Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/21035/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про визначення місця проживання дитини.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2025.
Дата набрання законної сили: 19.03.2025
Номер судового провадження: 61-260ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 522/21035/20
		провадження № 61-260св25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого  -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І.,  Лідовця Р. А.,  учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачка- ОСОБА_2 ,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районного адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з батьком, стягнення аліментів. 
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він та ОСОБА_3 з 22 квітня 2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 листопада 2018 року (справа № 755/12350/18) було розірвано. Вони є батьками малолітніх дітей - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		29 травня 2019 року позивач та відповідачка уклали договір про участь батьків у вихованні дітей, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С. (далі - приватний нотаріус Янковська О. С.), зареєстрований у реєстрі за № 1715, за умовами якого місце проживання дітей визначено з матір`ю у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .
		Умовами зазначеного договору встановлено, що ОСОБА_1 зобов`язується сплачувати аліменти, платежі з оплати комунальних послуг, послуги нянь, додаткові витрати на дітей, витрати на придбання одягу, взуття, харчування дітей та їх розвиток (навчання, відвідування секцій, гуртків, залучення репетиторів, медичне обслуговування). 
		Позивач належно виконує умови договору про участь батьків у вихованні дітей та свої батьківські обов`язки. Натомість відповідачка понад рік ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дітей, залишаючи їх без материнського піклування, зокрема вона часто виїжджає за кордон на тривалий час (тиждень і більше), чим створює загрозу для життя і здоров`я дітей. 
		Позивач неодноразово спілкувався з відповідачкою стосовно припинення систематичних виїздів за кордон та необхідності займатися вихованням дочок, однак вона на такі прохання не реагувала. Неодноразово залишала дітей без нагляду, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звертався до органів поліції, служби у  справах дітей, органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради з повідомленням про ухилення матері від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, залишення їх без материнського піклування, що було небезпечним для їх життя і здоров`я.
		У червні 2020 року ОСОБА_3 знову залишила малолітніх дітей без нагляду у  квартирі, чим спричинила загрозу їх життю та здоров`ю, у зв`язку з чим 11 червня 2020 року ОСОБА_1 забрав малолітніх дочок на своє утримання. 
		На час звернення до суду з позовом, позивач разом з дітьми постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить йому на паві власності. 
		У квартирі для дітей створені належні умови для проживання, розвитку та виховання. Позивач офіційно працевлаштований, має постійний дохід, слідкує за станом здоров`я дітей та їх розвитком. На обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває. Алкогольними напоями не зловживає. За місцем роботи та проживання характеризується позитивно. 
		Протягом двох років, у період з 01 січня 2019 року до грудня 2020 року, ОСОБА_3 була відсутня на території України та у м. Одесі. Незважаючи на те, що малолітня дочка сторін ОСОБА_4 часто хворіє, а з 01 квітня 2021 року перебувала на стаціонарному лікуванні у Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров`я України (далі - НДСЛ «Охматдит»), 20 березня 2021 року відповідачка знову виїхала на відпочинок до м. Лондона. 
		Незважаючи на наявність рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком, ОСОБА_3 без згоди і всупереч волі батька незаконно організувала викрадення малолітніх дітей. 
		22 листопада 2021 року ОСОБА_3 шляхом обману забрала дітей у матері позивача - ОСОБА_6 та їх нянь, зокрема, посилаючись на те, що вона хоче довше погуляти з дівчатками, тому діти побудуть з нею до ранку 23 листопада 2021 року. Однак вранці дітей вона не повернула, на зв`язок не виходила, місцезнаходження малолітніх дітей позивачу не повідомила. У зв`язку з чим він звертався до правоохоронних органів.  
		Посилаючись на те, що він дуже любить дітей, належно виконує батьківські обов`язки, зокрема, піклується про стан здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечує отримання дітьми дошкільної освіти, дбає про матеріальне забезпечення сім`ї, діти бажають проживати з ним, натомість відповідачка про дітей не піклується, участі у їх вихованні не бере, тобто ухиляється від виконання батьківських обов`язків, умови договору про участь батьків у виховання дітей від 29 травня 2019 року не виконує, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, позивач просив відібрати малолітніх дітей від матері, визнати розірваним договір про участь батьків у вихованні дітей від 29 травня 2019 року; визначити місце проживання малолітніх дітей - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачки аліменти на утримання дітей у розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з позовом та до досягнення дітьми повноліття.  
		У грудні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва (справа № 577/18868/20) з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю, стягнення аліментів. 
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після розлучення між нею та 
		ОСОБА_1 погіршилися стосунки. Протягом вересня-жовтня 2020 року вона неодноразово намагалася зустрітися з дітьми, однак ОСОБА_1 силоміць утримував у себе неповнолітніх дочок, перешкоджаючи побаченням та абсолютно обмеживши спілкування дітей з матір`ю.
		Із часу самовільного відібрання дітей від матері вони перебували з невідомими особами, у зв`язку з чим 13 листопада 2020 року вона звернулася до Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - Шевченківське ВП Приморського ВП в м. Одесі) із заявою про вчинення злочину. 
		ОСОБА_3 має у власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , у якій вона створила комфортні умови для майбутнього проживання дітей. Вона є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРІМ» (далі - ТОВ «КАРІМ»), яке займається готельно-ресторанним бізнесом в 
		м. Одесі. 
		Посилаючись на те, що проживання малолітніх дітей разом з нею забезпечить їх якнайкращі інтереси, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивачка просила визначити місце проживання дітей з нею та стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі, у розмірі 143 000,00 грн, що в еквіваленті становить 5 000,00 дол. США, щомісячно починаючи від дня пред`явлення позову.
		Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про закриття провадження у справі 
		№ 522/21035/20 відмовлено. 
		Клопотання ОСОБА_1 про об`єднання цивільної справи № 522/21035/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про стягнення аліментів та визначення місця проживання малолітніх дітей разом з батьком із цивільною справою № 577/18868/20 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дітей. 
		Об`єднано в одне провадження цивільну справу № 522/21035/20 із цивільною справою № 577/18868/20 в одне провадження, присвоєно об`єднаній справі № 522/21035/20. 
		Короткий зміст судових рішень
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано договір про участь батьків у вихованні дітей від 29 травня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , розірваним.
		Визначено місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання, за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Відібрано малолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері ОСОБА_3 та передано малолітніх дітей батьку ОСОБА_1 . 
		Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, з моменту звернення до суду з позовом, тобто з 30 листопада 2020 року до 23 листопада 2021 року, та з 21 листопада 2023 року (з дня ухвалення рішення), до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця з моменту подачі позову до суду, тобто з 30 листопада 2020 року до 
		23 листопада 2021 року, та з 21 листопада 2023 року (з дня ухвалення рішення) до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_3 не виконує умови, укладеного між сторонами договору про участь батьків у вихованні дітей від 29 травня 2019 року, зокрема вона не здійснює належного догляду за дітьми, не піклується про стан здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, участі у вихованні дітей не бере, тобто ухиляється від виконання батьківських обов`язків, що є підставою для визнання розірваним договору про участь батьків у вихованні дітей від 29 травня 2019 року.
