Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/511/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них; щодо визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою, з них; щодо усунення порушення прав власника.
Надіслано судом: 03.04.2025. Зареєстровано: 04.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2025.
Дата набрання законної сили: 12.03.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		12 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  922/511/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,
		за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,
		представників учасників справи:
		Офісу Генерального прокурора - Шапка І. М.,
		Фізичної особи ОСОБА_1 - Надьон О. В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
		на рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024,  
		на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2024
		та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024
		у справі за позовом Богодухівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Богодухівської міської ради Харківської області
		до Фізичної особи ОСОБА_1 та Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка"
		про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.
		ВСТАНОВИВ:
		Керівник Богодухівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Богодухівської міської ради Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка" (далі - СГ  "Вертіївка"), в якій просив суд усунути перешкоди власнику - територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області, у здійснені права користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 75,1487 га (кадастровий номер: 6320887500:02:001:0759), шляхом:
		-  зобов`язання ОСОБА_1 та СГ "Вертіївка" повернути територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 75,1487 га (кадастровий номер: 6320887500:02:001:0759), яка розташована за межами населених пунктів Сазоно-Баланівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області;
		-  скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право 14504941 від 14.05.2016) та суборенди Фермерського господарства "Вертіївка" (номер запису про інше речове право 19692776 від 23.03.2017) на земельну ділянку площею 75,1487 га (кадастровий номер: 6320887500:02:001:0759, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 921522763208).
		На обґрунтування позову зазначав, що договір від 27.04.2016 оренди земельної ділянки, укладений між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених частиною другою  статті 134 ЗК України, тобто з метою незаконного заволодіння земельною ділянкою державної власності, а відтак є нікчемним.
		Господарський суд Харківської області рішенням від 08.05.2024 у задоволенні позову відмовив.
		Виходив з того, що спірний договір оренди земельної ділянки, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та фізичною особою ОСОБА_1 не є нікчемним, а є оспорюваним.
		Суд також врахував, що доводи прокурора щодо реалізації відповідачкою-1 свого права на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства ще в 2012 році не підтверджуються матеріалами справи.
		Відтак, суд першої інстанції вказав про відсутність підстав для зобов`язання відповідачів повернути територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області спірну земельну ділянку земельну та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди та суборенди на цю земельну ділянку, які заявлені як застосування наслідків виконання недійсного правочину, обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю, - оскільки таку нікчемність не доведено позивачем.
		Господарський суд Харківської області додатковим рішенням від 22.05.2024 частково задовольнив клопотання представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Стягнув з прокуратури Харківської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30  000,00  грн.
		Мотивував тим, що стягнення повної вартості послуг, визначених у акті прийому наданих послуг від 10.05.2024, не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності.
		Східний апеляційний господарський суд постановою від 07.08.2024 апеляційну скаргу залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі та відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. 
		Скаржник зазначив, що подає касаційну скаргу на підставі виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували:
		- частину четверту статті 236 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цієї норми, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справах №925/3/7, № 910/24257/16, від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц;
		-          частину другу статті 215, частини першу, другу статті 228 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23, від 16.01.2024 у справі № 615/986/20;
		-          статтю 391 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №607/15489/15-ц;
		-          статті 261, 267, 391 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 607/15489/15-ц;
		-          статті 1, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статті 116, 121, 123, 134 ЗК України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 15.01.2020 у справі № 627/1351/18, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №917/1416/19, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19, від 14.03.2023 у справі №922/1974/19, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, від 13.06.2023 у справі №908/1445/20;
		За доводами прокурора, відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора у цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що спірний договір є оспорюваним з тих підстав, що ОСОБА_1 отримала зазначену земельну ділянку до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 №1012-VIII «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів», тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів. За висновками судів першої та апеляційної інстанцій, обставини отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними і встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
		При цьому суди залишили поза увагою обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 922/1832/19, які є тотожними за суб`єктним складом сторін спору, змістом правовідносин та обставинам цієї справи.
