за позовом    керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської районної державної адміністрації (Чернігівська районна військова адміністрація), Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області до Управління державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою  Чернігівської обласної прокуратури на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.02.2024, постановлену суддею Бородавкіною С.В., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024, ухвалену у складі: судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., суддів Кобаля М.І., Файдюка В.В.,
		УСТАНОВИВ:
		І. Обставини справи
		Керівник Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської районної державної адміністрації (Чернігівська районна військова адміністрація), Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області звернувся до суду з позовом до Управління державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області в якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприведення протирадіаційного укриття №93351, яке розташоване по вул. Партизанська, 2-А, смт. Куликівка, Чернігівського району, Чернігівської області, в належний для експлуатації стан;
		- зобов`язати відповідача вжити заходів щодо приведення протирадіаційного укриття №93351, яке розташоване по вул. Партизанська, 2-А, смт. Куликівка, Чернігівського району, Чернігівської області, у придатний стан для використання за цільовим призначенням.
		На обґрунтування позову прокурор зазначив, що захисна споруда № 93351, що розташована за адресою: вул. Партизанська, 2-А, смт. Куликівка, Чернігівського району, Чернігівської області, і перебуває на балансі відповідача, має незадовільний стан, що є порушенням установлених державою гарантій забезпечення захисту мирного населення. Водночас ДСНС спільно з районною державною адміністрацією, на які покладено функції контролю за утримання захисних споруд цивільного захисту, дій щодо приведення захисної спору у належний стан не вчинили.
		З урахуванням викладеного, позивач уважає, що в цій справі є підстави для представництва інтересів держави, відповідно до статті 131-1 Конституції України та статей 23 Закону України «Про прокуратуру» та 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), шляхом пред`явлення відповідного позову.
		Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.02.2024, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024, позовну заяву залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 240 КАС України (позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності).
		Залишаючи без розгляду позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з позовом до суду в інтересах держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень прокурор може звертатися лише за умови, що такі органи на шкоду інтересам держави не реалізують відповідних повноважень самостійно.
		У цьому контексті суди попередніх інстанцій зазначили, що ДСНС та його територіальні органи наділені правом звертатися до суду лише з позовами про застосування заходів реагування, до яких позов про приведення захисної споруди у належний стан не належить.
		Щодо повноважень Чернігівської районної державної адміністрації (Чернігівської районної військової адміністрації) то суди попередніх інстанцій зазначили, що в сфері цивільного захисту до місцеві державні адміністрації уповноважені здійснювати, зокрема, забезпечення цивільного захисту на відповідній території; організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту тощо, але не наділені повноваженнями звертатися до суду з позовами про зобов`язання приведення захисної споруди у стан готовності.
		Тож суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прокурор не міг звернутися із цим позовом в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у Чернігівській області та/або Чернігівської районної державної адміністрації (Чернігівської районної військової адміністрації), адже останні як суб`єкти владних повноважень правом пред`являти подібні позови не наділені.
		ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
		28.05.2024 до Суду від Чернігівської обласної прокуратури надійшла касаційна скарга на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
		У касаційній скарзі скаржник зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що умовою звернення прокурора до суду в інтересах держави є наявність відповідних повноважень на звернення до суду у суб`єкта владних повноважень, які він не реалізовує.
		Як зазначає скаржник, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність у ГУ ДСНС у Чернігівській області та в Чернігівської районної державної адміністрації (Чернігівської районної військової адміністрації) повноважень на звернення до суду з подібним позовом.
		Скаржник зауважує, що Законом України від 06.10.2022 №2655-ІХ (набрав чинності 29.10.2022; далі - Закон № 2655-ІХ) до пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України внесено зміни та передбачено право центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту та його територіальних органів звертатися до адміністративного суду і з інших підстав, визначених законом.
		У цьому контексті скаржник зазначає, що ДСНС та його територіальні органи законом уповноважені здійснювати заходи щодо створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, а також контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням. Водночас статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи можуть звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.
		Щодо повноважень Чернігівської районної державної адміністрації (Чернігівської районної військової адміністрації), то скаржник зазначає, що відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за станом захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони).