		Урахувавши інтереси малолітніх дітей, їх вік, психологічний стан, необхідність забезпечення гармонійного розвитку дітей та належного виховання, дотримуючись балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання дітей і обов`язком батьків діяти в їх інтересах, суд дійшов висновку, що найкращим інтересам дітей відповідає визначення місця їх проживання з батьком ОСОБА_1 . 
		Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про відібрання дітей від матері, суд першої інстанції виходив з того, що з червня 2020 року діти проживали з батьком за адресою АДРЕСА_1 .
		23 листопада 2021 року ОСОБА_3 без згоди ОСОБА_1 змінила місце проживання малолітніх дітей, адресу якого йому не повідомила. Суду ОСОБА_3 пояснила, що з березня 2022 року вона з дітьми проживає у м. Нью-Йорк, США.
		Оскільки малолітні діти проживали з ОСОБА_1 , до часу самовільної зміни їх місця проживання ОСОБА_3 ; на час вирішення спору судом вона знову змінила місце проживання дітей, які вимушено проживають з нею в США, де вона власного житла не має, проживає разом з дітьми у найманих квартирах, дитячий садок та школу діти не відвідують; згідно з медичними довідками діти потребують нагляду лікарів, тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для відібрання дітей у матері та повернення їх батьку.
		Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів дітей, з ОСОБА_3 , яка не має обмежень, щодо можливості працювати та отримувати дохід, підлягають стягненню аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. 
		Постановою Одеського апеляційного суду від 29 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. 
		Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. 
		Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. 
		Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - ОСОБА_3 .
		Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої дочки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 71 500,00 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 09 грудня 2020 року до досягнення повноліття ОСОБА_8 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , та до досягнення повноліття ОСОБА_9 до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Вирішено питання розподілу судових витрат. 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують ухилення ОСОБА_3 від виховання дітей, а також створення нею перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дітьми у період коли діти проживали з нею, тобто до червня 2020 року. 
		Натомість ОСОБА_1 , всупереч умовам укладеного між сторонами договору про участь у вихованні дітей від 29 травня 2019 року, обмежив участь ОСОБА_3 у вихованні дітей.  
		Суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 ініціював звернення до правоохоронних органів із заявою про ухилення ОСОБА_3 від виховання дітей у липні 2020 року, тобто через місяць після фактичного відібрання ним дітей (червень 2020 року), а до органів опіки та піклування він звернувся лише у серпні 2020 року.  
		Урахувавши найкращі інтереси малолітніх дітей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визначення місця проживання дітей разом з матір`ю, факт ухилення якої від обов`язку щодо виховання дітей, а також вчинення нею перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дітьми, останній не довів.
		Суд апеляційної інстанції також урахував, що сторони, діючи на власний розсуд, виразили свою волю щодо визначення місця проживання дітей з матір`ю, шляхом укладення договору про участь батьків у вихованні дітей від 29 травня 2019 року, у якому вони також визначили необхідність участі нянь у вихованні дітей, зокрема забезпеченні їх щоденних побутових потреб, що відповідало інтересам дітей і забезпечувало розумний баланс між інтересами батьків стосовно їх участі у вихованні дітей, оскільки як батько, так і мати дітей часто виїжджають за кордон.
		За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині визначення місця проживання дітей з батьком підлягає скасуванню та ухвалення в цій частині нового судового рішення про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю.
		Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, апеляційний суд виходив з того, у договорі про участь батьків у вихованні дітей від 29 травня 2019 року сторони погодили, що розмір аліментів на утримання дітей становить 5 000,00 дол. США, що на час звернення ОСОБА_3 до суду з позовом дорівнювало еквіваленту 143 000,00 грн. ОСОБА_1 не заперечував стосовно такого розміру аліментів, а тому апеляційний суд дійшов висновку про те, що з ОСОБА_1 підлягають стягненню аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 143 000,00 грн, тобто по 71 500,00 грн на кожну дитину, починаючи з дня звернення ОСОБА_3 до суду з позовом - 09 грудня 2020 року до досягнення кожною дитиною повноліття.
		Зважаючи на визначення місця проживання дітей разом з матір`ю, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції про відібрання дітей у матері і передачі їх батьку підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.  
		Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 27 січня 2021 року у справі № 355/1857/18, від 26 вересня 2018 року у справі № 711/276/17, від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20, від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17, від 23 грудня 2019 року у справі № 552/4608/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 635/382/17, від 21 травня 2020 року у справі № 587/2134/17, від 17 червня 2020 року у справі № 158/1638/18, від 14 вересня 2022 року у справі № 761/8374/20-ц, від 19 жовтня 2021 року у справі № 903/533/21, та інших (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
		Посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення справи, також ухвалив оскаржуване судове  рішення на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги про визначення місця проживання дітей з батьком, суд апеляційної інстанції помилково посилався на те, що найкращим інтересам дітей відповідатиме визначення їх місця проживання з матір`ю, зокрема з огляду на те, що вони однієї статі, вік дітей, а також стан їх розвитку. Зазначене суперечить засадам сімейного законодавства України та не відповідає обставинам справи.
		Суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_3 не надала висновку органу опіки та піклування про доцільність проживання дітей разом з нею. Під час розгляду справи апеляційним судом представник органу опіки та піклування присутнім не був. 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з неправильним застосуванням статей 19, 161 СК України, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 27 січня 2021 року у справі № 355/1857/18, від 26 вересня 2018 року у справі № 711/276/17, від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20, від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17.
		Суд апеляційної інстанції не врахував, що матеріали справи не містять будь-яких відомостей стосовно ОСОБА_3 , оскільки на час ухвалення оскаржуваного судового рішення вона вже більше двох років мешкає в США, де не має власного житла, а проживає у орендованих квартирах. Вона не надала доказів працевлаштування, а також наявності фінансової можливості утримувати дітей. 
		Суд безпідставно не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування, затверджений Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради від 11 жовтня 2021 року № 01-11/1748/1, у якому зазначено, що найкращим інтересам дітей відповідатиме визначення їх місця проживання з батьком. При цьому орган опіки та піклування врахував факт самоусунення ОСОБА_3 від виховання дітей, яка після розірвання шлюбу перестала займатися вихованням дітей, не здійснювала належного догляду, не піклувалася про їхнє здоров`я, залишала їх без нагляду у квартирі, чим неодноразово ставила під загрозу їхнє життя та здоров`я. З червня 2020 року вона почала проживати окремо та займалася виключно своїм особистим життям. Загалом вона перебувала за кордоном понад 300 днів на рік.
		Апеляційний суд не надав оцінки неправомірним діям ОСОБА_3 , зокрема стосовно свідомого нехтування батьківськими обов`язками до початку 2019 року, залишення дітей без нагляду та піклування, а надалі викрадення дітей у батька та самовільне вивезення їх за кордон. Вона понад рік не повідомляла ОСОБА_1 місцезнаходження дітей, перешкоджала йому у спілкуванні з дітьми. 
		Суд не врахував висновків, викладених у судовому рішенні Окружного суду США Південного району Нью-Йорка, у якому, зокрема, встановлено порушення 
		ОСОБА_3 «права опіки» ОСОБА_1 .
		Зважаючи на наведене, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для розірвання договору про участь батьків у вихованні дітей від 29 травня 2019 року, оскільки ОСОБА_1 надав належні докази на підтвердження невиконання нею умов зазначеного договору, зокрема стосовно права батька зустрічатися та безперешкодно спілкуватися з дітьми. 
