Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/2168/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2025.
Дата набрання законної сили: 19.03.2025
Номер судового провадження: 61-14290ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                    
		19 березня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 569/2168/23
		провадження № 61-14290св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,                Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: виконуючий обов`язки державного нотаріуса Другої рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області Костюкова Оксана Олексіївна, Рівненська міська рада, ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області, Головне управління Держгеокадастру в Львівській області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Віднік Алла Михайлівна, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області                        від 01 травня 2024 року у складі судді Ковальова І. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконуючої обов`язки державного нотаріуса Другої рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області Костюкової О. О., Рівненської міської ради,            ОСОБА_2 про надання права на продовження приватизації земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки.
		 
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 10 січня 2023 року в.о. державного нотаріуса Другої рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області Костюкова О. О. відмовила  їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно її матері - ОСОБА_3 , а саме на земельну ділянку на АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлових будинків                           і господарських будівель.
		Вказувала на те, що зазначена земельна ділянка передана її матері у власність    на підставі рішення Рівненської міської ради від 13 листопада 1997 року № 241 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та на постійне користування».
		Зазначала, що вона зверталася до Рівненської міської ради з заявою про продовження процедури приватизації земельної ділянки після смерті її матері, однак Рівненська міська рада залишила її без вирішення.
		Крім того, вказувала на те, що ОСОБА_2 , який є суміжним землекористувачем, виготовив кадастровий номер 5610100000:01:059:0348 на площу земельної ділянки 0, 0979 га, яка охоплює частину її земельної ділянки, чим порушує її право власності та перешкоджає оформленню документів про завершення приватизації земельної ділянки після смерті матері. Зазначала, що ОСОБА_2 належить на підставі заповіту земельна ділянка площею 0,0659 га, а при виготовленні кадастрового номера площу земельної ділянки безпідставно збільшено до                    0, 0979 га. 
		 
		З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просила суд визнати право на завершення приватизації земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських будівель,           в порядку спадкування шляхом здійснення нею всіх дій, пов`язаних                                    з приватизацією земельної ділянки, в тому числі право на державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку та одержання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 5610100000:01:059:0348, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Ухвалами Рівненського міського суду Рівненської області від 12 червня 2023 року та від 31 липня 2023 року до участі у справі залучено як співвідповідачів Головне управління Держегеокадастру у Рівненській області (далі - ГУ ДГК у Рівненській області) та Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ ДГК у Львівській області).
		 
		Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
		 
		Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що позивачка не довела порушення права на землю. Відсутні об`єктивні  і переконливі докази, які б підтверджували ті обставини, що земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:059:0348, щодо якої ОСОБА_2 виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), сформована за рахунок земельної ділянки, виділеної ОСОБА_3 на підставі рішення Рівненської міської ради від 13 листопада 1997 року № 241 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та на постійне користування».
		Долучений ОСОБА_1 до позовної заяви план земельної ділянки АДРЕСА_1 з відображенням конфігурації та площі земельної ділянки, що передавалась ОСОБА_3 , не може бути належним та допустимим доказом, оскільки не містить інформації про орган чи посадову особу, якими видано цей документ.
		Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачкою не було надано суду належних доказів, які б свідчили про відмову органу приватизації у закінченні нею процедури приватизації земельної ділянки після своєї матері і порушення її прав як спадкодавця.
		Водночас апеляційний суд зазначив, що в.о. державного нотаріуса Другої рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області Костюкова О. О.                                є неналежним відповідачем у справі, що є самостійною підставою для відмови           в задоволенні позовних вимог до цього відповідача.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		У жовтні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Віднік А. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного                         у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 06 серпня 2021 року у справі № 370/1854/20, від 20 березня 2019 року у справі                                         №  350/67/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 26 травня              2022 року у справі № 910/14900/22, від 16 січня 2019 року у справі                                               № 373/2054/16-ц, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судами норм процесуального права відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя із дотриманням вимог законодавства розпочала процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю. Отже, позивач як спадкоємиця ОСОБА_3 у порядку спадкування набула право на завершення приватизації, однак Рівненська міська рада відмовила їй у завершенні процедури приватизації, тому у ОСОБА_1 наявні підстави для звернення до суду  з позовом про визнання права на звершення приватизації.
		Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, що призвело до неповного та необ`єктивного розгляду справи та помилкового висновку суду про недоведеність накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку позивачки.
		При цьому суди не з`ясували, на підставі яких правовстановлюючих документів відбулось збільшення земельної ділянки ОСОБА_2 , хоча матеріали справи містять докази про те, що земельна ділянка останнього збільшилась за рахунок спірної земельної ділянки.
		Вказуючи на те, що долучений ОСОБА_1 до позовної заяви план земельної ділянки АДРЕСА_1 з відображенням конфігурації та площі земельної ділянки, що передавалась ОСОБА_3 , не може бути належним та допустимим доказом, оскільки не містить інформації про орган чи посадову особу, якими видано цей документ, суд не врахував, що вказаний план конфігурації спірної земельної ділянки отриманий від Рівненської міської ради             у відповідь на запит адвоката від 23 листопада 2021 року № 12/21 про надання графічного матеріалу щодо земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , наданих ОСОБА_3 у приватну власність рішенням Рівненської міської ради від 13 листопада 1997 року № 241 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та на постійне користування», а тому             є належним доказом у цій справі.
		Суди попередніх інстанцій не дослідили надані суду докази, належним чином не встановили обставини справи, а тому дійшли помилкового висновку про відмову у позові ОСОБА_1 .
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У грудні 2024 року ГУ Держгеокадастру в Рівненській області подало відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
		 
		Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Всі доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів у справі. Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у цій справі.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Згідно із рішенням Рівненської міської ради від 13 листопада 1997 року № 241 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування» та додатком № 1 до цього рішення ОСОБА_3 передано у приватну власність земельні ділянки, розташовані на  АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га та 0,1560 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлових будинків та господарських будівель (а. с. 6, т.1).
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір ОСОБА_1 - ОСОБА_3 
		 
		10 серпня 2021 року нотаріальною конторою заведено спадкову справу                       № 198/2021 на майно спадкодавця.
		 
		23 вересня 2021 року ОСОБА_1 як спадкоємцю першої черги за законом видано свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , яке того ж дня зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		 
		Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав померлій на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30 листопада 2000 року Рівненським міським бюро технічної інвентаризації рішення міськвиконкому № 372 від 09 грудня 1987 року, зареєстровано 30 листопада 2000 року Комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» у реєстрову книгу № 175 за реєстровим          № 219-48459.
		 
		У 2021 році фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,1000 га в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 . Серед документів, що були надані замовником при виготовленні вказаної технічної документації, додано й рішення Рівненської міської ради № 241                                  від 13 листопада 1997 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та на постійне користування».
		 
		Вказану технічну документацію ОСОБА_1 подала державному кадастровому реєстратору для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
		 
		Рішенням державного кадастрового реєстратора відділу № 2 Управління у Первомайському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 25 листопада 2021 року № РВ-4801005372021 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 18 жовтня 2021 року (реєстраційний номер ЗВ-9714982412021) з тих підстав, що електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа; розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Рекомендовано: перетин з іншою земельною ділянкою, що суперечить абзацу 5 пункту 74-1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення державного земельного кадастру» від 17 жовтня 2012 року № 1051,              а також абзац 4 частини шостої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Перетин ділянок з ділянкою 5610100000:01:059:0348; площа співпадає на 13,4033 %.
		 
		Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 травня 2022 року в  справі № 569/25710/21 задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора відділу у Кам`янка-Бузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Куртяка Р. М., ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- Рівненська міська рада, про визнання незаконним рішення, скасування кадастрового номеру.
		Визнано незаконним рішення Державного кадастрового реєстратора                        Куртяка Р. М. щодо державної реєстрації земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з присвоєнням їй кадастрового номера 5610100000:01:059:0348. Скасовано кадастровий номер 5610100000:01:059:0348.
		 
		Постановою Рівненського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року в  справі № 569/25710/21 задоволено апеляційні скарги ОСОБА_2 та Державного кадастрового реєстратора Відділу у Кам`янка-Бузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Куртяка Р. М., скасовано рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 травня 2022 року.
		Відмовлено у задоволенні позову.
		 
