Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 704/88/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за заповітом.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2025.
Дата набрання законної сили: 02.04.2025
Номер судового провадження: 61-3776ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                            
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                   
		 
		02 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 704/88/19
		провадження № 61-3776св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), 
		Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа - Матусівська сільська рада Шполянського району Черкаської області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника  ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Черкаського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у складі колегії суддів: 
		Карпенко О. В., Новікова О. М., Гончар Н. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		30 січня 2019 року  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
		 
		Позов мотивований тим, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дядько позивачки, ОСОБА_4 .
		 
		Як єдина спадкоємиця за законом після смерті дядька, позивачка звернулась у встановлений законодавством строк до Тальнівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
		 
		08 липня 2017 року Тальнівська державна нотаріальна контора зареєструвала спадкову справу та видала позивачу витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі за № 48340865. 
		 
		Після закінчення строку на прийняття спадщини та оформлення спадкових прав позивач звернулась до нотаріальної контори повторно із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але в його видачі постановою нотаріуса від 11 січня 2018 року позивачці відмовлено у зв?язку із зверненням до нотаріальної контори ОСОБА_2 , яка разом із заявою про прийняття спадщини подала нотаріусу заповіт, посвідчений виконкомом Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області 
		19 жовтня 2002 року за № 355 від імені ОСОБА_4 , згідно з яким їй заповідане все майно спадкодавця. 
		 
		Після ознайомлення із заповітом у позивачки виник сумнів щодо дійсності вказаного документа, оскільки місце складання заповіту не відповідало постійному місцю проживання спадкодавця ОСОБА_4 і вчинені підписи та написи, на її переконання, не відповідають почерку та підпису заповідача.
		 
		Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним заповіт від 19 жовтня 2002 року № 355, посвідчений Матусівською сільською радою Шполянського району Черкаської області.
		 
		Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 16 травня 
		2019 року до участі у справі як третю особу залучено Матусівську сільську раду Шполянського району Черкаської області.
		 
		Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 27 лютого 
		2020 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз».
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2023 року позов задоволено.
		 
		Визнано недійсним заповіт від 19 жовтня 2002 року № 355, посвідчений Матусівською сільською радою Шполянського району Черкаської області.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду мотивоване тим, що оскільки згідно з висновками судової почеркознавчої експертизи та фізико-хімічної експертизи матеріалів документів підпис і напис в оспорюваному заповіті від 19 жовтня 2002 року, посвідченому секретарем Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області Броварською Л. П. та зареєстрованому в книзі для запису нотаріальних дій за № 355, вчинені не заповідачем ОСОБА_4 , а іншою особою, а також встановлено, що спірний заповіт не відповідає даті його вчинення, то є обґрунтовані підстави стверджувати про його недійсність.
		 
		Постановою Черкаського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
		 
		Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 21 листопада 
		2023 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову 
		в задоволенні позову.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових втрат.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з недоведеності заявлених вимог, оскілки ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» не 
		є державною експертною установою, а тому не має повноважень на здійснення такого виду криміналістичних експертиз, а саме почеркознавчої. 
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		11 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Токар О. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року та залишити в силі рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2023 року.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що на замовлене позивачем експертне почеркознавче дослідження не поширюється вимога щодо необхідності його проведення тільки державними спеціалізованими установами. Вказує, що на час заявлення і вирішення судом першої інстанції клопотання про проведення посмертної почеркознавчої експертизи державні експертні установи не могли через брак експертів проводити почеркознавчі дослідження, тому позивач мала можливість запропонувати на вирішення суду та інших учасників лише установу недержавної форми власності. Зазначає, що апеляційний суд помилково розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження.
		 
		Аргументи інших учасників справи
		 
		09 травня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Головко О. В. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Черкаського апеляційного суду від 15 лютого 
		2024 року - без змін.
		 
		Відзив мотивований тим, що суд першої інстанції помилково поклав в основу судового рішення висновок експертів ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз», тобто установи, яка не має права проводити почеркознавчу експертизу. Вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Тальнівського районного суду Черкаської області.
		 
		30 квітня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені 
		у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_4 .
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
		 
		Згідно із заповітом від 19 жовтня 2002 року, посвідченим секретарем Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області Броварською Л. П., ОСОБА_4 на випадок своєї смерті все своє майно заповів ОСОБА_2 .
		 