		Суд апеляційної інстанції не звернув уваги не та, що за місцем проживання батька діти мають усталений побут та сталі родинні/соціальні зв`язки, а також вони мають тісний психоемоційний зв`язок з батьком та прив`язаність до нього. З липня 2024 року діти проживають разом з батьком та бабусею (матір`ю ОСОБА_1 ) у Франції. З 02 вересня 2024 року діти розпочали навчання у Британській міжнародній школі у Франції. Крім того, вони відвідують різні гуртки та мають друзів. 
		Апеляційний суд не дослідив психологічних обстежень дітей, які здійснені психологом ОСОБА_10 , згідно з якими дочка сторін ОСОБА_4 має відкритий довірливий контакт з батьком. Рідну матір вона несвідомо виключає зі складу сім`ї і згадує її тільки при прямому питанні. Дитина виявляє глибокий зв`язок та особисту прихильність до батька та няні. Дочка сторін ОСОБА_5 комфортно почуває себе у родині, їй приділяється достатньо уваги, стосунки з батьком побудовані на взаємній довірі та повазі. Вона виявляє глибокий зв`язок та особисту прихильність до батька, з яким хоче проживати. 
		Натомість апеляційний суд помилково взяв до уваги психологічне дослідження дітей, здійснене психологом - судовим експертом ОСОБА_12 , який ґрунтується лише на поясненнях матері, а також наданих нею окремих письмових документах. Суд не звернув уваги на те, що на час проведення зазначеного дослідження експерт не мав відповідних повноважень, оскільки його свідоцтво було анульовано. 
		Суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги нові докази, подані ОСОБА_3 з порушенням встановлено процесуальним законом строку, а також не були направлені іншим учасникам справи, зокрема відеозапис відібрання від матері дочки сторін Марти на виконання судового рішення Окружного суду США Південного району Нью-Йорка. 
		У січні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Сорока М. Л., у якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. 
		Відзив мотивовано тим, що вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, зокрема пропустив стадію дослідження доказів, поклавши в основу судового рішення пояснення ОСОБА_1 , а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду. 
		Аргументи, на які посилається заявник у касаційній скарзі, не відповідають дійсним обставинам справи. Так, ОСОБА_1 посилається на те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на неправомірні дії ОСОБА_3 , зокрема, свідоме нехтування нею батьківськими обов`язками, залишення дітей без піклування та нагляду, а надалі їх викрадення у батька. 
		Водночас зазначене не відповідає дійсності, оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір про участь батьків у вихованні дітей від 29 травня 2019 року, у якому вони погодили місце проживання дітей з матір`ю. Умовами зазначеного договору також передбачено залучення до процесу виховання дітей нянь, що, зокрема, зумовлено частими виїздами ОСОБА_3 за кордон у зв`язку з її навчанням у Лондонському університеті Сіті.
		ОСОБА_1 не надав доказів того, що 11 червня 2020 року ОСОБА_3 залишила дітей без нагляду, не залучивши на час своєї відсутності нянь, які за умовами, укладених з батьком дітей договорів (по дві няні на кожну дитину) мали знаходитися з дітьми, в тому числі й у разі, якщо батько чи мати дитини не з`являється за адресою місця проживання, та забезпечувати їх щоденні побутові потреби.  
		11 червня 2020 року ОСОБА_1 самовільно змінив місце проживання дітей та обмежив матір у доступі до дітей та спілкуванні з ними. Тобто він умисно порушив умови договору про участь батьків у вихованні дітей від 29 травня 2019 року, за відсутності доказів, які б підтверджували ухилення матері від участі у вихованні дітей, що спричинило або могло спричинити шкоду їх життю та здоров`ю.
		ОСОБА_1 вихованням дітей особисто ніколи не займався, разом з дітьми не проживав. Переважну більшість часу він проживав в інших містах України та за кордоном. Зокрема, він перетинав державний кордон України більше 14 разів на рік, тобто діти перебували без батька, проживали з нянями, які є для них чужими людьми, а мати була обмежена у спілкуванні з дітьми. 
		На виконання умов договору про участь батьків у вихованні дітей від 29 травня 2019 року ОСОБА_3 у листопаді 2021 року забрала дітей, та у березні 2022 року у зв`язку із повномасштабним вторгненням разом з ними виїхала за кордон.
		Посилання заявника на те, що ОСОБА_3 викрала дітей і йому невідомо їх місцезнаходження, є безпідставними, оскільки у суді апеляційної інстанції вона неодноразово зазначала, що діти проживають з нею у США, з ними все добре, однак повідомити адресу вона не може, оскільки боїться, що він забере у неї дітей, як робив це раніше. 
		Аналогічні пояснення вона надавала 14 січня 2022 року Відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 та 24 січня 2024 року та особисто слідчому зазначеного відділу поліції, у зв`язку з безпідставними зверненнями ОСОБА_1 .
		Таким чином, із листопада 2021 року до 17 липня 2024 року діти постійно проживали з матір`ю, мали усталений спільний побут і всі умови для здорового та гармонійного розвитку. 
		17 липня 2024 року на підставі рішень Окружного суду США Південного району Нью-Йорка дітей було передано ОСОБА_1 до вирішення судового спору щодо визначення їхнього місця проживання національним судом України і набрання таким рішенням законної сили. 
		Однак навіть після передання дітей батьку, їх місце проживання не є спільним, оскільки діти проживають у Франції разом з нянями та бабусею ОСОБА_6 (матір`ю ОСОБА_6 ), а він - у м. Дубаї. 
		ОСОБА_1 жодного разу особисто не брав участі у розгляді справи. Тобто суд першої інстанції визначив місце проживання дітей разом з батьком, не встановивши місце його фактичного проживання.
		Крім того, ОСОБА_1 не був присутнім на засіданні комісії з питань захисту прав дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, отже, виникає питання стосовно участі батька на будь-якій стадії вирішення питання щодо доцільності проживання малолітніх дітей з ним. 
		У висновку органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 11 жовтня 2021 року № 01-11/1748/1, зазначено, що органи соціальних служб обстежували умови проживання матері, які відповідають потребам дітей, але з невідомих причин не були взяті комісією до уваги, водночас було зазначено, що мати не з`явилася на засідання комісії. 
		Суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснювала, що у цей час вона перебувала за кордоном на навчанні та лікуванні, а її представники не надали їй інформації стосовно засідання. 
		Суд апеляційної інстанції належно дослідив зазначений висновок органу опіки та піклування, надав йому відповідну оцінку та обґрунтовано не взяв його до уваги, оскільки він є необ`єктивним. 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 30 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.  
		Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано з Приморського районного суду м. Одеси матеріали цивільної справи № 522/21035/20; у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення відмовлено; надано учасникам справи строк для подання відзиву. 
		У січні 2025 року матеріали справи № 522/21035/20 надійшли до Верховного Суду.
		У січні 2025 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Сорока М. Л., про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін. 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2025 року у задоволенні клопотання 
		ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Сорока М. Л., відмовлено. Справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою 
		статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи 
		з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ) з 22 квітня 2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 листопада 2018 року було розірвано (справа № 755/12350/18). Після розірвання шлюбу ОСОБА_7 змінила прізвище на дошлюбне - ОСОБА_7 .