		Подібні положення містяться і в частині 15 статті 32 Кодексу цивільного захисту України, відповідно до якої центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування здійснюють контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об`єктів до використання за призначенням.
		Скаржник також зазначає, що питання можливості звернення до суду прокурора в інтересах держави з позовом, що стосується неналежного утримання захисних споруд, уже розглядалося Великою Палатою Верховного Суду, яка у постанові від 15.05.2019 у справі №   820/4717/16 зазначила про можливість ДСНС бути позивачем у подібних правовідносинах з огляду на її завдання та функції у сфері цивільної оборони та захисту населення в умовах надзвичайних ситуацій.
		Касаційна скарга надійшла до Суду 28.05.2024. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській   О.Р., суддям Мацедонській   В.Е., Смоковичу М.І.
		Ухвалою Суду від 12.06.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
		Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подавав.
		ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Умови та особливості звернення до адміністративного суду прокурора визначені статтею 53 КАС України.
		Так, частиною третьою статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу (частина четверта статті 53 КАС України).
		У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача(частина четверта статті 53 КАС України).
		За правилами частини сьомої статті 160 КАС України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
		Відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху та у разі неусунення указаних недоліків застосовуються приписи пункту 7 частини першої статті 240 КАС України.
		Правові засади організації і діяльності прокуратури України визначені Законом України від 14   жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон України «Про прокуратуру»), статтею 1 якого установлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
		Абзацами 1, 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
		Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (абзаци 1, 2 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
		Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзац 3 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
		IV. Позиція Верховного Суду
		Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1)   якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2)   у разі відсутності такого органу.
		У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
		Нездійснення такого захисту проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, коли він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але, всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звертається.
		Водночас здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неефективною.
		Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		Суд зазначає, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той, усупереч закону, не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен зазначити, а суд - перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі №   806/1000/17, від 19.07.2018 у справі №   822/1169/17, від 13.05.2021у справі №   806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №   826/13768/16, від 26.05.2020 у справі №   912/2385/18.
		У справі, що розглядається, як на підставу для звернення до суду прокурор посилався на частину третю статті 23 Закону України «Про прокуратуру» й зазначив, що ГУ ДСНС у Чернігівській області як спеціально уповноважений орган на здійснення контролю за утриманням і станом готовності споруд цивільного захисту, спільно з Чернігівською районною державною адміністрацією (Чернігівською районною військовою адміністрацією), не вживають заходів, спрямованих на зобов`язання балансоутримувача привести зазначену захисну споруду у стан готовності.
		Отже, у позовній заяві прокурор зазначив, що суб`єктом владних повноважень, який мав би бути позивачем у цій справі, є ГУ ДСНС у Чернігівській області спільно з Чернігівською районною державною адміністрацією (Чернігівською районною військовою адміністрацією). Але, з огляду на їхню бездіяльність, інтереси держави ними не захищаються, тому із цим позовом звертається саме прокурор.
		Суд зазначає, що питання щодо повноважень прокурора звернутися до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі органу ДСНС уже досліджувалося Верховним Судом у справах №   520/16197/23 та №400/10777/23.
		Як і в цій справі, у справах №   520/16197/23 та №   400/10777/23 прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі одного з територіальних органів ДСНС з позовом до балансоутримувача з вимогами привести захисну споруду у належний стан.
		Як і в цій справі, у справах №   520/16197/23 та №   400/10777/23 прокурор обґрунтовував підставу для представництва інтересів держави бездіяльністю територіального органу ДСНС, який би мав звернутися до суду самостійно як спеціальний орган, до повноважень якого належить контроль за станом захисних споруд.
		У справах №   520/16197/23 та №   400/10777/23 позов також було залишено без розгляду з тих самих мотивів, а саме: відсутності у територіальних органів ДСНС права на звернення до суду з позовами щодо приведення захисних споруд у стан готовності, що виключає подання таких позовів прокурором в особі територіального органу ДСНС.
		Схожими у цій справі та у справах №   520/16197/23 та №   400/10777/23 також були доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. У справі №   520/16197/23 прокурор наполягав на тому, що територіальні органи ДСНС з прийняттям Закону України від 06.10.2022 № 2655-IX, яким внесено зміни до пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України, уповноважені звертатися до адміністративного суду з позовами, що випливають з їхньої компетенції.