		Під час розгляду справи № 569/25710/21 суди установили, що згідно із технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:059:0348 за адресою: АДРЕСА_1 сформована із земельної ділянки, яка перебувала у власності ОСОБА_2 , площею 0,0669 га та решти земельної ділянки, яка обліковувалась за ОСОБА_3 .
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції керувався тим, що остання не зверталась до компетентного органу з метою завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 0,1000 га на                       АДРЕСА_1 .
		 
		У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно її матері         ОСОБА_3 , а саме земельну ділянкурозташовану на АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлових будинків та господарських будівель.
		 
		03 лютого 2023 року ОСОБА_1 як спадкоємиця ОСОБА_3 звернулася з письмовою заявою до Рівненської міської ради, в якій просила передати безоплатно у власність земельну ділянку площею 1 000 кв. м на                                                 АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спорудіз посиланням на те, що рішенням Рівненської міської ради від 13 листопада 1997 року № 241 її матері ОСОБА_3 передано у приватну власність спірну земельну ділянку
		 
		Згідно з листом Рівненської міської ради від 13 лютого 2023 року №Л-254/23 для вирішення питання передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 1000 кв. м на АДРЕСА_1 для будівництва  і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) заявнику вказано про необхідність долучити до заяви технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Оскільки до заяви не додано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), заяву розглянути по суті неможливо.
		 
		Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10 січня 2023 року                   № 13/02-14, в.о. державного нотаріуса Другої рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області Костюковою О. О., відмовлено ОСОБА_1 як спадкоємцю прав і обов`язків ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлових будинків та господарських будівель, оскільки спадкоємець ОСОБА_1 не подала нотаріальній конторі документів на право власності на вказану земельну ділянку. Також у матеріалах спадкової справи та в Державному земельному кадастрі відсутня інформація про реєстрацію право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку.
		У 2021 році ОСОБА_2 виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Вказана технічна документація виготовлена на земельну ділянку загальною площею 0,0979 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Державним кадастровим реєстратором Відділу у Кам`янка-Буському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Куртяк Р. М. присвоєно кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:059:0348 на площу 0,0979 га за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Згідно із рішенням Рівненської міської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), передачу безоплатно у власність ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_2 » ОСОБА_2 передана земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 979 кв. м (кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:059:0348), в тому числі - 669 кв. м за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади міста Рівного, які обліковуються за ОСОБА_2 , а також - 310 кв. м за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади міста Рівного, які обліковуються за ОСОБА_3 (присадибна ділянка на АДРЕСА_2 ) (а. с. 48, т.1).
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи                                  у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним           і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		 
		Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. 
		 
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). 
		 
		Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права                     є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
		Щодо позовних вимог про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки 
		 
		Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права на завершення приватизації земельної ділянки, на якій розташований спадковий будинок, суд апеляційної інстанції керувався тим, що позивачкою не було надано суду належних доказів, які б свідчили про відмову органу приватизації у закінченні нею процедури приватизації земельної ділянки після своєї матері і порушення її прав як спадкодавця.
		 
		Колегія суддів вважає цей висновок безпідставним з огляду на таке.
		 
		За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). 
		 
		Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). 
		 
		Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. 
		 
		У статтях 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені                     у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої - п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. 
		 
		Предметом спору у цій справі є визнання права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування, приватизація якої була розпочата, проте не завершена за життя спадкодавця.
		 
		У статті 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення. 
		 
		Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. 
		 
		У частині першій статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. 
		 
		Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, що передбачено пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України. 
		 
		Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами перебачений у статті 118 ЗК України. 
		 
		Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання (частина шоста статті 118 ЗК України). 
		 
		Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському                господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення (частина сьома статті 118 ЗК України). 
		 
		Згідно з частинами восьмою-одинадцятою статті 118 ЗК України проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку. 
		 
		Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (стаття 125 ЗК України). 
		 
		Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. 
		 
		Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. 
		 
		Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц та у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17, від 04 листопада 2020 року у справі № 545/1631/19, від 24 грудня 2021 року                  у справі № 343/1341/20, на які посилався заявник у касаційній скарзі. 
		 
		Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває              у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
		 
		У постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17 (провадження № 61-41370св18) вказано, що особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця. 
		 
		У постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц (провадження № 61-14127св18) зазначено, що у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації. 
		 
		Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.
		 