		Вони мають двох малолітніх дітей - дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		29 травня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 укладений договір про участь батьків у вихованні дітей, за умовами якого вони визначили місце проживання дітей з матір`ю; розмір аліментів та додаткових витрат на утримання дітей, які ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати; порядок виїзду дітей з кожним із батьків на відпочинок за кордон; можливість проживання дітей з батьком в Україні (місяць протягом кожного літа), а мати зобов`язалася не чинити перешкод у цьому; участь у процесі виховання дітей нянь; мати дітей гарантувала батьку право вільно відвідувати і спілкуватися з дітьми, а також брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджатиме нормальному розвитку дітей (т. 1 
		а.с. 24-26).  
		ОСОБА_3 отримувала грошові кошти від ОСОБА_1 : 04 квітня 2018 року - 30 000,00 дол. США, 01 жовтня 2018 року - 30 000,00 дол. США, 05 листопада 2018 року - 30 000,00 дол. США, 04 грудня 2018 року - 30 000,00 дол. США, 01 квітня 2019 року - 5 000,00 дол. США (частина аліментів за квітень), 13 травня 2019 року - 6 000,00 дол. США (частина аліментів), 03 вересня 2019 року - 
		6 000,00 дол. США (частина аліментів).
		ОСОБА_1 є власником квартири, загальною площею 209,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , у якій він зареєстрований з 16 березня 2021 року (т. 1 а.с. 34-37, т. 2 а.с. 123).
		ОСОБА_3 є власницею квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , у якій вона зареєстрована з 26 грудня 2013 року (т. 1 а.с. 15, т. 2 а.с. 98).
		Згідно з інформацією Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 30 листопада 2020 року № 2149/01-07, станом на 26 листопада 2020 року реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не здійснювалися (т. 3 а.с. 92).
		13 вересня 2019 року ОСОБА_1 , як роботодавець, уклав чотири аналогічні за змістом договори з нянями щодо виконання робіт по догляду за його дітьми, а саме: з  ОСОБА_16 та ОСОБА_17 щодо догляду за його дочкою ОСОБА_5 , а з ОСОБА_19 та ОСОБА_20 стосовно догляду за дочкою ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 189-199). 
		Із 11 червня 2020 року малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживали разом батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . 
		18 червня 2020 року ОСОБА_2 виїхала за кордон до м. Мінська, а надалі до АДРЕСА_3 , 
		а 08 листопада 2020 року повернулася до м. Києва. 
		14 липня 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла адвокат Корнілова Л. І., звернувся до Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - Приморський ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області), у якому зазначив, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, залишає дочок без материнського піклування, часто виїжджає за кордон на декілька тижнів і більше, чим ставить під загрозу життя і здоров`я дітей. Оскільки мати дітей знову виїхала у невідомому напрямку, залишивши дочок у квартирі без нагляду, чим спричинила загрозу їх життю та здоров`ю, ОСОБА_1 забрав дітей до свого постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_4 . 
		У зверненні він просив здійснити перевірку викладених у ньому фактів стосовно залишення ОСОБА_2 малолітніх дітей без материнського піклування та ухилення від виконання батьківських обов`язків; повідомити відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про зазначені факти.  
		21 липня 2020 року Служба у справах дітей Одеської міської ради звернулася до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради з поданням про надання дозволу на вчинення правочину щодо дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , малолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за спільним зверненням батьків дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 141-142; 144-146; 148-149);
		22 липня 2020 року Приморський відділ поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області повідомив адвоката Корнілову Л. І., яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , що її звернення від 14 липня 2020 року розглянуто та направлено до Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі, оскільки зазначені у ньому обставини відбувалися на території обслуговування зазначеного відділення поліції (т. 3, а.с. 245).
		06 серпня 2020 року Приморський відділ поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - Приморський ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області) повідомив ОСОБА_1 про те, що обставини, зазначені у його зверненні від 14 липня 2020 року стосовно залишення ОСОБА_2 малолітніх дітей без материнського піклування та ухилення від виконання батьківських обов`язків, мають ознаки цивільно-правових відносин, розгляд та вирішення яких не належить до компетенції Національної поліції України. Заявнику рекомендовано звернутися до органів опіки та піклування Приморської районної адміністрації та зазначено, що працівники поліції повідомили органи опіки та піклування про звернення ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 41).
		12 серпня 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла адвокат 
		Корнілова Л. І., звернувся до Служби у справах дітей Одеської міської ради стосовно ухилення ОСОБА_7 від виконання обов`язків щодо виховання дітей, залишення малолітніх дітей без материнського піклування та ухилення від виконання батьківських обов`язків, у якому просив перевірити зазначені факти та ухвалити рішення про негайне відібрання малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від матері ОСОБА_7 без позбавленням батьківських прав, та передати малолітніх дітей батьку ОСОБА_1 , який, зокрема, має можливість піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити отримання дочками освіти та належне матеріальне забезпечення (т. 1 а.с. 42-46).
		Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 12 серпня 2020 року № 309 надано дозвіл на вчинення правочину щодо дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я малолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а. с. 140).
		Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_19 від 27 вересня 2020 року, яка більше чотирьох років працює нянею ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_20 від 29 вересня 2020 року, яка більше року працює нянею ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , від 26 вересня 2020 року, яка з 02 січня 2018 року працює нянею ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_16 , від 29 вересня 2020 року, яка з березня 2018 року працює нянею ОСОБА_9 , відомо, що ОСОБА_7 періодично їздить у тривалі поїздки за кордон. За малолітніми дітьми ОСОБА_4 , якій 4 роки, і ОСОБА_5 , якій 3 роки, наглядають няні цілодобово. Вони піклуються про дітей (годують, гуляють, навчають, виховують, водять до лікарів), тобто роблять все необхідне для розвитку та виховання дітей. Мати дітей не приділяє їм належної уваги, відсутня дома, приходить пізно і навіть в цей час діти залишаються під їх наглядом та наглядом батька. Також няні малолітніх дітей пояснили, що у час, коли вони знаходяться з дітьми, допомогу із забезпечення та виховання дітей надає батько ОСОБА_1 . Няням відомо, що ОСОБА_1 сплачував аліменти особисто ОСОБА_3 , також він надавав кошти на всі додаткові витрати. Він вирішував усі проблеми, які виникали в тих чи інших життєвих ситуаціях, пов`язаних з вихованням дітей (т. 1 а.с. 131-145).
		Згідно з відповіддю Служби у справах дітей Одеської міської ради від 03 вересня 2020 року № 07/9257 на звернення адвоката Корнілової Л. І., яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , стосовно ухилення ОСОБА_7 від виконання обов`язків щодо виховання дітей, залишення малолітніх дітей без материнського піклування та ухилення від виконання батьківських обов`язків від 12 серпня 2020 року, ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до служби у справах дітей із заявою щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, разом з батьком (т. 1 а.с. 47).
		Відповідно до акта фіксації від 30 вересня 2020 року, представник ОСОБА_1 за довіреністю у присутності представників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Довженка 2» Сидоренко Є. А., та   ОСОБА_22 , здійснила огляд квартири за адресою: АДРЕСА_5 , з метою виявлення сторонніх речей, які не належать власнику квартири ОСОБА_1 , встановила, що все майно, наявне у квартирі, належить власнику ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 125).
