Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 795/310/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про оскарження рішень третейських судів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2025.
Дата набрання законної сили: 03.04.2025
Номер судового провадження: 61-1279ав25

в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справі «Гурепка проти України», № 38789/04, від 08 квітня 2010 року).
		74.        ЄСПЛ зауважував, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (рішення у справі «Харченко проти України», заява № 37666/13, від 03 жовтня 2019 року).
		75.        При перевірці поважності причин пропуску строку на подання заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня 
		2013 року судом першої інстанції було встановлено, що справа розглядалася на підставі письмових матеріалів без проведення усного слухання. Третейський суд надсилав ОСОБА_1 копію ухвали про початок розгляду третейської справи від 18 липня 2013 року та копію рішення третейського суду від 09 серпня 
		2013 року, але зазначена кореспонденція повернулася до третейського суду неврученою, із відміткою працівників поштового зв`язку «адресат не проживає».
		76.        Звертаючись до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня 2013 року, ОСОБА_1 наголошував, що про наявність зазначеного рішення він дізнався лише після отримання його копії у відповідь на його заяву до третейського суду (лист Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 15 січня 2018 року № 1-1/18).
		77.        Встановивши, що заява про скасування рішення третейського суду була подана відповідачем лише через більш, ніж чотири з половиною роки після його ухвалення, при цьому судова кореспонденція неодноразово направлялася третейським судом ОСОБА_1 за його зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку про відсутність підстав для поновлення визначеного законом процесуального строку.
		78.        У цьому контексті суд першої інстанції правильно взяв до уваги те, що зазначена адреса боржника була вказана ним як в укладеному з банком кредитному договорі № 490054631 від 27 грудня 2007 року, так і у наданих до суду останнім додатковій угоді до кредитного договору від 30 вересня 2010 року, довідці в.о. директора Полтавського відділення ПАТ «Альфа-Банк» вих № 279-09.10 від 30 вересня 2010 року, договорі доручення № 490054631 від 27 вересня 2010 року, акті прийому-передачі автомобіля від 27 вересня 2010 року. Крім того, указана адреса була зазначена ОСОБА_1 у заяві про скасування рішення третейського суду № 1168-5/176/13 від 09 червня 2013 року, поданій до суду у лютому 2018 року.
		79.        Також судом першої інстанції встановлено, що згідно з пунктом 8.2 частини № 2 Загальних умов кредитування, які є невід`ємною частиною кредитного договору (п. 5 договору), позичальник зобов`язався письмово повідомляти кредитора про зміну паспортних даних, ідентифікаційного номеру, номерів контактних телефонів, реєстрації його місця проживання (або прописки) не пізніше трьох робочих днів з дня проведення таких змін. Однак матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 повідомляв банку іншу адресу свого проживання або адресу для листування.
		80.        Судом першої інстанції не встановлено місця фактичного проживання ОСОБА_1 , яке було відмінним від місця його реєстрації, на час вирішення третейським судом спору. Представник ОСОБА_1 - адвокат Кротенко І. К. у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердив факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , однак не надав суду належних та достовірних доказів, які б підтверджували факт проживання боржника за іншою адресою на час розгляду справи третейським судом та ухвалення оскарженого рішення. 
		81.        У справі «Горячий проти України» (заява № 43925/18) ЄСПЛ вказав, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадсилання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		82.        У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 2-4159/12 (753/12496/18) Верховний Суд зазначав, що у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Отже, сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, яку суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав за належними (відомими) адресами та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання судового рішення, оскільки це зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала таку адресу для направлення кореспонденції.
		83.        Отже у цій справі вимога про дострокове повернення кредиту від 04 липня 2013 року та копію позовної заяви банк направив ОСОБА_1 за наданою їм банку адресою. За цією ж самою адресою третейський суд надсилав                 ОСОБА_1 копію ухвали про початок розгляду третейської справи                            від 18 липня 2013 року та копію рішення третейського суду від 09 серпня                        2013 року.
		84.        Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду                від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 21 січня 2021 року у справі № 910/16249/19, від 19 травня 2021 року у справі                                № 910/16033/20, від 20 липня 2021 року у справі № 916/1178/20, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18).
		85.        Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		86.        У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
		87.        Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за обставин справи, що переглядається (тривалий пропуск процесуального строку, направлення поштової кореспонденції банком та третейським судом за адресою реєстрації місця проживання відповідача, не зазначення заявником причин неможливості її отримання, відсутності відомостей про інше місце проживання заявника), поновлення процесуального строку на оскарження рішення третейського суду зі спливом значного періоду часу та без поважних причин його пропуску призведе до порушення принципу правової визначеності.
		88.        Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		89.        Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Чернігівського апеляційного суду від 13 січня 2025 року - без змін.
		Керуючись статтями 24, 351, 354, 368, 375, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кротенко Ігор Костянтинович, залишити без задоволення.
		Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 січня 2025 року залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                       Є. В. Синельников
		 
		                                                                                                О. М. Осіян
		 
		                                                                                                В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...