		У справі, що переглядається, суди установили, що згідно із рішенням Рівненської міської ради від 13 листопада 1997 року № 241 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування» та додатком № 1 до цього рішення спадкодавиці ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку, розташовану на  АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлових будинків та господарських будівель.
		 
		У 2021 році фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,1000 га в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
		 
		Таким чином, за життя ОСОБА_3 розпочала процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримала на неї право власності у зв`язку зі смертю.
		 
		Після смерті ОСОБА_3 її спадкоємець ОСОБА_1 03 лютого 2023 року звернулася з письмовою заявою до Рівненської міської ради, у якій просила передати безоплатно у власність земельну ділянку площею 1 000 кв. м на                          АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, проте листом Рівненської міської ради від 13 лютого 2023 року № Л-254/23 їй було відмовлено.
		 
		З огляду на зазначені обставини колегія суддів зауважує, що висновок  апеляційного суду про те, що позивачкою не було надано суду належних доказів, які б свідчили про відмову органу приватизації у закінченні нею процедури приватизації земельної ділянки після своєї матері і порушення її прав як спадкодавця, не ґрунтується на матеріалах справи та є безпідставним, натомість відповідні доводи касаційної скарги є підставними та обґрунтованими.
		 
		Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки
		 
		У справі, яка переглядається, судами встановлено, що рішенням                                        державного кадастрового реєстратора відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв`язку із тим, що в межах земельної ділянки площею 0,1000 га на                  АДРЕСА_1 розташована частина іншої земельної ділянки.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції, окрім висновку щодо недоведеності порушення прав позивачки як спадкоємниці майна після смерті її матері ОСОБА_3 , керувався також тим, що у матеріалах справи відсутні об`єктивні  і переконливі докази, які б підтверджували ті обставини, що земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:059:0348, щодо якої ОСОБА_2 виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), сформована за рахунок земельної ділянки, виділеної ОСОБА_3 на підставі рішення Рівненської міської ради від 13 листопада 1997 року № 241 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та на постійне користування».
		 
		З огляду на зазначене, суд виснував  про те, що позивачка не довела порушення своїх земельних прав.
		 
		Колегія суддів вважає цей висновок передчасним з огляду на таке.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав,                             і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
		 
		Згідно з частиною першою статті 193 ЗК України Державний земельний               кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані     в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
		 
		Відповідно до статті 194 ЗК України призначенням Державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ                  і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
		 
		Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлює Закон України «Про Державний земельний кадастр».
		 
		Частиною першою статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру                і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.
		 
		Частинами шостою-восьмою статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що кадастровий номер скасовується лише            у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.
		 
		Згідно зі статтею 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.
		 
		Частиною першою статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі                                           (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).
		 
		Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (частини перша-п`ята статті 79-1 ЗК України).
		 
		Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частини перша, друга статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
		 
		Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється, зокрема, за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи (пункт 1 частини третьої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
		 
		Частиною четвертою статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.
		 
		Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки              є: подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (частина шоста статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
		 
		При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (частина дев`ята статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
		 
		Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації (частина тринадцята статті 79-1 ЗК України; аналогічне положення передбачене у частині десятій статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
		 
		Відповідно до пунктів 60, 61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.
		 
		Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів/ініціала власного імені Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора;      у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.
		 
		У матеріалах справи, що переглядається, міститься копія рішення Рівненської міської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), передачу безоплатно у власність ОСОБА_2 земельної ділянки на                                          АДРЕСА_2 ». Згідно із цим рішенням органу місцевого самоврядування відповідачу ОСОБА_2 передана земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 979 кв. м (кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:059:0348), в тому числі - 669 кв. м за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади міста Рівного, які обліковуються за ОСОБА_2 , а також - 310 кв. м за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади міста Рівного, які обліковуються за ОСОБА_3 (присадибна ділянка на                          АДРЕСА_2 ) (а. с. 48, т.1).
		 
		Крім того, зі змісту наявної у матеріалах справи копії постанови Рівненського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року в  справі № 569/25710/21 вбачається, що під час розгляду вказаної справи суди установили, що згідно із технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:059:0348 за адресою: АДРЕСА_1 сформована із земельної ділянки, яка перебувала у власності ОСОБА_2 , площею 0,0669 га та решти земельної ділянки, яка обліковувалась за ОСОБА_3 .
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню.
		 