		13 листопада 2020 року ОСОБА_7 , в інтересах якої діяв адвокат 
		Шевченко Т. Ю., звернулася до Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі із заявою про скоєння злочину, у якій зазначила, що 13 листопада 2020 року вона приїхала за адресою: АДРЕСА_1 , де проживала з малолітніми дітьми, однак незнайомі особи, які перебували у квартирі з дітьми, не впустили її до квартири, у зв`язку з чим вона викликала поліцію. Від працівників поліції їй стало відомо, що ОСОБА_1 перебуває за кордоном, а особи, які знаходяться у квартирі разом з дітьми, перебувають там за його вказівкою 
		(т. 2 а.с. 90-94).
		01 грудня 2020 року ОСОБА_7 надіслала ОСОБА_1 лист-повідомлення, у якому, посилаючись на необхідність оздоровлення та відпочинку дітей, просила надати згоду на виїзд дітей до США у супроводі матері у період з 15 січня 2021 року до 15 лютого 2021 року (т. 2 а.с. 101-103).
		05 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради із заявою про надання до Приморського районного суду м. Одеси в межах розгляду цивільної справи № 522/21035/20 письмового висновку щодо визначення місця проживання малолітніх дітей разом з батьком (т. 1 а.с. 61-64).
		15 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей Одеської міської ради із заявою про надання до Приморського районного суду м. Одеси в межах розгляду цивільної справи № 522/21035/20 письмового висновку щодо визначення місця проживання малолітніх дітей разом з батьком (т. 1 а.с. 56-59).
		Згідно з відомостями Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 16 березня 2021 року № 91-9371/0/15-21 ОСОБА_7 з 02 січня 2019 року до 08 листопада 2021 року виїжджала до Парижу, Лондона, Стамбула, Дубая, Мінська, Каїра, Праги, Москви, Кракова, Вроцлава, і так декілька разів по черзі, повторюючи ці ж міста, та перебуваючи у них більше трьох тижнів на місяць (т. 1 а.с. 185).
		Відповідно до акта про фактичне місце проживання малолітніх дітей від 14 квітня 2021 року, який містить підписи сусідів та завірений керівником ОСББ «Довженка  2» малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично 
		з 13 вересня 2019 року проживають за адресою: АДРЕСА_1 , разом із батьком та перебувають на його утриманні (т. 2 а. с. 127).
		Згідно з довідкою НДСЛ «Охматдит» від 14 квітня 2021 року ОСОБА_4 у віці 5 років о 9 годині ранку була госпіталізована (т. 2 а.с. 184).
		16 квітня 2021 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до Служби у справах дітей Одеської міської ради з повідомленням про ухилення ОСОБА_7 від виконання обов`язків щодо виховання дітей, залишення малолітніх дітей без материнського піклування, в якому зазначив, що ОСОБА_7 знову виїхала на відпочинок до Лондона , залишивши малолітню дочку ОСОБА_4 , яка з 01 квітня 2021 року перебуває на стаціонарному лікуванні у НДСЛ «Охматдит». Також повідомив, що ОСОБА_7 не піклується про здоров`я, моральний, фізичний, духовний розвиток дітей, участі в їх вихованні не бере, що свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків.
		Служба у справах дітей Одеської міської ради листом від 05 травня 2021 року № 07/5731 повідомила ОСОБА_1 про те, що у зв`язку з відкриттям провадження про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів на їх утримання у цивільній справі, яка розглядається в Приморському районному суді м. Одеси (справа № 522/21035/20, позивач ОСОБА_1 ) та в цивільній справі, яка розглядається у Дніпровському районному суді міста Києва (справа № 755/18868/20, позивач ОСОБА_7 ), керуючись пунктом 72 (1) Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, Служба у справах дітей Одеської міської ради припинила розгляд звернення ОСОБА_1 щодо підтвердження місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для їх тимчасового виїзду за межі України, до вирішення питання у суді (т. 3 а.с. 241).
		14 травня 2021 року ОСОБА_1 звернуся до Одеської обласної прокуратури з повідомленням про злісне невиконання ОСОБА_3 батьківських обов`язків, у якому зазначив, що вона систематично залишає дітей без нагляду на декілька місяців і більше (виїжджаючи за кордон на розваги та відпочинок), чим спричиняє загрозу життю та здоров`ю дітей (т. 5 а.с. 104-107).
		Відділ поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області листом від 31 травня 2021 року № 60.2-167/аз повідомив ОСОБА_1 про те, що 14 липня 2020 року Приморським ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області зареєстровано заяву щодо перевірки фактів залишення малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 без материнського піклування та ухилення ОСОБА_7 від виконання обов`язків щодо виховання дітей, яку направлено до Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі, у зв`язку із тим, що події, викладені у зазначеному зверненні відбуваються на території обслуговування зазначеного підрозділу (т. 3 а.с. 244);
		Згідно з листом Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 31 травня 2021 року № 103008-2097 ОСОБА_2 у телефонному режимі повідомила, що вона з малолітніми дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , проживають за адресою: АДРЕСА_6 . До Києва вони повернуться лише у вересні.
		Листом від 14 червня 2021 року № 07/7279 Служба у справах дітей Одеської міської ради повідомила ОСОБА_1 про розгляд його повідомлення щодо залишення ОСОБА_7 малолітніх дітей без піклування та долучення до справи письмових доказів, поданих адвокатом Корніловою Л. І. в його інтересах, які будуть використані при підготовці проекту висновку щодо можливості визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з одним із батьків (т. 3 а.с. 242).
		Згідно з довідкою від 26 серпня 2021 року ОСОБА_26 працює в «TRANS TRADE RK SA» ( ТРАНС ТРЕЙД РК СА) на посаді керуючого директора з 2014 року до цього часу та отримує заробітну плату у розмірі 6 000,00 грн швейцарських франків на місяць, що в еквіваленті 180 000,00 грн.
		14 вересня 2021 року спеціалісти територіального відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради у Приморському районі здійснили вихід за адресою: АДРЕСА_6 , з метою складання акта обстеження умов проживання матері малолітніх дітей ОСОБА_2 , двері спеціалістам не відкрили, про що складено відповідний акт.
		Згідно з актом бесіди, складеним спеціалістами територіального відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради у Приморському районі, 14 вересня 2021 року жінка, яка назвалася головою ОСББ, повідомила, що ОСОБА_2 , зі своєю матір`ю орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_6 , дітей вона ніколи не бачила, а також показала повідомлення у телефонні, в якому було зазначено, що ОСОБА_11 знаходиться в росії і повернеться в Україну наприкінці вересня, а ОСОБА_2 - в США, коли повернеться - невідомо.
		Згідно з висновком органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 11 жовтня 2021 року, звертаючись до органу опіки та піклування, ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_2 більше двох років ухиляється від виконання обов`язків щодо виховання малолітніх дітей, часто виїжджає за кордон більше ніж на три тижні в місяць, а в червні 2020 року вона знову виїхала на відпочинок, залишивши дітей без материнського догляду, а тому 11 червня 2020 року він взяв дітей на своє утримання. 3 01 квітня 2021 року малолітня ОСОБА_4 знаходилася на лікуванні у НДСЛ «Охматдит», а мати у цей час перебувала на відпочинку.  
