Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 489/4697/24 : Окремі процесуальні питання; Інші процесуальні питання.
Надіслано судом: 04.04.2025. Зареєстровано: 04.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2025.
Дата набрання законної сили: 20.04.2025
Номер судового провадження: 6/489/76/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 489/4697/24 
		Провадження № 6/489/76/25
		 
		Ухвала
		Іменем України
		 
		04 квітня 2025 року м. Миколаїв 
		 
		Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
		головуючого судді-Костюченка Г.С.,
		при секретарі Козловської А.В.,
		за участі представника заявника  адвоката Носова О.М.,
		представника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гаїбова Р.Е.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Інгульській відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,
		ВСТАНОВИВ:
		Заявник - представник ОСОБА_1 - адвокат Носов О.М. в березні 2025 року звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а саме судового наказу у справі № 489/4697/24 виданого 25.06.2024 Ленінським районним судом міста Миколаєва.
		В обґрунтування заяви зазначає, що 25 червня 2024 року Ленінським районним судом м. Миколаєва виданий судовий наказ у справі № 489/4697/24, згідно якого наказано: Стягнути з боржника - ОСОБА_1 , що проживає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_1 . - на користь заявника - ОСОБА_2 , що проживає: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , - аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 червня 2024 року до досягнення дитиною повноліття. 
		Стягнути з боржника - ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 302 грн. 80 коп. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , РНКОПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2  витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
		Згідно заяви неповнолітнього ОСОБА_3 від 14.03.2025 року з травня 2024 року він не проживає зі своєю матір`ю - ОСОБА_2 та одержує матеріальне утримання від батька - ОСОБА_1 . Починаючі з 27.02.2024 року ОСОБА_1 перерахував на користь неповнолітнього сина на відкритий ним рахунок в банківській установі 114400,00 гривень. 
		Таким чином на час звернення до суду з заявою про видачу судового наказу неповнолітній син не проживав разом зі своєю матір`ю, одержував матеріальне утримання батька, а тому ОСОБА_1 , на день видання виконавчого документа, не мав обов`язку сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 . 
		При цьому згідно довідок від 17.03.2025 року за № 73 та №75 ОСОБА_2 одержує аліменти з місця роботи ОСОБА_1 , яке за ним зберігається на час проходження військової служби у зв`язку з мобілізацією. Після видання судового наказу у справі № 489/4697/24 ОСОБА_1 продовжує проводити перерахування коштів на утримання неповнолітнього сина та додатково оплачує нараховані державним виконавцем аліменти на користь ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження №75969716, яке прошу оглянути за посиланням https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors(ідентифікатор доступу БАД0ДБАБ6Б7Б). На даний час ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження перераховано 51007,63 гривень сплачених ОСОБА_1 аліментів та додатково на її користь нарахована заборгованість у розмірі 89817,03 гривні, яка вже фактична сплачена на рахунок неповнолітнього сина. 
		З огляду на обставини не проживання матері разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_3 , який одержує кошти на своє утримання від батька - ОСОБА_1 , у останнього відсутній обов`язок сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 . 
		На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 2 ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України представник заявника просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ у справі № 489/4697/24, виданий 25.06.2024 Ленінським районним судом міста Миколаєва.
		В судовому засіданні представник заявника заяву підтримав та просив її задовольнити посилаючись на обставини викладені в заяві.
		ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомила.
		Представник Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гаїбов Р.Е. у судовому засіданні вважав за необхідне прийняти рішення на розсуд суду.
		Зважаючи на те, що згідно з нормою ч. 3ст. 432 ЦПК Українинеявка стягувача та боржника не є перешкодою для розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд з урахуванням думки учасників справи ухвалив провести судове засідання за їх відсутності.
		Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження № 75969716 зведеного Інгульським відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), суд встановив наступне. 
		Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
		Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
		Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) суд зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції. Державі належить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права.
		Крім того, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).
		В частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
		У частині першійстатті 4 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 рокувказано, що у виконавчому документі зазначаються, зокрема:резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);строк пред`явлення рішення до виконання.
		Відповідно до вимог частини першої - другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
		Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
		Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа;помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.
		Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.
		У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
		Крім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави якими заявник обґрунтовує свою заяву можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.
		До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановахвід 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11, від 17 жовтня 2019 року у справі № 2-3558/2010 тавід 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц.
		В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Заявник, як на підставу для задоволення заявипро визнання судового наказу таким, що не підлягає виконаннюу даній справі посилався на те, щоборжник  ОСОБА_1 добровільно виконує судове рішення, шляхом перерахування грошових коштів на особистий рахунок дитини  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, на час винесення судом судового наказу та на цей час дитина не проживає з ОСОБА_2 та не знаходиться на її утриманні. 
		Так, з матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження вбачається, щона виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 75969716 з примусового виконання судового наказу № 2-н/489/1404/24 (489/4697/24) виданого 17.07.2024 Ленінським районним судом міста Миколаєва стягнути з боржника - ОСОБА_1 на користь заявника - ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 червня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.
		06.09.2024 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
		06.09.2024 державним виконавцем винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
		Станом на 18.02.2025 у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 18.02.2025 за період з 21.06.2024 по 01.02.2025 становить 47549.38 гривня (UAH), що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці.
		18.02.2025 державним виконавцем    винесено повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників.
		18.02.2025 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
		18.02.2025 державним виконавцем    винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