		У постановах від 23.01.2025 у справі №   520/16197/23 та від 30.01.2025 у справі №   400/10777/23 Верховний Суд, проаналізувавши законодавчі положення щодо обсягу повноважень ДСНС у питанні реалізації державної політики щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, дійшов висновку, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив ДСНС правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та, відповідно, правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд.
		Як зазначив Верховний Суд у постанові від 30.01.2025 у справі №   400/10777/23, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» від 21.04.2022 №2228-IX із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки».
		Водночас указаним Законом Кодекс цивільного захисту України доповнено статтею 17-1 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», згідно з пунктами 16, 48, 51 якої такий суб`єкт владних повноважень:
		- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд (пункт 16 статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України);
		- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей (пункт 48 Кодексу цивільного захисту України);
		- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти (пункт 51 Кодексу цивільного захисту України).
		З 29.10.2022 набрали чинності норми Закону України від 06.10.2022 №2655-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності», яким пункт 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України після слів «адміністративного суду щодо» доповнено словами «допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо», а після слів «здоров`ю людей» - словами «з інших підстав, визначених законом».
		Незважаючи на вказані зміни у Кодексі цивільного захисту України, норми Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052 (далі - Положення №1052), на момент звернення прокурора до суду (у справі №400/10777/23 - серпень 2023 року), змінені не були.
		На час виникнення спірних правовідносин механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку визначався Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138 (далі - Порядок №138).
		За визначенням, наведеним у пункті 3 Порядку №138, балансоутримувачі захисних споруд - це власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають захисні споруди (у тому числі споруди, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації); а утримання захисних споруд - це комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.
		Згідно з пунктом 12 Порядку №138 (у редакції, чинній на час звернення до суду; у справі №   400/10777/23 - серпень 2023 року) здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями.
		Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) установлені Законом України від 05.04.2007 №   877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V).
		Саме в цьому Законі наведені види та форми заходів державного контролю, зокрема у вигляді планових і позапланових заходів, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (стаття 1 Закону №877-V).
		Проте самостійне звернення до суду органу ДСНС з вимогами до суб`єкта господарювання як захід контролю Законом № 877-V не передбачено.
		Аналогічний висновок Верховним Судом сформовано і в постанові від 23.01.2025 у справі №   520/16197/23, у якій Суд указав, що на відміну від попередньої редакції норми статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України її чинна редакція (з 29.10.2022) передбачає право ДСНС на звернення до суду також і з інших підстав, визначених законом.
		За висновком Верховного Суду, коло правовідносин, у яких територіальний орган ДСНС може бути позивачем, хоча і розширилося, проте потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого ДСНС може подати до суду позовну заяву. 
		У контексті викладеного, Верховний Суд звернув увагу на загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю), передбачені статтею 4 Закону №877-V, відповідно до частини четвертої якої орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
		Виключно законами встановлюються:
		- органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;
		- види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю);
		- повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;
		- вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності;
		- спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю);
		-   санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
		Указані норми, за висновком Верховного Суду, також визначають прямий зв`язок між законодавчим положенням і повноваженням контролюючого органу здійснювати той чи інший вид державного нагляду за діяльністю суб`єктів господарювання.
		У підпункті 48 пункту 4 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052 (далі - Положення № 1052) передбачено, що ДСНС відповідно до покладених на неї завдань складає акти перевірок, приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, інші обов`язкові для виконання розпорядчі документи, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.
		Отже, Положенням №1052 до завдань ДСНС та її територіальних органів віднесено звернення до адміністративного суду лише з питань застосування заходів реагування. Водночас, ні положення Кодексу цивільного захисту України, ні інші закони України не встановлюють інших додаткових випадків для звернення ДСНС до адміністративного суду.
		Аналогічні висновки щодо відсутності у ДСНС, а, як наслідок, і в прокурора в особі ДСНС повноважень на звернення до суду з позовом до балансоутримувача захисної споруди щодо приведення її у належний стан були викладені Верховним Судом також у постановах від 24.01.2025 у справі №   520/13228/23, у справі №   520/30126/23, від 30.01.2025 у справі №   560/17801/23, від 30.01.2025 у справі №   400/4928/22, від 30.01.2025 у справі №420/22304/23.