		ОСОБА_2 , надала до Служби у справах дітей Одеської міської ради заперечення щодо визначення місця проживання дітей разом з батьком, у яких зазначила, що вона неодноразово намагалася зустрітися з дітьми, однак ОСОБА_1 силоміць утримував у себе дочок, перешкоджаючи побаченням та абсолютно обмеживши спілкування між ними та матір`ю. Посилалася на те, що ОСОБА_1 бажає визначити місце проживання дітей з ним виключно з метою маніпуляції та впливу на неї, нехтуючи реальними інтересами дітей. 
		Із заявою щодо визначення місця проживання з нею ОСОБА_2 до Служби у справах дітей Одеської міської ради не зверталася. 
		14 травня 2021 року фахівці із соціальної роботи відвідали місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6 , та склали акти оцінки потреб сім`ї/особи, складні життєві обставини, виявили, що між матір`ю та батьком дітей існує конфлікт з приводу місця проживання дітей, який вирішується у судовому порядку. 
		За адресою проживання матері ( АДРЕСА_6 ) вдома була мати, ОСОБА_11 (мати ОСОБА_3 ) та діти. Родина проживає в орендованій чотирикімнатній квартирі. Наявні іграшки, дитячі речі відповідного віку та сезону, облаштоване місце для навчання та відпочинку. Вихованням та доглядом за дітьми, за відсутності матері, займається бабуся та няні, з якими укладені трудові угоди. 
		За адресою проживання батька ( АДРЕСА_1 ) з`ясовано, що родина проживає у п?ятикімнатній квартирі. Наявні іграшки, дитячі речі відповідно до віку та сезону, облаштоване місце для навчання та відпочинку. Зі слів батька, аліменти на утримання дітей він сплачує щомісячно. 
		Згідно з актом про обстеження умов проживання від 17 серпня 2021 року спеціалісти територіального відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради у Приморському районі здійснили обстеження умов проживання батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Встановили, що квартира розміщена на сьомому поверсі восьмиповерхового будинку, загальною площею 205 кв. м, житловою площею 118 кв. м. У квартирі зроблено сучасний ремонт, квартира оснащена меблями та побутовою технікою, має два санвузли, окрему ванну кімнату. Діти мають окремі кімнати, окремі ліжка, одяг та взуття за сезоном, іграшки за віком. Стосунки в сім`ї доброзичливі.
		14 вересня 2021 спеціалісти територіального відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради у Приморському районі здійснили вихід за місцем проживання матері дітей за адресою: АДРЕСА_6 з метою обстеження умов проживання, однак двері спеціалістам не відкрили.  
		На засіданні комісії з питань захисту прав дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, яке відбулося 16 вересня 2021 року, був присутній представник батька, мати чи її представники на засідання комісії не з`явилися.
		Розгляд питання про визначення місця проживання малолітніх дітей було відкладено для надання матері дітей можливості надати пояснення.
		На засіданні комісії з питань захисту прав дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, яке відбулося 07 жовтня 2021 року, були присутні представники батька, мати чи її представники на засідання комісії не з`явилися, про день, час та місце проведення засідання були повідомлені у встановленому законом порядку.
		Урахувавши пояснення, надані документи, вік дітей, рекомендації комісії з питань захисту прав дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 07 жовтня 2021 року, керуючись статтями 19, 141, 161 СК України, пунктом 72 постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, діючи в інтересах дитини, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування вважала доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей з батьком. 
		Згідно з довідкою Лондонського університету Сіті від 01 листопада 2021 року ОСОБА_3 зареєстрована як студентка очної форми навчання та розпочала навчання з 21 вересня 2020 року. Курс навчання передбачає відвідування не менше 21 аудиторної години на тиждень. Пані Карімі навчається на магістратурі за напрямком «Журналістика періодичних видань» і повинна скласти кілька пропущених тестів. Після успішної здачі робіт, передбачених курсом навчання, вона завершить програму магістратури. Пані Ясамін також навчалася за програмою післядипломної освіти навчального центру Лондонського університету Сіті з 23 вересня 2019 року до 19 червня 2020 року (т. 5 а.с. 79).
		29 листопада 2021 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діяла адвокат Сорока М. Л., звернулася до Дніпровського управління поліції ГУ НПУ у м. Києві із заявою про вчинення ОСОБА_1 злочину за статтею 126-1 КК України (домашнє насильство) та злочину за статтею 166 КК України (злісне невиконання батьками та опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлено опіка та піклування, що спричинило тяжку наслідки) (т. 4 а.с. 118-125).
		Згідно з висновком експерта Одеської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України» Савостіна О. П. від 30 листопада 2021 року № ЕС-2521-4-1920.21 індивідуально-психологічні особливості дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 : врівноваженість, старанність, уважність, слухняність, вразливість, відкритість до соціальних контактів. Рівень психологічного розвитку дитини ОСОБА_8 відповідає віковій нормі. В силу свого віку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ще дуже залежні від матері і сприймають більшість оточуючих явищ через неї та виказують більшу прихильність до матері ( ОСОБА_3 ), поведінка якої сприяє психологічному здоров`ю та розвитку малолітніх дітей (т. 4 а.с. 204-215).
		02 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства внутрішніх справ України, ГУ НП в Одеській області та відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Одеської області з вимогою про початок розшуку малолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Відповідно до висновку спеціаліста - психолога ОСОБА_30 від 05 грудня 2021 року, складеного за результатами психологічного обстеження дитини (11, 16, 18 листопада 2021 року) ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі звернення батька ОСОБА_1 , у малолітньої дитини ОСОБА_4 відкритий та довірливий контакт з батьком. Рідну матір дитина несвідомо виключає зі складу сім`ї, і згадує її тільки при прямому питанні про мати. У той же час можна зробити висновок, що їй приділяють достатньо уваги батько та няні. Впродовж бесіди та виконання завдання дитина неодноразово демонструвала як глибокий зв`язок та особисту прихильність до батька та няні, так i те, що комфортно почуває себе у родині батька, дитині приділяється достатньо уваги, взаємовідносини з батьком побудовані на взаємній довірі та повазі. ОСОБА_4 вважає головним в родині батька, адже він сильний та піклується про всю родину, тому дитина почувається впевнено поруч з ним (т. 6 а.с. 77-84);
		малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , комфортно почуває себе в родині. Дитині приділяється достатньо уваги, взаємовідносини з батьком побудовані на взаємній довірі та повазі. Впродовж бесіди та виконання завдання дитина неодноразово демонструвала глибокий зв`язок та особисту прихильність до батька та няні. Дитина з батьком проводить достатньо часу. ОСОБА_5 любить розповідати, як вони проводять дозвілля у батька на дачі, там є басейн, дитячі гірки, гойдалки та багато місця для ігор на свіжому повітрі, вони відвідують дитячий клуб розвитку. На пряме питання: з ким би ОСОБА_5 бажала жити, дитина відповідає, що з батьком, а з мамою хоче іноді гуляти, краще разом з батьком.
		Розлучення сестер недоцільне, зважаючи на порушення здорових емоційних стосунків з матір`ю та її часту відсутність, а тому порушення контакту із сестрою може травмувати дитину. Дитина має стабільні стосунки лише із сестрою і сепарація у цьому віці співпадає з віковою кризою, подвійна криза може бути травматичною для дитини (т. 6 а.с. 85-91).