		Заслухавши представників позивача та відповідача, що з`явилися у судове засідання, проаналізувавши встановлені судами попередніх інстанцій обставини та надавши оцінку доводам, наведеним скаржником у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передати справу на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Палата) на підставі частини першої статті 302 ГПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж Палати.
		За обставинами справи, що розглядається, 01.03.2016 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області видало наказ №1432-СГ  Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду, яким затвердила проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області та надала відповідачці в оренду земельну ділянку 75 1487 та, в тому числі ріллі 75,1487 га (далі - спірна земельна ділянка).
		27.04.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області в та відповідачкою на підставі цього наказу від 01.03.2016 було укладено договір оренди землі. 
		Колегія суддів звертає увагу, що 03.04.2016 набув чинності Закон України від 18.02.2016 № 1012-VІІІ «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» (далі - Закон № 1012-VIII), яким внесено зміни до частини 2 статті 134 ЗК України шляхом викладення абзацу 16 у такій редакції: «передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва». Отже, з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).
		Отже, на момент укладання договору оренди спірної земельної ділянки (27.04.2016) частина друга статті 134 ЗК України діяла у новій редакції та не передбачала передачу землі для ведення фермерського господарства на позаконкурентних засадах.
		За сталою практикою Верховного Суду, договори оренди, укладені без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці другому частини другої статті 134 ЗК України, є такими, що спрямовані на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, тобто згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемними.
		Водночас під час касаційного перегляду колегія суддів з`ясувала, що Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду (Берднік І. С., Зуєв  В.  А. Міщенко І.  С.,) у постанові від 29.01.2025 у справі № 922/2380/19 за позовом заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Фермерського господарства «Яровіт-2» про визнання незаконними та скасувати наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 03.06.2016,  скасування рішень про державну реєстрацію та зобов`язання повернути земельну ділянку, розглянув касаційну скаргу на судові рішення, якими у задоволені позову було відмовлено.
		Переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договори оренди земельних ділянок, укладені 03.06.2016 є недійсними.
		При цьому Суд вказав про те, що положеннями пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1012-VIII передбачено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини другої статті 134 ЗК України, що виключаються цим Законом.
		Оскільки відповідно до встановлених судами попередніх фактичних обставин у справі  № 922/2380/19 фізична особа отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою до набрання чинності Законом № 1012-VIII, тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, договори оренди землі від 03.06.2016, за висновком Суду, є оспорюваними правочинами.
		Колегія не погоджується з наведеним висновком Верховного Суду з огляду на наступне.
		Так, згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Частиною другою статті 215 ЦК України, зокрема, передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
		Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частини перша та друга).
		Так, у близькій за змістом постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №   910/8413/21 зазначено, що відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
		Окрім того, колегія суду звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19 зазначено: якщо існує зловживання громадянином такими пільговими умовами, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен не допустити надання йому земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, однак якщо і орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування не перешкоджає такому зловживанню, то ці особи (громадянин та відповідний орган) створюють незаконні передумови для отримання громадянином земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, а правочин, укладений за наслідками таких діянь, спрямований на отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, то він відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України є нікчемним.
		У постанові від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила: 
		"85. Оскільки договір оренди землі від 1 липня 2015 року № 6, укладений між ГУ Держземагентства у Хмельницькій області та ОСОБА_3 без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, то він відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України є нікчемним. 
		86. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс 19, пункт 72), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18, пункти 69, 70)."
		В іншій справі № 922/1830/19 за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства "Скосогорівка" про визнання недійсним договору та повернення ділянок, за участю Прокуратури Харківської області Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.10.2022 вказала: 
		"9.26. Обмежившись посиланням на відсутність прямої заборони на отримання громадянином земельної ділянки для ведення фермерського господарство повторно, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що землі фермерського господарства мають особливий статус і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентній) основі з певною метою, а тому в кожному конкретному випадку орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника з метою недопущення зловживанням громадянином такими пільговими умовами."
		Статтею 134 ЗК України, до внесення змін Законом № 1012-VIII, було передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.