		Таким чином, повертаючись до обставин цієї справи, Суд на підставі аналізу зазначених норм законодавства та висновків Верховного Суду, викладених у справах №   520/16197/23 та №400/10777/23 та інших, констатує, що Кодекс цивільного захисту України не передбачає повноважень територіального органу ДСНС на звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
		Верховний Суд також вже вирішував справ, у яких поряд із територіальним органом ДСНС як орган, в особі якого прокурор подає позов, було зазначено також районну державну адміністрацію (районну військову адміністрацію).
		Зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.01.2025 року, від 27.02.2025 у справах №420/22304/23 та 420/17642/22 та від 19.03.2025 у справі № 420/25964/23 зазначено, що зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначено Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).
		Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 389-VIII на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.
		На виконання Закону № 389-VIII для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, Президентом України видано Указ від 24.02.2022 № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій», згідно із пунктом 1 якого утворено.
		У зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій (пункт 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/2022).
		Статтею 15 Закону № 389-VIII визначено повноваження військових адміністрацій.
		Частиною першою статті 15 Закону № 389-VIII передбачено, що військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про критичну інфраструктуру», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
		У силу вимог пункту 8 частини третьої статті 15 Закону № 389-VIII районна, обласна військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, а також у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України рішення, передбаченого частиною третьою статті 10 цього Закону, або у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області повноваження із: прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів.
		Стаття 15 Закону № 389-VIII містить вичерпний перелік повноважень, наданих військовим адміністраціям, повноваження на звернення до суду із позовними вимогами про зобов`язання вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту у цій статті відсутні.
		За таких обставин обласна/районна військова адміністрація не є особою, якій належить право вимоги за позовом до суб`єкта господарювання про визнання протиправною бездіяльності щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту та про зобов`язання вчинити відповідні дії.
		Посилання скаржника на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.05.2019 у справі №   820/4717/16, за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі ГУ ДСУНС у Харківській області про зобов`язання відповідача привести захисну споруду цивільного захисту (сховище) №   78600 у належний стан, придатний для використання за цільовим призначенням (готовність до укриття населення), Суд уважає помилковим, з огляду на таке.
		По-перше, як випливає з ухвали Верховного Суду від 29.11.2018 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №   820/4717/16, указаний спір був переданий на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України - через оскарження судового рішення з підстав порушення правил предметної підсудності.
		Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу, погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Проте правова позиція у справі № 820/4717/16 була сформована Великою Палатою Верховного Суду з урахуванням положень статті 67 Кодексу цивільного захисту України, яка на час звернення з цим позовом утратила чинність на підставі Закону України від 21 квітня 2022 року №2228-IX.
		По-друге, на момент звернення прокурора із позовом в інтересах держави у справі №   820/4717/16 діяльність органів прокуратури була врегульована розділом VII (статті 121 - 123) Конституції України (на час подання цього позову розділом VIIІ, стаття 131-1) та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», яка відрізняється від редакції цієї статті, чинної на момент звернення прокурора із цим позовом.
		Зрештою, обставини справи №   820/4717/16 (проведення органами ДСНС перевірки, внесення позивачу припису, накладення адміністративного штрафу, невиконання відповідачем вимог припису) є відмінними від обставин цієї справи.
		Отже, фактичні обставини у справі №   820/4717/16 та їхнє нормативно-правове регулювання є відмінними від цієї справи, а тому і висновки суду у справі №   820/4717/16 не є релевантними до цієї справи.
		З огляду на викладене, прокурор у позовній заяві визначив органи, в особі яких він звернувся до суду та захищає інтереси держави, які не мають самостійного права на звернення із цим позовом, тобто не може набути статусу позивача.
		За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
		Положеннями частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими і такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни судових рішень судів попередніх інстанцій відсутні.
		VII. Судові витрати
		Ураховуючи результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури залишити без задоволення.
		Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 залишити без змін. 
		Судові витрати не розподіляються.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач:                                                                                О.Р.   Радишевська
		 
		Судді:                                                                                                    В.Е.   Мацедонська
		 
		                                                                                                    М.І. Смокович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...