		20 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Приморської окружної прокуратури міста Одеси з повідомленням про викрадення його колишньою дружиною ОСОБА_3 малолітніх дітей. 
		У провадженні слідчого відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 42021163030000118, дата реєстрації провадження (виділення матеріалів досудового розслідування): 24 грудня 2021 року, стосовно ОСОБА_3 , яка 22 листопада 2021 року разом зі своїми дітьми ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вийшла з квартири за місцем проживання їх батька ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 та в обумовлений час з дітьми не повернулася, телефон вимкнений, батьку тривалий час невідомо про місце перебування 
		дітей, за ознаками злочину, передбаченого пунктами 1, 2 частини другої 
		статті 115 КК України.
		22 грудня 2021 року ОСОБА_1 повідомив відділ поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Одеській області прозлочин (вчинення систематичного насилля стосовно малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_11 (т. 6 а.с. 92-96).
		Відповідно до відомостей Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо перетинання 
		ОСОБА_2 державного кордону України від 27 грудня 2022 року 
		№ 91-40615/0/15-22-вих. у період з 01 січня 2021 року до 27 грудня 2022 року, ОСОБА_2 з 20 березня 2021 року до 24 квітня 2021 року перебувала у Лондоні, після повернулася в м. Київ, а з 13 липня 2021 року до 04 листопада 2021 року перебувала в м. Стамбулі (т. 7 а.с. 5).
		Згідно з відомостями Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо перетинання ОСОБА_1 державного кордону України від 27 січня 2022 року № 91-4099/0/15-22 у період з 13 січня 2020 року до 07 серпня 2021 року ОСОБА_1 перетинав державний кордон України (в`їзд-виїзд) 47 разів (т. 6 а.с. 19).
		ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , зважаючи на стан їх здоров`я, мають знаходиться під постійним наглядом лікарів, зокрема педіатрів, неврологів.
		Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд
		Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
		Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
		Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.
		Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.
		Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
		Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
		У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
		Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
		Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
		Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
		Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
		Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
		Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
		Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
		Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
		У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
		Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
		Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
		Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
		При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). 
		Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
		У справі, що переглядається, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір про участь батьків у вихованні дітей від 29 травня 2019 року, за умовами якого місце проживання малолітніх дітей визначено з матір`ю. Однак внаслідок особистих непорозумінь між батьками, у 2020 році між ними виник спір з приводу визначення місця проживання малолітніх дітей, що стало підставою для звернення сторін до суду з відповідними позовами. 
		Умовами зазначеного договору не встановлено порядку вирішення спорів між сторонами, які можуть виникати з приводу його виконання, а також підстав для його розірвання. 
		Частиною четвертою статті 157 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
		Істотними умовами договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, є умови про участь у забезпеченні умов життя дитини тим з батьків, хто буде проживати окремо, а також умови здійснення ним прав і обов`язків по вихованню дітей. До цього договору можуть бути застосовані загальні положення зобов`язального та договірного права, які містяться у ЦК України і не суперечать загальним засадам регулювання та суті сімейних відносин.
		Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду 
		від 13 березня 2024 року у справі № 361/8526/21.
		Підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 ЦК України. За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (пункт 2 частини першої статті 611, абзац другий частини другої статті 651 ЦК України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося.
		Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина друга статті 651 ЦК України).
		Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття -«значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Істотність порушення визначається за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Одним з критеріїв істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас йдеться й про випадки, коли одна із сторін не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначених приписів закону має співвідношення шкоди з тим, на що могла очікувати від виконання договору сторона (постанова Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 902/364/19).
		У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення, зокрема того, чи є істотною різниця між тим, на що мала право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що у дійсності вона змогла отримати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18).
		Статтею 652 ЦК України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
		Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
		1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
		2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
		3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
		4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
		Звертаючись до суду з позовом про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком, ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_3 не виконує умови, укладеного між ними договору про участь батьків у вихованні дітей 
		від 29 травня 2019 року. Вона понад рік ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дітей, залишаючи їх без материнського піклування, зокрема вона часто виїжджає за кордон на тривалий час (тиждень і більше), чим створює загрозу для життя і здоров`я дітей, у зв`язку з чим у червні 2020 року він забрав дітей на своє утримання. 
		Натомість ОСОБА_3 позовні вимоги обґрунтовувала тим, що після розлучення (16 листопада 2018 року) між нею та ОСОБА_1 погіршилися стосунки. Протягом вересня-жовтня 2020 року вона неодноразово намагалася зустрітися з дітьми, однак ОСОБА_1 силоміць утримував у себе неповнолітніх дочок, перешкоджаючи побаченням та абсолютно обмеживши спілкування дітей з матір`ю. І саме на виконання, укладеного між нею та ОСОБА_1 договору про участь батьків у вихованні дітей від 29 травня 2019 року, вона у червні 2021 року забрала дітей. 
		Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не виконує умови укладеного між сторонами договору про участь батьків у вихованні дітей від 29 травня 2019 року, зокрема вона не здійснює належного догляду за дітьми, не піклується про стан здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, участі у вихованні дітей не бере, тобто ухиляється від виконання батьківських обов`язків, що є підставою для визнання розірваним договору про участь батьків у вихованні дітей від 29 травня 2019 року. 
		Такий висновок суд першої інстанції обґрунтовував, зокрема, посиланням на те, що у висновку органу опіки та піклування від 11 жовтня 2021 року міститься інформація щодо ставлення ОСОБА_3 до своїх малолітніх дітей, яка більше двох років ухиляється від виконання обов`язків щодо виховання малолітніх дітей, виїжджаючи часто за кордон більш ніж на три тижні в місяць, а в червні 2020 року вона в черговий раз виїхала на відпочинок, залишивши своїх дітей без материнського догляду, а тому батько ОСОБА_1 11 червня 2020 року взяв дітей на своє утримання. 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують ухилення ОСОБА_3 від виховання дітей, а також створення нею перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дітьми, у період, коли діти проживали з нею, тобто до червня 2020 року. Натомість ОСОБА_1 , всупереч умовам укладеного між сторонами договору про участь у вихованні дітей від 29 травня 2019 року, обмежив участь ОСОБА_3 у вихованні дітей, що не відповідає їх найкращим інтересам.
		За таких обставин суд апеляційної інстанції вважав, що підстави для розірвання договору про участь батьків у вихованні дітей від 29 травня 2019 року у зв`язку з невиконанням його умов ОСОБА_3 відсутні.
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що такий висновок суду апеляційної інстанції є необґрунтованим, оскільки суд апеляційної інстанції належно не дослідив висновок органу опіки та піклування, затверджений Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради від 11 жовтня 2021 року № 01-11/1748/1, у якому встановлено, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а найкращим інтересам дітей відповідатиме визначення їх місця проживання з батьком. Не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 не надала висновку органу опіки та піклування за її місцем проживання. 
		Перевіряючи зазначені доводи ОСОБА_1 , Верховний Суд виходить з такого. 
		Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
		Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
		Згідно з частиною шостою статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
		Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду 
		від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21).
		Суди встановили, що згідно з висновком органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11 жовтня 2021 року 
		№ 01-11/1748/1 Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування вважала доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей з батьком.
		Суд першої інстанції вважав такий висновок органу опіки та піклування обґрунтованим, оскільки зазначені у ньому відомості підтверджують свідоме ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків та, відповідно, невиконання умов укладеного між сторонами договору про участь батьків у вихованні дітей від 29 травня 2019 року.
