Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/10179/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано судом: 03.04.2025. Зареєстровано: 04.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2025.
Дата набрання законної сили: 02.04.2025
Номер судового провадження: К/9901/9995/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 квітня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 240/10179/19
		касаційне провадження № К/9901/9995/20  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Бившевої Л.І.,
		суддів: Ханової  Р.Ф.,  Хохуляка В.В., 
		 
		розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 (головуючий суддя - Полотнянко Ю.П., судді: Ватаманюк Р.В., Драчук Т.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Управління), за участі третьої особи - Виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області (далі - Виконком), про визнання протиправною та скасування вимоги,
		УСТАНОВИВ:
		У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області, за участі третьої особи - Виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області (в редакції протокольної ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2019), в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 09.08.2019 №Ф-60080-53. 
		Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що з моменту реєстрації підприємницькою діяльністю не займається, податки як підприємець не сплачує, звіти не подає, його свідоцтво про державну реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності з 2013 року є недійсним, а відтак він не є платником податків у розумінні Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Зазначає, що з 2002 він працював як найманий працівник, одержував заробітну плату, з якою утримувалися податки та внески. На даний час не працює. Вважає, що з урахуванням положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", необхідними умовами для сплати фізичною особою-підприємцем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності. За відсутності таких умов відсутній і об`єкт нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 24.10.2019 позов задовольнив, визнав протиправною та скасував вимогу Управління про сплату боргу від 09.08.2019 №Ф-60080-53.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про недійсність свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, свідчить про відсутність у відповідача підстав для висновку щодо реєстрації позивача, станом на час виникнення спірних правовідносин, як фізичної особи-підприємця, а отже і наявності обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску.
		Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.02.2020 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність прийняття контролюючим органом податкової вимоги про сплату єдиного соціального внеску, оскільки на момент прийняття цієї вимоги підприємницька діяльність позивача не була припинена у встановленому законодавством порядку, з огляду на те, що включення відомостей про припинення позивачем підприємницької діяльності позивачем відбулось лише 13.08.2019, вже після прийняття контролюючим органом оспорюваної вимоги.
		Позивач, не погодившись з п рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		Скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, зокрема, статей 3, 4, 5, 17, 42 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 №755-VІ (далі - Закон №755-VІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 1, 2, 4, 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції скаржник визначає положення пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та посилається на неврахування судами висновку Верховного Суду, сформульованого у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19.
		В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неврахування судами, що платнику було видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця за Законом України «Про підприємництво» від 07.02.1991 №698-ХІІ (далі - Закон №698-ХІІ) та у подальшому ним не було здійснено перереєстрацію його підприємницької діяльності відповідно до вимог Закону №755-VІ, з огляду на що його свідоцтво визнане недійсним в силу вимог законодавства, з урахуванням того, що він фактично підприємницькою діяльністю не займався, тому в нього відсутні правові підстави для сплати єдиного соціального внеску за здійснення ним підприємницької діяльності відповідно до вимог Закону №2464-VІ.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.04.2020 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		У відзиві на касаційну скаргу, відповідач, посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.  
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.04.2025 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 02.04.2025.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач з 20.08.2001 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та з 23.01.2003 взятий на облік як платник єдиного внеску, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і реєстраційною карткою платника податків. 
		Контролюючий орган 09.08.2019 на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів прийняв вимогу про сплату боргу (недоїмки) №60080-53, якою визначив, що станом на 31.07.2019 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску позивача за 2017 рік, I-IV квартали 2018 року, І-ІІ квартали 2019 року становить 23785,08 грн.
		Вважаючи вимогу відповідача про сплату боргу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Надаючи оцінку доводам скаржника щодо правомірності зазначеної вимоги контролюючого органу, колегія суддів виходить з наступного.
		Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ("Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань") в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
		Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
		Таким чином, визначення наявності у особи статусу фізичної-особи підприємця має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов`язку сплати єдиного внеску.
		З метою встановлення наявності такого статусу у відповідних осіб, суд звертає увагу на наступне правове регулювання.
		01.07.2004 набув чинності Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у подальшому змінено назву на Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
		Відповідно до частини першої статті 4 вказаного Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
		Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
		01.07.2010 прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"  № 2390-VI,  (надалі також - Закон № 2390-VI), який набув чинності 03.03.2011.
		Відповідно до підпунктів 2, 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення цього  Закону процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.
		Пункт 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення № 2390-VI у зв`язку із набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за їх рішенням" від 19.05.2011 № 3384-VI (далі - Закон № 3384-VI) викладено в наступній редакції: 
		Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати  державному  реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про  них  до  Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор  при  надходженні  від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення  відомостей  про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.
		Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців. Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.
		Пунктом 4 та абзацом 2 пункту 8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.
		У справі, що розглядається, суд першої інстанції установив, що 14.05.2013 державним реєстратором у Єдиний державний реєстр включено відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з відміткою про те, що свідоцтво про його державну реєстрацію вважається недійсним (Виконавчий комітет Малинської міської ради). Зазначений запис внесено до Єдиного державного реєстру на підставі    наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №575/5 "Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
		Вказане підтверджується листом Виконавчого комітету Малинської міської ради від 20.09.2019 №Ц-823/03-24.
		Доказів подання позивачем державному реєстратору, у встановлений пунктом 2 розділу ІІ Закону №2390-VI строк, реєстраційної картки для включення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтва про його державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання такого свідоцтва відповідачем суду не надано.
		Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання позивачем свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи нового зразка.
		У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, тоді як суд апеляційної інстанції дійшов неправомірного про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового про відмову у позові. 
		Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених    статтею 341    цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		З урахуванням наведеного, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 підлягає скасуванню, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 - залишенню в силі.
		Керуючись п.4 ч.1 ст. 349, ст. 352, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 скасувати, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 - залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова   В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...