		При цьому Законом України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV) було передбачено, що громадянин, який одержав земельну ділянку, мав зареєструвати фермерське господарство як юридичну особу. Отже, земля не могла передаватись громадянину двічі чи більше разів для ведення фермерського господарства, бо вже після першої передачі землі в оренду мало бути створене фермерське господарство, і саме воно, а не громадянин, ставало суб`єктом ведення фермерського господарства.
		Колегія суддів звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц (провадження № 14-6цс19), де зазначено таке: "З урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. 
		Враховуючи, що ОСОБА_9 є засновником ФГ "Сапфир", який отримав земельну ділянку для створення фермерського господарства у 2007 році, його звернення у 2014 році до ГУ Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі суперечить зазначеним правовим нормам".
		Подібні за змістом висновки сформульовані також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 6.2.1): «за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону № 973-IV після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась; після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства, в порядку, визначеному законом, на конкурентних основах. При цьому у зазначеній справі спір виник у зв`язку з укладенням договору оренди землі від 29.12.2014, тобто до набрання чинності Законом № 1012-VIII».
		Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду повторне передання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі було незаконним і до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів".
		Колегія суддів враховує також, що положеннями підпункту «а» частини 1 статті 121 ЗК України у редакції, яка була чинною у день видачі Держгеокадастром наказу від 01.03.2016, було передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.
		Отже, вищенаведені положення пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №  1012-VIII щодо застосування частини другої статті 134 Земельного кодексу України необхідно тлумачити з урахуванням підпункту «а» частини першої статті 121 ЗК України у наведеній редакції, в іншому випадку встановлені законодавством обмеження розміру земельної ділянки, яку громадяни можуть безоплатно отримати для ведення фермерського господарства, розміром частки (паю), визначеним для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на відповідній території ради де знаходиться фермерське господарство, нівелюються і у разі іншого, неправильного застосування цих положень, як наслідок матимуть місце випадки узаконення на підставі судових рішень незаконного і неконтрольованого отримання громадянами земельних ділянок для ведення фермерського господарства.
		Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що положення пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1012-VIII дійсно спрямовані на забезпечення реалізації особами, які мали право на отримання земельної ділянки на позаконкурентних засадах і розпочали цю процедуру до набрання чинності Законом № 1012-VIII їх прав, проте ця норма стосується випадків, визначених положеннями частини другої статті 134 ЗК України, що виключаються цим Законом, і не може бути поширена на осіб, які звернулися за отриманням земельних ділянок всупереч установленого законом порядку.
		Тож, на переконання колегії суддів, договори оренди за відсутності для цього підстави, визначеної в частині другій статті 134 ЗК України, укладені без дотримання конкурентних засад, тобто спрямовані на незаконне заволодіння земельними ділянками комунальної власності порушують публічний порядок та згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемними і у тому випадку, якщо процедура отримання цих земельних ділянок була розпочата до набрання чинності Законом № 1012-VIII.
		За приписами частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначених процесуальним законом.
		Відповідно до частини першої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
		Положеннями частин першої, третьої і четвертої статті 303 ГПК України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
		Наведена норма процесуального права зобов`язує колегію суддів у разі необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати передати справу на розгляд цієї палати. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права.
		З огляду на виконання функцій із забезпечення сталості та єдності судової практики, справа № 922/511/24 підлягає передачі на розгляд Палати згідно із частиною першою статті 302 ГПК України, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.01.2025 у справі № 922/2380/19 про те, що у випадку, якщо особа, яка прагнула отримати земельні ділянку для ведення фермерського господарства отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою до набрання чинності Законом № 1012-VIII, тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, то договори оренди землі щодо цих земельних ділянок, укладені після набрання чинності Законом № 1012-VIII є оспорюваними правочинами.
		Керуючись статтями 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		Справу № 922/511/24 передати на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Головуюча                                                                                          Л. Рогач
		 
		 
		Судді                                                                                                    Є. Краснов
		 
		 
		                                                                                                    Г. Мачульський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...