		Натомість апеляційний суд дійшов висновку про те, що фактично висновок Приморської районної адміністрації як органу опіки та піклування від 11 жовтня 2021 року № 01-11/1748/1 ґрунтується виключно на поясненнях батька дітей, який в односторонньому порядку обмежив доступ матері дітей до належної йому квартири, в якій ОСОБА_3 проживала разом з дітьми відповідно до умов укладеного між ними договору про участь батьків у вихованні дітей від 29 травня 2019 року, та поясненнях нянь дітей, послуги яких оплачує ОСОБА_1 .
		Таким чином, суд апеляційної інстанції, діючи відповідно до частини шостої статті 19 СК України, не погодився з висновком органу опіки та піклування з підстав його необґрунтованості.
		Водночас як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, вирішуючи спір по суті зосередили увагу на дослідженні зібраних у справі доказів, та зокрема, висновку органу опіки та піклування від 11 жовтня 2021 року № 01-11/1748/1в аспекті поведінки кожного з батьків щодо виконання батьківських обов`язків стосовно малолітніх дітей і не встановили, які стосунки існують між кожним з батьків і дітьми (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дітей, як враховують їхні інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дітьми).
		Суди не звернули уваги на те, що під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд апеляційної інстанції належно не дослідив психологічних обстежень дітей, які здійснені психологом ОСОБА_10 , та помилково взяв до уваги психологічне дослідження дітей, здійснене психологом - судовим експертом Савостіним О. П.
		Перевіряючи зазначені доводи заявника Верховний Суд виходить з такого.
		Надаючи оцінку зазначеним доказам, суд апеляційної інстанції зазначив, що: 
		висновок психолога ОСОБА_30 від 05 грудня 2021 року про те, що на час дослідження чотирирічна дитина ОСОБА_5 , 2017 року народження, продемонструвала прихильність до батька і виявила бажання жити з ним, є цілком природнім, оскільки матеріалами справи підтверджується любов ОСОБА_1 як батька до своїх обох доньок. Також цілком логічним є висновок про недоцільність розлучення сестер ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;
		висновок експерта Одеської філії ТОВ «Судова незалежна експертиза України» ОСОБА_12 від 30 листопада 2021 року про те, що в силу свого віку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ще дуже залежні від матері і сприймають більшість оточуючих явищ через неї та виказують більшу прихильність до матері, поведінка якої сприяє психологічному здоров`ю та розвитку малолітніх дітей, не суперечить встановленим у справі обставинам.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції фактично констатував наявність двох протилежних висновків щодо встановлення прихильності дітей до кожного з батьків, однак переваги жодному з таких висновків не надав, дійсного ставлення дітей до обох батьків не встановив, а тому в цій частині доводи касаційної скарги заявника є частково обґрунтованими. 
		Колегія суддів Верховного Суду, звертає увагу на те, що за обставинами цієї справи суди встановили, що у червні 2020 року ОСОБА_1 в односторонньому порядку змінив місце проживання дітей, які до цього часу проживали з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .  
		23 листопада 2021 року ОСОБА_3 забрала дітей з квартири, де вони проживали під фактичною опікою лише батька, куди їй було обмежено доступ 
		ОСОБА_1 ще влітку 2020 року, та не повернула дітей, залишивши їх проживати з собою за іншою адресою, а з початком повномасштабного вторгнення в Україну вивезла дітей у березні 2022 року за межі України.
		На час ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції діти проживали з матір`ю у США, яка точної адреси місця проживання ані суду, ані батьку дітей не повідомила, пояснюючи це тим, що вона має побоювання щодо викрадення дітей 
		ОСОБА_1 .
		Надалі на виконання рішення Окружного суду Сполучених Штатів Південного району Нью-Йорка до вирішення спору між батьками про їх місце проживання компетентним судом України дітей передано під опіку батька, на території Французької Республіки.
		Тобто з часу укладення договору про участь батьків у вихованні дітей від 29 травня 2019 року, за умовами якого сторони дійшли згоди щодо проживання дітей з матір`ю у м. Одесі, та вирішення питання щодо визначення місця проживання дітей з батьком, за наслідками якого органом опіки та піклування було складено відповідний висновок від 11 жовтня 2021 року № 01-11/1748/1, обставини життя дітей істотно змінилися. Зокрема, за цей час вони окремо проживали як з матір`ю, так і надалі з батьком, змінювалися країни їх проживання та відповідно можливість спілкування з обома батьками під час проживання з одним із них. 
		На жодному етапі провадження у справі суди не заслуховували дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (яким на час вирішення спору судом апеляційної інстанції було 8 та 7 років, відповідно), не з`ясували їх дійсного ставлення до кожного з батьків та бажання з кимось із них проживати, тобто не забезпечили їх права бути почутими у вирішення питання, що стосуються їх особисто. 
		Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що дитина є суб`єктом права і незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя, зокрема щодо визначення її місця проживання (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17, на яку посилається заявник у касаційній скарзі). 
		Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
		У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 712/1152, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретної справи, а вже тільки потім - права батьків.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року в справі № 357/17852/15-ц виснувала, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.
		У контексті наведеного обґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що вирішуючи питання про визначення місця проживання дітей з матір`ю, суд апеляційної інстанції не перевірив та не надав відповідної оцінки доводам ОСОБА_1 про те, що за місцем проживання батька діти мають усталений побут та сталі соціальні/родинні зв`язки, з 02 вересня 2024 року вони розпочали навчання у Британській Міжнародній школі у Франції; не встановив адресу місця проживання дітей з матір`ю, а також, чи створені для дітей належні умови для проживання та розвитку; не з`ясував, чи відповідає найкращим інтересам дітей зміна місця їх проживання та чи не призведе зазначене до негативного психоемоційного навантаження на дітей. 
		Узагальнюючи наведене, необхідно дійти висновку про те, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей з нею, не встановив, чи відповідає зазначене найкращим інтересам дітей; не з`ясував ставлення дітей до кожного з батьків та з ким вони хочуть проживати; не встановив, чи створені ОСОБА_3 умови для проживання дітей, зокрема й країни (адреси), у якій вони будуть проживати з матір`ю; чи сприяє таке рішення суду дотриманню справедливої рівноваги між інтересами дітей та батьків, чи забезпечує збереження стабільності в оточенні дітей, зважаючи на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 фактично проживають у різних країнах. Тобто не здійснив повний, всебічний та об`єктивний розгляд справи, що має наслідком невстановлення фактичних обставин справи та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Обставини цієї справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити сторін, що їмпершочергово необхідно налагодити стосунки між собою, спільно приймати рішення щодо суттєвих питань виховання і розвитку дітей, керуючись при цьому найкращими інтересами неповнолітніх дітей, оскільки правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до статті 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції.
		Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої 
		статті 389 цього Кодексу.
		Оскільки повноваження апеляційного суду дозволяють виправити недоліки, допущені під час попереднього розгляду справи, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, встановити обставини, які мають значення для вирішення справи, дати належну оцінку доводам і запереченням учасників справи та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 416, 419, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Одеського апеляційного суду 29 жовтня 2024 року скасувати, справу № 522/21035/20 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийД. Д. Луспеник    Судді:І. Ю. Гулейков     Б. І. Гулько     Г. В. Коломієць     Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...