		18.02.2025 державним виконавцем    винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.
		18.02.2025 державним виконавцем винесено постанову    протимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.
		18.02.2025 державним виконавцем    винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
		18.02.205 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.
		Встановлено, що боржник отримує заробітну плату у Військовій частині НОМЕР_3 .
		18.02.205 державним виконавцем винесено    постанову про звернення стягненняна заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника
		03.03.2025 на депозитний рахунок відділу надійшли грошові кошти в сумі необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій в сумі 51307,63 грн.
		04.032025 державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів.
		04.03.2025 державним виконавцем винесено постанову про скасування заходів примусового виконання.
		04.03.2025 державним    виконавцем    винесено    постанову    про    скасування
		тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
		04.03.2025 державним    виконавцем    винесено    постанову    про    скасування
		тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.
		04.03.2025 державним    виконавцем    винесено    постанову    про    скасування
		тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
		04.03.2025 державним    виконавцем    винесено    постанову    про    скасування
		тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України.
		17.03.2025 до відділу надійшло клопотання представника боржника ОСОБА_4 з копіями платіжних інструкцій з виписками, що підтверджують сплату аліментів на рахунок дитини.
		Враховуючи актуальну правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 13.06.2024 по справі № 760/17498/22 зазначені платіжні інструкції були приєднані до матеріалів виконавчого провадження та враховані при складанні розрахунку заборгованості.
		27.03.2025 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено до військової частини НОМЕР_3 до виконання.
		Станом на 28.03.2025 згідно розрахунку заборгованості від 28.03.2025 заборгованість по сплаті аліментів відсутня.
		Станом на 28.03.2025 звіти військової частини НОМЕР_3 про нарахування та відрахування за січень, лютий, березень 2025 року до відділу не надходили.
		Розрахунок заборгованості обчислено державним виконавцем без врахування звітів про нарахування та відрахування за січень, лютий, березень 2025 року, відповідно до середньої заробітної плати по Миколаївському району з офіційного сайту Мінстату.
		При розгляді справи принцип змагальності учасників процесу та рівності між собою є основоположними. Засада рівності всіх учасників процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріплений в ч.1ст. 55 Конституції України.
		За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Крім того, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Враховуючи вищенаведені законодавчі положення, судом не встановлено ні юридичних, ні фактичних обставин, які свідчили б про те, що виконавчий документ видано помилково та/або обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
		Вимоги заяви ОСОБА_1 щодовизнання виконавчогосудового наказутаким,що непідлягає виконанню є необґрунтованими з наступних підстав. 
		Відповідно до змісту матеріалів виконавчого провадження, витребуваних судом з Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вбачається,що виконавче провадження не закінчене, не закрито.
		Заяву неповнолітнього ОСОБА_3 від 14.03.2025 року про те, що з травня 2024 року він не проживає зі своєю матір`ю - ОСОБА_2 , суд не приймає до уваги, оскільки зазначена заява адресована не суду, а адвокату Носову О.М., жодних доказів в підтвердження зазначених обставин суду не надано.
		Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини (частина першастатті 179 СК України).
		Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання (абзац 2 частини другоїстатті 179 СК України).
		Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно доЦивільного кодексу України(частина третястатті 179 СК України).
		Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина другастатті 30 ЦК України).
		Крім правочинів, передбаченихстаттею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку) (частина першастатті 32 ЦК України).
		Дієздатність фізичної особи пов`язана з такими її невід`ємними якісними ознаками, як здатність усвідомлювати значення своїх дій та спроможність керувати ними, обсяг цивільної дієздатності не може бути однаковим для усіх фізичних осіб і встановлюєтьсяЦКз урахуванням їх віку та психічного стану здоров`я;
		обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб охоплює як перелік юридично значущих дій, які особа має право самостійно здійснювати, так і межі її договірної та не договірної цивільної відповідальності;
		залежно від віку фізичної особи, цивільна дієздатність за обсягом поділяється на такі види: часткова цивільна дієздатність малолітньої особи (стаття 31 ЦК України); неповну цивільну дієздатність неповнолітньої особи (стаття 32 ЦК України); повну цивільну дієздатність повнолітньої особи, неповнолітньої особи у разі реєстрації її шлюбу (стаття 34 ЦК України) та емансипованої особи (стаття 35 ЦК України);
		фізична особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років вважається неповнолітньою. За обсягом цивільна дієздатність неповнолітньої особи є неповною;
		з урахування обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів.
		Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
		У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина третястатті 451 ЦПК України).
		Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третястатті 451 ЦПК України).
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставістатті 339 ГПК Українипов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».
		Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (частина восьмастатті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
		Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третястатті 195 СК України).
		Зазначена позиція узгоджується з Постановою Верховного Суду від 13 червня 2024 по справі № 760/17498/22.
		Разом зтим, ОСОБА_5 звертався додержавного виконавцяпро зарахуваннясплачених їмкоштів наособовий рахунокдитини якаліментів,не отримуваввідмови втакому зарахуванні,платіжніінструкції булиприєднані доматеріалів виконавчогопровадження тавраховані прискладанні розрахункузаборгованості. 
		Заявник звертав увагу суду на те, що ці грошові перекази здійснені як сплата аліментів та з метою виконання обов`язку з утримання дитини.
		Оскільки врахування під час розрахунку заборгованості зі сплати аліментівдобровільного, до видання судового наказу про стягнення аліментів, та в період часу зазначеного в заяві перерахування боржником аліментів на особистий рахунок його неповнолітньої дитини у банківській установі належить до компетенції державного виконавця, відсутні правові підстави для задоволення заяви саме з підстав, предбачених ст. 432 ЦПК України.
		Таким чином, заявником не доведено з покликанням на належні, допустимі та достовірні докази існування підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
		За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
		З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.3,12,81,89,259,260,261,268,353-354,432 ЦПК України,
		УХВАЛИВ:
		В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Інгульській відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню відмовити.
		Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
		З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
		Повний текст судового рішення складено «04» квітня 2025.
		 
		 
		 
		Суддя Г.С. Костюченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...