		Згідно з висновком експерта Панчошник І. З. від 28 січня 2021 року № 9638 підпис від імені ОСОБА_4 у рядку «Підпис» у заповіті від імені 
		ОСОБА_4 від 19 жовтня 2002 року, посвідченому секретарем Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, Броварською Л. П. та зареєстрованому у книзі для запису нотаріальних дій за № 355, виконаний не ОСОБА_4 (зокрема, у незвичних зовнішніх умовах або у незвичайному психофізіологічному стані), а іншою особою 
		з наслідуванням підпису ОСОБА_4 . Діагностичні ознаки, які свідчили 
		б про вплив на процес письма при виконанні підпису від імені ОСОБА_4 
		у рядку «Підпис» у заповіті від імені ОСОБА_4 від 19 жовтня 2002 року, природних збиваючих факторів (до яких, зокрема, належать зовнішні обставини - відсутність або обмеження зорового контролю, незвична поза, незвичне тримання пишучого приладу, температурні навантаження, а також незвичайний внутрішній стан виконавця, пов`язаний із захворюванням, травмою, стомленням, хвилюванням, алкогольним або наркотичним сп`янінням, впливом фармакологічних препаратів збуджуючої дії), у цьому підписі відсутні.
		 
		У висновку фізико-хімічної експертизи від 05 березня 2021 року № 9660 експерт ОСОБА_5 зазначив, що підпис та напис « ОСОБА_4 » 
		в оригіналі заповіту від 19 жовтня 2002 року, посвідченого секретарем Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, виконано в період 2016-2017 років.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
		 
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		 
		Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).
		 
		За змістом частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
		 
		Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).
		 
		У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
		 
		Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).
		 
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі. 
		В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (статті 367 ЦПК України).
		 
		Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
		 
		Відповідно до частин першої і третьої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
		 
		При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто 
		у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.
		 
		З метою з`ясування належності підпису в оспорюваному заповіті ухвалою Тальніського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2020 року призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз».
		 
		Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, з подальшими змінами, почеркознавча експертиза є підвидом криміналістичної експертизи, яка згідно з положеннями частини третьої статті 7 Закону України «Про судову експертизу» здійснюється тільки державними спеціалізованими установами.
		 
		До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України (частина друга статті 7 цього Закону).
		 
		Почеркознавча експертиза, яка належить до категорії криміналістичних експертиз, проводиться тільки державними спеціалізованими установами, 
		а тому, задовольняючи клопотання сторони позивача про призначення судово-почеркознавчої експертизи, в якому сторона просила доручити проведення експертизи ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз», проти проведення якої не заперечувала сторона відповідача, суд не роз`яснив сторонам, що вказана експертиза може бути проведена тільки державними спеціалізованими установами, та помилково визначив для проведення експертизи установу, яка не має повноважень її проводити. 
		 
		Разом з цим помилка суду не може ставитись у провину учасникам судового розгляду.
		 
		Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
		 
		У випадку, коли експертна установа не наділена правом проводити певні види експертиз, це не означає, що проведення такої експертизи не може бути доручено іншій експертній установі, яка має право на проведення експертиз певного виду самостійно судом, оскільки сторони від проведення судової експертизи не відмовлялись і для правильного вирішення справи по суті необхідні спеціальні технічні знання.
		 
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, які зводяться, зокрема, до порушення права позивача довести позовні вимоги, Верховний Суд зауважує, що реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Верховний Суд оцінює доводи касаційної скарги в контексті, чи на рівних засадах заслуховувалися судом аргументи обох сторін та надавалася їм можливість надати докази суду, 
		а також брати участь у справі.
		 
		Доводи касаційної скарги про допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права щодо невзяття до уваги висновку експерта 
		є підставами для скасування оскаржуваного судового рішення з огляду на те, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін, формально підійшов до розгляду справи та фактично залишив спір без вирішення.
		 
		Водночас суд касаційної інстанції не має процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на норми статті 400 ЦПК України.
		 
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		 
		У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову Черкаського апеляційного суду від 
		15 лютого 2024 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника  ОСОБА_1 - ОСОБА_3  задовольнити частково.
		 
		Постанову Черкаського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська      Судді: А. Ю. Зайцев       Є. В. Коротенко       В. М. Коротун       М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...