		Рішенням № РВ-4801005372021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 25 листопада 2021 року, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, також установлений факт перетину земельної ділянки на АДРЕСА_1 з ділянкою 5610100000:01:059:0348; площа співпадає на 13,4033 % (а. с. 9, т.1).
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах «Проніна проти України», «Трофимчук проти України», де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі.
		 
		За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		З огляду на зазначене колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції під час вирішення спору у справі, що є предметом перегляду, не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам у цілому, а також кожному конкретному доказу, неповно з`ясував усі обставини у справі, які мають істотне значення для правильного її вирішення, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про недоведеність позовних вимог.
		 
		Вказуючи на те, що позивачка не довела порушення її прав на землю,  апеляційний суд не врахував, що у користування позивачки разом із спадковим будинком перейшла земельна ділянка для обслуговування цього будинку, однак ОСОБА_1 позбавлена права реалізувати своє право на отримання вказаної земельної ділянки у власність у зв`язку із накладенням іншої земельної ділянки (або її частини) на земельну ділянку позивачки.
		 
		Окрім цього, надаючи оцінку аргументам касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права, колегія суддів зазначає про таке.
		 
		З метою доведення своїх позовних вимог щодо накладення земельної ділянки відповідача на земельну ділянку позивачки, остання звернулася до суду першої інстанції із заявою про призначення судової земельно-технічної експертизи             (а. с. 220-222, т. 1), однак у задоволенні цього клопотання суд першої інстанції відмовив (а. с. 60, т. 2).
		 
		За положеннями частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
		 
		За змістом цієї норми процесуального права у залежності від обставин справи суд може з власної ініціативи призначити відповідну експертизу або поставити це питання на обговорення учасників справи, або за клопотанням учасників справи призначити експертизу.
		 
		Статтею 106 ЦПК України передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.
		 
		Частиною шостою статті 106 ЦПК України визначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, та про наявність кваліфікації судового експерта.
		 
		Погоджуючись із висновком місцевого суду про недоведеність позовних вимог, апеляційний  суд не встановив, чи має перетин земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:059:0348 із земельною ділянкою позивачки, не надав належної правової оцінки аргументам апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права внаслідок відмови у задоволенні клопотання про призначення експертизи. Отже, суд не дотримався основних принципів цивільного судочинства - змагальності сторін та диспозитивності, чим позбавив позивачку права довести належними та достатніми доказами позицію, викладену у позові.
		 
		Підтвердженням цих обставин, як правило, може бути відповідна земельно-технічна експертиза (постанови Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 372/2650/17 (провадження № 61-12760св19), від 15 вересня 2021 року у справі № 570/1721/20(провадження № 61-10072св21), від 13 квітня 2022 року у справі       № 738/46/20 (провадження № 61-5944св21)).
		 
		Верховний Суд вважає, що особа, яка подає позовну заяву, вправі очікувати від суду застосування вказаних норм процесуального законодавства, які надають їй право звернення з позовом із можливістю подальшого вирішення процесуальних питань щодо визначення предмета доказування, надання та витребування доказів в установленому порядку.
		 
		Висновок апеляційного суду про відсутність об`єктивних і переконливих доказів, які б підтверджували ті обставини, що земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:059:0348, щодо якої ОСОБА_2 виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), сформована за рахунок земельної ділянки, виділеної ОСОБА_3 на підставі рішення Рівненської міської ради від 13 листопада 1997 року № 241 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та на постійне користування», є таким, що ґрунтується на припущеннях, оскільки суд достовірно не встановив чи накладаються земельні ділянки одна на одну, а без встановлення цих обставин висновок суду про доведеність/недоведеність позовних вимог та встановлення порушення/не порушення прав суміжних землекористувачів є передчасним, тому  постанова апеляційного суду не може вважатися законною та обґрунтованою.
		 
		Враховуючи наведене, висновки суду апеляційної інстанції не можна вважати обґрунтованими та такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням закону.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		Оскільки суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, і не перевірив доводи сторін та надані на їх підтвердження докази, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду  апеляційної інстанції.
		 
		Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду                                  з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до судуапеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Віднік Алла Михайлівна, задовольнити частково.
		 
		Постанову Рівненського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников   О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...